☠️Тисячоликий✙Ніхто🇺🇦✡️ *ḱléwos n̥dhgʷʰitom☠️

Щоб повернутися до життя, мертве має спершу спізнати смерть; символіка смерті, як уже було зазначено, споріднена із символікою сну, а що сон чи сновидіння є станом звичайної свідомості, зануреної в тілесне існування, це, на перший погляд, немовби потверджує — швидше в сотеріологічно-релігійному, аніж у посвятному сенсі — уявлення про тіло як про зло, падіння й заперечення духу. Подібних свідчень насправді достатньо: уже в Corpus Hermeticum тіло іменується тягарем і в'язницею, кожна душа перебуває в ньому, наче обтяжена й окована кайданами, — «навіть під цим тягарем душа не перестає боротися й мислити, хоча думки її вже не такі, якими були б поза тілом», — і замість істинних духовних енергій вона знає лише відчуття та пристрасті, породжені тілом, тому необхідною передумовою осяяння й Гнозису називають зненависть до тіла, і герметичний текст мовить: «Насамперед скинь із себе цей плащ, який носиш: плащ невідання, джерело всякого зла; кайдани тління; клубок пітьми; живу смерть; труп чуттєвості; могилу, яку тягнеш за собою; розбійника, що оселився у власному твоєму домі й, люблячи те, що ти любиш, ненавидить тебе, а ненавидячи те, що ти ненавидиш, чинить тобі зло»; утім символи одежі, плаща, могили, смерті й пітьми — тобто тіні — вжиті тут саме в тому значенні, яке властиве їм і в загадковій мові технічної алхімічної словесності. <...> Якби ці алюзії не приховували глибшого змісту, вони могли б видатися досить підозрілими з точки зору посвятної традиції. Адже тіло в найширшому сенсі є водночас вираженням і основою індивідуальності, а отже, тут легко було б угледіти втечу від світу й містично-пантеїстичну тенденцію, значно ближчу до релігійного світогляду, ніж до шляху посвячених. Однак герметичне вчення поруч із такими висловами незмінно подає й іншу, цілком відмінну за духом лінію.