现已上线！2025 年 Telegram 研究 — 年度关键洞察 
☠️Тисячоликий✙Ніхто🇺🇦✡️ *ḱléwos n̥dhgʷʰitom☠️
前往频道在 Telegram
Ми не просто вивчаємо минуле: ми його успадковуємо, а спадок несе із собою не лише право на власність, а й обовʼязок піклуватися, — Р. В. Скрутон Консерватизм і редактура. Дослідник езотеричних рухів. Єврей. Indo-european action! https://plomin.club/
显示更多869
订阅者
+224 小时
+37 天
+4330 天
数据加载中...
吸引订阅者
六月 '26
六月 '26
+79
在19个频道中
五月 '26
+73
在14个频道中
Get PRO
四月 '26
+57
在13个频道中
Get PRO
三月 '26
+43
在20个频道中
Get PRO
二月 '26
+32
在12个频道中
Get PRO
一月 '26
+41
在15个频道中
Get PRO
十二月 '25
+33
在15个频道中
Get PRO
十一月 '25
+33
在18个频道中
Get PRO
十月 '25
+60
在17个频道中
Get PRO
九月 '25
+65
在32个频道中
Get PRO
八月 '25
+68
在18个频道中
Get PRO
七月 '25
+65
在27个频道中
Get PRO
六月 '25
+52
在18个频道中
Get PRO
五月 '25
+33
在13个频道中
Get PRO
四月 '25
+37
在16个频道中
Get PRO
三月 '25
+108
在20个频道中
Get PRO
二月 '25
+47
在14个频道中
Get PRO
一月 '25
+50
在12个频道中
Get PRO
十二月 '24
+31
在14个频道中
Get PRO
十一月 '24
+47
在7个频道中
Get PRO
十月 '24
+53
在7个频道中
Get PRO
九月 '24
+40
在11个频道中
Get PRO
八月 '24
+36
在11个频道中
Get PRO
七月 '24
+36
在6个频道中
Get PRO
六月 '24
+62
在16个频道中
Get PRO
五月 '24
+42
在12个频道中
Get PRO
四月 '24
+34
在10个频道中
Get PRO
三月 '24
+49
在11个频道中
Get PRO
二月 '24
+9
在6个频道中
Get PRO
一月 '24
+140
在10个频道中
| 日期 | 订阅者增长 | 提及 | 频道 | |
| 30 六月 | 0 | |||
| 29 六月 | +3 | |||
| 28 六月 | +1 | |||
| 27 六月 | 0 | |||
| 26 六月 | +2 | |||
| 25 六月 | +1 | |||
| 24 六月 | 0 | |||
| 23 六月 | +3 | |||
| 22 六月 | +1 | |||
| 21 六月 | +2 | |||
| 20 六月 | +2 | |||
| 19 六月 | +1 | |||
| 18 六月 | 0 | |||
| 17 六月 | +1 | |||
| 16 六月 | +3 | |||
| 15 六月 | +19 | |||
| 14 六月 | +7 | |||
| 13 六月 | +3 | |||
| 12 六月 | 0 | |||
| 11 六月 | +5 | |||
| 10 六月 | 0 | |||
| 09 六月 | 0 | |||
| 08 六月 | +9 | |||
| 07 六月 | +6 | |||
| 06 六月 | +1 | |||
| 05 六月 | +1 | |||
| 04 六月 | +2 | |||
| 03 六月 | +1 | |||
| 02 六月 | +4 | |||
| 01 六月 | +1 |
频道帖子
Почав «Ролянда» в перекладі Ігоря Качуровьского. Виду стару школу — будь-яку епіку вона легко перетворювала на бароковий текст. Мінуси?
| 2 |  Блуа, який у нашу епоху має дивовижно гостре око на знаки й фігури, каже у своїх щоденниках, що форма хреста в будь-якому разі знайшла б своє історичне втілення. Якби Христос був страчений мечем, тоді б поклонялися його рукояті у формі хреста, якби його каменували, то він би помер, розкинувши руки у формі хреста. Це один із багатьох прикладів - а саме приклад ущільнення буття при одночасному зменшенні реальності. Що потужніше рине потік реальності, то більше губляться в ньому імена та дати. Це можна спізнати у химерному поєднанні відчуття катастрофи й припливу радості, що наростає.
Ернст Юнгер "Наближення. Наркотики і сп'яніння" | 94 |
| 3 | Мож я щось неправильно розумію, але сама сутність тих конфліктів "Ми ходимо до церкви" VS "а ми не можемо дати собі ради із сексуальними вподобаннями" виглядає ідентично старій добрій приказці "летіли два крокодили, один зелений а другий в Африку".
шо за тупєйна постановка питання взагалі
#лірика | 92 |
| 4 |  #історія
Українець. Авантюрист. Терорист. Студент. Віртуозний піаніст. Чудовий дуеліст. Успішний підприємець. Солдат. Диверсант. Гроза червоних партизан. Головнокомандувач УПА. Генерал, що не покинув свою армію. Людина, що успішно водила за ніс радянські спецслужби. Людина, котра була варта мільйона інших.
Те, що його не люблять росіяни та поляки є свідченням того, що він робив все правильно. Невже ми забудемо його тільки для того, аби вступити кудись/в щось, бо цього хочуть інші?
Попри це, Романе Осиповичу, з Днем народженням! | 94 |
| 5 | Читаючи цей уривок із книги Дзої, я замислився над речами, які хочеться втілити в слова — бодай для власної розради.
Я — культурпесиміст. Багато в чому я поділяю концепцію Еволи стосовно «диференційованої людини»: тієї, що тримає курс проти плину часу, яка б’ється і бореться, маючи вищий сенс — свій телос. На противагу їй постає людина фрагментована — приречена на нещасливе й безцільне існування.
Коли Карна отримує три прокляття і врешті гине від стріли — він несе в собі трагедію, проте вона має сенс. У Карни є рай і Бог. Сучасність же переважно позбавлена сенсу. У неї немає нічого дальше за тлінні кістки.
Перенесення цього сенсу в індивідуальне життя майже не допомагає, адже не формуються спільноти. Людина залишається самотньою. Тренди останніх років вказують на гіперкомпенсацію, а не на прогрес.
Власне, сама ідея прогресу невимірювана. Він тягнеться в нікуди. Прогрес безмежний, а все, що не має меж, руйнівне для психіки. Йдеться не про якийсь вічний порядок, а про звичайну здорову психіку, яка в умовах нескінченного прогресу функціонувати нормально не може.
Тому людина біжить — куди завгодно, аби тільки втекти від себе. Там, де ми розпадаємось, нас уже не чекає нічого вічного: у нас немає нічого вічного, Бог став конструктом, усе перетворилося на перформанс ідентичності, а мова керує всім (причому подано це так, що саме керування видається суто ілюзорним). Ми тікаємо від реальності, яка нас винищує, але замість іншої реальності отримуємо лише ілюзію.
Ми врізаємось у пласку онтологію. Глибинні символи алхімії, астрології, магії та релігійних культів виявляються лише проміжними станами до «еволюційного піку» — того, де малюють унітази та фалічні символи. Не погоджуватися з цим — дивно.
Але, як не дивно, я не погоджуюся. Я не вірю, що потойбіччя не існує; я не вірю у відсутність Бога. Вважаю мову священною та дарованою згори, і так само вірю, що в цьому світі є сліди Божественного. Вважаю, що матеріалізм структурно слабший за духовність, а час — за вічність. Вірю, що в основі всіх релігійних вчень лежить одне ядро, і що релігії не є відображенням фрагментації, а, навпаки, ведуть до цілісності. Я вірю в існування Архетипів, які визначають людину незалежно від культури. Вважаю, що замість нудотної іронії в тисячу разів ціннішою є щира віра в лікувальні властивості місцевої ікони.
Можливо, це і є — справжня непокора? | 108 |
| 6 | Пам’ятаючи попередження Гесіода про виродження людського племені, древній грек почувався задоволеним, якщо йому вдавалось вдержатись у тому стані, який передали йому в спадок батьки і який, якщо не доведено інше, вважався споконвічним.
Однак від критичного погляду не могло сховатись те, що новації таки назбирувались. Хоча кожна важлива зміна навряд чи сприймалась як остаточна — вона могла бути перекреслена яко nemesis за hýbris: тоді вірили, що всі попередні цивілізації загинули саме від цього. Сьогодні нам відомо, що майже так воно насправді й було!
Та й хіба могли тоді якось інакше пояснити все це? Греки не могли передбачити тяглість історії, яка починалася саме з них. Тільки починаючи з греків, мова, мистецтво, науки, філософія — попри злети й падіння — віками розвивалися до нашого часу. Тільки завдяки цій унікальній і глибокій життєздатності — яка зробила елліна ближчим до нас, ніж до його сучасника-варвара — могла народитися ідея історії як безперервного процесу.
Неісторичність здавалась — і була аж до того часу — сильнішою за історичність. Міфологічний час — сильнішим за час поступовий. Неісторичність (відома нам усім, адже саме в ній ми перебуваємо в дитинстві) являє собою відсутність змін у стані людини. Користуючись терміном «неісторичність», ми виражаємо узагальнене поняття, яке, однак, дозволяє нам встановити спільність між доісторичністю, історичністю, якою нехтували греки, і антиісторичністю рільничих культур, які існують і понині. У них переважає гомеостаз. Природа вважається саморегуляційною системою, місцем без просторових і часових границь, яке дає тимчасовий притулок цивілізаціям. (У розмовах про історію, та ще й з прикметником — древня історія, міфологічна історія, — є завжди перешкода в ідентифікації себе з тим минулим, адже прикметник виражає, так би мовити, сучасноцентричну точку зору. Ідея ж неісторичності дозволяє позбутися цієї сучасноцентричності та історичного самоусвідомлення).
На відміну від інших цивілізацій, греки розглядали проблему трансформацій не в одному, а в багатьох аспектах: етичному, технологічному, політичному. І, аналізуючи їх, висновки вони робили здебільшого негативні. Гесіод розповідав про виродження людини протягом п’ятьох ер: від золотої до залізної. Невіра в успіх розвитку спільноти йшла поруч із фаталізмом щодо долі окремої людини.
— Луїджі Дзоя, «Історія гордині». | 106 |
| 7 | Вікар дав Старкаду зброю і взяв його на свій корабель, щоб знайти вбивцю його батька. Король Гордаланду і його воїни билися запекло, але названі брати перемогли. Старкад отримав жахливі поранення:
Мені рану
він [супротивник Старкада] прорубав
мечем гострим
через щита,
зніс і шолом,
череп пробив,
щелепу розсік
аж до зубів,
і ключицю
ліву зламав.
Старкад доповідає, чому не зможе прийти до психотерапевта | 143 |
| 8 |  +1З цими людьми Вікар виступив проти короля Герттьофа. Щойно король почув про напад, він почав готувати свої сили. Король Герттьоф мав великий будинок, укріплений не гірше за замок чи місто, і там він тримав сімдесят воїнів, а також усіх працівників ферми та слуг. Вікінги не гаяли часу. Щойно прибувши, вони почали трощити ворота та двері, виламуючи одвірки, вибиваючи замки та засуви. Коли люди короля відступили, вікінги змогли силоміць увірватися в будинок, і почалася запекла сутичка. Як каже Старкад:
«Ми дісталися королівського обійстя.
Виламали ворота, Рубали й сікли двері з петель:
Ми оголили мечі, Зламали замки,
Ми кинули виклик
Не просто рабам, Робітникам чи водоносам,
А сімдесятьом королівським воїнам!»
У короля Герттьофа було багато чудових бійців, тому він міг довго триматися, але оскільки Вікар мав добірну дружину, війська Герттьофа мусили відступити. Вікар завжди був попереду своїх людей. Старкад каже:
«Вікар завжди був в авангарді битви:
Важко було встигнути
За героєм попереду нас.
Ми били їхні шоломи і трощили їхні голови,
Ми били й розбивали їхні кольчуги та щити».
Старкад і Вікар билися пліч-о-пліч проти короля Герттьофа, і зрештою вони вбили його. Усі воїни Вікара билися як справжні чемпіони, вбиваючи багатьох і завдаючи поранень іншим. Як каже Старкад:
«Вікару судилося
Плекати власну славу,
Відплатити Герттьофу
І покарати його за злочестивість.
Комусь ми завдали ран,
Іншим — гірше, смерть, —
І коли ми вбили короля,
Я був у самому вирі подій».
Отже, Вікар здобув перемогу, і король Герттьоф упав, як ми вже казали, а разом із ним тридцять загиблих і багато смертельно поранених, але Вікар не втратив жодного свого чоловіка.
— Сага про Гутрека-конунґа.
Світлої памʼяті Велеслава Шипота, воїна, язичника, героя. Слава — невмируща. | 149 |
| 9 | А ще важливо додати дещо про Дурйодгану (так, наше слово «дурний» споріднене з його іменем, як і з іменем… Дурґи. Схоже, остання ще в авестійські часи трактувалась трооооохи інакше).
Отже. З одного боку — сліпий і чварливий (читай: варунічний). З іншого — як каже нам Г-сподь Кришна: всі, хто стоять на полі Куру, мусять бути тут, бо так воно задумано.
11.33: «Тому повстань, здобудь славу! Перемігши ворогів, насолоджуйся квітучим князівством. Вони вже вбиті Мною. Сав’ясачіне, будь лише Моїм знаряддям» (переклад Дмитра Бурби).Поле Куру в одному з аспектів уособлює сам Всесвіт, а пізніша вайшнавська теологія коментує цей фрагмент так: усе наперед визначено, всі виконують свої ролі — зрештою, зло не може апріорі перемогти Добро, бо Господь керує геть усім, і все вкладається в Його план.
Тобто Дурйодгана є «поганим» героєм лише в профанному прочитанні. Насправді він рівно настільки «поганий», наскільки це необхідно для розгортання подій (читай: для урівноваження космосу). Можна припустити, що пра-індоєвропейська концепція — мітраїстично-варунічна ідея (закон / натхнення) — тут трансформується в більш складну модель: продуманість подій, керованих Абсолютом, який допускає лише те, що узгоджується з Благом. Можливо, це гіпертрактування, але предикати такої інтерпретації справді існують.
І ще один аспект. Поле Куру — це остання велика битва Двапара-юґи, після якої настає Калі-юґа. Це своєрідний малий кінець світу. Дурйодгана, як носій «злого» полюса, тут для того, аби все відбулося згідно з планом. Порівняймо це з Рагнарьоком: схожий на Дурйодгану Локі теж стоїть на боці руйнації, але й він виконує свою функцію в структурі подій. Будь-який його виверт — це виверт у межах передвизначеного порядку. Якщо хочете, Дурйодгана і Локі — це «ліва рука» космічного порядку.
Зрештою, навіть фінал битви на Курукшетрі нагадує фінал Рагнарьоку: перемога там здобута, але вона радше піррова. Із мільйонів учасників виживають лише одиниці. Після битви — і там, і там — настає новий еон. Отже, ми маємо структурно подібну подію, яка, можливо, виростає з пра-індоєвропейського міфу — не обов’язково «історичної зими» V століття, а значно глибшого уявлення про циклічний кінець світу.
Додайте до цього циклічне мислення — і отримаємо очищувальний кінець, після якого завжди починається новий початок.
Тож між Локі і Дурйодганою стільки ж паралелей, скільки між Рагнарьоком і битвою на Курукшетрі. Як ми й припускали. | 295 |
| 10 | А ще важливо додати дещо про Дурйодгану (так, наше слово «дурний» споріднене з його іменем, як і з іменем… Дурґи. Схоже, остання ще в авестійські часи трактувалась трооооохи інакше).
Отже. З одного боку — сліпий і чварливий (читай: варунічний). З іншого — як каже нам Г-сподь Кришна: всі, хто стоять на полі Куру, мусять бути тут, бо так воно задумано.
11.33: «Тому повстань, здобудь славу! Перемігши ворогів, насолоджуйся квітучим князівством. Вони вже вбиті Мною. Сав’ясачіне, будь лише Моїм знаряддям» (переклад Дмитра Бурби).
Поле Куру в одному з аспектів уособлює сам Всесвіт, а пізніша вайшнавська теологія коментує цей фрагмент так: усе наперед визначено, всі виконують свої ролі — зрештою, зло не може апріорі перемогти Добро, бо Господь керує геть усім, і все вкладається в Його план.
Тобто Дурйодгана є «поганим» героєм лише в профанному прочитанні. Насправді він рівно настільки «поганий», наскільки це необхідно для розгортання подій (читай: для урівноваження космосу). Можна припустити, що пра-індоєвропейська концепція — мітраїстично-варунічна ідея (закон / натхнення) — тут трансформується в більш складну модель: продуманість подій, керованих Абсолютом, який допускає лише те, що узгоджується з Благом. Можливо, це гіпертрактування, але предикати такої інтерпретації справді існують.
І ще один аспект. Поле Куру — це остання велика битва Двапара-юґи, після якої настає Калі-юґа. Це своєрідний малий кінець світу. Дурйодгана, як носій «злого» полюса, тут для того, аби все відбулося згідно з планом. Порівняймо це з Рагнарьоком: схожий на Дурйодгану Локі теж стоїть на боці руйнації, але й він виконує свою функцію в структурі подій. Будь-який його виверт — це виверт у межах передвизначеного порядку. Якщо хочете, Дурйодгана і Локі — це «ліва рука» космічного порядку.
Зрештою, навіть фінал битви на Курукшетрі нагадує фінал Рагнарьоку: перемога там здобута, але вона радше піррова. Із мільйонів учасників виживають лише одиниці. Після битви — і там, і там — настає новий еон. Отже, ми маємо структурно подібну подію, яка, можливо, виростає з пра-індоєвропейського міфу — не обов’язково «історичної зими» V століття, а значно глибшого уявлення про циклічний кінець світу.
Додайте до цього циклічне мислення — і отримаємо очищувальний кінець, після якого завжди починається новий початок.
Тож між Локі і Дурйодганою стільки ж паралелей, скільки між Рагнарьоком і битвою на Курукшетрі. Як ми й припускали. | 2 |
| 11 |  Скинула підписниця. Ягве спостерігає — ось-ось кине спис на Схід! | 149 |
| 12 | От ви смієтесь — а завтра таке відео вийде з Навроцьким і я ніхєра не здивуюсь. | 155 |
| 13 | Корчинський нарешті вирішив працювати з владою в Україні напряму, без посередників | 177 |
| 14 |  Тіпікал два мафіозних угрупання, коли на їхній терен вторгається третє: | 380 |
| 15 | Локі лосось або Пригоди лінгвістів з його іменем
Попередження: неймовірно задротська стаття індоєвропеїста-лінгвіста. Обережно, можна зламати мозок. Але воно того варте. Loki et le saumon by Olivier Simon.
Етимологія імені Локі менш складна, ніж здається, каже Олів'є Сімон. Проблема лише в тому, що відповідний корінь слабко засвідчений у праіндоєвропейській мові (ПІЄ).
🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠
Спочатку вчений наводить популярні теорії щодо виникнення імені Локі:
Закінчення -i є банальним для давньоісландської мови і слугує просто для утворення імен людей або агентів (діячів). Залишається корінь Lok-, який одразу викликає асоціації з:
〰️кучерем волосся в німецькій мові (Locke),
〰️запірним пристроєм в англійській (lock)
〰️і навіть у французькій із клямкою чи заскочкою (loquet), яка по суті є маленьким гачкоподібним елементом для замикання дверей або вікон.
Загальна ідея полягає просто у викривленні, згинанні.
Прагерманськими відповідниками є:
〰️lukkaz = «кучер волосся»
〰️та lûkanan = «закривати»,
〰️споріднені з грецьким lùgos = «гнучкий, покручений; гвинтовий прес»
〰️та литовським lùgnas = «гнучкий, піддатливий».
Або ще дослідники наводять прагерманське luka- (іменник середнього роду) = «бур'ян» (weed), споріднене з грецьким lùgos = «гілка, пагін».
Усі ці слова приводять нас до індоєвропейської основи *leug(^) = «biegen» (згинати).
Жорж Дюмезіль довів автентичність персонажа Локі, порівнявши його насамперед з осетинським трикстером Сирдоном, а в більш віддаленій перспективі — з індійським Дурйодганою та ірландським (уладським) Брікріу.
🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠
Далі Олів'є Сімон робить хід конем (згадуємо Слейпніра, так) і доводить, що ім'я Локі пов'язане з індоєвропейською назвою «лосося».
Стаття Salmon в «Енциклопедії індоєвропейської культури» вказує:
*lok^s (родовий відмінок *l(e)k^sòs) — «лосось (пструг)».
Далі стаття наводить купу споріднених слів з різних мов:
〰️давньоісландське lax «лосось»,
〰️давньоанглійське leax «лосось» (< прагерманське *lahsa-),
〰️давньопрусське lasasso (< *lok^sok^ieH₂-) «лосось»,
〰️литовське lašis «лосось»,
〰️латвійське lasis «лосось» (литовське та латвійське < *lok^si-),
〰️литовське lašiša (< *lok^sikîeH₂-) «лосось»,
〰️вірменське losdi «лососевий пструг»,
〰️осетинське læsæg «лососевий пструг» (слов'янські та іранські < *lok^sok^o-),
〰️тохарське Б laks (< *l(e)k^si-) «риба».
Давньоіндійський когнат (споріднене слово) також вбачали у lâkṣa «лак» (червона смола). Припускають такий семантичний розвиток: «кольору лосося» > червонуватий > лак.
🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠
Отже, корінь *lok^s- чітко належить до доби ПІЄ.
Перша частина *lok^sok^ походить від кореня *leug^, загальне значення — «кручення, згинання».
Другий елемент — корінь *seH₁k^ = «бути там, прибути», що передбачає тематичне *soH₁k^-òs = «той, хто прибув».
Таким чином, складне слово є таким: lug^ + soH₁k^òs = *lùk^soH₁k^os = «той, хто прибуває туди за допомогою викручування (згинання)».
Семантично цей композит добре відповідає тому, що ми хочемо описати: риба, яка пересувається, досягає своєї мети, «вигинаючись» (*leug^-).
У скандинавській міфології можна знайти два випадки, де Локі з'являється разом із лососем або в його подобі. Це відбувається в «Речі Регіна» (Reginsmál) та «Мові поезії» (Skáldskaparmál).
Дієслівний корінь, який утворює ім'я «Локі», є тим самим, що й корінь для назви лосося в ПІЄ; цей зв'язок був відомий за часів спільної індоєвропейської епохи, навіть якщо назва риби була скорочена до *lok^s- у кількох гілках. Кілька елементів в історіях про чотирьох трикстерів покажуть це.
🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠
По-перше, розповідь про те, як спіймали Локі в наступних рядках «Видіння Ґюльві» (Gylfaginning).
...а він утік від них і замешкав на якійсь горі, побудував там хату з чотирма дверима, щоб міг звідти бачити на всі сторони, а вдень він у подобі лосося часто плавав у водоспаді, що зветься Франанґер. (с) Переклад В. Кривоноса.
У своєму будинку з чотирма дверима Локі роздумує, як саме боги зможуть його схопити, коли він плаватиме як лосось у сусідньому водоспаді, і плете собі сітку. Типу, інструкцію для них пише, бо самі бідосі ні за що не здогадаються.
Коли він чує, що аси наближаються, він кидає сітку у вогонь і перетворюється на лосося, щоб урятуватися у своєму водоспаді. Квасір знаходить сліди у багатті, і боги плетуть такі самі тенета (а нічого, що у Ран та Еґіра вже є сітка, яку Локі трохи раніше позичав? Сітка вже мала бути відома асам). Далі боги таки ловлять Локі, і після кількох спроб:
«Тор ухопив його рукою і стиснув, а той почав борсатися, тож Тор міцно стиснув його за хвоста, тому задня частина у лосося вузька». (с) Переклад В.Кривоноса.
🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠
По-друге, Сирдон з Осетії також володіє даром метаморфози. Осетинська розповідь є наративно більш «реалістичною», але містить фінальний елемент, який доводить її спорідненість з історією Локі.
Сирдон об'єднується з молодими нартами, які хочуть запросити на свій бенкет старого Уризмага, щоб напоїти його там до смерті. Старий, виявляючи обережність, таємно домовляється про план порятунку. У фатальний момент бенкету, коли Уризмаг подає сигнал хусткою, Батрадз вирушає йому на допомогу, але ледь не упускає Сирдона, який перетворився на ластівку. Меч Батрадза встигає лише вдарити по його хвосту; і саме з того дня хвіст ластівок має свою характерну роздвоєну форму. Цей фінальний епізод, що пояснює форму хвоста тварини, гарантує індоєвропейське походження осетинської казки; просто лосося замінили птахом.
Нарт Сослан теж має вельми дивну гробницю з трьома вікнами (на захід, південь і схід), і, згідно з деякими легендами, він «погоджується» увійти туди «живим»; і, отже, згідно з цією ж версією, саме звідти він випускає стрілу, яка вбиває Сирдона.
🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠
По-трете, ірландський Брікріу/Брікне. Нема історії про лосося. Натомість зв'язок цього персонажа походить із самого його імені, заснованого на гаельському brecc, від пракельтського *brikkos = «смугастий, плямистий».
Цей корінь закономірно походить від нульового ступеня відомого ПІЄ кореня *perk^ = «борознити, покривати смугами», який дає назви:
〰️дикого поросяти (*pork^os),
〰️зимового дуба (через його потріскану в дорослому віці кору *perk^u-),
〰️блискавки та борозни,
〰️а також лосося або окуня в давньоірландській мові — erc.
Достатньо порівняти це з французьким словом perche (окунь), що походить від грецького perkê.
У оповіді про Брікріу:
«Тоді Брікріу зробив балкон (gríanán) на одному рівні з ложем Конхобара [і так само високо, як ложа] звитяжних героїв. Оздоблення його облаштування було чудовим. Скляні вікна були розміщені з кожного боку від нього, і одне з них було над ложем Брікріу, так що він міг бачити залу зі свого місця, оскільки знав, що люди Ульстера не потерплять його всередині».
🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠
І зрештою, індійський епос. Доля Дурйодгани вирішується під час міфічної битви на Курукшетрі. Оскільки його війська були винищені після сімнадцяти днів боїв, він вирішує зачаїтися на дні озера, води якого він робить твердими за допомогою магії. Цей епізод із дивною схованкою (близьке озеро, де вороги швидко його знайдуть) слід зіставити з Локі, який лежить на дні води.
Але спочатку Дурйодгана намагався позбутися Пандавів, заманивши їх до штучного палацу, побудованого з легкозаймистих матеріалів (смола, лак) і змащеного маслом гхі, з якого вони врятуються завдяки заздалегідь викопаному тунелю. Цей епізод відомий під назвою «смоляний будинок» = jatu gṛha або частіше lâkṣâ-gṛha = «лаковий будинок».
Згадуємо про те що вище писали: Давньоіндійський когнат (споріднене слово) також вбачали у lâkṣa «лак» (червона смола). Припускають такий семантичний розвиток: «кольору лосося» > червонуватий > лак. Отже, можна прочитати lâkṣâ-gṛha як таке, що походить від можливого пізнього ПІЄ *lok^so-grdhos = «загін/оселя лосося».
🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠
Висновок:
Узгодженість як етимологічних, так і наративних елементів доводить існування у спільну індоєвропейську епоху персонажа-трикстера, пов'язаного з корінням *leug^ і через нього — з лососем (або спорідненою «стрибучою» рибою).
Раджу прочитати сам есей. Його достатньо просто скопіювати та загнати в ШІ для перекладу на бажану мову. Або і так читати, якщо ви знаєте французьку. Там ще більше цікавого. ❤️
#боги | 119 |
| 16 | https://uain.press/blogs/valerij-shevchuk-ukrayinske-baroko-i-magiya-914552 | 174 |
| 17 | Імаджинуйте.
Проїжджав повз будинок конунґ Ґауті, його там не ждали, але він ще й поспав з донькою господаря — ну щоб точно сподобатись.
Потім вся ця сімейна в обличчя старших покінчила з собою, в надії потрапити в Вальгаллу (до речі, дуже інтересний кейс — вони кидаються зі скелі і так ідуть до Одіна. Це шо за рудименти ритуалу, м?). Ну і король поїхав звідти теж.
Так от. Брат Снотри (донька господаря) вночі торкнувся випадково її щоки і потім зрозумів, що вона вагітна. І знаєте що?
Ґіллінг промовив:
— Як нерозумно я вчинив, ворухнувши рукою і торкнувшись щоки жінки. Мало треба, щоб син
народився, якщо саме так був зачатий Гаутрек.
Потім цей додік теж намагався скинутися зі скелі, але його вчасно зупинили.
Так от? Як там себе почуває конунґ? Добре йому їхати лісами нордичними, поки в його коханки така драма — брат-ідіот? М? А? Гм… | 322 |
| 18 |  +1Ось тут розказують про Старкада Сильного! Нарешті читаю про психопатів! | 168 |
| 19 |  Ігор Калинець
Вітер
Ковтни мене, біла дорого,
ковтни мене, добра осене.
Запахло роменовим ромом
вітру мого стоголосся...
Вітер мій знов надимає
бандери дністрових лодій.
Вітер з нами, над нами,
з моїми полками в поході.
Вітер коням теребить гриви,
хоруговками грає на списах.
Вітер мій вірний гридень,
гридень князя Осмомисла.
Десь там княгиня в Путивлі,
чадо моє Ярославна,
мужу в поганські пустелі
вітер отецький послала.
Вітер загоїть рани,
вітер Вітчизною пахне.
Вітер з нами, над нами,
в поході з моїми полками.
Залізно йдемо у гущі,
несемо щити, як скрижалі.
З Галича вітер цілющий,
з Галича вітер державний.
...Ковтни мене, біла дорого,
ковтни мене, добра осене,
Запахло роменовим ромом
вітру мого стоголосся. | 156 |
| 20 | Пацани і дівчати, коли вона буде по повній ціні, не кажіть, що я вам не нагадував.
Бо в цій книзі — все, що треба знати про:
• «славу невмирущу»,
• героїчний світогляд,
• індоєвропейську поетику і
• те, чому мова — це одвічна скарбниця духу.
А ще — прочитавши цю книгу, ви краще зрозумієте, про що писали Ігор Калинець і Валерій Шевчук.
І зараз вона — по дуже красивій ціні. А ще ж там неймовірні ілюстрації Вадима Чорного.
Клікати сюди — вважаю, це чудове капіталовкладення! | 176 |
