es
Feedback
EX LIBRIS Abraham Hosebr

EX LIBRIS Abraham Hosebr

Ir al canal en Telegram

Письменник, перекладач, мистецтвознавець, юнґіанець. Автор герметичного метароману епіфанії "Тетраморфеус": https://www.goodreads.com/book/show/236604119-liber-t На цьому каналі хаотично з'являються цитати та рецензії впереміш з естетськими картинками.

Mostrar más
1 646
Suscriptores
+224 horas
+187 días
+5630 días
Atraer Suscriptores
junio '26
junio '26
+72
en 9 canales
mayo '26
+65
en 15 canales
Get PRO
abril '26
+123
en 26 canales
Get PRO
marzo '26
+143
en 29 canales
Get PRO
febrero '26
+170
en 27 canales
Get PRO
enero '26
+137
en 28 canales
Get PRO
diciembre '25
+94
en 20 canales
Get PRO
noviembre '25
+105
en 11 canales
Get PRO
octubre '25
+92
en 23 canales
Get PRO
septiembre '25
+63
en 17 canales
Get PRO
agosto '25
+101
en 22 canales
Get PRO
julio '25
+77
en 21 canales
Get PRO
junio '25
+68
en 14 canales
Get PRO
mayo '25
+53
en 6 canales
Get PRO
abril '25
+54
en 16 canales
Get PRO
marzo '25
+62
en 12 canales
Get PRO
febrero '25
+98
en 13 canales
Get PRO
enero '25
+64
en 8 canales
Get PRO
diciembre '24
+52
en 9 canales
Get PRO
noviembre '24
+38
en 5 canales
Get PRO
octubre '24
+44
en 4 canales
Get PRO
septiembre '24
+142
en 9 canales
Get PRO
agosto '24
+106
en 4 canales
Get PRO
julio '24
+245
en 2 canales
Fecha
Crecimiento de Suscriptores
Menciones
Canales
24 junio0
23 junio+4
22 junio0
21 junio+5
20 junio+2
19 junio+8
18 junio+7
17 junio+2
16 junio+4
15 junio+3
14 junio+3
13 junio+3
12 junio0
11 junio+2
10 junio+1
09 junio+1
08 junio0
07 junio+4
06 junio+1
05 junio+2
04 junio+5
03 junio+5
02 junio+7
01 junio+3
Publicaciones del Canal
Леонардо да Вінчі, Іван Хреститель (1513–1516) «Іван Хреститель» — останній завершений шедевр Леонардо да Вінчі, написаний у
Леонардо да Вінчі, Іван Хреститель (1513–1516) «Іван Хреститель» — останній завершений шедевр Леонардо да Вінчі, написаний у Франції, куди митець прибув наприкінці життя. Постать святого немов виринає з мороку — темне тло огортає його фігуру, підкреслюючи внутрішнє сяйво обличчя, м'який жест руки, що вказує вгору. Це не лише знак пришестя Христа, якого Іван мав передвіщати, а й алегорія потойбічного знання, присутня в багатьох роботах Леонардо. Таємничість картини підсилює відома техніка сфумато, за допомогою якої художник досягнув надзвичайної реалістичності та м'яких переходів між світлом і тінню. Усмішка Івана — чи не найзагадковіша після усмішки «Джоконди» — водночас спокійна, іронічна та незбагненна. Леонардо ніколи не розлучався з цією картиною до самої смерті. Відомо, що 10 жовтня 1517 року він показав її кардиналу Араньяку разом зі «Святою Анною» та «Мона Лізою». Через рік Франциск I придбав усі три твори. Та подальша доля картини обросла загадками: вона зникла з королівської збірки і лише у 1620-х роках з'явилася у герцога де Льянкура. Звідти вона потрапила до англійського короля Карла I, а після його страти — до купця Еверґарда Ябаха. У 1662 році картина повернулася до Франції, до Людовіка XIV, і врешті знайшла свій дім у Луврі. Існує припущення, що модель для цього образу — Салаї, улюблений учень і супутник Леонардо, чия андрогінна врода надавала святому дивної чарівності, що балансує на межі духовного й тілесного. Образ Івана в трактуванні Леонардо — це вже не суворий пророк, а істота з іншого виміру: він ніби знає щось, чого не знаємо ми, і про це мовчить. Саме так Леонардо прощається з мистецтвом — жестом, усмішкою й таємницею, яка живе вже понад п'ять століть.

2
Interior with Phonograph,1924 Henri Matisse
Interior with Phonograph,1924 Henri Matisse
155
3
What immortal hand or eye, Could frame thy furful symmetry?
What immortal hand or eye, Could frame thy furful symmetry?
147
4
Fisherman and Mermaid in the Blue Grotto on Capri by Hermann David Salomon Corrodi (1844-1905)
Fisherman and Mermaid in the Blue Grotto on Capri by Hermann David Salomon Corrodi (1844-1905)
189
5
Plate XIV: Canto V – The Infernal Hurricane, circa 1857. Illustration by Gustave Doré (1832–1883).
Plate XIV: Canto V – The Infernal Hurricane, circa 1857. Illustration by Gustave Doré (1832–1883).
177
6
Paul Gauguin 1848 - 1903 Au bord de la mer (1889)
Paul Gauguin 1848 - 1903 Au bord de la mer (1889)
178
7
Dead Ringer (Paul Henreid, 1964)+1
Dead Ringer (Paul Henreid, 1964)
167
8
Спроби невротика вирішити конфлікт не тільки марні, але й небезпечні. Але ці конфлікти можуть бути вирішені шляхом зміни тих
Спроби невротика вирішити конфлікт не тільки марні, але й небезпечні. Але ці конфлікти можуть бути вирішені шляхом зміни тих внутрішніх умов, які їх викликали. Будь-яка сумлінно виконана аналітична робота змінює ці умови і робить невротика менш безпорадним, менш нерішучим, менш ворожим і менш відчуженим від себе та від інших. Песимізм Фройда щодо неврозів та їх лікування виникав з його глибоко прихованої зневіри в людську порядність і розвиток людини. «Людина, — стверджує Фройд, — засуджена на страждання або руйнування. Потяги, які керують нею, можна тільки контролювати або, в кращому випадку, «сублімувати». Моє особисте переконання полягає в тому, що людина має як можливість, так і бажання розвивати свої здібності і ставати нормальною людською істотою, і що здібності значно звужуються, якщо ставлення людини до інших і тим самим до самої себе порушене і продовжує залишатися дезорганізованим. Я вірю, що людина може змінюватися і продовжує змінюватися, поки живе. Це переконання ставало тим сильнішим, чим глибшим ставало розуміння природи неврозів. Карен Горні "Наші внутрішні конфлікти"
176
9
Dorothea Tanning - Beyond the Esplanade (1940).
Dorothea Tanning - Beyond the Esplanade (1940).
188
10
Mystery Train (1989) dir. Jim Jarmusch
Mystery Train (1989) dir. Jim Jarmusch
176
11
Смак хмільного дерева розпросторювався складками і горбистостями. Вловлювався незрозумілий пах міцелію, мікоделіріозні хвилі
Смак хмільного дерева розпросторювався складками і горбистостями. Вловлювався незрозумілий пах міцелію, мікоделіріозні хвилі бараондівського блаженства проникали через носові ходи аж до ольфакторних напучнявлених цибулин, билини нюхового волоссячка насторожено тамика тремкотіли. Діялася переміна місць. Ще не досягши стравоходу спірит всочувався спраглими судинами піднебіння та під’язиччя. Крутилося в голові. Актус вкрай повільного насолодження смаком і запахом розтягнувся гей би аж до неозорого горизонту. Діялася переміна місць. У взаємодії з дегідроґеназою вивільнялись сполуки. Відповідні рецептори приймали неочікувані дотики і ласки. Не довго, ой ха не довго пасинку яхінбоазний… Сила, що в тобі нуртує заповсякчасно використовує імено сего духа усує. Вегетативний обряд екзорцизму. Речовина вичавлена і вигнана поза межі її впливу. Впершдихаюча істота випливши з океану приголомшується пусткою землі обітованої. Зір вертається до споглядальницького тапасу топосу. Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber T. Друге пришестя"
188
12
Moebius
Moebius
188
13
Вінсент Ван Гог «Колосся пшениці», червень 1890. Полотно, олія, 64 x 48 см. Музей Ван Гога, Амстердам.
Вінсент Ван Гог «Колосся пшениці», червень 1890. Полотно, олія, 64 x 48 см. Музей Ван Гога, Амстердам.
184
14
"Херувим", анонімний сицилійський майстер, інкрустація кольоровим мармуром (marmi mischi), XVII ст., церква Сан-Джузеппе-деї-
"Херувим", анонімний сицилійський майстер, інкрустація кольоровим мармуром (marmi mischi), XVII ст., церква Сан-Джузеппе-деї-Театіні, Палермо.
209
15
З іншого боку, цікаво відзначити той факт, що Псевдо-Діонісій Ареопагіт передавав через образ золотого ланцюга молитву. Ось що він пише в “Божественних іменах”: “Отож спробуймо своїми молитвами піднятися до вершини цих божественних благодатних променів, так, наче ми схопили, щоб весь час підтягати до себе почергово обома руками, безкінечно осяйний ланцюг, що звисає з Неба і спускається до нас, нам здавалося б, що ми тягнемо його донизу, а насправді ми не могли б зрушити його своїми зусиллями, бо він одночасно перебуває і на Землі, і на Небі, і це скоріше ми піднімалися б до найвищого сяйва надзвичайно яскравого проміння. Так само, якби ми перебували на кораблі і, щоб врятувати нас, нам кинули б мотузки, прив'язані до скелі, то ми не притягували б цю скелю до себе, а самі разом з кораблем підтягували б себе до скелі” (“Божественні імена”, 3, 1). Відзначимо, що так само, як індійська філософська думка постійно використовувала давні образи мотузки, нитки і полотна, грецькі мислителі і теософи довгий час давали різні пояснення поважному гомерівському міфу про золотий ланцюг. В Індії образ золотого ланцюга, хоч і з іншої точки зору, також послужив відправним пунктом і для космологічних теорій, і для опису людського буття. Додамо, що *aurea catena Homeri* продовжувала надихати філософські роздуми до XVIII ст. Невеликий філософський анонімний твір в розенкрейцерівському стилі, “*Aurea catena Homeri, oder Eine Beschreibung von dem Ursprung der Natur und natürlichen Dingen*”, відіграв значну роль у формуванні мислення молодого Ґете. Мірча Еліаде "Мефістофель і Андрогін"
169
16
Зевс сам залишиться у небесній височині, а всі інші боги внизу вчепляться за Землю. Зевс гордо проголошує, що тоді він підтягне богів разом із Землею до Олімпу, а потім підвісить їх усіх, як трофей, до одного з вершечків божественної гори”¹. Не виключено, що ця розповідь відображає забуту індоєвропейську міфічну тему. Проте для нашого дослідження цікаві перш за все символічні трактування золотої мотузки. Справді, починаючи з архаїчної епохи, в золотій мотузці Зевса вбачали “то зв'язки, що об'єднують Всесвіт у незнищенне єдине ціле, то зв'язки, що єднають людину з вищими силами” (P. Levêque, цит. праця, с. 11). Так, в орфічній поемі, яку вчені назвали “Рапсодійною теогонією”, Зевс запитує в Ночі: “О мати, найблагородніша з усіх божеств, Ноче божественна, як, скажи мені, як встановити мені величну владу над безсмертними? Як зробити так, щоб завдяки моїм зусиллям все було єдиним, а частини — окремими? — Огорни всі речі несказанним ефіром, потім розмісти посередині Небо, і безмежну Землю, і море, і всі сузір'я, що прикрашають Небо. А коли оточиш все це міцним зв'язком, прив'язавши до ефіру золотий ланцюг...” (переклад P. Levêque, цит. праця, с. 14). Безперечно, це давня ідея, тому що Зевс питає поради в космологічної богині Ночі. “В духовному плані ми близькі до Ночі, зображеної в XIV пісні “Іліади”, досить могутньої, щоб врятувати Гіпноса від гніву володаря богів[...]; близькі також до первісної Ночі “Теогонії” Гесіода (в. 116 і далі). Можна без жодних перешкод припустити, що ця частина “Рапсодійної теогонії” досить давня, безперечно, вона написана не пізніше VI ст. до н. е., якщо виходити навіть не з її форми, а з елементів, що задіяні в ній. Таким чином, цей гомерівський образ золотого ланцюга могли використати як космологічне пояснення орфічні кола наприкінці архаїчної епохи” (P. Levêque, цит. праця, с. 15). У своїй праці “Теєтет” Платон ототожнює золотий ланцюг із Сонцем. Сократ запитує в юного Теєтета: "Чи увінчаю я все, якщо переконливо доведу тобі, що Гомер своїм знаменитим золотим ланцюгом хоче позначити Сонце, ясно вказуючи таким чином, що доки рухаються небесна сфера і Сонце, доти все живе і перебуває живим, як серед богів, так і серед людей; та якщо зупинити їх, немовби зв'язавши, відразу все розпадеться, а те, що залишиться, буде, як то кажуть, лежати в руїнах” (Теєтет, 153, c. d). У “Державі” (X, 616 b-c), хоч там ще не згадуються ані золотий ланцюг, ані Сонце, Платон використовує подібний образ. Пояснюючи структуру Всесвіту, він говорить про “світло, яке лине згори і пронизує все небо і землю, світло це пряме, як колона, і дуже схоже на райдугу, але яскравіше і чистіше за неї. Прибули вони до цього світла через день шляху; і там, всередині цього світла вони побачили кінці тих зв'язків, що були натягнуті з цієї точки неба; бо це світло було зв'язком, що тримало небо, як мотузки, що держать трієри; так само це світло утримувало всі сфери, що оберталися” (пор. також P. Levêque, цит. праця, с. 20; виділення М. Е.). Таким чином, Платон двічі використовує образ осяйної мотузки, що зв'язує Всесвіт і об'єднує його різні частини в одне ціле. Додамо, що інші грецькі автори вбачали в золотому ланцюгові планети чотири елементи, непорушний мотор Арістотеля або *heimarménē*. Інше трактування золотого ланцюга, а саме — як духовного зв'язку між Землею і Небом, між людиною і вищими силами, продовжує і доповнює космологічний символізм. Макробій у своєму “Коментарі до “Сну” Сципіона” вважає, що, “оскільки все пов'язано між собою неперервними послідовностями і відбувається, спускаючись східцями, від першого до останнього рівня, розсудливий і глибокий спостерігач обов'язково виявить, що, починаючи з верховного бога і закінчуючи найнижчими формами життя, все об'єднується і пов'язується взаємозв'язками, які ніколи не розірвати; це чудовий золотий ланцюг, який бог підвісив до небесного склепіння і який спускається до самої Землі, як описує нам Гомер” (I, 14, 15; переклад Dubois; пор. також P. Levêque, цит. праця, с. 46). Та сама ідея викладена в “Коментарі до Горгія” Олімпіодора та в “Коментарі до Тімея” Прокла.
145
17
Надзвичайно цікавий розділ з есею про стмволіку мотузок у Еліаде присвячений Aurea catena Homeri - Золотому ланцюгу Гомера. Мотузка — це не лише взірцевий спосіб сполучення між Небом і Землею; вона також ключовий образ, присутній у філософських роздумах щодо космічного життя, буття і долі людини, метафізичного знання (*сутратман*) і в широкому розумінні — таємної науки і магічних здібностей. На рівні давніх культур таємна наука і магічні здібності завжди передбачають вміння літати в повітрі або підніматися на Небо. Вилізання шамана на дерево — це справжній ритуал сходження на Небо. Важливим є той факт, що в традиційній індійській системі образів вилізання на дерево символізує і володіння магічними здібностями, і метафізичну гнозу. Ми бачили, що жонглер Сурукі-Джатака видирається на дерево за допомогою магічної мотузки, а потім зникає у хмарах. Це фольклорна тема, проте вона засвідчується також у вчених текстах. *Панкавімша-Брахмана* (XIV, І, 12—13), наприклад, говорячи про тих, хто піднімається на верхівку великого дерева, уточнює, що ті, в кого є крила,— тобто ті, хто знає,— врешті-решт злітають, а незнаючі, позбавлені крил, падають на Землю. Тут ми знову зустрічаємо ту саму послідовність: вилізання на дерево, езотеричне знання, сходження на Небо, тобто, в контексті індійської ідеології, вихід за межі цього Світу і звільнення. Як ми побачимо нижче, ту саму послідовність ми знаходимо в магів примітивних суспільств. Варто було б порівняти індійські образи і філософські роздуми з грецьким і германським символізмами зв'язування і ткання. Ми торкалися цієї проблеми в попередній праці. Книга Оніанса, *Origins of European Thought*, також містить велику кількість фактів і глибоких аналізів щодо близьких, але відмінних символів і ритуалів зв'язування, ткання, прядіння в Греції і в давніх народів Європи. Ця проблема величезна, і ми не претендуємо на те, щоб розкрити її тут у всій її складності. Поки що ми тільки нагадаємо, що образ мотузки, яка з'єднує Космос і людину з верховним богом (чи з Сонцем), засвідчується також у Греції. Платон використовує цей образ, коли хоче передати людське буття і водночас спосіб удосконалити його. “Припустімо,— пише він,— що кожен із нас, живих істот,— це немовби маріонетка, виготовлена богами; створення її могло бути для них або просто розвагою, або вони робили це з серйозними намірами — насправді ми нічого про це не знаємо. Зате ми дуже добре знаємо, що ті стани, про які я говорив, містяться в нас як внутрішні мотузки чи нитки, і тягнуть нас у протилежний бік, до полярних дій; і саме в цьому полягає різниця, що відділяє цноту і порок. Насправді існує [...] тільки одна з цих мотузок, за якою кожний повинен іти і від якої він ніколи не повинен від'єднуватися, опираючись в той же час силі тяги інших мотузок, і ця мотузка — золота і священна нитка розуму...” (Закони, 644). Aurea catena Homeri Образ, без сумніву, походить від знаменитої золотої мотузки, за допомогою якої Зевс притягував до себе всі речі. Згадаймо початок пісні VIII “Іліади”: скликавши на Олімп всіх богів, Зевс забороняє їм підтримувати троянців або данайців і погрожує скинути непокірних у Тартар. Бо, продовжує Зевс, “знатиме (той бог, що завинив) там (в Тартарі), наскільки від інших богів я сильніший. Хочете, може, самі ви, богове, упевнитись в тому? Звісьте ланцюг золотий із самого неба на землю. Та ухопіться разом за нього, боги і богині, але стягнути на землю причинця усього, Зевса верховного, вам не удасться, як не трудіться! А побажав би я сам потягнути ланцюг той до себе, то й саму землю я навіть із морем тоді притягнув би. Потім ланцюг той навколо самої вершини Олімпу я обмотаю, і всесвіт на ньому повисне в повітрі” (Пісня восьма, 17—27; укр. переклад Б. Тена. — *Прим. перекл.*). Як уже зазначалося, це транспозиція юнацької гри. “Греки, як і ми, знали [...] гру, в якій дві команди-суперниці перетягували канат у протилежні боки, щоб визначити, хто сильніший. Саме до такого змагання закликає Зевс богів. Тільки цього разу перетягування буде відбуватися не горизонтально, а вертикально.
135
18
Moebius
Moebius
158
19
Ваза, натхненна ксилографією під назвою Ichnographia operis philosophici з книги Alchymia Андреаса Лібавія, опублікованої в 1
Ваза, натхненна ксилографією під назвою Ichnographia operis philosophici з книги Alchymia Андреаса Лібавія, опублікованої в 1506 році. Ваза представляє алегорію макрокосмосу та різні фази алхімічного процесу. Вона містить герметичні символи, такі як Сонце, Місяць, міфологічні постаті та тварини, покликані зобразити трансформацію матерії та пошук філософського каменя.
204
20
What immortal hand or eye, Could frame thy furful symmetry?
What immortal hand or eye, Could frame thy furful symmetry?
191