EX LIBRIS Abraham Hosebr
Ir al canal en Telegram
Письменник, перекладач, мистецтвознавець, юнґіанець. Автор герметичного метароману епіфанії "Тетраморфеус": https://www.goodreads.com/book/show/236604119-liber-t На цьому каналі хаотично з'являються цитати та рецензії впереміш з естетськими картинками.
Mostrar más1 709
Suscriptores
Sin datos24 horas
+27 días
+930 días
Carga de datos en curso...
Canales Similares
Nube de Etiquetas
Menciones Entrantes y Salientes
---
---
---
---
---
---
Atraer Suscriptores
septiembre '26sep '26
septiembre '26
+38
en 11 canales
agosto '26
+48
en 9 canales
Get PRO
julio '26
+58
en 17 canales
Get PRO
junio '26
+96
en 12 canales
Get PRO
mayo '26
+65
en 16 canales
Get PRO
abril '26
+123
en 26 canales
Get PRO
marzo '26
+143
en 30 canales
Get PRO
febrero '26
+170
en 27 canales
Get PRO
enero '26
+137
en 28 canales
Get PRO
diciembre '25
+94
en 20 canales
Get PRO
noviembre '25
+105
en 11 canales
Get PRO
octubre '25
+92
en 23 canales
Get PRO
septiembre '25
+63
en 17 canales
Get PRO
agosto '25
+101
en 22 canales
Get PRO
julio '25
+77
en 21 canales
Get PRO
junio '25
+68
en 14 canales
Get PRO
mayo '25
+53
en 6 canales
Get PRO
abril '25
+54
en 16 canales
Get PRO
marzo '25
+62
en 12 canales
Get PRO
febrero '25
+98
en 13 canales
Get PRO
enero '25
+64
en 8 canales
Get PRO
diciembre '24
+52
en 9 canales
Get PRO
noviembre '24
+38
en 5 canales
Get PRO
octubre '24
+44
en 4 canales
Get PRO
septiembre '24
+142
en 9 canales
Get PRO
agosto '24
+106
en 4 canales
Get PRO
julio '24
+245
en 2 canales
| Fecha | Crecimiento de Suscriptores | Menciones | Canales | |
| 29 septiembre | 0 | |||
| 28 septiembre | +2 | |||
| 27 septiembre | +1 | |||
| 26 septiembre | +4 | |||
| 25 septiembre | +1 | |||
| 24 septiembre | 0 | |||
| 23 septiembre | 0 | |||
| 22 septiembre | +2 | |||
| 21 septiembre | 0 | |||
| 20 septiembre | +1 | |||
| 19 septiembre | +1 | |||
| 18 septiembre | +2 | |||
| 17 septiembre | +6 | |||
| 16 septiembre | +2 | |||
| 15 septiembre | +3 | |||
| 14 septiembre | 0 | |||
| 13 septiembre | +1 | |||
| 12 septiembre | 0 | |||
| 11 septiembre | 0 | |||
| 10 septiembre | +1 | |||
| 09 septiembre | +1 | |||
| 08 septiembre | +1 | |||
| 07 septiembre | +1 | |||
| 06 septiembre | 0 | |||
| 05 septiembre | 0 | |||
| 04 septiembre | +3 | |||
| 03 septiembre | +1 | |||
| 02 septiembre | +2 | |||
| 01 septiembre | +2 |
Publicaciones del Canal
| 2 |  Daniel Ludwig | 121 |
| 3 |  Чергова книга Мірчі прочитана, фраґментарно перекладена і прорецензована.
Робота Еліаде “Таємні спільноти. Обряди ініціації і посвячення” стала логічним продовженням мого читання праць присвячених ініціаціям. Отже спершу я прочитав та оглянув неперевершене дослідження “Західний езотеризм і ритуали ініціації” Генріка Боґдана потім була “Масонська ініціація” Вілмгерста і ось – книга, яка читалася третьою, але логічніше було б таки з неї почати. Адже сам Боґдан цитує цю працю в своїй книзі, адже Еліаде досліджує найдревніші прояви ініціацій на прикладі обрядів різноманітних передсучасних (чудовий термін Еліаде замість Барнеттового “примітивних”) племен.
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2026/09/29/%d0%bc%d1%96%d1%80%d1%87%d0%b0-%d0%b5%d0%bb%d1%96%d0%b0%d0%b4%d0%b5-%d1%82%d0%b0%d1%94%d0%bc%d0%bd%d1%96-%d1%81%d0%bf%d1%96%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%be%d1%82%d0%b8-%d0%be%d0%b1%d1%80%d1%8f%d0%b4%d0%b8/ | 172 |
| 4 |  "З гнітючим болем ми прокладаємо шлях углиб піраміди; з великим зусиллям, навпомацки ми приходимо в її центральний простір; з радістю виявляємо саркофаг; ми піднімаємо кришку, але там нікого немає! Жахлива, безмежна порожнеча — це душа людини!"
Герман Мелвілл "П'єр"
"Біловолосий, здичавілий обходисвіт покидає аудиторіум, як приморську гавань, виповнену цікавими ґавами, дякую, Мем (Повішеник, Вода, Нептун), і вже аж в наступнім покої знаходить порожній саркофаг і, спираючись на висловлене нижче припущення — «прекрасним має бути не вмістилище, а вміщена у ньому сутність», закриває за собою деку древнього єгипетського кофіна, і, стуливши очі-вуха-ніс-уста вмоченим в чорну масну охру пальцем, закрапковує розділ."
Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber T"
Ілюстрація: Пунічний саркофаг IV–III ст. до н. е., "крилатої жриці" (або жриці Ісіди) з некрополя у Санта-Моніці, нині зберігається в Національному музеї Карфагена в Тунісі. | 159 |
| 5 |  +1Хай бог тебе помилує, старий капітане: це ж твої власні думки витворили в тобі отаку нову істоту; а серце того, чия напружена думка робить з нього Прометея, довіку терзатиме орел, і цей орел — отой самий його витвір.
Герман Мелвілл "Мобі Дік"
Переклад Юрія Лісняка
Art: Torture of Prometheus
Salvator Rosa, 1646-1648 | 159 |
| 6 |  Sin texto... | 158 |
| 7 | Тоді… він проковтнув мене наполовину: потім він вивергнув мене назовні… Він вивергнув жовч із рота свого, свої кишки, свою печінку й нутрощі свої, розрізані на шматки».
Оголені клинки й леза символізують гострі, проникливі сили свідомості, які можуть відкритися й розірвати на шматки несвідомого монстра, роблячи його енергію доступною для свідомості. Як світло є свого роду протиотрутою від темряви, так у міру спуску в несвідоме свідомість може перетворити його зсередини. Це може статися, однак, тільки тоді, коли свідоме ставлення є героїчним, і еґо спускається в несвідоме цілеспрямовано. Коли ж спуск відбувається з пасивним, регресивним еґо, є висока ймовірність протилежного ефекту: світло буде розчинене темрявою.
Перебування Йони в утробі кита має як регресивні, так і прогресивні властивості. Регрес підкреслюється в єврейській легенді, переданій Ґінзберґом, відповідно до якої Йоні було дуже зручно в утробі кита, «так комфортно всередині нього, як у просторій синагозі». Оскільки Йона не мав бажання залишати утробу, Бог був змушений перевести його у другу, дрібнішу рибу, де, страждаючи від тісноти, Йона потім розкаявся й молився про порятунок. Але та ж легенда вбачає і прогресивний бік досвіду Йони. Легенда говорить:
«Риба віднесла Йону до таємничих місць. Вона показала йому річку, з якої витікає океан, показала йому місце, по якому ізраїльтяни перетнули Червоне море, показала йому Геєнну й Пекло та багато інших таємниць і дивовижних місць».
Іншими словами, його ув'язнення було ще й посвяченням у таємниці світу. Парацельс також стверджував, що Йона побачив «великі таємниці» в утробі кита.
Спроба Йони втекти від Бога означає, що він не розумів, що має справу з реальним божеством, з істинною трансперсональною силою, від якої не можна ухилитися. Іншими словами, він був несвідомим; він ще не зазнав могутності реальності божественної об'єктивної психе. Тільки в утробі кита Йона виявив, що й справді має справу з силою, яка перевершує еґо й існує окремо від нього. У цьому психологічний зміст даного посвячення в містерії. Таке відкриття є трансформуючим і вирішальним кроком у психічному розвитку. Це підказує нам, що ті ж трансформаційні перспективи можуть існувати й для Ізмаїла, який, подібно до Йони, біжить від Бога.
"Мобі Дік" Мелвілла - американська Некія
Едвард Едінґер | 143 |
| 8 | Вражаюча синхронія! Паралельно читаю двох геніїв - Еліаде і Едінґера і обидва розповідають одну і ту ж історію про перебування героя в череві монстра і його переродження. Цікавий також момент з виходом "ембріона".
"Рональд і Катрін Берндт отримали цінну інформацію щодо виховання чаклуна у племен, які живуть у східній пустелі Південної Австралії. Оплакуваний як померлий, оскільки всі знають, що він буде «розрізаний на шматки», він прямує до ями з водою. Там двоє чаклунів заплющують йому очі й кидають у пащу Змії, яка його заковтує. Посвячуваний залишається в животі Змії на невизначений термін. Коли, нарешті, чаклуни приносять двох кенгурят у дар Змії, вона підкидає кандидата високо в повітря. Він падає на скелю, і чаклуни вирушають на його пошуки. Вони знаходять його, зменшеного до розмірів зовсім маленької дитини. (Ми пізнаємо обрядову тему перетворення на ембріон у животі Чудовиська, тотожного материнському лону.) Один із чаклунів бере немовля на руки, і вони летять у своє село.
Після такого посвячення містичного порядку — оскільки його здійснила Надприродна Істота — починається власне посвячення, у якому головну роль відіграють старі чаклуни. Кандидата-немовля поміщають у вогняне коло, він там швидко виростає до пропорцій дорослої людини. Він заявляє, що добре знає Змію, що вони навіть друзі, тому що він побував у її животі. Потім настає період ув'язнення, під час якого кандидат медитує і розмовляє з духами. Одного разу чаклуни відводять його в ліс і розфарбовують червоною вохрою. «Він лежить на спині перед вогнем і вважається мертвим. Головний чаклун розрубує йому шию і кисті рук та розчленковує суглоби в ліктях, стегнах, колінах і кісточках». Інші «доктори» набивають його тіло ракушками; вони кладуть їх йому у вуха й рот, щоб кандидат міг чути й розуміти духів, птахів і чужих. Його шлунок також набивають ракушками, щоб він отримав нове життя і став невразливим для будь-якої зброї. Потім чаклуни його «відпівують» і воскрешають. Усі повертаються в село, де на нього чекає нове випробування: чаклуни кидають списи в нового «чаклуна», але, завдяки ракушкам, якими він набитий, вони в нього не влучають.
Ми маємо справу з випадком дуже ретельно розробленого посвячення. Тут можна виявити дві головні теми посвячення, з яких тільки друга характерна для посвячення чаклунів: 1) заковтування Чудовиськом; 2) розчленування тіла. У дійсності йдеться про подвійне посвячення, перше з яких здійснює Надприродна Істота, друге — чаклуни. Але, зазнавши «повернення в лоно», кандидат не вмирає в животі Змії, тому що він пам'ятає своє перебування там. Справжнє обрядове умертвіння при посвяченні — справа старих чаклунів, воно включає розчленування на частини, заміну органів, введення магічної субстанції.
Операції посвячення в чистому вигляді включають оновлення органів і судин, чистку кісток і введення магічних субстанцій: кристалів кварцу, перламутрових ракушок або змій-духів. Кварц пов'язаний з небесним світом і веселкою; перламутрові раковини асоціюються з веселкою-змією, тобто знову-таки з Небом. Ця небесна символіка пов'язана з екстатичним підйомом на Небо. Дійсно, у багатьох місцях кандидат відвідує Небо, або власними зусиллями (дираючись, наприклад, по мотузці), або піднесений Змією. На небі він розмовляє з Надприродними Істотами і міфічними героями. Інші посвячення включають сходження в царство мертвих: майбутній чаклун засинає поруч із цвинтарем, або проникає в печеру, або переноситься під землю чи в глиб озера і т. д. У деяких племен посвячення включає також «підсмажування» неофіта на вогні або біля вогню. Під кінець посвячуваного воскрешають ті самі Надприродні Істоти, які його вбили, і тепер він — «людина, наділена силою». Під час і після свого посвячення він зустрічає духів, героїв міфічних часів і душі мертвих, і всі вони навчають його таємницям чаклунського ремесла. Власне освіта, очевидно, завершується під керівництвом старих майстрів.
У висновку: чаклуном стають у результаті смерті в обряді посвячення, за якою слідує воскресіння до нових надлюдських можливостей. Але обрядова смерть австралійського чаклуна включає, як і смерть сибірських шаманів, дві специфічні й виняткові особливості: 1) серію операцій над тілом кандидата (розтин живота, оновлення органів, промивку та сушку кісток, додавання магічних речовин); 2) підйом на Небо, що супроводжується або не супроводжується іншими екстатичними подорожами в потойбічний світ. Відкриття, що стосуються технічних секретів чаклунів, були отримані в стані трансу, сну, неспання, до, під час або після обряду посвячення як такого."
Мірча Еліаде
"Таємні спільноти. Обряди ініціації і посвячення"
Широко розповсюджена міфологічна тема про поглинаючого героя чудовиська зазвичай виглядає приблизно так:
«Герой поглинутий водяним монстром на Заході… Тварина подорожує з ним (з ним усередині) на Схід… Тим часом герой розпалює вогонь у животі монстра… і, відчуваючи голод, відрізає собі шматок серця… Незабаром після цього він помічає, що чудовисько плавно переміщується до суходолу… Він негайно починає розрізати тварину зсередини… Потім він вислизає… Було так жарко в утробі кита, що все його волосся випало… Герой може водночас звільнити всіх тих, кого монстр з'їв раніше».
Цей міф зображує архетипову тему цілеспрямованого інцестуозного спуску героя в материнську утробу, тобто в глибини несвідомого з метою трансформації та переродження. Монстр представляє несвідому психічну енергію в її елементарному й недиференційованому стані. Це неприборкані тваринні енергії, поки ще не доступні для свідомого функціонування. Еґо перебуває у постійній небезпеці бути поглинутим монстром, який одержимий грубою, спраглою інстинктивністю. Ця небезпека символізується забороною на інцест із матір'ю, але у переважній більшості випадків не має нічого спільного з реальною жадобою статевих зносин. Такі ідеї виникають із фрейдистської помилки прийняття й розуміння психічних образів конкретно, а не символічно.
Якщо еґо особливо слабке, загрозою може стати психоз. Я згадую пацієнта, який страждав на періодичну кататонічну шизофренію. У період ремісії йому наснився такий сон: величезний кит наближається до нього; чоловік знає, що кит збирається проковтнути його і що не можна нічого зробити, аби цього уникнути. Він безпорадно, підкоряючись своїй долі, чекає поглинання, але раптом прокидається. Через кілька днів після цього сну у пацієнта стався рецидив шизофренії й втрата зв'язку з реальністю. Ось що означає бути проковтнутим монстром, якщо свідома особистість слабка й схильна до регресій.
Коли ж еґо цілеспрямовано намагається наблизитися до монстра, перебуваючи в більш героїчному настрої, результат буде іншим. Другий пацієнт, із зовсім іншим діагнозом, бачив такий сон: красива, спокуслива жінка сидить на дивані; вона оголена й запитує сновидця, чи не хоче він зійтися з нею. Коли він наближається до неї, вона перетворюється на жахливого, схожого на падальника монстра, чиї геніталії — як поглинаючий рот. Цей рот відкривається й починає поїдати голову сновидця. Замість того щоб боротися й намагатися вирватися, чоловік поспішає пролізти в горло чудовиська. Опинившись в утробі, він починає бити жінку-монстра зсередини й чує, як вона кричить від болю. Потім, у якійсь жахливій подобі процесу пологів, він виповзає просто з неї. З її утроби він також рятує крихітну білу фігурку — «гномоподібну» дитину, яка починає рости, щойно опиняється випущеною. Фігурка перетворюється на красиву дитину, сяючу й світлу, що викликає інтенсивне почуття радості й захоплення.
Це вражаюча сучасна паралель стародавнім міфам про цілеспрямоване занурення героя в утробу монстра. Красива сяюча дитина символізує Самість, що проявляється, — центральну трансперсональну величину психе, що відповідає архетипу божественного дитяти та гомункулу алхіміків. Сон паралельний гностичному міфу про монстра, де описується сходження Хибіла, Бога-спасителя, у підземний світ. Хибіл говорить:
«Karkum, велика плоть-гора, сказав мені: „Іди або я проковтну тебе“. Коли він так говорив мені, я оголив свої мечі, шаблі, списи, ножі й клинки, і я сказав йому: „Проковтни мене“. | 126 |
| 9 |  "Death," by Theodor Severin Kittelsen, ca 1900. | 231 |
| 10 |  Licho/Devil, 2026
Łukasz Zglenicki (Polish, contemporary) | 382 |
| 11 |  "Moonlight I", 1896 (Colour printed woodcut) MUNCH, Oslo | 195 |
| 12 |  Симпатія до Готорна з боку Мелвілла виникла миттєво і була винятково сильною. Її можна описати тільки як «духовну любов» або, використовуючи термін із психології, перенесення. Будучи на п'ятнадцять років старшим за Мелвілла, Готорн, безсумнівно, чинив на того батьківський вплив, якого Мелвіллу не вистачало. Крім того, Мелвілл проекціював на Готорна якості майбутньої величі, що почали на той час проявлятися. Значна частина надмірного вихваляння якостей його друга більшою мірою підходила йому самому. Глибина почуттів Мелвілла виражена у відповідному листі Готорну, в якому той висловлював схвалення «Мобі Діка»:
«Ваш лист мені вручили вчора по дорозі до пана Морхеда, у якого я й прочитав його. Якби я був удома, я б одразу взявся писати відповідь. У мені розгорілась божественна спонтанна великодушність, лови її, поки можеш. Земля крутиться, і інший бік її вже вгорі. Тому зараз я не можу писати про те, що відчував тоді. Але можу сказати, що тоді я відчув себе пантеїстичним — ваше серце билося в моїх грудях, а моє — у ваших, і обидва серця — у грудях Господніх. Почуття невимовного спокою охопило мене в той момент, коли я дізнався, що ви зрозуміли мою книгу... Звідки ви прийшли, Готорне? За яким правом ви п'єте з посудини мого життя? А коли я підношу її до своїх губ, це ваші, а не мої губи. Це
хліб на Святій Вечері, а ми — його шматки. Звідси це безкрає споріднення почуттів».
Зрозуміло, Готорн не міг існувати в такому інтенсивному перенесенні. Як і у випадку з усіма найпотужнішими проекціями, ця проекція вилилася в власницькі домагання, що призвело до того, що об'єкт проекціювання віддалився. Готорн, сором'язлива, інтровертна людина, залишався дружньо налаштованим, але він не поділяв емоційної залученості Мелвілла. У міру того, як у дружбі наставало охолодження, відчуваючи неминучість бути відкинутим, що завжди супроводжує надмірні очікування, Мелвілл знову залишився наодинці з самим собою. | 200 |
| 13 |  «Що це таке, зрештою, що спонукає людину йти своїм шляхом і підніматися з несвідомої ідентифікації з масою, як з оповитого туману? ...Це те, що зазвичай називають покликанням: ірраціональний фактор, який приписує людині звільнити себе від стада і від його торованих шляхів. Справжня особистість завжди має покликання і вірить у нього, як у Бога... Покликання діє як закон Божий, від якого немає порятунку... Будь-яка людина, яка має покликання, чує голос внутрішньої людини: вона покликана...
Тільки людина, яка може свідомо прийняти владу внутрішнього голосу, стає особистістю... У тій мірі, в якій людина не відповідає закону свого буття і не росте як особистість, вона не в змозі зрозуміти сенс свого життя. На щастя, за своєю добротою і терпимістю, Природа ніколи не вкладає фатальне питання про сенс життя в уста більшості людей. І там, де ніхто не запитує, ніхто не зобов'язаний відповідати».
Карл Ґустав Юнґ | 192 |
| 14 |  Тимофій Бойчук | 290 |
| 15 |  Cloudburst, 1920
Heinrich Kley (1863–1945) was a German painter and illustrator famous for his darkly humorous, satirical, and fantastical pen-and-ink drawings | 210 |
| 16 |  Багатоголовий дракон
Ґустав Моро | 192 |
| 17 |  Читаю лист Аллена Ґінсберґа, де він описує свою візію, в якій досвідчив Бога. Лист досить-таки довгий і до безпосереднього опису цього досвіду передує кількасторінкова прелюдія з передісторією і обставинами, які привели його до цієї межової точки, яку він сам називає "перетином часів який тривав лише мить".
І ось я дочитую до моменту, де починається сам опис (переклад вільний):
"Розповім тобі все, що відбулося: я не бачив нічого, що мало б якусь особливу форму, жодних ангелів, жодного диму. В той момент я знаходився в звичайній книгарні..."
Любі друзі, наполегливо раджу ходити в книгарні - можливо це буде вашим шляхом до пізнання Бога (або вдалої покупки книжок, що теж добре)😅 | 175 |
| 18 |  Félix Vallotton: La chambre rouge, 1898 | 157 |
| 19 |  Ґустав Доре | 155 |
| 20 | Табу на ідоли існує з поважних причин: це аспект табу на інцест. Уява має свої небезпеки: вона відводить лібідо від реального світу. Для незрілого еґо уява легко може стати моделлю виконання бажань і способом втечі від адаптації до реальності. Таким чином, протягом певного етапу розвитку еґо абсолютно необхідно амортизувати несвідоме, материнську утробу еґо, яка є джерелом уяви. Свідомість особистості повинна відокремитися від своїх витоків, якщо вона хоче домогтися якоїсь автономії. Це мета всієї патріархальної ініціації.
Митець видається таким, що не завершив цю патріархальну ініціацію; двері залишаються відкритими для материнського несвідомого з його багатим арсеналом образів, які живлять уяву. Митець ніколи не демонструє повну відданість чоловічому началу, а зберігає неоднозначні стосунки з жіночим. У самому юдейському каноні є цікавий виняток із заборони на ідоли:
« І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа. І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля. І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ. І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити. І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив! ”
(«Числа», 21:5-9, пер. Івана Огієнка)
Ягве тут порушує свою заповідь про ідолів. Мідний змій — зображення, зроблене людиною — протидіє деструктивним ефектам, зміям, посланим Богом. Образи творчої сили людини, її фантазії, тут чинять лікувальну дію на рани, нанесені Богом у повчальних цілях. У психологічному плані це говорить про те, що деструктивні сили несвідомого можуть зцілювати шляхом візуалізації образів, які заподіяли біль. Змії гніву та обурення кусали ізраїльтян і отруювали їх; аби побачити образ того, що кусає й отруює, людина екстеріоризує несвідомі афекти й домагається розділення між ними та еґо. Це еквівалентно зростанню свідомості, що є лікувальним фактором.
Джерело болю й зцілення єдине, це одне й те саме, це трансперсональна психе. Ягве послав зміїв, і їх же він радить як засіб зцілення від руйнівних наслідків. Це відповідає парадоксальним описам алхімічного Меркурія, який є і отрутою, і панацеєю:
Меркурій говорить про себе: «Я виповнений отрутою дракон... Вогонь і вода мої руйнують і в'яжуть... якщо не знаєш мене як слід, то мій вогонь погубить п'ять твоїх почуттів. Уже багатьом приніс смерть трут, що розтікається з моїх ніздрів... у мені укладене світло природне (naturale lumen); я темний і світлий; я витікаю з неба і від землі; мене знають, але я не існую; у сонячних променях я відливаю всіма кольорами і всіма металами. Я сонячний карбункул, благородніша просвітлена земля, якою мідь, залізо, олово і свинець ти можеш перетворити на золото» (К. Ґ. Юнг, «Дух Меркурій»).
Обидва — Ягве та Меркурій — представляють об'єктивну психіку, енергія якої отруює, коли вона «кусає» еґо, що ототожнює себе з нею та діє в її інтересах, але також і зцілює, коли еґо може відчути її через об'єктивні образи, які підвищують усвідомленість еґо. Ми звільняємося від отрути афектів, якщо бачимо образ, який лежить в основі афекту.
Мідний змій Мойсея символізує базову потребу людини в образах. Наш життєвий досвід стає терпимим і ми можемо дивитися на образ, що лежить за ним, тому що образ повідомляє нам сенс і дарує розуміння. Ми відчуваємо потребу в образах; вони життєво необхідні для психіки, як їжа для тіла. Для людини джерелом цілющих образів стають сни та уява; на колективному рівні — художня література, театр і мистецтво.
Двоїсте ставлення Ягве до ідолів іде паралельно з його амбівалентністю у питанні розміщення Древа пізнання в Едемському саду та подальшою забороною для Адама та Еви з'їсти його плід. Якби вони спожили плід, то стали б «як Бог», і тим самим відкрили б власні образи-творчі сили. Це акт Прометея, посилення індивідуальної особистості, але й зазіхання на прерогативи божества; це порушення табу.
Ще один приклад цілющої сили образів знаходимо в «Старому заповіті».
Філістимляни захопили ковчег завіту, і привласнення цієї святині викликало чуму (можливо, бубонну) серед них.
“І покликали филистимляни жерців та ворожбитів, говорячи: Що робити з Господнім ковчегом? Скажіть нам, як відіслати його на його місце? А ті сказали: Якщо ви відсилаєте ковчега Ізраїлевого Бога, то не відсилайте його порожньо, але конче принесіть Йому жертву за провину, тоді будете вилікувані, і ви пізнаєте, чому не відступає Його рука від вас. І ті спитали: Яка ж та жертва за провину, що ми принесемо Йому? А ті відказали: За числом филистимських володарів п’ять золотих болячок та п’ять золотих мишей. Бо одна пораза для всіх вас та для ваших володарів. І зробіть подоби ваших болячок та подоби ваших мишей, що вигублюють землю, і воздайте славу Ізраїлевому Богові, може Він полегчить Свою руку з-над вас і з-над ваших богів та з-над вашого краю. ”
("1-а Самуїлова" 6:2-5 пер. Івана Огієнка)
"Мобі Дік" Мелвілла - американська Некія
Едвард Едінґер | 144 |
