EX LIBRIS Abraham Hosebr

Cristobal de Antonio, Army of Darkness over Montmartre (1885, Oil on canvas)

"Casquets Lighthouse" 1866 by Victor Hugo (1802-1855).

illustration for "Ayesha, The Return of She", 1905 featured in The Windsor Magazine and published by Ward Lock & Co. Maurice Greiffenhagen (English, 1862 – 1931)

Lizz Lopez

Micah Ulrich

Marcus Larson, Waterfall (1856)

Cesare da Sesto, Saint Jerome, 1520-1523

Edward Burne Jones

Коллективное воспитание неизбежно, и его нельзя заменить никаким другим. Мы живем в стихии коллективности и пользуемся коллективными нормами - равно как нуждаемся в общем языке. Мы никогда не сможем принцип коллективного воспитания принести в жертву развитию индивидуального своеобразия, даже если бы очень желали, чтобы коллективное воспитание не задушило это бесценное своеобразие. Более того нам следует принять во внимание, что индивидуальное своеобразие является чем-то бесценным не во всех обстоятельствах даже для самого индивида. Если проанализировать, кто из детей оказывает сопротивление коллективному воспитанию, то чаще всего это оказываются дети с разнообразными психическими аномалиями врожденного или приобретенного вида. Сюда я отношу также избалованных и испорченных детей. Иной питомец из их числа находит, так сказать, свое спасение как раз в том, что может опереться на нормальную коллективность и действительно оградить себя от своего индивидуального своеобразия, вредящего ему самому, достигая известного единообразия. Я отнюдь не считаю, что человек в основе своей всегда добр и что дурное в нем есть лишь неверно истолкованное добро. Напротив, я полагаю, что есть немало таких, которые представляют собой настолько негодную комбинацию наследственных качеств, что им лучше отказаться от всякого индивидуального своеобразия как в интересах общества, так и в своих собственных. Поэтому можно со спокойной совестью утверждать, что коллективное воспитание есть, в сущности, нечто несомненно полезное, а для очень многих - и совершенно достаточное. Однако его нельзя превозносить в качестве исключительного принципа, потому что среди детей немало таких, которые нуждаются в третьей форме воспитания, а именно в индивидуальном воспитании. Карл Густав Юнг Конфликты детской души

Holzfäller Tod / Death As a Woodsman, 1946 Andreas Paul Weber (German, 1893 – 1980)

На цій ілюстрації з 1926 року Смерть постає не як ловець, що чигає на жертви, а як звалений утомою мандрівник, котрий приносить світло на забуті гробовища. Малюнок «Allerseelen» (Задушні дні) побачив світ 31 жовтня 1926 року на шпальтах «Simplicissimus» — славетного сатиричного часопису Ваймарської Німеччини. Автор — артист-маляр Вільгельм Шульц. У західній християнській традиції 2 листопада — це день, присвячений спомину про померлих. Часопис дійшов до свого читача якраз напередодні цього дня поминання. Придивіться-но до посудини у лівиці Смерті (з нашого погляду). Вона поінше вінця повна золотих зір! Тоді як у цілому малюнку панують холодні відтінки сірого, чорного та зеленкавого кольорів, ці сяйливі зорі творять найвиразніший теплий акцент у всій композиції. Але пощо Смерть несе зорі у своїй жмені? Відгадка криється у вірші, що надрукований поруч із малюнком на тій самій сторінці, і який вийшов з-під пера того ж таки маляра. Поезія повідає, що на небосхилі лишилося геть мало зір. А то тому, що Смерть позривав решту, позбирав їх, аби прикрасити «забуті гроби» — ті, котрих ніхто не відвідує, і які сповиті вітром та піском: «...В Задушний день, пізно на небі, Лиш де-не-де блукає зірка одинока. Оті всі інші Смерть із неба позривав; Уквітчав ними всі гроби понурі, Що десь далеко в забутті злежали, Піском припали і завіяні прибоєм...» Тут Смерть не є ворожою потворою. Навпаки, він подобає на старого мандрівника, що тихо справляє свій уряд, доносячи світло до ніким не згаданих могил. У римо-католицькій традиції люди відвідують цвинтарі в поминальні дні, лишаючи там квіти або свічки. Шульц по-своєму переосмислює цей звичай у своєму творі: зорі заступають квіти й свічки, а сама Смерть надолужує брак відвідувачів на цих самотніх гробах.

"Fire at the castle", 1910 Ferdinand Keller (German, 1842 – 1922)

Matty Newton

Paul Gauguin, The White Horse

Allégorie du Nouveau Monde - Allegory of the New World (1781) “Oil on canvas, 157 x 109 cm” [Musée Calvet, Avignon, France] — Jean-Jacques Lagrenée (French; 1739 - 1821)

Henri Matisse

What immortal hand or eye, Could frame thy furful symmetry?

Vincent van Gogh

Антоніо Пізанелло

The Precipice, c. 1827 Francis Danby (Irish, 1793-1861)