EX LIBRIS Abraham Hosebr
前往频道在 Telegram
Письменник, перекладач, мистецтвознавець, юнґіанець. Автор герметичного метароману епіфанії "Тетраморфеус": https://www.goodreads.com/book/show/236604119-liber-t На цьому каналі хаотично з'являються цитати та рецензії впереміш з естетськими картинками.
显示更多1 716
订阅者
无数据24 小时
+37 天
+330 天
正在加载数据
吸引订阅者
十月 '2610月 '26
十月 '26
+23
在6个频道中
九月 '26
+41
在12个频道中
Get PRO
八月 '26
+48
在10个频道中
Get PRO
七月 '26
+58
在17个频道中
Get PRO
六月 '26
+96
在12个频道中
Get PRO
五月 '26
+65
在16个频道中
Get PRO
四月 '26
+123
在27个频道中
Get PRO
三月 '26
+143
在30个频道中
Get PRO
二月 '26
+170
在28个频道中
Get PRO
一月 '26
+137
在28个频道中
Get PRO
十二月 '25
+94
在20个频道中
Get PRO
十一月 '25
+105
在11个频道中
Get PRO
十月 '25
+92
在24个频道中
Get PRO
九月 '25
+63
在17个频道中
Get PRO
八月 '25
+101
在22个频道中
Get PRO
七月 '25
+77
在21个频道中
Get PRO
六月 '25
+68
在14个频道中
Get PRO
五月 '25
+53
在6个频道中
Get PRO
四月 '25
+54
在16个频道中
Get PRO
三月 '25
+62
在12个频道中
Get PRO
二月 '25
+98
在13个频道中
Get PRO
一月 '25
+64
在8个频道中
Get PRO
十二月 '24
+52
在9个频道中
Get PRO
十一月 '24
+38
在5个频道中
Get PRO
十月 '24
+44
在4个频道中
Get PRO
九月 '24
+142
在9个频道中
Get PRO
八月 '24
+106
在4个频道中
Get PRO
七月 '24
+245
在2个频道中
| 日期 | 订阅者增长 | 提及 | 频道 | |
| 20 十月 | +2 | |||
| 19 十月 | +1 | |||
| 18 十月 | +1 | |||
| 17 十月 | +2 | |||
| 16 十月 | +1 | |||
| 15 十月 | +1 | |||
| 14 十月 | +3 | |||
| 13 十月 | +1 | |||
| 12 十月 | 0 | |||
| 11 十月 | +3 | |||
| 10 十月 | +1 | |||
| 09 十月 | 0 | |||
| 08 十月 | 0 | |||
| 07 十月 | +1 | |||
| 06 十月 | 0 | |||
| 05 十月 | +3 | |||
| 04 十月 | +1 | |||
| 03 十月 | 0 | |||
| 02 十月 | +1 | |||
| 01 十月 | +1 |
频道帖子
The Vampire, 1928 pictorialist photogravure created by American photographer William Mortensen (1897–1965)
| 2 |  І вийшов апостол, щоб іти туди, куди сказав йому Господь наш. І коли він пройшов (відстань) у дві милі, він звернув із дороги трохи, і побачив труп якогось прекрасного юнака, і сказав: «Чи не для цього випробування Ти привів мене сюди, Господи наш? Хай буде як хочеш Ти». І він почав молитися і сказав: «Господи наш, Господи мертвих і живих — живих, які стоять, і мертвих, які лежать, — о Господи, Володарю душ, які в тілі перебувають, і Отче всіх душ, які з тіла вийшли, прийди, Господи, у цю мить, заради праху, який створили руки святі Твої, і зглянься з небес, що взиваю я до Тебе, і яви славу Твою на цьому (чоловікові), котрий кинутий тут». І він сказав ще: «Цей мрець опинився тут не без підбурювання Диявола, ворога, який чинить такі (речі), але Диявол (який чинить таке) не наважується (чинити це) через того, хто чужий йому, але через того, хто підвладний волі його».
І коли він сказав це, змій чорний з якоїсь розщілини вийшов, і головою своєю заворушив, і хвостом своїм забив по землі. І голос підняв, він сказав апостолу: «Розповім я тобі, чому я вбив цього юнака. Жінка якась прекрасна була в селі тому, що навпроти тебе, і коли вона йшла повз мене, я побачив її і полюбив її, і я пішов за нею, і побачив цього юнака, який цілував її, і він також спав із нею та (речі) інші робив із нею, які непристойні, я ж готовий (сказати), але тобі не наважуюся я розповісти їх, бо знаю я, що близнюк Христа винищить природу нашу. І для того щоб не засмутити її, я не вбив його в той час, але я сторожив його, і ввечері, коли він ішов повз мене, я кинувся на нього і вбив його, і особливо тому, що він наважився це робити в неділю». Сказав йому Юда: «Якого ти роду» Сказав йому той змій: «Плазун я, син плазуна, син гада, син я того, кому влада над творіннями була дана і він дошкуляв їм. Син того я, хто створив себе подібним до Бога для тих, які користаються, щоб виконувати волю його. Син я того, хто над усім, що створено під небесами, править, син я того, хто поза океаном перебуває і уста його закриті, син роду того я, хто розмовляв з Євою і через неї зробив його, Адама, таким, що переступив наказ Бога. Я той, хто спонукав Каїна брата свого вбити. І через мене — оскільки для цього я був створений — осквернилася земля і терен виріс на ній. Я, я той, хто наважився і праведників скинув із висоти їх, і хтивістю жінок розбестив їх, і синів, великих тілом, породив, і я чинив у них волю мою. Я, я той, хто серце фараона озлобив, щоб Ізраїль убити і в рабстві тяжкому тримати (їх). Я той, хто народ у пустелі повів блукати, коли я підкорив (їх) так, що вони зробили для самих себе тільця. Я той, хто підняв Каяфу та Ірода лихослів'ям на суд праведний. Я той, хто зробив, щоб Юда взяв хабар, коли він став моїм, щоб Христа смерті віддати. Я той, кому влада дана світу цього, і Син Марії був схоплений мною силою і відведений мною. Я родич того, що прийшов зі сходу, щоб влада була дана йому». | 92 |
| 3 |  Якоб ван Сваненбюрг
(1571–1638)
Зішестя в пекло
Олія на міді,
48.8 x 71.1 см
Якоб ван Сваненбюрг — нідерландський живописець Золотої доби з Лейдена, відомий як перший учитель Рембрандта. Цей складний пекельний пейзаж відображає фламандське та нідерландське захоплення демонічним потойбіччям, популяризоване Ієронімом Босхом. Він відтворює зішестя Христа в Лімб для спасіння праведних душ, що різко контрастує з деталізованими, яскравими сценами катування грішників гротескними чудовиськами та роззявленою пащею велетенського Пекельного рота. | 109 |
| 4 |  “Dead leaves,” 1902
Alexandre-Jacques Chantron (French, 1842 – 1918) | 239 |
| 5 |  Діяння Юди Томи апостола, коли Він продав його Габбану купцю, щоби він пішов учити в Індію
У той час, коли були в Єрусалимі апостоли всі: Симон Кифа, і Андрій, і Яків, і Йоанн, і Пилип, і Варфоломій, і Тома, і Матвій-митар, і Яків син Алтея, і Симон Кананіт, і Юда син Якова, поділили вони країни між собою, щоби кожен із них міг проповідувати в країні, яка випала йому, і в області, в яку Господь його послав його. І випала за жеребом і за розділом Індія Юді Томі апостолу. І він не побажав іти, сказавши: «Не маю я сил для цього, бо слабкий я, і муж я єврейський, як індійців можу я вчити?» І в той час як так міркував Юда, з'явився йому Господь наш у нічному видінні і сказав йому: «Не бійся, Томо, адже благодать Моя, з тобою вона». Але він же не був переконаний сповна, говорячи: «Куди Ти захочеш, Господи наш, пошли мене, тільки в Індію не піду я».
І коли так міркував Юда, сталося, що один купець-індієць прибув із країни південної. Ім'я його було Габбан, від царя Ґундофара він був посланий, щоб привезти йому вправного теслю. Побачив його Господь наш як той ішов вулицею і сказав йому: «Ти хочеш купити теслю?» Він сказав йому: «Так». Сказав йому Господь наш: «У мене є раб-тесля, якого я можу продати тобі». І показав йому здалеку Тому і сторгувався з ним за 20 срібняків як плату, і написав купчу таку: «Ісус, син Йосифа-теслі з селища Вифлеєм, яке в Юдеї, підтверджую я, що продав Юду Тому, раба мого, Габбану, купцю Ґундофара-царя».
І коли вони запевнили купчі, взяв Ісус Юду і пішов до Габбана-купця. І побачив його Габбан і сказав йому: «Це твій хазяїн?» Юда сказав йому: «Так, він хазяїн мій». Сказав йому Габбан-купець: «Він продав тебе в мою власність». І Юда промовчав (у відповідь) йому.
Вранці піднявся він, сотворив молитву і звернувся до Господа свого, і сказав Йому: «О Господи наш, яка воля Твоя, хай так і буде». І він пішов до Габбана-купця, не взявши нічого з собою, крім плати за себе, бо дав її йому Господь наш. І пішов Юда і знайшов його, Габбана-купця, який носив скарб на корабель, і став він носити разом із ним. І коли вони зійшли (на борт) і сіли, сказав Габбан-купець Юді: «Яке твоє ремесло, яким вправно ти володієш?» Сказав йому Юда: «Теслярство і будівництво - заняття теслі». Сказав йому Хаббан-купець: «Що вмієш ти робити з дерева і що з тесаного каменю?» Юда сказав йому: «У дереві я навчений робити сохи, і хомути, і бодила, і весла для човнів, і щогли для суден, і в камені - надгробки, і монументи, і храми, і палаци для царів». Сказав йому Габбан-купець: «А я якраз такого вправника шукав». І вони вирушили в шлях, тому що здійнявся вітер. І вони пливли вздовж (берега) повільно, поки не досягли містечка Сандарук. | 141 |
| 6 |  Пекло, приблизно 1935 рік. Ілюстрація М. К. Ешера (1898–1972).
Створена за мотивами твору Ієроніма Босха, ця складна літографія зображує кошмарний світ гротескних постатей, гібридних створінь та дивних споруд. Серед її тривожних деталей — величезна пара вух, пронизана кинджалом, спотворені людські форми та дивні музичні інструменти. Ретельна манера виконання Ешера зберігає макабричну уяву Босха, представляючи хаотичне видіння Пекла, наповнене муками та темним символізмом. | 132 |
| 7 |  Inferno, Canto XXIV: The Punishment of the Thieves
Manuscript illumination, Florence, 14th century.
This miniature depicts the seventh pit of the eighth circle of Hell from Dante’s Divine Comedy. Here, thieves are eternally tormented by serpents and dragons that bind their hands and painfully fuse with their bodies, stripping them of their human form.
Location: Bibliothèque nationale de France, Paris. | 150 |
| 8 |  Barnaba da Modena
(active 1361–1383)
The Trinity;
1374
Tempera on wood, 82.6 × 61.3 cm
Italian (Ligurian) School
The National Gallery, London | 162 |
| 9 |  Світ, який здається нам безкраїм, був для гностиків тюремною камерою, у яку ув'язнено життя; Маркіон зневажливо називав її haec cellula creatoris — «такою собі комірчиною творця». «Входити» та «виходити» — стандартні фрази в гностичній літературі. Таким чином Життя чи Світло «увійшли в цей світ», «мандрують тут»; вони «покидають світ», вони можуть залишатися «на зовнішньому краю світів» і звідси — «ззовні» — «волати» до світу.
Ми пізніше розглядатимемо релігійну значущість цих висловів: наразі ми займаємося символічною топологією та безпосереднім красномовством образності.
Перебування «у світі» називається «проживаннями», світ як такий — «оселею» чи «домом»; на противагу світлим оселям існує «темна», або «низька» оселя, «дім смерті».
Уявлення про «оселю» має два аспекти: з одного боку, воно має на увазі тимчасову структуру, щось умовне і тому таке, що підлягає скасуванню — оселю можна змінити на іншу, її можна покинути і навіть залишити в руїнах; з іншого боку, воно має на увазі залежність життя від його оточення — місце, де проживають, рішуче небайдуже для мешканця і від нього залежать умови його життя.
Він може, отже, тільки змінити одну оселю на іншу; надсвітні форми існування також називаються «оселями», тимчасовими місцеперебуваннями Світла й Життя, множина яких утворює власну ієрархію областей.
Коли Життя утверджується у світі, тимчасова приналежність, таким чином створена, може призвести до появи «прийомного сина» і зробити необхідним нагадування: «Ти не повернешся сюди й коренів твоїх не залишиться у світі» (G 379).
Якщо наголос робиться на тимчасовій і минущій природі проживання у світі на правах чужоземця, світ називається також «заїздом»; «тримати заїзд» — формула, що позначає «бути у світі» або «у плоті». Створіння цього світу є «сусідами по заїзду», хоча їхній зв'язок із ним не такий, як у гостей: «Оскільки я був один і цурався людей, я був чужоземцем для моїх сусідів по заїзду» («Гімн Перлині» в Acta Thomae).
Такі ж вислови можна віднести й до тіла, яке, як відомо, є «домом» життя і водночас інструментом влади світу над Життям, ув'язненим у ньому.
Точніше, «покров» і «одежа» позначають тіло як земне перебування ув'язненої душі; однак вони також застосовні й до світу. Одежі виготовляються і міняються, земна одежа призначена для цього світу.
Звертаючись до першоджерела, ми бачимо, що Життя карається в тілесних покровах:
«Я є Мана великого Життя.
Хто змусив мене жити в Тібілі, хто кинув мене в тілесну культю?»
(G 454)
«Я є Мана великого Життя.
Хто кинув мене в страждання світів, хто переніс мене у злу темряву?
Так довго я терпів і перебував у цьому світі, так довго я перебував серед діянь рук своїх».
(G 457 f.)
«Горе й нещастя, я страждаю в тілесних покровах, куди вони перенесли й кинули мене.
Скільки ще я мушу терпіти їх, скільки носити їх мушу знову
і знову ставати до боротьби й не бачити Життя у своїй ш'кіні».
(G 461)
Усі ці питання адресуються великому Життю:
«Чому створило ти цей світ, чому направило племена [Життя] в нього зі своєї середини?»
(G 437).
Відповідь на подібні питання різниться від системи до системи: питання як такі є значущішими за будь-яку певну доктрину і безпосередньо відображають основні людські умови.
Ганс Йонас
"Гностична релігія: Послання Чужого Бога та витоки християнства" | 157 |
| 10 |  没有文字... | 157 |
| 11 | В гностичній парадигмі слово «світ» доводиться використовувати у множині. Вираз «світи» позначає довгий ланцюжок подібних близьких сфер дії сил, поділ більшої космічної системи, через яку Життя проходить своїм шляхом, і кожен із світів їй рівною мірою чужий. Тільки втративши свій статус тотальності, стаючи відокремленим і водночас демонічним, поняття «світ» справді починає допускати множинність. Ми могли б також сказати, що «світ» означає сукупність більшою мірою, ніж єдність, демонічну сім'ю більше, ніж унікальну особистість.
Множинність означає також заплутаність світу: у світах душа втрачає свій шлях і блукає, всюди вона шукає визволення, але лише переходить з одного світу в інший, що є таким самим світом. Ця множина демонічних систем, у які вигнане життя, є темою багатьох гностичних вчень. З «світами» мандеїзму співвідносяться «еони» елліністичного гностицизму. Зазвичай їх сім або дванадцять (згідно з кількістю планет або знаків зодіаку), але в деяких системах множинність швидко збільшується до приголомшливих і жахливих величин, доходячи до 365 «небес» або незліченних «просторів», «містерій-таїнств» (тут у топологічному значенні) та «еонів» з «Pistis Sophia». Через усі ці еони, що знаменують численні ступені віддалення від світла, «Життя» повинне пройти для того, щоб повернутися додому.
«Ти бачиш, о дитя, через скільки тіл, скільки рядів демонів, скільки переплетень і поворотів долі ми маємо прокласти собі дорогу для того, щоб полинути до одного єдиного Бога».
(С.Н. IV. 8)
"Це зрозуміло навіть там, де навмисно не стверджується, що роль цих сил, які втручаються, є ворожою та перешкоджаючою: з погляду просторового, вони символізують водночас антибожественні й такі, що позбавляють свободи, сили цього світу.
«Дорога, якою ми маємо пройти, довга і нескінченна»
(G 4337)
«Якими широкими є межі цих світів темряви!»
(G 155)
Одного разу заблукавши в лабіринті зла,
Нещасна [Душа] не знаходить дороги назад...
Вона шукає порятунку з болісного хаосу
І не знає, як пройти через це».
(«Псалом Душі» наасенів, Hippol. V. 10. 2)
Незалежно від будь-яких уособлень, увесь простір, у якому виявляється життя, має злобний духовний характер, і самі «демони» представляють стільки ж просторових сфер, скільки існує їх самих. Подолати їх — те саме, що й пройти крізь них; зламавши межі, цей прохід у ту ж мить зламає їхню владу, і таким чином досягається визволення від магії їхньої сфери. Тому навіть у своїй ролі спасителя Життя душа, як читаємо в мандейських працях, «блукає світами»; Ісус каже в «Псалмі Душі» наасенів: «Усі світи, що я пройшов, усі таїнства, що я відкрив».
Це — просторовий аспект даної концепції. Не менш демонічним є часовий вимір існування Життя в цих просторах, який також представлений низкою квазіперсональних сил, «еонів». Його особливість, подібно до світового простору, відображає фундаментальний досвід переживання себе вигнанцем у чужому собі світі.
Тут ми також зустрічаємося з множиністю, яку ми спостерігали раніше: ціла низка століть простягається між душею та її ціллю, і їхня середня кількість виражає вплив, який космос як принцип має на своїх бранців. Тут знову визволення досягається лише проходженням через усе. Тому шлях спасіння проходить через часовий ряд «поколінь»: через ланцюжки незліченних поколінь позамежне Життя входить у світ, проживає в ньому і витримує тривалість, яка здається нескінченною; і тільки пройшовши через цей довгий і заплутаний шлях, втративши і знову здобувши пам'ять, воно може завершити свою долю.
Це пояснюється виразною формулою «світи і покоління», яка постійно зустрічається в мандейських працях: «Я блукав світами і поколіннями», каже Спаситель. Для душі (яка може стати сама своїм спасителем) ця часова перспектива є джерелом мук. Жах перед безмежністю космічного простору поєднується з жахом перед часом, і все це потрібно витримати: «Як багато я вже витерпів і як довго перебуваю у світі!» (G 458).
Ця двоїстість космічного жаху, просторова і темпоральна, добре виражена в складному значенні адаптованого гностицизмом елліністичного поняття «еон». Початково поняття часу (часу життя, протяжності космічного циклу, вічності) в догностичній елліністичній релігії зазнало уособлення — можливо, адаптація перського бога Зервана — і стало об'єктом поклоніння, згодом із деякими асоціаціями, що навіюють страх. У гностицизмі воно набуває подальшої міфологічної форми і стає назвою цілого класу божественних, напівбожественних і демонічних істот. В останньому випадку під «Еонами» маються на увазі як темпоральні, так і просторові демонічні сили всесвіту або (як у «Pistis Sophia») царства темряви у всій їхній жахливості. Їхнє крайнє уособлення може іноді знищувати початковий часовий аспект цього поняття; але при частому порівнянні «еонів» зі «світами» цей аспект зберігається як частина значення, ставши більш мінливим через напрямки міфологічної уяви.
Почуття, викликане часовим аспектом космічного вигнання, знаходить свій хвилюючий вираз у таких словах:
«У цьому світі [темряви] я перебуваю тисячі міріадів років,
і ніхто не дізнався, що я був там...
Рік за роком і покоління за поколінням я був там,
і вони не дізналися, що я мешкав у їхньому світі».
(G 153 f.)
Або (з тюркського маніхейського тексту):
«Тепер, о наш милосердний Отче, незліченні міріади років минули відтоді, як ми відокремилися від тебе. Твоє улюблене сяюче живе обличчя прагнемо ми споглянути».
(Abh. D. Pr. Akad. 1912, р. 10)
Незмірна тривалість космічного вигнання в поєднанні з множенням розмірів космічних просторів — це прірва, що відокремлює життя від Бога; і демонічна особливість цих просторів полягає в тому, що вони розраховані на збереження цього відділення.
Ганс Йонас
"Гностична релігія: Послання Чужого Бога та витоки християнства" | 149 |
| 12 |  Олег Денисенко
Подорож Маестро Альбрехта Дюрера до Львова,
малюнок, папір, кол.олівець , 102х76 см . 2026 | 174 |
| 13 |  Congress of Death, 1985 by John Bolton | 190 |
| 14 |  "Одну з найцікавіших історій про те, до чого призводить відмова від науки, ми можемо побачити в ісламі, який на початку свого шляху прийняв, засвоїв і навіть розвинув класичну спадщину. Протягом приблизно п'яти чи шести продуктивних століть іслам демонстрував неймовірні здобутки в науковій думці, експериментах та дослідженнях, особливо в медицині. Але згодом, на жаль, узяв гору авторитет загальної громади, Сунна, консенсус, що його пророк Мухаммад проголосив єдино правильним. Слово Боже в Корані стало єдиним джерелом і провідником істини. Наукове мислення оголосили таким, що веде до «втрати віри в походження світу і в Творця». І сталося так, що саме тоді, коли світло грецької науки почало переходити від ісламу до Європи — приблизно з 1100 р. — ісламська наука та медицина зупинилася і згасла, а разом із цим згас і сам іслам. Смолоскип не лише науки, а й історії перейшов до християнського Заходу."
"Міфи в нашому житті" Джозеф Кемпбелл
Переклад Віталії Станкевич
Цей текст Кемпбелл написав у 1971 році. На сьогодні іслам забрав собі смолоскип у буквальному сенсі і впевнено підпалює ним риштування європейського суспільства. В плані науки теж не відстав і виготовляє різноманітну кількість зброї для вбивства людей, порівнявшись з християнами. | 193 |
| 15 | https://music.youtube.com/playlist?list=OLAK5uy_n1xUqLGM4vF33dm8UYTHnNDDKI9mzWpWg&si=oI0jbu3RL4Zxb_7Y | 180 |
| 16 |  +1Данте у своїй «Божественній комедії» розгорнув бачення всесвіту, яке цілком задовольняло як тогочасні релігійні догмати, так і прийняті наукові уявлення. Коли Сатану було скинуто з небес за його гординю й непослух, вважалося, що він упав, мов палаюча комета, і, вдарившись об землю, прорив її аж до самого ядра. Утворений при цьому величезний кратер став огненним пеклом, а велетенська маса витісненої землі, виштовхнута на протилежному полюсі перетворилася на Гору чистилища,яка, за описом Данте, здіймається до неба на Південному Полюсі.
Згідно з його поглядами, вся південна півкуля була вкрита водою, з якої виступала ця могутня гора. На її вершині містився земний рай, а з його центру витікали чотири благословенні ріки, про які розповідає Святе Письмо.
Тепер з’ясовується, що коли Колумб вирушив у плавання через «синій океан», який багато його сучасників (а можливо, і його моряків) вважали крайнім морем, що оточує дископодібну землю, сам він мав у голові образ, ближчий до світу Данте, — про що ми, власне, читаємо в його щоденниках. З них ми дізнаємося, що під час своєї третьої подорожі, коли він уперше досяг північного узбережжя Південної Америки, проходячи з великим ризиком на крихкому судні між Тринідадом і материком, він помітив величезну кількість прісної води, яка змішувалася там із солоною (виливаючись із гирла Оріноко). Нічого не знаючи про континент, що лежав попереду, але спираючись на середньовічні ідеї, він припустив, що ці прісні води можуть походити з якоїсь річки Раю, впадаючи в південне море біля підніжжя великої антиподальної гори. Ба більше, коли він повернув на північ і зауважив, що його кораблі йдуть швидше, ніж тоді, коли рухалися на південь, то сприйняв це як доказ, що тепер вони пливуть униз схилом — від підніжжя виступу тієї міфічної райської гори.
"Міфи в нашому житті" Джозеф Кемпбелл
Переклад Віталії Станкевич
Ілюстрація: Італія, фреска, 1464 р. Доменіко ді Мікеліно. Данте перед брамою Пекла і Горою чистилища. Собор Санта-Марія-дель-Фйоре (Дуомо), Флоренція, Італія. | 202 |
| 17 |  没有文字... | 176 |
| 18 |  Albrecht Durer | 181 |
| 19 |  Душі в Чистилищі.
Сцена Чистилища з «Часослова Катерини Клевської» (бл. 1440)
майстра Катерини Клевської.
Мініатюра позначає Заупокійну службу. Душі сидять за столом усередині вогненної пащі Пекла, очікуючи на відкуплення. Ангел годує їх хлібом, що символізує полегшення, яке приносять земні молитви та меси.
Місцезнаходження: Бібліотека та музей Моргана, Нью-Йорк. | 175 |
| 20 |  +1Ніна Костюшко
Ілюстрація для книги "Тетраморфеус. Liber T. Друге пришестя" | 185 |
