Психотравма війни | Станіславська Тетяна
Open in Telegram
Про ментальне здоров'я під час та після війни. Блог психоаналітика, клінічного психолога Станіславської Тетяни (Київ, Україна). Клінічна, військова, трансгенераційна психологія: stanislavska.com wpi-org.com hitt-q.com
Show more4 956
Subscribers
+424 hours
+57 days
+2930 days
Data loading in progress...
Similar Channels
Tags Cloud
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
July '26
July '26
+19
in 1 channels
June '26
+77
in 0 channels
Get PRO
May '26
+73
in 0 channels
Get PRO
April '26
+98
in 0 channels
Get PRO
March '26
+54
in 1 channels
Get PRO
February '26
+81
in 1 channels
Get PRO
January '26
+63
in 0 channels
Get PRO
December '25
+106
in 2 channels
Get PRO
November '25
+57
in 1 channels
Get PRO
October '25
+78
in 1 channels
Get PRO
September '25
+109
in 1 channels
Get PRO
August '25
+70
in 1 channels
Get PRO
July '25
+103
in 1 channels
Get PRO
June '25
+106
in 2 channels
Get PRO
May '25
+68
in 2 channels
Get PRO
April '25
+126
in 3 channels
Get PRO
March '25
+129
in 3 channels
Get PRO
February '25
+103
in 3 channels
Get PRO
January '25
+112
in 1 channels
Get PRO
December '24
+78
in 0 channels
Get PRO
November '24
+113
in 0 channels
Get PRO
October '24
+137
in 0 channels
Get PRO
September '24
+130
in 0 channels
Get PRO
August '24
+107
in 0 channels
Get PRO
July '24
+196
in 3 channels
Get PRO
June '24
+109
in 0 channels
Get PRO
May '24
+124
in 0 channels
Get PRO
April '24
+268
in 2 channels
Get PRO
March '24
+200
in 2 channels
Get PRO
February '24
+162
in 0 channels
Get PRO
January '24
+192
in 1 channels
Get PRO
December '23
+94
in 0 channels
Get PRO
November '23
+88
in 0 channels
Get PRO
October '23
+83
in 0 channels
Get PRO
September '23
+51
in 0 channels
Get PRO
August '23
+74
in 0 channels
Get PRO
July '23
+54
in 0 channels
Get PRO
June '23
+89
in 0 channels
Get PRO
May '23
+62
in 0 channels
Get PRO
April '23
+57
in 0 channels
Get PRO
March '23
+173
in 0 channels
Get PRO
February '23
+45
in 0 channels
Get PRO
January '23
+129
in 0 channels
Get PRO
December '22
+182
in 0 channels
Get PRO
November '22
+330
in 0 channels
Get PRO
October '22
+2 545
in 0 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 09 July | +1 | |||
| 08 July | +4 | |||
| 07 July | +1 | |||
| 06 July | 0 | |||
| 05 July | +2 | |||
| 04 July | +1 | |||
| 03 July | +3 | |||
| 02 July | +4 | |||
| 01 July | +3 |
Channel Posts
А ще, а ще.
Може виникати злість на терапевта. Який віддирає від того кактуса. Який намагається полегшити біль. Який пояснює, що проживати скорботу можна не через внутришню кровотечу. А через турботу, підтримку, співчуття до себе.
«Поганий фахівець.Бісить прям». (с)
| 2 | Іноді людина відмовляється від антидепресантів саме тоді, коли вони починають їй допомагати. Бачили таке в роботі?
Коли душевний біль значно зменшується, внутрішня кровотеча зупиняється, але людина відчуває сильну тривогу.
Бо свідомо вона звернулася по допомогу. Дійшла до лікаря, отримала призначення. Купила препарат, почала приймати. Тобто ніби зробила все, щоб біль зменшився.
А несвідомо - не була готова.
Бо біль давно перестав бути просто симптомом. Він свідчив, що сталося дещо важливе.
І тепер, коли антидепресант подіяв - є дуже дивне переживання. Ніби забрали не тільки біль, а й останнє свідчення того, що все це справді мало значення.
Тепер людині доводиться зустрітися з чимось складнішим. Або з порожнечею. Або з люттю. Або з необхідністю жити далі, невідомо як. Або з питанням: “хто я тепер, якщо не той/та, кому має бути боляче?”.
А ще біль може бути формою самопокарання. Бо поки мені болить - я віддаю внутрішній борг провини. А стало легше - борг не сплачений, відсотки накопичуються. Ай-яй-яй.
Це все - приклади того, як полегшення від антидепресантів може переживатися як загроза. Бо воно забирає глибшу потребу.
Хоча терапевт в цей момент може ну дуже старатися. Танцювати навколо з протоколами, техніками, стабілізацією, когнітивними схемами, щоденниками емоцій, шкалами і домашками.
А людина сидить і обіймає свій кактус.
Тому в складних випадках питання не тільки в тому, як зменшити симптом. А у тому, що цей симптом тримає і що станеться, якщо людині справді стане легше. | 536 |
| 3 | Габітуація не безкоштовна. Просто рахунок приходить із затримкою.
Дивіться: ми звикли говорити про гомеостаз, як повернення до норми. Але жива система постійно змінює саму норму, підлаштовує її під обставини.
Тобто це вже алостаз: стабільність через зміну. Тиску, кортизолу, запальні цитокіни, глюкозу... Усе це робочі інструменти адаптації.
Люди чекають, що зламаються під час обстрілу. А ламаються - потім. У тиші. Коли нарешті можна вимикатися, а система вже не пам'ятає, як це.
Тобто адаптація ота наша чудова - не безкоштовна. | 569 |
| 4 | Третій обстріл за тиждень.
Дивіться, як адаптується психіка на "знайомий" стимул.
Це габітуація, коли повторювана загроза поступово притуплює гостроту реакції. Мозок типу каже: “це вже знайомий жах, не будемо витрачати весь ресурс одразу”.
Також амигдала знижує реактивність, стресова відповідь не запускається на повну. Відбувається перекалібрування оцінки загрози. Слухова кора фільтрує звуки, навіть під час сну: крик дитини будить матір, а вибух на іншому березі - вже ні.
Ну і будемо чесними: в частини тих, хто міцно спав - нервова система вже могла не мати ресурсу на тривожну відповідь. | 615 |
| 5 | Як ви під час сьогоднішнього обстрілу? | 583 |
| 6 |  Час від часу дивлюся перелік підписників каналу.
І кожного разу думаю: які ж ви всі тут красиві. Серйозно. Які обличчя, які очі, який досвід за тими аватарками.
Серйозно.
У мене іноді вмикається режим тітоньки на весіллі: “Боже, які люди, які очі, які знання за тими аватарками”.
А ще мені здається - чи це вже професійна деформація? - що ви зі мною розмовляєте. Іноді. У власному блозі. Або по дорозі додому. Або у розмові з колегою. Або у перерві між клієнтами.
Я так відчуваю, що ми давно сидимо в одній великій невидимій кухні.
У кожного своя чашка, свій невроз, свій досвід, своя війна, свій ранок. А розмова - спільна.
То якщо вам здається, що я іноді пишу прямо до вас - вам не здається.
Дякую, що ви тут зі мною. | 686 |
| 7 | Іноді лікар-психіатр може не давати письмову відповідь на десять питань підлітка, які сформульовані професійною мовою.
Бо для нього (для лікаря) це може звучати як виклик. Або як контроль. Або як перевірка професійної компетентності. Або як агресія, замаскована під інтелектуальну дискусію. Або як провокація: “а ну доведіть мені, що ви маєте право щось про мене думати”.
Лікар може не грати в цей формат. Тому що терапевтично не завжди корисно ставати в позицію екзаменованого.
Ну і неприємно теж. | 581 |
| 8 | Інсайти вчорашньої інтервізійної групи:
професійні рефлексії, клінічні нотатки, мікроспостереження.
Вчора розглядали величЕнький складнЕнький кейс.
Про те, що іноді психіатри помиляються. Як і інші лікарі. І будь-які фахівці. Як і всі люди навколо.
Бо симптоми не лежать на столі рівненько, як документи в папці. Психічні симптоми можуть поводитися непрогнозовано. Вони розгортаються. Мігрують. Маскуються. Змінюють інтенсивність. Підіймаються по-різному в різних контекстах. Бувають структурні, а бувають - ситуативні, тобто сьогодні є, завтра нема.
Те, що на першій зустрічі виглядало як одне - через місяць може почати складатися зовсім в іншу клінічну картину.
То психічний діагноз треба не стільки встановити, скільки вистежити.
Психіатрія - не тільки про діагноз, а ще й про час. Точніше про динаміку у часі.
Тож варто обрати вже одного фахівця.
Взяти його за руку та пройти разом певну дистанцію. Не ганяти від одного висновку до іншого, не збирати десять суперечливих думок, не шукати того, хто нарешті скаже приємне. А пройти відрізок шляху. Подивитися, як симптоми розкриваються, яка відповідь на лікування. Що стабілізується, а що, навпаки, проступає сильніше.
І далі вже приймати наступне рішення.
Бо психіатрія - досі абсолютно синдромальна.
Наступна інтервізія - за тиждень.
13 липня 2026, понеділок
18:00 - 21:00 (за Києвом)
Про групові інтервізії та можливість приєднатися. | 596 |
| 9 | Не відпускає мене відчуття проваленої вчора інформаційної операції (чи що то було?) про відсутність антибалістики.
За професійним відчуттям, цей розгін у пабліках вплинув на психіку гірше, ніж жахливі влучання.
Бо в бійці є жах, біль, руйнування, злість, горе. Але - відповідь, самозахист, зброя, відсіч, відплата.
А в повідомленні "нам нічим захищатися" є опущені руки і визнання безпомічності. Є викидання у статус "ну все, тепер нас просто доб’ють".
Безсилля у війні - окремий тип ураження. Нота "ну все, кінець" - жахлива. Після неї людина справді може психічно скласти зброю.
Коротше, погано українці витримують повідомлення, в яких нас позбавляють можливості бути суб’єктами. Не можна так з нами.
Не знаю, навіщо це було зроблено. Але не сподобалося мені це. | 608 |
| 10 |  Сьогоднішні мої ранкові міркування - про, ви не повірите, Роналду.
Який так і не виграв жодного чемпіонату світу.
Роздивлялася вчора його сльози і думала: от як це? Мати стоп’ятсот регалій, рекордів, титулів, голів, обкладинок, контрактів, фанатів, статусів - і не мати стоп’ятсотпершого.
Одного. Кубку.
Який зробив б крапку у кар'єрі золотою.
Тут цікава саме ця нарцисична частина психіки в момент, коли вона стикається з обмеженням. Яке напевно нестерпне.
Бо якщо я все життя будував себе як людину, яка долає, перемагає, добиває, перетискає, витягує, доводить, то як мені жити з тим, що є двері, які не відчинилися?
Як визнати: так, я великий, але не всемогутній?
Я - просто людина.
Яка дуже хоче кави. Прямо зараз. То вам з Роналду шоколадом? 🖤🌟☕️🤩☕️☕️🌟🤎☕️☕️ | 622 |
| 11 | В такі дні, як сьогодні, роботи завжди більше.
Клієнти пишуть і телефонують, бо потребують додаткової уваги до своїх станів. Навіть найміцніші горішки.
Та я все одно забіжу сюди до вас ще раз і розповім. Як вночі серфила по новому мінісеріалі на Нетфліксі “Blue Therapy" ("Парна терапія”).
І що крім дизайнерського інтер'єру та бронзової шкіри, ідеального мейкапу і красивих капсульних луків учасників - спіймала за хвіст кілька технік для сімейної/парної терапії.
От що можна взяти в роботу:
1. Скажіть партнеру 3 чесні речі у форматі: "Є дещо, що я давно хотів/хотіла, але боявся/боялася тобі сказати…”. І відповідь другого: “Дякую, що сказав/сказала про це. Це дуже важливо для мене”.
2. Опишіть ваш повторюваний цикл конфлікту. Те, що між нами знов і знов запускається.
Наприклад: я тисну - ти закриваєшся - я тисну сильніше - ти зникаєш - я вибухаю.
3. Сядьте обличчям одне до одного.
Дуже проста, але сильна тілесна вправа: не дискутувати, а подивитися на живу людину навпроти. Дивитися один одному в очі. Мовчки. Синхронізуйте спільне дихання. Це дозволяє побачити один одного. Бо багато пар роками сваряться не з живою людиною, а з образом ворога в голові.
4. Домовтесь про одну маленьку дію на тиждень, яка відновлює довіру. Одна конкретна дія. Маленька. Видима. Повторювана.
5. Кожен формулює: “Що я роблю такого, що погіршує наші стосунки?”.
6. Кожен формулює: “Що мені насправді потрібно від тебе, але я прошу це, нападаючи?”.
Для багатьох пар це виявляється складніше, ніж зібрати шафу з IKEA без інструкції. | 724 |
| 12 |  +1Або ось ще одна метафора - експозиція.
РАС і шизофренія - це як недоекспонований і переекспонований кадр: два протилежні відхилення від норми експозиції.
Жоден не "легший", бо інформацію втрачено в обох випадках. Просто з різних кінців. | 658 |
| 13 |  +1Чи можна вважати РАС легшим діагнозом чим шизо?
Коротка відповідь: ні.
Бо таке порівняння передбачає, що обидва розлади можна вишикувати один за одним. Але то не так.
За нейророзвитковим градієнтом РАС раніше й глибше нейророзвитково уражений, ніж шизофренія. Якщо взяти цей вимір, легшою виявляється радше шизофренія.
За перебігом і оборотністю РАС стабільніший, бо то довічний стан розвитку без гострих епізодів і без ремісій у класичному сенсі. Шизофренія - епізодична, з гострими психотичними загостреннями, але й із можливістю ремісії.
За відповіддю на лікування шизофренія подекуди вдячніша, бо симптоми керуються фармакологічно. У РАС ядрові прояви фармакологічно не знімаються взагалі, лише деякі, супутні.
За гетерогенністю теж по-різному. Рівень 1 РАС без інтелектуального порушення справді дає легший функціональний вихід, ніж резистентна шизофренія. Але рівень 3 РАС з інтелектуальною недостатністю - є важчим довічним тягарем, ніж одноепізодна шизофренія в стійкій ремісії.
Порівнювати РАС і шизоспектр за легкістю - це як питати, що легше: короткозорість чи дальтонізм. Обидва - порушення зору, але за різними параметрами: одне про різкість, інше про сприйняття кольору. | 654 |
| 14 | Так от.
Щоб не плутати рівні - розведемо чітко.
Шизоспектр за DSM-5.
Це: шизофренія, шизофреніформний, шизоафективний, маячний, короткий психотичний розлад і шизотипний розлад особистості (найм'якша форма, найближча до субклінічної шизотипії, де перекриття з РАС найбільше).
А також:
- психотичний розлад, спричинений ПАР чи медикаментом;
- психотичний розлад унаслідок соматичного стану;
- кататонія;
- інший уточнений та неуточнений психотичний розлад.
Шизоспектр за МКХ-11.
Це: шизофренія, шизоафективний, шизотиповий розлад, гострий та транзиторний психотичний розлад, маячний розлад, плюс симптоматичні прояви й неуточнені категорії.
РАС за DSM-5.
Це спектр із рівнями 1–3 за потребою в підтримці.
РАС за МКХ-11.
Це матриця з двох осей, перетин яких дає 6 підкодів:
вісь 1: з порушенням інтелектуального розвитку / без нього;
вісь 2: мовлення — легке чи відсутнє порушення / виражене порушення / відсутнє мовлення. | 762 |
| 15 | Коротка післяударна нотатка.
Вже й небо поплакало дощем, й смог прибило трохи. Повітря стало ніби легшим. І кав'ярні відкриті з 8-ї, як завжди. І ремонт вікон замовлений, бо повело їх сьогодні круто.
Та головний нерв у тому, що за ранковим звітом, балістичні ракети "Іскандер" і ракети "Циркон" не були перехоплені. І повлучали туди, куди не можна було. І це безсилля дере зсередини до самої люті.
Отакий ранок після обстрілу.
Київ знов функціонує.
Київ знов поранений. | 816 |
| 16 | Дім трясло так, що впав кактус з підвіконня.
Наче все.
Видихаємо. | 979 |
| 17 | До речі, аутизм народився усередині шизофренії.
Блейлер завів його десь у 1910-1912, як один із базових симптомів шизофренії. Це було про особливий тип аутистичного мислення: занурення у внутрішній світ, втрата живого контакту зі спільною реальністю. У Блейлера це входило до відомих "4A" шизофренії: association, affectivity, ambivalence, autism.
Каннер і Аспергер описали окремі феномени, але десятиліттями "дитячу шизофренію" й "аутизм" плутали. Розвів їх Колвін, за віком маніфестації, а формальне нозологічне розділення закріпив DSM-III (1980).
Тобто концептуально первинним був шизофренічний контекст, із якого аутизм поступово викристалізували як окрему нозологічну сутність.
Але при цьому онтогенетично (у конкретної людини) може бути первинний РАС. Він маніфестує в ранньому дитинстві, тоді як психоз - вже у підлітковому/молодому дорослому віці.
Джерела: раз, два, три. | 1 063 |
| 18 | Спитали, чи працюю я з військовими з РАС.
Дивіться, РАС - надто широке поняття, адже "спектр" на те і спектр.
Тому однозначної відповіді "працюю / не працюю" немає: потрібна повна клінічна картина.
Треба зрозуміти і особливості самого РАС у військового, і те, як саме наклався воєнний досвід.
Адже картина може бути різною: від мінімальних наслідків (тоді йдеться фактично про супровід самого РАС) - до серйозних психотичних (утч шизофренічних, але не тільки), які потребують вже спільної роботи з психіатром. А можливо, запит взагалі не пов'язаний з РАС, хоча й ускладнений РАС - наприклад, травма або ПТСР.
То в таких випадках спершу я знайомлюся з медичними документами. Потім проводжу 1-2 ознайомчі зустрічі.
Далі розумію, з чим працювати і чи беруся. | 933 |
| 19 |  Ранку неділі.
Сьогодні міркую про каву. Точніше - про пінку зверху.
Яка є, поки кава гаряча. Легка, бежева, майже святкова. Така, наче кава під нею - не гірка, а м’яка та лагідна.
А потім кава холоне. І пінка зникає. Повільно проступає чорний колір основного змісту.
Думаю, з подіями життя відбувається те саме. Поки вони гарячі - на них є пінка. Багато емоцій, швидких пояснень, реакцій, слів, страху, злості, розгубленості. Подія ще парує, і ми дивимося не стільки на неї саму, скільки на те, як вона виглядає.
А потім минає час. Подія холоне. І все зайве поступово осідає. Зникає пінка першої реакції. Зникає ілюзія, що ми одразу все зрозуміли. Залишається чорний колір суті.
А ще сьогодні мені вдалося поспати. Уві сні я креслила ракету "Фламінго". Сам Денис Ш. вчив мене, як по клітинках те робити. Рожевим олівцем.
Отакий ранок неділі. То може маршмелоу вам сьогодні додати? ☕️☕🤩☕️❤️ | 869 |
| 20 |  За тиждень - 11 липня, субота, 18:00 - планувала провести вебінар «Материнська травма крізь покоління: нарцисична та “мертва” мати, перинатальні втрати в історії роду».
Бачу, що група поки не збирається, тому хочу звіритися з вами.
Що це?
♥️ - тема цікава, але влітку не тягну навчання;
🙏 - був план зареєструватися ближче до дати;
🤗 - вперше чую, я взагалі пропустив/ла анонс.
Буду вдячна за вашу реакцію. Мені справді важливо зрозуміти, чи проводити вебінари зараз, чи краще перенести все навчання на осінь. Я там планую багато цікавого.
Про цей та інші вебінари.
Реєстрація (якщо потрібно). | 882 |
