Психотравма війни | Станіславська Тетяна
Відкрити в Telegram
Про ментальне здоров'я під час та після війни. Блог психоаналітика, клінічного психолога Станіславської Тетяни (Київ, Україна). Клінічна, військова, трансгенераційна психологія: stanislavska.com wpi-org.com hitt-q.com
Показати більше4 963
Підписники
+424 години
+57 днів
+2930 день
Триває завантаження даних...
Схожі канали
Хмара тегів
Вхідні та вихідні згадування
---
---
---
---
---
---
Залучення підписників
липень '26
липень '26
+28
в 1 каналах
червень '26
+77
в 0 каналах
Get PRO
травень '26
+73
в 0 каналах
Get PRO
квітень '26
+98
в 0 каналах
Get PRO
березень '26
+54
в 1 каналах
Get PRO
лютий '26
+81
в 1 каналах
Get PRO
січень '26
+63
в 0 каналах
Get PRO
грудень '25
+106
в 2 каналах
Get PRO
листопад '25
+57
в 1 каналах
Get PRO
жовтень '25
+78
в 1 каналах
Get PRO
вересень '25
+109
в 1 каналах
Get PRO
серпень '25
+70
в 1 каналах
Get PRO
липень '25
+103
в 1 каналах
Get PRO
червень '25
+106
в 2 каналах
Get PRO
травень '25
+68
в 2 каналах
Get PRO
квітень '25
+126
в 3 каналах
Get PRO
березень '25
+129
в 3 каналах
Get PRO
лютий '25
+103
в 3 каналах
Get PRO
січень '25
+112
в 1 каналах
Get PRO
грудень '24
+78
в 0 каналах
Get PRO
листопад '24
+113
в 0 каналах
Get PRO
жовтень '24
+137
в 0 каналах
Get PRO
вересень '24
+130
в 0 каналах
Get PRO
серпень '24
+107
в 0 каналах
Get PRO
липень '24
+196
в 3 каналах
Get PRO
червень '24
+109
в 0 каналах
Get PRO
травень '24
+124
в 0 каналах
Get PRO
квітень '24
+268
в 2 каналах
Get PRO
березень '24
+200
в 2 каналах
Get PRO
лютий '24
+162
в 0 каналах
Get PRO
січень '24
+192
в 1 каналах
Get PRO
грудень '23
+94
в 0 каналах
Get PRO
листопад '23
+88
в 0 каналах
Get PRO
жовтень '23
+83
в 0 каналах
Get PRO
вересень '23
+51
в 0 каналах
Get PRO
серпень '23
+74
в 0 каналах
Get PRO
липень '23
+54
в 0 каналах
Get PRO
червень '23
+89
в 0 каналах
Get PRO
травень '23
+62
в 0 каналах
Get PRO
квітень '23
+57
в 0 каналах
Get PRO
березень '23
+173
в 0 каналах
Get PRO
лютий '23
+45
в 0 каналах
Get PRO
січень '23
+129
в 0 каналах
Get PRO
грудень '22
+182
в 0 каналах
Get PRO
листопад '22
+330
в 0 каналах
Get PRO
жовтень '22
+2 545
в 0 каналах
| Дата | Залучення підписників | Згадування | Канали | |
| 09 липня | +10 | |||
| 08 липня | +4 | |||
| 07 липня | +1 | |||
| 06 липня | 0 | |||
| 05 липня | +2 | |||
| 04 липня | +1 | |||
| 03 липня | +3 | |||
| 02 липня | +4 | |||
| 01 липня | +3 |
Дописи каналу
Про події в Сихові.
З психоаналітичної точки зору, військовий ТЦК став екраном для проєкцій: держави, примусу, несправедливості, страху смерті, страху мобілізації, накопиченої люті.
Реальний агресор - недосяжний. На росію не можна перекинути машину. 4,5 роки фрустрації, безсилля, тривоги смерті - ясно, що вся ця агресія шукає досяжний об'єкт. Це не виправдовує дію, але пояснює її енергетику. Люди, які кричать "ганьба", розряджають афект, накопичений не за один вечір.
У момент ескалації відбувся психічний зсув: конкретна людина зникла, а на її місце ставляться “вони”. “Вони забирають”. “Вони принижують”. “Вони мають відповісти”.
Так працює розщеплення: свої перестають бути своїми. Любов і ненависть до одного об'єкта нестерпні, тому об'єкт ділиться навпіл. Наразі соціальна лють переходить у руйнування власного захисного контуру. Бо люди довгий час утримують нестерпну амбівалентність: треба воювати / я не хочу помирати, я за армію / я боюся буса.
А тепер накладіть на це український трансгенераційний шар: у сімейній пам'яті вже є сцени, коли "приходили і забирали". І хто приходив тоді, і чим це закінчувалося.
Військові на фронті, судячи з реакцій, переживають це як зраду тилу. Тобто агресія цивільних проти ТЦК повертається до цивільних агресією фронту. Система замкнулась: кожна група транслює нестерпну частину власного досвіду.
Фройдівська формула стара, але робоча: те, що не може бути висловлене - буде відіграно.
| 2 | То слухачів на вебінар "Материнська травма крізь покоління" не набралося. Нічого страшного, проведемо у серпні, нову дату повідомлю.
Набирайтеся поки сил.
Бо на осінь також планую окрему терапевтичну групу по трансгенераційній травмі. З елементами групової схема-терапії, бо як раз сертифікуюся в ній.
Напишу пізніше деталі. | 429 |
| 3 | Питаєте, чи було "щось про вагітність".
Так, вагітність розглядалася Оленою Олександрівною у двох великих блоках: психіатрично-перинатальному і сексологічному.
Ось, з мого конспекту.
___
Культура очікує, що вагітна жінка має бути спокійною, щасливою, вдячною і повністю зосередженою на дитині. Якщо їй погано, страшно, тривожно або депресивно - вона часто переживає це як власну провину. Звідси стигма, уникання психіатричної допомоги, страх бути "поганою матір’ю" і страх, що хтось там може поставити під сумнів її здатність дбати про дитину.
___
Вагітність - це період підвищеної психічної вразливості. Особливо якщо в жінки вже була травма, насильство, ПТСР, депресія, тривожний розлад або біполярний розлад.
___
У жінок з історією жорстокого поводження чи травми під час вагітності може знову активуватися симптоматика ПТСР. А викидень може давати ще вищий рівень посттравматичних симптомів.
___
Ризики препаратів треба враховувати. Але ризики психологічного стану при вагітності можуть бути значно вищими: рецидив, суїцид, порушення пренатального догляду, передчасні пологи, порушення прив’язаності, інфантицид при психозі або біполярному розладі.
___
Під час вагітності змінюється фармакокінетика: зростає об’єм крові, нирковий кліренс, об’єм розподілу. Через це концентрація багатьох препаратів може знижуватися, особливо в третьому триместрі. Тому інколи дозу не зменшують, а навпаки, коригують вгору, щоб зберегти терапевтичний ефект.
___
Для жінок із біполярним розладом післяпологовий період - один із найнебезпечніших. Відміна фармакотерапії суттєво підвищує ризик рецидиву.
___
Післяпологовий психоз - невідкладний психіатричний стан. Він рідкісний, але критичний: часто починається на 3-10 день після пологів і пов’язаний із високим ризиком суїциду та інфантициду.
___
Депривація сну після пологів може бути потужним тригером рецидиву. Тому іноді тимчасова відмова від нічного грудного вигодовування може бути не поганим материнством, а медично обґрунтованою дією для стабілізації психіки матері. | 467 |
| 4 |  +4Була вчора на майстер-класі.
Кілька цікавих тез викладу вам тут.
___
Фаза циклу, у якій жінка перебувала під час травматичної події, може впливати на те, як ця подія закріпиться в пам’яті. Якщо травма сталася в лютеїновій фазі, ризик флешбеків може бути вищим. Тіло ніби сильніше "записує" травматичний досвід.
___
У жінок стабільна доза не завжди означає стабільну концентрацію препарату. Естроген впливає на біодоступність ліків і чутливість рецепторів. Тому в різні фази циклу одна й та сама доза може діяти по-різному.
___
У фазах низького естрогену може знадобитися вища доза антипсихотиків. У фазах високого естрогену - нижча. Також важливо обирати препарати, які не підвищують пролактин, щоб зберігати кісткову масу й фертильність.
___
Передменструальний дисфоричний розлад (ПДМР) - це психіатричний стан, при якому нормальні гормональні коливання викликають надмірну реакцію мозку. Гормони можуть бути в нормі, але нервова система реагує на них патологічно.
___
Сексуальні дисфункції частіше зустрічаються у жінок, які пережили окупацію, втрати, руйнування, економічну катастрофу, загрозу життю, травматичний досвід і хронічний воєнний стрес.
___
Для багатьох жінок сексуальне бажання народжується не з "нічого", а з емоційного контакту, безпеки, ніжності, фантазії, гри, довіри й атмосфери в парі. Тобто бажання - це не кнопка.
___
Сексуальне здоров’я жінки не можна оцінювати тільки через факт сексу або його відсутності. Важливо дивитися ширше: бажання, збудження, оргазм, лубрикація, задоволення, біль, якість стосунків, емоційна близькість і загальне відчуття сексуального комфорту.
___
Найважливіша ерогенна зона жінки - не тільки геніталії, а й голова: там народжуються фантазії, емоції, образи, бажання і головне - дозвіл на задоволення. | 516 |
| 5 | А ще, а ще.
Може виникати злість на терапевта. Який віддирає від того кактуса. Який намагається полегшити біль. Який пояснює, що проживати скорботу можна не через внутришню кровотечу. А через турботу, підтримку, співчуття до себе.
«Поганий фахівець.Бісить прям». (с) | 113 |
| 6 | Іноді людина відмовляється від антидепресантів саме тоді, коли вони починають їй допомагати. Бачили таке в роботі?
Коли душевний біль значно зменшується, внутрішня кровотеча зупиняється, але людина відчуває сильну тривогу.
Бо свідомо вона звернулася по допомогу. Дійшла до лікаря, отримала призначення. Купила препарат, почала приймати. Тобто ніби зробила все, щоб біль зменшився.
А несвідомо - не була готова.
Бо біль давно перестав бути просто симптомом. Він свідчив, що сталося дещо важливе.
І тепер, коли антидепресант подіяв - є дуже дивне переживання. Ніби забрали не тільки біль, а й останнє свідчення того, що все це справді мало значення.
Тепер людині доводиться зустрітися з чимось складнішим. Або з порожнечею. Або з люттю. Або з необхідністю жити далі, невідомо як. Або з питанням: “хто я тепер, якщо не той/та, кому має бути боляче?”.
А ще біль може бути формою самопокарання. Бо поки мені болить - я віддаю внутрішній борг провини. А стало легше - борг не сплачений, відсотки накопичуються. Ай-яй-яй.
Це все - приклади того, як полегшення від антидепресантів може переживатися як загроза. Бо воно забирає глибшу потребу.
Хоча терапевт в цей момент може ну дуже старатися. Танцювати навколо з протоколами, техніками, стабілізацією, когнітивними схемами, щоденниками емоцій, шкалами і домашками.
А людина сидить і обіймає свій кактус.
Тому в складних випадках питання не тільки в тому, як зменшити симптом. А у тому, що цей симптом тримає і що станеться, якщо людині справді стане легше. | 690 |
| 7 | Габітуація не безкоштовна. Просто рахунок приходить із затримкою.
Дивіться: ми звикли говорити про гомеостаз, як повернення до норми. Але жива система постійно змінює саму норму, підлаштовує її під обставини.
Тобто це вже алостаз: стабільність через зміну. Тиску, кортизолу, запальні цитокіни, глюкозу... Усе це робочі інструменти адаптації.
Люди чекають, що зламаються під час обстрілу. А ламаються - потім. У тиші. Коли нарешті можна вимикатися, а система вже не пам'ятає, як це.
Тобто адаптація ота наша чудова - не безкоштовна. | 669 |
| 8 | Третій обстріл за тиждень.
Дивіться, як адаптується психіка на "знайомий" стимул.
Це габітуація, коли повторювана загроза поступово притуплює гостроту реакції. Мозок типу каже: “це вже знайомий жах, не будемо витрачати весь ресурс одразу”.
Також амигдала знижує реактивність, стресова відповідь не запускається на повну. Відбувається перекалібрування оцінки загрози. Слухова кора фільтрує звуки, навіть під час сну: крик дитини будить матір, а вибух на іншому березі - вже ні.
Ну і будемо чесними: в частини тих, хто міцно спав - нервова система вже могла не мати ресурсу на тривожну відповідь. | 703 |
| 9 | Як ви під час сьогоднішнього обстрілу? | 659 |
| 10 |  Час від часу дивлюся перелік підписників каналу.
І кожного разу думаю: які ж ви всі тут красиві. Серйозно. Які обличчя, які очі, який досвід за тими аватарками.
Серйозно.
У мене іноді вмикається режим тітоньки на весіллі: “Боже, які люди, які очі, які знання за тими аватарками”.
А ще мені здається - чи це вже професійна деформація? - що ви зі мною розмовляєте. Іноді. У власному блозі. Або по дорозі додому. Або у розмові з колегою. Або у перерві між клієнтами.
Я так відчуваю, що ми давно сидимо в одній великій невидимій кухні.
У кожного своя чашка, свій невроз, свій досвід, своя війна, свій ранок. А розмова - спільна.
То якщо вам здається, що я іноді пишу прямо до вас - вам не здається.
Дякую, що ви тут зі мною. | 708 |
| 11 | Іноді лікар-психіатр може не давати письмову відповідь на десять питань підлітка, які сформульовані професійною мовою.
Бо для нього (для лікаря) це може звучати як виклик. Або як контроль. Або як перевірка професійної компетентності. Або як агресія, замаскована під інтелектуальну дискусію. Або як провокація: “а ну доведіть мені, що ви маєте право щось про мене думати”.
Лікар може не грати в цей формат. Тому що терапевтично не завжди корисно ставати в позицію екзаменованого.
Ну і неприємно теж. | 610 |
| 12 | Інсайти вчорашньої інтервізійної групи:
професійні рефлексії, клінічні нотатки, мікроспостереження.
Вчора розглядали величЕнький складнЕнький кейс.
Про те, що іноді психіатри помиляються. Як і інші лікарі. І будь-які фахівці. Як і всі люди навколо.
Бо симптоми не лежать на столі рівненько, як документи в папці. Психічні симптоми можуть поводитися непрогнозовано. Вони розгортаються. Мігрують. Маскуються. Змінюють інтенсивність. Підіймаються по-різному в різних контекстах. Бувають структурні, а бувають - ситуативні, тобто сьогодні є, завтра нема.
Те, що на першій зустрічі виглядало як одне - через місяць може почати складатися зовсім в іншу клінічну картину.
То психічний діагноз треба не стільки встановити, скільки вистежити.
Психіатрія - не тільки про діагноз, а ще й про час. Точніше про динаміку у часі.
Тож варто обрати вже одного фахівця.
Взяти його за руку та пройти разом певну дистанцію. Не ганяти від одного висновку до іншого, не збирати десять суперечливих думок, не шукати того, хто нарешті скаже приємне. А пройти відрізок шляху. Подивитися, як симптоми розкриваються, яка відповідь на лікування. Що стабілізується, а що, навпаки, проступає сильніше.
І далі вже приймати наступне рішення.
Бо психіатрія - досі абсолютно синдромальна.
Наступна інтервізія - за тиждень.
13 липня 2026, понеділок
18:00 - 21:00 (за Києвом)
Про групові інтервізії та можливість приєднатися. | 651 |
| 13 | Не відпускає мене відчуття проваленої вчора інформаційної операції (чи що то було?) про відсутність антибалістики.
За професійним відчуттям, цей розгін у пабліках вплинув на психіку гірше, ніж жахливі влучання.
Бо в бійці є жах, біль, руйнування, злість, горе. Але - відповідь, самозахист, зброя, відсіч, відплата.
А в повідомленні "нам нічим захищатися" є опущені руки і визнання безпомічності. Є викидання у статус "ну все, тепер нас просто доб’ють".
Безсилля у війні - окремий тип ураження. Нота "ну все, кінець" - жахлива. Після неї людина справді може психічно скласти зброю.
Коротше, погано українці витримують повідомлення, в яких нас позбавляють можливості бути суб’єктами. Не можна так з нами.
Не знаю, навіщо це було зроблено. Але не сподобалося мені це. | 639 |
| 14 |  Сьогоднішні мої ранкові міркування - про, ви не повірите, Роналду.
Який так і не виграв жодного чемпіонату світу.
Роздивлялася вчора його сльози і думала: от як це? Мати стоп’ятсот регалій, рекордів, титулів, голів, обкладинок, контрактів, фанатів, статусів - і не мати стоп’ятсотпершого.
Одного. Кубку.
Який зробив б крапку у кар'єрі золотою.
Тут цікава саме ця нарцисична частина психіки в момент, коли вона стикається з обмеженням. Яке напевно нестерпне.
Бо якщо я все життя будував себе як людину, яка долає, перемагає, добиває, перетискає, витягує, доводить, то як мені жити з тим, що є двері, які не відчинилися?
Як визнати: так, я великий, але не всемогутній?
Я - просто людина.
Яка дуже хоче кави. Прямо зараз. То вам з Роналду шоколадом? 🖤🌟☕️🤩☕️☕️🌟🤎☕️☕️ | 648 |
| 15 | В такі дні, як сьогодні, роботи завжди більше.
Клієнти пишуть і телефонують, бо потребують додаткової уваги до своїх станів. Навіть найміцніші горішки.
Та я все одно забіжу сюди до вас ще раз і розповім. Як вночі серфила по новому мінісеріалі на Нетфліксі “Blue Therapy" ("Парна терапія”).
І що крім дизайнерського інтер'єру та бронзової шкіри, ідеального мейкапу і красивих капсульних луків учасників - спіймала за хвіст кілька технік для сімейної/парної терапії.
От що можна взяти в роботу:
1. Скажіть партнеру 3 чесні речі у форматі: "Є дещо, що я давно хотів/хотіла, але боявся/боялася тобі сказати…”. І відповідь другого: “Дякую, що сказав/сказала про це. Це дуже важливо для мене”.
2. Опишіть ваш повторюваний цикл конфлікту. Те, що між нами знов і знов запускається.
Наприклад: я тисну - ти закриваєшся - я тисну сильніше - ти зникаєш - я вибухаю.
3. Сядьте обличчям одне до одного.
Дуже проста, але сильна тілесна вправа: не дискутувати, а подивитися на живу людину навпроти. Дивитися один одному в очі. Мовчки. Синхронізуйте спільне дихання. Це дозволяє побачити один одного. Бо багато пар роками сваряться не з живою людиною, а з образом ворога в голові.
4. Домовтесь про одну маленьку дію на тиждень, яка відновлює довіру. Одна конкретна дія. Маленька. Видима. Повторювана.
5. Кожен формулює: “Що я роблю такого, що погіршує наші стосунки?”.
6. Кожен формулює: “Що мені насправді потрібно від тебе, але я прошу це, нападаючи?”.
Для багатьох пар це виявляється складніше, ніж зібрати шафу з IKEA без інструкції. | 753 |
| 16 |  +1Або ось ще одна метафора - експозиція.
РАС і шизофренія - це як недоекспонований і переекспонований кадр: два протилежні відхилення від норми експозиції.
Жоден не "легший", бо інформацію втрачено в обох випадках. Просто з різних кінців. | 747 |
| 17 |  +1Чи можна вважати РАС легшим діагнозом чим шизо?
Коротка відповідь: ні.
Бо таке порівняння передбачає, що обидва розлади можна вишикувати один за одним. Але то не так.
За нейророзвитковим градієнтом РАС раніше й глибше нейророзвитково уражений, ніж шизофренія. Якщо взяти цей вимір, легшою виявляється радше шизофренія.
За перебігом і оборотністю РАС стабільніший, бо то довічний стан розвитку без гострих епізодів і без ремісій у класичному сенсі. Шизофренія - епізодична, з гострими психотичними загостреннями, але й із можливістю ремісії.
За відповіддю на лікування шизофренія подекуди вдячніша, бо симптоми керуються фармакологічно. У РАС ядрові прояви фармакологічно не знімаються взагалі, лише деякі, супутні.
За гетерогенністю теж по-різному. Рівень 1 РАС без інтелектуального порушення справді дає легший функціональний вихід, ніж резистентна шизофренія. Але рівень 3 РАС з інтелектуальною недостатністю - є важчим довічним тягарем, ніж одноепізодна шизофренія в стійкій ремісії.
Порівнювати РАС і шизоспектр за легкістю - це як питати, що легше: короткозорість чи дальтонізм. Обидва - порушення зору, але за різними параметрами: одне про різкість, інше про сприйняття кольору. | 683 |
| 18 | Так от.
Щоб не плутати рівні - розведемо чітко.
Шизоспектр за DSM-5.
Це: шизофренія, шизофреніформний, шизоафективний, маячний, короткий психотичний розлад і шизотипний розлад особистості (найм'якша форма, найближча до субклінічної шизотипії, де перекриття з РАС найбільше).
А також:
- психотичний розлад, спричинений ПАР чи медикаментом;
- психотичний розлад унаслідок соматичного стану;
- кататонія;
- інший уточнений та неуточнений психотичний розлад.
Шизоспектр за МКХ-11.
Це: шизофренія, шизоафективний, шизотиповий розлад, гострий та транзиторний психотичний розлад, маячний розлад, плюс симптоматичні прояви й неуточнені категорії.
РАС за DSM-5.
Це спектр із рівнями 1–3 за потребою в підтримці.
РАС за МКХ-11.
Це матриця з двох осей, перетин яких дає 6 підкодів:
вісь 1: з порушенням інтелектуального розвитку / без нього;
вісь 2: мовлення — легке чи відсутнє порушення / виражене порушення / відсутнє мовлення. | 781 |
| 19 | Коротка післяударна нотатка.
Вже й небо поплакало дощем, й смог прибило трохи. Повітря стало ніби легшим. І кав'ярні відкриті з 8-ї, як завжди. І ремонт вікон замовлений, бо повело їх сьогодні круто.
Та головний нерв у тому, що за ранковим звітом, балістичні ракети "Іскандер" і ракети "Циркон" не були перехоплені. І повлучали туди, куди не можна було. І це безсилля дере зсередини до самої люті.
Отакий ранок після обстрілу.
Київ знов функціонує.
Київ знов поранений. | 831 |
| 20 | Дім трясло так, що впав кактус з підвіконня.
Наче все.
Видихаємо. | 996 |
