Archive artifacts
Фото, особисті документи та речі, які зберігаються в архівних справах ЧК-КҐБ. Зворотний зв'язок - @Birchak підтримати проєкт: https://www.patreon.com/archive_artifacts Приват - 4149 4990 9669 6180 Моно - 4441 1110 4898 9358
Больше📈 Аналитический обзор Telegram-канала Archive artifacts
Канал Archive artifacts (@archive_kgb) языкового сегмента Украинский является активным участником. Сейчас сообщество объединяет 12 325 подписчиков, занимая 1 040 место в категории Факты и 4 907 место в регионе Украина.
📊 Показатели аудитории и динамика
С момента создания невідомо проект демонстрирует стремительный рост, собрав аудиторию из 12 325 подписчиков.
Согласно последним данным от 15 ноября, 2026, канал показывает стабильную активность. За последние 30 дней изменение числа участников составило -1 684, а за последние 24 часа — -33, при этом общий охват остаётся высоким.
- Статус верификации: Не верифицирован
- Уровень вовлечённости (ER): Средний показатель вовлечённости аудитории составляет 15.68%. В первые 24 часа после публикации контент обычно набирает 11.92% реакций от общего числа подписчиков.
- Охват публикаций: В среднем каждый пост получает 1 932 просмотров. В течение первых суток публикация набирает 1 469 просмотров.
- Реакции и взаимодействия: Аудитория активно поддерживает контент: среднее количество реакций на один пост — 79.
- Тематические интересы: Контент сосредоточен на ключевых темах, таких как архів, світлина, сбу, військо, степан.
📝 Описание и контентная политика
Автор описывает ресурс как площадку для выражения субъективного мнения:
“Фото, особисті документи та речі, які зберігаються в архівних справах ЧК-КҐБ.
Зворотний зв'язок - @Birchak
підтримати проєкт:
https://www.patreon.com/archive_artifacts
Приват - 4149 4990 9669 6180
Моно - 4441 1110 4898 9358”
Благодаря высокой частоте обновлений (последние данные получены 16 ноября, 2026) канал поддерживает актуальность и высокий уровень охвата публикаций. Аналитика показывает, что аудитория активно взаимодействует с контентом, что делает его важной точкой влияния в категории Факты.
"Моя мама пішла за німців, здала шість корців зерна, то принесла із двох телят шкіри, материю на вбрання і чотири пари теплої білизни. Дві татові і дві мені. А рускій шо дав??? Рускій прийшов, курва, і написав: «Дати двадцять центнерів!» Дядько дав 20. Думав, же всьо… Через дві неділі приходе — ще десять. Через три неділі приходе — ще п’ять. І так, кууурва, тягнув, що на насіння не лишив! Навіть курці не було шо дати…"На цьому мабуть зупинюся з історіями, бо ще маю щось написати. Тепер наостанок ще трошки розповім про упорядника Тараса Циклиняка. Він тернополянин, сам себе називає краєзнавцем. І, як на мене, він робить титанічну роботу. Справді титанічну! Бо я вже говорив, що це альтруїстичний і такий волонтерський проєкт. Ці книжки — ось усі 12 томів серії «Дитинство Тернополя» — видавалися накладами 200–300 примірників. Тобто насправді дуже малими. І мені от шкода, мені щемко, бо навіть я не маю всіх примірників. У час, коли вони видавалися, я працював у Києві, потім почалася повномасштабна війна, я воював. І я маю всього-навсього шість книжок серії. Радий би купити інші. До речі, якщо у вас є інші томи і ви зараз читаєте цей допис та вам не шкода з ними розстатися, я куплю їх у вас, як кажуть у Тернополі, за грубі гроші. І ось чому я почав про це говорити. Мені шкода, що цей проєкт існує в таких масштабах і що цих книжок насправді так мало. Вони є у вільному електронному доступі, будь ласка, їх можна завантажити. Але мені хотілося б, щоб їх було більше у паперовому вигляді. Бо у 2022 році змінилася Україна, змінилися українці. І також змінився Тернопіль. Я знаю, що до міста приїхало багато людей з інших куточків України, котрі через військові дії не могли жити у своїх рідних містах, містечках і селах. Вони перебралися до Тернополя. І це дуже цікаво, тому що ці книжки допомагають пізнати місто. Я би хотів, щоб їх читало більше людей. Плюс до того, як я вже казав, укотре згадаю цю людину — Тараса Циклиняка. Він краєзнавець. І навіть у розповіді діда Юська він чітко відзначає місця, про які йдеться. Дає невеличкі уточнення. Щедро доповнив цю книжку фотографіями — старими фотографіями міста Тернополя. І це, знаєте, такий своєрідний гайд по Тернополю. Бо, прочитавши цю книжку, ви точно знайдете для себе 15, 20, 25 точок, які хотіли б подивитися. Тернопіль, на жаль, дуже сильно був зруйнований після другого совєтського «визволення». Місто було сильно поруйноване. Дехто оцінює масштаби руйнувань у 75–80 відсотків. І всі архітектурні пам'ятки, які залишилися в Тернополі, для тернополян, котрі цікавляться історією, — знаєте, вони просто на вагу золота! Дуже шкода, коли вони нищаться, коли їх по-ідіотському перебудовують. Але це таке. Це вже мої болі й болі тих тернополян, котрі цінують історію. А книжка дуже класна. Книжка дуже класна, і я закликаю вас її прочитати — чи в паперовому, чи в електронному варіанті. А також закликаю людей доброї волі, хто зараз це читає: може б, такі книжки видавалися все-таки не накладами у 200 примірників? Бо це історія. Історія гарного, славного, цікавого і, зрештою, файного міста Тернополя
«Коли настане належний час, усе, що пан письменник мав на увазі, і все, що він не мав на увазі, буде висвітлено в популярних часописах, разом з усім, що він мусив би мати на увазі, і тим, що він явно мав на увазі, тож врешті-решт наприкінці все стане чітким і зрозумілим».А що у вас? Показуйте, що читаєте! #що_Читають_любителі_архівів
«На пропозицію Руденка знайти хоча б одну фразу, за яку їх можна було б звинуватити в "антирадянщині", Лук'яненко відповів, що таких положень можна знайти хоч сто»Це цитата з цілком таємної доповідної голови КГБ УРСР Федорчука до Щербицького за грудень 1976 року. Документ склали за кілька тижнів після того, як 9 листопада в Києві заснували Українську Гельсінську групу – першу легальну правозахисну організацію в радянській Україні. Чому УГГ стала викликом для режиму? Учасники Групи обрали принципово нову форму спротиву – абсолютну легальність. Вони не йшли в підпілля, а відкрито підписували документи власними іменами. Їхня вимога до СРСР була простою: виконувати гуманітарні статті Гельсінських угод, які Радянський Союз сам же підписав у 1975 році. Основними завданнями УГГ були: ▪️легалізація правозахисту: інформування українців про Загальну декларацію прав людини. ▪️фіксація злочинів режиму: збір доказів про політичні переслідування, русифікацію, релігійні утиски та знищення культури. ▪️апеляція до світу: передача інформації про порушення прав за кордон – до іноземних ЗМІ та урядів країн-підписантів. Хто за цим стояв? До першого складу УГГ увійшли 10 провідних діячів: Микола Руденко, Левко Лук'яненко, Оксана Мешко, Олесь Бердник, Петро Григоренко, Іван Кандиба, Олекса Тихий, Ніна Строката, Микола Матусевич та Мирослав Маринович. Згодом до Групи приєдналися В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Йосиф Зісельс та інші. Для більшості членів Групи платою стали десятиліття ув'язнень, заслань та примусової психіатрії. Четверо з них – Олекса Тихий, Василь Стус, Юрій Литвин та Валерій Марченко – загинули в таборах в 1984–1985 роках. Попри арешти, знищити рух не вдалося. УГГ зруйнувала радянську монополію на інформацію. Наприкінці 1980-х саме на її базі виникла Українська Гельсінська спілка (УГС), яка заклала фундамент для відновлення державної незалежності. Джерело: ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 1056. 📜Канал "Архівні Артефакти"
У підвалі нас було 42 особи. Було дуже тісно, і неможливо було знайти місце, щоб присісти. Усюди було мокро. Удень затриманих виводили на різні роботи. Хоча деякі роботи були дуже важкими, все ж робота була відпочинком від арешту. У польській міліції в Жешуві затриманих б'ють, б'ють під час розпитувань у бюро, б'ють у підвалі в присутності всіх затриманих. Пізніше ці затримані розповідатимуть про всі жахіття, які відбувалися на їхніх очах у підвалі воєводського слідчого відділу. Такі розповіді змінять ставлення населення до уряду. Неприємно спостерігати, коли сам начальник б'є дошкою вже й без того побитого заарештованого. Можливо, цей заарештований — останній бандит, але такі сцени не повинні відбуватися в присутності багатьох затриманих у підвалі. Це погано характеризує весь слідчий склад, коли сторонні особи мають доступ до підвалу й б'ють заарештованих. А таке відбувається в Жешуві. Часто до підвалу заходить поручник ОВЧАЖ, який не має нічого спільного зі слідчим відділом. У моїй присутності цей офіцер у підвалі бив затриманих руками й топтав їх чоботами так, що один із них, якийсь фольксдойч, через пів години після цього помер просто там, у нас на очах. У моїй присутності цей ОВЧАЖ побив українського священника, літню людину, а також кількох українців-селян так, що вони, мабуть, уже ніколи не одужають. Вони, мабуть, не були винними, і через кілька днів їх випустили інвалідами. У моїй присутності в підвалі били людей, які поверталися з Німеччини додому й мали всі необхідні документи. Їх били лише тому, що вони не поляки. Їх били й використовували на важких роботах так довго, скільки буде потрібно панам-міліціонерам.Джерело: ГДА СЗРУ. Весь документ на фото. 📜Канал "Архівні Артефакти"
