ru
Feedback

Не попадитесь на канал ботавода! Telemetrio находит и помечает такие каналы 👉 Хотите видеть метку — оформите подписку

Archive artifacts

Archive artifacts

Открыть в Telegram

Фото, особисті документи та речі, які зберігаються в архівних справах ЧК-КҐБ. Зворотний зв'язок - @Birchak підтримати проєкт: https://www.patreon.com/archive_artifacts Приват - 4149 4990 9669 6180 Моно - 4441 1110 4898 9358

Больше

📈 Аналитический обзор Telegram-канала Archive artifacts

Канал Archive artifacts (@archive_kgb) языкового сегмента Украинский является активным участником. Сейчас сообщество объединяет 12 325 подписчиков, занимая 1 040 место в категории Факты и 4 907 место в регионе Украина.

📊 Показатели аудитории и динамика

С момента создания невідомо проект демонстрирует стремительный рост, собрав аудиторию из 12 325 подписчиков.

Согласно последним данным от 15 ноября, 2026, канал показывает стабильную активность. За последние 30 дней изменение числа участников составило -1 684, а за последние 24 часа — -33, при этом общий охват остаётся высоким.

  • Статус верификации: Не верифицирован
  • Уровень вовлечённости (ER): Средний показатель вовлечённости аудитории составляет 15.68%. В первые 24 часа после публикации контент обычно набирает 11.92% реакций от общего числа подписчиков.
  • Охват публикаций: В среднем каждый пост получает 1 932 просмотров. В течение первых суток публикация набирает 1 469 просмотров.
  • Реакции и взаимодействия: Аудитория активно поддерживает контент: среднее количество реакций на один пост — 79.
  • Тематические интересы: Контент сосредоточен на ключевых темах, таких как архів, світлина, сбу, військо, степан.

📝 Описание и контентная политика

Автор описывает ресурс как площадку для выражения субъективного мнения:
“Фото, особисті документи та речі, які зберігаються в архівних справах ЧК-КҐБ. Зворотний зв'язок - @Birchak підтримати проєкт: https://www.patreon.com/archive_artifacts Приват - 4149 4990 9669 6180 Моно - 4441 1110 4898 9358”

Благодаря высокой частоте обновлений (последние данные получены 16 ноября, 2026) канал поддерживает актуальность и высокий уровень охвата публикаций. Аналитика показывает, что аудитория активно взаимодействует с контентом, что делает его важной точкой влияния в категории Факты.

12 325
Подписчики
-3324 часа
-1087 дней
-1 68430 дней
Архив постов
Наказ Берії (з автографом) від 26 жовтня 1940 року про нагородження співробітників НКВД, які брали участь в операції з розстр
+5
Наказ Берії (з автографом) від 26 жовтня 1940 року про нагородження співробітників НКВД, які брали участь в операції з розстрілу польських військовополонених у Смоленській, Харківській та Калінінській областях. У списку можна знайти всю верхівку радянських катів: Блохін, брати Шигальови, Семенихін, Антонов, Ємельянов, Яковлєв, головний харківський кат Купрій, Рубанов із Калініна. Опублікував: Констянтин Богуславський 📜Канал "Архівні Артефакти"

Вчора виповнилося 125 років від дня народження Євгена Павловича Побігущого-Рена – військового, політичного і громадсько-культ
+8
Вчора виповнилося 125 років від дня народження Євгена Павловича Побігущого-Рена – військового, політичного і громадсько-культурного діяча, одного із організаторів і командирів Дружин українських націоналістів, полковника 1-ї Української дивізії Української національної армії, члена Організації українських націоналістів, лицаря-командора ордену Святого Сильвестра. У ЦДАГОУ зберігається фонд особового походження Євгена Побігущого-Рена, в якому репрезентований широкий видовий спектр документів: дипломи, залікові книжки, свідоцтва навчальних закладів, посвідки щодо його викладацької діяльності, свідоцтва, грамоти українських та австрійських комбатантських організацій про відзначення його нагородами, листування, фотографії, документи членів його родини тощо. Вони були передані на державне зберігання до архіву доктором політичних наук, професором Іваном Монолатієм та стали складовою Національного архівного фонду України. 📜Канал "Архівні Артефакти"

Махабунда. Спомини про Тернопіль у міжчасі Давайте найперше розповім вам, чому для мене настільки дорога ця книжка. Бо дитинство, юність і вже там післяюність я прожив у Тернополі. У Тернополі досі живе моя мати. Я тут ходив у садочок, до школи й університету. Це все Тернопіль. І саме місто я, в принципі, непогано знаю. Маю на увазі з історичної точки зору. Тому я дуже тішуся цій серії. Вона має назву «Дитинство Тернополя». І це дуже альтруїстична, така волонтерська серія. Про неї я ще трошки більше розкажу. Це серія, яка включає спогади, книжки про окремі визначні місця Тернополя, а також колекції листівок і таке інше. Тепер давайте поговоримо про те, чому саме слово «махабунда». Це суто тернопільське слово. І навіть не всі тернополяни знають, що воно означає. У нього є два значення — у ширшому і вужчому контекстах. У ширшому — це розбишака, іноді навіть злочинця могли так назвати. Такий непосидючий тип, як дід Юсько, котрий і розповідає в цій книжці. Каже: «Дідько дідька не рухав». От махабунда — це такий собі дідько. У вужчому контексті це ознака, ну, певної субкультури, мабуть. Для вас буде зрозуміліше, якщо скажу так: те, що у Львові відоме як батяр, у Тернополі — махабунда. Ось. Книжка не про них. Книжка — це спогади тернополянина, корінного тернополянина діда Юська. На момент, коли ці спогади записували, йому було 92 роки. Ось він і розповідає про Тернопіль із 20-х років. При тому, що тут дуже класно, — це пряма мова. Про редактора Тараса Циклиняка ще скажу окремо. Власне, він же ж і був інтерв'юером. Він збирав ці спогади. Він дуже класно попрацював, залишив живу мову, додавши лише невеличкі коментарі — дуже доречні й правильні. Дід Юсько розповідає про своє життя. Життя за Польщі, життя за перших совєтів, життя за німців. Ну і, власне, вже життя за других совєтів. І він розповідає це просто. Це так, ніби ви спілкуєтеся зі своїм дідусем. Тільки дідусь відвертий, не боїться використовувати слово «блядь», відверто говорить про секс та інші речі. Але це настільки класно і настільки по-справжньому! Тобто тут немає чогось загорнутого в папірці чи гіперполіткоректного. Коли він розповідає, що вони малими кидалися камінням в євреїв, то він так і каже: кидалися камінням в євреїв. І шкоду їм робили, і різні пасквілі писали крейдою на стінах. Але водночас його батько, котрий був будівельником, досить добре жив із євреями, мав від них замовлення, мав із ними якісь бізнесові справи й таке інше. Добре тут показана і міжнаціональна ворожнеча, яка існувала за Польщі. Знову ж таки, без загортання в папірці, без нічого. Так, як було. Чоловік розповідає, як він жив. Як поляки ненавиділи українців та євреїв. Не всі звісно. Але... І в цьому дуже-дуже великий позитив цієї книжки та інших книжок серії. Ще одну історію вам розкажу — і показову, і смішну. Вигнали малого Юська зі школи, бо він прийшов у вишиванці. А поляки сильно задиралися до нього через ту вишиванку. І він узяв олівця та одному з них майже проштрикнув руку. За це його і вигнали зі школи. Тато дуже на нього сварився, бив і хотів ще бити. Тож Юсько тікав і десь спав по чужих стрихах. Навіть одного разу спав у хаті, де хлопець повісився. Казали, що в тій хаті дідько є. Але Юськові й спалося там дуже добре, навіть дуже тепло йому спалося, як він сам казав. Ну бо дідько дідька не рухає А ось вам погляд на дві окупації із простої людської перспективи. (від себе уточню, що перспективи дистрикту Галичина):
"Моя мама пішла за німців, здала шість корців зерна, то принесла із двох телят шкіри, материю на вбрання і чотири пари теплої білизни. Дві татові і дві мені. А рускій шо дав??? Рускій прийшов, курва, і написав: «Дати двадцять центнерів!» Дядько дав 20. Думав, же всьо… Через дві неділі приходе — ще десять. Через три неділі приходе — ще п’ять. І так, кууурва, тягнув, що на насіння не лишив! Навіть курці не було шо дати…"
На цьому мабуть зупинюся з історіями, бо ще маю щось написати. Тепер наостанок ще трошки розповім про упорядника Тараса Циклиняка. Він тернополянин, сам себе називає краєзнавцем. І, як на мене, він робить титанічну роботу. Справді титанічну! Бо я вже говорив, що це альтруїстичний і такий волонтерський проєкт. Ці книжки — ось усі 12 томів серії «Дитинство Тернополя» — видавалися накладами 200–300 примірників. Тобто насправді дуже малими. І мені от шкода, мені щемко, бо навіть я не маю всіх примірників. У час, коли вони видавалися, я працював у Києві, потім почалася повномасштабна війна, я воював. І я маю всього-навсього шість книжок серії. Радий би купити інші. До речі, якщо у вас є інші томи і ви зараз читаєте цей допис та вам не шкода з ними розстатися, я куплю їх у вас, як кажуть у Тернополі, за грубі гроші. І ось чому я почав про це говорити. Мені шкода, що цей проєкт існує в таких масштабах і що цих книжок насправді так мало. Вони є у вільному електронному доступі, будь ласка, їх можна завантажити. Але мені хотілося б, щоб їх було більше у паперовому вигляді. Бо у 2022 році змінилася Україна, змінилися українці. І також змінився Тернопіль. Я знаю, що до міста приїхало багато людей з інших куточків України, котрі через військові дії не могли жити у своїх рідних містах, містечках і селах. Вони перебралися до Тернополя. І це дуже цікаво, тому що ці книжки допомагають пізнати місто. Я би хотів, щоб їх читало більше людей. Плюс до того, як я вже казав, укотре згадаю цю людину — Тараса Циклиняка. Він краєзнавець. І навіть у розповіді діда Юська він чітко відзначає місця, про які йдеться. Дає невеличкі уточнення. Щедро доповнив цю книжку фотографіями — старими фотографіями міста Тернополя. І це, знаєте, такий своєрідний гайд по Тернополю. Бо, прочитавши цю книжку, ви точно знайдете для себе 15, 20, 25 точок, які хотіли б подивитися. Тернопіль, на жаль, дуже сильно був зруйнований після другого совєтського «визволення». Місто було сильно поруйноване. Дехто оцінює масштаби руйнувань у 75–80 відсотків. І всі архітектурні пам'ятки, які залишилися в Тернополі, для тернополян, котрі цікавляться історією, — знаєте, вони просто на вагу золота! Дуже шкода, коли вони нищаться, коли їх по-ідіотському перебудовують. Але це таке. Це вже мої болі й болі тих тернополян, котрі цінують історію. А книжка дуже класна. Книжка дуже класна, і я закликаю вас її прочитати — чи в паперовому, чи в електронному варіанті. А також закликаю людей доброї волі, хто зараз це читає: може б, такі книжки видавалися все-таки не накладами у 200 примірників? Бо це історія. Історія гарного, славного, цікавого і, зрештою, файного міста Тернополя

photo content

Докидав ще книжок на monoбазар. https://volodymyrb2258.monobazar.com.ua Welcome! 😁 Філософія, історія, політологія, художка.
+4
Докидав ще книжок на monoбазар. https://volodymyrb2258.monobazar.com.ua Welcome! 😁 Філософія, історія, політологія, художка. А Ви завели свої monoбазари?

Товариство, вже вечір п'ятниці. Показуйте, що ви читаєте! Що у вас зараз у руках, на столах, у книжкових шафах? Я тим часом ч
Товариство, вже вечір п'ятниці. Показуйте, що ви читаєте! Що у вас зараз у руках, на столах, у книжкових шафах? Я тим часом частково перечитую, а частково відкриваю для себе нові історії Едгара Аллана По. Бо зловив себе на думці, що, окрім відомих оповідань на кшталт «Золотого жука», «Похованих заживо» та «Вбивства на вулиці Морг», прочитав не так уже й багато його творів. І це розкішно. Просто розкішно! Зараз вставлю одну цитату, з якої дуже сильно сміявся. Бо Едгар Аллан По, окрім психологічних міркувань, готики й мороку, ще був добрячим тролякою. Іноді просто неймовірним. Ось, наприклад:
«Коли настане належний час, усе, що пан письменник мав на увазі, і все, що він не мав на увазі, буде висвітлено в популярних часописах, разом з усім, що він мусив би мати на увазі, і тим, що він явно мав на увазі, тож врешті-решт наприкінці все стане чітким і зрозумілим».
А що у вас? Показуйте, що читаєте! #що_Читають_любителі_архівів

Павло Губенко, відомий усій Україні як Остап Вишня (1889–1956), був завербований радянською спецслужбою у 1943 році під агент
+7
Павло Губенко, відомий усій Україні як Остап Вишня (1889–1956), був завербований радянською спецслужбою у 1943 році під агентурним псевдонімом «018». Після десяти років північних таборів чекісти розраховували використати його авторитет серед української інтелігенції. Однак співпраця виявилася невдалою: письменник фактично не виконував завдань, зривав зустрічі та, за оцінкою самих чекістів, поводився як дворушник. Зрештою його визнали безперспективним агентом. У грудні 1933 року Остапа Вишню заарештували за звинуваченням у підготовці замаху на Павла Постишева. У 1934 році смертний вирок замінили на десять років таборів. Він відбував покарання в Ухтпечлазі, пережив табірний терор 1937–1938 років і вийшов на волю наприкінці 1943-го. До арешту письменник був одним із найпопулярніших українських авторів, його «усмішки» виходили величезними накладами. Після звільнення повернувся до літературної діяльності, працював у редакції журналу «Перець». Помер у 1956 році, за рік до смерті був повністю реабілітований. Джерело: ГДА СБУ, ф. 65, оп. 1, спр. С-966, т. 1, т. 2; ф. 60, оп. 1, спр. 29563. А я нагадаю, що ця агентурна справа є на Патреоні👇👇👇 - Агентурна справа Остапа Вишні - агента "018" Рекомендую Вам підписатися на Патреон. Так Ви підтримаєте мою роботу, а також хлопців на фронті із моїх підрозділів. Я вже на на фронті, а інвалід ІІ групи внаслідок війни. Але одного разу воїн - воїн назавжди. Якщо Ви стаєте патроном, а найнижча підписка 3 долари в місяць (120 грн, а хто хоче, то може й більше☺️), то Ви автоматом отримуєте доступ до усіх попередніх колекцій, а там вже десятки тисяч фото і документів. (всі колекції дам в коментарях). Усі кошти з Патреону я перекидую пацикам зі своїх підрозділів на фронті. Наголошую (!!!), що це ніякий не продаж документів, у більшості дописів і вже точно на усіх колекціях ви можете знайти архівну легенду і самі замовити ці справи у архіві. Для тих, хто підтримує канал і українське військо, себто для патронів вони є у вільному доступі. Підписки різні від 3 до 25 доларів, хто скільки бажає і може. (там же ж і є певні плюси для активних патронів) 📜Канал "Архівні Артефакти"

Цікаві фотографії із табору переміщених осіб (DP) у Зальцбурзі. На фото, зокрема, святкування та відправа на Покрови. Джерело
+7
Цікаві фотографії із табору переміщених осіб (DP) у Зальцбурзі. На фото, зокрема, святкування та відправа на Покрови. Джерело: ГДА СЗРУ 📜Канал "Архівні Артефакти"

Дуже цікавими світлинами поділився історик і мій товариш, а ще й наш підписник - Олександр Шевцов. Совєти із німаками братают
+1
Дуже цікавими світлинами поділився історик і мій товариш, а ще й наш підписник - Олександр Шевцов. Совєти із німаками братаються у Львові. Вересень 1939 р. На фото за підписом Львів. Навіть більш промовисто: "радянські війська допомагають німцям у Львові". Із альбому гірських єгерів. Джерело: Bundesarchiv 📜Канал "Архівні Артефакти"

Допит колишнього начальника НКВД в Калінінській області про Катинський розстріл. 1991 рік Джерело: Current Time 📜Канал "Архівні Артефакти"

У тюрмах, таборах, на засланні та психлікарнях він провів понад 20 років Зеновій Красівський. Попри переслідування й катуванн
+4
У тюрмах, таборах, на засланні та психлікарнях він провів понад 20 років Зеновій Красівський. Попри переслідування й катування не зламався, не видав жодного прізвища чи явки та дочекався відновлення незалежності України. 12 листопада 1929 р. на Івано-Франківщині народився Зеновій Красівський – поет, правозахисник, політв’язень, останній керівник відновленого (за дорученням ЗЧ ОУН) Крайового проводу ОУН(б) у радянській Україні. Його старші брати воювали в УПА. За це в 1947 році совєти депортували родину Красівських до Казахстану. Під час етапу юнакові вдалося утекти. Він повернувся на Львівщину, де перебував на нелегальному становищі. У 1949-му Зеновія Красівського затримали. За участь у визвольному русі його засудили до 5 років таборів та заслання. У 1953 році, після смерті Сталіна, він потрапив під амністію та був відправлений на спецпоселення до родини в Караганду. Там працював на шахті, де зазнав важких травм. Український національний фронт Після звільнення та навчання на філфаці Львівського університету Красівський продовжив націоналістичну діяльність. У 1964-му він став одним із засновників підпільної організації «Український національний фронт» (УНФ) та редактором самвидавного журналу «Воля і Батьківщина». УНФ поширював націоналістичну літературу та закликав до виходу України зі складу СРСР. У 1967 році КГБ викрив організацію. Красівський отримав новий вирок за статтею «зрада Батьківщині»: 5 років тюрми, 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. Каральна психіатрія Навіть у суворих умовах Владимирської тюрми він продовжував писати вірші та поеми (поема «Тріумф сатани», збірка «Невольницькі плачі», видана в Лондоні у 1984 році). У 1972-му проти нього сфабрикували нову справу – за літературну творчість. Замість звичайного суду радянські спецслужби цього разу застосували метод каральної психіатрії. За рішенням експертизи його визнали «неосудним» і на 6 років запроторили на примусове «лікування» до психлікарні в Смоленську, потім – у Львові та Бережанах. Гельсінська група та нове заслання У 1978 році Зеновій Красівський вийшов на волю, а за рік приєднався до Української Гельсінської групи. У березні 1980-го його знову заарештували й відправили добувати попередній термін – спершу в таборах Пермської області, а потім на засланні в Тюменській області. На Батьківщину він зміг повернутися лише в 1985 році. Зеновій Красівський дожив до проголошення Незалежності України у серпні 1991-го – мети, заради якої він провів у неволі значну частину життя. Його серце зупинилося за місяць після цього, 20 вересня 1991 року. Джерело: УСБУ в Івано-Франківській обл., спр. 7536-п. 📜Канал "Архівні Артефакти"

Це справа чеха, котрий зробив собі документи т.зв "фольксдойча". Заарештували його нібито за співпрацю із німцями. Але мені цікаво, що мало хто звернув увагу на портретик Алоїзича дбайливо вирізаний з газети та наклеєним на паспарту)))

Зараз покажу Вам кілька речових доказів зі справи одного чоловіка. А Ви скажете за що його заарештували. Джерело: ГДА СБУ, Рі
+2
Зараз покажу Вам кілька речових доказів зі справи одного чоловіка. А Ви скажете за що його заарештували. Джерело: ГДА СБУ, Рівне 📜Канал "Архівні Артефакти"

«На пропозицію Руденка знайти хоча б одну фразу, за яку їх можна було б звинуватити в "антирадянщині", Лук'яненко відповів, щ
+4
«На пропозицію Руденка знайти хоча б одну фразу, за яку їх можна було б звинуватити в "антирадянщині", Лук'яненко відповів, що таких положень можна знайти хоч сто»
Це цитата з цілком таємної доповідної голови КГБ УРСР Федорчука до Щербицького за грудень 1976 року. Документ склали за кілька тижнів після того, як 9 листопада в Києві заснували Українську Гельсінську групу – першу легальну правозахисну організацію в радянській Україні. Чому УГГ стала викликом для режиму? Учасники Групи обрали принципово нову форму спротиву – абсолютну легальність. Вони не йшли в підпілля, а відкрито підписували документи власними іменами. Їхня вимога до СРСР була простою: виконувати гуманітарні статті Гельсінських угод, які Радянський Союз сам же підписав у 1975 році. Основними завданнями УГГ були: ▪️легалізація правозахисту: інформування українців про Загальну декларацію прав людини. ▪️фіксація злочинів режиму: збір доказів про політичні переслідування, русифікацію, релігійні утиски та знищення культури. ▪️апеляція до світу: передача інформації про порушення прав за кордон – до іноземних ЗМІ та урядів країн-підписантів. Хто за цим стояв? До першого складу УГГ увійшли 10 провідних діячів: Микола Руденко, Левко Лук'яненко, Оксана Мешко, Олесь Бердник, Петро Григоренко, Іван Кандиба, Олекса Тихий, Ніна Строката, Микола Матусевич та Мирослав Маринович. Згодом до Групи приєдналися В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Йосиф Зісельс та інші. Для більшості членів Групи платою стали десятиліття ув'язнень, заслань та примусової психіатрії. Четверо з них – Олекса Тихий, Василь Стус, Юрій Литвин та Валерій Марченко – загинули в таборах в 1984–1985 роках. Попри арешти, знищити рух не вдалося. УГГ зруйнувала радянську монополію на інформацію. Наприкінці 1980-х саме на її базі виникла Українська Гельсінська спілка (УГС), яка заклала фундамент для відновлення державної незалежності. Джерело: ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 1056. 📜Канал "Архівні Артефакти"

Перед Вами — невеликий клаптик тканини, на якому металевою ниткою вишито український Тризуб. На перший погляд — скромна річ,
Перед Вами — невеликий клаптик тканини, на якому металевою ниткою вишито український Тризуб. На перший погляд — скромна річ, майже непомітний фрагмент минулого. Але за ним стоїть драматична історія української жінки, яка не зреклася своєї національної ідентичності. Цей предмет став речовим доказом, вилученим органами НКВД у 1948 році під час обшуку в помешканні Параски Манчук (1922 року народження), жительки села Жаб’є (теперішня Верховина), яка брала участь в українському національно-визвольному підпіллі ОУН. Для радянської каральної системи навіть такий маленький символ української державності міг стати доказом «антирадянської діяльності». За свою участь у національному спротиві Параска Манчук була засуджена до 10 років виправно-трудових таборів. Її табірний номер — 62175. Місце відбування покарання — СТЕПЛАГ. Джерело: ДАІФО, ф. Р-2157, оп. 2, спр. 12509-П 📜Канал "Архівні Артефакти"

Просто гарний документ. Грамота про прийняття в члени Маріїнського Євхаристійного Союзу. Це зі справи репресованого священник
+1
Просто гарний документ. Грамота про прийняття в члени Маріїнського Євхаристійного Союзу. Це зі справи репресованого священника УГКЦ - Демушки Івана. Джерело: ГДА СБУ, Тернопіль 📜Канал "Архівні Артефакти"

Пані і панове, а Ви знаєте про таку цікаву штуку як Monoбазар. У застосунку Monoбанку є базар. Де можна по досить хороших цін
+4
Пані і панове, а Ви знаєте про таку цікаву штуку як Monoбазар. У застосунку Monoбанку є базар. Де можна по досить хороших цінах придбати те, що давно шукали, або прям треба зараз. + До 31 грудня там безкоштовна доставка. Взагалі супер. Я оце трошки звільнив бібліотеку від дублікатів, історичних книжок, а також книг котрі читав у "бурній" молодості. Моя поличка ось тут - https://volodymyrb2258.monobazar.com.ua Заходьте. А ще в коментарях накидайте посилання на свої базари, якщо маєте такі.

Підбірка преси, у котрій був висвітлений "активний захід" КГБ. Агент КГБ - Степан Ліпольц, про якого я раніше писав - зізнава
+7
Підбірка преси, у котрій був висвітлений "активний захід" КГБ. Агент КГБ - Степан Ліпольц, про якого я раніше писав - зізнавався, що то нібито він готувався вбити Бандеру за завданням очільника західнонімецької розвідки Райнхарда Гелена. Надворі був 1961 рік. У 1961 році Ліпольца таємно доправили до Східного Берліна, де на спеціально організованій пресконференції він озвучив версію про причетність західнонімецької розвідки до вбивства Бандери. Зокрема, він звинувачував Дмитра Миськіва, стверджуючи, що той нібито зізнався у вбивстві. Про Ліпольця писав тут і тут Джерело: ГДА СЗРУ 📜Канал "Архівні Артефакти"

Будні польської соціалістичної міліції очима агента НКГБ. Березень 1945 року, Жешув (Ряшів). У підвалі нас було 42 особи. Бул
+3
Будні польської соціалістичної міліції очима агента НКГБ. Березень 1945 року, Жешув (Ряшів).
У підвалі нас було 42 особи. Було дуже тісно, і неможливо було знайти місце, щоб присісти. Усюди було мокро. Удень затриманих виводили на різні роботи. Хоча деякі роботи були дуже важкими, все ж робота була відпочинком від арешту. У польській міліції в Жешуві затриманих б'ють, б'ють під час розпитувань у бюро, б'ють у підвалі в присутності всіх затриманих. Пізніше ці затримані розповідатимуть про всі жахіття, які відбувалися на їхніх очах у підвалі воєводського слідчого відділу. Такі розповіді змінять ставлення населення до уряду. Неприємно спостерігати, коли сам начальник б'є дошкою вже й без того побитого заарештованого. Можливо, цей заарештований — останній бандит, але такі сцени не повинні відбуватися в присутності багатьох затриманих у підвалі. Це погано характеризує весь слідчий склад, коли сторонні особи мають доступ до підвалу й б'ють заарештованих. А таке відбувається в Жешуві. Часто до підвалу заходить поручник ОВЧАЖ, який не має нічого спільного зі слідчим відділом. У моїй присутності цей офіцер у підвалі бив затриманих руками й топтав їх чоботами так, що один із них, якийсь фольксдойч, через пів години після цього помер просто там, у нас на очах. У моїй присутності цей ОВЧАЖ побив українського священника, літню людину, а також кількох українців-селян так, що вони, мабуть, уже ніколи не одужають. Вони, мабуть, не були винними, і через кілька днів їх випустили інвалідами. У моїй присутності в підвалі били людей, які поверталися з Німеччини додому й мали всі необхідні документи. Їх били лише тому, що вони не поляки. Їх били й використовували на важких роботах так довго, скільки буде потрібно панам-міліціонерам.
Джерело: ГДА СЗРУ. Весь документ на фото. 📜Канал "Архівні Артефакти"

9 листопада 1976 року в Україні постала правозахисна організація – Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінкськ
+9
9 листопада 1976 року в Україні постала правозахисна організація – Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінкських угод (УГГ), засновниками якої стали Микола Руденко, Олесь Бердник, Петро Григоренко, Іван Кандиба, Левко Лук’яненко, Мирослав Маринович, Микола Матусевич, Оксана Мешко, Ніна Строката-Караванська, Олекса Тихий – представники української інтелігенції, що поставили за мету боротьбу з неволею і безправністю людини та кинули виклик тоталітарній радянській системі. Поштовхом для створення групи став «Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі», який після тривалих переговорів було підписано 1 серпня 1975 року у м. Гельсінкі (Фінляндія) представниками 35 держав, в тому числі і Радянським Союзом. До 50-річчя від дня створення УГГ ЦДАГОУ підготував підбірку документів. Це листи, звернення, повідомлення Українського національного об’єднання, Об’єднаних українських правозахисних груп, Комісії з прав людини Світового конгресу вільних українців, Закордонного представництва Української Гельсінської групи та інших закордонних українських представництв про підтримку діяльності УГГ в Україні, відстоювання прав її членів та заходи, спрямовані на звільнення політв’язнів. 📜Канал "Архівні Артефакти"