Archive artifacts

Ось буквально вчора писав про ці метричні записи та записи РАЦС. "Бий барабан"! Думаю, що більшість - чули цю пісню. Не усі знають, що Пивоваров виконує вірш поета Гео Шкурупія, котрого совєти розстріляли 8 грудня 1937 року. А ось, підписниця, пані Оксана - знайшла ще дуже цікаву річ у цих метриках ДАКО. Запис про народження сина у подружжі Шкурупіїв. Назвали його Андрій. Хоча за поширеною версією мав би бути Георгій. 📜Канал "Архівні Артефакти"

Оголошення Міністра фінансів УНР Б. Мартоса про російські грошові знаки. 25 серпня 1919 р. Джерело: ЦДАВО України. Ф. 1509. Оп. 5. Спр. 7. Арк. 17 📜Канал "Архівні Артефакти"

Пам'таєте, я колись виставляв тут листівку Опанаса Заливахи про Новий Рік і чорта у червоному? Трошки документів про нього та його друзів. Наприкінці серпня 1965 року КГБ розпочав масштабну спецоперацію проти української інтелігенції. Одночасно в Києві, Львові, Івано-Франківську, Тернополі та Луцьку заарештували понад 20 діячів. Серед них – Іван Світличний, брати Михайло та Богдан Горині, Іван Гель, Валентин Мороз... У зведеннях КГБ вони проходили як «морально нестійкі», «наклепники», «розповсюджувачі ворожої пропаганди». У Івано-Франківську під арешт потрапив художник Опанас Заливаха. 🗂 У чому звинувачували митця? 📌 «Антирадянська агітація»: виготовлення, зберігання та поширення літератури самвидаву (зокрема, праць про русифікацію України). 📌 «Ідеологічні диверсії» в мистецтві: за рік до арешту Опанас Заливаха у співавторстві з Аллою Горською створив вітраж «Шевченко. Мати» для Київського державного університету. Партія визнала роботу «ідеологічно ворожою» – ще до офіційного вердикту її знищили. 📄 Вирок та «особливі умови» Заливаху засудили до 5 років суворого режиму в Мордовії. Адміністрація отримала чітку вказівку: малювати йому категорично заборонено. Попри негативну реакцію суспільства та колективні листи з надією на «гуманний дух радянських законів» зачистки продовжилися. Джерело: ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 952; УСБУ в Івано-Франківській обл., спр. 8311-п; УСБУ у Львівській обл., спр. 20227-п. У коментарях додам ще дві сторінки, котрі не помістилися в допис 📜Канал "Архівні Артефакти"

Це буде цікавим для генеалогів, а також для усіх, хто досліджує свій рід Нові цифрові копії книг РАЦС за 1949 рік від ДАКО. Це: - 456 книг РАЦС про народження, шлюб, смерть мешканців Київщини за 1949 рік з № 4900 по № 5356 фонду Р-5634; - майже 70 000 актових записів; - документи, які зберігалися у 23 відділеннях Київського межрегіонального управління Міністерства юстиції України. До кінця жовтня 2026 року будуть опубліковані цифрові копії ще 30 книг РАЦС за 1949 рік (частково Фастівский і Яготинський райони). У деяких книгах за 1949 рік може міститься інформація про актові записи за інші роки. https://opisi.dako.gov.ua/.../radsecon.../cfk/5384/opis/1... 📜Канал "Архівні Артефакти"

Цими днями, не можу Вам не нагадати про цікаву колекцію - Україна на зорі Незалежності. Документи КГБ. Думаю, що усі на цьому каналі пригадують 1990-1991 роки. Хтось вже дитина Незалежності, хтось дуже добре пам'ятає ті події та брав у них участь, а хтось як я був ще дужжже юним, але ось Путч - дуже добре пам'ятаю (йшов тоді до церкви із іграшковим автоматом і співав "Повіяв вітер степовий..." 🙃😎). Суверенітет, Незалежність, боротьба кримських татар за повернення, реабілітація жертв політичних репресій, приїзди до Києва Тетчер та Буша старшого, відкриття масових поховань українців та поляків, а також ще багато-багато всього іншого у цій колекції. Том 1 (січень-травень 1990) Том 2 (травень-жовтень 1990) Том 3 (жовтень-грудень 1990) Том 4 (січень-квітень 1991) Том 5 (квітень-червень 1991) Том 6 (червень-липень 1991) Том 7 (липень-вересень 1991) Загалом 1802 документи Джерело: ГДА СБУ, Фонд 16, Опис 1 Рекомендую Вам підписатися на Патреон. Так Ви підтримаєте мою роботу, а також хлопців на фронті із моїх підрозділів. Я вже на на фронті, а інвалід ІІ групи внаслідок війни. Але одного разу воїн - воїн назавжди. Якщо Ви стаєте патроном, а найнижча підписка 3 долари в місяць (120 грн, а хто хоче, то може й більше☺️), то Ви автоматом отримуєте доступ до усіх попередніх колекцій, а там вже десятки тисяч фото і документів. (всі колекції дам в коментарях). Усі кошти з Патреону я перекидую пацикам зі своїх підрозділів на фронті. Наголошую (!!!), що це ніякий не продаж документів, у більшості дописів і вже точно на усіх колекціях ви можете знайти архівну легенду і самі замовити ці справи у архіві. Для тих, хто підтримує канал і українське військо, себто для патронів вони є у вільному доступі. Підписки різні від 3 до 25 доларів, хто скільки бажає і може. (там же ж і є певні плюси для активних патронів) 📜Канал "Архівні Артефакти"

Це регіональна історія. Але тим не менше цікава. Антирадянські листівки у Берегометі у 1966 році У листопаді 1966 року звичайний нічний працівник Берегометського лісокомбінату виявив на території підприємства антирадянську листівку. КГБ швидко порушив кримінальну справу, але автора не вдалося встановити. За місяць з’явилася друга листівка — і почалося багатомісячне полювання за «підпільником». Зрештою з’ясувалося, що їх писав 19-річний працівник меблевого цеху Євген Сенчило із Мигового. Цікаво, як формувалися його погляди. На Сенчила вплинули розповіді репресованого батька, колишнього підпільника ОУН Юрія Ференчука, спілкування з учителем, а також західні радіостанції. Він дійшов висновку, що причиною проблем України є залежність від Москви, і вирішив створити молодіжну антирадянську організацію. Планував залучити друзів та однокласників, організувати невеликі групи й поширювати листівки із закликами до боротьби за самостійну Україну. Зрештою організація фактично не склалася, а Сенчило сам виготовив і поширив лише дві листівки. КГБ, однак, намагався зробити зі справи доказ існування ширшої «антирадянської організації»: допитали близько 30 свідків і намагалися притягнути до відповідальності людей з оточення Сенчила. Свідки звинувачень не підтвердили, тому цю версію довелося відкинути. 17 липня 1967 року 20-річного Сенчила засудили до одного року ув’язнення. Він відбув покарання повністю, а 22 жовтня 1992 року був реабілітований. Історія особливо промовиста тим, що головними фігурантами цієї справи були фактично діти — молоді люди, які лише нещодавно закінчили школу. Джерело: Архів СБУ. Більше читайте за посиланням. А є серед нас уродженці, чи жителі Чернівеччини? 📜Канал "Архівні Артефакти"

🎉🎉🎉Офіційно повідомляю, що на каналі понад 10 тис. підписників. Дякую усім за довіру, за те, що разом. Що підтримуєте і допомагаєте. На днях зроблю ознайомчий допис. А наразі - Будьмо!!! 😁😎 Джерело світлин - Архів СБУ. В основному із північних регіонів України. 📜Канал "Архівні Артефакти"

ЦДАВОУ виставили дуже цікаві документи. Це можна назвати - "День незалежності крізь людські долі". Публікую лише кілька з них. 1. Лист мешканця міста Синельникове Дніпропетровської області Н. В. Величка до Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука щодо підтримки Акта проголошення незалежності України та недопущення укладення нового союзного договору з Росією. 2. Лист Віктора Станіславовича Вісінецького до Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука щодо підтримки Акта проголошення незалежності України. Обґрунтовуючи свою позицію, В. Вісінецький звертається до власного життєвого та родинного досвіду: згадує голод 1933 р., події 1947 р., Другу світову війну, перебування в німецькому полоні, післявоєнне життя та працю в Україні. 3. Звернення жителів села Мошни Черкаського району Черкаської області до Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука щодо підтримки Акта проголошення незалежності України. 📜Канал "Архівні Артефакти"

Появилося дуже цікаве відео зі Львова 23.08.1991 року. Повалення пам'ятника леніну, його ж волочать коридорами теперішньої ОДА., розмови зі львівськими російськомовними мусорами тощо. Сподобався один момент. Хлопці заходять у якусь залу для засідань (не впізнав де це) і бачать великий бюст леніну. За кадром: "ніхє...а собі". ))) Що сталося далі. Дивіться 📜Канал "Архівні Артефакти"

Уявіть собі. На своє День народження - отримати Акт проголошення незалежності України, котрий ти писав. Для совєтів він був «особливо небезпечним рецидивістом», для мільйонів українців – одним із творців незалежності. Про життєвий шлях та боротьбу дисидента, правозахисника, Героя України, одного з авторів Акту – Левка Лук’яненка. Хроніка незламності: 📌 1959 рік – підпілля Побачивши як радянська система обмежує права українців, молодий юрист Левко Лук’яненко дійшов переконання, що Україна має бути незалежною. У 1959 році разом із однодумцями він створює на Львівщині підпільну Українську робітничо-селянську спілку. Її мета – вихід України зі складу СРСР конституційним шляхом. 📌 1961 рік – 72 доби в камері смертників Для режиму це був найстрашніший злочин. У травні 1961-го Львівський обласний суд за «зраду батьківщини» засуджує Лук’яненка до розстрілу. Понад 2 місяці він перебуває в камері для смертників. Згодом смертну кару замінюють на 15 років таборів. 📌 1976 рік – Українська Гельсінська група Після звільнення Лук’яненко не припиняє боротьби. У 1976 році він стає одним із засновників Української Гельсінської групи. У 1977 році КГБ знову заарештовує його, попереду – 10 років таборів і 5 років заслання. 📌 1990 рік – Верховна Рада Повернувшись в Україну, Левко Лук’яненко продовжує політичну боротьбу. У березні 1990 року його обирають народним депутатом Верховної Ради УРСР. Того ж року він очолює Українську республіканську партію. 📌 23 серпня 1991 року – проєкт Акту Після спроби державного перевороту в москві 19 серпня він розуміє: Україна має скористатися моментом і проголосити незалежність. 23 серпня разом із Леонтієм Сандуляком у звичайному зошиті Лук’яненко пише проєкт тексту Акту проголошення незалежності України. 🇺🇦 Наступного дня країна стає вільною. Пам’ятаємо ціну нашої свободи. 🇺🇦 З Днем Незалежності України! Джерело: ГДА СБУ, ф. 6, оп. 1, справи: 68374фп; 68653фп

22 серпня 1992 року в Києві відбулася подія, яка стала символічним завершенням довгої історії української державності в екзилі. Під час відзначення першої річниці відновлення незалежності України представники Державного центру УНР в екзилі передали українській владі Грамоту про припинення діяльності, президентську печатку, клейноди гетьмана Івана Мазепи та прапор. Так Україна продемонструвала не просто відновлення незалежності, а й спадкоємність із Українською Народною Республікою. Серед тих, хто передавав ці символи першому всенародно обраному Президенту України Леоніду Кравчуку, був Михайло Воскобійник — Голова Української Національної Ради УНР в екзилі. Його життєвий шлях — це фактично окрема історія українського ХХ століття: уродженець Миргорода, випускник Харківського університету, діяч УРДП Івана Багряного, редактор «Українських вістей», після війни — активіст української еміграції, а згодом викладач історії України та Східної Європи в американських університетах. Радянські спецслужби почали розробляти його справу ще 1951 року, а в 1957-му закрили її з промовистим формулюванням — «у зв’язку з безперспективністю розробки у вербувальному відношенні»: завербувати Воскобійника не вдалося. А найважливіше — те, що 22 серпня 1992 року в Києві фактично зійшлися дві українські державницькі традиції: УНР і відновлена незалежна Україна. Президент УНР в екзилі Микола Плав’юк визнав Україну, проголошену 24 серпня 1991 року, правонаступницею УНР. У заяві прямо зазначалося, що Українська Держава «продовжує державно-національні традиції УНР». Тож перші роки незалежності були не лише народженням нової держави, а й моментом, коли українська державність, що десятиліттями зберігалася в еміграції, символічно повернулася до Києва. Джерело: ГДА СЗРУ 📜Канал "Архівні Артефакти"

Сьогодні, День Державного Прапора України. А я нагадаю, що на Патреоні є дуже цікава колекція - Підняття синьо-жовтого прапору над Києвом у 1966 році Віктор Кукса та Георгій Москаленко 1 травня 1966 встановили на даху головного корпусу Київського інституту народного господарства український національний прапор. Розслідуванням «теракту» тоді зайнявся КҐБ. Георгія Москаленка й Віктора Куксу затримали 21 лютого 1967 року. Їх обох засудили. Москаленко одержав три, а Кукса – два роки ув’язнення в колонії суворого режиму. Про обставини слідства та вироку читайте у архівно-слідчій справі. Загалом 1253 фото та документів. Том 1/1, Том 1/2, Том 2/1, Том 2/2, Том 3 Джерело: Архів СБУ Рекомендую Вам підписатися на Патреон. Так Ви підтримаєте мою роботу, а також хлопців на фронті із моїх підрозділів. Я вже на на фронті, а інвалід ІІ групи внаслідок війни. Але одного разу воїн - воїн назавжди. Якщо Ви стаєте патроном, а найнижча підписка 3 долари в місяць (120 грн, а хто хоче, то може й більше☺️), то Ви автоматом отримуєте доступ до усіх попередніх колекцій, а там вже десятки тисяч фото і документів. (всі колекції дам в коментарях). Усі кошти з Патреону я перекидую пацикам зі своїх підрозділів на фронті. Наголошую (!!!), що це ніякий не продаж документів, у більшості дописів і вже точно на усіх колекціях ви можете знайти архівну легенду і самі замовити ці справи у архіві. Для тих, хто підтримує канал і українське військо, себто для патронів вони є у вільному доступі. Підписки різні від 3 до 25 доларів, хто скільки бажає і може. (там же ж і є певні плюси для активних патронів) 📜Канал "Архівні Артефакти"

А Ви також подумали спочатку про того, що й я)))? 📜Канал "Архівні Артефакти"

Уже вечір п'ятниці пані і панове. Показуйте, хто і що читає? Я перечитую улюбленого польського автора детективів - Марека Краєвського. Мені подобається, що у Краєвського завжди в детективах є історичний слід. Це класно. У попередній книжці "Смерть у Бреслау" були єзиди і прокляття хрестоносців У цій таємнича секта "Сепульхрум Мунді" і вбивства по історичних документах. А у Вас що? П.С. Скористаюся нагодою і запитаю. Можливо у когось лежать без потреби ці інші книжки "Числа Харона" і "Привиди міста Бреслау". Колись мав, але добрі люди взяли почитати. Готовий купити за добрі гроші 💰💰💸!!!

Танки у Празі – побоювання в Києві. Як українці реагували на окупацію Чехословаччини 1968 року? 21 серпня 1968 року СРСР та його сателіти розпочали операцію «Дунай». Поки пропаганда звітувала про «одностайне схвалення», КГБ надсилав керівництву УРСР зовсім інші звіти: 📌 «Влада рухається до прогресу лише на танках» – так українська інтелігенція та студентство реагували на придушення «Празької весни», порівнюючи дії москви з Гітлером у Мюнхені. 📌 «Кожен народ у своїй країні може робити те, що забажає». Український соціум засуджував втручання Союзу в справи іншої країни. 📌 «Наші втратили розсуд...» – цитата з перехопленої розмови про дії радянського керівництва. 📌 «Ми їх економіку відкинемо на 100 років назад» – українці чітко усвідомлювали усі «переваги» соціалізму. 📌 Штурм магазинів. Люди масово скуповували сіль, цукор та сірники. Країною ширився реальний страх початку Третьої світової війни. 📌 Мрії про волю. Головний острах викликали прагнення українців до незалежності: «Мине рік-два – і українська нація буде вільна». Джерело: ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 975, 976; УСБУ в Закарпатській обл., спр. С-5801. 📜Канал "Архівні Артефакти"

Цікаві фото із Архіву УСБУ в Рівненській області. У 1920 році Особливий відділ 1-ї Кінної армії засудив до розстрілу режисера театральної трупи 1-ї Кінної армії Юхима Герасімова, уродженця Одеси. Його звинуватили у «зраді радянській владі», додатково зазначено, що він нібито працював на польську жандармерію. Цікаво. отримаю справу, то розповім Вам більше. 📜Канал "Архівні Артефакти"

15 серпня 2026 року очільник Міністерства закордонних справ України Андрій Сибіга провів зустріч у Києві з Генеральним директором ЮНЕСКО Халедом Ель-Енані, який перебував в Україні зі своїм першим візитом на цій посаді. Під час зустрічі Андрій Сибіга та Халед Ель-Енані також ознайомилися зі спеціальною виставкою архівних документів, присвяченою історії співпраці України з ЮНЕСКО. Особливу увагу Генерального директора ЮНЕСКО було привернуто до документів фонду «Українська Республіканська Капела за кордоном, 1919–1929 роки», нещодавно номінованого до включення до Міжнародного реєстру програми ЮНЕСКО «Пам’ять світу». Цей архівний фонд зберігається в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України й є невичерпною скарбницею інформації з історії культурної дипломатії часів Української революції 1917-1921 рр. і постреволюційного періоду.

Трошки посидів і ретушував відоме (у дуже вузьких колах) фото однієї із останніх боївок ОУН. Яскравим прикладом безкомпромісної та самовідданої боротьби була боївка під керівництвом члена надрайонного проводу ОУН – Пасічного Петра «Чорного», «Івана». Група повстанців діяла у 1955-1960 роках на території Івано-Франківської та Тернопільської областей. До неї, окрім «Чорного», входили ще двоє підпільників – Пальчак Марія «Стефа» (дружина Пасічного) та Цетнарський Олег «Іван молодший». (Петро стоїть справа, а Марія сидить біля нього) Так, у червні 1959 року підпільники здійснили невдалу спробу ліквідації працівника КГБ – Підлубного Афанасія, а 12 жовтня цього ж року у Тростянецькому лісі Бережанського району при збройній сутичці ними був вбитий оперуповноважений районного відділу КГБ – лейтенант Стороженко Віктор. А я нагадаю, що на патреоні є підбірка із його особової справи: фото, посвідчення та особисті документи, а також спогади (повість) Віктора Ганчина про нього (очевидно специфічні, але як документ епохи - цікаві) - 88 аркушів https://www.patreon.com/posts/foto-i-dokumenti-58336828 Джерело: ГДА СБУ, Тернопіль 📜Канал "Архівні Артефакти"

Наші "гострі картузи". На днях бачився із директором ДАТО - Федіром Полянським. Гарно поговорили і попрацювали. Від розповів про дуже цікаве видання, котре нещодавно підготував архів. Як часами легко можна щось цікаве пропустити. Український національно-визвольний рух (1921-1939) у світлі документів Державного архіву Тернопільської області. Том 1 У збірник увійшли архівні документи з історії Української Військової Організації та Організації Українських Націоналістів, а саме обліковані картки польської поліції на членів українського національно-визвольного руху за фондами держархіву Тернопільської області. Шикарні матеріали. Усе згідно-відповідно із архівними посиланнями. А також доступно онлайн. Ці фото, до слова - зроблені на склі 📜Канал "Архівні Артефакти"

«Усиление контроля, выявление и пресечение» – як КГБ намагався блокувати «вірус» Солідарності в Україні У серпні 1980-го партверхівкою покотилася хвиля паніки. У Польщі спалахнули масштабні робітничі страйки, які згодом переросли у знаменитий рух «Солідарність» і зрештою зруйнували комуністичний блок. Іскрою для польської революції стало звільнення з Ґданської корабельні кранівниці Анни Валентинович. Пізніше став відомий «небезпечний» факт: лідерка польського протесту була етнічною українкою родом із Рівненщини, а її брат був в ОУН. 🔒 Як КГБ блокував загрозу? 14 серпня Польща остаточно зупинилася. 15-го КГБ УРСР вжив надзвичайні заходи: 📌 112 «українських націоналістів», серед них фігуранти справи «Блок» – взято під посилений нагляд; 📌 сувора поштова цензура – 25 тисяч перлюстрованих листів у 4 областях за 4 дні; 📌 обмеження приватних поїздок до Польщі; 📌 виїзд туристичних груп виключно у супроводі «досвідчених оперативних працівників та агентури». 💬 Що говорили в Києві? КГБ панікував не дарма. Агенти доповідали: у київському науково-дослідному інституті «Редуктор» робітники вже відкрито обговорювали ситуацію. «Якщо у нас погіршиться постачання, треба теж влаштовувати страйки, беручи приклад з Польщі», - йшлося у зведенні. Фото: архів Європейського центру Солідарності у Ґданську. Джерело: ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 1171, арк. 290. 📜Канал "Архівні Артефакти"