Archive artifacts

Ось ця усміхнена жінка - це Софія Олександрівна Налепинська-Бойчук — українська художниця-графік. Дружина художника Михайла Бойчука. Ось уривок із допиту:

«Питання: — Вас заарештовано за участь в антисовєцькій, націонал-фашистській організації, де ви провадили шпигунську роботу на користь іноземних держав. Чи визнаєте ви себе винною у пред’явленому вам звинуваченні? Відповідь: — У пред’явленому мені звинуваченні винною себе я не визнаю. В антисовєцькій націонал-фашистській організації я участі не брала й шпигунської роботи не провадила. Питання: — Ви кажете неправду, слідство має відомості, що ви брали активну участь в антисовєцькій націонал-фашистській організації, якою керував ваш чоловік — Бойчук. Пропонуємо вам дати докладні зізнання про вашу участь в організації».

Розстріляна 1937 року. Джерело: Архів СБУ 📜Канал "Архівні Артефакти"

Зруйновані плани двох диктатур: 85 років Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року у Львові відбулася подія, що зруйнувала плани відразу двох тоталітарних режимів. Цього дня було проголошено Акт відновлення Української Держави. Для нацистів такий крок став зухвалою несподіванкою. Для СРСР – смертельною загрозою. Протягом десятиліть совєтська пропаганда намагалася викреслити цю дату з історії, дискредитувати її учасників та нав’язати міф, ніби проголошення було «випадковим, хаотичним епізодом». Документи з розсекречених архівів КГБ говорять про інше. Оперативні теки, які чекісти роками ретельно збирали проти лідерів українського визвольного руху, сьогодні є незаперечним доказом: Акт 30 червня не був випадковістю. Це один з визначних кроків до побудови суверенної України. ОУН свідомо поставила Третій Рейх перед доконаним фактом, зламавши геополітичні розрахунки як Берліна, так і москви. Слова, які звучали тоді, через 85 років відгукуються в серці кожного українця з новою, пророчою силою: «Український Народе! Ти ніколи зброї не кидав… Не кидай зброї тепер. Бери її в свої руки. Нищ ворога. Ставай до будови УКРАЇНСЬКОЇ САМОСТІЙНОЇ ДЕРЖАВИ». Сьогодні, коли нащадки радянських чекістів знову намагаються знищити нашу державність, ми продовжуємо тримати зброю. Бо право України на свободу утверджене поколіннями борців. Джерела: ГДА СБУ, ф. 65, оп. 1, спр. С-9079, т. 2; ф. 13, оп. 1, спр. 376, т. 4; ф. 13, оп. 1, спр. 398, т. 18.

Мемуари Софії Русової - видатної громадської діячки, членкині Центральної Ради, активної учасниці боротьби за незалежність України у 1917-1921 рр. Вони будуть цікаві як любителям історії так і поціновувачам української літератури, бо читаються як захопливий художній твір. Життєвий шлях у Русової насичений - за царів вона зазнавала переслідувань через проукраїнські погляди, потрапляла до в’язниць, після революції брала участь у створенні молодої української державності. Усе це вона описує у своїх «Споминах». Дивно, що таке безцінне джерело унікальної інформації про нашу країну досі майже невідомо на широкий загал. У книжкових магазинах цих мемуарів до сьогодні не було, отже ми вирішили виправити цю несправедливість і надрукували їх. Постать Русової взагалі дуже недооцінена, люди про неї майже не чули, не знаю, чи існують десь пам’ятники їй. Замовляйте книгу за посиланням! https://rusova.chornahora.com.ua/ #куди_ж_без_реклами

Товариство, пробачте, що який день вже спамлю польсько-українською тематикою. Але... Тут вийшло просто шикарне інтерв'ю Нормана Дейвіса. Професора Оксфорду. Дуже відомого історика. Власне автора монументальної праці "Боже ігрище. Історія Польщі". У журналістки таке враження, що було завдання спровокувати, щоб Дейвіс сказав, що українці і УПА - "людобуйци". Натомість його тези досить мудрі і виважені. (Посилання на статтю дам у коментарі). Залишу тут кілька

"Жодне порівняння не є абсолютно точним, завжди існують нюанси. Але щоб зрозуміти явище, доводиться порівнювати. Дехто порівнює УПА з Армією Крайовою — головним польським рухом опору в боротьбі проти німців. АК і УПА були зовсім різними організаціями, але на певному рівні їх можна порівнювати, а на іншому — ні. Треба сказати прямо: загалом УПА не була злочинною організацією".

"Я повторюю: потрібна Комісія правди і примирення. Але після завершення війни, бо зараз для цього дуже невдалий момент. Ця історія дорого коштуватиме Польщі в майбутньому. Наслідком стане те, що саме в той час, коли Україна вже п'ятий рік воює з Росією, президент Польщі дав Росії дуже вигідний привід для пропаганди".

"— Але ж, пане професоре, саме президент Зеленський присвоїв одній із військових частин почесне найменування «Герої УПА», знаючи, яку реакцію це може викликати в Польщі. Саме з цього все й почалося. Ні, не з цього. Те, що зробив президент України, не має нічого спільного з Волинню. Дев'яносто відсотків УПА не мали жодного стосунку до Волині. Що мав зробити президент Зеленський — відмовитися від вшанування дев'яноста відсотків героїв УПА? У кожного підпільного руху часів Другої світової війни є темні сторінки історії".

"Я вважаю, що поляки повинні бути обережнішими в тому, що говорять про Україну та її історію".

А ось крайня цитата, щоб Ви розуміли рівень журналістки. Прив'язували дітей колючим дротом до дерев?!?!?! Вони й далі використовують цей фейк.

"— Але УПА на Волині вбила 100 тисяч поляків. Це була етнічна чистка, геноцид. Було знищено 1200 польських сіл, убивали жінок, дітей прив'язували колючим дротом до дерев, вирізали немовлят із утроб матерів..."

📜Канал "Архівні Артефакти"

Товариство, тут така цікава історія. Ось дивіться, 1941 рік, німці рухаються у сторону Києва. Було прийняте рішення залишити співробітника НКВД - Івана Кудрю у місті для проведення диверсій. Він увійшов в історію під псевдонімом "Максим". До вересня Кудря жив у будинку Гінзбурга. Це той, що на місці готелю "Україна". Німці входять у Київ. За якийсь час совєти починають дистанційно підривати будинки на Хрещатику й інші споруди. Підривають й будинок Гінзбурга. Кудря залишається без документів, грошей, бланків паспортів та продуктів. Оце так допомогли свої ж)))) Документ відшукав Володимир Пугачов. А я нагадаю, що на Патреоні є величезна колекція про Кудрю. - Резедентура "Максім". Київ часів німецькою окупації Загалом 14 томів - 3953 фото і документів. Якщо Ви стаєте патроном, а найнижча підписка 3 долари в місяць (120 грн, а хто хоче, то може й більше☺️), то Ви автоматом отримуєте доступ до усіх попередніх колекцій, а там вже десятки тисяч фото і документів. 📜Канал "Архівні Артефакти"

Історія УПА за 10 хвилин. Для поляків і не тільки. Даний матеріал покликаний у доступному форматі коротко розповісти про історію боротьби українців за власну державу під час та після Другої світової війни. Зокрема боротьбу Української Повстанської Армії та Організації Український націоналістів. Нещодавнє загострення польсько-українських стосунків породило потребу у такому нотатнику, котрий би давав відповіді на найбільш важливі і часті запитання (FAQ (Frequently Asked Questions). Водночас крайнім часом зв'являється багато недобросовісної аналітики та відвертої брехні, котру в основному створюють польські державні інституції. А також активно підтримують російські пропагандистські ЗМІ та блогери. Ті думки та тези, котрі поширювалися і активно почали розповсюджуватися крайнім часом мають у собі одну велику засадничу проблему. Що 90 років тому, що зараз Польща не враховує, або робить вигляд, що не помічає того факту, що Держава Україна постала у січні 1918 року. Майже на цілий рік раніше, ніж сама Польща. Ганебний Ризький договір 1921 року між Польщею та совєтською росією – це ніщо інше, як зрада своїх союзників (УНР). Також сучасна Польща та її державні мужі мають усвідомлювати свою співвідповідальність за життя і загибель близько семи мільйонів українців у міжвоєнний період. Адже якби не було договору Пілсудського-Леніна, то усе мало б скластися по-іншому. У цьому матеріалі розглянемо найсвіжіший приклад такого нерозуміння і недалекоглядності. Усі ці речі створюються на основі того, що нібито Польща існувала із 1918 року, а Україна появилася нізвідки у 1991 році. Решту читайте тут 👇👇👇 Історія УПА за 10 хвилин. Для поляків і не тільки | Історична правда https://share.google/2T37gqjqD4lSbqQCI

Як Холодноярські отамани з НачРозвідки УНР проєкт Конституції писали Андрій Кравець пише:

Шкода, що вчора, в день ювілею сучасної Конституції України, практично ніхто не згадав про проєкт Констуції, написаний у червні 1919 року галицьким науковцем та холодноярськими отаманами і "завізований" начальником розвідки Геншабу УНР, залегендованим під... "обозного лікаря". 😉

На світлинах - копія сторінок з єдиної брошури з текстом проєкту Конституції, збереженим у ГДА СБУ та фото отамана Гната Зінкевича і полковника Володимира Колосовського - очільників "редколегії" документу.

Приніс Вам трошки цікавого. Це зараз Фейсбук підсовує нам рекламу, яка може відповідати нашим зацікавленням, або бути надокучливою. А як виглядали оголошення понад 100 років тому? Нижче підписи у порядку публікації. Оповіщення для населення Чернігівщини про застосування фіолетового проміння проти більшовиків. Не пізніше січня 1919 р. ЦДАВО України. Ф. 1078. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 20. Оголошення для сільського населення Уманського повіту. 22 травня 1918 р. ЦДАВО України. Ф. 1480. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 27. Оголошення для населення м. Полтави та Полтавської губернії. 12 грудня 1918 р. ЦДАВО України. Ф. 2587. Оп. 1. Спр. 6. Арк. 88. Відозва «Товариші козаки» Інформаційного бюро Армії Української Народної Республіки. [1919 р.]. ЦДАВО України. Ф. 1078. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 32. Оголошення Чернігівської громади у м. Кам’янці-Подільському «До Чернигівців». Не раніше 1919 р. ЦДАВО України. Ф. 1509. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 70. Відозва «Народе Український!». 8 листопада 1920 р. ЦДАВО України. Ф. 1429. Оп. 2. Спр. 81. Арк. 210. Відозва до населення України. Наказ ч. 1 по повстанським військам Української Народної Республіки. Не пізніше 6 січня 1922 р. ЦДАВО України. Ф. 1072. Оп. 3. Спр. 9. Арк. 21.

Совєти оголосили їх злочинцями. Україна довірила їм Конституцію У фондах Архіву СБУ зберігаються десятки кримінальних справ на українських дисидентів. КГБ таврував їх як «особливо небезпечних державних злочинців», звинувачував в «антирадянській агітації і пропаганді», «зраді Батьківщини», «підриві радянської влади». Після відновлення незалежності України багато колишніх політв’язнів стали народними депутатами й долучилися до підготовки та ухвалення Конституції України. Вони відстоювали принципи, за які свого часу були засуджені режимом: державний суверенітет, права людини, демократію та українську національну ідентичність. Особливо промовистою є історія Степана Хмари. У розробках КГБ він проходив як активний автор і розповсюджувач «злісного антирадянського збірника» – «Український вісник». У 1980 році його заарештували й засудили до 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. За численні акти протесту та непокору адміністрації табору він загалом провів у карцерах 306 діб. 16 років потому, під час «конституційної ночі» 1996 року, Степан Хмара став одним із найпослідовніших захисників української державницької позиції. Разом із колегами з національно-демократичного табору він відстоював закріплення в Конституції державних символів України, широкого переліку прав і свобод людини та засад незалежної держави. Не випадково колишні політв’язні так завзято відстоювали демократичні цінності. Для них це були не абстрактні юридичні норми, а пережитий досвід – арештів, таборів, карцерів і політичних переслідувань. 30-ту річницю Конституції ми знову зустрічаємо в боротьбі. І знаємо ціну кожного її слова. Джерело: ГДА СБУ, ф. 5, оп. 1, спр. 68248.. Крайня сторінка вироку буде в коментарях, бо не вміщається в пост 📜Канал "Архівні Артефакти"

Вибачте, у вихідні стараюся не постити нічого. Але тут хвилинка просвітництва. Загострення у польсько-українських стосунках викликало активні обговорення у соцмережах. Під кількома своїми дописами спостерігаю велику кількість ботів, але й також реальних людей, котрі навіть не задумуються, що публікують. Приклад 1. (фото 1 і 2). Думав, що тема із т.зв. "бандерівським віночком", чи "віночком УПА" давно вже закрита. Але. У 2026 році вона отримала нове дихання. Діти, котрі прикріплені колючим дротом до дерева. Ці діти не мають відношення ні до УПА, ні до Другої світової. Факт. Божевільна ромка Маріанна Долінська вбила власних дітей та повісила їх на дереві у селищі коло містечка Радом 11 грудня 1923-го. Поляки використали фото як докази злочинів УПА на теренах Польщі. Найцікавіше, що фейк цей розкрили саме польські дослідники. (дивись посилання). Приклад 2. (фото 3). Дуже почастішало використання ось цього фото, де нібито тіло жінки із відрізаними ногами. У ФБ, Х, та в багатьох різних соцмережах - це фото використовують як доказ жорстокості УПА. Факт. Це не тіло. Це муляж, котрий був зроблений для фільму у 1930-их роках. Дослідники помітили ряд анатомічних невідповідностей. Знову ж таки приємно відзначити, що це дослідження провели журналісти із Польщі. (дивись посилання). Найцікавіше наостанок. Приклад 3. (фото 4 і 5,6). Менше місяця тому мені вдалося відшукати у Архіві Служби зовнішньої розвідки України світлини українців, котрі загинули у селі Завадка Морохівська. Яким же ж було моє здивування, коли я побачив ці фото нібито як польські жертви УПА. Факт. Лемківське село Завадка-Морохівська у Підкарпатському воєвoдстві, Сяніцького повіту, ґміни Загір’я. припинило своє існування 1946 р., після показової каральної операції підрозділів війська польського проти цивільного українського населення. Мирне життя закінчилося на початку 1946 р. Після війни військо польське чотири рази нападало на село, замордовано тут понад 100 осіб цивільного населення (також дітей), а село спалено. (дивись посилання - https://t.me/Archivartifacts/7274). Такі ось справи... Як каже мій добрий товариш Олександр Зінченко - Правда не шкодить. 📜Канал "Архівні Артефакти"

«Кімната 21» та методи НКВД – технології радянського терору в архівних документах Катування для кремля ніколи не були аномалією. Це основа його державної політики. Архівні справи розкривають жахливі методи її роботи. Керівник групи Олександр Томін, слідчі Григорій Петров, Борис Нейман та начальник в’язниці Самуїл Абрамович перетворили насильство на систему. Навіть курсантів-початківців з першого дня «навчали» бити затриманих чоботами у живіт. Це подавали як обов’язкову практичну навичку. «Кімната 21». У будівлі Уманського НКВД існувала «кімната 21» або «лабораторія». Там заарештованих забивали до смерті. Жертв годинами тримали у виснажливих позах, позбавляли сну та води на 5–6 діб, застосовували «конвеєрні допити», погрожували розправою над членами сім’ї. Чекісти також практикували: - Жорстокі побої; - Штучне удушення – заганяли майже 90 людей у камери на 30 осіб; - Сексуальне насильство над жінками перед стратою; - Мародерство – привласнення речей та одягу вбитих. Минуле, яке повторюється сьогодні. Джерело: ГДА СБУ, ф. 5, оп. 1, спр. 38195 📜Канал "Архівні Артефакти"

У Пужниках не знайшли ніякого нового поховання!!! Як повідомляє УІНП:

"У період із 22 по 25 червня 2026 року на території колишнього села Пужники (нині — у межах села Садове Коропецької селищної громади Чортківського району Тернопільської області) було проведено новий етап пошукових досліджень із метою пошуку останків мешканців села, які загинули у лютому 1945 року. Пошукова експедиція завершила свою роботу. Протягом чотирьох днів експедицією було закладено близько 50 розвідкових траншей, але масового захоронення не виявлено."

2 місяці тому я написав розлогий матеріал "Пужники. У пошуках правди" (https://www.istpravda.com.ua/articles/2026/05/5/165861/). У цьому матеріалі я показав ряд боїв, котрі були у селі з нацистами, совєтськими партизанами та УПА впродовж Другої світової війни. З УПА, до слова, був лише один бій у ніч на 13 лютого 1945 року. І був це саме бій (!!!) з місцевою озброєної самообороною, підрозділом істрєбітєльного батальйону (котрий складався в основному із поляків - мешканців села) та опергрупою НКВД. Кількість загиблих у цьому бою також різниться у джерелах від кільканадцять "большевицьких вислужників" (повстанські документи), 50 (совєтські документи), понад 100 (польські свідчення). Можемо зробити припущення, що правда лежить десь посередині. Ймовірно, що серед цих загиблих могли бути й мирні жителі, що завжди має місце, коли бої відбуваються у населених пунктах. Польська сторона свого часу опублікувала поіменний список загиблих. Зі списку у 65 загиблих в ніч із 12 на 13 лютого 1945 року 6 осіб помилково внесені (5 з них виїхали до Польщі, а 1 помер природною смертю). Ще стосовно 8 осіб є питання до уточнення. Цього разу польські спеціалісти заявляли, що із 42 знайдених останків минулого року, декого вони вже ідентифікували (ДНК-аналіз), а дехто, на їхню думку, пропав безвісти... Чи не люди, які виїхали до Польщі у 1945-1946 роках? А тепер ще давайте про формулювання. У польській риториці стосовно цього села (і багатьох інших) йдеться, що УПА вбила безборонних "жінок і дітей". Знову зверну Вас до моєї статті. Був бій із самообороною, стрибками та НКВД. Згідно польського законодавства, поляки - бійці "Істрєбітєльних батальйонів" НКВД - є комбатантами. Дивіться самі. У законі зазначено, що комбатантами визнаються особи, які брали участь у

«tzw. Niszczycielskich Batalionach ("Istriebitielnych Batalionach"), walczących na dawnych ziemiach polskich w województwach: lwowskim, stanisławowskim, tarnopolskim i wołyńskim w obronie ludności polskiej przed ukraińskimi nacjonalistami, w latach 1944–1945».

(https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/WDU20220002039/U/D20222039Lj.pdf?utm_source=chatgpt.com). Тобто 13 лютого 1945 року - відбувся бій між одними вояками (УПА) та іншими вояками (самооборона, НКВД, стрибки). Чи могли загинути цивільні - могли. Я про це пишу у статті. Але в основі це був бій між двома військовими підрозділами. Щодо кількості, то також є питання. Не понад 100, а 42 особи і то не факт, що це все внаслідок бою з УПА. (Знову ж таки дивіться статтю). Тобто, кількість - більше, ніж удвічі менша. І такі мікродослідження Другого польсько-українського конфлікту підважують канонічність польської цифри у "100 тисяч загиблих"... Погодьтеся, що якщо говорити правду, то ситуація виглядає зовсім по-іншому? Мені б дуже хотілося, щоб ми нарешті почали розмовляти мовою фактів та із взаємною повагою один до одного. Без спекуляцій, перекручень та перебільшень!!! Але, багато чого мені хочеться, на жаль... 📜Канал "Архівні Артефакти"

Пан Остап Козак відшукав дуже цікаві документи у ЦДІАЛ. А ми взяли і опублікували їх. Доля командира Легіону Українських Січових Стрільців Франца Кікаля після бою під Конюхами у липні 1917 року. 48-річний підполковник австро-угорської армії Франц Кікаль командував Українськими Січовими Стрільцями у період із 17 березня до 1 липня 1917 року. За національністю він був чехом, родом із Нойбиджова (Богемія). У своїх спогадах стрільці характеризували Кікаля як вимогливого командира, що з повагою ставився до національних почуттів підлеглих. Після російського полону полковник давав свідчення про події під Конюхами та перебування у полоні. Дивіться, які цікаві ще майже лицарські моменти.

Окрім того повідомляю, що мені не відомо, щоб хтось навмисно надавав ворогу інформацію про розташування чи пересування підрозділів нашої армії. Про ворожу агітацію серед наших людей я вже повідомляв у протоколі, факти грубого ставлення чи обману до наших людей мені також не відомі. Мені також не відомі випадки, коли б офіцер давав слово честі не вчиняти втечу. Ми також не користалися можливістю вільного пересування під слово честі, у таборі нас постійно утримували під замком. Лише за якийсь час до звільнення, нам неофіційно дозволили вільно пересуватись.

Стаття тут - https://www.istpravda.com.ua/columns/2026/06/25/165974/ 📜Канал "Архівні Артефакти" 

Напередодні німецько-радянської війни тюрми УРСР були переповнені: станом на 10 червня 1941 року в них утримували понад 72 тисячі осіб при загальній місткості трохи більше 30 тисяч. Серед ув’язнених були члени підпілля ОУН, представники української інтелігенції та духовенства, колишні державні службовці, громадські діячі, а також тисячі звичайних людей, яких совєтська влада вважала «неблагонадійними». Із початком німецького наступу та відступом червоної армії керівництво НКВД вдалося до масових страт. Упродовж 22–26 червня 1941 року в тюрмах західних областей України було вбито близько 22 тисяч ув’язнених. Багато з них були безпідставно арештовані, перебували під слідством за сфабрикованими обвинуваченнями, без судових рішень щодо їхньої подальшої долі. Джерела: документ - ГДА СБУ, фото - Bundesarchiv За світлини подяка Кайзер Вільгельм. Наймовірніше Бригідки у Львові (внутрішня тюрма НКВД 4) 📜Канал "Архівні Артефакти"

Мені подобається тема, котру підгледів у ФБ. Старі фото із Другої світової. Знаходиш локацію і порівнюєш із фото. У мене не було роздрукованого фото, лише на телефоні. Червень 1941 року, дорога зі Львова на Тернопіль. Це саме міст, котрий колись існував на під'їзді до Винник. Ну і фото зроблено 30 хвилин тому. Очевидно, що зелені дуже багато. Але опори від колишнього мосту присутні. А як Вам така тема? 📜Канал "Архівні Артефакти"

Цікаві світлини оприлюднив Меморіальний центр Голокосту "Бабин яр". Підписи в порядку публікації. 1. 22 червня 1941. Друга світова війна. Оборонна лінія окопів радянських прикордонників та радянська спостережна прикордонна вежа на території України. 2. 24 червня 1941. Україна, Волинська область, Ягодин. Друга світова війна. Німецькі військові (вермахт) під час наступу на тлі палаючих будинків під Ягодином. 3. 23 червня 1941. Україна, Дрогобицька область, Ліськівський район, Янківці. Друга світова війна. Німецький гарматний розрахунок (вермахт) веде вогонь по радянським військам. 4. 22 червня 1941. Друга світова війна. Німецькі війська (вермахт) переправляють поромом через річку Західний Буг, якою на території України проходив кордон СРСР з Польщею, військову техніку. 📜Канал "Архівні Артефакти"

Такий ось чоловік трапився. Як видно із фото був ще в РІА під час Першої світової війни. Дорогунцев Євген Мелентійович, 1892 (1893) р. н., уродженець с. Корюківка Корюківського району Чернігівської області, українець, безпартійний, службовець, старший економіст Обласного управління легкої промисловості, проживав у м. Чернігові. Заарештований 15.12.1953 р. Обвинувачений за ст. 54-3 КК УРСР (зносини з іноземною державою з контрреволюційною метою) та ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР (антирадянська агітація і пропаганда). Вироком Чернігівського обласного суду від 18.02.1954 р. засуджений до 8 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах, з конфіскацією майна та обмеженням у правах на 3 роки. За матеріалами справи, під час окупації Чернігова працював директором лікеро-горілчаного та пивоварного заводів. Джерело: Архів СБУ 📜Канал "Архівні Артефакти"

Рівно 73 роки тому в Лук'янівській тюрмі міста Києва розстріляли Дмитра Білінчука-"Хмару" (24.06.1953) - повстанського командира, також й фотографа, автора приблизно більше 200 знімків воїнів УПА. Він використовував для цього фотоапарат Zeiss Ikon Nettar 515/2, якого він "позичив" у одного шуц-поліцая далекого вже 1943-го року. "Хмара" перебував у підпіллі більше 20 (sic!) років і був захоплений чекістами внаслідок зради Романа Тучака-"Кірова" 24.05.1952 р. Мужньо витримав допити чекістів, нікого з живих не видав! Джерело: Фото - Яворівський архів. Документи - ГДА СБУ 📜Канал "Архівні Артефакти"

Пан Володимир Пугачов помітив цікаву доповідну. Обстановка в районах Хмельницької та Вінницької областей 6-7 липня 1941 року. Особливо посміявся з фрази "Колонна сотрудников РО НКВД разместилась в ИТК". Нагадаю, що на Патреоні є колекція - Початок німецько-совєтської війни. Реагування населення у звітах НКВД Джерело: ГДА СБУ, Фонд 16, Опис 1, Справа 521 Якщо Ви стаєте патроном, а найнижча підписка 3 долари в місяць (120 грн, а хто хоче, то може й більше☺️), то Ви автоматом отримуєте доступ до усіх попередніх колекцій, а там вже десятки тисяч фото і документів. (всі колекції дам в коментарях) 📜Канал "Архівні Артефакти"

Цікава підбірка. Фото з документів Рівненського повітового староства (Адміністративний відділ) 1920-1930-х років. Альбом фото людей, які перебувають у поліційному розшуку. Деякі фото додам у коментарях. Подяка Володимир Остапук 📜Канал "Архівні Артефакти"