Archive artifacts

Товариство, ну як, продовжимо те, що починали наступного тижня? Показуйте "хто-що" читає? Я - дочитую ці польські брєдні. Вже б кинув, але хочу написати рецензію. Чувак стверджує, що в УПА було 800 тисяч вояків. Тут навіть Хрущов мабуть б прифігів, котрий говорив про пів мільйона. А насправді від 80 до 100 тисяч за усю історію А у Вас що?

Знову ж таки цікавий документ. Ось полячка із Рівненщини - агентка СД і поліції безпеки. Я не прирівнюю усіх поляків. Наголошую на цьому. Просто мені, як досліднику не зовсім подобається те, що відбувається зараз. Ось ці порівняння, що поляки найбільші жертви Другої світової, після євреїв. Що усі вони були мало не святими, а якщо й робили щось погане, то лише вимушено. Ось будь ласка, за наводкою цієї полячки - вбили жінку на 8 місяці вагітності. Треба говорити правду. У всіх народів були герої і злочинці. Я особисто не знаю "святих народів". Джерело: ГДА СБУ, Рівне. 📜Канал "Архівні Артефакти"

8 000 – розстріляти. 20 800 – ув'язнити. Це не підсумок операції. Це план, затверджений до перших арештів. 📁 30 липня 1937 року нарком внутрішніх справ СРСР Микола Єжов підписав оперативний наказ № 00447 – про репресування «колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів». Для кожної республіки, краю й області наказ встановлював «ліміти» - планові цифри репресій у двох категоріях. Перша означала розстріл, друга – 8–10 років таборів. 📋 Спершу обласні управління НКВД подали власні облікові дані: 4 983 особи за першою категорією, 18 953 – за другою. Згодом москва їх підвищила до 8 000 і 20 800. 📈 Наказ мав і вбудований механізм зростання: начальники обласних управлінь могли просити додаткові ліміти. Просили. Нарком внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський в одному зі звернень обґрунтував збільшення розстрільного ліміту тим, що в тюрмах бракує місць. 📋 Операція розпочалася 5 серпня 1937 року і мала завершитися за 4 місяці. Тривала до листопада 1938-го. За цей час в Україні заарештували 111 634 особи, понад 64 тисячі розстріляли. Початковий план «перевиконали» вчетверо. 🔗 Наказ, ліміти, оперативні плани, доповідні до москви – 54 розсекречені документи про механіку «куркульської операції» відкриті в спільній онлайн-колекції ГДА СБУ та Центру досліджень визвольного руху: https://avr.org.ua/?idUpCat=1727 Джерела з фондів ГДА СБУ: ф. 9, оп. 1, спр. 81-СП; ф. 16, оп. 1, спр. 211. кілька сторінок, дам у коментарях 📜Канал "Архівні Артефакти"

Я от часами дивуюся, які "милі", "добрі" і "хороші" люди польської національності проживали на Волині. Ось гарний приклад Пашковський Петро, поляк із Сарненського району. Разом із німецькими військами Пашковський постачав солдатів гарнізону. Обвинувачений Пашковський протягом 1943 року систематично збирав серед населення курей, індиків, поросят, телят, овець, картоплю, овес та інші продукти харчування для німецьких солдатів і все зібране відвозив на станцію Тутовичі. У травні 1943 року обвинувачений разом із загоном німецьких солдатів, озброєний гвинтівкою, виїжджав до села Фільварки Сарненського району, де за 1–2 дні до цього партизанами був убитий унтерофіцер гарнізону станції Тутовичі та викрадені коні обвинуваченого Пашковського. Із Фільварок обвинувачений повернувся з возом, навантаженим награбованим майном, яке привласнив собі. У серпні 1943 року обвинувачений разом із фельдфебелем Шмідтом організував під виглядом пошуків потерпілого поляка Рудницького розправу над жителями хутора Динів. Під час цієї розправи були вбиті жителі хутора Прозапас Афанасій (українець) і Прозапас Петро (українець), поранений житель хутора Домбровський Василь (українець), а також усе майно Прозапаса Андрія було пограбоване. Більше читайте в документі. Джерело: ГДА СБУ, Рівне, Спр. П-13727 📜Канал "Архівні Артефакти"

30 липня 1930 р. по дорозі з містечка Бібрка до села Глібовичі, що на Львівщині орієнтовно о 12 годині дня четверо підпільників Української військової організації (УВО) здійснили збройний напад на польську державну поштову карету з метою заволодіти коштами, які вона перевозила. За переконанням УВО ці гроші в умовах польської окупації вважалися українським національним здобутком і тому повинні бути повернені на благо української справи. Акція відбувалась за планом та спершу по джентельменськи, нікого не застреливши, а лише пригрозивши зброєю та усним роз’ясненням своїх переконань нападники з відібраними коштами відступили до лісу. Проте за ними раптово почалась погоня польської поліції. З четвірки підпільників у дорозі найбільше відставав саме той, в наплічнику якого були кошти. Через важкий тягар він не був такий мобільний як решта учасників нападу. Поліціянти здійснили вогонь і почули постріли у відповідь. Так в перестрілці загинув поліцай і молодик з наплічником… Ним виявився пластун Гриць Пісецький. Опублікував: Тарас Зень 📜Канал "Архівні Артефакти"

Справа розстріляного чоловіка у 1938 році. Йому був 41 рік. Малограмотний колгоспник, німець за національністю. Одружений, мав дітей. Проживав у Житомирській області. Один аркуш із кримінальної справи, який дає уявлення про рівень абсурду й марення, до якого стрімко деградували радянські органи державної безпеки, штампуючи з пересічних селян «фашистів-повстанців».

«… Вопрос: какие задания по фашистской работе вами практически исполнены?

Ответ: Исполняя задания по фашистской работе, я как участник фашистской военно-повстанческой организации проводил диверсионно-вредительскую работу в колхозе. Весной 1937 года я по вредительски вспахал 8 гектаров земли, вместо того, чтобы пахать глубоко, я вспахал совсем мелко, а местами бросал куски земли совсем невспаханы, что очень отразилось на вспашке. Работая жеребными кобылами я умышленно возил тяжелый груз, через что обе жеребные кобылы абортировали…»

Ось такий, за версією слідства, «фашистський повстанець». Джерело: Архів СБУ Опублікував: Констянтин Богуславський 📜Канал "Архівні Артефакти"

Трошки красивого. Ось так виглядав перший збережений статут цеху хірургів м. Львова, який затвердили міські райці 20 серпня 1578 року. 8 вересня цього ж року польський король Стефан Баторій підтвердив цей статут. Це був фактично дороговказ для тодішніх лікарів, як і чим саме лікувати хворих. Джерело: ЦДІАЛ, фонд 131, опис 1, справа 587, аркуш 1. 📜Канал "Архівні Артефакти"

Тільки почав читати цю книжку про поляків в істрєбітєльних батальйонах НКВД і не можу не поділитися. Автор - Даміан Марковський вважає, що українці заслужили на цю війну з росією. !!! Усі вбивства, бомбардування, винищення цивільних - він вважає заслуженими. !!! Ось уривок з його книжки, де він спілкується з польським "стрибком".

"Історія обертає своє велике колесо в одному лише їй відомому напрямку. І починає це робити тоді, коли сама захоче. Так само вона повернулася до долі України і всієї Європи тієї недавньої ночі з 23 на 24 лютого. Повернулися кошмари багатьох десятиліть тому. Війна у своєму найстрашнішому вигляді — з бомбардуваннями, масовою втечею цивільного населення, злочинами проти беззбройних — повернулася. Пан Кароль не дожив до цього дня. Але я пам'ятаю його пророчі слова: — Кров невинних людей довго не висихає. Свою помсту вона вже мала. Але Україна ще колись відповість за те, що там сталося. Мене тоді це трохи обурило. Бо як це — чому сучасні покоління повинні платити за гріхи минулого? Я не міг прийняти такого бачення світу. — Пригадайте колись, що я вам казав, — наполягав мій співрозмовник. Його слова виявилися пророчими, якщо розглядати їх у тому сенсі, що народи через роки все ж відповідають за свої вчинки".

Що ж... Дуже "мило". Мабуть багато "цікавих" пасажів знайду у цьому дослідженні. 📜Канал "Архівні Артефакти"

Нещодавно був День Медика. До вашої уваги документи 1918–1919 років, які розповідають про один із найгостріших викликів, що постав перед системою охорони здоров’я в період становлення Української Держави та Української Народної Республіки, – вирування епідемій інфекційних хвороб. 1. Лист Київського повітового начальника державної варти до Київського губернського лікарського правління про поширення "іспанської хвороби" в м. Обухові. 16 вересня 1918 р. 2-4. З бюлетеня Інформаційного бюро про поширення холери, іспанського грипу та інших пошесних хвороб. 5. Телеграма про епідемію азіатської холери в Копайгороді. Не раніше 22 жовтня 1919 р. 6. Телеграма про поширення тифу та іспанки в Колківській волості Луцького повіту. 23 січня 1919 р. 7. Інформація про венеричні хвороби та поворотний тиф. Без дати. Джерело: ЦДАВОУ 📜Канал "Архівні Артефакти"

Люгер у поліцейського?!!! Цей пістолет був дуже популярний у Райху, а також предметом заздрощів скажімо у американців, котрі висадились у Нормандії. І тут знаходжу його на фото допоміжної поліції. Під номером 1. Мотронюк В. про нього відомо дуже мало. Він якраз із люгером. Під номером 2. Марчук Онисій Михайлович (1913 р. н., с. Залав'я Дубнівського району Рівненської області) — селянин. Під час німецької окупації служив у лавах допоміжної поліції. Заарештований 5 грудня 1946 року за обвинуваченням у «зраді Батьківщини» (ст. 54-1а КК УРСР). Вироком Військового трибуналу військ НКВД Рівненської області від 18 квітня 1947 року засуджений до 10 років виправно-трудових таборів, 5 років ураження в правах і конфіскації майна. Звільнений 2 червня 1955 року. Постановою Президії Рівненського обласного суду від 12 січня 1994 року визнаний обґрунтовано засудженим і таким, що не підлягає реабілітації. Джерело: ГДА СБУ, Рівне, КС-1268 📜Канал "Архівні Артефакти"

Ось така підписка про агентурну співпрацю.

"Я обязуюсь раскрывать и разыскивать петлюровские организации, а также и другие контр-революционные организации не на страх, а на совесть. В залог оставляю свою любимую жену и мать, а в нарушении этой подписки семья моя, то есть жена и мать рискуют быть подвергнутыми высшей мере наказания – расстрелу, такой же мере наказанию рискую быть подвергнутым и я. Адрес моей семьи: Кизияр, дом № 70, возле церкви, Загуменный."

Опублікував: Констянтин Богуславський. Джерело: Архів СБУ 📜Канал "Архівні Артефакти"

Дуже цікаві світлини із Закарпаття та Угорщини зі справи Андрія Бродія. Звороти подаю там, де є підписи. Для довідки. Андрій Бродій — український політичний і громадський діяч Закарпаття, один із лідерів русофільського напряму в політичному житті Підкарпатської Русі в міжвоєнний період. У жовтні 1938 року очолив перший автономний уряд Підкарпатської Русі в складі Чехословаччини, однак уже невдовзі був усунутий з посади після звинувачень у співпраці з угорською розвідкою. Після окупації Закарпаття Угорщиною підтримував зв'язки з угорською владою, а після Другої світової війни був заарештований радянськими органами та загинув у в'язниці у 1946 році. Джерело: ГДА СБУ, Ф.6, Спр. 75817-ФП 📜Канал "Архівні Артефакти"

«Німецька операція» НКВД: від пошуку шпигунів до тотального терору. 25 липня 1937 року нарком внутрішніх справ СРСР Микола Єжов підписав таємний оперативний наказ № 00439. Так розпочалася перша із серії масових національних чисток доби Великого терору – так звана «німецька операція» НКВД. Офіційний привід – боротьба з «німецьким шпигунством і диверсіями». Спочатку чекісти мали виявити всіх німецьких підданих на військових заводах та залізниці. На складання списків відводилося 3 дні, на проведення арештів – 5. Проте пошук «ворогів» миттєво перетворився на конвеєр. Наказ зобов’язав взяти на тотальний облік усіх етнічних німців: селян, службовців, колишніх громадян Німеччини, політичних біженців. Історія однієї родини: справа Генріха Якоба. В архіві СБУ зберігається історія однієї родини, яку совєти знищили повністю. Генріх Якоб – 25-річний комсомолець, завідувач кореспондентського відділу київської німецькомовної газети «Ді Вархайт». Його заарештували ще 14 червня 1937 року – насправді «німецька лінія» НКВД працювала задовго до офіційного наказу. Підстави для звинувачення були абсурдними. В обвинувальному висновку стверджувалося, що у спецвипуску газети «Юнг Штурм» він нібито помістив кліше портретів Сталіна й Куйбишева «у знівеченому вигляді», а ще навмисно «перекрутив переклад» проєкту статуту комсомолу. Арешт Генріха став початком ліквідації усієї його родини: - матір, Марію Цахер, заарештували за 12 днів. Вирок – 10 років тюрми. - вітчима, Густава Цахера, заарештувли у вересні 1937 року. Розстріляли у жовтні того ж року. - сестру, Ільзу, взяли на початку 1938 року. «Трійка» засудила дівчину до розстрілу за «шпигунство». Сам журналіст спочатку отримав 7 років таборів. У 1940 році Верховний суд СРСР скасував вирок і повернув справу на дорозслідування. Однак на волю він так і не вийшов. З початком радянсько-німецької війни Генріха Якоба розстріляли з формулюванням «у зв’язку з воєнною обстановкою». Джерело: ГДА СБУ, ф. 6, оп. 1, спр. 60472-фп; ф. 9, оп. 1, спр. 81-сп. 📜Канал "Архівні Артефакти"

Карта Афганістану, яку використовували спецпосланці Проводу ОУН "Ігор" і "Петро" під час поїздки в 1984 році. Вони зустрічалися з керівниками моджахедів, зокрема з Ґульбуддіном Хекматіаром і вели переговори, в т.ч. про визволення полонених українців. Збереглися їх звіти, фото зустрічей та аудіо. Архів ОУН обіцяє деталі згодом.

Володимир Чехівський (1876–1937). ЦДАГОУ виставили усю справу цього діяча!!! Він був членом Української Центральної Ради, головою Ради народних міністрів та міністром закордонних справ Української Народної Республіки (з 26 грудня 1918 року по 11 лютого 1919 року). Ініціював ухвалення закону про автокефалію Української православної церкви, а згодом став радником митрополита УАПЦ Василя Липківського. У 1920-ті роки працював у історико-філологічному відділі Всеукраїнської академії наук, обіймав професорські посади в медичному і політехнічному інститутах у Києві. У 1929 році його заарештували у сфабрикованій радянськими репресивними органами справі «Спілки визволення України» та засудили до 10 років ув’язнення. Покарання він відбував спочатку у Хабаровському та Ярославському політізоляторах, а потім – на Соловках. 3 листопада 1937 року страчений в урочищі Сандармох у Карелії. Реабілітований посмертно у 1989 році. Документи архівної кримінальної справи стосовно Володимира Чехівського, що зберігається у фондах ЦДАГОУ (ф. 263, оп. 1, спр. 52735), яскраво засвідчують систематичне його переслідування з боку більшовицької влади ще з початку 1920-х років. - https://e.tsdahou.archives.gov.ua/tags-type/4/tag/9107/ Окрім матеріалів слідства справа містить фотографії Володимира Чехівського, його дружини Олени та доньки Любові, а також окремі особисті документи (профспілковий квиток, робочі посвідчення, анкети усіх членів родини для оформлення документів на виїзд за кордон та віз тощо). 📜Канал "Архівні Артефакти"

Донеччина, вона є різною. Коли вперше туди їхав, то чомусь було в голові дурне уявлення, що це лише край териконів та заводів. Зовсім змінилося моє уявлення, коли поїхав туди влітку 2022 року і був у дубових лісах на півночі області. А ще на Донеччині оселились ряд вояків УПА. Після відбуття покарання була заборона селитись на Заході України, от вони й зупинялись там. Тут приклад. Вояк УПА із Тернопільщини, криївку мав, до слова, у криниці. А після концтаборів та спецпоселення оселився у Докучаєвську, звідти й писав заяву на реабілітацію. Джерело: Архів СБУ 📜Канал "Архівні Артефакти"

Товариство, а давайте з Вами започаткуємо традиційний п'ятничний допис "Хто-що читає". Чесно зізнаюся, що ідея така належить моїй подрузі Тетяні Гонченко, котра веде дуже цікавий канал Непозбувний книгочитун. https://t.me/npzbvnkngchtn У мене, для прикладу, у планах на вихідні ось ця книжка. Тільки почав, тому нічого сказати. Але усі дужжжжжже рекомендують. А у Вас що?

Робота в архіві - це для мене велике задоволення. Скільки в окопах було передумано і мріяно про це. Сьогодні трошки відірвався в архіві Управління СБУ в Тернопільській області. А на фото обкладинка справи із німецької газети. Реклама наступна: CREME MOUSON Мільйони й мільйони жінок зробили догляд за допомогою Creme Mouson своєю щоденною потребою. Creme Mouson є безвідмовним засобом проти сухої та шорсткої шкіри, робить її оксамитово-м'якою і надає обличчю ніжного, сяючого свіжістю вигляду. Одночасне використання мила Creme Mouson найкращим чином готує шкіру до догляду за допомогою Creme Mouson. Мило Creme Mouson є надзвичайно м'яким і виготовлене з найкращих, ретельно підібраних чистих інгредієнтів. 📜Канал "Архівні Артефакти"

Якісь східнонімецькі панки, середина 80-х, архів Штазі, нині Бундесархів. Тут видно особливості підходу сучасних німецьких архівістів: через законодавство про захист персональних даних більшість імен обличчя та імена перед публікацією позакривали (виняток - основний фігурант справи, з яким, наскільки розумію, зв"язалися, і який дав згоду). Кому цікаво і хто читає німецькою: https://www.bundesarchiv.de/publikationen/publikation/quellen-fuer-die-schule-11-ov-fanzine/ А ось, здається, той панк нині: https://yogazentrum-neuruppin.de/marcus-hugk-amaraprabhu-dasa/

ЦДАГОУ продовжує публікувати оцифровані матеріали. До вашої уваги ще 175 справ (понад 22 тис. сканкопій), які містять управлінські рішення вищого політичного керівництва України за 1969 рік (фонд 1, опис 10, справи 148–321). Вони охоплюють різноманітні питання суспільно-політичного, економічного та культурного життя України, а також міжнародних відносин. Серед ухвалених у 1969 році рішень була й постанова про заснування на південній околиці Києва, поблизу колишнього села Пирогів, Державного музею народної архітектури та побуту УРСР (нині – Національний музей народної архітектури та побуту України, один з найбільших скансенів Європи). Переглянути оприлюднені документи можна за покликанням: https://e.tsdahou.archives.gov.ua/inventories/103/?Limit=10&Page=15 📜Канал "Архівні Артефакти"