Archive artifacts
Фото, особисті документи та речі, які зберігаються в архівних справах ЧК-КҐБ. Зворотний зв'язок - @Birchak підтримати проєкт: https://www.patreon.com/archive_artifacts Приват - 4149 4990 9669 6180 Моно - 4441 1110 4898 9358
Показати більше📈 Аналітичний огляд Telegram-каналу Archive artifacts
Канал Archive artifacts (@archive_kgb) у мовному сегменті Українська є активним учасником. На даний момент спільнота об'єднує 12 266 підписників, посідаючи 1 042 місце в категорії Факти та 4 922 місце у регіоні Україна.
📊 Показники аудиторії та динаміка
З моменту свого створення невідомо, проект продемонстрував стрімке зростання, зібравши аудиторію у 12 266 підписників.
За останніми даними від 17 листопада, 2026, канал демонструє стабільну активність. Хоча за останні 30 днів спостерігається зміна кількості учасників на -1 734, а за останні 24 години на -15, загальне охоплення залишається високим.
- Статус верифікації: Не верифікований
- Рівень залученості (ER): Середній показник залученості аудиторії становить 16.96%. Протягом перших 24 годин після публікації контент зазвичай збирає 12.00% реакцій від загальної кількості підписників.
- Охоплення публікацій: В середньому кожен допис отримує 2 081 переглядів. Протягом першої доби публікація в середньому набирає 1 473 переглядів.
- Реакції та взаємодія: Аудиторія активно підтримує контент: середня кількість реакцій на один пост – 77.
- Тематичні інтереси: Контент зосереджений навколо ключових тем, таких як архів, світлина, сбу, військо, степан.
📝 Опис та контентна політика
Автор описує ресурс як майданчик для висловлення суб'єктивної думки:
“Фото, особисті документи та речі, які зберігаються в архівних справах ЧК-КҐБ.
Зворотний зв'язок - @Birchak
підтримати проєкт:
https://www.patreon.com/archive_artifacts
Приват - 4149 4990 9669 6180
Моно - 4441 1110 4898 9358”
Завдяки високій частоті оновлень (останні дані отримано 18 листопада, 2026), канал підтримує актуальність та високий рівень охоплення публікацій. Аналітика показує, що аудиторія активно взаємодіє з контентом, що робить його важливою точкою впливу в категорії Факти.
"Моя мама пішла за німців, здала шість корців зерна, то принесла із двох телят шкіри, материю на вбрання і чотири пари теплої білизни. Дві татові і дві мені. А рускій шо дав??? Рускій прийшов, курва, і написав: «Дати двадцять центнерів!» Дядько дав 20. Думав, же всьо… Через дві неділі приходе — ще десять. Через три неділі приходе — ще п’ять. І так, кууурва, тягнув, що на насіння не лишив! Навіть курці не було шо дати…"На цьому мабуть зупинюся з історіями, бо ще маю щось написати. Тепер наостанок ще трошки розповім про упорядника Тараса Циклиняка. Він тернополянин, сам себе називає краєзнавцем. І, як на мене, він робить титанічну роботу. Справді титанічну! Бо я вже говорив, що це альтруїстичний і такий волонтерський проєкт. Ці книжки — ось усі 12 томів серії «Дитинство Тернополя» — видавалися накладами 200–300 примірників. Тобто насправді дуже малими. І мені от шкода, мені щемко, бо навіть я не маю всіх примірників. У час, коли вони видавалися, я працював у Києві, потім почалася повномасштабна війна, я воював. І я маю всього-навсього шість книжок серії. Радий би купити інші. До речі, якщо у вас є інші томи і ви зараз читаєте цей допис та вам не шкода з ними розстатися, я куплю їх у вас, як кажуть у Тернополі, за грубі гроші. І ось чому я почав про це говорити. Мені шкода, що цей проєкт існує в таких масштабах і що цих книжок насправді так мало. Вони є у вільному електронному доступі, будь ласка, їх можна завантажити. Але мені хотілося б, щоб їх було більше у паперовому вигляді. Бо у 2022 році змінилася Україна, змінилися українці. І також змінився Тернопіль. Я знаю, що до міста приїхало багато людей з інших куточків України, котрі через військові дії не могли жити у своїх рідних містах, містечках і селах. Вони перебралися до Тернополя. І це дуже цікаво, тому що ці книжки допомагають пізнати місто. Я би хотів, щоб їх читало більше людей. Плюс до того, як я вже казав, укотре згадаю цю людину — Тараса Циклиняка. Він краєзнавець. І навіть у розповіді діда Юська він чітко відзначає місця, про які йдеться. Дає невеличкі уточнення. Щедро доповнив цю книжку фотографіями — старими фотографіями міста Тернополя. І це, знаєте, такий своєрідний гайд по Тернополю. Бо, прочитавши цю книжку, ви точно знайдете для себе 15, 20, 25 точок, які хотіли б подивитися. Тернопіль, на жаль, дуже сильно був зруйнований після другого совєтського «визволення». Місто було сильно поруйноване. Дехто оцінює масштаби руйнувань у 75–80 відсотків. І всі архітектурні пам'ятки, які залишилися в Тернополі, для тернополян, котрі цікавляться історією, — знаєте, вони просто на вагу золота! Дуже шкода, коли вони нищаться, коли їх по-ідіотському перебудовують. Але це таке. Це вже мої болі й болі тих тернополян, котрі цінують історію. А книжка дуже класна. Книжка дуже класна, і я закликаю вас її прочитати — чи в паперовому, чи в електронному варіанті. А також закликаю людей доброї волі, хто зараз це читає: може б, такі книжки видавалися все-таки не накладами у 200 примірників? Бо це історія. Історія гарного, славного, цікавого і, зрештою, файного міста Тернополя
«Коли настане належний час, усе, що пан письменник мав на увазі, і все, що він не мав на увазі, буде висвітлено в популярних часописах, разом з усім, що він мусив би мати на увазі, і тим, що він явно мав на увазі, тож врешті-решт наприкінці все стане чітким і зрозумілим».А що у вас? Показуйте, що читаєте! #що_Читають_любителі_архівів
«На пропозицію Руденка знайти хоча б одну фразу, за яку їх можна було б звинуватити в "антирадянщині", Лук'яненко відповів, що таких положень можна знайти хоч сто»Це цитата з цілком таємної доповідної голови КГБ УРСР Федорчука до Щербицького за грудень 1976 року. Документ склали за кілька тижнів після того, як 9 листопада в Києві заснували Українську Гельсінську групу – першу легальну правозахисну організацію в радянській Україні. Чому УГГ стала викликом для режиму? Учасники Групи обрали принципово нову форму спротиву – абсолютну легальність. Вони не йшли в підпілля, а відкрито підписували документи власними іменами. Їхня вимога до СРСР була простою: виконувати гуманітарні статті Гельсінських угод, які Радянський Союз сам же підписав у 1975 році. Основними завданнями УГГ були: ▪️легалізація правозахисту: інформування українців про Загальну декларацію прав людини. ▪️фіксація злочинів режиму: збір доказів про політичні переслідування, русифікацію, релігійні утиски та знищення культури. ▪️апеляція до світу: передача інформації про порушення прав за кордон – до іноземних ЗМІ та урядів країн-підписантів. Хто за цим стояв? До першого складу УГГ увійшли 10 провідних діячів: Микола Руденко, Левко Лук'яненко, Оксана Мешко, Олесь Бердник, Петро Григоренко, Іван Кандиба, Олекса Тихий, Ніна Строката, Микола Матусевич та Мирослав Маринович. Згодом до Групи приєдналися В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Йосиф Зісельс та інші. Для більшості членів Групи платою стали десятиліття ув'язнень, заслань та примусової психіатрії. Четверо з них – Олекса Тихий, Василь Стус, Юрій Литвин та Валерій Марченко – загинули в таборах в 1984–1985 роках. Попри арешти, знищити рух не вдалося. УГГ зруйнувала радянську монополію на інформацію. Наприкінці 1980-х саме на її базі виникла Українська Гельсінська спілка (УГС), яка заклала фундамент для відновлення державної незалежності. Джерело: ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 1056. 📜Канал "Архівні Артефакти"
