EX LIBRIS Abraham Hosebr

A Gentleman's Club, 1917 by Frank Street

Зображення з латинської інкунабули під назвою Flores Albumasaris. Інкунабула — це книга, надрукована в Європі в перші дні існування друкарського верстата, до 1501 року. Ця книга була надрукована в Авґсбурзі Ергардом Ратдольтом 18 листопада 1488 року. Текстове коріння книги сягає набагато давнішого та ширшого світу, ніж Німеччина. Текст належить до традиції, перекладеної латиною Іоанном Севільським у XII столітті. Ілюстрації, однак, були створені в естетиці німецької ксилографії XV століття. Твір базується на астрологічній традиції Абу Ма'шара аль-Балхі, відомого в латинській Європі як Альбумасар. Абу Ма'шар народився в Балху в 787 році і працював у Багдаді в IX столітті. Абу Ма'шар був не просто автором гороскопів. У його світі астрологія була широкою галуззю знань, що пов'язувала рух небесних тіл із кліматом, хворобами, управлінням державою, війнами, врожаями, людським характером і часом подій.

Erotic scene from the house of Caecilius Iucundus, Pompeii, 50-79 AD. A couple seems to be preparing to leave the bed while a slave attends. The quality of the work sets this painting apart from the ones produced by the usual painters of lupanare (brothels).

Іо та Данаїди (середина IV ст. до н. е.) Музей історії мистецтв, Колекція грецьких та римських старожитностей Ця надзвичайно деталізована сцена на великій ойнохої (глечику для вина) зображує міф про Іо — царівну, яку Зевс перетворив на корову і яку згодом Гермес урятував від її стоокого вартівника Аргоса. У нижньому ряду Іо сидить на скелі з гілкою в руках; її можна впізнати за коров'ячими рогами на чолі. Над нею на пантериній шкурі сидить Аргос із рогом для пиття, а навпроти нього стоїть Гермес у своєму характерному крилатому капелюсі, крилатих сандаліях та з жезлом вісника. Центральну сцену обрамляють Ероти, сатири та численні жіночі постаті, які тлумачаться як Данаїди.

"Паси йди!" сказав Посейдон свому гіпокампові, слуги-тритони приносять в підніжжя підводного трону мечі, ключі, бичі, серпи, куштурці управителів, понівечені тіла розпластані долі, серповані колісниці із погнутими ободами, і під кінець — увінчану подвійним вінцем, пшентом-короною, голову Мернептаха Ауенра. Ґвалтовного водорозділу пора стала поразкою для переслідувача. Присмерк в підводному царстві пронизується блідим світінням Гефестових ламп, на троні кораловім Посейдон самотинно замислився, пасе Гіпокапм, пасе Гіпокамп, гидливо копитами відсовуючи згризений рибами карк. Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber T" Art: Salvador Dalí. Neptune. Dalinian Horses. 1970.

Я вас ще не заїбав "Тетраморфеусом"? Але це така цікава літературна забавка. От наприклад, в алюзії до "Епосу про Гільгамеша" я побачив (навіть почув у себе в голові) відсилку на канадський гурт Cryptopsy. Не дарма сам автор називає його "книгою надміру", адже надмір відсилок в залежності від ерудованості (в моєму випадку невігластва), уваги та уяви, комбінує і породжує геть неочікувані, цікаві асоціяції. От наприклад, такий шмат

Якби він зміг промацати вервицю минувших подій, що привели його до гордині і гористості, то неодмінно повернувся б до Ніневії. Місця великих задоволень, «скиту молодого левчука», як казав його друг, кудлатий Енкіду. Ось і його голова в дредлоках з золотими перснями, важкі волосяні канати, борода заплетена в косицю, і цівка слини повільно витікає з екстатично скривленої пащі. Нащадок Камбіса і Кіра, доісторичний тур. У скількох снах він бачив цю саму голову, але вже відокремлену, sectio di torso, на мідяній мисці, літаючу балакучу поторочу. Щось вона говорила тією древньою гортанною мовою, апелювала до персів і вавилонян, вторились закони царя, постулати могутності.

безумовно відсилає нас до шумерських легенд, та я того спершу не знав, то ж доки не заґуґлів за Ніневію та Енкіду, перша моя асоціяція була про Івана Хрестителя. А все тому, шо око в першу чергу зачепилося за ту тацю з головою і одразу ж нагадалася картина з декапітацією: хтось подумає за Караваджо, хтось за Гюстава Моро, та я, як і більшість шанувальників музичного стилю death metal, одразу згадую сеньйору Елізабетту Сірані, адже саме її зображення цього кривавого, популярного серед художників біблійного сюжета було використано в оформленні шикарного (і, мабуть, мого улюбленого) альбому гурту Cryptopsy - "None so vile". Шо ж, саме час вкотре переслухати цей шедевральний реліз! Отака от хуйня з тими головами, шумерами і дезметалом... І до речі, я так і не пойнєв, до чого там голова на тарелі до Енкіду... https://youtu.be/j_vF1Wptvbw?si=0lhiTsGyNRkZ6Esn

Coleen Doran

What immortal hand or eye, Could frame thy furful symmetry?

В центрі композиції дужий оголений юнак, його засмагла міцна шкіра - основне джерело світла, вже тут проявляється його юпітеріанська сутність, він присів на сірий, трикутної форми валун, однією рукою зіперся на незмінну довбню - легендарну зброю, атрибут, за яким його згодом впізнаватимуть на амфорах і теракотах. За його спиною пальмове дерево і густий кущ, брови хлопця насуплені, він дивиться кудись вперед, ні, не на нас, глядачів, а радше у себе, у власний мисленнєвий схрон. Праворуч від нього жінка, задрапірована в синю й червону одіж, яка вкриває її подвійним покровом, волосся зібране в просту зачіску, голова її схилена набік, вона щось говорить Гераклові, водночас вказуючи правою рукою в правий верхній кут картини - там важкий звивистий шлях вгору, пень від ще живого, могутньою силою вирваного дерева (натяк на вбивство синів? викорчувані порочні помисли?), але ця важка дорога причинно в'ється до вершини, де вже очікує священний кінь, слава і ласки буревісничого Борея. Біля ніг Сапієції сидяча фігура автора, майже тінь, бородатий протоєвангеліст, прикрашений лавровим вінком, з досі могутніми, але мертвотно посірілими м'язами і розкритою книгою в руці. Він дивиться на Геркулеса, прагне запам'ятати його, щоб найдостовірніше передати у своєму творі. Ким тут є Ксенофонт? Напевно одним з атрибутів Любові Небесної безсмертною славою для майбутніх поколінь. І ще, останнє і найголовніше - в лівій руці Чеснота дбайливо тримає сувій, схований у золоту шкатулку, ще й прикритий складками багряниці. Зліва від Геркулеса білява пишна красуня, і тоді, як Любов Небесна обернена до глядача передом, Любов Земна безсоромно красується майже оголеними, задрапірованими в прозору шаль сідницями. Вона нічого не говорить, просто сміється, її краса промовляє замість неї і коли босі ноги Мінерви стоять на кам'янистій холодній землі, рожеві стопи Венери лоскоче м'який моріжок трави й польових квітів. З її боку розкинувся сад, в'ється виноградна лоза, і замість тіні поета там колекція театральних масок, скрипка і маленька книжечка. Атрибути Пруденції прості і від того не менш бажані, вона готова віддатись юнакові тут і зараз, серед щебету птахів, млосних ароматів кущових троянд, своїм грайливим пальчиком вона показує вліво і вниз, туди на теплу траву, вже і зараз, ходімо, я хочу тебе. Ось дві пристрасті, між якими товчеться рід людський, його рід. І ще не бувало такого, щоби хтось пізнав ці два блага водночас. До недавнього часу.

Абрахам Ян Хосебр - "Тетраморфеус Liber T"

Annibale Carracci Hercules at the Crossroads (1596)

A grotto in the Gulf of Salerno, with the figure of Julia by Joseph Wright of Derby (1734-1797)

Fired clay statuette of Europa riding the bull-figure of Zeus. Attributed 3rd-2nd century BC Seleucid date by Karvonen-Kannas, the British Museum

The Forgotten One ~ Édouard de Beaumont / Charles Alphonse Deblois, 1883.

Mars, Venus and Amor, by Hubert Gerhard, ca. 1580/90

Albrecht Altdorfer

“The Magic Head of the Zohar.” Histoire De La Magie, c. 1860 by Eliphas Levi

Unknown artist (signature and 1st seal: "Hiro"; 2nd seal: "Shofutsushi"), "Crows & Persimmon" (details ver. 2), Taisho era, ca. 1930 🍂

Fountain of the nymph, by Diego Sarti

Тетраморфи Яна Ван Ейка За фото дякую Ніні Костюшко

Tsukioka Yoshitoshi - Minamoto no Yorimitsu attacking an earth spider. From the Thirty-six Ghosts series (1892).