Available now! Telegram Research 2025 — the year's key insights 
ВПРАВкИ ЗІ СТИЛЮ
Open in Telegram
858
Subscribers
+124 hours
+47 days
+3130 days
Data loading in progress...
Similar Channels
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Tags Cloud
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
June '26
June '26
+18
in 8 channels
May '26
+62
in 10 channels
Get PRO
April '26
+60
in 11 channels
Get PRO
March '26
+107
in 11 channels
Get PRO
February '26
+40
in 14 channels
Get PRO
January '26
+44
in 7 channels
Get PRO
December '25
+34
in 6 channels
Get PRO
November '25
+16
in 2 channels
Get PRO
October '25
+27
in 5 channels
Get PRO
September '25
+45
in 8 channels
Get PRO
August '25
+40
in 16 channels
Get PRO
July '25
+27
in 7 channels
Get PRO
June '25
+47
in 11 channels
Get PRO
May '25
+63
in 8 channels
Get PRO
April '25
+21
in 4 channels
Get PRO
March '25
+163
in 6 channels
Get PRO
February '25
+55
in 3 channels
Get PRO
January '25
+33
in 4 channels
Get PRO
December '24
+117
in 1 channels
Get PRO
November '240
in 2 channels
Get PRO
October '240
in 3 channels
Get PRO
September '24
+100
in 6 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 17 June | 0 | |||
| 16 June | +1 | |||
| 15 June | +1 | |||
| 14 June | +1 | |||
| 13 June | +2 | |||
| 12 June | 0 | |||
| 11 June | 0 | |||
| 10 June | 0 | |||
| 09 June | +2 | |||
| 08 June | +1 | |||
| 07 June | +4 | |||
| 06 June | 0 | |||
| 05 June | +2 | |||
| 04 June | +1 | |||
| 03 June | 0 | |||
| 02 June | +1 | |||
| 01 June | +2 |
Channel Posts
Repost from Видавництво «Апріорі»
Новинка від класика грецької літератури — коротка проза Александроса Пападіямандиса 🖤
У книзі «На далеких берегах: оповідання з грецького острова» представлені переклади творів одного з найвідоміших прозаїків Греції кінця XIX – початку XX стст. Александроса Пападіямандиса, творчість якого поєднала в собі ностальгію за непорушністю Традиції зі стрімкими ритмами модерності, що дозволяє зараховувати автора до плеяди грецьких «премодерністів».
У творах автора простір Греції постає в усій красі власної культурної тяглості, коли крізь звичайні життєві сюжети проступають вічні обриси міту. Тексти А. Пападіямандиса також можуть зацікавити читачів своїм «первісним теологічним поглядом» на стан речей у світі, який, переживаючи карколомні трансформації, декларативно заявляє, що «Бог помер!»
✍🏻 перекладачі: Н. Гонтар, А. Савенко, М. Асланіду, Р. Федотенко, М. Мокрівська
▪️обкладинка Лесі Квик
▪️редактор Любомир Коблик
▪️320 с.
Уже в наявності 🙌🏻
| 2 |  Маю велику спокусу перекласти зовсім невеличку статейку одного американського філософа, присвячену метафорам. Статейка ця виводить на вельми цікаві міркування про природу мови, її здатність описувати речі тощо.
Маю спокусу, але маю і відчуття відповідальності, бо вже й так навішав на себе перекладацьких проєктів, тож ще одна "пригода на 20 хвилин, зайшли-вийшли" таки збурює докори того, що в адміна лишилось від сумління. | 197 |
| 3 | Буремні роки українського перекладу
Перекладаючи статтю Джонатана Сміта “The Wobbling Pivot”, присвячену ідеям Мірчі Еліаде, очікувано, мав до діла з цитатами з творів самого Еліаде. Зокрема, в одному місці Сміт цитує пасажик зі «Священного і мирського» (The Sacred and the Profane) за англомовним виданням. У нашому перекладі того місця просто не виявилося, як і в російському. Зʼясувалося, що наш роблений з німецької, а рос — з французької. Натомість сам Еліаде оригінально написав той твір французькою, але майже одразу праця вийшла і набула поширення німецькою, як я розумію, на правах «ліцензійного» перекладу. Тож начебто з німецької перекладати повне право є. Хоча тут я не дуже певен.
Не знаю, чи можливо це нині зʼясувати, але цікаво, чого вибрали перекладати з німецького, а не з французького видання. | 203 |
| 4 |  +1Ілюстраціїв до Лукіана у мене є, но я вам їх не покажу.
Покажу вам натомість ілюстрації до адмінових котів.
Ілюстраторка – та ж. | 252 |
| 5 | У військовому перекладі у мене постійно відчуття, що я чогось не понімаю, бо якщо infant – це немовля, тоді чому infantry – це не дитсадок, а піхота?
Але зв'язок дійсно є. Від одного слова до іншого шлях такий:
1. Латинське слово in-fans дослівно не-говорити
2. Прийшло в стару англійську на позначення немовля або маленької дитини
3. Пізніше в старій італійській розвинулось у слово infante — юнак/слуга
4. Infanteria означало збірне поняття простих солдатів (на противагу, наприклад, ніфіга собі знатної кінноти)
5. Італійська Infanteria повернулась в англійську вже як Infantry = піхота
Короче, корінь один, але в англійську ці слова прийшли різними шляхами в різний час, тому зараз значення настільки відмінні | 201 |
| 6 |  Happy Bloomsday! | 242 |
| 7 |  Вийшла тут недавно в «Контура» Сенделова «Справедливість» у перекладі нашого дорогого підписника – пана Віталія Залозецького.
Вийшла, значця, – і одразу стала жертвою постмодерної критики перекладу. Чому постмодерної? Бо звинувачено переклад у тому, що він зроблений не з оригіналу, а з перекладу російського – і то не з абиякого, а з версії, якої, схоже, ніде, крім як в уяві критика, не існує.
Даємо оригінальний і російський текст згаданого на знятку українського уривка:
To ask whether a society is just is to ask how it distributes the things we
prize—income and wealth, duties and rights, powers and opportuni ties, offi ces and honors. A just society distributes these goods in the
right way; it gives each person his or her due.
Спросить, справедливо ли общество, почти то же, что спросить, как в этом обществе распределяют все, что мы ценим: доходы и богатства, обязанности и права, полномочия и возможности, должности и почести. В справедливом обществе каждый получает то, что заслуживает.
Якщо відкинути жарти, то можна, здається, простежити хід критикової думки.
Людина ймовірно того російського перекладу взагалі в очі не бачила. Але. Наткнувшись на "добра" – збентежилася: вона знає, що це граматично родовий однини. Звідси людина виснувала, що в російському перекладі це було "блага" (хоч насправді, як бачимо, там цього слова взагалі немає), себто називний множини, але машинний переклад зчитав це як родовий однини. І тому "блага" передав як "добра". Шах і мат! | 272 |
| 8 | Відкриваємо передзамовлення на книгу Дешилла Геммета «Мальтійський сокіл»!
Ветеран світової війни із досвідом роботи в Детективній агенції Пінкертона, Дешилл Геммет почав писати та публікуватися наприкінці 1920-х років, під час сплеску злочинності в Сполучених Штатах. Ще в його перших творах з'явився такий собі Сем Спейд, цинічний приватний детектив зі схильністю до випивки, якого водночас не люблять і поліцейські, і кримінальники. Це був принципово новий тип персонажу в цьому жанрі, а «Мальтійський сокіл» став єдиним романом, де Сем Спейд відіграє головну роль – на відміну від свого вигаданого колеги Філіпа Марлоу, він, на жаль, не отримав власну серію книг.
У цьому романі йдеться про таємничий історичний артефакт, загадкові вбивства, вкрадені мільйони грошей, заплутане розслідування – і, звичайно ж, про рокову жінку, адже без любовної лінії це не був би справжній нуар.
Переклад Мирослава Томащука.
Обкладинка Валентини Пелих.
Ціна за передзамовленням – 380 (460) гривень.
Замовляйте на сайті 🖤 | 206 |
| 9 | Вичитую текст: Через їхні невдалі спроби та глибокі пропили в камені
Перша думка: хто там що пропив?.. | 1 |
| 10 |  Адмін міг би ввійти до новозображеного світу лукіанівських створінь, затесавшись серед ілюстрацій неперевершеної @papprika_m
Але йому місце серед інших чудовиськ | 277 |
| 11 | Адміна заболіли ноги,
Не чув ні рук, ні голови;
Напали з хмелю перелоги,
Опухли очи, як в сови,
І ввесь обдувся, як барило,
Було на світі все немило,
Мисліте по землі писав. | 286 |
| 12 | А в рамках прогрів-кампанії кину ще таку концептуальну рацуху:
Місце, де стояв пам'ятник Булгакову, можна наректи пам'ятником Лукіанові. Притому — саме місце, ніякої подобизни там не зводячи, бо ж і ніяких перевірних доказів Лукіанового існування ми, по суті, не маємо. Лишились тільки твори, тільки умовно нематеріальна спадщина. Тож саме колективна ідея про пам'ятник стала би зразковим актом комеморації + заощадила б гроші міському бюджетові.
А крім того, на таке увіковічнення Лукіан підходить ще й тому, що його твори вчать нас стриманої недовіри до письменників, інтелектуалів загалом і, відповідно, продуктів їх творчості; вони вчать нас, що є життя, а є — література; що ці речі — пов'язані, однак дуже непевними, непостійними і непослідовними зв'язками. | 290 |
| 13 | Адмінова зав'язка протривала до першого приводу йобнути, – людське, занадто людське 🥴 | 285 |
| 14 | Сьогодні ютуб підкинув мені один досить популярний у нас подкаст на, скажімо так, дотичну до цього каналу тематику.
Не знаю… може, мені просто не заходять особливості формату, але після десяти хвилини я натурально відчув, що отупів: замість розмови, хай навіть неформальної, не скутої академ.вимогами тощо, люди видобували з себе те, що Подервʼянський описав як:
Вона йому: «Ги-ги», а він їй: «Ги-ии». Так півтори години. Вони спілкуються ...
Їй-богу, якщо вибирати між двома контєнтами, то я неіронічно волів би слухати інтервʼю Лєни Кравєц Маші Єфросініной. | 294 |
| 15 | Conte d'été (З циклу Contes des quatre saisons)
Вривається шумовиння,
відносячи мене
ген від перехрестя.
А Ви стоїте осторонь, –
безбарвна й безтілесна,
затуляючи очі – не мені.
Три слова
до віку повторюватиму,
та ніколи не зможу
перекласти.
червень 2026 | 292 |
| 16 | Суголосся
"Люди, у своєму природному стані, не мислять, якщо їм не треба поратися з проблемами чи долати які-небудь труднощі. Життя без турбот, життя, де все дається без зусиль, було б життям без мислення, і таким же було б життя з даною загодя всемогутністю."
Джон Дьюї. Реконструкція у філософії.
___________________
"Ти, Назар, без піздюлєй — як без пряників".
Паніматка адміна | 284 |
| 17 | Це, щитайте, прогрів перед анонсом 💅🏻😏 | 277 |
| 18 |  +2ЛУКІАН «ПРАВДИВА (АВТО)БІОГРАФІЯ»
У минулому дописі я з повною категоричністю твердив, що про Лукіана нам достеменно нічого невідомо. А звідки така категоричність, може запитати допитливий читач. Доволі детальні біографію нашого героя вміщено всюди – від передмов до зібрань його творів і загальних оглядів античної літератури до статей у вікіпедії.
Отже, можете прочитати ви, Лукіан народився десь орієнтовно у 125 році у місті Самосата – колишній столиці царства Коммагена у Північній Сирії, однієї з буферних держав між Селевкідами (згодом Римом) та Вірменією (і Парфією), з мішаним населенням і еллінізованою культурою.
За походженням він був семіт, точніше – сирієць/ассирієць, син небагатого ремісника. Настільки небагатого, що й освіти він синові не дав, тож той замолоду грецькою пристойно не володів. Замість освіти тато змусив своє талановите чадо піти учнем до скульптора (Лукіанового дядька), де чадо успішно роздовбало статую, над якою працювало і, цілком логічно, було з ганьбою вигнане.
Далі юнак тинявся навколишніми землями (припускають навіть, що він був мандрівним актором), аж поки не дотинявся до Іонії у римській провінції Азія, славній своїми риторичними школами у Смирні та Ефесі. Тут юний талант вирішує стати мандрівним ритором і невдовзі починає мандрувати з публічними промовами від Іонії і аж до Галлії. Не без скромності Лукіан свідчить, що його називали «Прометеєм красномовства».
Згодом йому остогид оцей «риторичний стендап» і він осідає в Атенах, де стає філософом, але і це заняття йому зрештою набридає і він, ненадовго повернувшись до риторики, згодом кидає усе і вирішує зайнятись чимось надійнішим, а саме – чиновницькою працею, перебирається до Єгипта, де і доживає свої дні. Помирає він десь після 180 року, після смерті Марка Аврелія … тобто десь у правління Коммода, але коли саме – неясно.
Нівроку «автор без біографії», скажете ви і будете неправі. Бо, як зауважує один із сучасних дослідників, «Лукіан біографічної традиції – вигаданий характер».
Річ у тім, що вся Лукіанова біографія стоїть виключно на інформації з його творів, які прийнято вважати автобіографічними. Або які хочеться вважати автобіографічними. Та навіть, якщо й вважати такими, то як можна вірити авторові, який уславився суцільними вигадками і містифікаціями? От, приміром, звідки взято, що Лукіан освіти належної не мав і мову еллінську опанував уже дорослим? Адже він блискучий стиліст, володів усіма різновидами літературної мови – від пишного азіанізму через сухий витриманий аттицизм і аж до іонійської прози (літературна грецька тоді була мовою антикварною, а не живою, але про це згодом)? Очевидно, що він пройшов усі щаблі тогочасної освіти – вчився і у граматиків, і у риторів, і вчився на совість (втім, ви можете вважати, що все вирішила самоосвіта, аякже). Його називали «Прометеєм красномовства»? А чого тоді жодному автору (тогочасному чи трохи пізнішого часу) цей «Прометей» лишився взагалі невідомий? Мало того, що у «Життєписах софістів» Філострата Атенського немає його біографії, так він там узагалі не згадується жодним словом! Про його чиновницьку діяльність у Єгипті так само мовчать що епіграфіка, що папірологія. Ну на диво непомітна людина, просто геній біографічної конспірації.
Дуже примітно, що бодай якісь квазібіографічні відомості з’являються аж у візантійську добу, коли популярність розгульно-сатиричної творчості Лукіана дратувала тогочасних святенників. І які ж фольклорні ті відомості! Візантійська енциклопедія «Суда», писана аж у X столітті, авторитетно твердить, що Лукіана розірвали на шматки собаки за нечестивість. Образились за щось, певно.
Правду кажучи, така дивна «невидимість» популярного автора викликає нестримне бажання написати щось конспірологічне.
…
Ну, тобто людина, яка все писала, була всім добре відомою, але з певних причин приховувала своє авторство? І от саме для цього вона і вигадує фіктивну постать Лукіана, розсипає у творах ніби-(авто)біографічні натяки, аби звести читачів на манівці. А заодно і сучасних дослідників. Як вам версія? Мені подобається. Шкода лише, що є нічим не підкріпленою фантазією. | 282 |
| 19 | О, ще одного знайшов:
Мав би я небом мережані шати,
Злотим, срібним розшиті світлом,
Сині, тьмяні і темні шати,
Шиті ніччю, днем, присмерковим світлом, –
Я прослав би ті шати тобі під ноги,
Але ж я, бідняк, маю тільки мрії:
Власні мрії прослав тобі під ноги,
Тож ступай обережно – ти йдеш по мріях.
_____________________________________
Had I the heavens’ embroidered cloths,
Enwrought with golden and silver light,
The blue and the dim and the dark cloths
Of night and light and the half light,
I would spread the cloths under your feet:
But I, being poor, have only my dreams;
I have spread my dreams under your feet;
Tread softly because you tread on my dreams.
Пер. 2021 | 290 |
| 20 |  Сьогодні, до речі, день народження великого поета Ірландії – Вільяма Батлера Єйтса.
Колись давно я пробував перекладати кілька його поезій. Одну з них оце видобув з шухляди, переробив до більш-менш пристойного вигляду – і викладаю сюди:
Другої Трої нема
Як дорікати їй, що дні мої
Печаллю вкрила, що мужів нечулих
Привчила б до жорстокої борні
І вулички з майданами зіткнула
(Могла б одвага страсті дорівняти)?
Щó подарує мир і тишу тій,
Чий ум шляхетний, як вогонь – простий,
Чия краса, мов тятива нап'ята –
Сувора, тонка, самітнá – дзвенить?
Наш вік, авжеж, не звиклий до такої.
Що ще б вона тепер могла вчинить?
Знайшлась би на погубу друга Троя?
———
Why should I blame her that she filled my days
With misery, or that she would of late
Have taught to ignorant men most violent ways,
Or hurled the little streets upon the great,
Had they but courage equal to desire?
What could have made her peaceful with a mind
That nobleness made simple as a fire,
With beauty like a tightened bow, a kind
That is not natural in an age like this,
Being high and solitary and most stern?
Why, what could she have done, being what she is?
Was there another Troy for her to burn? | 457 |
