Endi mavjud! Telegram Tadqiqoti 2025 — yilning asosiy insaytlari 
ВПРАВкИ ЗІ СТИЛЮ
Kanalga Telegram’da o‘tish
857
Obunachilar
+124 soatlar
+57 kunlar
+3130 kunlar
Ma'lumot yuklanmoqda...
O'xshash kanallar
Ma'lumot yo'q
Muammo bormi? Iltimos, sahifani yangilang yoki bizning qo'llab-quvvatlash boshqaruvchimizga murojaat qiling>.
Taglar buluti
Kirish va chiqish esdaliklari
---
---
---
---
---
---
Obunachilarni jalb qilish
Iyun '26
Iyun '26
+16
8 kanalda
May '26
+62
10 kanalda
Get PRO
Aprel '26
+60
11 kanalda
Get PRO
Mart '26
+107
11 kanalda
Get PRO
Fevral '26
+40
14 kanalda
Get PRO
Yanvar '26
+44
7 kanalda
Get PRO
Dekabr '25
+34
6 kanalda
Get PRO
Noyabr '25
+16
2 kanalda
Get PRO
Oktabr '25
+27
5 kanalda
Get PRO
Sentabr '25
+45
8 kanalda
Get PRO
Avgust '25
+40
16 kanalda
Get PRO
Iyul '25
+27
7 kanalda
Get PRO
Iyun '25
+47
11 kanalda
Get PRO
May '25
+63
8 kanalda
Get PRO
Aprel '25
+21
4 kanalda
Get PRO
Mart '25
+163
6 kanalda
Get PRO
Fevral '25
+55
3 kanalda
Get PRO
Yanvar '25
+33
4 kanalda
Get PRO
Dekabr '24
+117
1 kanalda
Get PRO
Noyabr '240
2 kanalda
Get PRO
Oktabr '240
3 kanalda
Get PRO
Sentabr '24
+100
6 kanalda
| Sana | Obunachilarni jalb qilish | Esdaliklar | Kanallar | |
| 15 Iyun | 0 | |||
| 14 Iyun | +1 | |||
| 13 Iyun | +2 | |||
| 12 Iyun | 0 | |||
| 11 Iyun | 0 | |||
| 10 Iyun | 0 | |||
| 09 Iyun | +2 | |||
| 08 Iyun | +1 | |||
| 07 Iyun | +4 | |||
| 06 Iyun | 0 | |||
| 05 Iyun | +2 | |||
| 04 Iyun | +1 | |||
| 03 Iyun | 0 | |||
| 02 Iyun | +1 | |||
| 01 Iyun | +2 |
Kanal postlari
Адмін міг би ввійти до новозображеного світу лукіанівських створінь, затесавшись серед ілюстрацій неперевершеної @papprika_m
Але йому місце серед інших чудовиськ
| 2 | Адміна заболіли ноги,
Не чув ні рук, ні голови;
Напали з хмелю перелоги,
Опухли очи, як в сови,
І ввесь обдувся, як барило,
Було на світі все немило,
Мисліте по землі писав. | 202 |
| 3 | А в рамках прогрів-кампанії кину ще таку концептуальну рацуху:
Місце, де стояв пам'ятник Булгакову, можна наректи пам'ятником Лукіанові. Притому — саме місце, ніякої подобизни там не зводячи, бо ж і ніяких перевірних доказів Лукіанового існування ми, по суті, не маємо. Лишились тільки твори, тільки умовно нематеріальна спадщина. Тож саме колективна ідея про пам'ятник стала би зразковим актом комеморації + заощадила б гроші міському бюджетові.
А крім того, на таке увіковічнення Лукіан підходить ще й тому, що його твори вчать нас стриманої недовіри до письменників, інтелектуалів загалом і, відповідно, продуктів їх творчості; вони вчать нас, що є життя, а є — література; що ці речі — пов'язані, однак дуже непевними, непостійними і непослідовними зв'язками. | 227 |
| 4 | Адмінова зав'язка протривала до першого приводу йобнути, – людське, занадто людське 🥴 | 223 |
| 5 | Сьогодні ютуб підкинув мені один досить популярний у нас подкаст на, скажімо так, дотичну до цього каналу тематику.
Не знаю… може, мені просто не заходять особливості формату, але після десяти хвилини я натурально відчув, що отупів: замість розмови, хай навіть неформальної, не скутої академ.вимогами тощо, люди видобували з себе те, що Подервʼянський описав як:
Вона йому: «Ги-ги», а він їй: «Ги-ии». Так півтори години. Вони спілкуються ...
Їй-богу, якщо вибирати між двома контєнтами, то я неіронічно волів би слухати інтервʼю Лєни Кравєц Маші Єфросініной. | 259 |
| 6 | Conte d'été (З циклу Contes des quatre saisons)
Вривається шумовиння,
відносячи мене
ген від перехрестя.
А Ви стоїте осторонь, –
безбарвна й безтілесна,
затуляючи очі – не мені.
Три слова
до віку повторюватиму,
та ніколи не зможу
перекласти.
червень 2026 | 264 |
| 7 | Суголосся
"Люди, у своєму природному стані, не мислять, якщо їм не треба поратися з проблемами чи долати які-небудь труднощі. Життя без турбот, життя, де все дається без зусиль, було б життям без мислення, і таким же було б життя з даною загодя всемогутністю."
Джон Дьюї. Реконструкція у філософії.
___________________
"Ти, Назар, без піздюлєй — як без пряників".
Паніматка адміна | 260 |
| 8 | Це, щитайте, прогрів перед анонсом 💅🏻😏 | 259 |
| 9 |  +2ЛУКІАН «ПРАВДИВА (АВТО)БІОГРАФІЯ»
У минулому дописі я з повною категоричністю твердив, що про Лукіана нам достеменно нічого невідомо. А звідки така категоричність, може запитати допитливий читач. Доволі детальні біографію нашого героя вміщено всюди – від передмов до зібрань його творів і загальних оглядів античної літератури до статей у вікіпедії.
Отже, можете прочитати ви, Лукіан народився десь орієнтовно у 125 році у місті Самосата – колишній столиці царства Коммагена у Північній Сирії, однієї з буферних держав між Селевкідами (згодом Римом) та Вірменією (і Парфією), з мішаним населенням і еллінізованою культурою.
За походженням він був семіт, точніше – сирієць/ассирієць, син небагатого ремісника. Настільки небагатого, що й освіти він синові не дав, тож той замолоду грецькою пристойно не володів. Замість освіти тато змусив своє талановите чадо піти учнем до скульптора (Лукіанового дядька), де чадо успішно роздовбало статую, над якою працювало і, цілком логічно, було з ганьбою вигнане.
Далі юнак тинявся навколишніми землями (припускають навіть, що він був мандрівним актором), аж поки не дотинявся до Іонії у римській провінції Азія, славній своїми риторичними школами у Смирні та Ефесі. Тут юний талант вирішує стати мандрівним ритором і невдовзі починає мандрувати з публічними промовами від Іонії і аж до Галлії. Не без скромності Лукіан свідчить, що його називали «Прометеєм красномовства».
Згодом йому остогид оцей «риторичний стендап» і він осідає в Атенах, де стає філософом, але і це заняття йому зрештою набридає і він, ненадовго повернувшись до риторики, згодом кидає усе і вирішує зайнятись чимось надійнішим, а саме – чиновницькою працею, перебирається до Єгипта, де і доживає свої дні. Помирає він десь після 180 року, після смерті Марка Аврелія … тобто десь у правління Коммода, але коли саме – неясно.
Нівроку «автор без біографії», скажете ви і будете неправі. Бо, як зауважує один із сучасних дослідників, «Лукіан біографічної традиції – вигаданий характер».
Річ у тім, що вся Лукіанова біографія стоїть виключно на інформації з його творів, які прийнято вважати автобіографічними. Або які хочеться вважати автобіографічними. Та навіть, якщо й вважати такими, то як можна вірити авторові, який уславився суцільними вигадками і містифікаціями? От, приміром, звідки взято, що Лукіан освіти належної не мав і мову еллінську опанував уже дорослим? Адже він блискучий стиліст, володів усіма різновидами літературної мови – від пишного азіанізму через сухий витриманий аттицизм і аж до іонійської прози (літературна грецька тоді була мовою антикварною, а не живою, але про це згодом)? Очевидно, що він пройшов усі щаблі тогочасної освіти – вчився і у граматиків, і у риторів, і вчився на совість (втім, ви можете вважати, що все вирішила самоосвіта, аякже). Його називали «Прометеєм красномовства»? А чого тоді жодному автору (тогочасному чи трохи пізнішого часу) цей «Прометей» лишився взагалі невідомий? Мало того, що у «Життєписах софістів» Філострата Атенського немає його біографії, так він там узагалі не згадується жодним словом! Про його чиновницьку діяльність у Єгипті так само мовчать що епіграфіка, що папірологія. Ну на диво непомітна людина, просто геній біографічної конспірації.
Дуже примітно, що бодай якісь квазібіографічні відомості з’являються аж у візантійську добу, коли популярність розгульно-сатиричної творчості Лукіана дратувала тогочасних святенників. І які ж фольклорні ті відомості! Візантійська енциклопедія «Суда», писана аж у X столітті, авторитетно твердить, що Лукіана розірвали на шматки собаки за нечестивість. Образились за щось, певно.
Правду кажучи, така дивна «невидимість» популярного автора викликає нестримне бажання написати щось конспірологічне.
…
Ну, тобто людина, яка все писала, була всім добре відомою, але з певних причин приховувала своє авторство? І от саме для цього вона і вигадує фіктивну постать Лукіана, розсипає у творах ніби-(авто)біографічні натяки, аби звести читачів на манівці. А заодно і сучасних дослідників. Як вам версія? Мені подобається. Шкода лише, що є нічим не підкріпленою фантазією. | 259 |
| 10 | О, ще одного знайшов:
Мав би я небом мережані шати,
Злотим, срібним розшиті світлом,
Сині, тьмяні і темні шати,
Шиті ніччю, днем, присмерковим світлом, –
Я прослав би ті шати тобі під ноги,
Але ж я, бідняк, маю тільки мрії:
Власні мрії прослав тобі під ноги,
Тож ступай обережно – ти йдеш по мріях.
_____________________________________
Had I the heavens’ embroidered cloths,
Enwrought with golden and silver light,
The blue and the dim and the dark cloths
Of night and light and the half light,
I would spread the cloths under your feet:
But I, being poor, have only my dreams;
I have spread my dreams under your feet;
Tread softly because you tread on my dreams.
Пер. 2021 | 262 |
| 11 |  Сьогодні, до речі, день народження великого поета Ірландії – Вільяма Батлера Єйтса.
Колись давно я пробував перекладати кілька його поезій. Одну з них оце видобув з шухляди, переробив до більш-менш пристойного вигляду – і викладаю сюди:
Другої Трої нема
Як дорікати їй, що дні мої
Печаллю вкрила, що мужів нечулих
Привчила б до жорстокої борні
І вулички з майданами зіткнула
(Могла б одвага страсті дорівняти)?
Щó подарує мир і тишу тій,
Чий ум шляхетний, як вогонь – простий,
Чия краса, мов тятива нап'ята –
Сувора, тонка, самітнá – дзвенить?
Наш вік, авжеж, не звиклий до такої.
Що ще б вона тепер могла вчинить?
Знайшлась би на погубу друга Троя?
———
Why should I blame her that she filled my days
With misery, or that she would of late
Have taught to ignorant men most violent ways,
Or hurled the little streets upon the great,
Had they but courage equal to desire?
What could have made her peaceful with a mind
That nobleness made simple as a fire,
With beauty like a tightened bow, a kind
That is not natural in an age like this,
Being high and solitary and most stern?
Why, what could she have done, being what she is?
Was there another Troy for her to burn? | 430 |
| 12 |  Діоген
Маленьким хлопчиком адмін любив гортати альбом художніх робіт Шевченка. Діогена я чомусь завжди боявся й просив затулити відповідну сторінку. Тепер, гадаю, Діоген боявся б адміна 🥸 | 246 |
| 13 |  «Дама номер 13»
Х.К. Сомоса
6/10🌟
Містично/поетично/детективний трилер про силу слова, яка передбачає, як у Митця, ще й «силу піздюлєй»
Як каже нам анотація, головний герой бачить жахливі сни і після безрезультатної психотерапії встромляє носа куди не треба і починається пригода.
Ну що сказати, пригод тут аж забагато. Таємничі сутності, які приймають форму жінок і надихають поетів, аби ті виробляли вірші, які можуть рандомно містити загадкові слова сили, що цими сутностями використовуються як заклинання. Це дуже інтригуюче, втім після прочитання у мене лишилось набагато більше питань, ніж було роз’яснено автором.
Що це за сутності, звідки вони взялись, як влаштоване їх панування і для чого, яка там ідеологічна платформа, кого надихала кожна з дам, чи є у них особистості – мало що з цього нам розкажуть. Загалом такі-сякі стосунки тут між двома з них і ведеться якась внутрішня боротьба у ковені. Люди як герої виступають у ролі статистів і м’яса.
Непояснена надмірна жорстокість і садизм цих істот викликає відразу і є абсолютно незрозумілою.
Для переживань читачу лишаються два персонажі – Рульфо і його лікар Бальєстерос, які обидва переживають особисту втрату своїх коханих та зовсім по-різному дають собі раду, обидва приймають виклик з різних міркувань. Загалом ніякі дії цих двох персонажів аж ніяк не вплинули на фінал, що дещо розчаровує читача – дарма переживали.
На чому стоїть текст? На поезії, яка тут втілює якийсь родючий грунт, з якої виходить сила і магія. При чому неможливо прослідкувати взаємозв’язок між самими поетичними рядками і ефектом, який вони спричиняють. Сила слова і повній красі, але сила руйнівна, ніяких корисних функції чи творення чогось доброго тут немає.
Що лишається з тексту якщо прибрати всю містику і події, де головні герої є лише маріонетками? У нас зостається історія про горювання і переживання/застрягання у втраті. Рульфо не може відпустити спогади про кохану та займається деструкцією, і після всіх страшних подій, втрати майбутнього, теперішнього і минулого він нарешті може жити далі, відбудовуючи наново з нуля своє життя. Виходить так, що аби рухатись далі, людині треба не тільки прийняти і простити себе, а і знищити спогади, які можуть бути настільки хорошими, що від них неможливо відірватись – це дуже прикро, хоча і правдоподібно.
Фінал мене порадував, кращий з можливих. На обговоренні тексту на клубі були різні варіанти – чи не може це бути все вигадкою і маренням Рульфо в делірії – я проти такого трактування, бо нашо тоді 300 сторінок всього цього, це було б нечемно з боку автора.
Хто любить оповідь з ненадійним наратором/ненадійним автором – вам сподобається. Я себе відчуваю вже ненадійним читачем
По мірі читання я виписувала всіх авторів і вірші, згадані у тексті, і тепер маю список для ознайомлення. Бо поезія це не зовсім моє, але бачу що тут можна через Сомосу зайти в цю форму по-дорослому, тож буду читати і багато зі згаданих авторів я вперше бачу. Окремо мені сподобалось що тут нема взагалі ніяких згадок про русню
#відгук | 202 |
| 14 |  Сомоса
На сьогоднішньому обговоренні Дами номер 13 учасники не змогли дійти конценсусу ані щодо авторського задуму й загадки фіналу, ані щодо того, чи варто модераторові (сиріч вашому адміну) зав'язувати з алкоголем 🤡 | 252 |
| 15 |  ? | 267 |
| 16 | І раз уже зранку пішла мова про переклад, критику перекладу, помилки, втрати, викривлення і тд, то нате вам ще трохи міркувань з легенькою зміною перспективи.
Ви й самі здорові бачите, як часто адміністрація (головно — адмін-перекладач) вдається до проблематики перекладу філософських творів. Я вже, здається, казав: це не дивина, бо філософський переклад — ледь не єдина царина, де нині в нас точиться щось позірно схоже на підставові, засадничі, фундаментальні дискусії.
Але що я — не фаховий філософ, та й просто в нашого бога дурень, то можу собі дозволити кілька зауважень зі сторони, на які людям фаховим можна, либонь, взагалі ніяк не реагувати.
Так-от. Більшість наших дискусій щодо перекладацьких втрат у філософських текстах здаються мені незаслужено роздутими, неістотними і такими, що значною мірою держаться на персональних амбіціях учасників.
Адже зрештою перекладач філософського твору, хай навіть дуже складного, пересипаного специфічною, важковідтворюваною термінологією, завжди може спертись на примітку чи коментар з поясненням свого підходу і висвітленням втрат / здобутків від цього підходу.
Крім того, навіть якщо в перекладі там чи сям невдало дібрано відповідника, то з немалою імовірністю на цю невдачу може вказати контекст або дальше розгортання авторської думки, тож читач сяк-так спроможеться допетрати, що й до чого.
Натомість під перекладом поезії лежать глибокі води проблем, яких навіть поверхово збурювати не хочеться.
Ось вам коротенький, простенький, здавалося, віршик Роберта Фроста:
The way a crow
Shook down on me
The dust of snow
From a hemlock tree
Has given my heart
A change of mood
And saved some part
Of a day I had rued
Перекласти це — неважко. Зрозуміти зміст і навіть відчути настрій — теж неважко (ну хіба що ви — зовсім нечула до таких речей людина, чого адміністрація не засуджує). Але перекласти цей віршик як звуко-смислову цілість, зберігши його оригінальну силу звучання — тут уже, як-то кажуть, цейво.
Звісно, в цьому випадку теж можна підстелити собі соломки в примітках, але це вже буде філософський переклад🤪 | 261 |
| 17 |  З Батьком Тарасом ми тут майже однолітки 🙄 | 254 |
| 18 | Даю короткий майстер-клас із найпередовіших підходів до критики перекладу (філософських творів і не конче їх):
0. Виходь із фундаментального положення, що, крім тебе, ніхто в аналізованому n не тямить.
1. Драматизуй, нагнітай.
Категорично заявляй, що будь-яка помилка, похибка, недогляд унеможливлює читання, унеможливлює розуміння і начисто спотворює оригінальну аргументацію автора.
Далі можна не продовжувати, бо всі наступні пункти так чи інак випливатимуть з пп 0 і 1.
Наприклад:
1а. Забудь про кількісний вимір і частоту помилок у тексті; одна помилка – це вже вагома підстава затаврувати переклад як невдалий.
1б. Забий на розбір характеру помилок (описка, недогляд, невмотивоване редакторське/коректорське втручання; послідовна помилка через незнання матеріалу; дискусійне / не надто вдале рішення – все це помилки, що роблять переклад негодящим).
1в. Зневажай альтернативи і саму їх можливість. | 264 |
| 19 |  Крч, вчора, бахнувши на вечір, як положено, заліз я знічевля в інтересну кротовину, повʼязану з укравнськими перекладами Канта і срач-полемікою навколо них.
Це ж виходить, Іващенко спершу накатав драма-квін критику на ще давніший переклад Бурковського, причому накатав У ПАРІ з Терлецьким, а потім, так сказать, встромив ужа у спину самому Терлецькому, накатавши таку ж драма-квін-дойобисту розправу на свого вчорашнього побратима по розправах.
Читати ці сутички йокодзун може бути трохи втомливо, але є там просто прекрасні історії про буремні девʼяності-нульові українською перекладу. Винесу тут одну, про Анатолія Онишка, щоб не перевантажувати дороге читацтво. | 275 |
| 20 |  – Значно ліпше, ніж до всраних алгоритмів інстаграму, п. Каріно!
Я всюли звик бачити потенційні сюжети для оповідок, яких ніколи не напишу 🙃
Доброго ранку 😇 | 281 |
