Уже доступно! Исследование Telegram 2025 — ключевые инсайты года 
ВПРАВкИ ЗІ СТИЛЮ
Открыть в Telegram
854
Подписчики
Нет данных24 часа
+87 дней
+3330 день
Загрузка данных...
Похожие каналы
Нет данных
Возникли проблемы? Пожалуйста, обновите страницу или обратитесь к нашему support-менеджеру .
Облако тегов
Входящие и исходящие упоминания
---
---
---
---
---
---
Привлечение подписчиков
июнь '26
июнь '26
+13
в 7 каналах
май '26
+62
в 10 каналах
Get PRO
апрель '26
+60
в 11 каналах
Get PRO
март '26
+107
в 11 каналах
Get PRO
февраль '26
+40
в 14 каналах
Get PRO
январь '26
+44
в 7 каналах
Get PRO
декабрь '25
+34
в 6 каналах
Get PRO
ноябрь '25
+16
в 2 каналах
Get PRO
октябрь '25
+27
в 5 каналах
Get PRO
сентябрь '25
+45
в 8 каналах
Get PRO
август '25
+40
в 16 каналах
Get PRO
июль '25
+27
в 7 каналах
Get PRO
июнь '25
+47
в 11 каналах
Get PRO
май '25
+63
в 8 каналах
Get PRO
апрель '25
+21
в 4 каналах
Get PRO
март '25
+163
в 6 каналах
Get PRO
февраль '25
+55
в 3 каналах
Get PRO
январь '25
+33
в 4 каналах
Get PRO
декабрь '24
+117
в 1 каналах
Get PRO
ноябрь '240
в 2 каналах
Get PRO
октябрь '240
в 3 каналах
Get PRO
сентябрь '24
+100
в 6 каналах
| Дата | Привлечение подписчиков | Упоминания | Каналы | |
| 12 июня | 0 | |||
| 11 июня | 0 | |||
| 10 июня | 0 | |||
| 09 июня | +2 | |||
| 08 июня | +1 | |||
| 07 июня | +4 | |||
| 06 июня | 0 | |||
| 05 июня | +2 | |||
| 04 июня | +1 | |||
| 03 июня | 0 | |||
| 02 июня | +1 | |||
| 01 июня | +2 |
Посты канала
Адмін знайшов найкраще перекладацьке рішення цього тижня – з чим себе і вас усіх вітає 😌
| 2 | Оскільки четвер минув, а філософська п'ятниця так і не почалась, то дозвольте кілька питань:
Чи отділяєте ви гламур від епатажу? Знання від знаття? Виснування від висновку? Геґеля від Бебеля? Бебеля від Бабеля? Бабеля від кабеля? Кабеля від кобеля? Кобеля від суки? | 232 |
| 3 |  +2ЦЬОГО ПИСЬМЕННИКА НЕ БУЛО, БУЛИ ЛИШЕ ТВОРИ, ЯКІ ВІН НАПИСАВ
Тож писатиму про те, чого ані не бачив, ані на собі не зазнавав, ані від кого стороннього не довідувався, – словом, про те, чого взагалі нема та й у природі бути не може.
Лукіан із Самосати. «Правдива історія». Пер. Назар Ващишин.
Сьогоднішнім дописом я (сподіваюсь) розпочинаю цикл, присвячений, не побоюсь цього слова, найзагадковішому письменнику античної доби, відомому нам як Лукіан із Самосати.
Обережне формулювання тут – не намагання бути оригінальним у сучасному постякомусь стилі, а цілком собі реальна річ. «Цієї людини не існує, є лише гамір, який вона створює», – сказав колись про Гітлера Курт Тухольський. І хоча Лукіана можна уподібнювати саме Тухольському, а не Гітлерові, звичайно, та до його характеристики цілком надається парафраз цього висловлювання: «цього письменника не було, були лише книги, які він написав».
Бо й правда: від багатьох античних авторів збереглися хіба імена та назви творів, часом доповнені біографіями різного рівня скупості, а з Лукіаном все з точністю до навпаки. Корпус його творів (частина з яких, щоправда, вважається апокрифами) є доволі солідним: повні їх зібрання налічують від 4х до 8ми томів, критичної літератури про письменника море, розділи про нього є у таких трохи несхожих за тематикою книгах, як «Оксфордський довідник із Другої софістики» та «Повії та куртизанки у Давньому світі». Бачите, яка багатогранна творча особистість була. А от про нього самого з інформацією просто біда. Він навіть у творах трохи по-різному іменується, але про фіктивність лукіанівської (авто)біографії ми поговоримо вже у наступному дописі.
З оцінками цього «батька прозової сатири» теж різнобій той ще. Його нігілістичне висміювання усього на світі у поєднанні з бездоганним стилем викликало у критиків змішані почуття. Расово пильні німецькі антикознавці кінця XIX – початку XX століття вбачали у підході під назвою «нічого святого» пагубний семітський дух, як ото у Гайне. Та й узагалі, авторитетно стверджували вони, нічого оригінального Лукіан не вигадав, все потягнув у Меніппа з Гадари (що у тогочасній Сирії, а нинішній Йорданії). Особливої ваговитості цьому твердженню додавав той очевидний факт, що творів Меніппа не збереглось. Ото й доведіть, що запозичень не було! Не можете? Ото ж. До речі, семітськість (сирійськість) Лукіана – то річ вірогідна, але направду не доведена зовсім, але про це теж не зараз. До речі, про «зараз»: сучасні критики, у всеозброєнні модних концепцій, з постколоніальних починаючи, препарують творчість Лукіана у дуже політкоректному стилі, але, звичайно, з іншим знаком, ніж «справжні арійці» півторасотлітньої давності. І десь із таким самим рівнем адекватності.
В мене, як історика, отаке вписування письменника давнього минулого у сучасні «Прокрустові схеми» не викликає жодного ентузіазму. Вписувати його я волів би у контекст не своєї, а його доби, часів «добрих імператорів» династії Антонінів і «еллінського культурного відродження», часів вищезгаданої Другої софістики. І от про той час і про той контекст я й волів би поговорити згодом, після того як зупинюсь на «Правдивій автобіографії» нашого фантомного героя.
Залишайтесь на зв’язку.
Портрет, яким супроводжується цей допис, теж цілком у Лукіановому стилі, себто цілком фіктивний. В основі його лежить фантазія Рембрандта про Лукіана (бо, як розумієте, жодних прижиттєвих, або бодай просто античного часу зображень не лишилось), але й вона загинула, лишилось гравюра Бернара Пікара.
А от книжки – всі справжні. "Правдиву історію" рекомендую прочитати.
Взято звідси. | 266 |
| 4 |  Колега адмін уже, мабуть, спить, тож можна постить про нього крамолу: | 273 |
| 5 |  Якщо хтось хотів прикупити Пападіямандиса і вирішив відкласти, то двічі подумайте
Апріорі не славиться додруками) | 272 |
| 6 | Це милий віршик з каламбурами, які від першого і до останнього рядка лишають перекладачеві мало шансів, але оскільки перекладач забембався за основною перекладацькою роботою, то вирішив на щось перерватись. | 264 |
| 7 | Знаєте, що станеться, якщо перекладати дослівно/механічно?
Per la città in diverse case fece tondi di sua mano e femmine ignude assai...
Срамота))
«Для різних будинків міста Сандро написав незліченну кількість тондо й безліч оголених жінок.»
Мій переклад: «Багато будинків Флоренції Сандро оздобив численними тондо й часто звертався до зображення оголеної жіночої натури.» | 200 |
| 8 |  (з нових перекладів)
РОБЕРТ ФРОСТ
CARPE DIEM
Дітей уздріла Старість —
Йшли любо двоє. Смеркло.
Не знала — йдуть додому,
Чи, мо', з села, в дорогу,
Чи в церкву (дзвони били).
Перечекала, поки
Відійдуть незнайомці,
І побажала щастя.
"Щасти, щасти, щасти вам,
Ловіть же день утіхи".
Стара ця тема — Старість.
Завдала Старість віршам
Тягар — збирати ружі
Й застерігать коханців:
Ачей же ті, любов'ю
Поглинуті, безтямні
Од щастя, не помітять,
Що є у них те щастя!
Життя ловити нині?
Та як? Воно ж не в "нині"
Живе, а скорше — в "завтра",
Але найбільше, певно, —
В минулому. Бо "нині" —
Щось для чуттів надмірне,
Тісне, бентежне й надто
Вже явне — для уяви.
——
Age saw two quiet children
Go loving by at twilight,
He knew not whether homeward,
Or outward from the village,
Or (chimes were ringing) churchward,
He waited, (they were strangers)
Till they were out of hearing
To bid them both be happy.
"Be happy, happy, happy,
And seize the day of pleasure."
The age-long theme is Age's.
'Twas Age imposed on poems
Their gather-roses burden
To warn against the danger
That overtaken lovers
From being overflooded
With happiness should have it.
And yet not know they have it.
But bid life seize the present?
It lives less in the present
Than in the future always,
And less in both together
Than in the past. The present
Is too much for the senses,
Too crowding, too confusing-
Too present to imagine. | 258 |
| 9 | ПРО ЗЛОВМИСНІСТЬ ПЛУТАРХА-2
У минулому дописі я більшою мірою говорив, про що писав Плутарх (а ще більше, про що він НЕ писав) у своїх життєписах, аніж про те, чому він роби так, а не інак, з яких принципів він виходив, добираючи героїв для порівняльних життєписів. Це ми, виходячи з власних (читай сучасних) розумінь жанру, можемо уявляти собі Плутарха чи то істориком, чи то біографом, але насправді він не був ні тим, ні іншим. Тому-то настільки разюче відрізняються створені ним життєписи від писань, скажімо, його молодшого сучасника Светонія.
Плутарх був насамперед моралістом (саме він вважається автором «Моралій» – творів на різні теми, до яких належить і «Περὶ τῆς Ἡροδότου κακοηθείας»). Він жив у добу офіційного імператорського еллінофільства, щиро вірив у можливість відродження, бодай часткового, давніх еллінських традицій під патронатом Антонінів і прагнув дати сучасникам галерею зразків для наслідування. Ну, і трішечки тих, кого наслідувати не варто було. А хто був кращим зразком для наслідування, як не діячі полісної давнини? А хіба не найкращим зразком поліса були демократичні Афіни? Цей ланцюжок умовиводів можна продовжувати, але я тут цього робити не буду, хочу лише сказати, що «Порівняльні життєписи», як бачимо, зовсім не були «Вичерпною галереєю найвидатніших діячів Еллади (і Риму)». Звісно, ніхто не сперечатиметься, що всі включені до них були діячами непересічними, але і добір, та й трактування автора були далекими від об’єктивності. Бо такою була його задача, нічого особистого.
Ось, приміром, Плутарх старанно вибудовує апологію самовладного правителя демократичних Афін – Перикла. Портрет його вражає, але ж ми цілком обґрунтовано можемо вбачати в Периклові людину, яка все життя готувалась загнати всю Елладу під п’яту Афін (демократичну, само собою), роками забезпечуючи тили для майбутньої вирішальної битви за гегемонію проти Спарти, придушуючи невдоволення союзників (=підданців), проводячи військові демонстрації проти Персії, а згодом низкою продуманих провокацій примушуючи Спарту виступити в ролі формального агресора. Звичайно, що у фіналі все пішло не так, як планувалось: першими впали Афіни, а лише згодом «Спарта впала, та й нас роздавила».
Правильним буде отаке трактування чи ні, але воно принципово «антиплутархівське» – і за часом, і за підходом. А якою ж тоді мала би бути «неплутархівська» галерея героїв, вільна від моралізаторства і «історичніша», так би мовити? Про це, якщо читачам буде цікаво, я спробую написати в наступних дописах.
Взято з ФБ-сторінки пана Олександра Одріна, наукового редактора 3-го тому «Порівняльних життєписів» Плутарха. | 251 |
| 10 |  А це – щойно переклалося, «на коліні».
W. H. Auden
I HAVE NO GUN, BUT I CAN SPIT
Some thirty inches from my nose
The frontier of my Person goes,
And all the untilled air between
Is private pagus or demesne.
Stranger, unless with bedroom eyes
I beckon you to fraternize,
Beware of rudely crossing it:
I have no gun, but I can spit.
За метр од мого носа ліг
Приватності тонкий поріг,
За тим порогом цілина –
Мій наділ, моя вітчизнá.
Хіба що сам зазву: «Мені,
Чужинче, другом будь», а ні –
Поріг переступати зась:
Не вистрелю – та плюну враз. | 250 |
| 11 |  Допис-нагадування самому собі, що після виходу збірки Одена зрідка дещо з нього ще перекладав.
Вістан Гʼю Оден. Культура народів Лімба
(W. H. Auden. Limbo Culture)
Мандрівці кажуть, що народи Лімба,
На перший погляд, геть такі ж, як ми:
Удома в них, сказати б, чистота,
А на годинниках практично той же час.
І страви в них — ну майже апетитні.
От лиш ніхто не бачив там дітей.
І кажуть, мова у народів Лімба
Багата на слова, що значно тонше,
Ніж наші, позначають всяке "згрубша",
"Приблизно","майже", "досить" і "ледь-ледь",
Але нема в ній слів на "Так" і "Ні",
Займенники ж не знають там особи.
В легендах Лімба лицар і дракон
От-от зітнутись мають —зуб на меч,
Та ба - на волосинку двоє хиблять.
Костуха все не стріне Юнака:
Вона зарано прийде, він — запізно.
Чарівний гаман власника втрачає.
"Отож, – як рóзвʼязки там звично кажуть, —
Принц і Принеса — досі майже пара".
Чого так люблять у культурі Лімба
Оцю непевність? Може, через те,
Що кожен в Лімбі любить лиш себе,
А це, відомо всім, —непевне діло. | 254 |
| 12 | NDA
Говорили телефоном з Содоморою. АО нарешті забрав свій примірник Назарового Кавафіса. Хвалив видання і всіх причетних. Но ми-то з вами знаєм, що там весь цимус у його блискучій передмові 😇
Каже, мовляв, у вас така марудна й невдячна робота, але ж скільки всяких цікавинок з редакторського побуту може бути, збирайт й напишете згодом книгу. Я дякую за слушну ідеею, але одразу застерігаю, що є сяка-така корпоративна етика, тому не можу розголошувати підводних каменів. Видам кажу, хіба на пенсії 🥸 | 264 |
| 13 | Сьогодні слухав я випуск подкасту «Спільноти Sententiae» у рубриці «Книговидавці».
Гостював там Роман Оксенюк, співорганізатор і куратор видавництва «Контур».
Розмовляли про сучасне українське філософське книговидання, про те, як народжуються видавничі стратегії, формуються книжкові серії та інтелектуальні середовища, а також про виклики й перспективи незалежних гуманітарних проєктів в Україні.
Адмін, радий, що може мірою сил долучитися до таких процесів, радить і вам, надто ж тим, кого цікавить філософія в перекладі і переклад у філософії, послухати цей подкаст і ознайомитися з виданнями «Контура», перелік яких, маю надію, стабільно довшатиме.
Тут – слухати.
Тут – дивитись. | 285 |
| 14 | Словом, заяложену приказку «це вже було у греків» неіронічно можна звузити до «це вже було у грецьких епіграматистів». | 270 |
| 15 |  От він і єбанувся, бідолашний, і це не дивно. | 291 |
| 16 | Я: «...митець створив золоту застібку для плювіала папи Мартина V. Цей неперевершений виріб оздобив об’ємними рельєфними фігурами, поміж якими вправив дорогоцінні самоцвіти».
Редактор: Подумав собі: що за плювало було в Папи?.. | 264 |
| 17 |  +5Ілюстрації до грецьких міфів. На жаль чи на щастя, Псевдо-Аполлодор вийде без них.
Eberhard & Elfriede Binder, 1968. | 491 |
| 18 | В останній, восьмій лекції "Прагматизму" Вільям Джеймс розмірковує про релігію, спасіння і втрати з погляду прагматиків. І, зокрема, щоб описати своє, прагматичне, світовідчуття, він вдається до епіграми з Палатинської антології, наводячи її в англійському перекладі без покликання на оригінал:
“A shipwrecked sailor, buried on this coast,
Bids you set sail.
Full many a gallant bark, when we were lost,
Weathered the gale.”
Очевидно, переклад (не знаю — чий) зроблений на тамтешній і тодішній манір: тобто без дотримання оригінального розміру, принципу еквілінеарності, з римуванням і, можна припустити, деякими змістовими вольностями.
Тому важко напевне сказати, чию саме епіграму тут перекладено, оскільки в антології епіграми часто розташовані за своєрідними тематичними блоками, де одна тема — скажімо, загиблого в трощі моряка — може в різних авторів мати позірно схоже опрацювання, але підводити до геть інших асоціацій та мотивів.
Хай там як, але можна обережно припустити, що покликається Джеймс на епіграму 282 з книги VII, авторства Теодоріда Сіракузького.
Ναυηγοῦ τάφος εἰμί: σὺ δὲ πλέε: καὶ γὰρ ὅθ᾽ ἡμεῖς
ὠλλύμεθ᾽, αἱ λοιπαὶ νῆες ἐποντοπόρουν.
Підрядник:
Я — могила того, хто загинув у трощі: ти ж пливи, бо хоч ми
Загинули, інші кораблі таки пройшли далі
Переклад нашвидкуруч:
В трощі загиблого тут могила — пливи, не спиняйся;
Наш затонув корабель, інші — продовжили путь.
Але до чого це я. Поки повного українського перекладу Палатинської Антології нема (і навряд чи найближчим часом такий з'явиться), можете зазнайомитися з англійськими підрядниками тут. Головно для того, щоб зацінити згадувану повище роботу з темами і мотивами.
Хто плекає в собі письменницькі амбіції, конче, нмд, мав би на якомусь етапі свого життя уважно проштудіювати цю частину античного спадку. | 280 |
| 19 | Ми делікатно підходим до того, що Плутарха вам так само треба купити й прочитати) В довршеному перекладі на з філігранною редактурою дорогої адміністрації) | 277 |
| 20 | Ну а хто ж їх, сучих європейських дітей, по-твоєму, писати вчив! | 283 |
