Ravensfjord

На цьому тижні — про далеких-далеких родичів скандинавів по крові. Так-так, курди — індоєвропейці? Якщо для вас це — новина, то приготуйтесь — дивного і незвичного буде дуже багато.

Зі мною сконтактував дух професора Чудінова й допоміг за обкладинкою розшифрувати, про що буде стрім 👻

Разом з Віталієм Кривоносом та Семеном Бондарем ми розповімо вам історію давніх взаємин Русі та Скандинавів: без «дев'яти світів», яких ніхто не перелічив, без рогатих шоломів, зате з кілометровими рядами стовпів під Уппсалою, черепами на стінах ісландського залу, посохами вельв у могилах, дітьми в колодязях Треллеборга і Рагнарьоком, за яким, можливо, стоїть справжня вулканічна зима. Ми навчимося відрізняти, що сказав скальд X століття, а що дописав Сноррі у XIII. Наступним кроком подивимося на слов'янське язичництво: Перун, Волос, дуб на Хортиці з півнями і стрілами, Свантевіт з Аркони, і поруч Радегаст, Лада, Білобог і «Велесова книга», яких вигадали хроністи, романтики й емігранти. І детектив зі Збруцьким ідолом, у якому досі немає розв'язки. Далі справа про вплив: сім доказів, від «Перун = Тор» до молоточків Тора в Гньоздові і назв дніпрових порогів, і вердикт, який здивує як норманістів так і їх опонентів. Після цього двісті років спільного світу скандинавів і Русі: срібло халіфату, «народ свеонів» у Інгельгаймі, грецький вогонь 941 року, Шестовиця, Чорна Могила, Гаральд Суворий і Єлизавета Ярославна, єдиний рунічний камінь України на Березані. І фінал: два хрещення. Скандинавія, яка міняла богів двісті п'ятдесят років, конунг за конунгом, з Торгейром під плащем на альтингу. І Русь, яка зробила це одним ударом, за ціну порфірородної нареченої і шести тисяч воїнів. І двоє варягів, Феодор та Іоанн, які у 983 році стали першими, хто помер за Христа на київській землі. Тільки авторитетні дослідження: Прайс, Ск'єдт, Сімек, Андрен, Сундквіст, Альварес-Педроса, Ловмянський, Слупецький, Франклін і Шепард, Дучко, Андрощук, Ричка, Комар і Хамайко, Поппе, Островський, Вінрот, Санмарк, Багге. Ми розкажемо вам про два світи, їх богів та поєднану довгим спільним шляхом - історію. Неділя, 19:00 https://youtube.com/live/Rj_FMUWpBJc?feature=share

💍 Друзі, просимо вас підтримати Пломінь, видавництво постраждали від російських атак. Там на передзамовленні чудові "Індоєвропейці" Жана Одрі, "Саги про Вінланд", "Йоль" і ще багато годної літератури! До того ж майже на весь асортимент знижки до 30%, з кешбеком від моно - чи не найкращий час аби поповнити свою бібліотеку?

Знаю — забембав. Але — кажуть, тут люблять Русь. А хто любить Русь — мус любить козаків, бо — маннербюнд, мужеське братство, тільки спробуйте пожартувати про те, про що ви подумали. Тож — одна з найпопулярніших дум козацьких — про козака Голоту.

Дай же, Боже, щоб козаки пили да гуляли, Хороші мислі мали, Од мене більшу добичу брали І неприятеля під нозі топтали!» Слава не вмре, не поляже Од нині до віка! Даруй, боже, на многі літа!

До речі, якби хто питавси — невмируща слава проявилась і серед військової верстви Русі. Ось тобі і спадок праіндоєвропейців.

Ігор на Дін воїв веде! Уже бо біди його птаство по дубах пильнує, вовки жах наводять по яругах, орли клектом на кості звірів зовуть, лисиці брешуть на черленії щити. О Руськая земле, уже за шоломʼянем єси! Довго ніч меркне. Зоря-світ запалала. Мла поля покрила. Щебіт солов’їв заснув, говір галок пробудивсь. Русичі великії поля черленими щитами перегородили, шукаючи собі честі, а князю — слави.

— Слово про похід Ігорів, Ігоря, сина Святослава, внука Олега (ритмічний переклад Леоніда Махновця)

Дюмезіль наголошував, що він не вважає обов'язковою повсюдно відповідність суспільної диференціації індоєвропейських народів троїстому поділові на жерців, вояків і селян. На його думку, ідея такого, а не інакшого поділу соціуму в цих етнічних груп зберігалась у вигляді зразка, який полегшував розуміння як суспільства, так і керованої міфологічними силами природи.

— Александр Ґейштор, «Словʼянська міфологія» Та шо нінада тут — чудово дядя Жора усвідомлював локальні особливості. Херню наробили вже його учні і послідовники. До речі, така ж біда з учнями Дж. Сміта — вони навпаки пішли шляхом дяді Коваля досліджувати все локально і дослідили так локально, що все це перетворилось на свято релятивізму (а це — від Агрімана!).

Слово на захист Дяді Жори (Дюмезіленка) Засрали тут в чаті дядю Жору. Дарма ви так, дарма. Дядя Жора багато зробив як для індоєвропеїстики загалом, так і для скандинавістики зокрема. Ми, звісно, багато його критикуємо — і є за що, але, але. Візьмемо, по-перше, його тернарну теорію. Про те, що мітологія відображає поділ ІЄ-шушпільства на три страти: лабораторес (тих, хто їбошить в полі); беллаторес (тих, хто воює); ораторес (тих, хто багато пиздить без толку). І справді, ця схема працює для багатьох спільнот, і не лише ІЄ. Одначе, коли ми накладаємо цю схему на Скандинавію, вона дає збій. Бо ми не бачимо у нордів окремої страти ораторес. Ми бачимо уламки цієї страти в образах þulr, völva, скальдів тощо. Зате — бачимо окрему страту рабів (þræl). З іншого боку — в ON-мові слова на позначення жерців присутні. Це нам каже про злам торадиції, який відбувся дето в епоху венделя (а може і раніше). По-друге, теорія Мітра-Варуни. Мітра — це закон, захист, стабільність. Варуна — хаос, гра, творчий простір. Бачимо це у нордів? Та бачимо, бачимо, не робіть вигляд, що не бачите. Мітра це: Тор, Тюр, Геймдалль. Варуна це: Одін і Локі. Просто продивіться сюжети їхньої взаємодії, і все стане ясно. Але. Проблема з дідом Жорою в тому, що за його благословенням дехто і досі намагається підігнати кожну ІЄ міфологічну картину під його стрункі схеми. А вони, блять, не підганяються. Чого ж так? 🤔 А хуй його знає, товарищ конунг. Може тому, що треба враховувати ЛОКАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ?! Може треба подумати, що від часів ІЄ-спільноти минули віки і тисячоліття, і носії спільної міфології (про релігію я спеціально промовчу з причин очевидних) розбрелися по всіх усюдах, вступаючи в контакт з різноманітними місцевими спільнотами, і НЕ МОГЛИ уникнути їхнього впливу? А також те, що на формування кожної конкретної традиції впливали конкретні ж місцеві умови — кліматичні, географічні, економічні тощо? Висновок такий. Дюмезіль дав пречудову загальну схему, яка загалом працює і є універсальною для ІЄ-світу, але, намагаючись пояснити через неї кожну конкретну традицію, варто зважати на локальний контекст. Інакше є ризик втрапити у пастку з ванами-диванами, про яку було десь сильно вище. Коротше кажучи: шануй Дюмезіля, але не превозноси Дюмезіля. Будь сам собі Дюмезілем (с) Лао-цзи

Оголошується ЗБІР ДЛЯ ЗАХИСНИКІВ З КРУТИМ РОЗІГРАШЕМ! Збираємо для БФ «Bavovna Help» на вантажівку для Харківського ППО. Наша ціль — 100 000 грн. Моя ціль — 20.000 грн! Ця машина допоможе підрозділу оперативно переміщати озброєння, обладнання та техніку й бути там, де вони потрібні найбільше. Тому відкриваю свою мінібанку й прошу вас долучитися будь-яким внеском. ЗА ДОНАТ від 100 ГРН є можливість виграти книгу (один донат 100 грн = 1 квиток на 1 книгу. Хочеш 2? З тебе 200 грн і в коментарі до цього допису — скрін і назви книг. Так само можна 3, 4, словом скільки хочеця!) Посилання на банку — https://send.monobank.ua/jar/AVU7a89gNg PayPal для закордонних: somaneroandalek@gmail.com Дякую кожному, хто долучиться! ПС. книги вислав мій друг, побажав лишитися анонімним — там ще ціла шухляда томів:)

Ти диви який вумний! Але посутньо все так — дійсно, іншого світогляду в ІЄ не є. Але. Відсутність вибору, друже Віталію, може демотивувати індивіда в його діях. Він може не захтіти діяти в світі, де його позбавили свободи. Чи так трапляється в сагах? Ні. Еґіль, Раґнар, Сіґурд і інші північні козаки діють так, ніби їх качнули адреналіном. Тому просто пояснення кшталту: листя зелені, птахи літають недостатньо. Треба ще сенс надати. І ось тут я згоден — це ІЄ-ідеологема, а не конкретно нордична. Локальна особливість давнішого світогляду. Хайль... Ой, не то. Семен Б., з неопублікованого листа "Проти антисеменізму в працях Віталія Кривоноса"

Так а іншого світогляду, крім умовно-релігійного, і не має. І він не обіцяти тобі щось має, а базово пояснювати світ і твоє у ньому місце. А тейк про сенс як вписаність у гранд-наратив — це походу досить давня ІЄ-шна ідея, тут норди не унікальні (панове Семен і Бобер можуть підтримати або опонувати, решті запастися 🍿)

Напередвизначеність як свобода Можна подумати: а яка радість від життя, коли ти знаєш, що: а) боги помруть у битві — оті самі боги, яким ти б’єш доземні поклони; б) ти теж смертний — і тобі ніхера не обіцяно: відбувається нордичний рандом — можливо, до Фреї (гіпотеза: якщо ти чаклунка, наприклад), можливо — до Одіна (схема відбору смакова), або до Тора — якщо ти ходиш на РАБоту; в) вся твоя соціальна історія не веде до можливості гедонізму: ти живеш у світі, де або вбивають, або вбиваються. Питання: як можна бути не те що щасливим, а навіть просто вірним релігійному світогляду, який нічого тобі не обіцяє, ба більше — веде тебе до невтішного кінця? Відповідь: телос — тобто мета, тобто сенс. Скандинави, як і не лише вони, живуть у долітарівську добу «великих наративів» — сюди ж і магічна сила промов конунґа перед його гридями. Сама нарація — це вже магічна штука: вона уможливлює розуміння себе-у-світі, вона кудись тебе веде і звідкись тебе виводить. У ній ти — частка історії: великої, величної, широкої, заворожувальної. У такому збагненому світі можлива і родова історія, і героїчне сказання. Не закинутість у світ — але вписаність у світ. Пункт номер два: трагічність — як простір для краси. Це вже посутньо європейська штука: класно не тоді, коли смішно, а коли сумно й остаточно. Адже з’являється простір для емпатії, сентименту, залишається прив’язка до того, хто помер за тебе — чого не сподіваєшся від комедії, бо там ніхто не ставить себе на кін. Заперечення: чи мислили себе скандинави саме так, як-от вище описано? Судячи із саг — так, мислили. Мова була просякнута поняттями, які є ідеологічними, — від hamingja до örlög. І — здогадно — ці терміни, хай і не всі в повному обсязі, але знали всі прошарки скандинавського суспільства. Висновок: жити треба не лише заради щастя, а ще й заради сенсу. Сенс — себто телос, себто мета — уможливлює твоє конституювання. Ти є ти, бо ти вписаний у великий наратив. Шана великим наративам!

Напередвизначеність як свобода Можна подумати — а яка радість од життя, коли ти знаєш, що: а) боги помруть в битві — оті самі боги, яким ти бʼєш доземні,

Культ і божество Якось на станції "Вавилон-5" посол нарнської цивілізації Ґ'Кар заходить до помешкання начальника служби безпеки станції Майкла Гарібальді і бачить у нього на стіні плакат з Дональд Даком. Питає: - А хто то? - То герой давньої людської культури, - каже Гарібальді. - Мабуть, ваше хатнє божество? - питає посол. - Да, то моє хатнє божество, - каже Гарібальді, не бажаючи вдаватися у подробиці. Більша частина скандинавських богів — це такий самий Дональд Дак. Адже відомо, що надійно засвідчені культи лише самих головних богів: Одіна, Тора, Тюра, Фрейра, Фреї, Нйорда, Улля, Скаді, ще когось. Інші культи засвідчені ненадійно (див. пантеон Сноррі з його "Едди"). І є ціла купа богів, чиї культи не засвідчені взагалі ніяк (привіт, Локі). Але це не означає, що цих богів, умовно кажучи, не існувало. Вони виконували важливу функцію у міфологічному наративі. Уявіть собі скандинавську міфологію без Локі. Мені особисто важко це уявити. Або без матінки Анґрбоди. Або без Гель. Або без Геймдалля. Прісна хуйня якась виходить а не міфологія. Божественні постаті потрібні не лише для того, щоб їм вклонятися, а й для побудови етиологічгного сюжету. Або для космогонічного. Або для есхатологічного. Божество має виконувати якусь функцію — але зовсім НЕ зобов'язане опікуватися явищами, об'єктами або процесами, від яких залежить людський добробут. Бо вже у дуже архаїчні часи люди відчували, що світ сильно більший за їхній людським закуток, сильно складніший, і що у богів своє весілля і вони не мають виконувати всі наші забаганки. Зрештою: - Я вам нічого не винен, - сказав Локі і перетворився на лосося.

🐸❤️Середулька, мої чювачюльки: 👇👇👇

Уся суть скандинавської релігії полягала в тому, що лише вона серед усіх міфологій навчала людей служити богам, які свідомо вступали в бій, притиснуті спиною до стіни, і зрештою неодмінно мали бути переможені. «Я вирушаю померти разом з Одіном», — сказав мандрівник у притчі Стівенсона, тим самим довівши, що Стівенсон зрозумів дещо про північний дух, чого Німеччина так і не змогла збагнути. Боги впадуть. Мудрість Одіна, жартівлива відвага Тора — а Тор був чимось на кшталт йоркширця — і краса Бальдра зрештою будуть розтрощені realpolitik тупих велетнів і потворних тролів. Але це аж ніяк не змінює вірності жодної вільної людини. Тож, як і слід було очікувати, справжня германська поезія цілком присвячена героїчним постатям і боротьбі проти безнадійної переваги сил.

— К. С. Льюїс, «Першорядні та другорядні речі»

А це Мімір-ГПТ вправляється у тюремному гуморі

Мудрість турсів Той, хто, як адмін, починав свій шлях до скандинавської міфології з такого автентичного і авторитетного джерела, як повість Дж. Р. Р. Толкіна «Гобіт», може пригадати сцену, де герої втрапили на обід до трьох тролів у якості основної страви, і врятувалися лише завдяки кмітливості пана Торбинса. Ці троє кулінарів, як і тролі у Толкіна загалом, зображені як неймовірно сильні й неймовірно ж тупі, карикатурні, даруйте на слові, жлобиська. Це загалом відповідає казковій традиції, але сагові та еддичні пращури тролів – йотуни, турси, хримтурси – все ж у цьому аспекті помітно відрізнялися. Відомо чимало сюжетів, де йотуни є носіями прадавнього таємного знання. Їхня обізнаність настільки велика, що не лише смертні, а й боги не гребують у них консультуватися. Серед образів мудрих велетів: - Вавтруднір - Мімір - Вьольва з "Пророцтва Вьольви" - Гюндла - Доврі - Неназваний дядько Одіна, син Бьольторна - Ґейрнев’я - Vagnopthus Саксона Задротика - і ще багато багато інших Бачимо, що принаймні деякі турси виступають як носії знання, яке часто стає в пригоді іншим мешканцям дев’яти світів. Функціонально вони можуть бути наставниками (навчати законів, мистецтв, побутових навичок, магії), джерельною базою знання про минуле (таким собі живим архівом), провидцями, інтелектуальними опонентами. Умови доступу до знання, як бачимо, були геть не однаковими і прямо залежали від обставин, але очевидно одне: турсів можна винуватити у браку манер, вишуканого смаку, надмірної агресивності, сексуальній нестриманості, але підозрювати їх усіх у дурості – це велика помилка. Пояснити мудрість йотунів досить просто. Вони були першими мешканцями дев’яти світів, причому тоді, коли світи як такі ще не утворилися. Їхній народ живе довше за будь-який інший, а відтак і досвіду має більше. Знання і вміння передавалися серед йотунів із покоління у покоління. Вони пам’ятають те, чого інші просто не могли бачити. Уявіть собі істоту настільки давню, що вона пам’ятає, як із хмари газу в космосі утворилося наше сонце, і уявіть, що ви можете спілкуватися з цією істотою. Це і буде – йотун, турс, хримтурс. Відтак вищезгадана формула «тупий, мов турс» є облудною стереотипізацією за етнічною ознакою. Ми це рішуче засуджуємо!