Ravensfjord

Оголошується ЗБІР ДЛЯ ЗАХИСНИКІВ З КРУТИМ РОЗІГРАШЕМ! Збираємо для БФ «Bavovna Help» на вантажівку для Харківського ППО. Наша ціль — 100 000 грн. Моя ціль — 20.000 грн! Ця машина допоможе підрозділу оперативно переміщати озброєння, обладнання та техніку й бути там, де вони потрібні найбільше. Тому відкриваю свою мінібанку й прошу вас долучитися будь-яким внеском. ЗА ДОНАТ від 100 ГРН є можливість виграти книгу (один донат 100 грн = 1 квиток на 1 книгу. Хочеш 2? З тебе 200 грн і в коментарі до цього допису — скрін і назви книг. Так само можна 3, 4, словом скільки хочеця!) Посилання на банку — https://send.monobank.ua/jar/AVU7a89gNg PayPal для закордонних: somaneroandalek@gmail.com Дякую кожному, хто долучиться! ПС. книги вислав мій друг, побажав лишитися анонімним — там ще ціла шухляда томів:)

Ти диви який вумний! Але посутньо все так — дійсно, іншого світогляду в ІЄ не є. Але. Відсутність вибору, друже Віталію, може демотивувати індивіда в його діях. Він може не захтіти діяти в світі, де його позбавили свободи. Чи так трапляється в сагах? Ні. Еґіль, Раґнар, Сіґурд і інші північні козаки діють так, ніби їх качнули адреналіном. Тому просто пояснення кшталту: листя зелені, птахи літають недостатньо. Треба ще сенс надати. І ось тут я згоден — це ІЄ-ідеологема, а не конкретно нордична. Локальна особливість давнішого світогляду. Хайль... Ой, не то. Семен Б., з неопублікованого листа "Проти антисеменізму в працях Віталія Кривоноса"

Так а іншого світогляду, крім умовно-релігійного, і не має. І він не обіцяти тобі щось має, а базово пояснювати світ і твоє у ньому місце. А тейк про сенс як вписаність у гранд-наратив — це походу досить давня ІЄ-шна ідея, тут норди не унікальні (панове Семен і Бобер можуть підтримати або опонувати, решті запастися 🍿)

Напередвизначеність як свобода Можна подумати: а яка радість від життя, коли ти знаєш, що: а) боги помруть у битві — оті самі боги, яким ти б’єш доземні поклони; б) ти теж смертний — і тобі ніхера не обіцяно: відбувається нордичний рандом — можливо, до Фреї (гіпотеза: якщо ти чаклунка, наприклад), можливо — до Одіна (схема відбору смакова), або до Тора — якщо ти ходиш на РАБоту; в) вся твоя соціальна історія не веде до можливості гедонізму: ти живеш у світі, де або вбивають, або вбиваються. Питання: як можна бути не те що щасливим, а навіть просто вірним релігійному світогляду, який нічого тобі не обіцяє, ба більше — веде тебе до невтішного кінця? Відповідь: телос — тобто мета, тобто сенс. Скандинави, як і не лише вони, живуть у долітарівську добу «великих наративів» — сюди ж і магічна сила промов конунґа перед його гридями. Сама нарація — це вже магічна штука: вона уможливлює розуміння себе-у-світі, вона кудись тебе веде і звідкись тебе виводить. У ній ти — частка історії: великої, величної, широкої, заворожувальної. У такому збагненому світі можлива і родова історія, і героїчне сказання. Не закинутість у світ — але вписаність у світ. Пункт номер два: трагічність — як простір для краси. Це вже посутньо європейська штука: класно не тоді, коли смішно, а коли сумно й остаточно. Адже з’являється простір для емпатії, сентименту, залишається прив’язка до того, хто помер за тебе — чого не сподіваєшся від комедії, бо там ніхто не ставить себе на кін. Заперечення: чи мислили себе скандинави саме так, як-от вище описано? Судячи із саг — так, мислили. Мова була просякнута поняттями, які є ідеологічними, — від hamingja до örlög. І — здогадно — ці терміни, хай і не всі в повному обсязі, але знали всі прошарки скандинавського суспільства. Висновок: жити треба не лише заради щастя, а ще й заради сенсу. Сенс — себто телос, себто мета — уможливлює твоє конституювання. Ти є ти, бо ти вписаний у великий наратив. Шана великим наративам!

Напередвизначеність як свобода Можна подумати — а яка радість од життя, коли ти знаєш, що: а) боги помруть в битві — оті самі боги, яким ти бʼєш доземні,

Культ і божество Якось на станції "Вавилон-5" посол нарнської цивілізації Ґ'Кар заходить до помешкання начальника служби безпеки станції Майкла Гарібальді і бачить у нього на стіні плакат з Дональд Даком. Питає: - А хто то? - То герой давньої людської культури, - каже Гарібальді. - Мабуть, ваше хатнє божество? - питає посол. - Да, то моє хатнє божество, - каже Гарібальді, не бажаючи вдаватися у подробиці. Більша частина скандинавських богів — це такий самий Дональд Дак. Адже відомо, що надійно засвідчені культи лише самих головних богів: Одіна, Тора, Тюра, Фрейра, Фреї, Нйорда, Улля, Скаді, ще когось. Інші культи засвідчені ненадійно (див. пантеон Сноррі з його "Едди"). І є ціла купа богів, чиї культи не засвідчені взагалі ніяк (привіт, Локі). Але це не означає, що цих богів, умовно кажучи, не існувало. Вони виконували важливу функцію у міфологічному наративі. Уявіть собі скандинавську міфологію без Локі. Мені особисто важко це уявити. Або без матінки Анґрбоди. Або без Гель. Або без Геймдалля. Прісна хуйня якась виходить а не міфологія. Божественні постаті потрібні не лише для того, щоб їм вклонятися, а й для побудови етиологічгного сюжету. Або для космогонічного. Або для есхатологічного. Божество має виконувати якусь функцію — але зовсім НЕ зобов'язане опікуватися явищами, об'єктами або процесами, від яких залежить людський добробут. Бо вже у дуже архаїчні часи люди відчували, що світ сильно більший за їхній людським закуток, сильно складніший, і що у богів своє весілля і вони не мають виконувати всі наші забаганки. Зрештою: - Я вам нічого не винен, - сказав Локі і перетворився на лосося.

🐸❤️Середулька, мої чювачюльки: 👇👇👇

Уся суть скандинавської релігії полягала в тому, що лише вона серед усіх міфологій навчала людей служити богам, які свідомо вступали в бій, притиснуті спиною до стіни, і зрештою неодмінно мали бути переможені. «Я вирушаю померти разом з Одіном», — сказав мандрівник у притчі Стівенсона, тим самим довівши, що Стівенсон зрозумів дещо про північний дух, чого Німеччина так і не змогла збагнути. Боги впадуть. Мудрість Одіна, жартівлива відвага Тора — а Тор був чимось на кшталт йоркширця — і краса Бальдра зрештою будуть розтрощені realpolitik тупих велетнів і потворних тролів. Але це аж ніяк не змінює вірності жодної вільної людини. Тож, як і слід було очікувати, справжня германська поезія цілком присвячена героїчним постатям і боротьбі проти безнадійної переваги сил.

— К. С. Льюїс, «Першорядні та другорядні речі»

А це Мімір-ГПТ вправляється у тюремному гуморі

Мудрість турсів Той, хто, як адмін, починав свій шлях до скандинавської міфології з такого автентичного і авторитетного джерела, як повість Дж. Р. Р. Толкіна «Гобіт», може пригадати сцену, де герої втрапили на обід до трьох тролів у якості основної страви, і врятувалися лише завдяки кмітливості пана Торбинса. Ці троє кулінарів, як і тролі у Толкіна загалом, зображені як неймовірно сильні й неймовірно ж тупі, карикатурні, даруйте на слові, жлобиська. Це загалом відповідає казковій традиції, але сагові та еддичні пращури тролів – йотуни, турси, хримтурси – все ж у цьому аспекті помітно відрізнялися. Відомо чимало сюжетів, де йотуни є носіями прадавнього таємного знання. Їхня обізнаність настільки велика, що не лише смертні, а й боги не гребують у них консультуватися. Серед образів мудрих велетів: - Вавтруднір - Мімір - Вьольва з "Пророцтва Вьольви" - Гюндла - Доврі - Неназваний дядько Одіна, син Бьольторна - Ґейрнев’я - Vagnopthus Саксона Задротика - і ще багато багато інших Бачимо, що принаймні деякі турси виступають як носії знання, яке часто стає в пригоді іншим мешканцям дев’яти світів. Функціонально вони можуть бути наставниками (навчати законів, мистецтв, побутових навичок, магії), джерельною базою знання про минуле (таким собі живим архівом), провидцями, інтелектуальними опонентами. Умови доступу до знання, як бачимо, були геть не однаковими і прямо залежали від обставин, але очевидно одне: турсів можна винуватити у браку манер, вишуканого смаку, надмірної агресивності, сексуальній нестриманості, але підозрювати їх усіх у дурості – це велика помилка. Пояснити мудрість йотунів досить просто. Вони були першими мешканцями дев’яти світів, причому тоді, коли світи як такі ще не утворилися. Їхній народ живе довше за будь-який інший, а відтак і досвіду має більше. Знання і вміння передавалися серед йотунів із покоління у покоління. Вони пам’ятають те, чого інші просто не могли бачити. Уявіть собі істоту настільки давню, що вона пам’ятає, як із хмари газу в космосі утворилося наше сонце, і уявіть, що ви можете спілкуватися з цією істотою. Це і буде – йотун, турс, хримтурс. Відтак вищезгадана формула «тупий, мов турс» є облудною стереотипізацією за етнічною ознакою. Ми це рішуче засуджуємо!

Професор Мімір читає лекцію малим асенятам

Страх і відраза бюрократії йотунів (спіч Фреї)   У нас була йотунка Гюндла, напій пам’яті, Оттар, перетворений на кабана, вівтар Фреї, список пращурів Оттара, «Коротке пророцтво Вьольви», смерть Бальдра, походження вьольв, ворожбиток, сейдманів, йотунів і Геймдалля, Хрімнір, Хрісінґ, Хрор, а також Локі, який з’їв серце жінки і породив кожну почвару.   Не те щоб усе це було конче необхідно, щоб встановити права на спадок одного норвезького конунга, але коли починаєш хизуватися ерудицією і знаннями онтологічного характеру – спинитися важко.   Найбільше мене непокоїло «Коротке пророцтво». Немає нічого страшнішого, химернішого і безвідповідальнішого, ніж Гюндла, яка дорвалася до пророкування.   Я знала, що колись ми підсядемо і на цю гидоту...

На Пломені знижки — наприклад наші Саги за вигідними 470 грн проти 600. Встигни додати в кошик і оплатити. А також візьми в придачу Йоль і інші хороші фоліанти! https://plomin.org/product/vinland-saga/

Знову звертаюсь до вас по допомогу. Як завжди внутрішні фінанси хлопців вичерпались. А розвивати новостворений підрозділ БПАК 106 бату життєво необхідно, бо це те що зараз тримає наступ підарів на Дружківку, Крамаху, Славянськ. Тому знову звертаюсь до вас. Банка для пілотів Ця банка створена для підтримки пілотів мавіків. Грощі підуть на чохли маскувальні для старлінків та антен. Хлопцям потрібні довгі кабеля для більш безпечного та віддаленого перебування від антени. Даний збір несе великий вклад в нашу роботу. Дякую всім! 🎯Ціль: 50 000.00 ₴ 🔗Посилання на Банку https://send.monobank.ua/jar/8RYyZVKiQm 💳Номер картки Банки 4874 1000 3180 6527 Пей пал. Eugen Pinak: PayPal: Name: YEVGEN PINAK, Email: pinak77@yahoo.com Тримаєм стрій!

Про нордичну самоіронію   В нашому чаті іноді (часто) буває гумористичний контент про різних там скандинавських богів і їхні взаємини. По ідеї це мало б ображати богів і їхніх послідовників, але – не ображає. Адже самоіронія зашита у самому міфологічному наративі. У «Старшій Едді» є прекрасні тому приклади. Пісня про Гюміра – це анекдот про рибалку. Пісня про Трюма висміює Торову гіпермаскулінність, зображаючи його в жіночі подобі. Пісня про Гарбарда ілюструє класичний діалог у стилі «ТИ ХУЙ – САМ ТИ ХУЙ». Нарешті, у Пересварці Локі у максимально кумедний спосіб принижуються тупо всі боки, включно з самим Локі. Подібних прикладів можна ще назбирати чималенько. Певний час існувала тенденція представляти ці сюжети як пізні, написані християнами, спеціально, щоб принизити та висміяти поганських богів. Але ефект від такого висміювання неочевидний. Позаяк сюжети, що ілюструють халепи, у встрягають боги, відомі й поза умовно-анекдотичною традицією, можна припустити, що норди чудово знали ціну своїм богам. У сагах християнська пропаганда реалізується в інший спосіб: висміюються не боги, а їхні послідовники, ревні язичники. Бо людину людина принизити може, а бога – ні, богу похуй (вибачте на незугарній внутрішній римі). До речі – так само і греки, й індуси кепкували з власних богів задовго до всякого християнства, і нічого, нормальні виросли. Вважаючи богів чимось аж таким святим, що з них не можна сміятися, ми розписуємося у власному культурному християнстві. І то – це лише на перший погляд! Адже як відомо, і в християнській Європі існувала традиція насміхатися над божественним. Йдеться, звісно ж, про карнавальну культуру. Під час карнавалу світ ніби вивертався навиворіт, і ось уже у сраку п’яний біскуп з амвону розповідає пастві анекдоти про апостолів, Діву Марію і всіх святих. Докладніше про це можна почитати хоча б у книзі Стефанії Демчук «Доба постів і карнавалів». Інша справа, що у християнській традиції сміх над святим був чітко регламентованим згідно-відповідно певному хронотопу, а саме – часу і місцю карнавалу. Тобто цей сміх мав природу ритуальну. Чи так само було у нордів? На жаль, ми не дуже добре знаємо реакцію авдиторії на кумедні історії про богів і про контекст їхнього виконання. Можливо, і в германській традиції було заведено розповідати ці анекдоти у певний святковий час, поза основним ритуалом і поза часом, сказати би, профанним. По типу: принесли жертву, помолилися, причастилися (хильнули ритуальне пійло і похавали коня), а тепер можна і байки травити... Цього ми напевно знати не можемо. Але той факт, що норди сміялися зі своїх богів, ще не означає автоматично, що вони їх зневажали або й не вірили у них, як свого часу дописалися деякі дослідники з клану деконструкторів. У системі сегментованого часопростору (а він таки був сегментованим) – сегментованою була і свідомість. Хтось би сказав – шизофренія; ми скажемо – впорядкування психіки і захист від шизофренії. Цікаво, що сказав би з цього приводу містор Юнґ... А ми скажемо так: здорова самоіронія – ознака вільного духу і живої традиції. Друга справа, що, звісно, для всякого сміху потрібен відповідний контекст. Інакше буде як у «Повчаннях Високого»:  

Мудрим ся має, хто з хати чкурнув, образивши гостя; не знає дотепник, що жартом своїм гнів набалакав на себе.

  Короче, перед тим, як управлятися у дотепах, Думай-те.

🔥 Огюст де Вільє де Ліль-Адан «Жорстокі оповідання» — передзамовлення

Збірка новел французького письменника Огюста де Вільє де Ліль-Адана півтора століття потому виглядає наче похмуре й дивовижно точне пророцтво. Класик символізму та темної романтики зазирнув углиб людської душі, віднайшовши там приховані страхи, вади й справжній людський безум. Його гостра соціальна сатира не втрачає на силі й сьогодні. Автор змальовує сучасників, засліплених культом матерії, прагматики та сліпою вірою в технічний поступ. Вільє де Ліль-Адан пророче передбачив нашу цифрову буденність: тотальну владу реклами, штучність людських стосунків та механізацію живої бесіди. «Жорстокість» цих творів — це тонка анатомія втрати людяності в беззмістовній гонитві за успіхом, статусом та грошима, що підміняють собою справжні духовні орієнтири. Уперше перекладені українською, ці твори стануть справжнім відкриттям для шанувальників інтелектуального занепаду Едґара Аллана По та Говарда Філіпса Лавкрафта, похмурої поетики Шарля Бодлера, парадоксальної прози Оскара Вайлда, а також французьких поетів-символістів, які вважали автора своїм духовним отцем.

Ціна — 540 (600) грн. Замовити можна на нашому сайті: https://plomin.org/product/contes-cruels/

Позаяк тут є про Русь, а Русь зазнали тектонічних впливів нордів, ввжаю цей випуск актуальним для каналу (ладно, я б і не актуальний сюди закинув). Тож швартуйтесь — поговорімо нарешті для тягар української людини! https://www.youtube.com/watch?v=Tt9BSurur74&feature=youtu.be

ПОБАЖАННЯ ВЕРХОВНОМУ АДМІНОВІ 🙋‍♂️ Крім основних рукописів Молодшої Едди, на які спирався ваш переклад у минулому виданні, як відомо, існують і інші - наприклад, два рукописи з уривками з обох Едд - AM 748 I 4to (приблизно 1300 рік) та AM 757 a 4to (приблизно 1400 рік). Зокрема у них є свої варіанти Nafnaþulur "Пісні імен". Вони обидва були опубліковані у другому томі видання Молодшої Едди за редакцією Сігурдссона/Йонссона за 1852 рік. І обидва переліки містять додаткові розділи, яких немає у Nafnaþulur, що були вже перекладені - імена конунгів, двергів, островів, фйордів, місяця, дерев, воронів, коней, птиці, одягу і багато чого ще. 👉 Але найбільше, що нас цікавить, і чого немає поки що в жодному з перекладів - це 115 імен Одіна, третина з яких більше не зустрічається взагалі ніде! Бо у минулому виданні імена Тора та інших синів Одіна є, а самого Одіна - немає. 🤷‍♂️ Так от було б дуже чудово, пане Віталію, якби в майбутніх виданнях Молодшої Едди ви змогли б зробити оновлений і доповнений варіант перекладу Пісні імен 🤩 Гадаю, багато хто зі мною погодиться. Ну це я так, губу розкатав…

Тінна була така беззахисна, абсолютно гола, в освітленій кімнаті, сама вдома, і ніколи в житті ще не відчувала такого жаху. Усе ще стоячи у ванні, вона здригнулася та упала, падіння було водночас нереальним і страшним, мить, що здалася вічністю, і Тінна була певна, що то її остання мить, певна, що вона заб'є голову й утопиться. Якимось дивом їй удалося виставити руки й упати у воду, не завдавши собі шкоди. Вона вилізла з ванни, налякана, тінь, майже нерухома — усе ще за вікном, і не було сумніву, що там стоїть людина. Тінна помчала коридором, раз у раз послизаючись босими мокрими ногами на ковзкій підлозі, спершу кинулася до вхідних дверей і посмикала ручку. На щастя, двері були замкнені. Потім зайшла до маленької гостьової кімнати, єдиної у квартирі без вікон, і замкнулася там, хоча двері навряд чи могли убезпечити її в разі потреби. Кінець кінцем вона підсунула під двері письмовий стіл, що стояв у кімнаті. Хто б це міг бути й чому вона в це вплуталася? Це точно пов'язано з подіями в лікарні, інших варіантів не лишалося... Тінна згорнулася в темряві, у кутку, гола, тремтлива, самотня й покинута, вслухаючись у власне серцебиття та намагаючись усе це осягнути.

— Раґнар Йонассон, "Біла смерть"