Ravensfjord

Знаю — забембав. Але — кажуть, тут люблять Русь. А хто любить Русь — мус любить козаків, бо — маннербюнд, мужеське братство, тільки спробуйте пожартувати про те, про що ви подумали. Тож — одна з найпопулярніших дум козацьких — про козака Голоту.

Дай же, Боже, щоб козаки пили да гуляли, Хороші мислі мали, Од мене більшу добичу брали І неприятеля під нозі топтали!» Слава не вмре, не поляже Од нині до віка! Даруй, боже, на многі літа!

До речі, якби хто питавси — невмируща слава проявилась і серед військової верстви Русі. Ось тобі і спадок праіндоєвропейців.

Ігор на Дін воїв веде! Уже бо біди його птаство по дубах пильнує, вовки жах наводять по яругах, орли клектом на кості звірів зовуть, лисиці брешуть на черленії щити. О Руськая земле, уже за шоломʼянем єси! Довго ніч меркне. Зоря-світ запалала. Мла поля покрила. Щебіт солов’їв заснув, говір галок пробудивсь. Русичі великії поля черленими щитами перегородили, шукаючи собі честі, а князю — слави.

— Слово про похід Ігорів, Ігоря, сина Святослава, внука Олега (ритмічний переклад Леоніда Махновця)

Дюмезіль наголошував, що він не вважає обов'язковою повсюдно відповідність суспільної диференціації індоєвропейських народів троїстому поділові на жерців, вояків і селян. На його думку, ідея такого, а не інакшого поділу соціуму в цих етнічних груп зберігалась у вигляді зразка, який полегшував розуміння як суспільства, так і керованої міфологічними силами природи.

— Александр Ґейштор, «Словʼянська міфологія» Та шо нінада тут — чудово дядя Жора усвідомлював локальні особливості. Херню наробили вже його учні і послідовники. До речі, така ж біда з учнями Дж. Сміта — вони навпаки пішли шляхом дяді Коваля досліджувати все локально і дослідили так локально, що все це перетворилось на свято релятивізму (а це — від Агрімана!).

Слово на захист Дяді Жори (Дюмезіленка) Засрали тут в чаті дядю Жору. Дарма ви так, дарма. Дядя Жора багато зробив як для індоєвропеїстики загалом, так і для скандинавістики зокрема. Ми, звісно, багато його критикуємо — і є за що, але, але. Візьмемо, по-перше, його тернарну теорію. Про те, що мітологія відображає поділ ІЄ-шушпільства на три страти: лабораторес (тих, хто їбошить в полі); беллаторес (тих, хто воює); ораторес (тих, хто багато пиздить без толку). І справді, ця схема працює для багатьох спільнот, і не лише ІЄ. Одначе, коли ми накладаємо цю схему на Скандинавію, вона дає збій. Бо ми не бачимо у нордів окремої страти ораторес. Ми бачимо уламки цієї страти в образах þulr, völva, скальдів тощо. Зате — бачимо окрему страту рабів (þræl). З іншого боку — в ON-мові слова на позначення жерців присутні. Це нам каже про злам торадиції, який відбувся дето в епоху венделя (а може і раніше). По-друге, теорія Мітра-Варуни. Мітра — це закон, захист, стабільність. Варуна — хаос, гра, творчий простір. Бачимо це у нордів? Та бачимо, бачимо, не робіть вигляд, що не бачите. Мітра це: Тор, Тюр, Геймдалль. Варуна це: Одін і Локі. Просто продивіться сюжети їхньої взаємодії, і все стане ясно. Але. Проблема з дідом Жорою в тому, що за його благословенням дехто і досі намагається підігнати кожну ІЄ міфологічну картину під його стрункі схеми. А вони, блять, не підганяються. Чого ж так? 🤔 А хуй його знає, товарищ конунг. Може тому, що треба враховувати ЛОКАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ?! Може треба подумати, що від часів ІЄ-спільноти минули віки і тисячоліття, і носії спільної міфології (про релігію я спеціально промовчу з причин очевидних) розбрелися по всіх усюдах, вступаючи в контакт з різноманітними місцевими спільнотами, і НЕ МОГЛИ уникнути їхнього впливу? А також те, що на формування кожної конкретної традиції впливали конкретні ж місцеві умови — кліматичні, географічні, економічні тощо? Висновок такий. Дюмезіль дав пречудову загальну схему, яка загалом працює і є універсальною для ІЄ-світу, але, намагаючись пояснити через неї кожну конкретну традицію, варто зважати на локальний контекст. Інакше є ризик втрапити у пастку з ванами-диванами, про яку було десь сильно вище. Коротше кажучи: шануй Дюмезіля, але не превозноси Дюмезіля. Будь сам собі Дюмезілем (с) Лао-цзи

Оголошується ЗБІР ДЛЯ ЗАХИСНИКІВ З КРУТИМ РОЗІГРАШЕМ! Збираємо для БФ «Bavovna Help» на вантажівку для Харківського ППО. Наша ціль — 100 000 грн. Моя ціль — 20.000 грн! Ця машина допоможе підрозділу оперативно переміщати озброєння, обладнання та техніку й бути там, де вони потрібні найбільше. Тому відкриваю свою мінібанку й прошу вас долучитися будь-яким внеском. ЗА ДОНАТ від 100 ГРН є можливість виграти книгу (один донат 100 грн = 1 квиток на 1 книгу. Хочеш 2? З тебе 200 грн і в коментарі до цього допису — скрін і назви книг. Так само можна 3, 4, словом скільки хочеця!) Посилання на банку — https://send.monobank.ua/jar/AVU7a89gNg PayPal для закордонних: somaneroandalek@gmail.com Дякую кожному, хто долучиться! ПС. книги вислав мій друг, побажав лишитися анонімним — там ще ціла шухляда томів:)

Ти диви який вумний! Але посутньо все так — дійсно, іншого світогляду в ІЄ не є. Але. Відсутність вибору, друже Віталію, може демотивувати індивіда в його діях. Він може не захтіти діяти в світі, де його позбавили свободи. Чи так трапляється в сагах? Ні. Еґіль, Раґнар, Сіґурд і інші північні козаки діють так, ніби їх качнули адреналіном. Тому просто пояснення кшталту: листя зелені, птахи літають недостатньо. Треба ще сенс надати. І ось тут я згоден — це ІЄ-ідеологема, а не конкретно нордична. Локальна особливість давнішого світогляду. Хайль... Ой, не то. Семен Б., з неопублікованого листа "Проти антисеменізму в працях Віталія Кривоноса"

Так а іншого світогляду, крім умовно-релігійного, і не має. І він не обіцяти тобі щось має, а базово пояснювати світ і твоє у ньому місце. А тейк про сенс як вписаність у гранд-наратив — це походу досить давня ІЄ-шна ідея, тут норди не унікальні (панове Семен і Бобер можуть підтримати або опонувати, решті запастися 🍿)

Напередвизначеність як свобода Можна подумати: а яка радість від життя, коли ти знаєш, що: а) боги помруть у битві — оті самі боги, яким ти б’єш доземні поклони; б) ти теж смертний — і тобі ніхера не обіцяно: відбувається нордичний рандом — можливо, до Фреї (гіпотеза: якщо ти чаклунка, наприклад), можливо — до Одіна (схема відбору смакова), або до Тора — якщо ти ходиш на РАБоту; в) вся твоя соціальна історія не веде до можливості гедонізму: ти живеш у світі, де або вбивають, або вбиваються. Питання: як можна бути не те що щасливим, а навіть просто вірним релігійному світогляду, який нічого тобі не обіцяє, ба більше — веде тебе до невтішного кінця? Відповідь: телос — тобто мета, тобто сенс. Скандинави, як і не лише вони, живуть у долітарівську добу «великих наративів» — сюди ж і магічна сила промов конунґа перед його гридями. Сама нарація — це вже магічна штука: вона уможливлює розуміння себе-у-світі, вона кудись тебе веде і звідкись тебе виводить. У ній ти — частка історії: великої, величної, широкої, заворожувальної. У такому збагненому світі можлива і родова історія, і героїчне сказання. Не закинутість у світ — але вписаність у світ. Пункт номер два: трагічність — як простір для краси. Це вже посутньо європейська штука: класно не тоді, коли смішно, а коли сумно й остаточно. Адже з’являється простір для емпатії, сентименту, залишається прив’язка до того, хто помер за тебе — чого не сподіваєшся від комедії, бо там ніхто не ставить себе на кін. Заперечення: чи мислили себе скандинави саме так, як-от вище описано? Судячи із саг — так, мислили. Мова була просякнута поняттями, які є ідеологічними, — від hamingja до örlög. І — здогадно — ці терміни, хай і не всі в повному обсязі, але знали всі прошарки скандинавського суспільства. Висновок: жити треба не лише заради щастя, а ще й заради сенсу. Сенс — себто телос, себто мета — уможливлює твоє конституювання. Ти є ти, бо ти вписаний у великий наратив. Шана великим наративам!

Напередвизначеність як свобода Можна подумати — а яка радість од життя, коли ти знаєш, що: а) боги помруть в битві — оті самі боги, яким ти бʼєш доземні,

Культ і божество Якось на станції "Вавилон-5" посол нарнської цивілізації Ґ'Кар заходить до помешкання начальника служби безпеки станції Майкла Гарібальді і бачить у нього на стіні плакат з Дональд Даком. Питає: - А хто то? - То герой давньої людської культури, - каже Гарібальді. - Мабуть, ваше хатнє божество? - питає посол. - Да, то моє хатнє божество, - каже Гарібальді, не бажаючи вдаватися у подробиці. Більша частина скандинавських богів — це такий самий Дональд Дак. Адже відомо, що надійно засвідчені культи лише самих головних богів: Одіна, Тора, Тюра, Фрейра, Фреї, Нйорда, Улля, Скаді, ще когось. Інші культи засвідчені ненадійно (див. пантеон Сноррі з його "Едди"). І є ціла купа богів, чиї культи не засвідчені взагалі ніяк (привіт, Локі). Але це не означає, що цих богів, умовно кажучи, не існувало. Вони виконували важливу функцію у міфологічному наративі. Уявіть собі скандинавську міфологію без Локі. Мені особисто важко це уявити. Або без матінки Анґрбоди. Або без Гель. Або без Геймдалля. Прісна хуйня якась виходить а не міфологія. Божественні постаті потрібні не лише для того, щоб їм вклонятися, а й для побудови етиологічгного сюжету. Або для космогонічного. Або для есхатологічного. Божество має виконувати якусь функцію — але зовсім НЕ зобов'язане опікуватися явищами, об'єктами або процесами, від яких залежить людський добробут. Бо вже у дуже архаїчні часи люди відчували, що світ сильно більший за їхній людським закуток, сильно складніший, і що у богів своє весілля і вони не мають виконувати всі наші забаганки. Зрештою: - Я вам нічого не винен, - сказав Локі і перетворився на лосося.

🐸❤️Середулька, мої чювачюльки: 👇👇👇

Уся суть скандинавської релігії полягала в тому, що лише вона серед усіх міфологій навчала людей служити богам, які свідомо вступали в бій, притиснуті спиною до стіни, і зрештою неодмінно мали бути переможені. «Я вирушаю померти разом з Одіном», — сказав мандрівник у притчі Стівенсона, тим самим довівши, що Стівенсон зрозумів дещо про північний дух, чого Німеччина так і не змогла збагнути. Боги впадуть. Мудрість Одіна, жартівлива відвага Тора — а Тор був чимось на кшталт йоркширця — і краса Бальдра зрештою будуть розтрощені realpolitik тупих велетнів і потворних тролів. Але це аж ніяк не змінює вірності жодної вільної людини. Тож, як і слід було очікувати, справжня германська поезія цілком присвячена героїчним постатям і боротьбі проти безнадійної переваги сил.

— К. С. Льюїс, «Першорядні та другорядні речі»

А це Мімір-ГПТ вправляється у тюремному гуморі

Мудрість турсів Той, хто, як адмін, починав свій шлях до скандинавської міфології з такого автентичного і авторитетного джерела, як повість Дж. Р. Р. Толкіна «Гобіт», може пригадати сцену, де герої втрапили на обід до трьох тролів у якості основної страви, і врятувалися лише завдяки кмітливості пана Торбинса. Ці троє кулінарів, як і тролі у Толкіна загалом, зображені як неймовірно сильні й неймовірно ж тупі, карикатурні, даруйте на слові, жлобиська. Це загалом відповідає казковій традиції, але сагові та еддичні пращури тролів – йотуни, турси, хримтурси – все ж у цьому аспекті помітно відрізнялися. Відомо чимало сюжетів, де йотуни є носіями прадавнього таємного знання. Їхня обізнаність настільки велика, що не лише смертні, а й боги не гребують у них консультуватися. Серед образів мудрих велетів: - Вавтруднір - Мімір - Вьольва з "Пророцтва Вьольви" - Гюндла - Доврі - Неназваний дядько Одіна, син Бьольторна - Ґейрнев’я - Vagnopthus Саксона Задротика - і ще багато багато інших Бачимо, що принаймні деякі турси виступають як носії знання, яке часто стає в пригоді іншим мешканцям дев’яти світів. Функціонально вони можуть бути наставниками (навчати законів, мистецтв, побутових навичок, магії), джерельною базою знання про минуле (таким собі живим архівом), провидцями, інтелектуальними опонентами. Умови доступу до знання, як бачимо, були геть не однаковими і прямо залежали від обставин, але очевидно одне: турсів можна винуватити у браку манер, вишуканого смаку, надмірної агресивності, сексуальній нестриманості, але підозрювати їх усіх у дурості – це велика помилка. Пояснити мудрість йотунів досить просто. Вони були першими мешканцями дев’яти світів, причому тоді, коли світи як такі ще не утворилися. Їхній народ живе довше за будь-який інший, а відтак і досвіду має більше. Знання і вміння передавалися серед йотунів із покоління у покоління. Вони пам’ятають те, чого інші просто не могли бачити. Уявіть собі істоту настільки давню, що вона пам’ятає, як із хмари газу в космосі утворилося наше сонце, і уявіть, що ви можете спілкуватися з цією істотою. Це і буде – йотун, турс, хримтурс. Відтак вищезгадана формула «тупий, мов турс» є облудною стереотипізацією за етнічною ознакою. Ми це рішуче засуджуємо!

Професор Мімір читає лекцію малим асенятам

Страх і відраза бюрократії йотунів (спіч Фреї)   У нас була йотунка Гюндла, напій пам’яті, Оттар, перетворений на кабана, вівтар Фреї, список пращурів Оттара, «Коротке пророцтво Вьольви», смерть Бальдра, походження вьольв, ворожбиток, сейдманів, йотунів і Геймдалля, Хрімнір, Хрісінґ, Хрор, а також Локі, який з’їв серце жінки і породив кожну почвару.   Не те щоб усе це було конче необхідно, щоб встановити права на спадок одного норвезького конунга, але коли починаєш хизуватися ерудицією і знаннями онтологічного характеру – спинитися важко.   Найбільше мене непокоїло «Коротке пророцтво». Немає нічого страшнішого, химернішого і безвідповідальнішого, ніж Гюндла, яка дорвалася до пророкування.   Я знала, що колись ми підсядемо і на цю гидоту...

На Пломені знижки — наприклад наші Саги за вигідними 470 грн проти 600. Встигни додати в кошик і оплатити. А також візьми в придачу Йоль і інші хороші фоліанти! https://plomin.org/product/vinland-saga/

Знову звертаюсь до вас по допомогу. Як завжди внутрішні фінанси хлопців вичерпались. А розвивати новостворений підрозділ БПАК 106 бату життєво необхідно, бо це те що зараз тримає наступ підарів на Дружківку, Крамаху, Славянськ. Тому знову звертаюсь до вас. Банка для пілотів Ця банка створена для підтримки пілотів мавіків. Грощі підуть на чохли маскувальні для старлінків та антен. Хлопцям потрібні довгі кабеля для більш безпечного та віддаленого перебування від антени. Даний збір несе великий вклад в нашу роботу. Дякую всім! 🎯Ціль: 50 000.00 ₴ 🔗Посилання на Банку https://send.monobank.ua/jar/8RYyZVKiQm 💳Номер картки Банки 4874 1000 3180 6527 Пей пал. Eugen Pinak: PayPal: Name: YEVGEN PINAK, Email: pinak77@yahoo.com Тримаєм стрій!

Про нордичну самоіронію   В нашому чаті іноді (часто) буває гумористичний контент про різних там скандинавських богів і їхні взаємини. По ідеї це мало б ображати богів і їхніх послідовників, але – не ображає. Адже самоіронія зашита у самому міфологічному наративі. У «Старшій Едді» є прекрасні тому приклади. Пісня про Гюміра – це анекдот про рибалку. Пісня про Трюма висміює Торову гіпермаскулінність, зображаючи його в жіночі подобі. Пісня про Гарбарда ілюструє класичний діалог у стилі «ТИ ХУЙ – САМ ТИ ХУЙ». Нарешті, у Пересварці Локі у максимально кумедний спосіб принижуються тупо всі боки, включно з самим Локі. Подібних прикладів можна ще назбирати чималенько. Певний час існувала тенденція представляти ці сюжети як пізні, написані християнами, спеціально, щоб принизити та висміяти поганських богів. Але ефект від такого висміювання неочевидний. Позаяк сюжети, що ілюструють халепи, у встрягають боги, відомі й поза умовно-анекдотичною традицією, можна припустити, що норди чудово знали ціну своїм богам. У сагах християнська пропаганда реалізується в інший спосіб: висміюються не боги, а їхні послідовники, ревні язичники. Бо людину людина принизити може, а бога – ні, богу похуй (вибачте на незугарній внутрішній римі). До речі – так само і греки, й індуси кепкували з власних богів задовго до всякого християнства, і нічого, нормальні виросли. Вважаючи богів чимось аж таким святим, що з них не можна сміятися, ми розписуємося у власному культурному християнстві. І то – це лише на перший погляд! Адже як відомо, і в християнській Європі існувала традиція насміхатися над божественним. Йдеться, звісно ж, про карнавальну культуру. Під час карнавалу світ ніби вивертався навиворіт, і ось уже у сраку п’яний біскуп з амвону розповідає пастві анекдоти про апостолів, Діву Марію і всіх святих. Докладніше про це можна почитати хоча б у книзі Стефанії Демчук «Доба постів і карнавалів». Інша справа, що у християнській традиції сміх над святим був чітко регламентованим згідно-відповідно певному хронотопу, а саме – часу і місцю карнавалу. Тобто цей сміх мав природу ритуальну. Чи так само було у нордів? На жаль, ми не дуже добре знаємо реакцію авдиторії на кумедні історії про богів і про контекст їхнього виконання. Можливо, і в германській традиції було заведено розповідати ці анекдоти у певний святковий час, поза основним ритуалом і поза часом, сказати би, профанним. По типу: принесли жертву, помолилися, причастилися (хильнули ритуальне пійло і похавали коня), а тепер можна і байки травити... Цього ми напевно знати не можемо. Але той факт, що норди сміялися зі своїх богів, ще не означає автоматично, що вони їх зневажали або й не вірили у них, як свого часу дописалися деякі дослідники з клану деконструкторів. У системі сегментованого часопростору (а він таки був сегментованим) – сегментованою була і свідомість. Хтось би сказав – шизофренія; ми скажемо – впорядкування психіки і захист від шизофренії. Цікаво, що сказав би з цього приводу містор Юнґ... А ми скажемо так: здорова самоіронія – ознака вільного духу і живої традиції. Друга справа, що, звісно, для всякого сміху потрібен відповідний контекст. Інакше буде як у «Повчаннях Високого»:  

Мудрим ся має, хто з хати чкурнув, образивши гостя; не знає дотепник, що жартом своїм гнів набалакав на себе.

  Короче, перед тим, як управлятися у дотепах, Думай-те.