прεсвѷтεръ Юрїй

☦️🕊Житіє блаженної Ольги Флорівської, Христа ради юродивої. 31 серпня 2026 року, у день пам’яті святих мучеників Флора і Лавра, за Божественною літургією у Вознесенському Флорівському жіночому монастирі було прославлено у лику святих інокиню Ольгу (Кочановську; 1887–1971), яка подвизалася у цій обителі у ХХ ст. Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує житіє новопрославленої угодниці Божої. Серед подвижників ХХ століття є особливий сонм угодників Божих, які, наслідуючи давніх святих, «удаваним безумством викривали безумство світу». Благодатним даром духовної проникливості і здатністю розпізнавати в молитві волю Божу володіла і стариця, Христа ради юродива, блаженна інокиня Ольга (Кочановська), яка подвизалася у Флорівському монастирі. Блаженна Ольга мала дворянське походження, була вихована благочестиво, здобула хорошу освіту, розмовляла кількома мовами, а її вихованість і доброчинність виявлялися протягом усього життя, навіть у дні юродства. Ольга любила усамітнення, була ревнителькою благочестя і часто молилася ночами, знаходячи в молитвах відраду й утіху. Одного разу, як оповідає передання, Сама Божа Матір явилася дівчині під час нічної молитви, закликала її та благословила на життя «Христа ради». Як згодом говорила сама блаженна Ольга, голос Пречистої Богородиці виходив від Казанської ікони. Спосіб життя Ольги після чудесного явлення їй Пресвятої Богородиці різко змінився і вже не відповідав усталеним у сім’ї та суспільстві мирським прагненням. Слідуючи благословенню Глинських старців, поміщик Іван Кочановський у 1905 році привіз 18-річну Ольгу до Флорівського монастиря, «дівчину дивовижної краси та величі, у багатому вбранні, у капелюшку з вуаллю та дорогих черевичках», як згадували про неї сучасники. Вона принесла із собою Євангеліє, з яким згодом ніколи не розлучалася. Батько побудував для Ольги окрему келію на території Флорівського монастиря, яка знаходилася поруч із монастирським кладовищем. Ночі Ольга проводила в молитві серед могил, а вдень несла послухи в обителі. Вона часто лягала спати не на ліжко, а на підлогу, пояснюючи це особливо допитливим сестрам тим, що у ліжку спекотно. Маючи дар передбачення майбутнього, блаженна Ольга своїми молитвами нерідко оберігала людей, що її оточували, від бід. Дар духовної прозорливості блаженна Ольга приховувала під зовні безглуздими вчинками. Але поступово люди стали помічати, що за юродством блаженної приховуються Дари Святого Духа — усе, що вимовляли уста її, збувалося. З часом до неї за духовними настановами стали звертатися не лише миряни, а й священники. Деякі її вчинки ставали зрозумілими для очевидців лише з плином часу, і в її життєписі наведено чимало подібних випадків. У 1917 році розпочалися гоніння на Церкву. Про майбутні негаразди блаженна Ольга попереджала, передбачаючи і прийдешнє закриття Флорівської обителі. У тридцяті роки ХХ століття, коли храми та монастирі були закриті, духовенство було заарештоване, заслане або розстріляне, люди тягнулися до таких живих носіїв віри, як інокиня Ольга, звертаючись до неї за духовними настановами та втіхою. Закриття обителі для блаженної стало випробуванням, яке вона проходила у смиренні, терпінні та молитві. Молилася вона зазвичай глибокої ночі або рано-вранці, коли всі спали. Рівно о 4-й годині ранку блаженна, разом із матушкою Марією, піднімалася на Володимирську гірку, де й звершувала свій молитовний подвиг. Повний текст житія розміщений на сайті.

На що схожа любов? У неї є руки, щоб допомагати іншим; у неї є ноги, щоб поспішати на допомогу до бідних і нужденних; у неї є очі, щоб бачити горе і злидні; у неї є вуха, щоб чути людські зітхання та скорботи, — ось на що схожа любов! ©️ святитель Августин Аврелій, єпископ Гіппонський

Митрополит Антоній Блум одного разу звернув увагу на те, що єдиною заповіддю, яка дійшла до нас від Божої Матері є Її слова на шлюбі в Кані Галілейській: «Що скаже Він [Христос] вам — те зробіть» (Ін. 2:5). Спаситель же, в свою чергу, покликав нас до любові (Ін. 13:35), вершиною чого є Свята Євхаристія, яку Він звелів творити у спомин про Нього (Лк. 22:19). Жодні земні вподобання чи людські симпатії будь-якого напрямку ніщо перед величчю Чаші Життя, адже тільки у Христі і можливо бути християнином та реально віруючою людиною: віруючою у Нього та люблячою Його Матінку — Ту, Яка власне і народила Життя, Котре нині приймає Її пресвяту душу. Життя приймає Свою Матір, але Матір Життя не залишає нас самотніми навіть після Свого Успіння. Зі святом, брати і сестри! З Богородичною Пасхою!

Зі святом Успіння Пресвятої Богородиці, дорогі брати й сестри! "Спи, Маріє, спи, Пречиста, в ангельськім вінку" ©Архимандрит Пафнутій (Мусієнко)

⏳ За декілька днів… 🗓 470 років тому, 15/28 серпня 1556 року, в Дворецькому монастирі князів Заславських при церкві Святої Трійці Михайлом Василевичем та (майбутнім Пересопницьким архімандритом) монахом Григорієм була розпочата робота над перекладом Святого Євангелія — Пересопницьким Євангелієм (в Пересопниці була завершена робота над перекладом). 📖 Дещо з історії національної святині України: 🪙 Створене завдяки меценатам — княгині Анастасії Заславській-Гольшанській та Чорторийському князю Івану Федоровичу. 🔤 Переклад здійснювали із слов’янської мови бóлгарської редакції, додаючи тогочасну українську лексику. 📆 Робота над рукописом тривала 5 років — з 15 серпня 1556 року по 29 серпня 1561 рік. ♥️ Євангеліє має вагу 9,3 кг та налічує 482 аркуші, обкладинка виконана з обрамлених в зелений оксамит дубових дощечок. ⛪️ 17 квітня 1701 року Ясновельможний Гетьман Іоанн Мазепа подарував Євангеліє Переяславському Вознесенському кафедральному собору і до 1862 року святиня зберігалася в бібліотеці Переяславської духовної семінарії. 🤩 У 1862 році реліквія була перевезена до Полтави, в зв’язку з переведенням туди Семінарії, в якій книга перебувала до 1919 року, після чого спочатку була перенесена до Центрального пролетарського музею Полтавщини, а ще через 21 рік — до новоствореного Художнього музею. 🗺 В 1941 році Пересопницьке Євангеліє евакуювали до Уфи; після Війни повернули до України (заповідник «Києво-Печерська лавра»). 📖 Від 24 грудня 1947 року і дотепер перебуває в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського. 🏏 Використовується на інавгураціях Президентів України.

⏳ За декілька днів… 🗓 470 років тому, 15/28 серпня 1556 року, в Дворецькому монастирі князів Заславських при церкві Святої Трійці Михайлом Василевичем та (майбутнім Пересопницьким архімандритом) монахом Григорієм була розпочата робота над перекладом Святого Євангелія — Пересопницьким Євангелієм (в Пересопниці була завершена робота над перекладом). 📖 Дещо з історії національної святині України: 🪙 Створене завдяки меценатам — княгині Анастасії Заславської-Гольшанської та Чорторийського князя Івана Федоровича. 🔤 Переклад здійснювали вз слов’янської мови бóлгарської редакції, додаючи тогочасну українську лексику. Робота над рукописом тривала 5 років — з 15 серпня 1556 року по 29 серпня 1561 рік. Євангеліє має вагу 9,3 кг та налічує 482 аркуші, обкладинка виконана з обрамлених в зелений оксамит дубових дощечок. 17 квітня 1701 року Ясновельможний Гетьман Іоанн Мазепа подарував Євангеліє Переяславському Вознесенському кафедральному собору і до 1862 року святиня зберігалася в бібліотеці Переяславської духовної семінарії. У 1862 році реліквія була перевезена до Полтави, в зв’язку з переведенням туди Семінарії, в якій книга перебувала до 1919 року, після чого спочатку була перенесена до Центрального пролетарського музею Полтавщини, а ще через 21 рік — до новоствореного Художнього музею. В 1941 році Пересопницьке Євангеліє евакуювали до Уфи; після Війни повернули до України (заповідник «Києво-Печерська лавра»). Від 24 грудня 1947 року і дотепер перебуває в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського). Використовується для присяги Президентів України.

Святитель Інокентій Херсонський і його тлумачення на 37-38 стихи XVIII глави Євангелія за Іоанном:

Пілат сказав Йому: отож Ти Цар? Іісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухає голосу Мого. Пілат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до іудеїв і сказав їм: я ніякої вини не знаходжу в Ньому.

… Римський вершник неспроможний був зрозуміти це у християнському сенсі — звісно, лише у філософському. Римляни, особливо римські вельможі, були тоді знайомі з філософією стоїків, за вченням яких істинний мудрець і доброчесна людина є цар. Вислів Горація: «Ти правитель (rех), якщо право чиниш», — стало в Римі майже народним прислів’ям. Одне, можливо, не подобалося ігемону, що цар, мудрець, який підлягає його суду, наполегливий не тільки у своїх думках, а й у висловлюваннях, навіть небезпечних [висловлюваннях тому, що це] звичайна, думав він, нестача мудреців-ентузіастів, які не знають політики …

<…> Аж до Межигорського Спаса Потанцював сивий. А за ним і товариство І ввесь святий Київ. Дотанцював аж до брами, Крикнув: «Пугу! пугу! Привітайте, святі ченці, Товариша з Лугу!» Свята брама одчинилась, Козака впустили, І знов брама зачинилась, Навік зачинилась Козакові. Хто ж цей сивий Попрощався з світом? Семен Палій, запорожець, Лихом не добитий. <…> До утрені завив з дзвіниці Великий дзвін. Чернець мій встав, Надів клобук, взяв патерицю, Перехрестився, чотки взяв… І за Україну молитись Старий чернець пошкандибав. ________________________________ 📜 Шевченко Т.Г. Чернець, 1847 🖼 Шевченко Т.Г. Києво-Межигірський Спасо-Преображенський монастир («Білий Спас»), 1843

«Шануй Господа тим, що маєш, і з початку всіх плодів своїх – і будуть комори твої переповнені ситістю, а чавила твої будуть переливатись вином молодим!» (Притч. 3:9-10), — напоумляє нас наймудріший серед усіх людей (3 Цар. 4:31) правитель Ізраїльського царства Соломон.   Зважаючи на таку прекрасну ще старозавітну практику, в церковному вжитку з’явилися освячення перших стиглих плодів, а згодом і навіть більш конкретні освячення, як, наприклад, винограду, використання якого, в першу чергу, передбачається для виготовлення вина для звершення Євхаристії.   Неможливо визначити єдине правило для утримання від конкретного фрукту чи овочу, оскільки в різних широтах та країнах різні і кліматичні умови. Ті християни, які визначили не вживати винограду до Преображення Господнього, мали і відповідну географію проживання, де виноград якраз-таки лише на це свято ставав вже придатним до вживання. А от коли північний Московський Требник, зважаючи на інші кліматичні умови, говорить про те, що «въ велицѣй россiи, идѣже не обрѣтаются вiнограды, приносятся въ сей день ко храму яблока, и глаголется молитва о приносящихъ начатки овощей».   І ось тут важливо, що ані єрусалимські, ані студійські, ані київські, чи навіть московські требники не говорять про ті забобони, які можна почути від православних. Не можна до Яблучного Спаса їсти яблук тим матерям, що втратили дитину, бо в Раю їхній дитинці Ангели яблучка не дадуть на Преображення. Був випадок, коли, вже у минулому столітті, одного поважного архімандрита, єгóже ім’я̀ вість не тóкмо Господь, хотіли викрити в тому, що він до Спаса їсть яблуко, то він відповів: «Мені можна — я абортів не робив». А є і ті, які принципово нехтують першими яблуково-грушевими плодами у середині липня і віддають все «нечистим тваринам» свиням, що аж ніяк не резонує з тим фактом, що потім з цієї «нечистої» свинки роблять вже цілком «чисту» м’ясну продукцію.     Чи як в одній із балканських країн не гірше яблук придумали про виноград: [марно]вірять в те, що його вживання до 6-го серпня неодмінно призведе до проблем із зубами, які не вилікуєш навіть у тому випадку, коли обов’язково опівночі напередодні свята будеш загадувати бажання на зоряне небо.   Ми забуваємо, що будь-яке фізичне утримання має давати людині можливість піднесення до духовних висот, а не спонукати її до примноження навколо себе магізму. Так само і принесення Богові початку плодів своїх праць — це не для всіх однакова дата, тому і з’явилася доволі прекрасна традиція в центральних та південних регіонах України освячувати перші врожаї, серед яких і перший сніп пшениці, навіть не разом з медом на Винесення Чéсних Древ, а на свято апостольських першоверховників Петра й Павла.   «Шануй Господа … з початку всіх плодів своїх» (Притч. 3:9-10) і пам’ятай, що у будь-якому освяченні на Господське свято акцент на Господу, а не навколо освячення! Цілком поділяю думку, яку чудово висловив Секретар Синодальної Літургічної Комісії доктор богослов’я протоієрей Димитрій Гарчук: «Важливо усвідомлювати, що православна віра — не фруктоцентрична, а христоцентрична, тобто, зосереджена на Христі, а не на фруктах». Не забуваймо про це! І ще раз зі святом!

Часто в нашому церковному і, як ми доводимо, віруючому вжитку ми відслужуємо та відспівуємо служби і треби, молитовні правила ми вичитуємо, для участі в Євхаристії обов’язково намагаємось відговітися. Такі от механічні дії, як, до прикладу, відкрутити гайку або вийняти диск з програвача. Можу помилятися, але з Христом треба інакше. Поруч з Ним та на Його славу необхідно служити і співати; йдучи стати Його співтілесником — добре було би поговіти. Не тому, що треба виконати обов’язковий ланцюжок дій, аби наприкінці алгоритми програми збіглися, а тому, що сьогодні апостол Петро на Фаворській горі промовив одне з найвитонченіших славослів'їв до Христа: Господи! добре нам там тут бути! (Мф. 17:4). Бути з Богом добре! Всюди і завжди! Апостолам-фаворитам було добре і нам хай буде добре, коли ми прихиляємось перед Богом у предстоянні Йому не щоб механічно ви– чи від–, але щоб поєднатися і бути з Ним, адже це справді добре! Ні, це взагалі найкраще, що годі нам і уявити! З Преображенням Господнім ✨

#питаннядосвященника Чи можна їсти яблука і виноград до Преображення? В Церкву я ходжу не надто давно. Мої родичі в селі кажуть, що не можна їсти яблука і виноград до Преображення. Чи правда це і, якщо правда, то чому не можна? Катерина Горщина Відповідає секретар Синодальної Літургічної Комісії УПЦ протоієрей Димитрій Гарчук: – Поспішаю вас заспокоїти: яблука і виноград можна їсти у будь-який час року. А тепер спробую пояснити свою відповідь докладніше. Ще за часів Старого Завіту склалася традиція підносити Богу подяку за всі послані Ним дари. Вродив у селянина великий урожай – він його частину приносив у жертву. У скотаря збільшилося поголів’я худоби – він приводив кращу тварину зі своїх стад і приносив її знову-таки в жертву. У всіх сферах життя людини подяка Всещедрому Богу відбувалася за цим принципом. Свято ж Преображення Господнього збігається з часом збору винограду на Сході. Традиція дякувати Богові як Подавцю благ втілилася в літургійній практиці Єрусалимської Церкви саме в день цього двунадесятого свята. Що стосується яблук, слід сказати, що ці плоди просто стали географічним замінником винограду в нашій місцевості. У церковному Статуті є норма щодо куштування фруктів. Типікон – збірник богослужбових і аскетичних вказівок – містить вказівку на те, що ченцям не можна куштувати плодів до їх освячення в день Преображення Господнього, і за порушення цієї заборони наказує недбайливим монахам до 14 вересня не їсти виноград і яблука. Дане правило – суто чернече і мирян на практиці стосуватися не повинно. Деякі духівники поширюють його на своїх духовних чад, але в такому випадку – це питання стосується виключно цього конкретного духівника і його конкретного чада. У наш час фрукти доступні, практично, круглий рік. І потрапляють вони на стіл, на жаль, не з садів, а з полиць супермаркетів. Тому плід у їжу людині в наших реаліях не пов’язаний з часом збору врожаю. Отже, якщо християнин сам не є хліборобом, визначити час збору врожаю вкрай складно. Дуже важливо усвідомлювати, що православна віра – не фруктоцентрічна, а христоцентрична, тобто, зосереджена на Христі, а не на фруктах. І в свято Преображення Господнього треба молитися про зміну себе в кращу сторону, не надаючи зайвого значення їстівним плодам. А їжу повсякчас слід їсти з молитвою, якою освячується їжа.

🗓 Сьогодні за календарем Антіохійської Православної Церкви пам’ять просвітителей Месопотамії — святих апостола від 70-ти Аддая (Фаддея) та учня його Мáрі (Мáрія), імена котрих носить одна з найдавніших християнських анафор (поч. І ст.). 📖 Літургія Мар Аддаї та Мар Мáрі належить до східно-сірійського обряду. В наш час це одна з трьох Літургій в східно-сирійському обряді, що використовується в Ассирійській Церкві Сходу, Халдейській і Сиро-Малабарській католицьких церквах. Звершується в період від Великої Суботи до періоду Благовіщення (за їхнім календарем це квадратиждень перед Різдвом Христовим). __________________________________________ Молитва на вкладення фіміаму до кадила: Господи, Господи, даруй мені стати з пристойним лицем перед Тобою, щоб з дерзновенням, яке від Тебе походить, нам звершити це страшне і божественне жертвоприношення, з чистою від усякої злоби та нечистоти совістю. Посій у нас, Господи, любов, мир і злагоду один з одним та з усіма.

Синодальна Літургічна Комісія Української Православної Церкви вітає свого Предстоятеля Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія з 12-ю річницею інтронізації на древній Київській кафедрі! Εἰς πολλὰ ἔτη, δέσποτα! ____ _____ ____ 17 серпня 2014 року в Києво-Печерській лаврі відбулася інтронізація 122-го Митрополита Київського — Блаженнішого Онуфрія. Блаженніший Онуфрій служив у архієрейському облаченні свого попередника — Блаженнішого Митрополита Володимира. На інтронізацію прибули представники Помісних Православних Церков. Два найстарші архієреї Української Православної Церкви — митрополити Одеський і Ізмаїльський Агафангел та Сімферопольський і Кримський Лазар — під виголос «Аксіос!» («Достойний!») тричі урочисто піднесли владику Онуфрія на Митрополичий престол на горньому місці. Митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел зачитав вітальне слово Предстоятеля та передав митрополиту Онуфрію жезл Блаженнішого Митрополита Володимира.

Парафія УПЦ у Лісабоні презентувала аудіозапис молитв українською та церковнослов’янською мовами На YouTube-каналі парафії УПЦ в Лісабоні на честь святителя Спиридона Триміфунтського з’явилися ранкові та вечірні молитви, Правило до Святого Причастя, подячні молитви після Святого Причастя українською та церковнослов’янською мовами. Прослухати молитви можна за посиланням: https://www.youtube.com/playlist?list=PLcCYWdas2S5g Детальніше на сайті