прεсвѷтεръ Юрїй

5 настанов блаженної Агафії Кушеловської Шукай волі Божої, а не своєї. Терпи скорботи заради Христа і не впадай у відчай. Смирення і любов приводять людей до Бога. Молитва сильніша за тілесну неміч. Допомагай людям словом утіхи.

З днем батька 🌾 Молíмось за своїх діток — біологічних і духовних! Нашим живим батькам — здоров’я, спочилим — милості Господньої!

🕯 Завтра роковини смерті уродженця Решетилівки, що на Полтавщині, — Митрополита Київського Арсенія Могилянського (✞ 8/21.VI.1770) . ⛪️ Походив зі священичого роду Могилянських. Його батько та дід були парафіяльними священниками решетилівської Успенської церкви. 🏛 Освіту отримав у Києво-Могилянській академії та Харківському колегіумі, після чого вчителював. Був придворним проповідником імператриці Єлизавети Романової і за свій талант красномовства був нагороджений діамантовою панагією та діамантовим хрестом з рубінами. Настоятельствував в Тройце-Сергієвій лаврі. 🌾 У 1758 році був поставлений на Київську кафедру, на якій турбувався про вольності українського духовенства; особливо піклувався про добробут незаможних студентів і в дар Академії передав частину своєї бібліотеки; піднімав питання взаємостосунків духовної та світської влади, ініціював збори пожертв на боротьбу з інфекційними хворобами; виступав проти вінчань малолітніх з дорослими. ✍🏻 Уклав Службу з акафістом святителю Димитрію Ростовському; товаришував з філософом Григорієм Сковородою та розповсюджував його твори.

⚽️ Зараз триває Чемпіонат FIFA World Cup 2026, який нагадав, що у 2008 році художником Василем Стефураком до EURO-2012 був створений ось такий цікавий образ — «Радість Господня у любові», який був освячений у Коломиї Івано-Франківської області представниками УГКЦ та УПЦ КП. Тоді єпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Миколай Сімкайло (✞ 21.V.2013) заявив, що ікона показує погляд конкретної людини на EURO-2012 «через призму християнської свідомості».

🗓 Сьогодні день пам’яті преподобного Іустина Поповича, архімандрита Челійського (✞ 7.IV1979), зібрання богословських, філософських та богослужбових творів якого складає 33 томи. І однією з його праць є переклад Великого Требника сербською мовою із мов грецької та церковнослов’янської: ©️ВЕЛИКИ ТРЕБНИК. — Манастир Ћелије, 1958. — 561 с. ___________________________ Церква — це не що інше, як божественна майстерня, в якій безперестанку омолоджуються, освіжаються і укріплюються людське відчуття та усвідомлення особистого безсмертя і нескінченності. Хіба молитва не робить нескінченною душу, пов’язуючи її з Богом? Хіба милосердя, доброта, лагідність, піст не роблять людину безсмертною, зводячи і її серце, і душу у вічне Царство Христової Істини? Не будемо себе обманювати: всяка молитва потроху перемагає в нас смерть, і всяка євангельська чеснота, а всі разом вони вибудовують перемогу над смертю і забезпечують вічне життя.

Друга Неділя після Пентикостії — ми, православні, святкуємо перехідні пам’яті локальних святих, коли це вже не минулонедільний Всесобор, а просто такий рідний Собор і близький настільки, що деякі з нас можуть сказати, що цей праведник з мого роду, а з цим преподобним ми свого часу бачилися там чи там, а у цього блаженного моя родина колись бувала на чаюванні. Людей робить святими, звісно ж, не розчерк пера на синодальній постанові, святими вони стають ще за праведного і боговгодного життя, яким вони промовляють і після земної смерті, а ми відповідаємо шаною до них та любов’ю. Та і взагалі, коли ми звершуємо пам’яті будь-яких святих, можна пересвідчитися, що життя кожного з нас має одну дивовижну властивість — воно починається у часі і не завершується у вічності. Ось якраз-таки до вічності ми і прямуємо, маючи того чи іншого Божого угодника прикладом для наслідування або наставником у вірі. До прикладу, Красне Сонечко Князя Володимира ми славимо за його павлівське покаяння, а не поганську жорстокість до тих, з ким він тепер мешкає в одному Царстві; благовірного Князя Ярослава ми любимо вже просто тому, що він був Мудрим у своїх державних та церковних справах, а не жалкуємо його через його кульгавість на праву ногу; святителя Київського Петра ІІ також прославляємо за його великі праці на благо Київської Митрополії, а не ті інтриги, через які його змогли поховати аж в березні, хоча помер він у грудні. Отже, святість — це не про ідеал, а про універсальність. Про універсальність того, що святим може стати кожен, але не кожен хоче ним стати. Втім, дорогі друзі, і я не буду бажати вам стати святими, але точно побажаю успадкувати Царство Небесне, де всі святі молять Бога про мир та любов, яких так не вистачає землянам…

Святий — це людина, яка відкрилася Богові і через яку Бог ніби діє і сяє. І я думаю, що багато святих жодних чудес не творили, але самі були дивом. ©️ митрополит Сурозький Антоній Блюм

🕊 Всі святії, моліте Бога за нас 🌾 В сію неділю пам’ять творим Собора святих Українськія землі, іже просіяху в ней святостію і любовію ко Христу, Єгоже сії храборно прославляху от начальних времен лучей Світа Євангельського в краї нашем ко временом Древлекиївськія держави; іже моляху зде Бога в годину смутную, от врагов і іноплеменников нашедшую, ко временом, єгда паки земля наша Православієм прекрасилася єсть; купно з ними пам’ять творим і нових подвижников, в час безбожний віру Христову сохраньших і нам, чадом їх, сокровище сіє мноцінное предавших. Їхже молитвами, Христе Боже, спаси душі наша. ©️ Синаксарій

Одного разу святитель Лука Кримський прогулювався якимсь садком, де грали діти. Був він у рясі та клобуці. Архієпископа побачив міліціонер і буквально накинувся на нього: — Громадянин, чому Ви тут гуляєте в такому вигляді? Тут же діти! Лише подумайте, який Ви подаєте приклад??? Владика відповів: — А по-вашому так: якби я начепив кобуру з пістолетом, то це було б для них значно кращим прикладом?!

🗓 Сьогодні день пам’яті отця бідняків — святителя Германа Паризького (✞ 576), з іменем якого пов’язана Галіканська літургійна традиція (зокрема Галіканська літургія, що звершується в день Різдва Христового). ________________________ Із Галіканської різдвяної літургії молитва після перенесення дарів: Боже, багатий на милість, Ти дарував нам життя у Христі, Сині Твоєму, коли ми були мертві у гріхах наших. Для цього Той, що створив усе, прийняв образ раба; Той, що був у Божестві, став плоттю; Той, що був шанований на Небесах, обвився пеленами; Той, що царював на небі, ліг у яслах. У добрості Твоїй направи слух величності Своєї до прохань тих, хто молиться до Тебе; у невимовній любові милосердя Свого сотвори, щоб ті, які сподобилися Різдва Сина Твого, Котрий народився від Діви і зачатий від Духа Святого, підкорялися заповідям, які Він дав нам, щоб досягти спасіння, яке даруй нам через Господа нашого Ісуса Христа, що живе і царствує з Тобою і Святим Духом на віки віків. Амінь.

🗓 Завтра пам’ять Другого Вселенського Собору, що відбувся 1645 років тому, однак Вселенським в документах він став не одразу, оскільки, хоч його і скликав благовірний Константинопольський імператор Феодосій Великий, за правління якого християнство стало державною релігією, на Соборі був відсутній Римський Єпископ і не було жодного представника Західної Церкви. Однак, саме цей Собор своїми правилами: 1️⃣ підтвердив Нікейський Символ віри і піддав анафемі будь-яку єресь ✅ 3️⃣ визнав Константинополь Новим Римом, а Новоримського Архієпископа другим за честю після Першоримського ✅ 4️⃣ визнав нікчемними всі діяння Максима Циніка ✅ 7️⃣ визначив чини прийняття єретиків до Православ’я ✅ А головуючим на Соборі був не один, а поступово три ієрархи: 🔸 святитель Мелетій Антіохійський відкривав Собор, але під час його проведення спочив; 🔸 святитель Григорій Богослов очолював Собор після смерті Архієпископа Мелетія; 🔸 святитель Нектарій Константинопольський закривав Собор.

🗓 Завтра пам’ять Другого Вселенського Собору, що відбувся 1645 років тому, однак Вселенським в документах він став не одразу, оскільки, хоч його і скликав благовірний Константинопольський імператор Феодосій Великий, за правління якого християнство стало державною релігією, на Соборі був відсутній Римський Єпископ і не було жодного представника Західної Церкви. Однак, саме цей Собор своїми правилами: 1️⃣ підтвердив Нікейський Символ віри і піддав анафемі будь-яку єресь ✅ 3️⃣ визнав Константинополь Новим Римом, а Новоримського Архієпископа другим за честю після Першоримського ✅ 4️⃣ визнав нікчемними всі діяння Максима Циніка ✅ 7️⃣ визначив чини прийняття єретиків до Православ’я ✅ А головуючим на Соборі був не один, а поступово три ієрархи: 🔸 святитель Мелетій Антіохійський відкривав Собор, але під час його проведення спочив; 🔸 святитель Григорій Богослов очолював Собор після кончини Архієпископа Мелетія; а святитель Нектарій Константинопольський закривав.

Великим злом є сухе богослов’я, коли ми богословствуємо розумом і гадаємо, що наш розум це Дух Святий. Це називається мозкослов’єм, яке породжує вавилонське стовпотворіння, тоді як у богослов’ї існує безліч язиків — безліч дарувань, але всі язики згодні між собою, тому що в них один господар — Дух Святий, що зійшов у день П’ятидесятниці, і ці язики — вогняні. ©️ преподобний Паїсій Святогорець

🔥 У різних православних народів є подібна схильність до язичницьких fire show: одні заради Купала плигають через ватру, інші — заради Діоніса ходять по розпеченому вугіллю. Ось про що мова. На території Фракії та Македонії (сучасні частини Еллади та Болгарії) до дня святих рівноапостольних Костянтина та матері його Єлени влаштовують анастенарії або ж пірровасії. Спозаранку беруть ікони згаданих святих, прикрашають їх червоними матеріями, коштовними монетами і квітами; починають розпалювати вогнище. Коли все згорить до стану вугілля, починають формувати з нього коло близько двох метрів та висотою вугілля до 6-7 см. Після молитви до благовірних правителів (а до цього передбачається ще й триденне постування) анастенарійці з іконами рівноапостольних в руках під звуки ліри та барабанів починають свою ходьбу або ж навіть витанцьовують на вугіллі. Втім, стосовно християнізації цієї забави учасники розповідають, що витоки традиції не через язичницького божка еллінів Діоніса, а через болгарське село Кості. Саме там у 1250 році вороги підпалили православний храм і вірні почули, що з полум’я лунають крики. Деякі мужні селяни увійшли до палаючого храму і побачили непошкоджену ікону святих Костянтина і Єлени та забрали її. З того часу, у знак вдячності, і почався цей вогненний звичай. Але як би там не було, найкращим Вугіллям у празник рівноапостольних може бути виключно Христос! Адже саме Христос є Тим Вугіллям, що спалює терни наших прогрішень, зігріває душу і просвічує розум 🔥

Отже! Рече убо нам: Минея ноябрь. Ч. 2. — М., 1981. — С. 112-113. 📖

ЗРИ: А́ще пое́м преподо́бным Варлаа́му и Иоаса́фу бде́ние, соединя́ем о́бе слу́жбы си́це: На Го́споди, воззва́х: стихи́ры на 8 из обе́их служб. На лити́и – стихи́ры стихо́вныя ино́й слу́жбы. Сла́ва, стихи́ра по заприча́стном стихе́ ино́й слу́жбы. На стихо́вне – стихи́ры стихо́вныя пе́рвой слу́жбы. Тропа́рь пе́рвой слу́жбы глаго́лем на вече́рни и у́трени, а тропари́ ино́й слу́жбы глаго́лем, пременя́юще на сла́ву. Седа́льны ино́й слу́жбы глаго́лем на сла́ву. Кано́ны святы́м обе́их служб на 8. По 3-й песни конда́к ино́й слу́жбы и седа́льны обе́их служб. По 6-й пе́сни конда́к и и́кос пе́рвой слу́жбы. Свети́лен ино́й слу́жбы глаго́лем на сла́ву. На хвали́тех – стихи́ры хвали́тныя ино́й слу́жбы. На Литурги́и: зри уста́в пе́рвой слу́жбы. По заприча́стном стихе́ стихи́ра ино́й слу́жбы, глас 2: Приими́ мя, пусты́не:

🗓 Сьогодні день пам’яті двох святих із Собору Полтавських святих — священномученика протоієрея Гавриїла Коваленка [1867-1938] і преподобномучениці Олімпіади Вербецької [1875-1938], ігумені Козельщанської. Протоієрей Гавриїл Коваленко був настоятелем Миколаївського храму у Полтаві. Ревно виконував своє служіння. Залишив після себе «Замѣтки по исторіи церковной жизни въ Полтавѣ и Полтавской епархiи въ перiодъ 1920-1934 гг.», що були написані простим олівцем у трьох зошитах і за радянських часів зберіглися лише тому, що їх вдалося передати за кордон. Внаслідок відсутності вільних працівників НКВД, його арештовували міліціянти, які плакали через те, що їм доводиться це робити. Канонізований у 2013 р. — Журнал №5 від 05.01.2013. Ігуменя Олімпіада Вербецька була настоятелькою Різдва-Богородичного монастиря у с. Козельщина. Після закриття обителі підпільно звершувала своє християнське служіння во славу Божу і на користь ближнім. Разом з духовними чадами пережила Голодомор, після якого переїхала до Полтави, де квартирувалася у різних людей, доки «відповідальні громадяни» не донесли на неї у відповідні органи. Була розстріляна разом з ще близько сорока арештованими, з якими і була похована у невідомій спільній могилі. Реабілітована 22 червня 1990 року. Канонізована у 2008 р. — Журнал №28 від 18.04.2008. Святі новомученики Полтавські, моліть Бога за нас 🌾 _______________________________________ Ікона Собору Полтавських святих з іконостасу Трьохсвятительського семінарського храму ПМДС 🌿

До теми «зелених свят» 🌿 ❓ Що Ви бачите зараз на фото? ✅ Вірно! 🔥 Це символ вогненних язиків Святого Духа, що зійшли на апостолів — листя волоського горіха 🍃 _________________________ 👉🏻 В церковній традиції Балкан (хоча деінде і в Кіпрській Церкві такого не цураються), на свято П’ятидесятниці, а вірніше на колінопреклонній Вечірні, під час співу Великого прокімну священники виходять до народу і обсипають вірний люд горіховим листям. Ось такий-от символізм з практичної точки зору, оскільки одразу після розкидання/роздавання такого листя (чим більше – тим краще) на них можна ставати, підносячи до Триєдиного Бога перші після Великодня колінопреклонні молитви.

З прийдешнім святом, дорогі брати і сестри! Свято П’ятидесятниці — це живе явлення позитивного антипода Вавилонському стовпотворінню, оскільки в Вавилоні люди почали говорити різними мовами і таким чином була посоромлена їхня гордість — дістатися неба та зрівнятися з Богом; нині ж Сам Люблячий Бог сходить з Неба до людей — апостолів, — які смиренно виконували веління Христа і перебували в Єрусалимі, очікуючи на іншого Утішителя, після Зішестя Якого почалася багатомовна проповідь реального шляху до Неба. Господь піклується про нас і це беззаперечний факт! Небесний Отець відкриває нам Своє милосердя, Єдинородний Син подає Свою Любов і Пресвятий Дух животворить нас і являє Свою Божественну втіху. Людині потрібно навчитися приймати ці безцінні дарунки і ділитися ними з іншими, постаючи перед світом милосердним, люблячим і втішеним Богом християнином, а не іконою злоби диявола, якому служить байдужістю і ненавистю до ближніх. В день П’ятидесятниці Господь показав, що будь-хто гідний чути проповідь про Нього, щоб в подальшому поєднатися з Ним. Ось це і є ті самі милосердя, любов та втіха, яких так часто не вистачає в нашому житті, коли ми ставимося до інших не як до людей, а як до предметів для насмішок, знущань чи тренування на них свого цинізму, тому що самі, навіть роками (чи ба навіть десятиліттями) перебуваючи в народженій сьогодні в Єрусалимі Церкві, навчилися в Ній тільки перебувати, але не жити і втілювати в життя власне добро, співчуття і радість у Дусі Святому. Хай же Триєдиний Господь, за людинолюбством Своїм, не зважаючи на безліч наших гріхів, зросить наші душі вогненосною Своєю благодаттю і наставить на шляхи всякої праведності! Зі святом вогненосної П’ятидесятниці 🔥