прεсвѷтεръ Юрїй

… наша Церква завжди несла слово Боже, втіху i розраду мовою, зрозумілою тому корінному населенню, до якого приходили наші місіонери. Тому ми згідно з постановою Священного Синоду правимо богослужіння не тільки традиційною церковнослов'янською мовою, а й тією, яку обирають миряни. Зокрема, на території Українського Екзархату в багатьох парафіях відправа йде українською мовою, i, при потребі, в її розширенні не буде ніяких перешкод. У нас також виходить i поширюється по всій республіці „Православний вісник”, перекладено i видано „Новий Завіт”, не раз тиражувався „Молитвослов”, у якому церковнослов’янське звучання передається українськими буквами. Готується видання окремих богослужбових книг — i, насамперед, „Требника” — українською літературною мовою. З нового навчального року в духовних семінаріях республіки всі учні вивчатимуть українську мову i літературу як навчальні предмети. Однак хочу підкреслити, що ми дивимось на розширення сфери української мови як на процес природний… ©️ Із розмови з митрополитом Київським i Галицьким Філаретом, Екзархом України «Благословляючи єднання народів». // „Православний вісник” (№9, вересень). К., 1989. С. 22.

«Над людиною, яка без будь-якого власного плану віддає себе в руки Божі, здійснюється план Бога». Преподобний Паїсій Святогорець #цитати

На которой стороні Агнца частки с(вя)тых класти? На правой, бо то с(вя)тых ест власная, правая сторона ведлуг овых слов ев(ан)г(е)лских: «И поставит овца одесную Себе» [Мѳ. 25:33]. ©️ Проскомúдіѧ // Леітургіаріóнъ. — К.: КПЛ, 1639. — С. 190. ©️ Феодосій (Софонович); ієромонах. Виклад о Церкві святій. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2002. — С. 29.

Що значат завіси в притворах по монастырах? Завісы тое значат, иж кгды завісою ц(е)рков засунена, а мы в притворі м(о)лимся, значит якобы мы выгнанцы з н(е)б(е)сных роскошей, покутуючи, бо притвор містце ест покутуючих, просимося до н(е)ба; а кгды, завісу отворівши, входим в ц(е)рков, значит, иж Х(ристо)с до нас, выгнанцов, пришедши, средостіние ведлуг ап(0)c(то)ла межи нами и Б(о)гом разорил, а на вход волный до н(е)ба учинил; ц(е)рков бовім сама значит н(е)бо. ©️ Феодосій (Софонович); ієромонах. Виклад о Церкві святій. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2002. — С. 22-23.

Дорогі у Христі брати і сестри! Відгукнімось на заклик отця Димитрія і підтримаймо у молитві ЛЮБОВ 🌾

Святий апостоле і євангелісте Іоанне Богослове, моли Бога за рід християнський, що в любові життя своє провадить 🙏

ЩОДО АКАФІСТНОЇ ТРАДИЦІЇ Розквіт акафістної творчості припав на 40-ві рр. ХІХ ст.-10-ті рр. ХХ ст. Імпульсом до створення акафістів стала діяльність одеського святителя Іннокентія (Борисова), Архієпископа Херсонського. Ієрарх реконструював акафісти,які часто вживалися уніатами: Страстям Христовим,Покрову Пресвятої Богородиці (в Одесі збереглася традиція звершувати його щоп’ятниці),Живоносному Гробу Господньому і Воскресінню Христовому,Святій Троїці(вийшли з друку в 40-ві рр.), Архангелу Михаїлу(1855). Будучи єпископом Харківським (1843-1848), він встановив звершувати їх в місцевих храмах, так як «дія цих акафістів на народ була надзвичайно сильна і благородна» (Іннокентій (Борисов), архієп. Листи до Макарія, митр. Московського // ЦВ. 1883. № 17/18. 23-30 квітень. С. 7). Перу преосвященного Іннокентія належить Акафіст до Причастя Святих Таїн (1849),виданий посмертно (до цього у вжитку були 2 однойменних акафіста «що читається самим тільки ієреєм» (1798) і рукописний авторства митрополита Київського Філарета (Амфітеатрова). 1842 р. був виданий акафіст святителю Митрофану Воронезькому, складений князем П. А. Шириньским-Шихматовим. Руські акафісти зазвичай мають енкоміастичний (хвалебний), а не догматичний(богословський) характер і присвячені особливо шанованим на Русі подвижникам. Вірогідно, вони призначалися для читання біля мощей чи ікони святого,в храмах пов’язаних з його іменем. Так, акафісти починали входити до складу приватного богослужіння. #акафіст #текст #акафист

Мученицька кончина чернігівського князя Михаїла на прийомі в хана Батия Про чернігівського князя Михаїла Всеволодовича, який окрім Чернігова сидів і в Переяславі, і в Новгороді, і в стольному Києві, історики пишуть різне. Одні ідеалізують його богомільність, інші дорікають в недалеколядності, проте всі відзначають: владу князь любив, боровся за престол, але не мав чіткої стратегії протидії зовнішнім ворогам. 1239 року монголи взяли штурмом та спалили Чернігів, але князь уже сидів у Києві, бо за сумісництвом був і великим князем Київським. Він не захищає Київ, який теж було спалено 1240 року, а їде в Угорщину, щоб зібрати коаліцію західних союзників на Орду.  Не мобілізувавши союзників, князь повертається до спаленого Києва, який відібрав у нього Ярослав Всеволодович з Володимира, отримавши монгольський ярлик на Київ. Це батько князя Олександра Невського, який згодом теж здобуде прихильність хана, тоді як Михаїл так і не зміг цього досягти. Він повертається до такого ж спаленого Чернігова, проте 1246 року Бату-хан викликав його в Орду, оскільки Михаїл не мав офіційного ярлика на князювання. Перед юртою Бату-хана князь мав пройти ритуал очищення через запалені вогнища та доземно вклонитись дерев'яному зображенню Чингіс-хана. Князь Михаїл та його боярин Феодор відмовилися виконати язичницькі обряди і були на смерть закатовані ординцями. Пізніше князя з боярином зарахують до сонму святих, а в Чернігові на їхню честь у XIX столітті збудують церкву, яка збереглася й до наших днів. Сьогодні вшановується пам'ять святих. Натхнення Пафнутія

День пам'яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії Якщо Господь дає Надію - Її освячує Любов. Душа злітає і радіє, Бо Віра зігріває знов. І їх нікому не зламати, Коли зростив у серці Бог - Премудрість Божа, їхня мати, Хранить для тебе кожну з трьох. ©Архимандрит Пафнутій (Мусієнко) Постраждали святі мучениці за Христа від язичницького імператора Адріяна 137 року. Старшій Вірі тоді було дванадцять років, Надії - десять, а молодшій  Любові - лише дев’ять. Дівчаток катували й стратили на очах матері, свята Софія зазнала не менших душевних мук і невдовзі теж відійшла до Бога. Улюблене в народі свято, бо їхні імена - одні з найпоширеніших і мають глибокий моральний зміст, проте не всі пам'ятають, що саме жертовність є запорукою справжніх віри, надії та любові. І саме зараз, коли війна в Україні ввійшла в пекельну фазу, про них треба пам'ятати, а надто про любов: бо тільки те серце, що вміє по-справжньому любити, може пройти через такі випробування, і війна не зламає його любові. А навпаки - підсилить її, примножуючи довкола. Зі святом, дорогі брати й сестри, з днем ангела, дорогі іменинниці!

Микола Гоголь і чудо святителя Спиридона Триміфунтського У 1848 році, під час паломництва на Схід, Микола Васильович Гоголь відвідав острів Корфу та поклонився мощам святителя Спиридона. Пізніше, перебуваючи в Оптиній пустині, письменник розповів монахам про подію, яка глибоко його вразила. За переказом, серед паломників був англійський мандрівник. Він насмішкувато стверджував, що мощі святителя — лише майстерно забальзамоване тіло, а на спині нібито є розріз, через який здійснювалося бальзамування. Щоб довести свою правоту, чоловік підійшов до раки. І саме в цей момент сталося несподіване… За розповіддю Гоголя, мощі святителя повернулися до невіруючого спиною, ніби показуючи йому те місце, існування якого він намагався довести. Англієць у жаху впав на коліна перед святинею, а всі присутні були глибоко вражені побаченим. Історики й досі сперечаються, чи був Гоголь безпосереднім свідком цієї події, чи почув цю історію невдовзі після свого паломництва. Проте саме завдяки його розповіді вона стала широко відомою та збереглася в церковному переказі. Святитель Спиридон Триміфунтський і сьогодні допомагає тим, хто з вірою звертається до нього в молитві. Святителю отче Спиридоне, моли Бога за нас! #СвятительСпиридон #СпиридонТриміфунтський #МиколаГоголь #Корфу #Православя #Паломництво #Чудо #Віра #Молитва

Про важливість вивчення історичної літургіки та розуміння богослужбової практики 🫕 〰️ 〰️ 〰️ 〰️ 〰️ 〰️ 〰️ 〰️ 〰️ 〰️ 〰️ — Циличка, зачем ты всегда перед тем, как варить сосиски, обрезаешь их у кончика? — Ты знаешь, так всегда делала моя мама. Пойди и спроси у неё. — Ида Львовна, а Вы зачем обрезаете сосиски перед варкой? — Так меня учила моя мама. Позвони ей, и сам у неё спроси. — Песя Лейбовна, это Вас беспокоит супруг Вашей внучки. Скажите, а зачем Ваша дочь и внучка обрезают сосиски перед варкой? — Так вы што, до сих пор пользуетесь моей маленькой каструлечкой?!

🗓 24 вересня 1938 року завершив свій земний шлях святогорський подвижник схимонах Силуан Антонов, котрого ми добре знаємо як преподобного Силуана Афонського, єгóже молитвами, Христе 🌿 🦋🦋🦋🦋🦋🦋🦋🦋🦋🦋🦋🦋 📿 Молитва є найкращою справою для душі. 🍃 Господь, як чадолюбна мати вмиває дитя від усяких нечистот, так і нас прощає і милостиво освячує, аби ми каялися від душі. 🌾 Віддайся волі Божій — і скорботи будуть меншими, і легше будеш переносити їх, бо душа буде в Бозі і в Ньому знаходитиме втіху. ✨ Як зрозуміти — чи здорова душа, чи хвора? Хвора душа — гордовита, а здорова душа любить смирення, як навчив її Святий Дух. 💐 Бог створив квіти для людини, щоб душа у творінні прославляла Творця та любила Його. ☘️ За своєю волею живемо — самі себе мучимо, а з волі Божої — добре, радісно та спокійно.

Нехай ніхто не думає, що любов — вроджений талант. Любові можна навчитися і ви повинні прагнути до неї. Господь не любить пишних слів, Він любить справу. Добра справа і є любов’ю. Коли твориш добро, підіймаєшся на один щабель, а коли грішиш — опускаєшся вниз. Все наше життя є такими злетами і падіннями. ©️ преподобний Гавриїл Самтаврійскій

Приклад праведних батьків Пресвятої Діви показує, що і живучи у світі, не розриваючи ні сімейних, ні суспільних зв’язків, не залишаючи необхідних турбот про свій дім і праць громадського служіння, можна досягати такої висоти досконалості духовної, якої не всі досягають і в пустелях. Вся таємниця в тому, куди спрямоване серце людини — до Бога чи до мамони, до неба чи до землі. ©️ Високопреосвященніший Димитрій Муретов, архієпископ Херсонський і Одеський (✞ 14/26.ХІ.1883)

Михайлове чудо Возрадуйтесь, люди, — Михайлове чудо, За нас підіймає архангел свій меч. Затримує воду, вертає свободу Небесний противник земних колотнеч. За нас Бога просить - страждання вже досить, Повсюди зберуть хай, докосять лани, Хай чудо нове Бог зішле у цю осінь І рік, що настане, почнем без війни. ©Архимандрит Пафнутій (Мусієнко) Фреска Святої Софії Київської (XVIII ст.) з зображенням дива архистратига Михаїла в Хонах. Це свято запроваджено на спомин того, як у VII столітті Михаїл затримав русло ріки, яким язичники хотіли затопити християнський храм. Молимось святому архистратигу Михаїлу й віримо, дорогі брати й сестри, що він сотворить ще одне диво й звільнить українську землю від окупантів, сокрушивши їх своїм вогненним мечем, а нас усіх Бог благословить миром. Зі святом, дорогі брати й сестри!

Необхідно читати Євангеліє — цю ні з чим незрівнянну книгу. Тоді наше життя будуватиметься на фундаменті Слова Божого і ми почнемо думати та приймати рішення у дусі Божественних заповідей. Як чудово, коли людина думає так само, як Творець цього світу! ©️ преподобний Софроній Сахаров

👉🏻 Тим, хто дужечки турбується, що на празник Усікновення глави святого Іоанна Предтечі не можна різати нічого круглого, як то: кавуни, капусту, дині, помідори, хліб тощо … ... 🥖 нагадаю, що вже дуже багато століть поспіль в Православній Церкві цього дня ріжуть круглий хліб, оскільки якщо не виймати з круглої просфори квадратного агнця, то не вийде потім на анафорі його пересуществити в Агнця, причащаючись від Якого ми прямуємо до життя вічного, де, між іншим, перебуває і нині шанований всечéсний Предтеча Спасителя.