Психологик

📌 Вигорання Вигорання відбувається тоді, коли в нас виходить лише в одній сфері життя, наприклад, робота. І ми починаємо там усе контролювати, працюємо 24/7, адже без нас все звалиться. Насправді ж ми тікаємо в роботу для того, щоб не помічати ту частину життя, де НЕ виходить: стосунки, дружба, кар'єра, батьки, діти тощо. Відбувається перекіс, дисбаланс. Наша психіка заточнена інтуїтивно залишатися лише там, де в нас виходить. Через те, що якась із областей життя не пробудована, ми відчуваємо біль, і просто забиваємо на неї вигадуючи собі відмазки: "Мені це насправді не потрібно", "відносини - це не моє", "все зраджують, дружби немає”. А за фактом – це “пожежа”, яка мчить по всіх сферах життя, і вже підібралася до збудованої сфери. Вигорання – це зворотний зв'язок від життя, яке сигналізує, що ми неправильно живемо то життя. Більшість думає, що треба багато працювати, щоб заробляти гроші і жити "нормально". Але поцікавтесь думкою тих, хто має великі корпорації, і вони вам скажуть - насправді треба працювати ефективно. Друге наше завдання - навчитися класно відпочивати. І тут виникають питання. Хтось думає, треба з'їздити у відпустку та попустить. Але відпочинок на вигоряння не впливає. Ти можеш з'їздити у відпустку, але через тиждень повернутись на те саме поле, що горить. Хтось думає, що треба просто виспатися, два дні відіспатися і все буде добре. Або взагалі звільнитися. Не треба ламати те, що ти збудував. Вигорання так не лагодиться. Вигорання це лише симптом глибшої проблеми – почуття непотрібності в одній із сфер, де не виходить, або у кількох. Чим би ви не закидали цю прірву непотрібності, усе піде насмарку, доки чи її не пропрацюєте. Доки чесно не зізнаєтеся собі, що у вас ось тут і ось тут нічого не вийшло. І лише тоді, коли ви прикладете зусилля там, де не виходить, ви зможете відновити баланс та попередити вигорання. Лише тоді відчуєте внутрішній комфорт та відчуття задоволення від життя. #психологія

Треба вміти відпочивати від своїх думок. Хоч іноді. #цитати

Велику силу має людина, яка може промовчати, навіть якщо права. Іноді обставини складаються таким чином, що доводити немає кому і для чого І лише сильний духом зможе це зрозуміти та прийняти. #цитати #психологія

Коротко про мої відносини зі спортом 🤓 Доброго раночку усім та позитивного настрою 🥰 #психологи_жартують

Найвища точка унікальності - це зрозуміти, що ти такий же як і всі Парадокс духовного розвитку заключається в тому, що одного разу приходить розуміння, що ти нічим не кращий за інших. Що ти такий самий. Звичайний індивідуум, якому властиво помилятися, радіти та сумувати так само як і тим, хто в очі не бачив "Хочу і буду" чи "Жінки з Венери, чоловіки з Марсу" або тим, хто не слухав лекцій Сатьї. Одного разу ти зрозумієш, що неунікальний, незважаючи на те, що неодноразово збирав свій хребет по шматочкам. Незважаючи на те, що неодноразово заново створював свій знищений в хлам внутрішній Всесвіт. Незважаючи на те, що на своїй шкірі відчув гіркоту важкої втрати, заглянув у очі цій безодні та зміг звідти вигребти. Життя настільки непередбачувана штука, що незважаючи на весь рівень самопізнання ти, як і будь-яка людина, стрімко мчиш на коні Удачі, а в наступну мить уже в повній "жені", не розуміючи куди тобі рухатися далі. Одним ти завжди будеш подобатися, незважаючи на усі твої неідеальності, що стирчать зусібіч, тоді як інші завжди будуть осуджувати тебе, незважаючи на всі твої достоїнства та особисті якості. Твої плани та мрії одними будуть жорстоко висміяні, тоді як інші будуть захоплюватися ними та щиро аплодувати тобі. Цінності, які завжди здавалися непорушними як сама земля, впадуть у твоїх очах нижче плінтуса, а те, чому ніколи не надавав значення, раптом стане найважливішим. Унікальність людини полягає в тому, щоб осягнути це. Зрозуміти, що все в житті йде так як має йти, і небо не впаде на землю, коли ти припиниш саморозвиватися та хвилюватися про власну унікальність. Просто будь добрим та щирим - саме в цьому заключається унікальність людини. А не в бажанні виділитися будь-якою ціною. Ми унікальні, коли не виникає бажання доводити це всім і кожному. Ми унікальні в тому як дихаємо, любимо, радіємо. Живемо. Тому ще перш за все ми - звичайні люди. #лірика

У мене багато питань, на які я ще не в змозі відповісти, не дивлячись на мої тридцять років досліджень душі, а головний з них: "Чого хоче жінка?". 🖊 Зигмунд Фройд #цитати@psihologuck

Найвища точка унікальності - це зрозуміти, що ти такий же як і всі Парадокс духовного розвитку заключається в тому, що одного разу приходить розуміння, що ти нічим не кращий за інших. Що ти такий самий. Звичайний індивідуум, якому властиво помилятися, радіти та сумувати так само як і тим, хто в очі не бачив "Хочу і буду" чи "Жінки з Венери, чоловіки з Марсу" або тим, хто не слухав лекцій Сатьї. Одного разу ти зрозумієш, що неунікальний, незважаючи на те, що неодноразово збирав свій хребет по шматочкам. Незважаючи на те, що неодноразово заново створював свій знищений в хлам внутрішній Всесвіт. Незважаючи на те, що на своїй шкірі відчув гіркоту важкої втрати, заглянув у очі цій безодні та зміг звідти вигребти. Життя настільки непередбачувана штука, що незважаючи на весь рівень самопізнання ти, як і будь-яка людина, стрімко мчиш на коні Удачі, а в наступну мить уже в повній "жені", не розуміючи куди тобі рухатися далі. Одним ти завжди будеш подобатися, незважаючи на усі твої неідеальності, що стирчать зусібіч, тоді як інші завжди будуть осуджувати тебе, незважаючи на всі твої достоїнства та особисті якості. Твої плани та мрії одними будуть жорстоко висміяні, тоді як інші будуть захоплюватися ними та щиро аплодувати тобі. Цінності, які завжди здавалися непорушними як сама земля, впадуть у твоїх очах нижче плінтуса, а те, чому ніколи не надавав значення, раптом стане найважливішим. Унікальність людини полягає в тому, щоб осягнути це. Зрозуміти, що все в житті йде так як має йти, і небо не впаде на землю, коли ти припиниш саморозвиватися та хвилюватися про власну унікальність. Просто будь добрим та щирим - саме в цьому заключається унікальність людини. А не в бажанні виділитися будь-якою ціною. Ми унікальні, коли не виникає бажання доводити це всім і кожному. Ми унікальні в тому як дихаємо, любимо, радіємо. Живемо. Тому ще перш за все ми - звичайні люди. #лірика

📌 Про злість і себе в цій злості Найбільше стомлює людська злість та заздрість. Не якась ефемерно глобальна та вселенська за масштабами, а звичайна, я б сказала оця простяцька - непереборне бажання нічого не робити та натомість плюнути ближньому у тарілку з борщем. Бо він посмів старатися та виділятися з натовпу. Коли хамлять у транспорті, полощуть кістки на роботі, провокують склоки в чергах та злісне підглядання за сусідом. Оце невміння радіти новому дню та посміхатися на вулиці у відповідь на доброзичливу посмішку незнайомця. Це навіть не злоба, не заздрість. Це якийсь вірус. Він проникає всередину, розростається там метастазами, перетворюючи симпатичну людину на злобного монстра, якому все не так і все не те. В такій атмосфері, поруч з такими людьми не те що важко знаходитись, поруч з ними важко дихати. - Ти проводиш відпустку наодинці, щоб відпочити від людей? - Ні. Щоб побути наодинці зі своєю злістю. І сказати їй, що вона має піти якнайшвидше. #лірика

Трішки милоти вам у стрічку зранку 🥰 #мотивація@psihologuck

Судячи з кількості атак на Одесу за останні дні, коначий карлик вирішив під кінець свого нікчемного існування перетворити Одесу в другий Маріуполь. Безвилазне сидіння під час комендантської години і безкінечне протяжне виття сирен. Приліт, тривога, всі в укриття. Це все зараз Одеса. Це все зараз Україна. Ось і вся наша весна. А ще безкінечні думки та аналіз про народ - «победитель». Як так вийшло, що усі жахи війни, мільйони скалічених доль і «ніколи знову» трансформувалося в кровожерливе «можем повторить»? Так буває, коли психотравму цілого народу не заліковують, а хоронять під уламками десятиліть страху та тотальної брехні. Німці ціною неймовірних зусиль вилікувались від цього імперського фашизму. А росіяни - ні. Замість того, щоб з потом і білью вокирінити з думок та серця це зло, вони почали ним пишатися та пхати в цю жахливу діру безкінечних октябрят, паради, знамена, фільми та передачі про "былую славу" і "подвиги в веках". Всі народи йдуть далі, а ця колективна душа завмерла в минулому, застигла в своїй травмі. Їй би терапію, усвідомлення та зміни. Свіже повітря та нові ідеї. Але ж ні. Під знайомі з дитинства фронтові мелодії та у військових костюмах 40-х років, ця колективна душа робить із війни культ і обсессивно-компульсивно б'є поклони "великому прошлому". Тому що без цього фетишу буде дуже болісно "народу-победителю" усвідомити усю нікчемність свого існування в сучасному світі. А тому вперед, в минуле! Знайти «фашистів» якомога ближче від дому, щоб далеко не ходити. Зруйнувати їхні міста, бомбу туди, ракету сюди! Вбити, пограбувати, згвалтувати! За що?? Тому що ця кривава бійня наповнює змістом їхнє нікчемне існування. Тому що тремтлива радість охоплює кожного з них щоразу, як по ящику показують їхні уявні перемоги. А ще тому, що не можуть пробачити українцям наше небажання жити минулим. Тому що за останні десятиліття нам сяк-так вдалося вилізти  з-під цього трупа "советской страны", який уже давно почав розкладатися і з яким до сих пір не можуть розпрощатися побєдобєсци. Як з Леніним у Мавзолеї. Вони не можуть пробачити нам майбутнього, за яке ми боремося в теперішньому... Перемога буде за нами. Адже у нас просто немає іншого виходу 💛💙 Написано: 22.06.2022 #війна_історії

Як будь-який нарцис - тиран звинувачує в усьому свою нещасну жертву, так і сильні країни завжди звинувачують слабших в агресивності. Е. М. Ремарк "Ніч в Лісабоні" Автор картини: Oleksandr Borodin "Ukraine Will Resist!" #цитати

📌 Запасний аеродром Коли партнер постійно "забуває" про вас - не передзвонює, не читає повідомлень або після прочитаного не відповідає, то в кращому випадку у нього проблеми з пам'яттю, якась фрагментарна амнезія, або брак вільного часу, в гіршому ж - ви у нього в якості "запасного аеродрому". В першому випадку можна спокійно про себе нагадати, написати, зателефонувати, увійти в положення людини з вадами пам'яті. В другому випадку найкращими ліками від такої "забудькуватості" є аналогічні вчинки в його бік. Це стосується й інших деструктивних ситуацій у стосунках. Можна проговорити неприємну ситуацію мільйон разів, розповідати безупину як це неприємно і як ви пригнічено себе почуваєте, проте в усі часи найбільш дієвим способом донести до іншої людини свої емоції та бачення ситуації залишається аналогічна відповідь та відношення. Недарма кажуть - краще один раз побачити, аніж 100 разів почути. Так от, краще один раз дати відчути аніж 100 разів пояснювати. #психологія

Процес створення краси може заворожувати так само, як і результат! 😍 #цікаве

Твоє життя повернеться на 180 градусів, якщо ти почнеш: • розвивати цілеспрямованість • вчитися тут і зараз • брати приклад з людей, які тебе надихають • включати медитацію в свій розпорядок дня • ставитися до себе з повагою та турботою #мотивація

Доброго раночку 🥰 Як настрій? Усі виспалися? 😄 #психологи_жартують

📌 Дивись, з якої він сімʼї... Багато хто ставиться до таких бабусиних порад скептично. Жінки кажуть: "Я ж не за його батьків заміж виходжу. Людина доросла, має свою голову і може побудувати зовсім інше життя." Так, як психолог, підтверджую - чоловік може змінити свої сценарії, якщо хоче цього. А може й не змінити… Народна мудрість «дивись, з якої він сімʼї» зʼявилася задовго до того, як психологи почали говорити про сімейні сценарії. Люди просто спостерігали поколіннями. Дитина роками живе в сімʼї і впитує, наче губка, - як живуть чоловік і жінка. Як вони сваряться і як миряться. Хто приймає рішення, хто за що відповідає. Як поводяться, коли зляться. Чи розмовляють про проблеми і домовляються, чи кричать один на одного і звинувачують, чи ображено замовкають на кілька днів. Чи пʼють, гуляють, бʼються. Чи поважають одне одного і підтримують. Чи жінка тягне все сама. І все це не проходить повз. Наш досвід з дитинства - що ми відчували, що бачили, чому навчились, що для нас сприймається як нормальне - неодмінно впливає і в дорослому житті, у власній сімʼї. Звісно, людина не приречена повторити життя своїх батьків. Хтось якраз дивиться на свою сімʼю і думає: «Я ніколи так не буду». І справді будує все інакше. Але дуже часто моделі таки повторюються. Особливо, коли людина в стресі, в тривалому напруженні чи щось сильно тригерить - вони «вилазять» автоматично і часто неусвідомлено. Якщо жінка виросла в сім'ї, де батьки поважали одне одного, домовлялися, не зловживали спиртним, вона принесе цю модель і у свою сім'ю. І коли стикається з іншим сценарієм, більш деструктивним, всередині виникає протест: «Ні. Так не має бути! Зі мною так не можна!». Вона може терпіти довше, ніж варто було - в надії, що це припиниться. Просити, намагатися домовитися, якось собі пояснювати поведінку іншої людини, щось змінювати в собі і давати ще шанси. Але довго таке терпіти вона не зможе. З часом прийде розуміння, що люди можуть дуже по-різному розуміти, як можна поводитися в сімʼї, а як - ні. Для одного мовчати тижнями після конфлікту - звичний спосіб пережити образу. Для іншого - неприпустимий спосіб поводитися з близькою людиною. Для одного «чоловіки гуляють, так буває, головне що лишається в сімʼї та гроші приносить». Для іншого - зрада означає кінець стосунків. Для одного нормально, що жінка все витягне. Бо так робила мама все життя. А інша жінка одного дня скаже: «Ні. Я так жити не буду». Однієї любові може виявитися недостатньо. Бо якщо наші базові уявлення про сімʼю дуже різні - ми роками можемо сперечатися не просто про побут, гроші чи конкретну сварку. Ми сперечаємося про норму. Один говорить: «Що я такого зробив?» А другий дивиться на нього і щиро не розуміє: «Як ти взагалі можеш вважати це нормальним?» Бабусине: «Дивись, з якої він сімʼї» - набагато глибше, ніж здається на перший погляд. Це життєве спостереження: подивись, серед чого людина виросла. Що вона бачила між чоловіком і жінкою щодня. Що засвоїла як звичне. Бо і вона так зробить - навіть, якщо не одразу. Але в кризовій ситуації чи з роками це проявиться. І не просто цінності, бо часто теоретично все співпадає - якими ми хочемо бути і що для нас важливо. А саме щоденна звична поведінка. Особливо в кризах, конфліктах, у вихованні дітей, з грошима та розподілом обов’язків. Насправді, саме такі дрібниці мають величезний вплив на стосунки. Бо вони відбуваються щодня. А ви як гадаєте? #психологія@psihologuck

Красівого вам зранку, милі українці 🥰 Нарешті наші відповіли на жахіття останніх місяців, яке творять здичавілі з боліт. #мотивація@psihologuck

Таке можливе тільки в Україні🔥 Мережею ширяться кадри, на яких українська пенсіонерка голіруч знешкоджує російський дрон. Бабуся знайшла безпілотник, який перебував у режимі очікування — так званий «дрон-ждун». Вона підняла його із землі, після чого зняла котушку з оптоволокном. У результаті російський безпілотник залишився без можливості виконувати своє завдання. Відео вже встигло розлетітися Мережею та викликати чимало захоплень серед українців. Користувачі пишуть, що такі кадри можна сміливо показувати на навчаннях НАТО як приклад швидкого знешкодження ворожої техніки. На ситуацію відреагував і радник президента з питань розвитку оборонних технологій Сергій «Флеш» Бескрестнов. «Як я розумію, бабуся закінчила якісь курси від Victory Drones», — пожартував він. Схоже, російським операторам тепер доведеться враховувати ще один фактор ризику: якщо їхній «дрон-ждун» сяде не там, де треба, його можуть просто зустріти українські бабусі. І за 10 секунд знешкодити. 😄🇺🇦 🖊 З соцмереж #війна_історії@psihologuck

Жодна краса в світі не може зрівнятися з красою самопізнання і задоволенням, яке приходить, коли ви приймаєте себе таким, яким ви є насправді #цитати@psihologuck

📌 Поряд, не значить разом Помічаю як деякі люди вихваляються знайомством або спілкуванням з людьми, які чогось досягли у цьому житті. Або не досягли, а просто мають певні функціональні обов'язки чи посаду яка викликає у цих людей захоплення. На прикладі це може виглядати так: - Я уже з Півоваровим в Інсті на "ти" (а насправді співак міг просто відповісти на 101-й коментар, як і іншим коментаторам) Або: - Ой, я так себе прокачала, що круче мене тіко варені яйця, знайомі психологи у мене вже порад питають (а насправді психолог просто підтримав спілкування в силу своїх функціональних обов'язків або із ввічливості). Бажання стати на один рівень з кимось більш знаменитим, досвідченішим, статуснішим - це ок. Проте якщо вам хтось десь відповів чи ви спілкуєтеся зі статусною особистістю вживу і вважаєте що ви тим самим досягли певного рівня - це не ок. Ок буде, коли інші будуть намагатися досягти вашого рівня, коли інші будуть говорити про вас "О майн гат, він мені відповів у коментарях" або "Вона зі мною нарешті привіталась!" Бо важливо не те, хто десь там вас помітив, привітався, підморгнув чи сфотографувався. Важливі лише ви та ваші особисті досягнення. Якщо вони є, вам буде неважливо хто там з вами де привітався. Приємно, звісно, класно, проте не "о майн гат", і це не викликатиме у вас дикого бажання усім про це розповісти. Бо дике бажання ділитися з кимось викликатимуть ваші власні досягнення. Ви будете пишатися не знайомством з кимось, ви будете пишатися собою. В психології є такий прийом під назвою "Поряд - не значить разом", або іншими словами "Здаватися - не значить бути". Він ідеально описує тих, хто за відсутності власних досягнень, активно чіпляється за досягнення інших, аби швидко та легко надати собі статусності у власних очах. #психологія