Олекса Мащиць

Я це передбачив та чекав на це. Дописи у соцмережах, де кожне речення виділено, як окремий абзац. Це спостереження каже мені про те, що ми все далі спрощуємо форми сприйняття інформації, а отже — спрощуємо й наше мислення, себто когнітивні можливості. Ця ситуація спонукає мене більше схилятися до традиційних літературних форм, якщо ми кажемо про тексти. По-перше, я не хочу деградувати свій мозок. По-друге, я хочу, щоб мене читали ті, хто зацікавлений в тому, щоб ускладнювати власне мислення, а не навпаки. Спрощувати ж мислення теж можна, але як інструмент, чи то метод, який можна використати за потреби. І я навіть дуже раджу навчитися робити таке. Але це саме метод, не системний підхід до мислення, як такого. Тому, цілком ймовірно, що мої абзаці будуть збільшуватися. Якщо читач не може тримати фокус пару десятків секунд, то я просто не зможу донести йому те, що хочу.