interfaces.prjctr

Стадії розвитку дизайнера На лекції Вови Смірнова я побачила схему росту дизайнера. Той скріншот безслідно втрачено й відтворено по памʼяті. Тому велкам у коментарі, якщо десь не згодні. 👶 Дитина — все цікаво, все нове, фокус: подобається / не подобається. 🧑‍🎓 Підліток — залежить від авторитетів, починає бачити свої прогалини. ↪️ Тут найчастіше виникає бажання піти з професії. 🧓 Дорослий — тут дизайнер або виходить з професії, або переформатовує її під себе. 🧓 Старець — знає свою частину, і не бажає вивчати щось нове. Хоче, аби всі від нього відчепились і давали робити те, що він добре вміє. Не писала у які роки який період наступає. Дизайнер може стати старцем хоч на 3 рік роботи, хоч на 30-й. Може зі старця перейти назад у дорослого, якщо віднайде пристрасть до професії. З одного на інший рівень допомагає пройти переосмислення роботи та оточення. Тому якщо ви хочете перестрибнути до рівня дорослого швидше, варто прямо зараз написати тому, на кого ви хочете рівнятися, і попросити поради як рухатись далі.

Синдром самозванця Бачила, що Станіслав Тихонько вже підіймав цю тему, але я б глянула на це у двох ситуаціях: коли ти маєш роботу, і коли ти в пошуку роботи. 1. Коли ти маєш роботу Знаю людей, які працюють у топових компаніях, мають 7+ років досвіду, і все одно відчувають себе недостатньо професійними. Не вірю, що цього відчуття можна повністю позбутися. Окей, що робити, якщо це надовго? Якщо синдром реально заважає жити Сісти і виписати всі свої досягнення за останні 6 місяців. Прямо все, чим ти хоч трохи пишаєшся. І регулярно цей список поповнювати. На performance review — це взагалі топ: відкрив документ і просто розповів менеджеру який ти молодець. Якщо трохи заважає, але не критично Якщо трохи заважає жити, то змиритися і вважати, що це чарівний пендель, що рухає твій розвиток. Просто це рух за допомогою страху. Важливо, аби він був спрямований, а не так що страх тебе розпорошував братися вивчати все. Тут допоможе взяти собі ментора для трекінгу прогресу. 2. Коли ти в пошуку роботи Якщо ти без роботи і відчуваєш синдром самозванця — радше за все ти довго шукаєш роботу, а результату немає. Тут я б радила отаке: напиши в LinkedIn 10 дизайнерам, яких ти поважаєш, надішли їм портфоліо і попросити чесний фідбек. Так ти: зрозумієш, над чим реально варто попрацювати, познайомишся, після кількох ітерацій змін портфоліо побачиш, що портфоліо норм і можна далі лупити ту скалу, а не сумніватися в собі без фактів. Якщо не працює — сходи на менторську сесію і отримай пораду щодо наступних кроків. Постав ❤️ якщо також відчуваєш себе самозванцем. Побачиш скільки нас і зрозумієш, що це не так вже й страшно бути не впевненим у тому, що робиш.

У вас уже пройшли дощі? Бо ми хочемо представити вам дуже сонячну й професійну кураторку цього тижня — Лізу Пасічник ☀️ Ліза — продуктова дизайнерка в LaunchLabs. Працює з продуктами у сфері health & fitness, створює сервіс для віддалених тренувань бейсболістів і впроваджує AI у дизайн-процеси команди. Цього тижня будемо говорити про те, як AI змінює ринок дизайну, продуктові підходи та роль дизайнера в команді. Тож запасайтеся яблучними чіпсами й готуйте свої запитання. linkedIn Лізо, канал твій! 🪽

А ми рухаємося далі й уже зовсім скоро познайомимо вас із новим куратором каналу) А поки — невелика рекламна пауза та три курси, які стартують уже цього місяця: UX Research & Discovery with AI

Опануйте повний research-процес із використанням AI — від interview guide до презентації для стейкхолдерів.

Mobile Interfaces Advanced

Навчіться проєктувати складні мобільні інтерфейси — від онбордингу до кросплатформених сценаріїв — і аргументувати свої рішення через гайдлайни, метрики та дослідження.

Product Analytics. Data Mining

GA4, Amplitude та SQL для тих, хто хоче самостійно знаходити інсайти й формулювати продуктові гіпотези. Один із кураторів курсу — Олександр Іванов, COO/CPO у Projector 💙

У кого ще вайб, ніби цей тиждень був однією великою менторською сесією? 👀 Станіславе, дуже дякуємо за цей час на каналі! Ти підняв тему, яка сьогодні хвилює чи не кожного дизайнера, незалежно від рівня. Сподіваємося, після цього тижня у багатьох з’явилося більше ясності й впевненості у тому, куди рухатися далі. Не забудьте підписатися на LinkedIn Станіслава. А якщо хочеться продовжити навчання разом із ним — зверніть увагу на курс Product Design. Дякуємо й обіймаємо 💙

На цьому все. Дякую, що провели цей тиждень за моїми проповідями, міркували разом зі мною, ділилися своїми роздумами та коментарями. Я провів час у чудовій компанії. Давайте знайдемося на лінкедині → linkedin.com/in/stykhonko/ Якщо вам відгукнулися мої міркування або хочеться зі мною поговорити, напишіть мені → @tykhonko Я також проводжу менторські консультації про кар'єру і не тільки на платформі Projector → prjctrmentor.com/mentor/stanislav-tyhonko Ще побачимось!

Останнє від мене цього тижня — про портфоліо. Усе, що стосується CV, правдиво і для нього. 1. Портфоліо має бути зручним для перегляду. PDF-файли, фігма, кейси на behance не зручні, якщо ви не переглядаєте їх на комп'ютері. Власний сайт – це ваша конкурентна перевага. Інвестиції у створення власного сайту з AI інструментами як ніколи низькі. Жоден формат не дає такого поєднання гнучкості та зручності для взаємодії. 2. Менше фокусу на тому, що ви робили, більше — на тому, що зробили. Портфоліо дає більше простору, щоб розповісти не лише про результати, а й про процес. Втім, найважливіше у вашому портфоліо — це візуальні рішення. Найгірші портфоліо, які я бачив, це портфоліо з сильними візуальними рішеннями, що були жахливо оформлені, або змушували прочитати довгий текст з описом усього, що сталося під час роботи. Правда в тому, що під час першого перегляду вашого портфоліо дивляться лише на картинку: як виглядає портфоліо, як виглядають ваші дизайн-рішення, наскільки це суголосно зі смаком глядача. 3. Фокусуйтеся не на тому, що вам хочеться про себе розповісти, а на тому, що про вас хочуть зрозуміти. Наступний рівень заглиблення після знайомства з візуальними рішеннями – це опис. Процесу, шляху, висновків з нього. Коротко кажучи: яка історія стоїть за створенням рішення. Гарні історії захоплюють увагу. Нудні та перевантажені — не варті того, щоб бути написаними. У попередньому дописі я згадував, що CV варто завжди адаптувати під вакансію. (Ця порада звучить у всіх рекомендаціях щодо підготовки резюме.) Втім, що я бачу напрочуд рідко, — це адаптація портфоліо. Якщо компанія шукає дизайнера на мобільний застосунок, їх не надто цікавитимуть ваші рішення для вебу. Як і в СV, їх не цікавитиме увесь досвід, який ви мали. Їх зацікавить досвід, який корелює з їхніми вимогами та очікуваннями. Зрештою, хто як не ми — дизайнери — маємо усвідомлювати важливість уваги до потреб свого користувача і створення прекрасного. Ваше портфоліо — ваш продукт. Тож хай цей продукт привноситиме у світ більше краси.

Хочеться також поділитися кількома думками щодо здобуття конкурентних переваг на етапі відгуку на вакансію, які прозвучали на зустрічі. Яким має бути CV? Для початку уявіть собі контекст рекрутера, який переглядатиме ваше CV. Швидше за все, ця людина не є технічним спеціалістом у дизайні. Ваше резюме вона переглядає після кількох десятків інших CV. Щоб опрацювати їх, у неї є менше хвилини на кожне. З цього випливає кілька наслідків: 1. Ваше CV має бути зручним для перегляду. Чітка структура і читабельність. Нічого зайвого. Уся важлива інформація на одній сторінці. Ви завжди зможете розповісти про своє хобі під час співбесіди, якщо вас про це запитають. Більшість CV не відповідає навіть цьому гігієнічному рівню. 2. Фокусуйтеся не на тому, що вам хочеться про себе розповісти, а на тому, що про вас хоче зрозуміти рекрутер. Людей не цікавить увесь досвід, який ви мали. Їх цікавить досвід, який корелює з їхніми вимогами та очікуваннями. Тайтл у CV має збігатися з тайтлом вакансії. Опис вашої роботи на вказаних позиціях має відповідати опису вимог до вакансії. Використовуйте ті самі формулювання, що використовуються у вакансії. Якщо ваше CV аналізує AI, є ризик, що неспівпадіння за ключовими словами призведе до вашої дискваліфікації. Якщо ваше CV аналізує людина, є ризик, що вона не зрозуміє, що саме ви маєте на увазі, якщо ваш досвід описаний не так, як у вакансії. Хороший рекрутер з експертизою вас зрозуміє, проте я би не розраховував, що ваш рекрутер буде таким. Подбати про його зручність — значить мінімізувати кількість помилок щодо вас. На менторських консультаціях щодо кар'єри я зазвичай пропоную просту вправу: відкрити підходящу вакансію і порівняти описані в ній вимоги з досвідом у CV. Це часто додає ясність, чому кандидат не проходить далі цього етапу. 3. Менше пишіть про те, що ви робили, більше – про те, що зробили. Процес теж має значення. Але лише тоді, коли він призвів до результату. Результат не завжди вимірюється у цифрах і метриках, проте ваші дії мали вплив незалежно від того, як ви його вимірювали. Запустити реліз у заплановані терміни – це результат. Навести лад у процесах – це результат. Покращити роботу команди – це результат. У вас буде можливість розповісти про сам процес на співбесіді, коли про нього запитають. Поділіться у коментарях, що б ви ще додали до цього переліку?

Обіцяв розповісти, як дізнатися, яку людину шукають на вакансію, якщо в описі вказані переважно вимоги щодо досвіду та навичок. Запитайте про це у наймаючого менеджера, перш ніж подаватися на вакансію. Це перша конкурентна перевага, яку ви отримаєте над іншими кандидатами. Можливо, ви знаєте когось, хто вже працює в компанії: товариша, знайомого, екс-колегу, який може поділитися контактом і представити вас. Можливо, ви можете завести таке знайомство. Врешті-решт, зазвичай нескладно знайти потрібного менеджера на лінкедині і просто написати йому про ваш інтерес. Якого дизайнера вони шукають? Що для них найважливіше? Що ще важливо знати з того, про що не написано у вакансії? Що варто знати про команду? Можливо, ви не отримаєте відповіді. Це нормально. Ви нічого не втрачаєте, якщо спробуєте. (Ви точно її не отримаєте, якщо не спробуєте.) Дізнайтеся більше під час співбесіди. Кожен наступний етап хайрінг-процесу створює можливості, щоб розпитати про це різних представників компанії. Кожен етап — це можливість знайти внутрішніх союзників, які допомагатимуть вам рухатися далі. Коли вас запросять на наступний етап, запитайте: як краще до нього підготуватися? Як збільшити свої шанси, щоб успішно його пройти? Що найважливіше для них? Часом у відповідь на таке просте запитання можна отримати чіткий алгоритм проходження наступного етапу. Проте майже ніхто не запитує.

Здається, вийшло цікаво. Як вам ця зустріч? Поділіться враженнями. Що забираєте з собою після неї?

Починаємо Q&A про пошуки роботи. Залітайте 👀 https://zoom.us/j/91594073270?pwd=dF0gpRUDV2JKTvc8jtfaWb0dPyqgQd.1

Бачу достатньо бажаючих для зустрічі. Тож зустрічаємось сьогодні о 18:00 по Києву. Посилання надішлю ближче до початку. Будемо відштовхуватися від того, що ви принесете на зустріч, і поміркуємо над цим разом. Побачимося 🙌

До речі, що думаєте про те, щоб завтра ввечері поспілкуватися вживу і провести Q&A сесію про пошуки роботи? П'ятниця, 18:00 по Києву. Не під запис. Хочеться, щоб вийшло відкрито і відверто. Відповім на ваші запитання, покажу своє CV та портфоліо. Може в процесі ще щось вигадаємо. Якщо плануєте бути, поставте у коментарях +.

Сьогодні хочеться поділитися, як я думаю про конкуренцію. На перший погляд, здається, ніби нас наймають за наші здібності, експертизу та здатність впоратися з поставленими завданнями. Це велика омана. Насправді, нас наймають за відчуття, що ми впораємося з поставленими завданнями. Досвід і навички мають значення, проте в наймі перемагають не ті, хто має найбільше досвіду, а ті, хто найкраще вміє його продати. Те, як ми презентуємо себе на всіх етапах хайринг-процесу, набагато важливіше за те, який досвід ми маємо. Ваша реальна здатність впоратися стане зрозумілою лише під час випробувального терміну. (Це не означає, що про досвід варто брехати. Рано чи пізно, вас все одно викриють, і наслідки вам не сподобаються.) Таким чином, я переслідую під час хайрінгу дві мети: Зрозуміти, за яких умов я готовий прийняти офер від цієї компанії. Виграти конкуренцію за цю позицію з іншими кандидатами на найкращих для себе умовах. Найчастіше ми не знаємо, з ким конкуруємо за позицію. Проте є чимало речей, на які ми можемо вплинути, незалежно від того, з ким конкуруємо. Це нагадує набір очок у грі. Я думаю про кожен етап процесу найму як про можливість набрати якомога більше очок. Попадання в очікування дає певну кількість очок. Перевершення очікувань винагороджується краще. Відсутність релевантного досвіду або вищі зарплатні очікування призводять до їхньої втрати. Головне, щоб у підсумку їх було більше, ніж у інших кандидатів. Наступні кілька дописів будуть про можливості, що виникають на різних етапах хайрінг-процесу.

Наступне питання полягає в тому, як виграти конкуренцію з іншими претендентами за позицію у такій компанії? Бути у топ-5% за конкретною навичкою на ринку надзвичайно складно. Це спорт високих досягнень, і в нього неможливо потрапити, не маючи необхідного досвіду. Проте кожен має своє унікальне поєднання кількох здібностей, яке вдається нам краще за інших. Ви можете не бути топ-5% за одним показником, але бути топ-5% за їх поєднанням стає реально, навіть якщо у вас небагато досвіду. Наприклад, я не найкращий у світі візуальний дизайнер. Знайдуться ті, хто краще за мене приборкує невизначеність у складних задачах. Хтось виявиться сильнішим за мене у тому, щоб продати своє рішення стейкхолдерам та довести його до результату. Та я ніколи не зустрічав людину, яка б перевершила мене у поєднанні цих якостей. Зі мною надзвичайно складно конкурувати, коли йдеться про те, щоб на дуже високому рівні поєднувати ці сили. Ви можете звернути увагу, що мій приклад лише частково стосується навичок, описаних у вакансіях. Половина з них майже ніколи не згадується в їхньому описі. Як дізнатися про те, яку людину вони шукають, якщо про це ніде не написано? Напишу про це, якщо пост набере 50 полум'яних емоджі. А поки хочеться послухати, яке ваше унікальне поєднання кількох здібностей, що вирізняє вас серед інших? Можливо, прямо зараз хтось шукає собі в команду саме таку людину.

Продовжимо міркувати про пошуки ідеальної роботи. В коментарях одразу кілька людей написали про постійно зростаючі очікування від дизайнерів. Здається, ніби ти маєш вміти усе: розбиратися в домені, аналізувати продуктові метрики, проводити якісні дослідження, створювати сильний візуальний дизайн, тестувати дизайн-рішення, готувати експерименти для A/B тестів та володіти AI-інструментами. Але чи справді кожній компанії потрібен дизайнер, який вмітиме все? Багато років я намагався збагнути, якими навичками має володіти дизайнер, щоб бути найкращим. Виявилося, що кожній команді потрібен хтось особливий. Той, хто краще за інших вміє проводити дослідження та створювати сильні візуальні рішення. Той, хто краще за інших вміє впевнено працювати з аналітикою та швидко готувати робочі рішення. Той, хто краще за інших розбирається в домені, чи, навпаки, ніколи не мав досвіду в ньому. Той, хто дасть команді та її керівнику унікальну силу, якої вони потребують. Той, хто допоможе втілити його цілі. Справжнє питання не в тому, якими навичками та рисами має володіти дизайнер, а яким дизайнером ви хочете бути, і для кого ви будете найкращим серед усіх? Не існує ідеального партнера для стосунків, який однаково добре підійде усім. Проте можна зустріти людину, яка цінуватиме вас за те, якими ви є, більше за всіх інших. (Робота – це не романтичні стосунки. Хай вас не вводять в оману компанії, які стверджують, що вони як сім'я.) Втім, статистично ви проводите на роботі навіть більше часу, ніж зі своїм партнером у стосунках. Отже, обирати, з ким ви проведете суттєву частину свого обмеженого часу, слід не менш прискіпливо. Зараз мені хочеться бути дизайнером, який розв’язує складні задачі з високою невизначеністю, має широкий вплив на продукт і простір для створення найкращих дизайн-рішень. Для мене важливо будувати речі, якими я пишатимуся, отримувати визнання та великі гроші за свою роботу. Здається, ніби це має сенс лише для 1% компанії зі 100. Так і є. Для мене має значення тільки цей 1%. Насправді, цей 1% компаній і складає 100% з тих, що мене цікавлять.

Я вважаю, що в мене синдром самозванця, бо інакше не можу пояснити, чому завжди вважаю свої навички недостатніми для того, щоб знайти круту роботу у своїй сфері. І з появою АІ і постами в інтернеті в стилі "АІ ЗАМІНЕ ТЕБЕ ЗАВТРА" стає ще більш неспокійно. Рішенням цієї проблеми для мене є згадати про вже пройдений (хоч і не дуже довгий) шлях і згадати про фактичні набуті досягнення. Продовжувати вчитися, бо те, чи мої навички обезціняться завтра залежить від того, що я роблю сьогодні.

Зазвичай за синдромом замозванця стоять дві кореневі причини. Відсутність ініціації в роль. Тисячоліттями прийняття себе в новій ідентичності відбувається через проходження ритуалу ініціації. Юнак переходить у роль чоловіка. Дівчина стає жінкою. Герой переходить у стан правителя. Ви зустрінете такі ритуали у будь-якій культурі. Сучасна людина найчастіше позбавлена ініціації та відірвана від тисячолітньої практики. Здається, найбільше від цього страждають менеджери. Але десь одразу за ними представники креативних ремесел. Проблема в тому, що ініціацію неможливо отримати самостійно. Для цього необхідно подолати спеціальне випробування та прийняти посвяту від майстра. Гарна новина в тому, що хороші навчальні простори вміють із цим працювати. Свого часу, ще в будівлі Проджектора на Воздвиженці, я пройшов свою ініціацію у Родіона — одного з моїх учителів і автора попереднього тижня. Тепер це одне з моїх головних завдань як куратора власного курсу. Друга причина – більш ґрунтовна. Проблема з фундаментальним відчуттям самоцінності. У цього може бути чимало причин, але наслідок один – наші досягнення не належать нам. Здається, ніби вони очевидні, але остаточно привласнити їх не вдається. Простого рішення щодо привласнення собі досягнень та набуття самоцінності немає. Це довгий шлях. І зазвичай лежить через терапію. Буду радий почути ваші історії. Як ви проходили через це?

Складно зібратися думками після сьогоднішнього обстрілу. Як ви? Замість повноцінного посту відгукнуся на один з коментарів.

Привіт! Останнім часом здається, що ринок праці збожеволів. Дизайнери місяцями не можуть знайти роботу, а компанії — підходящого дизайнера. Більшість запитів, з якими до мене приходять на менторські консультації, стосуються пошуку роботи. На курсі з продуктового дизайну тема найму викликає чи не найбільше запитань. Зараз в Loio ми перевинаходимо те, як влаштоване укладання угод. Ринок перенасичений рішеннями, які майже не відрізняються між собою. Моя задача – виграти конкуренцію завдяки кращому дизайну. Я пишаюся продуктом, який ми будуємо. Водночас це найкраще місце роботи, яке я мав. Це не випадковість. Мені хочеться створювати продукти, якими я буду захоплюватися, працюючи з компаніями, для яких якісний дизайн – це конкурентна перевага. Такі компанії готові платити вище за ринок і давати широкий простір для дизайн-рішень. Таких компаній мало. Втім, мені ніколи не доводилося шукати роботу довше місяця. Справа не в тому, що роботи немає. Справа в тому, що правильні кандидати не можуть зустріти правильну компанію. Протягом цього тижня хочеться подумати вголос над тим, що ми, як дизайнери, можемо зробити, аби отримати ідеальне місце роботи. Поділіться в коментарях, що в пошуку роботи вас найбільше хвилює? Де виникають найбільші складнощі? У чому причина? 👀