Степан Гавриш

Путін усе більш упевнено й без еківоків майже щодня виписує внутрішню повістку для Європи. Його боти масово заселяють її простір, агенти займають ледь не цілі квартали в європейських столицях, диверсанти легко купують і навчають техніки людей для диверсій у портах, на залізниці, а колишній президент і нинішній заступник Путіна в Радбезі Медведєв прямо погрожує спалити Лондон, Париж разом із Варшавою та країнами Балтії. Москва не тільки навчилася обходити санкції, яких уже близько 30 тисяч, а й вибудувала вкрай ефективну паралельну (альтернативну) економіку й торгівлю з ненаситним до комфорту та грошей Заходом. Той купує в неї зріджений газ, нафту, солярку, алюміній, сталь на десятки мільярдів доларів. На ці кошти Росія закуповує до 90% комплектуючих — від чипів, мікроелектроніки, навігаційних систем і програм для балістичних комп’ютерів до антен і турбореактивних двигунів — у США, Тайваню, Японії, Швейцарії, Німеччини тощо. При мовчанні Китаю. Чи в межах реалізації ним прихованої стратегії «контрольованої війни». Росія виснажує Захід, особливо США. Пекін цьому максимально сприяє, фінансуючи війну, закуповуючи у великих обсягах енергоресурси та продаючи Росії ключові елементи зброї під виглядом товарів подвійного призначення. Тимчасова евтаназія Америки Трампа дає Путіну відчуття переваги над іншим світом гегемона, який має панівний вплив на його долю. Хоча б тому, що виключно від його воєнних планів і дій залежить світова стабільність і міжнародний порядок. Він нічого не просить. Усі благають його: «Припинити обстріли цивільного населення України» і хоча б енергетичної інфраструктури, надати перемир’я бодай на 60 днів для виборів президента, про що просить Зеленський, припинити гібридні атаки на Європу і, головне, врятувати Трампа з його MAGA-партією від поразки на виборах до Конгресу через пару тижнів, продавши йому хоча б 300 тисяч тонн дизелю на добу. І тоді «пшеничний пояс» Канзасу й Оклахоми, фермери з Міннесоти та Індіани, з Небраски та кукурудзяної Айови дружно проголосують за республіканців. Хоча вони й не помітять російського дизелю, бо США лише за добу споживають його майже вдвічі більше — 550 тисяч метричних тонн. Путін не збирається і не може надто серйозно вкладатися в Трампа. Усі електоральні опитування однаково оцінюють його поразку разом із партією 3 листопада. На цей час імовірність завоювання демократами нижньої Палати представників становить 95%, а верхньої — Сенату — 75%. Демократи реалізують формулу чарівної Ненсі Пелосі: «Мені не потрібен імпічмент Трампа. Я хочу бачити його у в’язниці». Путін розуміє, що він буде його співучасником. Із викликом до американського федерального суду. У нього залишається варіант спробувати домовитися з демократами, якщо Трамп програє. Можливо, на м’якших умовах для капітуляції України. Проте він не тільки вірить, а й дедалі більше переконується, що домовитися з Трампом, «зятьком та вітьком» і бізнес-оточенням великого девелопера можливо, і навіть реально, але викреслити такі домовленості не вдасться через усе ще потужний компроміс законодавців і політичних еліт, які спираються на 72% американських виборців, що симпатизують Україні. І рейтинг Зеленського серед них набагато вищий за трампівський. Навіть якщо Трамп вдасться до якихось жорстких кроків, щоб примусити Росію до мирних переговорів з Україною. Путін діє безповоротно. Підвищує рівень ескалації. Знаючи, що Трамп моргне першим — капітулює. Прямо чи з притаманними йому еківоками або езопівськими метафорами.