2 593
مشترکین
اطلاعاتی وجود ندارد24 ساعت
اطلاعاتی وجود ندارد7 روز
-1130 روز
در حال بارگیری داده...
کانالهای مشابه
ابر برچسبها
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
ژوئیه '26
ژوئیه '26
+4
در 0 کانالها
ژوئن '26
+1
در 0 کانالها
Get PRO
مه '26
+2
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '26
+2
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '260
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '26
+1
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '26
+6
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '25
+3
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '25
+4
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '25
+3
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '25
+1
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '25
+14
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '25
+8
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '25
+3
در 0 کانالها
Get PRO
مه '25
+4
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '25
+1 002
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '25
+4 000
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '25
+3 075
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '25
+1 500
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '24
+498
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '24
+998
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '24
+500
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '24
+1 501
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '24
+507
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '24
+4
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '24
+8
در 0 کانالها
Get PRO
مه '24
+503
در 1 کانالها
Get PRO
آوریل '24
+514
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '24
+1 044
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '24
+2 050
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '24
+973
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '23
+1 969
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '23
+2 842
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '23
+1 159
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '23
+9
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '23
+1 034
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '23
+6 624
در 0 کانالها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانالها | |
| 27 ژوئیه | 0 | |||
| 26 ژوئیه | 0 | |||
| 25 ژوئیه | 0 | |||
| 24 ژوئیه | 0 | |||
| 23 ژوئیه | +1 | |||
| 22 ژوئیه | 0 | |||
| 21 ژوئیه | 0 | |||
| 20 ژوئیه | 0 | |||
| 19 ژوئیه | 0 | |||
| 18 ژوئیه | 0 | |||
| 17 ژوئیه | +1 | |||
| 16 ژوئیه | 0 | |||
| 15 ژوئیه | 0 | |||
| 14 ژوئیه | +1 | |||
| 13 ژوئیه | 0 | |||
| 12 ژوئیه | 0 | |||
| 11 ژوئیه | 0 | |||
| 10 ژوئیه | 0 | |||
| 09 ژوئیه | 0 | |||
| 08 ژوئیه | 0 | |||
| 07 ژوئیه | 0 | |||
| 06 ژوئیه | 0 | |||
| 05 ژوئیه | 0 | |||
| 04 ژوئیه | 0 | |||
| 03 ژوئیه | 0 | |||
| 02 ژوئیه | 0 | |||
| 01 ژوئیه | +1 |
پستهای کانال
Отже, ми знову потрапили у вікно Овертона. Тільки воно подвійне. Ідея Зеленського поїхати у Вашингтон, показати Трампу прийнятний для Путіна план миру, де Україна одночасно втрачає і набуває, запросити кремлівця в Овальний кабінет і утрьох підписати big deal виглядає немислимою, майже дикою та викликає злість. І не тільки тому, що президент сам по собі, без волі народу (референдуму), нічого такого підписувати не може.
Зеленський діє як незалежний і самостійний від нації лідер, ставлячи моральність такого вибору, ціну збереження українців і їхнього матеріального потенціалу вище конституційних зобов’язань і функцій глави держави.
Змінити свою лінію управління країною, політику війни він не може. Так виглядає, якщо дивитися лише на два кольори: білий і чорний. Бо при цьому Україна продовжує, у межах своїх можливостей, успішно воювати і близька до перехоплення воєнної ініціативи.
Можливо, ідея Зеленського так глибоко закопана у його грі, що ніхто не наважується взагалі про неї говорити. Витягнути Путіна з його бункера. Посадити за стіл і почати говорити.
У обох президентів ще малі діти і молоді дами серця. Майбутнє може бути прекрасним. Без війни. Треба знайти в собі сили й мудрість її завершити. Припинити кровопролиття.
Трамп поряд. Він згоден. Ми готові до значних компромісів і поступок, але і вам, Владімір Владімірович, це доведеться зробити, і ми потиснемо руки. Це та дивовижна сутність вікна Овертона, коли з’являється прийнятне і можливість спокійного обговорення. Потім — розумне, і, нарешті, все закріплюють на якомусь лоскуті паперу, який заштовхують нам у голову інфокогнітивні пропагандисти, блогери і всілякі експерти, обіцяючи, якщо не рай, то новий оазис із чистим, тихим, блакитним небом над головою. Без сучих дронів, ракет і ї…чих КАБів.
Але є довше вікно Овертона. Радикальне. І немислиме.
Можливо, Зеленський знав, що Федоров наївно ставить лише на перемогу і стає все більш зримим його опонентом. А коли так, то він, маючи на це повне право, контролює більше 2 трильйонів гривень закупівель озброєнь плюс ще трохи більше 4 трильйонів гривень на весь сектор безпеки й оборони України.
І швидко стає головним гравцем та популярним «юним вундеркіндом», бо всі ці потоки йдуть якраз у цифрові системи, в яких ще можна, але дуже важко щось «стирити».
Наприклад, через наближені до президента дронові компанії, за оцінками не дуже надійних блогерів, з можливістю заробляти чистого прибутку до 200 млн доларів на рік. Федоров зменшив їх фінансування з бюджету Міноборони з 80% до 25%, що могло їм не сподобатися.
Креативники придумали: попросити прем’єра піти у відставку разом з урядом. Головне — з Федоровим.
Віддамо належне Зеленському — він призначив Драпатого. Залужний — плюс. Він виріс у війні і ненависті до орків. Його літаюче БМП стало символом. Його намірів і показовою харизмою його воїнської особистості.
Можливо, вдруге ми бачимо появу нового українського полководця в історичному образі Петра Сагайдачного. Гетьмана Війська Запорозького, військовий та політичний геній якого змінив історію Східної Європи на початку XVII століття. Це він у 1618 році з військом козацьким обложив Москву та підписав вигідне Деулінське перемир’я.
Врятувавши також від позору повної поразки поляків разом із литовцями у Хотинській битві 1621 року проти турків.
Натомість Сирському, який діяв у межах обережної мирної парадигми Зеленського в обмін на «совєтську військову диктатуру», управляючи більше статистикою, ніж бойовими операціями, Драпатий хоче перемоги. Як і Федоров.
| 2 | Президент Зеленський хоче швидкого, всеосяжного, справедливого, довготривалого миру з Путіним та якимись гарантіями, якого той взагалі не бажає. Про це пише Bloomberg. Путін зайняв жорсткішу позицію щодо війни в Україні й більше не розглядає варіант територіальних компромісів.
Його мінімум-стратегія наступна: повне захоплення Донецької області, утримання окупованих Запорізької та Херсонської областей і встановлення буферної зони в Сумській та Харківській областях. До цього часу жодних переговорів не буде.
Середня стратегія – окупувати решту Запорізької та Херсонської областей і розширити буферні зони на достатню глибину, щоб захистити інфраструктуру РФ. В інтерв’ю Moscow Times Пєсков заявив про необхідність Кремля «робити більшу зону безпеки, велику буферну зону».
Путін говорить лише про досягнення оголошених цілей війни, постійно уточнюючи й розширюючи їх. Але він для можливих переговорів про капітуляцію України з Трампом жодного разу не окреслив ясних територіальних вимог.
За інсайдами з Алжиру, на український напрямок, чи то замість Герасимова, чи то його заступників, повертають колишнього головнокомандувача Повітряно-космічних сил Суровікіна. У нього є план мобілізації й наступу вже цієї осені з повторним захопленням Херсона та проривом на Одесу. Із виходом до Дніпра. Можливо, це лише інфорозвідка тих кремлівських планувальників, які не можуть вийти з тупика вже дворічного позиційного тупцювання на лінії фронту ядерної імперії.
Путін і вірить, і не вірить своїм генералам у можливість захопити Донбас до кінця поточного року. Він також бачить небезпеку нарощування стратегічного бойового потенціалу ЗСУ на чолі з новим главкомом Драпатим. Той уперше серед усіх воєнно-політичних лідерів заявив про важливість і необхідність завершення визвольної боротьби українського народу перемогою над Росією.
З іншого боку, Кремль реалістично оцінює схильність українського президента до непередбачуваних кроків у напрямку створення внутрішніх політичних кризових ситуацій. Разом із його фікс-ідеєю будь-що укласти мирну угоду з Путіним це переконує останнього в стратегічній слабкості противника, який уже п’ятий рік дає йому одного пенделя за іншим. | 30 |
| 3 | Подивимось, чи зможе Зеленський переконати вже майже друга Дональда оплатити збитки судновласників, портів, трейдерів українського зерна, яким Росія свідомо, в порушення міжнародного права і будь-яких звичаїв, завдає величезних збитків ракетно-дроновими ударами.
Їх можна компенсувати із заморожених 8 млрд доларів суверенних активів РФ у США. В принципі, як і прийняти рішення, в якості лідера альянсу, щодо створення зони безпеки торгових шляхів у Чорному морі, уведення туди військових кораблів НАТО. Конвенція Монтре 1936 року дає Туреччині повний контроль над протоками Босфор і Дарданелли.
Проте вона зобов’язує її пропускати, крім авіаносців, лінкорів та підводних човнів, есмінці й фрегати неприбережних держав тоннажністю до 45 тисяч тонн на 21 день, завчасно офіційно повідомивши офіційну владу. Туреччина, Румунія і Болгарія не мають обмежень. Звичайно, проблема в нейтралітеті Туреччини. Якщо вона не воює, то має право закрити протоки лише для військових кораблів країн — учасників воєнного конфлікту. Тобто Росії й України.
Безпілотні ударні «Магури» та інші, якщо й не знищили російський ЧФ, то вигнали його за межі операційних і контрольованих Росією акваторій. Тому кораблі НАТО в Чорному морі вже не варто розглядати лише як дипломатію «канонерок», а як майже ідеальну можливість створити в межах міжнародного права зону морської безпеки і поволі розповсюдити її на інші частини надмірних ескалаційних ризиків від продовження війни з Росією.
Чи розуміє такі виклики для себе, як і можливості, президент Зеленський? Чи може його нечисленне оточення, включно з окультним професіоналом «Фен-шуй Веронікою»?
Це вже не гра у віртуальні шахи з Путіним, а екзистенційна можливість виживання.
Сибіга скликає Радбез ООН на 27 липня через російське ембарго в Чорному морі. З 22 липня жодне торгове судно не пройшло українським морським коридором. Вперше з 2022 року, тоді ми погодили торговий коридор з Росією в обмін на експорт нею добрив та зерна.
Переорієнтувати всі вантажопотоки через Дунай і сухопутну інфраструктуру неможливо. Росія б’є по всіх торгових суднах будь-якої юрисдикції. Судновласники відмовилися виходити в Чорне море. Експорт врожаю цього року перебуває під важкою загрозою. У нового Уряду поки що немає жодної реакції, а агроміністр виконує роль креативного блогера.
Очевидно, що ця проблема ще реально постане і для РФ. У Москві це розуміють. Але у Путіна є Китай, Азія і країни Каспію. В України основні «ворота» — Польща. Її ешелони із зерном ще більше загострять українсько-польську кризу. Україна постачає близько 8% пшениці, 13% кукурудзи, 8% ячменю і 36% соняшникової олії. Майже 50% її кукурудзи купує Китай (18% імпорту), разом із 10% соняшникової олії (22% імпорту). Він також купує у Білорусі 27% калійних добрив. У них же зацікавлені й США, які нещодавно скасували санкції проти «Білоруськалію» і Білоруської калійної компанії.
Не занурюючись у цю тему, можна її, як і близьку до неї, вмонтувати у переговори про гарантії торгових коридорів у Чорному морі. Зрозуміло, їх доведеться давати і Росії. У цьому вся суть. | 45 |
| 4 | Ризикуючи світлою памʼяттю про друга Ліндсі, Трамп знову поставив його найдорожче дитя – закон про обрушення Росії – на звичну паузу. В угоду Путіну, попри інформацію його спецслужб про можливе передавання російських технологій і даних про цілі для прямих ударів іранськими безпілотниками по американцях та підтвердження Арахчі безпосередньої військової допомоги від РФ і Китаю.
Унікальний лідер американців вірить їм знову більше, аніж своїй розвідці. Трамп переконує вже вкотре себе, що Сі Цзіньпін дав йому слово за жодних обставин не надавати і не продавати зброю Ірану: «Враховуючи наші стосунки, я вірю йому на слово і, крім того, роблю йому велику послугу».
24 вересня цього року він прийме імператора Піднебесної у Вашингтоні. Ще більше він довіряє у байдужості до Ірану Путіну: «Попри жахливу війну, що триває в Україні, Путін сказав мені, що він не продаватиме зброю Ірану».
Ніхто не може бавитися Америкою і допомагати її ворогам: «Якби вони це зробили, це було б дуже погано для них – точно не в їхніх інтересах». І щоб «друг Владімір» не образився і не думав про зраду, мудрий Трамп уміло виправдався за американську зброю в Україні. Нічого особистого, просто нормальний гешефт. Московський диктатор нібито і розуміє, що США продають зброю не Україні, а країнам НАТО: «Вони платять повну ціну, і як ця зброя розподіляється, я не маю уявлення».
Наївний, добрий і дещо розгублений президент найбільшої воєнної імперії світу. І щоб підкреслити такий когнітивний дисонанс, він негайно ввів мита до 12,5% для 80 країн, включно з Росією та Китаєм. Але послав блискучий, у стилі Мессі, пас Володимиру Зеленському. Майже через все геополітичне поле воєн і конфліктів, яким він особисто сприяє або потворствує. Про відшкодування збитків торговельним суднам від ударів Ірану.
У Truth Social його пост варто розглядати як нове правило, цінне для України: «Збитки, завдані судам, вантажам або будь-чому, повʼязаному з ними, будуть оплачуватися іранськими коштами, що знаходяться у розпорядженні та під контролем США. Збитки можуть бути дуже суттєвими, але, проте, це справедливе і рівноправне рішення».
Це при тому, що саме Штати розпочали вторгнення в Іран, який обороняється, як уміє, і продовжують завдавати по ньому ударів далеко від своєї території. | 61 |
| 5 | Президент Зеленський готовий на будь-який крок, аби зупинити війну. Майже прямо він про це говорить в інтервʼю блогерці Трампа, MAGістці і провісниці майбутнього Лорі Лумер.
Найкращим сценарієм для України було б припинення війни «найближчим часом, якщо це дозволить зберегти життя людей».
Зеленський, Україна прагнуть перемоги, однак людські життя залишаються головним пріоритетом:
«Якщо завтра ми зможемо зупинити війну, влаштувати припинення вогню, це краще, ніж воювати 10–20 років до перемоги і втрачати своїх людей».
Так би мовити, в безкінечному хайп-алгоритмі Трампа. На шляху до Нобелівської премії. Це робить нашого главу держави спільником і однодумцем Великого Вашингтонця:
«Думаю, президент Трамп почав вірити мені, що ми справді хочемо закінчити війну. Ми не граємося. Для нас це питання життя».
Президента зовсім не бентежить, що у нього немає жодних ресурсів зупиняти війну, влаштувати припинення вогню, окрім як небезпечної капітуляції перед Москвою. Проте саме вона, як виглядає, може бути мінімальною, якщо за цією «трьохсторонньою deal» стоятиме глобальний Велетень Трамп.
Тому він готовий негайно, і ще швидше, підписати мирну угоду з Росією:
«Так, я готовий. Я готовий приїхати до Овального кабінету або до Мар-а-Лаго для підписання мирної угоди. Все залежить від Трампа».
Від Путіна не залежить нічого? При цьому Україна вже не ставить імперативних умов щодо гарантій безпеки, а лише підтримує будь-які реальні ініціативи, які можуть привести до справедливого та тривалого миру і гарантувати безпеку держави та її громадян. Тобто не резолюції РБ та Генасамблеї ООН, а якусь угоду з належними й однозначними англомовними термінами гарантій суверенної цілісності та незалежності України, підписану США, Китаєм, ЄС, Британією й іншими гарантами, із чіткими зобовʼязаннями РФ виплатити, не втручатися і гарантувати.
Зеленський зробив усе можливе й неможливе, щоб потрапити у «хвилю» Трампа. І йому це вдалося. У своїй Truth Social він написав над фрагментом інтервʼю Лорі Лумер, яку послав до Зеленського з несподіваною місією, — Very good («Дуже добре»), що Володимир Зеленський зустрінеться з ним по обіді у Вашингтоні після поховання Ліндсі Грема. Його законопроєкт про «пекельні санкції», який набрав шалену швидкість у Сенаті, перестав рухатися.
Спрацювали сигнальні лампочки Івана Павлова. Як подразники нервів глави Білого дому, його адміністрації та їхніх умовних рефлексів.
Путін, Лавров, Ушаков, Дмитрієв, Віткофф, Кушнер, агенти, корисні ідіоти занурили президента Трампа у чергові сутінки сумнівів. | 70 |
| 6 | Путін однозначно буде нарощувати ескалацію, доводячи її до піку ударно-вогневого виснаження України як держави, нації і кожного окремого з нас. По лінії фронту, 100 км тилу за ним, Києва, Запоріжжя, Одеси і Харкова та всієї решти територій.
Судячи з усього, він спробує закрити всі торгові шляхи через Чорне море. Як вид воєнного ембарго. Руйнуючи всю можливу логістику, енергетичну і технологічну інфраструктуру та всі цінні енергооб’єкти, включаючи масові удари по АЗС. Не виключені атаки на мости і АЕС. Якщо й не прямі, то обмежуючи їх використання.
Напевно, Київ зберігає переговорний канал з Москвою, який не втрачався з моменту Стамбульських переговорів. Розраховуючи на частину впливового оточення Путіна, яке не бачить сенсу у продовженні війни. На це натякає Рубіо після «хорошої, відвертої розмови» із конякою Лавровим:
«Якщо мир настане, це станеться завдяки новим ідеям і концепціям, і ми готові запропонувати деякі з них у відповідній обстановці і формі, якщо випаде нагода і будуть належні умови».
Сікорський не побачив «жодних результатів» у контактах двох очільників зовнішньої політики США та РФ.
У цьому плані Зеленський будь-що не хоче повертати Федорова у Міноборони, не тільки вважаючи це поразкою себе як лідера, який зупинив і дав відсіч Росії, але й через його затятість у готовності битися з Москвою на високих лініях технологій, алгоритмів з бойовим ШІ та перемогти її.
Ми також не впевнені в такій рішучості міністра-технократа. Але це могло б створити найсильнішу воєнну команду світу. З таким же відчайдушним і затятим у пошуках перемоги главкомом Михайлом Драпатим.
Особливо розуміючи, що змагатися з Росією у мобілізаційному потенціалі в України немає шансів. Хоча б тому, що остання статистика показує демографічну яму, дно якої ледве проглядається.
Працюють безжальні демографічні ножиці. За перше півріччя народилося лише 73 292 дитини, а померло 259 853 українці. На одного народженого — чотири померлих, якщо вірити Мін’юсту і Opendatabot. І це перше офіційне зростання летальності нації.
Проблема не лише в цьому. Україна так і не має власної національної ідеології не лише війни. Державності, суверенної самоідентичності, функції народу, який змушений все частіше виходити на вулиці, і політичної системи.
Як глава держави буде рухатися із зраненою ногою, не знає ніхто. Часу обмаль або його вже немає.
Другого Федорова зі здатністю стати українським воєнним Маском на короткій кадровій лавці у Зеленського взагалі не видно. Навіть найяскравіший офіцер зі спецслужби продовжити лінію Федорова у битві воєнних стартапів війни машин не зможе. Лише реалізувати.
Ситуація, так чи інакше, може вийти з-під контролю.
Зеленський не наважиться вже одноособово ухвалювати рішення, зберігаючи єдність у його розумінні.
Тепер потрібно вести діалог і відповідати вулиці. На відміну від попереднього картонного протесту через спробу поставити під контроль антикорупційні органи, в нинішній, як би паперовий, буревій можуть прийти воєнні. Спочатку вчорашні.
Здається, президент Зеленський розуміє подібну загрозу. Не бажаючи повертати Федорова, він креативно відпустив парламент на «канікули» під час війни, коли воєнні не покидають окопи вже 5 років.
Якщо президент поверне Федорова, то поверне собі силу справжнього національного лідера. | 75 |
| 7 | Нинішня війна майбутнього вже робить прямий виклик. Роботи і машини мають працювати спільно. Яким би не був прогрес у розвитку ШІ, він, найскоріше, не зможе досягти когнітивних функцій. Більше. Воюючі машини дають максимальний ступінь вірогідності виживання людей, що керують ними у секретних і захищених командних центрах. Саме такий порядок визначив головний технічний директор Lockheed Martin Крейг Мартелл на саміті AXIOS AI+DC: «Команда мрії виглядає таким чином, що пілот літає з роєм автономних летальних апаратів, які можуть допомогти захистити самого пілота».
Ми можемо помилятися, але президент Зеленський залишається в ілюзії нарощування і продовження конвенційно-окопної війни з Росією вже найближчим часом. Після виборів до Думи.
Вже після відмови Федорова стати віце-премʼєром з питань воєнних технічних інновацій і на зустрічі із главою уряду Ірландії Міхалом Мартіном він наполягав, що: «…Путін готує нові удари по Україні, готує, на наш погляд, додаткову мобілізацію в Росії, готує розширення війни».
У президента у відповідь нескладна стратегія. З двох пунктів. Як пише РБК-Україна. Перший – «початок переговорів щодо завершення війни. І це пріоритет для нього». Другий шлях – «війна, збільшення мобілізації».
При цьому Bloomberg обережно оцінює наміри Путіна лише як повне силове встановлення контролю над Донецькою областю та збереження присутності на прикордонних територіях Сумської і Харківської областей як буферних зон. До переговорів він повернеться лише після повної окупації Донбасу.
В Москві вважають проваленими «Анкориджські» домовленості Путіна з Трампом на Алясці у 2025 році.
Рубіо підтвердив, що сторони дійсно обговорювали можливі варіанти розвитку подій, але не підписували документів: «Ця війна виснажує Європу, особливо Україну. Війна дедалі більше виснажує Росію… але угоди на Алясці не було…».
Ушаков після цього заявив про намір Москви рухатися до власної перемоги та виконання початкових завдань, а не до виконання угод, про які йшлося на Алясці.
«Хороший руській» Дмитро Гудков теж вважає можливою готовність Путіна до масштабної мобілізації: «Це буде складно, але це здійсненне завдання».
22 липня Зеленський зателефонував Віткоффу і Кушнеру, які розгублено спостерігають за проваленою дипломатією миру між США та Іраном. Президент, за його словами, «провів важливу розмову про те, як активізувати дипломатію і наблизити мир». Якого Путін категорично не хоче без неясної капітуляції України, а Трамп не збирається тиснути на кремлівця.
Це тупик, в якому бʼється наш лідер. В принципі, про це якби говорить і Рубіо The Guardian після зустрічі з Лавровим, оцінюючи пропозиції Путіна, які висунуті й досі: «Вони не були прийнятними для України на той час, і я не думаю, що вони будуть прийнятними для неї зараз; більше того, найімовірніше, вони будуть для неї ще менш прийнятними».
При цьому стратегія умиротворення Путіна президентом Зеленським є найдовшою за тривалістю і більш зрозумілою за цілями, аніж воєнна. Оцінити розвиток подальших подій практично неможливо. | 77 |
| 8 | Федоров діяв асиметрично, проти чого боровся главком. Днями Федоров сказав: «Особисто я не знаю, як виграти війну, використовуючи структуру, яку створив Сирський».
Рішення про усунення Федорова він називає «величезним автоголом», як і невдалу спробу придушити антикорупційний скандал із захопленням контролю над антикорупційними органами. Іншими словами, нової воєнної стратегії ще немає. Вона може з’явитися лише у нових, позбавлених радянської та корупційної спадщини, воєнних ідеологів, філософів і планувальників. Умовних. Колись вони стануть стратегами. Як Залужний, який ховався за британськими мурами, чекаючи попутного вітру.
Федоров має досить зрозумілу доктрину сучасної війни. Війни машин і роботів, озброєних бойовим ШІ, проти орків. Одночасно це війна і майбутнього, бо нинішні воєнні технології і зброя на їх основі швидко, і ще швидше, старіють. Для перемоги потрібна стратегія війни майбутнього, яка спирається на технологічну перевагу. Тотальну і близьку до абсолютної. Інакше це знову створить інший позиційний тупик із місячним пейзажем від 150 до 500 км.
Головним полем бою стають автономні бойові системи, кіберпростір, космос та ШІ. Масові контактні бої з наземною і повітряною пілотованою технікою стають неможливими через втрати за межами відновлення.
Основним буде дистанційне знищення інфраструктури, економічне і соціальне виснаження та гонка ідей щодо зрощування й інтеграції. На полі бою машин, роботів з людьми в бункерах та командних пунктах. Перевагу визначатимуть кількість і якість безпілотних систем, а не маса дивізій швидко мобілізованих смертників.
Можливо, саме тому Федоров так наполегливо домагається повернути кермо оборонної політики технократу. Ще раз особливо підкреслимо: нинішня війна Герасимова — Сирського вже в минулому.
Змінити, завершити її і поставити останню крапку над історією людства може лише ядерна зброя.
На завершення, на «прийнятному компромісі» російської агресії проти України, відбувалася зустріч Марко Рубіо із Лавровим на полях саміту АСЕАН у Манілі, а саме — щодо релевантного контролю над запечатаною ядерною зброєю.
Путін тупцює навколо ядерної валізки, намагаючись знову усунути США від воєнної підтримки України, як супервоєнна імперія, завжди блокує конвенційні переваги і, одночасно, є, певною мірою, гарантом недопущення атомної соціопатії кремлівського диктатора.
Ми не знаємо і не можемо глибоко оцінити, чи розумів і віддає належне Федорову той, хто, можливо, не так цілеспрямовано почав здійснювати перехід від мільйонної армії живих людей до поєднання бойових геймерів із розумними машинами.
Передаючи найнебезпечнішу, смертельну роботу ШІ з автономними системами безпілотників і фронту робототехніки. Зрозуміло, це вимагало створення не просто окремої команди, а нового інноваційного укріпленого Пентагону. Для подолання викликів етики.
З одного боку, цей процес об’єктивно сам по собі вже запустив глибоку реформу національних збройних сил із принципово новими взаємовідносинами у вертикалі воєнного управління.
Саме тому модель «Скелі» стала токсичною, що обурило армію і суспільство. Тепер генерал чи полковник вже не можуть займатися «дідівщиною» щодо програмістів чи кіберхакерів. У цьому суть конфлікту главкома із закостенілою радянською ментальністю юного санітара оборони з нового цифрового світу.
З другого боку, якщо не глибитися у проблему етики використання нових типів зброї із ШІ, ми стояли і змушені будемо залишитися на порозі нової моралі війни: вбивство для самооборони і знищення ворога перестає бути зобов’язанням виключно воєнних.
Професійними асасінами стають інженери, геймери, оператори БПЛА, програмісти та просунуті кіберфахівці. Саме вони можуть, зламавши системи управління, заблокувати старти ядерних ракет і запуски балістики, зламавши відповідні коди, і вивести з ладу цілі армії роботів та дезорієнтувати командні центри противника. | 77 |
| 9 | Висока особистість проявляє себе не у впертості своїх правильних, а також і неправильних рішень, а у вмінні й здатності виправляти свої помилки.
Першу свою помилку президент відправив в архів.
Друга – на рішенні вулиці. Якщо вона відступить і визнає право Зеленського на характер, міністром оборони, найскоріше, буде офіцер спецслужби, професіонал таємних операцій. Він далекий від хай-теку, алгоритмів і стратегії високотехнологічних воєнних інновацій.
Найскоріше, Генштаб буде робити свою роботу, утримуючи фронт, а Міноборони – боротися з корупцією у своїй системі й намагатися забезпечити фронт дронами та іншою зброєю. Чи буде змінена стратегія війни, чи перезапущена, як мріє Bloomberg, – зовсім неясно.
Єдине правильне рішення, як би воно боляче не було для амбіцій, – повернути Федорова у крісло міністра оборони. Чи не єдиний шанс президенту стати сильнішим і справжнім арбітром та гарантом.
Невідома ще доля Сирського. Він не змирився з відставкою і переконує себе й нас у воєнному успіху та майже стратегічній перемозі: «Я передаю армію, яка наступає».
8 лютого 2024 року він був призначений главкомом. У цьому році Україна втратила 3 600 км² території, понад 20 км² на добу. Тоді як у 2023 році, при Залужному, ми втратили 540 км², але звільнили близько 430 км². Найбільші втрати у 2024 році припали на Донецьку та Харківську області. Останню Сирський відзначає як свій успіх за контрнаступ восени 2022 року.
У 2025 році орки окупували близько 4 336 км², розширивши контроль над територією України на 0,77%. ISW говорить взагалі про втрату 4,7 тисячі км² (0,78% від загальної площі). Коли в окупацію потрапили близько 300 українських поселень, переважно на Покровському, Слов’янському та Олександрійському напрямках.
З приходом Федорова Україна, ЗСУ вперше звільнили більшу частину територій, аніж втратили. З 22 травня Зеленський оголосив про звільнення 590 км² території. Зрозуміло, заслуга в цьому і Генштабу Сирського. Але саме ключове рішення щодо відключення окупантам «Старлінків» і розширення закупівель усіх видів дронів та їх масового використання завдяки Федорову було визначальним.
Призначаючи Драпатого, Зеленський анонсував нову стратегію України: «Реформу корпусної системи, посилення постачання дронів до ЗСУ, мобілізаційний процес, продовження реформ в українській армії, виконання всіх запитів бойових командирів. Основним напрямком нової стратегії стане українське небо: закрити небо максимально від російських ударів, дати реальне бачення мобілізаційного процесу – це пріоритет».
І хоч ми це чуємо вже роки поспіль, Bloomberg вірить, що президент здатний «перезапустити» воєнну стратегію. Хоча свого часу в Міноборони Сергій Боєв на конференції OFDEF 27 січня 2026 року подібну стратегію виклав для партнерів із додатком про стабілізацію фронту та удари дронами по оперативній й стратегічній глибині противника та оцінив її у 120 млрд доларів.
Видання виходить з того, що «виживання України у протистоянні вторгненню чисельніших російських сил завжди ґрунтувалося на хиткому союзі між державою, обтяженою корупцією, радянськими управлінськими рефлексами, та найбільш інноваційним, орієнтованим на Захід населенням, значна частина якого занадто молода, щоб сформуватися під впливом СРСР».
Так думає Марк Чемпіон. Він чомусь вважає, що рішення звільнити Федорова і залишити Сирського сприяло уникненню розколу. Насправді саме воно й породило розкол. У суспільстві й армії. Якраз звільнення Сирського його зупинило.
Не прямо, але текстуально Чемпіон говорить про Сирського, який копіював, віддзеркалював російську піхотну стратегію в негнучкій симетрії. | 74 |
| 10 | Досвід не лише США показує перевагу та ефективність приватних компаній у системі ВПК тільки в одному випадку: при максимально жорсткому фінансовому й безпековому контролі за їхньою діяльністю.
По-перше, у час війни потрібно заборонити бути власниками і бенефіціарами людям, наближеним до політичної та воєнної влади.
По-друге, відновити і, максимально посиливши, захистити незалежну й апріорі непідкупну інспекцію-експертизу фінансування ЗСУ та їхніх підрядників.
По-третє. Якщо у нас тільки зростає кількість приватних компаній у ВПК, то потрібно перейти до створення приватних військових компаній (ПВК) для виконання найрізноманітніших функцій, включно з десантно-штурмовими операціями. Російські ПВК у великій кількості діють на фронті. В умовах високотехнологічної війни така модель воєнної організації може стати основною через нову ексклюзивну специфіку війни майбутнього.
Федоров був загрозою для людей, які прямо впливають на політику Зеленського. Екзистенційною. Таким чином він був приречений, як і всі інші, хто готовий був кинути виклик створеній системі, яку ще доведеться оцінити. У тому числі й слухаючи плівки операції «Мідас» детективів НАБУ: «Двушка ушла. Будет в Москве через полторы недели».
На самому піку ударів по Росії і переведення її в режим хаосу управління президент Зеленський, без жодної на те причини, не оглядаючись на національні інтереси і не оцінюючи негативних наслідків, звільняє міністра оборони. Четвертого з початку вторгнення.
Генрі Стімсон очолював Військове міністерство США з липня 1940 до вересня 1945 року, керуючи армією США, мобілізацією та Мангеттенським проєктом. Міністерство оборони Великої Британії в цей же час очолював прем’єр-міністр Вінстон Черчилль. У СРСР після українця Семена Тимошенка у 1941 році наркомом оборони до 1946 року став Йосип Сталін.
Українських міністрів оборони міняють швидше, аніж ми встигаємо їх запам’ятати.
Може, тому ми так і не маємо, навіть секретної, зрозумілої в діях воєнно-політичного керівництва стратегії війни з Росією.
Можливо, президенту Зеленському варто повторити досвід, якщо не Сталіна, то сера Вінстона, і очолити Міністерство оборни, зважаючи на нинішню гібридність усього правового поля України? Інакше важко буде повернути Федорова у крісло міністра оборони, бо одягати на себе будь-яку декорацію він не хоче. Цього продовжує вимагати вулиця.
Вона вже примусила президента Зеленського відставити Сирського та його начальника Генштабу Гнатова і призначити очікуваного Драпатого та його начштабу Скибюка, який командував ДШВ. Сильне і правильне рішення. | 87 |
| 11 | Федоров хотів перемоги і ставив на неї. Як технократ. Він змінив якось легко і непримітно зміст воєнної політики: розвиток війни тепер визначають не стільки військові, як технологічні, «яйцеголові» інтелектуали, яким і підпорядковуються воєнні генерали. Тому за дисплеї, що управляють зброєю, сіли геймери, а не кадрові військові чи бусифіковані кадрові невдахи, що бігають повільніше за ТЦК.
Чому і зібрався «картонний протест»: Федоров наніс удар по політиці Зеленського умиротворення Путіна готовністю до капітуляції за формулою: мир із ним по лінії «стоїмо там, де стоїмо».
Чи був готовий Федоров піти дальше і заявити про визвольну війну українців до перемоги і відновлення повного суверенітету держави? Він усе частіше говорив про можливість перемоги над Росією, а, отже, це неминуче могло би статися.
Невипадково головні апологети миру з Росією і парафіянти Стамбульських протоколів про її капітуляцію та ключові переговірники мирного плану президента — Арахамія і Умеров — разом із близьковідставним Єрмаком, як пише Ткач у «Дзеркалі тижня», послідовно вимагали звільнення міністра-технократа.
Ходячи по рейтингових мозолях президента і вбачаючи у ньому нову загрозу в боротьбі за крісло глави держави. Добре, що вони не читають ніби заснулу Конституцію: «Одна і та сама особа не може бути Президентом більше ніж два строки підряд» (ч. 3 ст. 103).
На це питання можна і не відповідати, якщо Володимир Зеленський здобуде вражаючу перемогу над путінським режимом.
Десь там, у темноті, сірому просторі управління країною, у найбільшому секторі, яким стала війна, до кінця незрозумілою проблемою-викликом є корупція у системі воєнних закупівель і ВПК, який значною мірою на цей час складається із приватних компаній, що лобіюють потоки західної фінансової допомоги у політичній владі й у воєнних. Особливих доказів, підтверджених судовими вироками, ніби не мають.
Але Федоров називав корупцію у воєнній системі однією з головних загроз у державі, оголосив боротьбу з «мародерством», тіньовими схемами в оборонних закупівлях, різко критикував хабарництво в системі мобілізації, вводячи діджиталізацію для мінімізації людського фактору в Міноборони:
«Ми маємо бити корупціонерів і виганяти їх. Цілі клани сиділи в МО, а подекуди ще й сидять. Кожен, хто буде лізти в корупційні історії, чи будувати схеми, чи просувати приватні інтереси, — я особисто зроблю все, щоб ви сіли і не вийшли. Я особисто займатимусь кожною людиною, яка буде це робити». | 88 |
| 12 | Британський програміст Гай Вейнрайт, як пише The Times, вже передав Україні програмне забезпечення, яке контролює автономні рої безпілотників за участі їхніх різних моделей. Вони вже масово виробляються і постачаються на передову. Швидко встановлюються і коштують недорого. РЕБи взагалі не впливають на них, оскільки дрони автономні і не приймають ніяких зовнішніх сигналів: «У Росії є асиметрична перевага – можливість кидати в бій велику кількість людей, тому що вона не цінує людське життя. В найближчому майбутньому одна людина в бункері за комп’ютером зможе одночасно управляти десятком тисяч дронів і утримувати 1600 км лінії фронту».
Зона враження – декілька квадратних кілометрів, де будь-яка ціль вважається допустимою. Рій дронів сідає в укритті і очікує просування противника: «Уявіть собі надзвичайно складне мінне поле… наша людина на початку процесу говорить ШІ, як потрібно діяти, а потім дозволяє йому працювати самостійно. Оператору більше не потрібно ризикувати власним життям».
Це логіка і мрія Федорова, яка вже реалізована успіхом останнього місяця на фронті. Чи зможуть зберегти бодай би цю інерцію Зеленський і новий главком?
Очевидно, що серед радників і людей, які можуть говорити вголос при Зеленському, стратегів і просунутих планувальників немає. Є креативники і хайпери. Вони створюють кольорові ілюзії і складні лабіринти з короткими переходами, які важко одразу подолати. В цьому – основна вада політики Банкової. Після цього потрібно гасити пожежі. З Польщею миритись, відступати, уступати і обіцяти.
За Федоровим вийшли десятки тисяч людей. Новий Картонний майдан.
Президент Зеленський відправив у картонній коробці «Нової пошти» орден Білого орла до канцелярії президента Навроцького. Молодь і відомі активісти з картонками від коробок «НП» прийшли на мітинг з посланнями президенту: повернути Федорова і звільнити Сирського.
Одним незрозумілим кроком президент розколов знову українське суспільство. Ще гірше, що він створив умови для розколу ЗСУ.
Все більше командирів і військових виступили на підтримку Федорова та з вимогою звільнити главкома, який зобов’язував інших військових його підтримувати. Зеленський послав Єрмака переконати главкома Сирського написати заяву про звільнення. Той відмовився. Йому не було куди йти.
Федоров також відмовився від пропозицій стати радником у президента і, здається, не готовий стати «декорацією» в його політиці: «Ви мені дякували за “Мрію” та “Дію”. Від себе дякую за надію. Такої відповідальності не відчував навіть на урядових посадах. Дякую ветеранам та військовим за те, що тримаєте фронт і честь. Діалог є. Вірю, що все вдасться… зміни обов’язково будуть».
Не вдалося. Кристофер Міллер у FT переконує, що Михайло Федоров відмовився стати miltech czar – якби неформальним координатором з особливими повноваженнями у розвитку військових технологій. При РНБО. З доступом до президента і особливим мандатом. Всі почали видихати вуглекислий газ з легень, але Федоров чітко визначився, що готовий повернутися лише у Міноборони.
Сирський за жодних обставин не зміг би прийняти логіку війни Федорова. Бо цілісної і хоча би в теорії сучасної, не кажучи вже про війну майбутнього, у Сирського не було. І не могло бути. Через не просто опозицію Федорову, але й його та відданого і прислужного йому генералітету очевидну ворожість.
Її коріння – у двох протилежностях: ідейності зі світоглядністю на саму суть не стільки російської агресії, як війни України проти Росії Путіна. | 97 |
| 13 | Спробуємо показати стратегічний клас ексглавкома Сирського через його особисті оцінки «бойових дій на Костянтинівському напрямку».
20 липня у ФБ він повідомив, що там «скопичилося до 145 російських окупантів». Хоча Путін і Герасимов заявляють, що «місто їх».
Сирський заслухав доповіді керівного складу 19 армійського корпусу, всіх командирів. Дав наказ – наростити удари БПЛА всіх типів, аби «посилити вогневий вплив на противника та зменшити ризики для життя особового складу… наша оборона залишається активною, дрони обовʼязково йдуть першими – і для виявлення противника, і для його ураження». Це пряма мова.
Дальше він обговорив з командирами потенційні нові виклики, очевидно, від 145 окупантів проти цілого корпусу, та можливі варіанти протидії їм:
«Костянтинівський напрямок залишається один із найгарячіших по всій протяжності лінії фронту. У середньому противник вчиняє тут до 20 атак, не припиняє спроб інфільтруватись углиб міста… загарбники зазнають значних втрат… та лише за добу 18 липня втрати ворога в місті становили 21 особу вбитими, 6 пораненими. Було вражено 6 укриттів».
Видно, модно бути воєнним блогером і експертом-статистом.
Завдання главкома не в тому, щоб планувати протидію «145 російським окупантам». Його головна відповідальність за стратегію війни, маневрові активні операції, інтеграцію всіх армійських підрозділів і безпілотних бойових систем в одну операційну матрицю. На тлі аналітиків Інституту вивчення війни та інших, що орки захоплять Костянтинівку ще цієї осені.
На що розраховував ексглавком? На впертий характер президента, який принципово не буде відступати, чи на щось таке, чого ми не знаємо, що вершиться у таємних переговорах із оточенням Путіна, яке хоче зупинити війну?
Президент Зеленський своєрідно пояснював своє рішення, підтримуючи ексглавкома: «Якщо 23 вересня Росія оголосить загальну мобілізацію, то всім буде не до жартів і цифрових реформ».
Після звільнення Залужного Сирський і Ставка реально втяглися і діяли в умовах навʼязаної Україні Герасимовим піхотно-окопної стратегії війни. Безпілотники не були вирішальним механізмом зламу цієї вчорашньої, ще з Першої світової війни, доктрини. Головним – була мобілізація. ТЦК і «бусифікація».
Президент натякає про дві перспективи.
Перша – Україна змушена буде продовжувати піхотно-штурмову війну, а Федоров з цим не справився. Друге – нам прийдеться мобілізувати сотні тисяч військових для протистояння російської піхотно-штурмової ескалації. ЦПД у підтримку цього заявило, що Путін збирається мобілізувати у вересні-жовтні до 500 тис. мобіків і через 2 тижні кинути їх на фронт проти ЗСУ.
Федоров заснував і реалізував протилежну Сирському бойову доктрину – війна машин проти людей. Вона – єдина здатна виграти Україні не час, а війну. Сирський, а під його впливом і президент, пропонують виграти час, який дозволить Трампу разом із союзниками припинити війну. При тому, що в такий сценарій вони самі не вірять.
На 500 тисяч воєнних потрібно максимум 5 млн FPV-дронів. Це набагато легче і дешевше, аніж мобілізувати хоча би 200 тисяч боєздатних українців, 2 млн яких – в СЗЧ, а ще 200 тисяч – у дезертирах. | 107 |
| 14 | Жодних розумних і зрозумілих пояснень про нагальне звільнення Федорова і «закушені вудила» його швидкої заміни на міліціонера і таємничого та героїчного офіцера СБУ неможливо прийняти.
Хто підштовхнув або тривало формував у президента рішення звільнити Федорова, чи не найбільшого, найнебезпечнішого ворога Росії в сучасності? Без перебільшення, саме він поставив її на межу смерті.
Бо як би президент, Сирський, боти і «всілякі ряжені» не хвалили главкома, його стратегія залишалася незмінною. Пасивна оборона, яка призводить до втрат ворога, але не зупиняє його повільне та невпинне просування вглиб України.
Головна проблема – знайти і отримати таку кількість ракет Patriot і Aster-30, які б звели удари по Києву і решті території України до мінімуму. В цей час усі зусилля спрямувати на пошуки компромісів із Путіним для зупинки воєнних дій та переходу до мирних переговорів.
Звільнення Федорова кристалізувалося у такий підхід. Президент Зеленський заявив, що лише протягом року Україна вже десятки разів зверталася до Росії з пропозицією зупинити війну. РФ відмовляє і не хоче жодної дипломатії.
Проблема не тільки у звільненні Федорова. Головне питання: хто був в основі сценарію звільнення Залужного, Малюка після підриву Керченського мосту і операції «Павутина», вкрай ризикованого конфлікту з Варшавою, яка тепер, однозначно, буде блокувати не лише вступ України в НАТО, а й її євроінтеграційні процеси?
Якщо це лише особисте рішення президента Зеленського, то ми маємо особливу історію – стратегію інтуїції людини, яка ще недавно була на космічній дистанції від геополітики.
Ну що ж, завдяки їй війну виграли Вінстон Черчилль та Йосиф Сталін. Проте за ними стояли потужні і незламні системи. Протилежні за своєю суттю, але з надійними і перевіреними у кризах механізмами: політична цінність і демократична база Воєнного кабінету Черчилля та його воєнний й інтелектуальний досвід минулого, а також Політбюро і Компартія СРСР та виживання у десятиліттях боротьби за лідерство генералісимуса Сталіна.
Володимир Зеленський – один із 5–6 радниками та Арахамією, разом із Умеровим. Тоді в чому суть цієї інтуїції? Чого ми не знаємо і про що ми не здогадуємося?
Хто натиснув на президента, щоб звільнити Федорова, для чого у відставку була відправлена без особливих причин премʼєр Свириденко? По суті, референт-секретар Зеленського, яка акуратно записувала і виконувала всі його команди. «Зрада» шефа настільки боляче вдарила по ній, що вона публічно відхилила пропозицію їхати в США послом.
Володимир Зеленський намагався пояснити: «Федоров і Сирський без мене розмовляти не можуть». І це правда. Вони не є представниками різних шкіл. Міноборони і главком – із різних епох. Перший – із цифрового світу високих технологій, ШІ та змагання алгоритмів, а другий – суто радянський генерал, який, пристосовуючи свої академічні і практичні воєнні знання для протистояння з Росією, постійно згадується у конфлікті із сучасністю. | 98 |
| 15 |  ❓ Президент Зеленський проводив Ставку, і до кінця тижня, як говорить українська преса, може відбутися звільнення пана Сирського. Чи було б це справедливим рішенням, як ви вважаєте?
💬 Головком Сирський нещирий у своїй відповіді. Чому? У нас є президент Зеленський, який сам про це сказав. Він заявив, що вони двоє не можуть розмовляти напряму — тільки через нього. І що Федоров вимагав звільнення Сирського.
Проблема в тому, що існує принципова, полярна різниця у стратегіях Федорова і Сирського. Сирський, у принципі, копіює піхотно-окопну війну Герасимова. Я вчора читав його інтерв’ю, де він говорить, що стратегія в нього є, але вона секретна, і він не може про неї розповідати.
Ця стратегія полягає в тому, щоб не наступати, не дуже відступати, а оборонятися, бо це може завдати більше шкоди. У той час політична група на чолі з президентом Зеленським і Трампом домовляється з Путіним про закінчення війни. Суть цієї стратегії — мобілізувати якомога більше людей.
Сирський ще місяць тому говорив, що на стороні Росії воює 721 тисяча військових, а у нас значно менше, і ми не можемо закривати окремі ділянки фронту. Тобто мова йде про стратегію минулого століття.
Федоров пропонує принципово іншу стратегію — війну машин, коли машини воюють проти людей. Наприклад, ЦПД одразу після заяви Зеленського про те, що треба дочекатися 23 вересня і тоді стане зрозуміло, як Путін проводитиме мобілізацію, повідомило, що Росія може мобілізувати ще 500 тисяч військових.
Але для протидії 500 тисячам мобілізованих потрібно ще 5 мільйонів дронів. Не так уже й багато, зате не потрібно шукати людей на вулицях силами ТЦК.
Сьогодні Лубінець заявив, що 90% мобілізованих ТЦК були мобілізовані з порушенням прав і свобод, як він сказав.
Тому я вважаю, що мова йде про тупик, у який зайшли два, по суті, ключові стратеги України: міністр оборони, який відповідає за воєнну політику, і головнокомандувач, який відповідає за її реалізацію на фронті.
При цьому ми вже бачили подібну історію із Залужним, коли під час контрнаступу проти лінії Суровікіна у Залужного забрали сім бригад і передали їх Сирському для оборони Бахмута. Бахмут був втрачений, і після цього ми втратили величезну кількість територій.
Саме завдяки Федорову ми отримали нову ідеологію. Справа не у Федорові. Справа в тому, що з’явилася надія на злам самої системи політичного мислення.
Натомість після політики умиротворення Путіна, умовлянь: «а давайте ми таки домовимося, що залишимося там, де стоїмо, і приймемо рішення про заморозку фронту», з’явилася надія, що ми зможемо перемогти Росію у війні на виснаження. | 100 |
| 16 | Саме з приходом Федорова Україна мовчки перейшла від стратегії випрошування миру у Путіна до концепції перемоги над Росією. Обʼєктивно.
І ми вірили, що Зеленський ось-ось готовий оголосити про нову переможну стратегію і цілі війни: відмову від будь-якої капітуляції і неминучість воєнно-політичної перемоги над Росією, повне відновлення суверенітету України та її територіальної цілісності, перезаснування української держави в умовах викликів нової епохи XXI століття, відновлення конституційності в державі, систем стримувань та противаг та їх гарантій, глибокі реформи політичної і владної систем, демократизацію всіх процесів прийняття основоположних рішень із залученням форм прямої демократії відповідно до установчої ролі українського народу.
Можливо, ми були наївні і надто переоцінювали Зеленського як національного і, без сумніву, світового лідера. Ми також вірили, що протирічні, контраверсійні його рішення, як глави держави, як і неготовність до колективних мозкових штурмів і створення національної стійкої політичної влади єдності, є лише особистим транзитом гартування дійсного лідерства.
Тому промовчали, коли був звільнений реальний воєнний стратег — главком Залужний із всім Генштабом; коли армія, по суті, була розділена між двома командувачами — Залужним і Сирським, чому і провалився контрнаступ у 2023 році; підтримали президента у конфлікті із Варшавою, для якого не було жодної притомної причини, але розгублено намагаємось зрозуміти його дійсний замисел по звільненню міністра оборони Федорова.
Він, за неповних 6 місяців управління політикою оборони, ключовим воєнно-політичним центром країни, де тривало діяли організовані злочинні угруповання і царювала корупція, вперше не лише почав будувати справжню воєнну систему, але й дав надію. Воєнним, цивільним, союзникам і нейтралістам, які почали вірити в український прорив.
Успіх Федорова не лише в його особистості. Молодого технократа із цифрового світу. Його цінність у створенні принципово нової ідеології війни, армії нового типу, правил, етики, моралі, взаємоіснування та дій у вертикалях ЗСУ, політичної влади та громадянського суспільства.
Він розвинув Залужного з його стратегією «сталевого дикобраза» і реально почав перетворювати її у план практично ідеального виснаження Росії і її армії, тобто перемоги. Натомість штурмовикам «Скелі», «Азову», Третього корпусу і інших бригад ЗСУ він розширював і збільшував нарощування масових ударів безпілотниками і роботизованими системами.
Федоров на «ти» розмовляв з Ілоном Маском, відключаючи масове використання Росією «Старлінків», з Алексом Карпом, який відкрив офіс «Палантір» в Києві і місяцями проводив час у пошуках бойових протоколів для війни алгоритмів, що забезпечував точні далекобійні удари українських дронів.
Як і його співпраця з колишнім гендиректором Google Еріком Шмідтом, який заснував секретну дронову компанію Swift Beat, завдяки чому були знайдені нові технологічні рішення та створені унікальні безпілотні системи Mirops, Bumblebee і Hornet.
Алекс Карп прямо заявив, що Україна створила найбільш ефективну та інноваційну систему у світі — і сьогодні суттєво випереджає Росію у швидкості військових інновацій.
В інтервʼю United24 Media він назвав український цикл військових технологічних рішень неймовірним. Хоча «усі казали: ви божевільні, якщо допомагаєте їм. Вони ніяк не виживуть… ви створили операційну систему, яка дозволяє стискати час і адаптуватися на полі бою в найжорсткіших умовах… таку defense tech культуру тепер мають лише США, Велика Британія, Ізраїль та Україна».
Здавалося б, Україна має ледве не унікальну ситуацію: професійний воєнний, із великою бойовою практикою, від більш жорсткий до жорстокий главком Сирський і технологічний, з колосальним інноваційним потенціалом і проривними рішеннями, міністр оборони Федоров. На чолі із героєм майже 5-річного протистояння із ядерною імперією, мудрим і вправним гравцем у шахи воєнної партії Зеленським.
Проте така мислима конструкція виявився лише картковим домиком і швидко розсипалася. Навіть без вітру. Під ударами правлячої сокирки. | 99 |
| 17 | Західні ЗМІ в один голос пишуть про суттєву зміну ситуації на фронті.
Вперше за тривалий час Україна перехоплює стратегічну ініціативу, тоді як Росія стикається з серйозним виснаженням ресурсів і дефіцитом сил. Безпілотники і роботизовані системи ЗСУ зупинили активне російське просування і дали нові можливості для успішних контрдій, створивши «зону смерті» на території ворога до 300 км від лінії фронту, у якій неможливо забезпечити логістику і збереження стаціонарних воєнних об’єктів.
Economist рахує ціну захоплення 1 км² на Донбасі — втрата 400 військових. ЦРУ в аналізі оцінки війни в Україні говорить про тривалість життя російського солдата на фронті — 30 хв. Місячні втрати — 35 тисяч, а за липень можуть бути і 45 тисяч, — перевищують темпи набору з боку Росії.
Economist також наводить статистику, що на кожного пораненого припадає майже 2 вбитих. А 80% втрат — дрони, які вистежують ворожих солдатів і протидіють їхній медичній евакуації.
Аналітики ВВС запевняють про «деградацію тактичної ланки» в російській армії. Саме це загальмувало противника на полі бою, і інтенсивність російських штурмів стала набагато нижчою.
За даними DeepState, у травні окупували лише 14 км² України, тоді як за весь 25 рік — близько 4,3 тис. км². Сирський заявляє, що в червні ЗСУ звільнили на 100 км² більше, ніж втратили, а з початку року — 600 км².
Ми ще не добилися перелому у війні, але стрімко рухалися у цьому напрямку. Заволодівши тактичними перевагами по лінії фронту і контролем над kill-простором та сірими зонами, перехоплюючи стратегічну ініціативу на основних і не дуже напрямках, посилюючи ефект дальнобійними ударами deep strike по нафтогазових, воєнних, логістичних й інфраструктурних об’єктах по всій території Росії.
Одночасно, завдяки спільним проєктам із союзниками, у червні ЗСУ встановили історичний рекорд по знищенню як особового складу, так і основної наступальної зброї ворога: 2074 артсистеми, 12 888 автомобілів із живою силою, боєприпасами і паливом, 60 одиниць ППО, 103 танки та 197 ББМ. Практично знищена ціла армія розміром із крупну європейську державу.
Лише в ніч на 18 липня Сили безпілотних систем вразили 13 суден «тіньового флоту» РФ і 1520 окупантів. За останні два тижні в Азовському і Чорному морях українськими безпілотниками знищено або пошкоджено більше 170 різноманітних танкерів, суховантажів, буксирів і паромів РФ, які використовувалися для війни проти України.
А вже в ніч на 19 липня був вражений танкер Avero, який перевозив нафту до Китаю та Індії, разом із трьома нафтобазами у Ставропольському краї РФ.
Без сумніву, це ефект таланту і самовідданої роботи міністра оборони Михайла Федорова.
У момент найбільшого стратегічного успіху ЗСУ він несподівано був звільнений Верховним головнокомандувачем — Президентом Зеленським. Без будь-якої зрозумілої логіки, у протиріччя з існуючою об’єктивною реальністю і на задоволення Москви. Без спільності з українською нацією та відповідальності. Запустивши ще неясну за своїми наслідками хвилю політичної кризи, напружуючи і без того ослаблене війною тіло держави. | 102 |
| 18 | Все може змінити несподівана і загадкова смерть у поїзді до Варшави сенатора Ліндсі Грема. Одного з найближчих друзів Трампа і чи не найбільшого ворога Росії та послідовного прихильника перемоги України.
Його законопроєкт, як пише Axios, вже набрав достатню кількість голосів у верхній палаті Конгресу. Спікер нижньої Палати представників Джонсон майже гарантує його підтримку двопартійною більшістю конгресменів. Трамп своєю «стрибаючою евфемізмами мовою» пообіцяв його підписати. Якщо не включить «задню».
Про це стурбовано пишуть американські ЗМІ, посилаючись на його вимогу включити до «пекельних санкцій» ненависний йому Іран. Мовляв, цього хотів його друг Ліндсі.
Суть цього закону – вбивча для Москви.
WSJ називає його першим випадком в історії США, коли мита офіційно використають не як засіб протидії недобросовісній торговельній конкуренції, а як пряму геополітичну зброю. Трамп отримає право на імпортні мита проти імпортерів російських енергоносіїв у розмірі до 100%, хоч задум Грема був про 500%.
Reuters пише, що основний удар буде завдано покупцям нафти – Китаю, Індії, Словаччині, Угорщині та Азербайджану. Природного газу – Китаю, Франції, Японії, Угорщині та Бельгії.
Особливість – це зможе робити лише особисто президент США. Накладаючи санкції на цілі держави, компанії і навіть приватних осіб. Якщо частка російського газу становить менше 15% у національному споживанні або держава доведе план повного згортання імпорту нафти, санкції можуть не застосовуватися. Це виведе союзників з-під такого удару.
Крім того, в цьому законі планується повне блокування провідних банків РФ і тіньового флоту. Центробанку, Сбербанку, ВТБ, Газпромбанку й узагалі доступу до фінансової системи США, найімовірніше, заборонять будь-які транзакції з цими банками і заблокують російські активи в американській юрисдикції, інвестування, кредитування та видачу експортних ліцензій.
Обмеження тіньового флоту Росії буде розширене на великі пакети санкцій проти оборонних і енергетичних компаній РФ. Це торкнеться удару по найбільших російських енергетичних об’єктах – «Ямал СПГ» та «Арктик СПГ-1/2/3». Із власниками та топменеджерами.
Крім того, республіканський сенатор Стів Дейнс подав драконівську антиросійську поправку до законопроєкту про оборонний бюджет США. Вона передбачає регулярну оцінку президентом Трампом дій Москви. Зокрема, чи відмовляється Путін від мирних переговорів з Україною.
Президент США буде регулярно оцінювати його поведінку як продовження ескалації або готовність до миру. І діяти, поки лідер США офіційно не підтвердить закінчення лідером РФ бойових дій проти України.
За інсайдерами, Путін терміново направив Трампу листа з низкою пропозицій зберегти і розширювати дружні стосунки. Той не відповів.
Відбулися телефонні перемовини Ушакова з Віткоффом, у якого немає для Москви жодної позитивної інформації. Кажуть, що у Маямі прогулюється Дмітрієв із валізкою, яку не може ніде прилаштувати.
Це непрямо підтверджує старша наукова співробітниця Центру Карнегі Становая, яка екстраполює минулорічну історію врегулювання війни Трампом, коли він погрожував московитам санкціями та встановлював 50-денний дедлайн. Віткофф зненацька прилетів до Москви з угодою, на яку Путін нібито погодився.
Нинішні непублічні переговори США з РФ, як пише вчена дама, можуть привести ще до однієї неочікуваної спроби «укласти угоду». Хоча підстав вірити в її успіх дуже мало. | 107 |
| 19 | Україна зависла між відкритою демократичною системою і авторитарним політичним режимом, який не бореться за перше, але загрожує зсувом до другого. Прикриваючись на вигляд пожухлими листочками демократії: «чую народ, раджуся з вищими ешелонами і намагаюся не допустити чи то погіршення, чи то розколу».
Європейці включили режим емпатії та всіляко намагаються зберегти керованість війною проти Росії. Натякають, шоковані несподіванками — мовчать, обережно критикують за закритими дверима. Проте допомагають, посилюють воєнну складову своєї рішучості, тиснуть кластерами з вимогами щодо демократії, верховенства права, гарантій прав і свобод, боротьби з корупцією та захисту власних непомірних інвестицій.
Проте не приховують роздратування і стомленості від хаотичних дій української влади. Лє Пен пророкують перемогу на виборах президента Франції наступного року, праві українофоби на чолі з Качинським, «Конфедерацією» та Навроцьким уже планують нову «пацифікацію» України, а проросійська «Альтернатива для Німеччини» може завершити антиукраїнський демарш.
Не варто списувати наступний розлом Європи лише на фарби геополітики. Значною мірою це є виживальною проблемою України, політики її керівництва і його здатності до стратегічного планування та прогнозованості власних дій.
FT із занепокоєнням констатує наростаючий супротив важливих союзників у протистоянні з Росією щодо економічних санкцій. Греція, Франція, Італія, Німеччина, Австралія та Португалія все жорсткіше блокують 21-й пакет санкцій проти Росії, залучаючи до його противників й інших членів.
Послаблюючи внутрішню солідарність, артикулюючи втому від підтримки України, вони дедалі більше деформують антиросійську єдність, посилаючись на генеральну ціль миротворення з Росією президента Зеленського. FT називає це загрозою «великої кризи для всього санкційного підходу».
В цих умовах український президент прицільно стріляє собі в ногу.
Вашингтон когнітивно тупцює між Путіним і Зеленським.
Росія — в різкому піке виснаження. При всьому вона не Іран. Абсолютна більшість її правлячого олігархату — прозахідна. Путін грою в «Анкоридж» і торгову угоду на півтора десятка трильйонів доларів довго переконував держателів основних активів, що «Захід повернеться». Тепер уже очевидно, що такого повороту за планом Путіна не буде. | 103 |
| 20 | Україна зависла між відкритою демократичною системою і авторитарним політичним режимом, який не бореться за перше, але загрожує зсувом до другого. Прикриваючись на вигляд пожухлими листочками демократії: «чую народ, раджуся з вищими ешелонами і намагаюся не допустити чи то погіршення, чи то розколу».
Європейці включили режим емпатії та всіляко намагаються зберегти керованість війною проти Росії. Натякають, шоковані несподіванками, — мовчать, обережно критикують за закритими дверима. Проте допомагають, посилюють воєнну складову своєї рішучості, тиснуть кластерами з вимогами щодо демократії, верховенства права, гарантій прав і свобод, боротьби з корупцією та захисту власних непомірних інвестицій.
Проте не приховують роздратування і стомленості від хаотичних дій української влади. Лє Пен пророкують перемогу на виборах президента Франції наступного року, праві українофоби на чолі з Качинським, «Конфедерацією» та Навроцьким уже планують нову «пацифікацію» України, а проросійська «Альтернатива для Німеччини» може завершити антиукраїнський демарш.
Не варто списувати наступний розлом Європи лише на фарби геополітики. Значною мірою це є виживальною проблемою України, політики її керівництва і його здатності до стратегічного планування та прогнозованості власних дій.
FT із занепокоєнням констатує наростаючий супротив важливих союзників у протистоянні з Росією щодо економічних санкцій. Греція, Франція, Італія, Німеччина, Австралія та Португалія все жорсткіше блокують 21-й пакет санкцій проти Росії, залучаючи до його противників й інших членів.
Послаблюючи внутрішню солідарність, артикулюючи втому від підтримки України, вони дедалі більше деформують антиросійську єдність, посилаючись на генеральну ціль миротворення з Росією президента Зеленського. FT називає це загрозою «великої кризи для всього санкційного підходу».
В цих умовах український президент прицільно стріляє собі в ногу.
Вашингтон когнітивно тупцює між Путіним і Зеленським.
Росія — в різкому піке виснаження. При всьому вона не Іран. Абсолютна більшість її правлячого олігархату — прозахідна. Путін грою в «Анкоридж» і торгову угоду на півтора десятка трильйонів доларів довго переконував держателів основних активів, що «Захід повернеться». Тепер уже очевидно, що такого повороту за планом Путіна не буде. | 1 |
