Степан Гавриш

Незалежно від масштабування російських відповідей по території України, вона разом із союзниками вийшла на прискорений промисловий рівень виробництва та швидкого технологічного переозброєння всіх видів безпілотників. Події останніх тижнів, включно з драмою Трампа щодо завершення війни з Іраном, свідчать про калібрування змін у війні Кремля проти України. Дещо тривіально, але ПМЕФ і реакція на лист Зеленського показали не лише очевидну фізичну та психічну слабкість Путіна, а й втрату ним упевненості, відсутність переконливості та посилили відчуття його вичерпаності у внутрішньої й зовнішньої аудиторії. Він стомлений війною, у нього немає ясного плану її продовження, і він смертельно боїться майбутнього. Спроба копіювати активну оборонну стратегію України свідчить про вичерпаність конвенційних ресурсів для продовження війни. Росія розуміє план Зеленського, Сирського і корпусних командирів: перехоплення ініціативи або створення за допомогою технологічної зброї та оперативно-тактичних інновацій алгоритмів переваги України, виснаження до межі можливостей політико-економічної системи Росії та швидкого відновлення й індустріальної ритмічності ВПК, ключових воєнно-промислових центрів ворога. До цього часу все виглядало таким чином, що Росія, яка зберігає перевагу у виробництві великої лінійки ракет, зосередиться на їх використанні разом із «Шахедами» для інтенсивних ударів по території України. Тобто на тактиці, яку ми спостерігаємо у війні між США, Ізраїлем та Іраном. Проте російська стратегія раптом зробила ключову ставку на масштабування виробництва дронів, залучивши тисячі нових компаній, користуючись дешевою збіркою, китайськими компонентами та використовуючи іранські технологічні лінії. Тепер ракет, бронетехніки і навіть літаків-бомбардувальників, ймовірно, вироблятиметься менше. У цих умовах Росії ніяк не вдасться розшити позиційний тупик на фронті. Навпаки, їй доведеться масштабувати не лише виготовлення безпілотників, а й їх постійне та швидкісне вдосконалення. Поки що важко зрозуміти, чи матиме це ефект СОІ Рональда Рейгана, який своїми «Зоряними війнами» врешті-решт розвалив Радянський Союз. Щоправда, у 1992 році США частково «компенсували» Росії втрату «великого тата» — Радянського Союзу — операцією Provide Hope («Подай надію»). 12 величезних транспортних літаків ВПС США привезли в подарунок 500 тонн продовольства до напівголодних російських міст — Москви та Санкт-Петербурга. До кінця лютого 1992 року ті самі літаки доставили ще понад 114 тисяч тонн гуманітарної допомоги. А у 1993 році — понад 3 мільйони тонн. Якщо такий аналіз є доказовим, то потрібно змінити всю систему оцінок щодо майбутнього війни разом із її цілями та завданнями. Найперше — переконати союзників змінити власну формулу протистояння, яка фактично працює на Путіна: Росія не може виграти, але Україна не повинна програти. На ній, попри певну ейфорію, побудований меморандум із п’яти пунктів Євробританської трійки разом із Києвом. Нам потрібно зрозуміти, чи готовий Захід, насамперед ЄС, обговорювати перспективу розпаду РФ. Лондонський документ свідчить, що, швидше за все, — ні. Росія Путіна винагороджується за агресію, а її жертва — Україна — не отримує жодних ясних гарантій. Не кажучи вже про обов’язкові репарації та суди над воєнними злочинцями. Отже, потрібно визначити рамки майбутньої архітектури континентальної безпеки за участю України та Росії або без останньої. Для цього вкрай важливо сформулювати цілі, назвати принципи, оцінити наслідки завершення війни та запропонувати дорожню карту руху до цього процесу.

Ми неодноразово писали, що Герасимову вдалося нав’язати Сирському стратегію піхотної війни. Лінійної. Піхота, при підтримці танків, артилерії і авіації, прорізала українську оборону і захоплювала кілометр за кілометром. ЗСУ, врешті, зламали її. Спроба росіян вдатися до тактики інфільтрації, тобто проникнення малих груп, а то й поодиноких штурмовиків «за спину» оборонних блоків українців, давала надто мало ефекту. Якщо у квітні цього року орки захопили близько 160 кв. км, то вже у травні вони змогли окупувати лише 14. За даними осінтерів, Сили оборони на окремих плацдармах звільнили більше території, ніж було втрачено. Україна досить різко перейшла до нової активної оборонної стратегії. Масових і безперервних ударів усіма видами безпілотників і роботизованих систем. Піхотна війна стала минулим, якщо на поле бою не вийдуть гуманоїди, за якими буде рухатися піхота в принципово іншому тактичному спорядженні та екзоскелетах. Феномен цієї стратегії полягає в тому, що вона сформувалася не в Ставці, Міноборони чи Генштабі, а стала результатом еволюції ЗСУ. Це був драйв колективного мозку української армії у симбіозі із союзниками. Перш за все — їхніми високотехнологічними центрами, компаніями, стартапами, які разом з українцями виробляли нові воєнні ідеї та адаптували їх на полі бою. І вже не мало значення, яку відстань може подолати безпілотник, який час він перебуватиме в автономному режимі, які системи протидії йому має ворог. Усе визначала швидкість змін, адаптивні можливості та інтеграція. Це створило нову екосистему війни. Зрозуміло, оборонну, але з високою активною функцією та інтенсивністю взаємодії на всіх рівнях цієї системи. Її всі рівні запрацювали синхронно. Від FPV, які полюють за кожним окремим російським штурмовиком, багі, танком чи РСЗВ, аж до далекобійних deep strike на глибині 1,5–2 тисячі кілометрів. Від дронів-розвідників, коригувальників до мисливців за РЕБами, РЛС, ППО. Інтегрованих у рої ШІ, навігаційно самодостатніх, працюючих на вершині екосистем Storm Shadow, Scalp, Neptun і Flamingo. Ідеальна стратегія для прогнозованого виснаження противника. Якщо Україна витримає цю експоненціальну швидкість. В неї може бути обмежений час. Через нестачу ресурсів, критичну стомленість суспільства внаслідок протидії ворога і кризу управління. План війни Путіна, досягнення її цілей і логіка пріоритетного захоплення територій роблять неможливим відтворення української стратегії, попри її масштабування Генштабом Росії. Перш за все, через саму логіку доктрини використання потенціалу «війни машин», який не має фізичних та інших обмежень для безкінечного розвитку (наприклад, війна ШІ, використання біотехнологій та принципово інших, нових законів фізики, які ще недавно були теорією). У цій ситуації максимумом досягнення цілей Росії на цьому етапі війни може бути втримання паритету. Тобто вона прийняла виклик і збирається виграти позиційну війну на виснаження, розраховуючи на відсутність спільної стратегії України із союзниками та на тріщини і розколи між ними. Україна хоче перетворити слабкий і нерівнозначний паритет у протистоянні та перехопити ініціативу, нав’язавши Путіну оборонну стратегію. Програшну по своїй суті з двох причин. Перша. Потрібно переформатувати, перезавантажити всю систему збройних сил із наступальної у позиційно-оборонну війну, що майже неможливо. Росія глибоко застрягла у неможливості втримати наступальну енергію. Друга. Путіну доведеться обороняти одразу два нерівнозначні стратегічні плацдарми: окуповані території і громіздкий, розтягнутий на тисячі кілометрів, погано захищений тил. У ЗСУ найближчим часом можуть встановити повний вогневий контроль над окупованими РФ територіями, включно з Азовським і Чорним морями. Одночасно нарощуючи кількість і якість атак по військовій, логістиці подвійного призначення та інфраструктурі аж до Уралу.

Путін попав у пастку часу. Катастрофічний тиск некерованих і непрогнозованих подій залишає надто мало можливостей для маневру. Грошей мало. Окрім пріоритету фінансування війни з Україною, потрібно підтримувати надто дороговартісну ядерну тріаду, союзників (Іран, Північну Корею, Кубу, Малі, Нігер тощо), васалів (Білорусь, Казахстан, Киргизстан тощо) та внутрішні національні клани (Чечню, Татарстан, Бурятію тощо). Голова Центробанку Набіулліна несподівано зникла. Вона відмовилась від ПМЕФ, пропустила конференцію на УФОР і, безпрецедентно, ключову нараду із Путіним щодо інфляції. Вона першою вдарила у великий дзвін із закликом зменшити витрати на оборону, щоб уникнути некерованої рецесії. Уряд вимагав знизити високу облікову ставку на тлі рекордного зростання дефіциту російського бюджету, перегріву економіки, високої інфляції та надмірних витрат на обслуговування федерального боргу. Ельвіра Сахіпзадівна стала категорично «проти». Як граніт. Вона заявила про охолодження «до нуля» російської економіки ще до кінця цього року. В тому числі через найгострішу структурну кризу, викликану дефіцитом робочої сили. Війна зі стратегічним перетоком трудових ресурсів у ВПК, масована мобілізація з рекордною утилізацією та швидке старіння населення привели до нестачі робочої сили на ринку праці РФ від 1,5 до 2,6 млн. Вільних трудових ресурсів у Росії фактично не залишилось. Зарплати зростають швидше за продуктивність праці, що педалює інфляцію. І хоча Трамп дав шанс Росії заробити більше нафтогазових коштів (9,3 млрд доларів лише за травень), дефіцит федерального бюджету вже перевалив за 6 трильйонів рублів (67 млрд доларів), що майже вдвічі більше річного плану. Через нарощування Україною ракетно-дронових ударів по глибині території Росії та зростання летальних і важких санітарних фронтових втрат кількість готових підписати дороговартісні контракти на смерть (від 16 500 до 50 000 доларів) впала на 20%. Тепер кількість нових контрактників дедалі менше компенсує втрати убитими та пораненими. Доганяючи Україну, російський Генштаб планує щодня виробляти 20 тисяч дронів різного класу, намагаючись виготовити ще цього року від 7 до 10 млн безпілотних систем. Одночасно збільшуючи чисельність військ цього типу до 165 тисяч осіб. Мобілізують їх різними способами, зокрема студентів із 1215 російських ВНЗ (500 державних), встановлюючи рознарядки для керівництва. Путін не наважиться провести масову мобілізацію до вересневих виборів у Держдуму. Зважаючи на інтенсивність застосування FPV-дронів по всій лінії фронту ЗСУ та розширення від 15 до 25 км «зони смерті», в якій неможливо вижити, а тим більше проводити навіть групові наступальні операції, прискорена мобілізація лише призведе до втрат. Вже нічого не змінить використання тактичної ядерної зброї для створення коридорів прориву. До того ж у Росії немає підготовлених для подібних операцій професійних армійських бронетанкових підрозділів. Герасимов переконує Путіна у можливості перехопити ініціативу у «війні машин», масштабуючи виробництво дронів і НРК. Найскоріше, зробити це буде надзвичайно важко. Скоріше — неможливо. Через нереальність вирішити дві стратегічні проблеми. Перша. Зрозуміла і вже детально прорахована: Росія в цьому секторі воює не лише з Україною, але й із Заходом. Попри всі інновації й успіхи українців, саме він є головним бенефіціаром технологічної гонки озброєнь, у якій Росія буде лише відставати. Як, найперше, за якістю, технологічною досконалістю нових типів зброї, так і за кількістю. Весь час долаючи дефіцит усіх необхідних ресурсів. Друга проблема — складніша. Українські воєнні експерти обходять її стороною, а стратегічні погляди Валерій Залужний надто обережні й прив’язані до його статус-кво.

Україна все далі і глибше модернізує свої далекобійні deep strike, наближаючись до створення нової повітряної армії дронів-ракет. Безпілотних, самодостатніх, із різними функціями розумних систем літакового типу, здатних проникати навіть через глибоко ешелоновані системи ППО на надшвидкостях, надвисотах, використовуючи балістичні траєкторії з БЧ до 500 кг. Для цього потрібні нові двигуни, здатні підтримувати режими, ближчі до гіперзвуку, на далекі відстані. Наприклад, одна «інвестиційно-технологічна група» близька до промислового виробництва двигуна з пульсуючим струменем. Він якраз і може запускати ракето-дрони по балістичній траєкторії зі швидкістю до 1,8 Маха (до 2205 км/год). Це лише одна з десятків технологічних ідей та інновацій, які швидко перетворюються на передову зброю. Сьогодні війну виграє не броня, а темп і швидкість переоснащення. Гонка високих технологій. Саме вона визначить дистанцію до горизонту закінчення війни. Він точно не може бути надто довгим, зважаючи на те, що суб’єктом війни стають машини, а люди — лише її об’єктами. Будь-яка мобілізація потребуватиме лише більшої кількості дронів, які на конвеєрах збиратимуть роботи, озброюючи їх ШІ. В Анкарі союзники на Конгресі НАТО збираються надати Україні ще 70 млрд доларів на зброю, з яких 40 млрд внесуть держави-члени. Росія не має шансів на зовнішні позики чи кредити. Авантюра Трампа дала їй короткочасний шанс на нафтовий реванш. Але Україна нарощує удари deep strike по всій її нафтогазовій інфраструктурі, що вже призвело до втрати близько третини видобутку та переробки нафти, а також до дефіциту федерального бюджету в 7,8 трильйона рублів, що на середину року вдвічі перевищує запланований показник. Проблема ще й у тому, що російські НПЗ активно модернізувалися на західних технологіях ще у 2010-х роках. Тепер вони всі перебувають під санкціями. Купити необхідне обладнання неможливо, ремонти тривають довго — до шести місяців, а паралельним імпортом і поставками з Китаю можна перекрити лише 30–45% потреб у критично важливому обладнанні. Замінити, наприклад, реактори гідрокрекінгу або високотехнологічні насоси китайськими аналогами майже неможливо. Так само, як і використати китайські технології на російських заводах, побудованих як західні конструкти. Безпілотники нагромаджують нафтову деградацію Росії. Кожен удар примножує збитки від попередніх. Плюс високі ключові ставки Центробанку, неможливість залучення великих і довгих кредитів на відновлення через пріоритетність ВПК, висока вартість обслуговування боргів разом із «птахами Мадяра» лише поглиблюють важку кризу «золотої бензоколонки». Через втрату значної частини переробних потужностей Росія збільшує експорт сирої нафти, тому ЗСУ атакують ключові портові термінали — на Балтиці, у Приморську та Усть-Лузі, через що обсяги відвантаження впали на 53%. Фонд національного добробуту — фінансова подушка Путіна, яку він не відпускав із рук, — стрімко схуд до 4 трильйонів рублів. Лише за січень–лютий цього року з нього було вилучено 400 млрд рублів. За таких темпів він може висохнути до кінця року. Зеленський своїм листом натякає Путіну, що його нескінченні запаси нафти не матимуть жодного значення, якщо їх неможливо буде видобувати, переробляти й продавати. Над Росією тепер день і ніч кружлятимуть українські deep strike, які все важче буде не лише збивати, а й виявляти.

На вулиці війна, люди їздять під дроновими сітками, за машинами полюють «Шахеди». Ми маємо шукати солідарну внутрішню єдність між українцями. Ми зараз хочемо доручити поліції стати над нами на дорозі й приймати рішення за нас. Як поліція працює? Вони тримають у руках відповідний «радар», який вимірює швидкість, хоча рука може тремтіти. Верховний Суд чітко визначив, що таким способом швидкість встановлювати не можна — це має бути стаціонарна система. Більше того, ми говоримо про збереження наших прав і свобод. Ви знаєте, що Україна подала до Ради Європи перелік конституційних прав і свобод, які сьогодні обмежені. Чи рухаємося ми в напрямку створення реальної плюралістичної системи демократії, чи, навпаки, передаємо себе у владу силовиків, які також можуть виходити з власних інтересів? Чи не посилюватиме це корупцію в суспільстві, зокрема в поліції? Чи не будуть люди домовлятися? Чому взагалі говорять про посилення відповідальності, про якісь бали? Чи не простіше, наприклад, запровадити систему, де після трьох штрафів четвертий буде вдвічі дорожчим, і далі — в геометричній прогресії? Хто вважає, що самі штрафи за порушення правил дорожнього руху є великою небезпекою? Це також питання надходжень до державного та місцевих бюджетів. Це нормальний процес. Але мова йде про інше — про шкоду, яка настає внаслідок порушень: шкоду здоров’ю, матеріальні збитки та інші наслідки. Ви знаєте, що коли в Нью-Йорку з’явилися автомобілі «Форд», то відносно кількості машин на дорогах людей гинуло більше, ніж сьогодні? Так було завжди. Це конфлікт людини і машини, і від нього нікуди не подітися. Нам треба знайти розумні правила. Знаєте, як американці встановлювали швидкісний режим на автомагістралях? Спочатку було 50 миль, потім 70, а згодом вони зрозуміли: на трасах, де всюди стоять обмеження, яких ніхто не дотримується, люди все одно їздять зі швидкістю 120–130 км/год. Нам потрібно знайти оптимальний варіант, за якого система взаємовідносин між людиною, автомобілем, дорогою та поліцією працюватиме як єдине ціле. Я був у Франції на автомобілі й потрапив на площу, де не знав, куди їхати, тому що всі машини рухалися хто куди хотів. Ні світлофорів, ні зрозумілої схеми руху. Я зупинився. До мене підійшли двоє поліцейських — жінка і чоловік — та запитали: «Не знаєте, куди їхати?» Я відповів: «Ні, не можу зрозуміти». І мені сказали: «Їдьте і не звертайте уваги ні на кого». Я поїхав — і ніхто мене не зачепив. Мова йде про іншу систему та інше мислення, яке ми маємо виробити. Якщо ми зараз повністю довіримося силовикам і дозволимо іншим людям приймати рішення за нас, то лише створимо додатковий конфлікт усередині суспільства. Це ні до чого доброго не приведе. Потрібна системна робота над цією проблемою. Так, треба зменшувати драматичність ситуації, треба знижувати летальність наслідків аварій, але запровадження жорстких заходів саме по собі не допоможе. Я професійний криміналіст і тривалий час займався проблемами криміналістики, у тому числі такими злочинами. Запевняю вас: жодне посилення відповідальності саме по собі ніколи не вирішувало проблему, а часто лише створювало додаткові можливості для зловживань. Тому треба шукати інший спосіб виходу із цієї ситуації. Він існує, і практика інших міст це підтверджує. Наприклад, закривати центральні ділянки, де регулярно стаються аварії, для руху автомобілів, залишаючи їх лише для велосипедистів і пішоходів.

Kyiv Independent, Дрони UA і United 24 Media визначили неофіційну 10-ку з понад 100 найбільш просунутих і результативних безпілотників. 1. TAF Drones 2. SkyFall 3. Vyriy 4. Ukrspecsystems 5. Athlon Avia 6. Reactive Drone 7. Skyeton 8. Frontline Robotics 9. Bavovna 10. Kray Technology Ми маємо також рейтинг 100 найкращих БПЛА. Лише за червень 2025 року дронів усіх видів і типів. Найкраще місце у TAF Drones — 22. Ukrspecsystems — 25, а Air Logics — 84. Якщо не брати до уваги MQ-9 Reaper, RQ-4 Global Hawk, Bayraktar TB2, то 4, 7 і 8 місця займають відомі нам RTX Corporation та BlueHalo із США (контрдронові системи), а також італійська Leonardo. Ми масово виробляємо дешеві FPV-дрони вартістю до 2 тисяч доларів. Адаптивні до протидії РЕБ і бездоганні для знищення живої сили та техніки. Західні компанії вже працюють над цілими екосистемами, AI-платформами, сенсорами з EW та автономним прийняттям рішень. Усі вони вчаться на нашому фронті. Саме ми підштовхнули армію США підписати з Anduril Industries, яка розробляє унікальну екосистему безпілотників для цілого театру бойових дій, 10-річний контракт на 20 млрд доларів. Цього року ми здійснили, завдяки співпраці із західними компаніями та стартапами, глибокий прорив, який Росії буде надзвичайно складно подолати. Наприклад, 22 квітня ударний дрон Middle Strike B-2 повністю знищив штаб управління мобільних дій ФСБ у центрі Донецька. Він певною мірою копіює американський стратегічний B-2 Spirit із технологіями мінімальної радіолокаційної помітності та розроблений для цілеспрямованого подавлення систем ППО. Захищений зв’язок, висока стійкість до РЕБ і технології підвищення живучості під час прориву протиповітряної оборони стали важливими елементами нової війни безпілотників. Це лише один із прикладів, але він показовий для оцінки екосистеми, яка створюється у війні безпілотників на основі глибокої взаємодії та інтеграції з іншими передовими повітряними й наземними системами. Як уже за зрозумілим і чітким алгоритмом: осліплення ударами по РЛС, руйнування ліній і точок ППО всіх типів та стирання вільних повітряних коридорів. У них заходять ударні безпілотники, знищують озброєння та логістику, а також ліквідують операторів БПЛА разом із командним складом армії та розвідки.

Як і у Миколи І, у Путіна об’єктивно немає жодних шансів конкурувати із своєрідною майбутньою воєнною конфедерацією ЄС, яка переважає його за всіма критеріями у 10–15 разів. Тим більше, якщо країни НАТО на кордонах із нею розмістять на своїй території американську чи французьку ядерну зброю. Тоді складуться умови для підписання «Будапештського меморандуму» вже з Росією, якщо вона не буде достатньою мірою демілітаризована і денуклеаризована. Символічний Годинник Судного дня, створений за участі Альберта Ейнштейна, продовжить рухати свої стрілки до глобальної рукотворної ядерної катастрофи. Зеленський відчув упевнену силу. Путін знову сховався в бункері й готується до акту помсти. За все, навіть за те, про що ми не здогадуємося. Можливо, через брак PAC-3 — до удару одразу 200 балістичними й крилатими ракетами та 1000 «Шахедів». Путіна штовхають до застосування тактичної ядерної зброї. Зважаючи на те, що європейці не наважаться, Трамп може й прокинутися, коли вже все вигорить, та йому ще треба очолити грандіозне святкування 250-річчя США, а Китай розпочав своє «СВО» біля Тайваню, захищаючи там свій територіальний суверенітет від Японії та Філіппін. Президент України підштовхує кремлівського колегу зробити вибір: воювати й програти або миритися й мати синицю в руках, бо в такому віці вже не вдасться вгнатися за стерхом у небі. В останній день ПМЕФ, у ніч на 6 червня, ЗСУ знову завдали масованого удару безпілотниками по Санкт-Петербургу, коли Путін уже був у Москві, та по інших регіонах Росії. Горів Кронштадт. Там заборонили в’їзд і виїзд, скасували музичний фестиваль «Паруса Кронштадта», а місцевий мер Бєлов закликав онуків блокадних героїв «сидіти вдома і не шастати вулицями». Міноборони Росії доповіло Путіну про 200 збитих за ніч БПЛА, з яких 141 був знищений над Ленінградською областю. Зеленський підсумував коротким зверненням до колеги: «Війну пора закінчувати. Але російський керівник хоче воювати. Тому працюють українські санкції». І хоч Росія інтенсифікує процес створення додаткових підрозділів для протидії українським БПЛА, ЗСУ теж розширюють ініціативу та прискорюють темпи технологічної модернізації: «Наша перевага у FPV-дронах зростає». «Починаючи з грудня, вже п’ятий місяць поспіль, лише підрозділи Сил безпілотних систем України знешкоджують більше окупантів, ніж Росія встигає мобілізувати до своєї армії», — заявив Головнокомандувач Сирський. Лише за квітень ними було уражено понад 160,7 тисячі верифікованих цілей, подавлено понад 7,7 тисячі позицій ворожих операторів і на дистанції до 250 км знищено 424 об’єкти противника. Дрони перевернули війну догори дриґом. Те, що Путін не міг уявити навіть у найжахливішому сні, сталося. Вони перенесли війну на всю основну, найбільш густонаселену територію Росії, яка стала її прокляттям. Захистити її силами ППО неможливо. Тим більше, коли дрони б’ють по заводах зброї та вибухівки й по військовій логістиці. Потенціал балістичних і крилатих ракет у Кремля недостатній для ультиматуму Україні. Тим більше, що виробництво протиракет союзників зросло у чотири рази. Крім того, 700–800 PAC-2/PAC-3 або не є критичними для наявних арсеналів, або вже підійшли до межі свого експлуатаційного ресурсу. Ближче до осені українські deep strike зможуть проникати крізь розріджені контури ППО для атак на запаси «Іскандерів», «Калібрів», «Кинджалів» і берегових пускових комплексів «Бастіон» у Криму. Це єдина тактика — захищаючи своє небо, зробити ракетні удари Росії надзвичайно дорогими й ненадійними.

Вимогливі і недовірливі коментатори нещодавно гостро запитували про допомогу ЗСУ. Відео — лише один приклад того, що ми робимо регулярно. Без фондів, збирачів грошей, розраховуючи виключно на власні можливості. Без самопіару і зловживання патріотизмом. Дякую бійцям, що погодилися прийняти «Бомбардир». Він до того ж ще й гусеничний. Несподівано — вони з Майдану і пам’ятають про нашу співпрацю. Неймовірні українці. Із сталі, гідності та відданості. Перемагайте і повертайтеся живими!

Президент Зеленський хоче якнайшвидше покінчити з війною, не просто заморозити її, а добитись надійного миру:

«Ми хочемо жити в Україні. Ми хочемо не просто зупинити війну, а зупинити її так, щоб вона не повернулася через забаганки якихось божевільних людей після чергової паузи, тому йдеться не просто про заморожування… Справа не лише в тому, щоб дати (Росії бажане). Залишатися там, де ми є, означає дати народу України більше можливостей врятувати своїх дітей, а солдатам – повернутися».

Крім розміщення в Україні багатонаціональних сил, саміт у Лондоні не визначив цілої низки інших необхідних та можливих гарантій безпеки, а також рамок відновлення суверенітету та плану відновлення України. І це мінімум питань, які будуть бентежити українських виборців. КМІС негайно провів опитування. 61% українців категорично відкидають пропозицію перемир’я за нинішньою лінією фронту без надійних гарантій безпеки, без надання значної фінансової допомоги та без нарощування мілітаризації. При цьому багатонаціональні сили мають бути розміщені біля лінії фронту і брати участь у боях, якщо Росія знову нападе. Проблема ще й у тому, що Зеленський, главком Сирський, міністр оборони Федоров, провладні аналітики та пропагандисти переконують суспільство в успіхах ЗСУ, виснаженні російських військ і наближенні до точки перелому у війні завдяки масовим ударам middle і deep strike по ближніх і далеких російських тилах. Що є правдивим і реалістичним. Україна технологічним проривом безпілотників, спираючись на західну фінансову систему і техноіндустрії, вирівнює війну з Росією і все частіше перехоплює стратегічну ініціативу. Безпілотні, роботизовані, озброєні ШІ-програмами бойові системи рухаються до певної альтернативи ядерним боєприпасам. Їх дешевизна, кількість і якість, здатність до ведення «розумної війни» у всіх сферах перетворюють атомні бомби на останній засіб Судного дня. Тим більше, що російська агресія проти України зняла табу на володіння ядерною зброєю. В цих умовах вкрай важливо не допустити повторення Будапештського меморандуму. Наївні ті, хто думає, що Україна заживе в мирі і процвітанні, коли запише в Акті про капітуляцію, який буде називатися мирним договором, не «запевняння» (assurance), а «гарантії» (guarantees). Це критична помилка логіки і цілі того фатального рішення – віддати ядерну зброю. Віддати Росії суверенну українську територію, навіть тимчасово для дипломатичних перемовин, може бути початковим кроком для початку демонтажу української державності. Жодне членство в ЄС українців не врятує, бо буде визнано і юридично закріплено легітимне право Росії на розширення і поглинання бажаних держав і народів воєнною силою. Україна виявиться тільки проміжним етапом колонізації Путіним європейського континенту. В нього є час. Він збирається правити до 2036 року. А Трамп покидає Європу. Третина винищувальної і бомбардувальної авіації, військово-морських сил і всі стратегічні безпілотники, за секретним меморандумом, будуть виведені з Європи найближчим часом. Єдиний щит для неї – Україна, і він може стати останнім, якщо ЄС не зможе в цей період почати створювати власний, хоча б гібридний, на базі НАТО, воєнний блок. Одне таке рішення здатне докорінно змінити хід війни в Україні.

8 червня з дводенним візитом до Північної Кореї прибув імператор Сі. Наймогутніша людина планети проводить важливі переговори з лідером маленької диктатури, яка самотужки створила власну ядерну зброю і дедалі більше впливає нею на геополітику. Володимир Зеленський 8 червня полетів до Лондона для зустрічі з головними партнерами — Стармером, Макроном і Мерцом. Вперше через Кишинів, а не через традиційний Жешув. Поляки розпочали справжню дипломатичну, історичну та ментальну війну за минуле. Люто, безапеляційно, не залишаючи жодних шансів на примирення без капітуляції. Вимагаючи відмови від історичної тяглості визвольного опору українців, наносячи їм удар у спину, використовуючи та провокаційно залучаючи до протистояння всі верстви польського суспільства, перетворюючи ситуацію на тригер внутрішньополітичної боротьби за владу. Польща — найближчий, найдорожчий і найвідданіший друг та союзник українців. Але поляки колись уже відмовилися створити разом з Україною Івана Виговського та Великим князівством Литовським Триєдину державу, навіть підписавши Гадяцьку угоду. Аби стати сильнішими за Московське царство і не дати йому колонізувати не лише Україну та привести її до кривавої Руїни. Тепер нас знову випробовує історія, коли Україна потерпає вже п’ять років від війни з ядерною Росією і своєю кров’ю захищає також і Польщу від чергової, далеко не першої, російської навали. В Лондоні лист Зеленського підтримали. Європа та Велика Британія висунули п’ять умов, які мають бути створені для «справедливого та тривалого миру». Перша. Путін має погодитися на негайне та повне припинення вогню. Друга. Відправною точкою переговорів стане нинішня лінія зіткнення, але міжнародні кордони не можна змінювати силою, а Україна має суверенне право на власні механізми безпеки, які не можуть бути обмежені. Третя. Після набрання чинності перемир’ям Україна має отримати надійні та юридично зобов’язуючі гарантії безпеки, включно з розгортанням багатонаціональних сил на території України. Четверта. Російські активи залишатимуться замороженими, доки Москва не припинить свою агресію та не компенсує воєнні збитки Україні. П’ята. «У будь-якій угоді» мають бути захищені європейські інтереси безпеки. Будь-які переговори, що стосуються ЄС та НАТО, повинні відбуватися за повної згоди їхніх членів та союзників. Отже, Велика Британія та Європа оголосили й політично оформили свою суб’єктність у відносинах із Росією. Як сторона, без якої неможливо ухвалити будь-яке рішення щодо продовження чи завершення війни Росії проти України. ЄС, Британія та їхні союзники будуть не лише надавати воєнну допомогу Україні, а й нарощувати її фінансово та технологічно. Одночасно вони мають стати невід’ємною частиною будь-яких переговорних процесів із Росією щодо мирного завершення війни. Зеленський одразу в інтерв’ю Sky News оголосив про готовність «заморозити лінію фронту і зафіксувати ситуацію», щоб розпочати мирні переговори щодо завершення війни в Україні. Цей шлях йому не подобається. Але він — найшвидший і дасть змогу «нарешті перейти в дипломатичну площину». Це рішучий крок, який ставить Путіна перед дилемою: залишитися геополітичним гравцем, здатним роками впливати на світову політику, або перетворитися на зручну мішень, у яку постійно летітиме каміння. Як і дипломатичні трюки Ірану та Трампа, так і публічно профільтровані таємні перемовини з Путіним через Абрамовича можуть не відображати реальності. Про це свідчить і лондонський саміт, і несподівана рішучість Зеленського «заморозити» фронт. Напевно, якби у Путіна не було хоча б мінімальної готовності до мирних переговорів, то й «п’ять умов» могли б бути значно радикальнішими.

Залишатися там, де ми є, означає дати народу України більше можливостей урятувати своїх дітей, а солдатам — повернутися додому».

8 червня з дводенним візитом до Північної Кореї прибув імператор Сі. Наймогутніша людина планети проводить важливі переговори з лідером маленької диктатури, яка самотужки створила власну ядерну зброю і дедалі більше впливає нею на геополітику. Володимир Зеленський 8 червня полетів до Лондона для зустрічі з головними партнерами — Стармером, Макроном і Мерцом. Вперше через Кишинів, а не через традиційний Жешув. Поляки розпочали справжню дипломатичну, історичну та ментальну війну за минуле. Люто, безапеляційно, не залишаючи жодних шансів на примирення без капітуляції. Вимагаючи відмови від історичної тяглості визвольного опору українців, наносячи їм удар у спину, використовуючи та провокаційно залучаючи до протистояння всі верстви польського суспільства, перетворюючи ситуацію на тригер внутрішньополітичної боротьби за владу. Польща — найближчий, найдорожчий і найвідданіший друг та союзник українців. Але поляки колись уже відмовилися створити разом з Україною Івана Виговського та Великим князівством Литовським Триєдину державу, навіть підписавши Гадяцьку угоду. Аби стати сильнішими за Московське царство і не дати йому колонізувати не лише Україну та привести її до кривавої Руїни. Тепер нас знову випробовує історія, коли Україна потерпає вже п’ять років від війни з ядерною Росією і своєю кров’ю захищає також і Польщу від чергової, далеко не першої, російської навали. В Лондоні лист Зеленського підтримали. Європа та Велика Британія висунули п’ять умов, які мають бути створені для «справедливого та тривалого миру». Перша. Путін має погодитися на негайне та повне припинення вогню. Друга. Відправною точкою переговорів стане нинішня лінія зіткнення, але міжнародні кордони не можна змінювати силою, а Україна має суверенне право на власні механізми безпеки, які не можуть бути обмежені. Третя. Після набрання чинності перемир’ям Україна має отримати надійні та юридично зобов’язуючі гарантії безпеки, включно з розгортанням багатонаціональних сил на території України. Четверта. Російські активи залишатимуться замороженими, доки Москва не припинить свою агресію та не компенсує воєнні збитки Україні. П’ята. «У будь-якій угоді» мають бути захищені європейські інтереси безпеки. Будь-які переговори, що стосуються ЄС та НАТО, повинні відбуватися за повної згоди їхніх членів та союзників. Отже, Велика Британія та Європа оголосили й політично оформили свою суб’єктність у відносинах із Росією. Як сторона, без якої неможливо ухвалити будь-яке рішення щодо продовження чи завершення війни Росії проти України. ЄС, Британія та їхні союзники будуть не лише надавати воєнну допомогу Україні, а й нарощувати її фінансово та технологічно. Одночасно вони мають стати невід’ємною частиною будь-яких переговорних процесів із Росією щодо мирного завершення війни. Зеленський одразу в інтерв’ю Sky News оголосив про готовність «заморозити лінію фронту і зафіксувати ситуацію», щоб розпочати мирні переговори щодо завершення війни в Україні. Цей шлях йому не подобається. Але він — найшвидший і дасть змогу «нарешті перейти в дипломатичну площину». Це рішучий крок, який ставить Путіна перед дилемою: залишитися геополітичним гравцем, здатним роками впливати на світову політику, або перетворитися на зручну мішень, у яку постійно летітиме каміння. Як і дипломатичні трюки Ірану та Трампа, так і публічно профільтровані таємні перемовини з Путіним через Абрамовича можуть не відображати реальності. Про це свідчить і лондонський саміт, і несподівана рішучість Зеленського «заморозити» фронт. Напевно, якби у Путіна не було хоча б мінімальної готовності до мирних переговорів, то й «п’ять умов» могли б бути значно радикальнішими. Президент Зеленський хоче якнайшвидше покінчити з війною, не просто заморозити її, а досягти надійного миру. «Ми хочемо жити в Україні. Ми хочемо не просто зупинити війну, а зупинити її так, щоб вона не повернулася через забаганки якихось божевільних людей після чергової паузи. Тому йдеться не просто про заморожування. Справа не лише в тому, щоб дати Росії бажане.

Зеленський одночасно зробив три послання. Путіну – Україна готова воювати і привести Росію до поразки. Українському суспільству – Путін за жодних обставин ще не готовий відмовитися від «цілей СВО» щодо ліквідації української держави. Та всьому світу – він і Україна мають перемогти глобальне зло, інакше воно не зупиниться. Передові американські й європейські ЗМІ лише побіжно описали сенсаційний лист президента України до глави Росії в момент проведення ПМЕФ. На тлі ударів по терміналу з бензином і дизпаливом та Балтійському флоту в Петергофі. Вони все ще розраховують на придуману ними ж, якщо не мудрість, то далекоглядність московського царя. Вони готові не бачити, що він перетворив усю Україну на фронтову територію, де об’єктами є, насамперед, уся без винятку цивільна інфраструктура і населення. Класичний тероризм. Створення атмосфери жаху. Провокування політичних змін та змушення, зрештою, влади до поступок. До капітуляції, незалежно від тональності й змісту листа Зеленського до Путіна. Ця стратегія, так чи інакше, лише набирає смертельної енергії, максимізуючи жертви та привертаючи до цього увагу як до нової нормальності. Бо, на відміну від антиросійських коаліцій минулого, нинішня все ще не наважується на жорстку ізоляцію Росії, яка увійшла в критичний стан внутрішнього розпаду. Потрібно вийти із «смертельної петлі Байдена»: Росія не зможе перемогти, а Україна не програє. Президент Зеленський запропонував рішення посеред цієї війни з великим територіальним, політичним і юридичним бонусом для Росії. Без еківоків, метафор, завуальованих дипломатичних маневрів, евфемізмів та багатозначності. Без особливої ввічливості і стриманості щодо агресора та воєнного злочинця, який безпричинно вбиває Україну й українців. Лист – це свідома і навіть відчайдушна атака. Як і щоденні удари українських безпілотників. Ми не вперше в такій ситуації, коли світ за рахунок українців наївно хоче себе убезпечити та зберегти керованість ядерної Росії. Президент Зеленський стоїть перед дилемою Кравчука – Кучми. Саме вони у 90-х поставили під сумнів здатність українців стати нацією й володіти своєю суверенною повноцінною державою. Безоглядно, безвідповідально і легко, навіть безтурботно, вони віддали Росії третій ядерний арсенал у світі. Разом з іншими неядерними стратегічними видами озброєнь і 3,5–4 тисячами тактичних ядерних боєприпасів. Решту стратегічних бомбардувальників, які не передали РФ, – Ту-160 та Ту-95МС – гігантськими американськими гідравлічними гільйотинами порізали в Прилуках та Узині. Це був майже апокаліптичний удар по молодій незалежній країні з боку Вашингтона. На той час прем’єр Кучма нерішуче пропонував зберегти 46 найпотужніших твердопаливних МБР РТ-23 УТТХ (SS-24 Skalpel). У кожній – по 10 боєголовок. У шахтах вони могли перебувати з високою надійністю аж до 2040-х років від загального можливого строку експлуатації. Вироблялися вони на «Південмаші» в Дніпрі. Проблема була ще й у тому, що всі системи електроніки для них розроблялися і виготовлялися в харківському «Хартроні». Тому цілком реально було перепрошити польотні завдання, обійти російську систему блокування і встановити власний контроль над управлінням ними. Разом із введенням нових кодів та цілей. США погрожували Україні міжнародною ізоляцією разом із Росією. До Києва прилетів держсекретар Воррен Крістофер, який не залишив шансів політичному керівництву. Обіцяючи всеосяжний мир і процвітання, нас позбавили майбутнього…

Останнім часом із найближчого оточення Путіна просочуються сигнали, що Москва і Київ ведуть якісь неформальні таємні перемовини. Їх не афішують. Це підтверджує і оточення нашого президента. За тиждень до епістолярного відкритого листа Зеленського російському колезі в Києві перебував великий друг Арахамії Абрамович. Саме за нього той перед Лондонським високим судом клопотав письмовою нотою про скасування санкцій. Зеленський підтвердив журналістці Ялді Хакім, що таким чином Путін передав йому повідомлення. Очевидно, йшлося про переговорні рамки та спробу отримати «позицію Києва» щодо того, на які кроки Україна готова піти в межах можливих мирних переговорів. Абрамович оголосив себе прямим представником Путіна й особисто збирався передати відповідь Зеленського, що Україна не погодиться на передачу Росії неокупованої частини Донбасу. Принаймні, це випливає з прямої мови президента, коли він оцінює роль Абрамовича: «Він приїхав до Києва. Сказав, що має для мене повідомлення і хоче передати мої слова Путіну. Він просив, щоб це відбувалося тихо, без будь-якої публічності. Я відповів, що це його вибір, для нас це не має значення». Головним повідомленням була відмова віддати Путіну неокуповану частину Донбасу, на чому той наполягає: «Це було головне повідомлення. Я сказав, що ми не підемо звідти. Ми не дамо вам перемогу таким способом». На цьому тлі версія FT про те, що Зеленський запросив до Києва Абрамовича для передачі Путіну сигналу про мирні переговори та особисту зустріч, виглядає не надто переконливою. Хоча, за звичкою західних ЗМІ, вона спирається одразу на чотири джерела: «Він потрібний, тому що це єдиний росіянин, якого вони готові терпіти. Він ладнає з усіма». Як і Дмітрієв із Віткоффом та Кушнером, так і Абрамович з Арахамією та іншими впливовими радниками Зеленського формують значну частину мирного треку ще з часу переговорів 2022 року. Тоді вони, як відомо, завершилися згодою України на м’яку капітуляцію, яку зупинили британський прем’єр Борис Джонсон і низка європейських лідерів. Наприкінці травня цього року Зеленський уже передавав через Абрамовича повідомлення про готовність зустрітися тет-а-тет для вирішення питання завершення війни. Путін вважає Абрамовича надійним і відданим «фюреру» посередником, який здатний «шепітною дипломатією» досягати компромісів в інтересах Кремля. Не випадково, попри рішення британських судів, він не лише не передав 1,5 млрд фунтів від продажу «Челсі» благодійному фонду на підтримку України, а й найняв цілу команду адвокатів, щоб цього не сталося. Путін на ПМЕФ очікувано відмежувався від цієї історії. Він заявив, що ініціатива поїхати до Києва на зустріч із Зеленським походила від неназваного російського бізнесмена, який діяв самостійно. Тому ще менш вірогідною виглядає версія про відрядження Абрамовича до Києва якимось пулом тверезомислячих і опозиційних до Путіна олігархів. Сатрап Росії після путчу Пригожина, за яким стояли Ковальчуки та Ротенберги, зробив організаційні висновки й розширив повноваження ФСБ. Можливо, саме тому, що витік інформації про таємні рейди Абрамовича до Києва в інтересах Путіна був неминучим, президент написав листа, випереджаючи події. Путін дедалі глибше опиняється в жорсткій позиції цугцвангу. Хороших ходів у нього вже немає, а будь-який вибір — між поганим і ще гіршим — лише наближає катастрофу. Розрахунок на «дух Анкориджа», здається, провалився. Трамп безповоротно загруз у війні з Іраном, внутрішній кризі й може втратити президентство, якщо республіканці зроблять ставку на Джей Ді Венса. Дедалі очевиднішими стають його фізична слабкість, психічна нестійкість та інтелектуальна розгубленість. Найближчим часом частину його повноважень може бути змушене перебрати оточення, аби не допустити кризи державного управління та повного провалу Республіканської партії на виборах до Конгресу. Натиснути на Київ і примусити його до капітуляції на умовах Москви у Великого завойовника-миротворця не вийшло й уже не вийде. Європа — воюючий союзник України у протистоянні небезпечній і жорстокій гегемонії Москви.

Ну що ж, ситуація у війні, здається, докорінно змінилася. Яструби і стерв’ятники навколо Путіна несподівано опинилися на території страху. Поразка Росії у війні раптом стала реальністю. Втікаючи від неї, вони показують великі жовті зуби імперців і погрожують кусати, кусати… штовхаючи не менш наляканого царя до відчайдушних кроків: конвенційної ескалації, більшої кількості ракет і дронів 24/7 по території України як примусу до «тривалого і справедливого миру» або навіть застосування ядерної зброї. Аби не було сумніву, що це і є програмою дій колективного Кремля, заступник Лаврова Рябков посилив акцент: «Росія готова відповісти за допомогою ядерних засобів при посяганні на свою територіальну цілісність, і противники країни не повинні намагатися випробовувати на собі її рішучість захищатися такими засобами». Чи можна вважати виступ Путіна на ПМЕФ програмним, прагматичним, із натяками на готовність до компромісів, чи войовничим у стилі Дугіна і Малофєєва? По великому рахунку, в цьому циклі війни це вже майже нічого не змінить. Якщо тільки він не прийме тролінг-пропозицію Зеленського негайно зустрітися, поки Трамп закінчує вирішувати всі інші світові конфлікти. Тим часом українські deep strike продовжуватимуть переносити на територію Росії війну як буденність. Зараз це стає дедалі очевиднішим і єдиним способом, з одного боку, захистити українське небо, знищуючи запаси ракет і дронів, заводи з їхнього виробництва, а з іншого — прискорити рішення Путіна почати справжні мирні переговори. Іранський сценарій. Загнаний Нетаньягу в пастку війни, Трамп намагається якнайшвидше її покинути, використовуючи всі прийоми політичної еквілібристики. Тікаючи від історій Кореї, В’єтнаму, Афганістану та Іраку. Ми не впевнені, чи залишилися у московського царя здібності вчорашнього глобального системного гравця, чи в ньому домінують люта заточеність і агресія офіцера КДБ. На жаль, нам доведеться найближчим часом це перевірити. Мстиві амбіції та професійна підлість КДБіста проти відповідальності й терплячої мудрості правителя найбільшої території світу. Зеленський залив у нього відро адреналіну. Відповідаючи на нього журналістам, кремлівець навіть не намагався приховати образу, приниженість і певну розгубленість. За 26 років правління він літав над світом не ендеміком півночі Росії — стерхом, а орлом-могильником. Після Анкориджа він хотів виглядати білоголовим орланом. А тут актор-президент пише йому розлогого повчального листа, як немічному старцю, який втратив контроль над реальністю. У ньому Зеленський пропонує не переговори, а фактично війну. Якщо Росія не зупиниться, вона зіткнеться з наслідками, які можуть стати катастрофою. Через одержимість Путіна Україною, адже війна з нею є виключно його особистим рішенням. Зеленський у листі чомусь не згадує повчальну драму Миколи І, який, як і Путін, хотів розширити свій вплив на Балканах і встановити контроль над православними святинями в Османській імперії. Зрештою він зазнав нищівної поразки, що його й доконала. У розпал війни він раптово помер, а Олександр ІІ підписав принизливий Паризький договір, за яким Росія втратила право мати флот, фортеці та прибережні арсенали на Чорному морі, а також контроль над гирлом Дунаю і Бессарабією. Вона більше так і не повернула собі статус «жандарма Європи», поки Путін разом із Меркель не перетворили її на енергетичного наркомана. Зеленський своїм листом широко розсунув темний занавіс над простором війни Путіна. Правитель Росії не розглядає будь-які переговори з Україною як спосіб завершення війни.

Московія у високотехнологічній війні безпілотних систем із ШІ та автономною навігацією виявилася беззахисною територією і вкрай збитковою для ведення тривалої сучасної війни на власній землі. Можливо, це виявилося ледве не основним викликом для Путіна і його оточення. На Економічному форумі в Петербурзі в «Царьграді» Малофєєв спільно з недофілософом Дугіним зробили основну доповідь про «майбутнє Росії до 2050 року». Всупереч стратегії форуму «Про прагматичний діалог», вони запропонували російську цивілізаційну експансію. Поширити й запанувати «русскім міром», використовуючи атомну бомбу. Це один із трьох сценаріїв, який уже обговорювався в Академії Генштабу і на закритих нарадах у Путіна. Хороший і позитивний сценарій — ясний образ перемоги в ідеологічній війні, тотальна окупація українських міст, розпад ЄС і західних альянсів та формування підконтрольного Кремлю євразійського конгломерату. Основний стрижень цієї шизофренії — подальший і тривалий конфлікт із Заходом та цілеспрямоване знищення української державності. Безальтернативно. Для цього застосування ядерної зброї є цілком прийнятним. Ще є поганий сценарій. Росія програє війну Україні та Заходу, що призводить до її колонізації. Ну і третій — «інерційний». Росія стає жертвою американської та китайської гегемонії. Поразка у війні з Україною і Заходом — не єдина проблема ідеологічних гуру Путіна. Заміщувальна міграція, біотехнології, ШІ та втрата фінансового суверенітету не менш небезпечні наслідки безглуздої «СВО». Але Путін, який завів Росію в тяжке болото цивілізаційного тупика, завдяки «власному генію» нібито й виведе її на дорогу панування над іншими народами. Тому Росії потрібні сильна автократія, девестернізація та жорстка націоналізація еліт. І, так, поки зовнішня експансія не перетворить Росію через територіальне розширення та ідеологічну колонізацію Заходу, жодної конкурентної економіки, інновацій, політичної модернізації чи зростання добробуту населення не передбачається. Використання ядерної зброї — важливий елемент цього геополітичного задуму. Це вже не просто конфлікт із Заходом, його цивілізаційною еволюцією та новим ліберальним порядком. Жодного мирного співіснування. Тільки домінування без найменшої поразки та компромісів. Інакше — «ми, як мученики, потрапимо до Раю, а вони просто здохнуть». Цю логіку розшифрував друг голови «Роснафти» Сєчіна — Андрій Безруков: «Ми маємо визначати, що наступні кілька років, а можливо, й кілька десятиліть перебуватимемо у війні. Це може бути війна дуже гаряча, така, яка зараз триває в Україні. Це може бути повзуча війна, навіть якщо вона перейде в інший регіон; у нас буде два покоління, які можна вважати практично воюючими. І нам потрібно навчитися з цією війною жити». Зараз Росія успішно діє «на першому пагорбі Третьої світової війни». Але буде ще один — за аналогією з Першою та Другою світовими війнами. Гегемона вже немає. Тому, за його словами, «ще буде потужне глобальне зіткнення, ймовірно, в Азії». Він — російський шпигун, полковник СЗР, який із 1980-х років жив у США під ім’ям Дональд Хітфілд як нелегал. У 2010 році після арешту ФБР вислало його разом із дружиною Оленою Вавіловою, теж шпигункою, та дітьми до Росії. Зараз він є членом Ради із зовнішньої та оборонної політики і професором МГИМО.

Організаційна стагнація, програмна та ідеологічна деградація можуть звести нанівець тимчасову перевагу. Американці в Кореї на F-86 Sabre виграли небо у радянських МіГ-15, але програли війну. Слабкі переграли сильних у доктрині ведення війни. Потрібна нова воєнна архітектура, яка зробить однодумцями на галявині біля Маріїнського палацу не переговірників, а воєнних стратегів. Ми вперлися в стелю із путами на ногах. Росія, проваливши піхотну стратегію війни, нав’язує Україні тепер позиційну дронову війну, тримаючи під контролем не лише фронт, а й усю територію України. Політичні рамки президента Зеленського, засновані на гнучкому маневруванні між миром і війною, принципово не можуть конвертуватися у стратегічний результат і дозволити повною мірою використати новий рівень технологічної переваги зброї та алгоритмів. Змінити все неможливо. Але потрібно. Україна вже рухається цим шляхом. Потрібен сильніший воєнно-політичний двигун. У квітні ЗСУ вразили 18 НПЗ і нафтобаз у Росії, а в травні — 30 об’єктів, у тому числі 8 із 10 найбільших. Обсяги переробки нафти впали до мінімуму з 2009 року. Ярославський «Янус» і термінал у Туапсе були атаковані тричі, пермський «Лукойл» — двічі. Решта підприємств або надовго припиняли переробку, або суттєво її скорочували. У травні переробка впала на 700 тисяч барелів на добу. На п’ять місяців заборонений експорт бензину та авіаційного палива, виробництво дизельного пального скоротилося на 10%, введені талони на АЗС. Якщо українські безпілотники доберуться до «Ямальського хреста» у селищі Пангоди на березі річки Права Хетта, то це може стати своєрідною стратегічною подією, подібною до ефекту, який мав для світових ринків крок Ірану із перекриттям Ормузької протоки. Тут, у тундрі, перетинаються близько 17 основних магістральних газопроводів високого тиску, через які проходить 85% усього видобутого газу РФ. Ахіллесова п’ята Росії ускладнена важкою подагрою. Цей вузол розміром приблизно 300 на 300 метрів збирає газ із найбільших родовищ півострова: Уренгойського, Ямбурзького, Ведмежого, Бованенковського та Харасавейського. Зупинка транспортування газу означатиме проблеми для родовищ, компресорних станцій і газорозподільних вузлів. 70% електроенергії Росія виробляє з газу. Він є основою для виробництва аміаку та азотної кислоти, без яких неможливе виготовлення вибухових речовин. І ще є фактор трубопроводів із тиском до 54 атмосфер. Ще одна вразлива ланка — 12 магістральних енергетичних об’єктів класу напруги 750 кВ. Це великі вузлові підстанції, на яких встановлені десятки силових трансформаторів і автотрансформаторів надвисокої напруги. У Московській, Вологодській областях і поблизу Санкт-Петербурга восени 2025 року було завдано 15 ударів по таких енергетичних вузлах. Тоді надовго припинив роботу ключовий вузол між Сибіром і Москвою на підстанції «Володимирська». Саме такі трансформаторні системи забезпечують міжрегіональні перетоки електроенергії як ключові вузли, що приймають потужність від АЕС. Наприклад, підстанція «Грибово» біля Волоколамська передає потужність із Калінінської АЕС до московського енергетичного кільця. Саме такі об’єкти можуть розглядатися як симетрична відповідь на російські удари по українській енергетиці. Величезне територіальне тіло Росії, яке понад 500 років зшивалося війнами, експансією та мільйонами жертв, сьогодні перетворює свою колишню перевагу на слабкість. Її практично неможливо повністю захистити. Неможливо створити не лише суцільну ешелоновану систему ППО, а й навіть забезпечити надійний захист усіх критично важливих об’єктів енергетичної інфраструктури. Саме енергетична інфраструктура є однією з основ могутності Росії, а отже — і її найболючішою вразливістю.

⁉️ Чи ви підтримуєте відкритий лист Зеленського Путіну і чи правильно він зробив, що надіслав такий лист? До чого це може призвести? 💬 Це не лист, це удар найпотужнішим українським безпілотником по Путіну. Тому вважати, що президент Зеленський тут десь міг помилитися, було б абсолютно неправильним, навіть якщо хтось перебуває до нього в опозиції. Це абсолютно блискучий і своєчасний хід. Без сумніву. ⁉️ Як ви думаєте, чи будуть його вивчати в книжках історії? Тому що, коли я його прочитала, я подумала: десь за 10–15–20 років діти, українці, будуть вивчати цей лист. 💬 На це питання не може бути двох відповідей. Звичайно, цей лист увійде в аннали історії, але суть його не в цьому. Справа в тому, що цей лист не є справжньо миротворчим — він є раціональним. І в ньому, мені здається, президент Зеленський дуже розумно виклав абсолютно реальну історію наших взаємовідносин. Скоріш за все, це виклик на стадіон, тобто: «Приходь, Путіне, на стадіон — там поговоримо». Але він у цьому листі, я звернув увагу на текст, поставив Путіна в таке становище, що Путін не має жодних шансів прийняти його. Перед тим Путін давав двогодинне інтерв’ю представникам інформаційних агентств, у тому числі й закордонних. Він говорив там про готовність до переговорів, але сказав, що «наша армія наступає, нам нема куди, власне, йти на переговори з українцями, і ми маємо рухатися за тим, що було домовлено в Анкориджі з Трампом». Зеленський настільки влучно все передбачив, сказавши, що Путін половину часу за 26 років воює з Україною. Розумієте, вже ця обставина говорить про те, що Зеленський не планує, що Путін піде на переговори щодо миру. Мета листа — з самого початку його мирної стратегії показати, що Путін — ворог усіх, що він, як і Адольф Гітлер, не збирається зупинятися в цій війні. Для нього війна — це панування над більшою частиною світу. Він прямо написав, що Росія воює з усіма сусідами. ⁉️ Тобто цільова аудиторія — всі країни-сусіди? 💬 Цільова аудиторія — це внутрішня еліта Росії, це росіяни і, звичайно, перш за все, світ. Він сказав, що без Європи це вирішити неможливо. Він також, без сумніву, трохи потролив Трампа, сказавши, що поки президент Америки займається світовими війнами, то «давайте думати за двох». ⁉️ А чому не згаданий Китай, наприклад? 💬 Він згадав Китай, сказавши, що Росія воює за допомогою Китаю, і це теж такий укол у його сторону. Я дивуюся, чому до цього часу немає заяви МЗС Китаю з цього приводу. Президент Зеленський прямо сказав, що саме завдяки Китаю Росія продовжує воювати, і що вона використовує Північну Корею — фактично найбіднішу країну-диктатуру. Я думаю, що в цьому плані лист дуже продуманий. Він настільки літературний і водночас настільки правильний та логічний за своїм змістом, що не довіряти йому складно. Він також говорить: скільки ж можна, якщо щомісяця гине 30 тисяч російських солдатів, з них 73% — убитими, а решта — пораненими. ⁉️ Дуже часто Зеленського порівнюють із Рузвельтом. Він як президент започаткував у світовій політиці традицію щовечора спілкуватися під час Другої світової війни з американцями і запевняти, що все добре. Так от Зеленський зараз робить те саме. 💬 Це хороша позиція, але вона вимагає уточнення. Справа в тому, що Зеленський у цьому листі не виступає як жертва чи представник слабкої країни — він виступає з позиції сили. Він говорить про те, що ми будемо посилювати удари по території Росії. ⁉️ Він говорить, що ви знаєте, що у нас є можливості. 💬 Так, і я вам навів одну з таких можливостей, коли це може призвести до ефекту вибуху ядерної бомби навіть. І коли Путін розповідає журналістам про те, що він там бавився «Орешніком», ми розуміємо, що Путін не є достатньо адекватним у розумінні цієї ситуації. Усе його спілкування з редакторами журналів — це протилежність тому, про що говорив Зеленський. Президент України виступав із позиції сили: якщо ви не хочете підписувати мир — ви програєте цю війну. Він говорить про це і прямим текстом, і постійно підкреслює, що Росія знаходиться в повній ізоляції, а Україні допомагають союзники.

Росія стрімко відстає, краде чипи подвійного призначення на третіх ринках і копіює та масштабує українські інновації, падаючи все глибше в ізоляційну резервацію. Україна має всі можливості, якщо не буде зради і її харчу — корупції, не лише втримати темп війни технологій, але й перейти на її рівень, недосяжний для російського ВПК. Справа в тому, що в Росії, в існуючій для неї реальності, немає жодних шансів вийти за межі лінійної індустріальної системи нафти з газом, вугілля і сталі, деревини та хутра. На їхнє місце тепер, пов’язані в одну техносистему, прийшли сонячна і воднева енергетика, батареї, чипи, сенсори під управлінням ШІ. І це вже також минула епоха. Коротка, яка штовхнула прогрес після першої космічної. ШІ з дата-центрами, на принтерах і на конвеєрах без людей, штампують і вдосконалюють усіх можливих і неможливих роботів, гуманоїдів, безпілотних систем і розумних машин. Потужність комп’ютерних мереж подвоюється щороку з появою квантових систем — прориву, який не піддається оцінкам звичайного розуму. Все нове старіє з такою швидкістю, що оцінити зміни вже неможливо. Наприклад, датчики LiDAR, які створюють лазерними імпульсами точні 3D-карти простору, ще недавно коштували 75 тисяч доларів, а тепер їх можна купити всього за 200. Саме вони використовуються для безпілотників за відсутності системи GPS. ISW назвав це четвертою промисловою революцією, в якій Росії немає місця. Невипадково петербурзький ПМЕФ проходить під девізом: «Прагматичний діалог — шлях до стабільного майбутнього». У цій війні Путіну не вдасться повторити історичний успіх Сталіна — використати США і Європу для отримання сучасних технологій і дешевих інвестицій для відновлення агресивної за своєю суттю російської ядерної імперії. Минулого тижня CNN із ГУР МО показало в дії секретний центр управління атаками дронів по території РФ. Програмні системи із ШІ контролюють усі функції та виконання бойового плану одночасно сотнями і тисячами БПЛА. На екрані було програмне забезпечення PRISMA Palantir. У режимі реального часу воно постійно тримало під контролем мапу, маршрути руху deep strike та сформовані ШІ сценарії. CNN продемонструвало роботу першого дальнього ешелону на відстані від 300 до 1000 км від лінії фронту. «Лютий» і «Бобер» завдавали точних ударів по віддалених у глибині РФ НПЗ. Україна створила вже цілий флот безпілотників дальньої дії. З дальністю від 800 до 1600 км і далі. В ніч на 5 травня в Ханти-Мансійському автономному окрузі, за 2000 км від кордону з Україною, вперше було оголошено ракетну небезпеку через атаку українських безпілотників. Воєнні інсайдери говорять про проєкти в полі з дальністю у 3500 км. Це може докорінно змінити війну. Це найголовніший і найскладніший момент будь-якої справжньої аналітики. Бо лише однією супердосконалою зброєю, технологічною перевагою війну не виграти. Потрібна адекватна цьому воєнна політика і нова інноваційна воєнна стратегія, протилежна існуючій, цілком радянській.

Кремль почав нарощувати наступальні операції, погрожуючи використати не лише ядерну зброю у випадку спроб масштабувати допомогу Україні, але й демонструючи готовність до вторгнення в країни Балтії або навіть у Польщу. Єдина стратегія, яка мала шанси зупинити російську енергію наступу, — перенести війну на якомога більшу частину території самої Росії. За відсутності часу, технологій, ресурсів і виробничих ланцюгів. ЗСУ створили нову механіку війни — системне і масове використання далекобійних дронів по найбільш чутливих нервових і ресурсних центрах Росії. Для розуміння. Екосистема українських безпілотників має кілька класів, про частину яких ми вже писали. Перший. Цивільні та мікродрони. Ближня розвідка, підсвітка цілей і доставка малих боєзарядів як масова зброя окопного рівня. Другий — розвідувальні. Коригують кожен постріл артилерії та РСЗВ. Проводять розвідку для РЕБ та передають відео захищеними каналами. Суперкритична складова ISTAR. Третій — ціла армія оперативно-тактичних і ударних дронів. FPV, баражуючі боєприпаси і дрони-бомбери, які нищать 80–85% бронетехніки, засобів РЕБ, ППО та піхоти рашистів. Зараз нас цікавить четвертий клас. Далекобійні та стратегічні безпілотники. Літакового типу, з дальністю в сотні й тисячі кілометрів, із бойовою частиною від 10 до сотень і більше кілограмів вибухівки, які щодня атакують авіабази, НПЗ, інфраструктуру тощо в глибині території Росії. В операції «Павутина» в глибині території Росії брали участь 117 ударних дронів з 1 кг вибухівки в автономному режимі. Вони вразили понад 40 літаків, використовуючи ШІ-алгоритми для ідентифікації цілей у разі втрати зв’язку. Буденність війни на території Росії стає новою нормальністю. Якщо Кремль і далі завдаватиме ракетно-дронових ударів по мирних українцях та їхніх дітях, тим лютішу і масштабнішу відповідь отримуватиме від українських дронів. І ракет — без сумніву. Їхня чисельність від сотень перетвориться на армади роїв із самостійним цілевизначенням та автономною навігацією. Росія цього року намагатиметься виготовити 7,8 млн безпілотників усіх видів і 7 млн боєприпасів до них. Україна — 20 млн. Спільно із союзниками, які кинули основні фінансові, наукові та промислові ресурси на створення дронових армій усіх типів і видів. Передова й основна ланка цієї нової вибухової індустрії — Україна. За кілька годин до відкриття Економічного форуму в Петербурзі його атакували десятки українських «залізних птахів». Масштабна пожежа нафтових терміналів і кораблів у Кронштадті стала одночасно світовим хітом і блокбастером. На острові Котлін у Кронштадті, де, за переконанням Штілермана, горять два новітні російські фрегати, днями був запланований фестиваль «Паруса Кронштадта». Не склалося. Його скасували. Учасники ПМЕФ на відео Ксенії Собчак «любувалися» пожежами та чорними, до неба, клубами диму, на базі Балтійського флоту РФ. Фантастичний «Мадяр» заявив про двадцяту успішну операцію з 1 травня. Пєсков зміг лише знову пригрозити системними ударами у відповідь. Україна вперше досягла нової воєнної симетрії проти Росії. І не тільки завдяки швидкому масштабуванню нової зброї — дронів та перенесенню бойових операцій у глибину значної частини території Московії, але й завдяки повній зміні парадигми самої суті війни. Вона стала змаганням алгоритмів, виникненням і домінуванням нового інтелекту та зіткненням на високих швидкостях принципово нових технологій.