2 593
Подписчики
Нет данных24 часа
+17 дней
-1230 день
Загрузка данных...
Похожие каналы
Облако тегов
Входящие и исходящие упоминания
---
---
---
---
---
---
Привлечение подписчиков
июль '26
июль '26
+4
в 0 каналах
июнь '26
+1
в 0 каналах
Get PRO
май '26
+2
в 0 каналах
Get PRO
апрель '26
+2
в 0 каналах
Get PRO
март '260
в 0 каналах
Get PRO
февраль '26
+1
в 0 каналах
Get PRO
январь '26
+6
в 0 каналах
Get PRO
декабрь '25
+3
в 0 каналах
Get PRO
ноябрь '25
+4
в 0 каналах
Get PRO
октябрь '25
+3
в 0 каналах
Get PRO
сентябрь '25
+1
в 0 каналах
Get PRO
август '25
+14
в 0 каналах
Get PRO
июль '25
+8
в 0 каналах
Get PRO
июнь '25
+3
в 0 каналах
Get PRO
май '25
+4
в 0 каналах
Get PRO
апрель '25
+1 002
в 0 каналах
Get PRO
март '25
+4 000
в 0 каналах
Get PRO
февраль '25
+3 075
в 0 каналах
Get PRO
январь '25
+1 500
в 0 каналах
Get PRO
декабрь '24
+498
в 0 каналах
Get PRO
ноябрь '24
+998
в 0 каналах
Get PRO
октябрь '24
+500
в 0 каналах
Get PRO
сентябрь '24
+1 501
в 0 каналах
Get PRO
август '24
+507
в 0 каналах
Get PRO
июль '24
+4
в 0 каналах
Get PRO
июнь '24
+8
в 0 каналах
Get PRO
май '24
+503
в 1 каналах
Get PRO
апрель '24
+514
в 0 каналах
Get PRO
март '24
+1 044
в 0 каналах
Get PRO
февраль '24
+2 050
в 0 каналах
Get PRO
январь '24
+973
в 0 каналах
Get PRO
декабрь '23
+1 969
в 0 каналах
Get PRO
ноябрь '23
+2 842
в 0 каналах
Get PRO
октябрь '23
+1 159
в 0 каналах
Get PRO
сентябрь '23
+9
в 0 каналах
Get PRO
август '23
+1 034
в 0 каналах
Get PRO
июль '23
+6 624
в 0 каналах
| Дата | Привлечение подписчиков | Упоминания | Каналы | |
| 24 июля | 0 | |||
| 23 июля | +1 | |||
| 22 июля | 0 | |||
| 21 июля | 0 | |||
| 20 июля | 0 | |||
| 19 июля | 0 | |||
| 18 июля | 0 | |||
| 17 июля | +1 | |||
| 16 июля | 0 | |||
| 15 июля | 0 | |||
| 14 июля | +1 | |||
| 13 июля | 0 | |||
| 12 июля | 0 | |||
| 11 июля | 0 | |||
| 10 июля | 0 | |||
| 09 июля | 0 | |||
| 08 июля | 0 | |||
| 07 июля | 0 | |||
| 06 июля | 0 | |||
| 05 июля | 0 | |||
| 04 июля | 0 | |||
| 03 июля | 0 | |||
| 02 июля | 0 | |||
| 01 июля | +1 |
Посты канала
Федоров діяв асиметрично, проти чого боровся главком. Днями Федоров сказав: «Особисто я не знаю, як виграти війну, використовуючи структуру, яку створив Сирський».
Рішення про усунення Федорова він називає «величезним автоголом», як і невдалу спробу придушити антикорупційний скандал із захопленням контролю над антикорупційними органами. Іншими словами, нової воєнної стратегії ще немає. Вона може з’явитися лише у нових, позбавлених радянської та корупційної спадщини, воєнних ідеологів, філософів і планувальників. Умовних. Колись вони стануть стратегами. Як Залужний, який ховався за британськими мурами, чекаючи попутного вітру.
Федоров має досить зрозумілу доктрину сучасної війни. Війни машин і роботів, озброєних бойовим ШІ, проти орків. Одночасно це війна і майбутнього, бо нинішні воєнні технології і зброя на їх основі швидко, і ще швидше, старіють. Для перемоги потрібна стратегія війни майбутнього, яка спирається на технологічну перевагу. Тотальну і близьку до абсолютної. Інакше це знову створить інший позиційний тупик із місячним пейзажем від 150 до 500 км.
Головним полем бою стають автономні бойові системи, кіберпростір, космос та ШІ. Масові контактні бої з наземною і повітряною пілотованою технікою стають неможливими через втрати за межами відновлення.
Основним буде дистанційне знищення інфраструктури, економічне і соціальне виснаження та гонка ідей щодо зрощування й інтеграції. На полі бою машин, роботів з людьми в бункерах та командних пунктах. Перевагу визначатимуть кількість і якість безпілотних систем, а не маса дивізій швидко мобілізованих смертників.
Можливо, саме тому Федоров так наполегливо домагається повернути кермо оборонної політики технократу. Ще раз особливо підкреслимо: нинішня війна Герасимова — Сирського вже в минулому.
Змінити, завершити її і поставити останню крапку над історією людства може лише ядерна зброя.
На завершення, на «прийнятному компромісі» російської агресії проти України, відбувалася зустріч Марко Рубіо із Лавровим на полях саміту АСЕАН у Манілі, а саме — щодо релевантного контролю над запечатаною ядерною зброєю.
Путін тупцює навколо ядерної валізки, намагаючись знову усунути США від воєнної підтримки України, як супервоєнна імперія, завжди блокує конвенційні переваги і, одночасно, є, певною мірою, гарантом недопущення атомної соціопатії кремлівського диктатора.
Ми не знаємо і не можемо глибоко оцінити, чи розумів і віддає належне Федорову той, хто, можливо, не так цілеспрямовано почав здійснювати перехід від мільйонної армії живих людей до поєднання бойових геймерів із розумними машинами.
Передаючи найнебезпечнішу, смертельну роботу ШІ з автономними системами безпілотників і фронту робототехніки. Зрозуміло, це вимагало створення не просто окремої команди, а нового інноваційного укріпленого Пентагону. Для подолання викликів етики.
З одного боку, цей процес об’єктивно сам по собі вже запустив глибоку реформу національних збройних сил із принципово новими взаємовідносинами у вертикалі воєнного управління.
Саме тому модель «Скелі» стала токсичною, що обурило армію і суспільство. Тепер генерал чи полковник вже не можуть займатися «дідівщиною» щодо програмістів чи кіберхакерів. У цьому суть конфлікту главкома із закостенілою радянською ментальністю юного санітара оборони з нового цифрового світу.
З другого боку, якщо не глибитися у проблему етики використання нових типів зброї із ШІ, ми стояли і змушені будемо залишитися на порозі нової моралі війни: вбивство для самооборони і знищення ворога перестає бути зобов’язанням виключно воєнних.
Професійними асасінами стають інженери, геймери, оператори БПЛА, програмісти та просунуті кіберфахівці. Саме вони можуть, зламавши системи управління, заблокувати старти ядерних ракет і запуски балістики, зламавши відповідні коди, і вивести з ладу цілі армії роботів та дезорієнтувати командні центри противника.
| 2 | Висока особистість проявляє себе не у впертості своїх правильних, а також і неправильних рішень, а у вмінні й здатності виправляти свої помилки.
Першу свою помилку президент відправив в архів.
Друга – на рішенні вулиці. Якщо вона відступить і визнає право Зеленського на характер, міністром оборони, найскоріше, буде офіцер спецслужби, професіонал таємних операцій. Він далекий від хай-теку, алгоритмів і стратегії високотехнологічних воєнних інновацій.
Найскоріше, Генштаб буде робити свою роботу, утримуючи фронт, а Міноборони – боротися з корупцією у своїй системі й намагатися забезпечити фронт дронами та іншою зброєю. Чи буде змінена стратегія війни, чи перезапущена, як мріє Bloomberg, – зовсім неясно.
Єдине правильне рішення, як би воно боляче не було для амбіцій, – повернути Федорова у крісло міністра оборони. Чи не єдиний шанс президенту стати сильнішим і справжнім арбітром та гарантом.
Невідома ще доля Сирського. Він не змирився з відставкою і переконує себе й нас у воєнному успіху та майже стратегічній перемозі: «Я передаю армію, яка наступає».
8 лютого 2024 року він був призначений главкомом. У цьому році Україна втратила 3 600 км² території, понад 20 км² на добу. Тоді як у 2023 році, при Залужному, ми втратили 540 км², але звільнили близько 430 км². Найбільші втрати у 2024 році припали на Донецьку та Харківську області. Останню Сирський відзначає як свій успіх за контрнаступ восени 2022 року.
У 2025 році орки окупували близько 4 336 км², розширивши контроль над територією України на 0,77%. ISW говорить взагалі про втрату 4,7 тисячі км² (0,78% від загальної площі). Коли в окупацію потрапили близько 300 українських поселень, переважно на Покровському, Слов’янському та Олександрійському напрямках.
З приходом Федорова Україна, ЗСУ вперше звільнили більшу частину територій, аніж втратили. З 22 травня Зеленський оголосив про звільнення 590 км² території. Зрозуміло, заслуга в цьому і Генштабу Сирського. Але саме ключове рішення щодо відключення окупантам «Старлінків» і розширення закупівель усіх видів дронів та їх масового використання завдяки Федорову було визначальним.
Призначаючи Драпатого, Зеленський анонсував нову стратегію України: «Реформу корпусної системи, посилення постачання дронів до ЗСУ, мобілізаційний процес, продовження реформ в українській армії, виконання всіх запитів бойових командирів. Основним напрямком нової стратегії стане українське небо: закрити небо максимально від російських ударів, дати реальне бачення мобілізаційного процесу – це пріоритет».
І хоч ми це чуємо вже роки поспіль, Bloomberg вірить, що президент здатний «перезапустити» воєнну стратегію. Хоча свого часу в Міноборони Сергій Боєв на конференції OFDEF 27 січня 2026 року подібну стратегію виклав для партнерів із додатком про стабілізацію фронту та удари дронами по оперативній й стратегічній глибині противника та оцінив її у 120 млрд доларів.
Видання виходить з того, що «виживання України у протистоянні вторгненню чисельніших російських сил завжди ґрунтувалося на хиткому союзі між державою, обтяженою корупцією, радянськими управлінськими рефлексами, та найбільш інноваційним, орієнтованим на Захід населенням, значна частина якого занадто молода, щоб сформуватися під впливом СРСР».
Так думає Марк Чемпіон. Він чомусь вважає, що рішення звільнити Федорова і залишити Сирського сприяло уникненню розколу. Насправді саме воно й породило розкол. У суспільстві й армії. Якраз звільнення Сирського його зупинило.
Не прямо, але текстуально Чемпіон говорить про Сирського, який копіював, віддзеркалював російську піхотну стратегію в негнучкій симетрії. | 48 |
| 3 | Досвід не лише США показує перевагу та ефективність приватних компаній у системі ВПК тільки в одному випадку: при максимально жорсткому фінансовому й безпековому контролі за їхньою діяльністю.
По-перше, у час війни потрібно заборонити бути власниками і бенефіціарами людям, наближеним до політичної та воєнної влади.
По-друге, відновити і, максимально посиливши, захистити незалежну й апріорі непідкупну інспекцію-експертизу фінансування ЗСУ та їхніх підрядників.
По-третє. Якщо у нас тільки зростає кількість приватних компаній у ВПК, то потрібно перейти до створення приватних військових компаній (ПВК) для виконання найрізноманітніших функцій, включно з десантно-штурмовими операціями. Російські ПВК у великій кількості діють на фронті. В умовах високотехнологічної війни така модель воєнної організації може стати основною через нову ексклюзивну специфіку війни майбутнього.
Федоров був загрозою для людей, які прямо впливають на політику Зеленського. Екзистенційною. Таким чином він був приречений, як і всі інші, хто готовий був кинути виклик створеній системі, яку ще доведеться оцінити. У тому числі й слухаючи плівки операції «Мідас» детективів НАБУ: «Двушка ушла. Будет в Москве через полторы недели».
На самому піку ударів по Росії і переведення її в режим хаосу управління президент Зеленський, без жодної на те причини, не оглядаючись на національні інтереси і не оцінюючи негативних наслідків, звільняє міністра оборони. Четвертого з початку вторгнення.
Генрі Стімсон очолював Військове міністерство США з липня 1940 до вересня 1945 року, керуючи армією США, мобілізацією та Мангеттенським проєктом. Міністерство оборони Великої Британії в цей же час очолював прем’єр-міністр Вінстон Черчилль. У СРСР після українця Семена Тимошенка у 1941 році наркомом оборони до 1946 року став Йосип Сталін.
Українських міністрів оборони міняють швидше, аніж ми встигаємо їх запам’ятати.
Може, тому ми так і не маємо, навіть секретної, зрозумілої в діях воєнно-політичного керівництва стратегії війни з Росією.
Можливо, президенту Зеленському варто повторити досвід, якщо не Сталіна, то сера Вінстона, і очолити Міністерство оборни, зважаючи на нинішню гібридність усього правового поля України? Інакше важко буде повернути Федорова у крісло міністра оборони, бо одягати на себе будь-яку декорацію він не хоче. Цього продовжує вимагати вулиця.
Вона вже примусила президента Зеленського відставити Сирського та його начальника Генштабу Гнатова і призначити очікуваного Драпатого та його начштабу Скибюка, який командував ДШВ. Сильне і правильне рішення. | 61 |
| 4 | Федоров хотів перемоги і ставив на неї. Як технократ. Він змінив якось легко і непримітно зміст воєнної політики: розвиток війни тепер визначають не стільки військові, як технологічні, «яйцеголові» інтелектуали, яким і підпорядковуються воєнні генерали. Тому за дисплеї, що управляють зброєю, сіли геймери, а не кадрові військові чи бусифіковані кадрові невдахи, що бігають повільніше за ТЦК.
Чому і зібрався «картонний протест»: Федоров наніс удар по політиці Зеленського умиротворення Путіна готовністю до капітуляції за формулою: мир із ним по лінії «стоїмо там, де стоїмо».
Чи був готовий Федоров піти дальше і заявити про визвольну війну українців до перемоги і відновлення повного суверенітету держави? Він усе частіше говорив про можливість перемоги над Росією, а, отже, це неминуче могло би статися.
Невипадково головні апологети миру з Росією і парафіянти Стамбульських протоколів про її капітуляцію та ключові переговірники мирного плану президента — Арахамія і Умеров — разом із близьковідставним Єрмаком, як пише Ткач у «Дзеркалі тижня», послідовно вимагали звільнення міністра-технократа.
Ходячи по рейтингових мозолях президента і вбачаючи у ньому нову загрозу в боротьбі за крісло глави держави. Добре, що вони не читають ніби заснулу Конституцію: «Одна і та сама особа не може бути Президентом більше ніж два строки підряд» (ч. 3 ст. 103).
На це питання можна і не відповідати, якщо Володимир Зеленський здобуде вражаючу перемогу над путінським режимом.
Десь там, у темноті, сірому просторі управління країною, у найбільшому секторі, яким стала війна, до кінця незрозумілою проблемою-викликом є корупція у системі воєнних закупівель і ВПК, який значною мірою на цей час складається із приватних компаній, що лобіюють потоки західної фінансової допомоги у політичній владі й у воєнних. Особливих доказів, підтверджених судовими вироками, ніби не мають.
Але Федоров називав корупцію у воєнній системі однією з головних загроз у державі, оголосив боротьбу з «мародерством», тіньовими схемами в оборонних закупівлях, різко критикував хабарництво в системі мобілізації, вводячи діджиталізацію для мінімізації людського фактору в Міноборони:
«Ми маємо бити корупціонерів і виганяти їх. Цілі клани сиділи в МО, а подекуди ще й сидять. Кожен, хто буде лізти в корупційні історії, чи будувати схеми, чи просувати приватні інтереси, — я особисто зроблю все, щоб ви сіли і не вийшли. Я особисто займатимусь кожною людиною, яка буде це робити». | 64 |
| 5 | Британський програміст Гай Вейнрайт, як пише The Times, вже передав Україні програмне забезпечення, яке контролює автономні рої безпілотників за участі їхніх різних моделей. Вони вже масово виробляються і постачаються на передову. Швидко встановлюються і коштують недорого. РЕБи взагалі не впливають на них, оскільки дрони автономні і не приймають ніяких зовнішніх сигналів: «У Росії є асиметрична перевага – можливість кидати в бій велику кількість людей, тому що вона не цінує людське життя. В найближчому майбутньому одна людина в бункері за комп’ютером зможе одночасно управляти десятком тисяч дронів і утримувати 1600 км лінії фронту».
Зона враження – декілька квадратних кілометрів, де будь-яка ціль вважається допустимою. Рій дронів сідає в укритті і очікує просування противника: «Уявіть собі надзвичайно складне мінне поле… наша людина на початку процесу говорить ШІ, як потрібно діяти, а потім дозволяє йому працювати самостійно. Оператору більше не потрібно ризикувати власним життям».
Це логіка і мрія Федорова, яка вже реалізована успіхом останнього місяця на фронті. Чи зможуть зберегти бодай би цю інерцію Зеленський і новий главком?
Очевидно, що серед радників і людей, які можуть говорити вголос при Зеленському, стратегів і просунутих планувальників немає. Є креативники і хайпери. Вони створюють кольорові ілюзії і складні лабіринти з короткими переходами, які важко одразу подолати. В цьому – основна вада політики Банкової. Після цього потрібно гасити пожежі. З Польщею миритись, відступати, уступати і обіцяти.
За Федоровим вийшли десятки тисяч людей. Новий Картонний майдан.
Президент Зеленський відправив у картонній коробці «Нової пошти» орден Білого орла до канцелярії президента Навроцького. Молодь і відомі активісти з картонками від коробок «НП» прийшли на мітинг з посланнями президенту: повернути Федорова і звільнити Сирського.
Одним незрозумілим кроком президент розколов знову українське суспільство. Ще гірше, що він створив умови для розколу ЗСУ.
Все більше командирів і військових виступили на підтримку Федорова та з вимогою звільнити главкома, який зобов’язував інших військових його підтримувати. Зеленський послав Єрмака переконати главкома Сирського написати заяву про звільнення. Той відмовився. Йому не було куди йти.
Федоров також відмовився від пропозицій стати радником у президента і, здається, не готовий стати «декорацією» в його політиці: «Ви мені дякували за “Мрію” та “Дію”. Від себе дякую за надію. Такої відповідальності не відчував навіть на урядових посадах. Дякую ветеранам та військовим за те, що тримаєте фронт і честь. Діалог є. Вірю, що все вдасться… зміни обов’язково будуть».
Не вдалося. Кристофер Міллер у FT переконує, що Михайло Федоров відмовився стати miltech czar – якби неформальним координатором з особливими повноваженнями у розвитку військових технологій. При РНБО. З доступом до президента і особливим мандатом. Всі почали видихати вуглекислий газ з легень, але Федоров чітко визначився, що готовий повернутися лише у Міноборони.
Сирський за жодних обставин не зміг би прийняти логіку війни Федорова. Бо цілісної і хоча би в теорії сучасної, не кажучи вже про війну майбутнього, у Сирського не було. І не могло бути. Через не просто опозицію Федорову, але й його та відданого і прислужного йому генералітету очевидну ворожість.
Її коріння – у двох протилежностях: ідейності зі світоглядністю на саму суть не стільки російської агресії, як війни України проти Росії Путіна. | 80 |
| 6 | Спробуємо показати стратегічний клас ексглавкома Сирського через його особисті оцінки «бойових дій на Костянтинівському напрямку».
20 липня у ФБ він повідомив, що там «скопичилося до 145 російських окупантів». Хоча Путін і Герасимов заявляють, що «місто їх».
Сирський заслухав доповіді керівного складу 19 армійського корпусу, всіх командирів. Дав наказ – наростити удари БПЛА всіх типів, аби «посилити вогневий вплив на противника та зменшити ризики для життя особового складу… наша оборона залишається активною, дрони обовʼязково йдуть першими – і для виявлення противника, і для його ураження». Це пряма мова.
Дальше він обговорив з командирами потенційні нові виклики, очевидно, від 145 окупантів проти цілого корпусу, та можливі варіанти протидії їм:
«Костянтинівський напрямок залишається один із найгарячіших по всій протяжності лінії фронту. У середньому противник вчиняє тут до 20 атак, не припиняє спроб інфільтруватись углиб міста… загарбники зазнають значних втрат… та лише за добу 18 липня втрати ворога в місті становили 21 особу вбитими, 6 пораненими. Було вражено 6 укриттів».
Видно, модно бути воєнним блогером і експертом-статистом.
Завдання главкома не в тому, щоб планувати протидію «145 російським окупантам». Його головна відповідальність за стратегію війни, маневрові активні операції, інтеграцію всіх армійських підрозділів і безпілотних бойових систем в одну операційну матрицю. На тлі аналітиків Інституту вивчення війни та інших, що орки захоплять Костянтинівку ще цієї осені.
На що розраховував ексглавком? На впертий характер президента, який принципово не буде відступати, чи на щось таке, чого ми не знаємо, що вершиться у таємних переговорах із оточенням Путіна, яке хоче зупинити війну?
Президент Зеленський своєрідно пояснював своє рішення, підтримуючи ексглавкома: «Якщо 23 вересня Росія оголосить загальну мобілізацію, то всім буде не до жартів і цифрових реформ».
Після звільнення Залужного Сирський і Ставка реально втяглися і діяли в умовах навʼязаної Україні Герасимовим піхотно-окопної стратегії війни. Безпілотники не були вирішальним механізмом зламу цієї вчорашньої, ще з Першої світової війни, доктрини. Головним – була мобілізація. ТЦК і «бусифікація».
Президент натякає про дві перспективи.
Перша – Україна змушена буде продовжувати піхотно-штурмову війну, а Федоров з цим не справився. Друге – нам прийдеться мобілізувати сотні тисяч військових для протистояння російської піхотно-штурмової ескалації. ЦПД у підтримку цього заявило, що Путін збирається мобілізувати у вересні-жовтні до 500 тис. мобіків і через 2 тижні кинути їх на фронт проти ЗСУ.
Федоров заснував і реалізував протилежну Сирському бойову доктрину – війна машин проти людей. Вона – єдина здатна виграти Україні не час, а війну. Сирський, а під його впливом і президент, пропонують виграти час, який дозволить Трампу разом із союзниками припинити війну. При тому, що в такий сценарій вони самі не вірять.
На 500 тисяч воєнних потрібно максимум 5 млн FPV-дронів. Це набагато легче і дешевше, аніж мобілізувати хоча би 200 тисяч боєздатних українців, 2 млн яких – в СЗЧ, а ще 200 тисяч – у дезертирах. | 81 |
| 7 | Жодних розумних і зрозумілих пояснень про нагальне звільнення Федорова і «закушені вудила» його швидкої заміни на міліціонера і таємничого та героїчного офіцера СБУ неможливо прийняти.
Хто підштовхнув або тривало формував у президента рішення звільнити Федорова, чи не найбільшого, найнебезпечнішого ворога Росії в сучасності? Без перебільшення, саме він поставив її на межу смерті.
Бо як би президент, Сирський, боти і «всілякі ряжені» не хвалили главкома, його стратегія залишалася незмінною. Пасивна оборона, яка призводить до втрат ворога, але не зупиняє його повільне та невпинне просування вглиб України.
Головна проблема – знайти і отримати таку кількість ракет Patriot і Aster-30, які б звели удари по Києву і решті території України до мінімуму. В цей час усі зусилля спрямувати на пошуки компромісів із Путіним для зупинки воєнних дій та переходу до мирних переговорів.
Звільнення Федорова кристалізувалося у такий підхід. Президент Зеленський заявив, що лише протягом року Україна вже десятки разів зверталася до Росії з пропозицією зупинити війну. РФ відмовляє і не хоче жодної дипломатії.
Проблема не тільки у звільненні Федорова. Головне питання: хто був в основі сценарію звільнення Залужного, Малюка після підриву Керченського мосту і операції «Павутина», вкрай ризикованого конфлікту з Варшавою, яка тепер, однозначно, буде блокувати не лише вступ України в НАТО, а й її євроінтеграційні процеси?
Якщо це лише особисте рішення президента Зеленського, то ми маємо особливу історію – стратегію інтуїції людини, яка ще недавно була на космічній дистанції від геополітики.
Ну що ж, завдяки їй війну виграли Вінстон Черчилль та Йосиф Сталін. Проте за ними стояли потужні і незламні системи. Протилежні за своєю суттю, але з надійними і перевіреними у кризах механізмами: політична цінність і демократична база Воєнного кабінету Черчилля та його воєнний й інтелектуальний досвід минулого, а також Політбюро і Компартія СРСР та виживання у десятиліттях боротьби за лідерство генералісимуса Сталіна.
Володимир Зеленський – один із 5–6 радниками та Арахамією, разом із Умеровим. Тоді в чому суть цієї інтуїції? Чого ми не знаємо і про що ми не здогадуємося?
Хто натиснув на президента, щоб звільнити Федорова, для чого у відставку була відправлена без особливих причин премʼєр Свириденко? По суті, референт-секретар Зеленського, яка акуратно записувала і виконувала всі його команди. «Зрада» шефа настільки боляче вдарила по ній, що вона публічно відхилила пропозицію їхати в США послом.
Володимир Зеленський намагався пояснити: «Федоров і Сирський без мене розмовляти не можуть». І це правда. Вони не є представниками різних шкіл. Міноборони і главком – із різних епох. Перший – із цифрового світу високих технологій, ШІ та змагання алгоритмів, а другий – суто радянський генерал, який, пристосовуючи свої академічні і практичні воєнні знання для протистояння з Росією, постійно згадується у конфлікті із сучасністю. | 83 |
| 8 |  ❓ Президент Зеленський проводив Ставку, і до кінця тижня, як говорить українська преса, може відбутися звільнення пана Сирського. Чи було б це справедливим рішенням, як ви вважаєте?
💬 Головком Сирський нещирий у своїй відповіді. Чому? У нас є президент Зеленський, який сам про це сказав. Він заявив, що вони двоє не можуть розмовляти напряму — тільки через нього. І що Федоров вимагав звільнення Сирського.
Проблема в тому, що існує принципова, полярна різниця у стратегіях Федорова і Сирського. Сирський, у принципі, копіює піхотно-окопну війну Герасимова. Я вчора читав його інтерв’ю, де він говорить, що стратегія в нього є, але вона секретна, і він не може про неї розповідати.
Ця стратегія полягає в тому, щоб не наступати, не дуже відступати, а оборонятися, бо це може завдати більше шкоди. У той час політична група на чолі з президентом Зеленським і Трампом домовляється з Путіним про закінчення війни. Суть цієї стратегії — мобілізувати якомога більше людей.
Сирський ще місяць тому говорив, що на стороні Росії воює 721 тисяча військових, а у нас значно менше, і ми не можемо закривати окремі ділянки фронту. Тобто мова йде про стратегію минулого століття.
Федоров пропонує принципово іншу стратегію — війну машин, коли машини воюють проти людей. Наприклад, ЦПД одразу після заяви Зеленського про те, що треба дочекатися 23 вересня і тоді стане зрозуміло, як Путін проводитиме мобілізацію, повідомило, що Росія може мобілізувати ще 500 тисяч військових.
Але для протидії 500 тисячам мобілізованих потрібно ще 5 мільйонів дронів. Не так уже й багато, зате не потрібно шукати людей на вулицях силами ТЦК.
Сьогодні Лубінець заявив, що 90% мобілізованих ТЦК були мобілізовані з порушенням прав і свобод, як він сказав.
Тому я вважаю, що мова йде про тупик, у який зайшли два, по суті, ключові стратеги України: міністр оборони, який відповідає за воєнну політику, і головнокомандувач, який відповідає за її реалізацію на фронті.
При цьому ми вже бачили подібну історію із Залужним, коли під час контрнаступу проти лінії Суровікіна у Залужного забрали сім бригад і передали їх Сирському для оборони Бахмута. Бахмут був втрачений, і після цього ми втратили величезну кількість територій.
Саме завдяки Федорову ми отримали нову ідеологію. Справа не у Федорові. Справа в тому, що з’явилася надія на злам самої системи політичного мислення.
Натомість після політики умиротворення Путіна, умовлянь: «а давайте ми таки домовимося, що залишимося там, де стоїмо, і приймемо рішення про заморозку фронту», з’явилася надія, що ми зможемо перемогти Росію у війні на виснаження. | 81 |
| 9 | Саме з приходом Федорова Україна мовчки перейшла від стратегії випрошування миру у Путіна до концепції перемоги над Росією. Обʼєктивно.
І ми вірили, що Зеленський ось-ось готовий оголосити про нову переможну стратегію і цілі війни: відмову від будь-якої капітуляції і неминучість воєнно-політичної перемоги над Росією, повне відновлення суверенітету України та її територіальної цілісності, перезаснування української держави в умовах викликів нової епохи XXI століття, відновлення конституційності в державі, систем стримувань та противаг та їх гарантій, глибокі реформи політичної і владної систем, демократизацію всіх процесів прийняття основоположних рішень із залученням форм прямої демократії відповідно до установчої ролі українського народу.
Можливо, ми були наївні і надто переоцінювали Зеленського як національного і, без сумніву, світового лідера. Ми також вірили, що протирічні, контраверсійні його рішення, як глави держави, як і неготовність до колективних мозкових штурмів і створення національної стійкої політичної влади єдності, є лише особистим транзитом гартування дійсного лідерства.
Тому промовчали, коли був звільнений реальний воєнний стратег — главком Залужний із всім Генштабом; коли армія, по суті, була розділена між двома командувачами — Залужним і Сирським, чому і провалився контрнаступ у 2023 році; підтримали президента у конфлікті із Варшавою, для якого не було жодної притомної причини, але розгублено намагаємось зрозуміти його дійсний замисел по звільненню міністра оборони Федорова.
Він, за неповних 6 місяців управління політикою оборони, ключовим воєнно-політичним центром країни, де тривало діяли організовані злочинні угруповання і царювала корупція, вперше не лише почав будувати справжню воєнну систему, але й дав надію. Воєнним, цивільним, союзникам і нейтралістам, які почали вірити в український прорив.
Успіх Федорова не лише в його особистості. Молодого технократа із цифрового світу. Його цінність у створенні принципово нової ідеології війни, армії нового типу, правил, етики, моралі, взаємоіснування та дій у вертикалях ЗСУ, політичної влади та громадянського суспільства.
Він розвинув Залужного з його стратегією «сталевого дикобраза» і реально почав перетворювати її у план практично ідеального виснаження Росії і її армії, тобто перемоги. Натомість штурмовикам «Скелі», «Азову», Третього корпусу і інших бригад ЗСУ він розширював і збільшував нарощування масових ударів безпілотниками і роботизованими системами.
Федоров на «ти» розмовляв з Ілоном Маском, відключаючи масове використання Росією «Старлінків», з Алексом Карпом, який відкрив офіс «Палантір» в Києві і місяцями проводив час у пошуках бойових протоколів для війни алгоритмів, що забезпечував точні далекобійні удари українських дронів.
Як і його співпраця з колишнім гендиректором Google Еріком Шмідтом, який заснував секретну дронову компанію Swift Beat, завдяки чому були знайдені нові технологічні рішення та створені унікальні безпілотні системи Mirops, Bumblebee і Hornet.
Алекс Карп прямо заявив, що Україна створила найбільш ефективну та інноваційну систему у світі — і сьогодні суттєво випереджає Росію у швидкості військових інновацій.
В інтервʼю United24 Media він назвав український цикл військових технологічних рішень неймовірним. Хоча «усі казали: ви божевільні, якщо допомагаєте їм. Вони ніяк не виживуть… ви створили операційну систему, яка дозволяє стискати час і адаптуватися на полі бою в найжорсткіших умовах… таку defense tech культуру тепер мають лише США, Велика Британія, Ізраїль та Україна».
Здавалося б, Україна має ледве не унікальну ситуацію: професійний воєнний, із великою бойовою практикою, від більш жорсткий до жорстокий главком Сирський і технологічний, з колосальним інноваційним потенціалом і проривними рішеннями, міністр оборони Федоров. На чолі із героєм майже 5-річного протистояння із ядерною імперією, мудрим і вправним гравцем у шахи воєнної партії Зеленським.
Проте така мислима конструкція виявився лише картковим домиком і швидко розсипалася. Навіть без вітру. Під ударами правлячої сокирки. | 87 |
| 10 | Західні ЗМІ в один голос пишуть про суттєву зміну ситуації на фронті.
Вперше за тривалий час Україна перехоплює стратегічну ініціативу, тоді як Росія стикається з серйозним виснаженням ресурсів і дефіцитом сил. Безпілотники і роботизовані системи ЗСУ зупинили активне російське просування і дали нові можливості для успішних контрдій, створивши «зону смерті» на території ворога до 300 км від лінії фронту, у якій неможливо забезпечити логістику і збереження стаціонарних воєнних об’єктів.
Economist рахує ціну захоплення 1 км² на Донбасі — втрата 400 військових. ЦРУ в аналізі оцінки війни в Україні говорить про тривалість життя російського солдата на фронті — 30 хв. Місячні втрати — 35 тисяч, а за липень можуть бути і 45 тисяч, — перевищують темпи набору з боку Росії.
Economist також наводить статистику, що на кожного пораненого припадає майже 2 вбитих. А 80% втрат — дрони, які вистежують ворожих солдатів і протидіють їхній медичній евакуації.
Аналітики ВВС запевняють про «деградацію тактичної ланки» в російській армії. Саме це загальмувало противника на полі бою, і інтенсивність російських штурмів стала набагато нижчою.
За даними DeepState, у травні окупували лише 14 км² України, тоді як за весь 25 рік — близько 4,3 тис. км². Сирський заявляє, що в червні ЗСУ звільнили на 100 км² більше, ніж втратили, а з початку року — 600 км².
Ми ще не добилися перелому у війні, але стрімко рухалися у цьому напрямку. Заволодівши тактичними перевагами по лінії фронту і контролем над kill-простором та сірими зонами, перехоплюючи стратегічну ініціативу на основних і не дуже напрямках, посилюючи ефект дальнобійними ударами deep strike по нафтогазових, воєнних, логістичних й інфраструктурних об’єктах по всій території Росії.
Одночасно, завдяки спільним проєктам із союзниками, у червні ЗСУ встановили історичний рекорд по знищенню як особового складу, так і основної наступальної зброї ворога: 2074 артсистеми, 12 888 автомобілів із живою силою, боєприпасами і паливом, 60 одиниць ППО, 103 танки та 197 ББМ. Практично знищена ціла армія розміром із крупну європейську державу.
Лише в ніч на 18 липня Сили безпілотних систем вразили 13 суден «тіньового флоту» РФ і 1520 окупантів. За останні два тижні в Азовському і Чорному морях українськими безпілотниками знищено або пошкоджено більше 170 різноманітних танкерів, суховантажів, буксирів і паромів РФ, які використовувалися для війни проти України.
А вже в ніч на 19 липня був вражений танкер Avero, який перевозив нафту до Китаю та Індії, разом із трьома нафтобазами у Ставропольському краї РФ.
Без сумніву, це ефект таланту і самовідданої роботи міністра оборони Михайла Федорова.
У момент найбільшого стратегічного успіху ЗСУ він несподівано був звільнений Верховним головнокомандувачем — Президентом Зеленським. Без будь-якої зрозумілої логіки, у протиріччя з існуючою об’єктивною реальністю і на задоволення Москви. Без спільності з українською нацією та відповідальності. Запустивши ще неясну за своїми наслідками хвилю політичної кризи, напружуючи і без того ослаблене війною тіло держави. | 87 |
| 11 | Все може змінити несподівана і загадкова смерть у поїзді до Варшави сенатора Ліндсі Грема. Одного з найближчих друзів Трампа і чи не найбільшого ворога Росії та послідовного прихильника перемоги України.
Його законопроєкт, як пише Axios, вже набрав достатню кількість голосів у верхній палаті Конгресу. Спікер нижньої Палати представників Джонсон майже гарантує його підтримку двопартійною більшістю конгресменів. Трамп своєю «стрибаючою евфемізмами мовою» пообіцяв його підписати. Якщо не включить «задню».
Про це стурбовано пишуть американські ЗМІ, посилаючись на його вимогу включити до «пекельних санкцій» ненависний йому Іран. Мовляв, цього хотів його друг Ліндсі.
Суть цього закону – вбивча для Москви.
WSJ називає його першим випадком в історії США, коли мита офіційно використають не як засіб протидії недобросовісній торговельній конкуренції, а як пряму геополітичну зброю. Трамп отримає право на імпортні мита проти імпортерів російських енергоносіїв у розмірі до 100%, хоч задум Грема був про 500%.
Reuters пише, що основний удар буде завдано покупцям нафти – Китаю, Індії, Словаччині, Угорщині та Азербайджану. Природного газу – Китаю, Франції, Японії, Угорщині та Бельгії.
Особливість – це зможе робити лише особисто президент США. Накладаючи санкції на цілі держави, компанії і навіть приватних осіб. Якщо частка російського газу становить менше 15% у національному споживанні або держава доведе план повного згортання імпорту нафти, санкції можуть не застосовуватися. Це виведе союзників з-під такого удару.
Крім того, в цьому законі планується повне блокування провідних банків РФ і тіньового флоту. Центробанку, Сбербанку, ВТБ, Газпромбанку й узагалі доступу до фінансової системи США, найімовірніше, заборонять будь-які транзакції з цими банками і заблокують російські активи в американській юрисдикції, інвестування, кредитування та видачу експортних ліцензій.
Обмеження тіньового флоту Росії буде розширене на великі пакети санкцій проти оборонних і енергетичних компаній РФ. Це торкнеться удару по найбільших російських енергетичних об’єктах – «Ямал СПГ» та «Арктик СПГ-1/2/3». Із власниками та топменеджерами.
Крім того, республіканський сенатор Стів Дейнс подав драконівську антиросійську поправку до законопроєкту про оборонний бюджет США. Вона передбачає регулярну оцінку президентом Трампом дій Москви. Зокрема, чи відмовляється Путін від мирних переговорів з Україною.
Президент США буде регулярно оцінювати його поведінку як продовження ескалації або готовність до миру. І діяти, поки лідер США офіційно не підтвердить закінчення лідером РФ бойових дій проти України.
За інсайдерами, Путін терміново направив Трампу листа з низкою пропозицій зберегти і розширювати дружні стосунки. Той не відповів.
Відбулися телефонні перемовини Ушакова з Віткоффом, у якого немає для Москви жодної позитивної інформації. Кажуть, що у Маямі прогулюється Дмітрієв із валізкою, яку не може ніде прилаштувати.
Це непрямо підтверджує старша наукова співробітниця Центру Карнегі Становая, яка екстраполює минулорічну історію врегулювання війни Трампом, коли він погрожував московитам санкціями та встановлював 50-денний дедлайн. Віткофф зненацька прилетів до Москви з угодою, на яку Путін нібито погодився.
Нинішні непублічні переговори США з РФ, як пише вчена дама, можуть привести ще до однієї неочікуваної спроби «укласти угоду». Хоча підстав вірити в її успіх дуже мало. | 94 |
| 12 | Україна зависла між відкритою демократичною системою і авторитарним політичним режимом, який не бореться за перше, але загрожує зсувом до другого. Прикриваючись на вигляд пожухлими листочками демократії: «чую народ, раджуся з вищими ешелонами і намагаюся не допустити чи то погіршення, чи то розколу».
Європейці включили режим емпатії та всіляко намагаються зберегти керованість війною проти Росії. Натякають, шоковані несподіванками — мовчать, обережно критикують за закритими дверима. Проте допомагають, посилюють воєнну складову своєї рішучості, тиснуть кластерами з вимогами щодо демократії, верховенства права, гарантій прав і свобод, боротьби з корупцією та захисту власних непомірних інвестицій.
Проте не приховують роздратування і стомленості від хаотичних дій української влади. Лє Пен пророкують перемогу на виборах президента Франції наступного року, праві українофоби на чолі з Качинським, «Конфедерацією» та Навроцьким уже планують нову «пацифікацію» України, а проросійська «Альтернатива для Німеччини» може завершити антиукраїнський демарш.
Не варто списувати наступний розлом Європи лише на фарби геополітики. Значною мірою це є виживальною проблемою України, політики її керівництва і його здатності до стратегічного планування та прогнозованості власних дій.
FT із занепокоєнням констатує наростаючий супротив важливих союзників у протистоянні з Росією щодо економічних санкцій. Греція, Франція, Італія, Німеччина, Австралія та Португалія все жорсткіше блокують 21-й пакет санкцій проти Росії, залучаючи до його противників й інших членів.
Послаблюючи внутрішню солідарність, артикулюючи втому від підтримки України, вони дедалі більше деформують антиросійську єдність, посилаючись на генеральну ціль миротворення з Росією президента Зеленського. FT називає це загрозою «великої кризи для всього санкційного підходу».
В цих умовах український президент прицільно стріляє собі в ногу.
Вашингтон когнітивно тупцює між Путіним і Зеленським.
Росія — в різкому піке виснаження. При всьому вона не Іран. Абсолютна більшість її правлячого олігархату — прозахідна. Путін грою в «Анкоридж» і торгову угоду на півтора десятка трильйонів доларів довго переконував держателів основних активів, що «Захід повернеться». Тепер уже очевидно, що такого повороту за планом Путіна не буде. | 88 |
| 13 | Україна зависла між відкритою демократичною системою і авторитарним політичним режимом, який не бореться за перше, але загрожує зсувом до другого. Прикриваючись на вигляд пожухлими листочками демократії: «чую народ, раджуся з вищими ешелонами і намагаюся не допустити чи то погіршення, чи то розколу».
Європейці включили режим емпатії та всіляко намагаються зберегти керованість війною проти Росії. Натякають, шоковані несподіванками, — мовчать, обережно критикують за закритими дверима. Проте допомагають, посилюють воєнну складову своєї рішучості, тиснуть кластерами з вимогами щодо демократії, верховенства права, гарантій прав і свобод, боротьби з корупцією та захисту власних непомірних інвестицій.
Проте не приховують роздратування і стомленості від хаотичних дій української влади. Лє Пен пророкують перемогу на виборах президента Франції наступного року, праві українофоби на чолі з Качинським, «Конфедерацією» та Навроцьким уже планують нову «пацифікацію» України, а проросійська «Альтернатива для Німеччини» може завершити антиукраїнський демарш.
Не варто списувати наступний розлом Європи лише на фарби геополітики. Значною мірою це є виживальною проблемою України, політики її керівництва і його здатності до стратегічного планування та прогнозованості власних дій.
FT із занепокоєнням констатує наростаючий супротив важливих союзників у протистоянні з Росією щодо економічних санкцій. Греція, Франція, Італія, Німеччина, Австралія та Португалія все жорсткіше блокують 21-й пакет санкцій проти Росії, залучаючи до його противників й інших членів.
Послаблюючи внутрішню солідарність, артикулюючи втому від підтримки України, вони дедалі більше деформують антиросійську єдність, посилаючись на генеральну ціль миротворення з Росією президента Зеленського. FT називає це загрозою «великої кризи для всього санкційного підходу».
В цих умовах український президент прицільно стріляє собі в ногу.
Вашингтон когнітивно тупцює між Путіним і Зеленським.
Росія — в різкому піке виснаження. При всьому вона не Іран. Абсолютна більшість її правлячого олігархату — прозахідна. Путін грою в «Анкоридж» і торгову угоду на півтора десятка трильйонів доларів довго переконував держателів основних активів, що «Захід повернеться». Тепер уже очевидно, що такого повороту за планом Путіна не буде. | 1 |
| 14 | Все більш рельєфно і десь гротескно стає зрозуміло, що у Трампа немає необхідної харизми натиснути на Путіна, щоб закінчити війну. Він продовжує тупцювати у незмінній тактиці ТАСО.
Про це свідчить його феноменальний провал іранської війни. Навіть ціною мʼякої поразки США. Режим КВІР у Тегерані це розуміє. Незважаючи на важкі і вже системні втрати від потужних авіаційних і ракетних ударів, він реалізує нову стратегію – глибинної поразки Америки Трампа.
У ще вчора Великого Дональда рішення у відповідь немає. Захопити нафтовий хаб — острів Харк — ціною сотень убитих морпіхів, розбомбити енергосистему і мости гірської країни чи скинути 100-кілотонну ядерну бомбу на центри прийняття рішень столиці непокірних персів?
Це не лише демонтує всю існуючу архітектуру воєнної безпеки Близького Сходу під парасолькою США, за яку тримається ядерний Ізраїль, але й запустить вибухонебезпечну політичну кризу у США з імпічментом Трампу і розколом Республіканської партії.
Те, що не взяла на озброєння Україна, у повній мірі використав Іран. Воєнна технологія «дикобраза». Доктрина асиметричної оборони. Вона передбачає перетворення України на «їжака», якого хижак не може проковтнути без фатальних втрат для себе.
Гостро спрямований фокус – стримування переважаючого ворога за допомогою високої мобільності та гіпермасованого використання дронів. З постійно змінними технологічними новаціями у мільйонних тиражах, зі швидкостями понад 500 км на годину. Із нарощуванням ракетних, особливо балістичних, атак. На землі – мобільні маневрені групи з широким спектром озброєнь замість великих армійських зʼєднань, які діють максимально автономно, завдаючи ударів і швидко змінюючи позиції. Розумні мінні поля та гнучка, інтегрована система використання бойового ШІ.
Це те, що робив Залужний зі своїм Генштабом в обороні Києва та маневрових проривах ефективного Харківського контрнаступу 2022 року. Героєм цієї тактики «українського сталевого дикобраза» нечисленні адвокати сьогодні називають главкома Сирського, який до провалу в Бахмуті дисципліновано виконував план главкома Залужного.
Саме таку концепцію може використовувати КВІР у випадку стратегічної наземної операції США з Ізраїлем. В Пентагоні тому і не наважуються «ковтнути їжака».
З іншого боку, ескалація повітряних ударів по Ірану лише нарощує розгортання війни на всьому Близькому Сході і гарантує втягування в неї єменських хуситів та ліванську «Хезболлу», які все ще володіють величезними запасами ракетно-дронових озброєнь. Запаси нафти, які підтримували не загрозливу волатильність ринків, практично вичерпані.
Росія, за логікою, буде ще більше втрачати спроможність експорту своїх нафтових сумішей через неминуче посилення українських ударів діпстрайками. КВІР використає таку бойову асиметрію для ударів по іракських колонах нафтовиків через Сирію, трубопроводах Саудівської Аравії. Новий колапс, помножений на два.
Тому Трамп у глибокому неврозі. Його рейтинг разом із нафтовими ринками і фондовими біржами починає валитися, а інфляція і ціни на бензин із соляркою — зростати.
У Путіна це лише нова нормальність. Хоча його рейтинг упав на 5%, він удвічі вищий, ніж у американського колеги. І ми не знаємо рейтингу невідомого керівництва Ірану на чолі з мертвоживим Моджтабом Хаменеї. Але на театралізованому похованні його отця, убієного ізраїльською бомбою, головних переговірників Галібафа та Арахчі закидали камінням як «зрадників-компромісників».
Це суть диктатур, які переступили межу цивілізованості і правової легітимності. | 85 |
| 15 | Все більш рельєфно і десь гротескно стає зрозуміло, що у Трампа немає необхідної харизми натиснути на Путіна, щоб закінчити війну. Він продовжує тупцювати у незмінній тактиці ТАСО.
Про це свідчить його феноменальний провал іранської війни. Навіть ціною мʼякої поразки США. Режим КВІР у Тегерані це розуміє. Незважаючи на важкі і вже системні втрати від потужних авіаційних і ракетних ударів, він реалізує нову стратегію – глибинної поразки Америки Трампа.
У ще вчора Великого Дональда рішення у відповідь немає. Захопити нафтовий хаб — острів Харк — ціною сотень убитих морпіхів, розбомбити енергосистему і мости гірської країни чи скинути 100-кілотонну ядерну бомбу на центри прийняття рішень столиці непокірних персів?
Це не лише демонтує всю існуючу архітектуру воєнної безпеки Близького Сходу під парасолькою США, за яку тримається ядерний Ізраїль, але й запустить вибухонебезпечну політичну кризу у США з імпічментом Трампу і розколом Республіканської партії.
Те, що не взяла на озброєння Україна, у повній мірі використав Іран. Воєнна технологія «дикобраза». Доктрина асиметричної оборони. Вона передбачає перетворення України на «їжака», якого хижак не може проковтнути без фатальних втрат для себе.
Гостро спрямований фокус – стримування переважаючого ворога за допомогою високої мобільності та гіпермасованого використання дронів. З постійно змінними технологічними новаціями у мільйонних тиражах, зі швидкостями понад 500 км на годину. Із нарощуванням ракетних, особливо балістичних, атак. На землі – мобільні маневрені групи з широким спектром озброєнь замість великих армійських зʼєднань, які діють максимально автономно, завдаючи ударів і швидко змінюючи позиції. Розумні мінні поля та гнучка, інтегрована система використання бойового ШІ.
Це те, що робив Залужний зі своїм Генштабом в обороні Києва та маневрових проривах ефективного Харківського контрнаступу 2022 року. Героєм цієї тактики «українського сталевого дикобраза» нечисленні адвокати сьогодні називають главкома Сирського, який до провалу в Бахмуті дисципліновано виконував план главкома Залужного.
Саме таку концепцію може використовувати КВІР у випадку стратегічної наземної операції США з Ізраїлем. В Пентагоні тому і не наважуються «ковтнути їжака».
З іншого боку, ескалація повітряних ударів по Ірану лише нарощує розгортання війни на всьому Близькому Сході і гарантує втягування в неї єменських хуситів та ліванську «Хезболлу», які все ще володіють величезними запасами ракетно-дронових озброєнь. Запаси нафти, які підтримували не загрозливу волатильність ринків, практично вичерпані.
Росія, за логікою, буде ще більше втрачати спроможність експорту своїх нафтових сумішей через неминуче посилення українських ударів діпстрайками. КВІР використає таку бойову асиметрію для ударів по іракських колонах нафтовиків через Сирію, трубопроводах Саудівської Аравії. Новий колапс, помножений на два.
Тому Трамп у глибокому неврозі. Його рейтинг разом із нафтовими ринками і фондовими біржами починає валитися, а інфляція і ціни на бензин із соляркою — зростати.
У Путіна це лише нова нормальність. Хоча його рейтинг упав на 5%, він удвічі вищий, ніж у американського колеги. І ми не знаємо рейтингу невідомого керівництва Ірану на чолі з мертвоживим Моджтабою Хаменеї. Але на театралізованому похованні його отця, убієного ізраїльською бомбою, головних переговірників Галібафа та Арахчі закидали камінням як «зрадників-компромісників».
Це суть диктатур, які переступили межу цивілізованості і правової легітимності. | 1 |
| 16 | Навколо України воєнне угруповання російських військ тримається на рівні близько 700 тисяч. І хоча щомісячне поповнення приблизно 35 тисячами мобілізованих не компенсує втрат, Генштаб РФ збільшив лише кількість танкових батальйонів на 200%, а піхотних — на 400%.
Після мобілізації 2022 року Путін відправив на смерть 1,3 млн контрактників, що дозволило йому роками продовжувати надзвичайно втратні атаки малими групами, водночас втративши здатність проводити складні загальновійськові операції. Це фактично створило специфічний позиційний тупик.
Україна досить вміло й ефективно руйнує його за допомогою безпілотних систем і роботизованих комплексів зі штучним інтелектом. Вона систематично щодня знищує живу силу противника за межами її потенційного відновлення та розширює kill zone — територію смерті. Все це не дозволяє Путіну планувати масштабні територіальні захоплення.
Президент у День Української Державності заявив про 10 млн дронів на рік, які Україна виробляє разом із партнерами.
Росія може наздогнати Україну за обсягами виробництва БПЛА, але, найскоріше, не здатна зробити це за якістю та швидкістю технологічних модернізацій.
Президент взяв курс на виготовлення 20 млн БПЛА, що саме по собі поставить під сумнів ефективність масштабної мобілізації, яку, за задумом бункерного, планують провести після вересневих виборів до Держдуми. При цьому військові навколо Герасимова бачать у ній чи не єдиний інструмент для відновлення переваги.
В інтерв’ю Fox News Трампа не полишала якась невідома нікому сила його когнітивної впевненості, що «війна Путіна з Україною скоро закінчиться».
Проте не цього і не наступного року, але точно до 2029-го, коли він на білому ослику покине Овальний кабінет.
Він усе ще вірить у Путіна:
«Я постійно кажу йому одне й те саме. Не хочу вдаватися в подробиці, але кажу: “Володимире, тобі час зупинитися. Час скінчити цю війну”… Я думаю, що він готовий укласти угоду… скоро. Танго танцюють удвох. Але я думаю, що він готовий укласти угоду». | 102 |
| 17 | Простого миру не буде. Його треба завоювати. Зі зброєю. Змусивши Росію зрозуміти загрозу екзистенційної поразки — у війні з Україною, Заходом і цивілізаційному зіткненні з ним. Зупинитися ще там, де сила інерції внутрішньої катастрофи, як це сталося з кайзерівською Німеччиною та Росією у Першій світовій війні, не обрушить її у глибину внутрішнього хаосу і конфлікту.
Симптоматичний прощальний знак мудрого Реджепа Таїпа Ердогана на саміті НАТО в Анкарі: усім 32 лідерам Альянсу він подарував іменні рідкісні шестизарядні револьвери Gümüşay .357 Magnum. З кулями. Сила переможе силу.
З Путіним домовитися вже неможливо. І це не тому, що в Туреччині немає єдиного універсального символу позначення миру. Від Сельджуцької держави через Османську імперію до Турецької Республіки — древніх огузів і найбільшої етнічної спільноти цього регіону, турків, які провели надто довгий історичний час у війнах, щоб не оцінити російсько-українську війну як екзистенційну, антиколоніальну і визвольну боротьбу проти одвічного історичного агресора на чолі із соціопатичною особистістю.
Всі говорять про білого голуба миру з оливковою гілкою в дзьобі, який після закінчення Всесвітнього потопу повернувся до Ноя з новиною, що світ відновився. Після епохи Адама і Єви, яка не мала майбутнього через убивство Каїном свого брата Авеля, Всесвітній потоп, як божественна кара, мав очистити Землю від поширення зла, відновивши моральний порядок та зберігши життя на чолі з праведним Ноєм. До цього часу. Точніше — до появи ядерної зброї. Вона стала в один ряд із силою Бога, отримавши здатність одномоментно знищити все живе разом із планетою.
Але Божественний гнів ніколи не спрямований на знищення живого, а є реакцією на гріхи й несправедливість, захистом Божого порядку та недопущенням помсти зла.
Помічник Путіна Микола Патрушев несподівано зробив чергову заяву, що морські стратегічні сили Росії перебувають у повній бойовій готовності. У РИА «Новости» він погрожує «ймовірним супротивникам» можливою реакцією на їхні загрози.
Доступна статистика показує перетворення Росії на вкрай небезпечну воєнну диктатуру на чолі з однією людиною, яку дедалі більше використовують як ікону війни та символ національної ідеї. При тому, що вона вже понесла неймовірні для будь-якої іншої цивілізованої держави матеріальні, гуманітарні й цивілізаційні втрати, вона продовжує витрачати практично весь свій внутрішній потенціал на армію та війну.
1,5 млн убитих і покалічених, знищення до 70% бронеавтомобільної техніки та 30% авіації взагалі не змінили ситуації. Московський правитель і його бойові яструби не відмовилися від жодної з цілей війни, яку вже не називають «СВО», і не погоджуються на жодні притомні компроміси.
Навпаки, у червні цього року новий генералісимус своїм указом збільшив чисельність збройних сил до 2 399 130 осіб, із яких 1 510 000 — суто військовослужбовці. Вдруге за чотири місяці нарощування особового складу свідчить про його неготовність до будь-яких переговорів. | 98 |
| 18 | У Парижі 13 липня Макрон із Зеленським зібрали 40 країн на 15-те засідання Коаліції охочих. Стратегія – нарощувати війну з Росією, одночасно «рухатись до припинення вогню і встановлення миру», ще більш рішуче підтримувати Україну в довгостроковій перспективі: антибалістична коаліція з 9 країн Freya, ліцензія після Patriot на Aster-30, Scalp, крилаті бомби AASM HAMMER, багатоцільові винищувачі Rafale, нові санкції тощо.
За кілька годин до наглої смерті сенатора Ліндсі Грема він, по приїзді з Києва, телефоном із великим ентузіазмом просив Трампа підтримати його «Акт про санкції проти Росії». Здається, у Трампа не буде вибору, і він підпише його після ухвалення Конгресом, у чому немає сумнівів. Пекельні мита до 500% на імпорт із країн, які продовжують купувати російські енергоносії. В основному — Китай, Індія та Бразилія.
22 липня ЄС планує нарешті затвердити 21-й пакет санкцій проти Росії й негайно приступити до підготовки 22-го.
Є очевидність, що в переговори з Путіним вже ніхто не вірить. І не хоче. Як мінімум, у контексті останніх ультиматумів з боку Лаврова, Пєскова і самого Путіна.
ЄС, Британія та Штати Трампа все частіше і наочно перефарбовують червоні лінії у сірі у відносинах із Росією.
Все більше американських і європейських воєнних та високотехнологічних компаній виробляють для України передові системи озброєнь і залучають її до західних промислових ланцюгів.
Прем’єр Британії Стармер у Парижі, на завершення своєї місії глави уряду, заявив, що його ідея жива і перемагає: понад 25 держав готові протягом кількох днів розгорнути свої сили в Україні після встановлення режиму припинення вогню для гарантування миру. Партнери вже мають чіткий план розгортання багатонаціональних сил в Україні. Вони підготували ширший пакет надійних і зобов’язальних гарантій безпеки для України. | 117 |
| 19 | 14 липня ЄС оприлюднив спільну позицію по критеріях закриття переговорів за 6-м кластером вступу до ЄС. Бенчмарки.
Жодних вимог до демократії, її стандартів та забезпечення конституційності дій влади. Гармонізація з регламентом по експортному контролю, скринінгу зовнішніх прямих інвестицій, про недопущення тортур, надати ЄК план дій щодо виконання міжнародних угод, ухвалити національну стратегію по протидії контрабанді і володінню нелегальною зброєю та продемонструвати «конкурентний прогрес».
Відновлення демократичних процесів, як і все інше, поставлено на паузу.
Чи то для завершення війни і переговорів про якийсь мир, чи то до її заморозки з перемир’ям для проведення виборів глави держави, щоб спробувати вивести ситуацію із політико-дипломатичного тупика.
Найбільш вірогідний третій варіант — примус Росії до миру через загрозу її екзистенційного виснаження. Але не на умовах Путіна, а десь «посередині». Уже неозброєним оком видно, що точка больового порогу Російської імперії надто близько, аби капітулювати перед нею. В ЄС і в оточенні Трампа все більш контурно розуміють, що перемога Росії у війні будь-яким способом неприпустима і вкрай небезпечна.
Жодних, навіть теоретичних, варіантів співіснування західних демократій як цивілізації свободи і цінностей після воєнної перемоги Росії в Україні й окупації п’ятої частини її території неможливо.
Назвемо це геополітичним цивілізаційним тупиком. Через особливу роль, надзвичайний вплив і глобальну силу ядерної імперії, яка відновить своє домінування у світі.
Врешті, це переформатує всю систему безпеки, міжнародний порядок і право: світ або прийме умови Путіна, або фрагментується в боротьбі за володіння ядерною зброєю як єдиним доступним засобом збереження власної суверенності.
ЄС може не зберегти єдність і достатню стійкість під гібридними атаками Кремля та захопленням урядів популістами і ліво- та праворадикалами.
Навіть якщо цього не хочуть західні уряди, то для продовження прогресу західної цивілізації існування Росії Путіна із відключеними гальмами є вкрай небезпечним. | 117 |
| 20 |  ❓ Чи піде на користь Україні зміна уряду?
💬 Не піде, тому що для будь-якої стратегії війни, в історії воєн найважливішою є стабільність. Президент України Зеленський керує Україною, виходячи з власної інтуїції. Він не перший: Черчилль, Сталін. Але Черчилль спирався на інтуїцію, як і Сталін, із воєнним і політичним досвідом, великою тривалою власною історією. Крім того, і в одного, й в іншого були системи. У Черчилля був кабінет, побудований, у тому числі, й на союзі з опозицією, а у Сталіна було Політбюро, комуністи, комуністична партія. А у Зеленського є 5–7 менеджерів і декілька людей, яких він лише слухає і яким довіряє.
❓ В нього велика фракція в парламенті, яка дає йому суперпрезидентські повноваження.
💬 Вона не дає йому жодних повноважень, оскільки Конституція при Зеленському у воєнний період перестала працювати як система, яка формує політичну систему як таку й організовує владу як таку. Тому система стримувань і противаг, яка закладена в Конституцію, фактично повністю стерта, її не існує. І парламентська монобільшість, яка має статус коаліції, ні на що не впливає.
❓ Це вина Зеленського чи парламенту? Адже парламент продовжує повноваження, не хоче нічого змінювати в цьому процесі й уже в двадцяте продовжив воєнний стан на наступний термін, і вважає, що так воно і має тривати. Жодних пропозицій, як це можна змінити, як по-іншому організувати, не лунає.
💬 Я двічі був у парламенті і був віцеспікером парламенту. Я добре знаю цю кухню, пробачте за таке слово, і скажу вам, що не міг собі уявити, в тому числі як голова Конституційної комісії, яка внесла ключові фундаментальні зміни до Конституції, тобто фактично створила нову Конституцію в нинішній редакції, з більшими повноваженнями парламенту щодо форми державного управління — парламентсько-президентської форми управління в Україні, звичайно, з тенденцією в напрямку французької моделі, але незавершеної.
Можу вам сказати, що в даному випадку монобільшість не є самостійною, вона не має ні власної програми, як і не має власної програми уряд, який ніколи її не приймав і не буде приймати. Є фактично централізоване управління своєрідної вже нової президентської команди на чолі з президентом, досить вузької, і ми знаємо, хто приймає в ній рішення, які радники на це впливають.
Але разом із цим ми маємо досить жорстку президентську авторитарну модель управління країною, де парламент не має жодного значення. Між іншим, щоб ви розуміли, голова парламенту відіграє другорядну роль у прийнятті рішень. Ключову роль грають Арахамія, голова фракції «Слуга народу», і такі радники, як, наприклад, Умеров, який є головою РНБО, але виконує головні зовнішньополітичні чи інші переговорні функції при президентові. Саме така нова конструкція, яка не має жодного відношення до системи управління, і є проблемою. Саме тому я сказав, що парламент ні на що не впливає.
❓ Але парламент із цим згодний, вони це приймають, вони це підтверджують кожного разу. Немає спроб у парламенту якось це змінити.
💬 Парламент — це збір законодавців, які представляють інтереси українського народу. Вони приходять до парламенту, конкуруючи з ідеологією, з якимись цінностями, пропонуючи якісь програми тощо. Цього не відбулося. А монобільшість — це фактично люди з вулиці, яких зібрали в Трускавці, розказали, як більш-менш працює законодавчий процес, і до цього часу вони продовжують існувати як люди, які отримали мандат на вищу лігу, який ніколи б не змогли отримати в результаті політичної конкуренції.
Але найголовніше інше. Ці люди здебільшого без компетенції, без знань, і ми бачимо велику кількість дискусій, а найголовніше — велику кількість корупційних скандалів навколо них, які засвідчують одне: політичної системи, яка була б створена на базі «Слуги народу» як партії, не існує. І тому говорити про майбутнє цієї партії я б навіть сьогодні не взявся. | 112 |
