2 598
订阅者
-124 小时
-47 天
-1430 天
数据加载中...
相似频道
标签云
进出提及
---
---
---
---
---
---
吸引订阅者
七月 '26
七月 '26
+1
在0个频道中
六月 '26
+1
在0个频道中
Get PRO
五月 '26
+2
在0个频道中
Get PRO
四月 '26
+2
在0个频道中
Get PRO
三月 '260
在0个频道中
Get PRO
二月 '26
+1
在0个频道中
Get PRO
一月 '26
+6
在0个频道中
Get PRO
十二月 '25
+3
在0个频道中
Get PRO
十一月 '25
+4
在0个频道中
Get PRO
十月 '25
+3
在0个频道中
Get PRO
九月 '25
+1
在0个频道中
Get PRO
八月 '25
+14
在0个频道中
Get PRO
七月 '25
+8
在0个频道中
Get PRO
六月 '25
+3
在0个频道中
Get PRO
五月 '25
+4
在0个频道中
Get PRO
四月 '25
+1 002
在0个频道中
Get PRO
三月 '25
+4 000
在0个频道中
Get PRO
二月 '25
+3 075
在0个频道中
Get PRO
一月 '25
+1 500
在0个频道中
Get PRO
十二月 '24
+498
在0个频道中
Get PRO
十一月 '24
+998
在0个频道中
Get PRO
十月 '24
+500
在0个频道中
Get PRO
九月 '24
+1 501
在0个频道中
Get PRO
八月 '24
+507
在0个频道中
Get PRO
七月 '24
+4
在0个频道中
Get PRO
六月 '24
+8
在0个频道中
Get PRO
五月 '24
+503
在1个频道中
Get PRO
四月 '24
+514
在0个频道中
Get PRO
三月 '24
+1 044
在0个频道中
Get PRO
二月 '24
+2 050
在0个频道中
Get PRO
一月 '24
+973
在0个频道中
Get PRO
十二月 '23
+1 969
在0个频道中
Get PRO
十一月 '23
+2 842
在0个频道中
Get PRO
十月 '23
+1 159
在0个频道中
Get PRO
九月 '23
+9
在0个频道中
Get PRO
八月 '23
+1 034
在0个频道中
Get PRO
七月 '23
+6 624
在0个频道中
| 日期 | 订阅者增长 | 提及 | 频道 | |
| 09 七月 | 0 | |||
| 08 七月 | 0 | |||
| 07 七月 | 0 | |||
| 06 七月 | 0 | |||
| 05 七月 | 0 | |||
| 04 七月 | 0 | |||
| 03 七月 | 0 | |||
| 02 七月 | 0 | |||
| 01 七月 | +1 |
频道帖子
Варшава і сьогодні вимагає від Києва визнання факту геноциду (що закріплено постановою Сейму 2016 року), хоча ці організації воювали проти нацистських, радянських та польських окупантів на своїй землі і не відносились до української держави, якої не існувало, а були підпільною військово-політичною організацією, яка виникла без будь-якого уряду.
Більше. Керівники ОУН-УПА і всі повстанці, включно зі Степаном Бандерою, в основному були польськими громадянами.
Тоді треба говорити про внутрішньопольську громадянську війну, в якій етнічні українці, піддані Речі Посполитої Польської, повстали проти її гніту і за свою самостійну державу.
У нинішньої держави Україна немає і не може бути юридичної, політичної і навіть моральної відповідальності за взаємні етнічні чистки серед польських громадян, але вона завдячує героїзму УПА, яка боролася за Українську ідею власної державності з узурпаторами-окупантами.
Це не єдиний стратегічний провал п’ятого президента. Після колабораційних Мінських угод жалюгідні спроби у боротьбі за виживання його політтехнологів представити їх гібридне підписання, по суті, приватними особами, як чи не єдиний спосіб уникнення війни, відмовою від Криму (він взагалі не згадується в угодах), створення руками Києва двох квазідержавних утворень «ЛДНР» з правом самостійних зовнішньополітичних взаємовідносин з Москвою і вето на неприйнятні для неї рішення української влади.
Якщо не вдалося, не змогли зупинити польську ескалацію з прийняттям повторного закону «про геноцид», то потрібно було діяти дзеркально. Прийняти закон про геноцид українців як етносу на їхній землі Армією Крайовою, за наказом польського уряду у вигнанні.
За оцінками наших істориків, від її зброї на Галичині загинуло до 15 тисяч цивільних і їхніх дітей. Наприклад, лише в лютому 1944 року в Гуті-Пеняцькій на Львівщині підрозділами АК разом із радянськими партизанами було знищено понад 800 дорослих і дітей.
У березні 1945 року в селі Надсяння АК після катувань у церкві розстріляла 366, в основному жінок і дітей, якщо вірити дослідженню групи професора Галагіди.
Ще виразніше виглядають дії щодо етнічної чистки і злочину геноциду влади ПНР під час проведення акції «Вісла» під керівництвом бригадного генерала Стефана Моссора з його начальником штабу полковником Михайлом Хелінським у 1947 році.
За три місяці, з 28 квітня, із історичних етнічних українських земель — Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини — було примусово депортовано і розпорошено під примусом шести польських дивізій на північ Польщі 140 575 автохтонних українців.
Ув’язнено при цьому в концтаборі Явожно 3 936 осіб, з яких 823 жінки і 27 священників. Вбито 655 українців. У результаті бойових акцій оперативної групи «Вісла» було ліквідовано ще більше — 1 500 учасників українського супротиву.
При цьому поляки допускали переїзд в одну місцевість не більше 3–4 українських родин. На місце українського населення до кінця 1947 року було переселено 14 тисяч етнічних поляків.
Тоді девіз поляків був: «Українців — за Сян!».
| 2 | Ще неясно, за якими мотивами і до якої мети Зеленський свідомо запустив афтершок із магнітудою десь біля 7 балів у відносинах із країною майже єдиної оборонної логістики. Підтримати прогнозованого європейського ліберала Туска для перемоги його партії на парламентських виборах у жовтні 2027 року чи як політтехнологію мобілізації національно-патріотичного електорату для власної перемоги? Чи він дійсно реінкарнувався в українського націоналіста, що малоймовірно?
Зустріч на полях саміту в Анкарі з Каролем Навроцьким щось змінила. Можливо, Трамп, який тримає його за ошийник? Він примирливо сказав про «конструктивну» розмову, але твердо пообіцяв не відступити від «дебандеризації» України.
Водночас глава канцелярії Навроцького Збігнєв Богуцький (якого тут же внесли до бази «Миротворця») заговорив про «Східну Малопольщу» після внесення Зеленським законопроєкту про створення Національного пантеону в Лаврі.
У відповідь на «свідому провокацію» у Навроцького оголосили право на «малопольські» землі — Львівську, Тернопільську та Івано-Франківську області. Решту хай забирає Путін: «Голос жертв досі лунає, і його не може заглушити голос бандерівців».
При тому, що Львів заснував у 1256 році король Данило Романович як центр Королівства Русі, який лише в середині XIV століття захопив польський король Казимир III. Окупована Галичина називалася Руським воєводством, а не Малопольщею.
Приймаючи до уваги й те, що на цей час спільні пошуково-ексгумаційні роботи щодо жертв, також і Волинської трагедії, на Тернопільщині, Рівненщині, Волині та Львівщині масових поховань населення не виявили.
При цьому температура звинувачень українців у геноциді поляків на території Волинської області у 1943 році лише набирає обертів.
До того ж, документально, професійними експертами на підставі завершених пошукових робіт і експертиз жодних доказів про преднамірене систематичне знищення 120 тисяч поляків повністю або частково, на чому в стилі Путіна наголошує польський президент, на ґрунті їхньої приналежності до польського етносу чи до релігійної групи ані в минулому на Нюрнберзькому процесі, ані спецуправліннями КДБ, які володіють найбільшими архівами взаємних етнічних чисток на Волині, так і не було встановлено.
Поляки могли б глибше вивчити дослідження польського юриста Рафаеля Лемкіна, який детально дослідив явище геноциду як свідчення спроб на початку XX століття знищити цілі народи й етнічні групи, включно з Голокостом.
Нюрнберзький трибунал не ухвалював жодного рішення про визнання ОУН—УПА злочинними організаціями, а імена лідерів та членів Українського визвольного руху відсутні у вироках і матеріалах суду як воєнних злочинців.
При тому, що Сталін був одним із головних ініціаторів та організаторів Нюрнберзького процесу, проводячи в цей час масштабні воєнні дії саме проти ОУН—УПА. Принаймні головний обвинувач від Радянського Союзу, генеральний прокурор УРСР Роман Руденко, навіть не ставив цього питання перед трибуналом. Через повну відсутність доказів.
Польща офіційно кваліфікує події 1943–1945 років як геноцид, що закріплено постановою Сейму 2016 року. На жаль, українська влада і, найперше, президент Порошенко не змогли чи не захотіли унеможливити законодавче закріплення цієї, на думку автора, фальсифікації і геополітичного виклику українській державі. Це провал моделі української автократії і практичний демонтаж національної дипломатичної машини. | 58 |
| 3 | Україна вже давно стала зручним і безвідмовним політтехнологічним тригером внутрішньої політичної боротьби між непримиренними правоконсерваторами і ліберало-центристами із лівим ухилом. Вони взяли чомусь Україну, а не Росію, наприклад, у заручники внутрішньополітичної боротьби.
Врешті, це створило своєрідну «дорогу до смерті» – від критики і вимог ексгумації жертв Волинської трагедії до широкого шантажу України і її постійних звинувачень для формування свого рейтингу «Великої Польщі». Безпрецедентно паразитуючи на ЄС.
Туск і зараз вимагає від Німеччини щорічної сплати ще живим жертвам нацизму.
Зневажливо, цинічно, нерозумно й утопічно. Бо Росія ще може прийти у Варшаву. Не обов’язково на танках. А з урядом «російських ганчірок».
У цих умовах Захід, Альянс мають змінити свою стратегію протистояння з Росією. Розвернути її на 180 градусів.
Дональд Туск вважає, що «Україна хай воює з РФ і хай собі продовжує, як може. Але вона не член західної сім’ї». За задумом прем’єра, головним рубежем і щитом оборони Європи має стати Польща, хоча її кордон із Росією має довжину всього 218 км.
А в той же час довжина кордонів з країнами Балтії – 890 км. А з Фінляндією взагалі – 1340 км (з Україною – 2295 км станом на 1991 рік).
Тепер НАТО і ЄС мають не тільки компенсувати Польщі воєнну допомогу Україні і логістичні витрати, але й поділити між ними воєнний бюджет для озброєння нової Речі Посполитої. «Захисниця Європи».
Ну що ж, це вже десь було. Після Мюнхенської угоди 1938 року Польща на підставі ультиматуму Празі анексувала у Чехословаччини Заолжжя (Тешинську Сілезію) з територією понад 800 кв. км та населенням у 227 тисяч. Приєднавши ще й території Словаччини.
Черчилль бурхливо зреагував: «Німці були не єдиними стерв’ятниками на трупі Чехословаччини. Поляки спішно, поки на них ще падав відблиск могутності Німеччини, вирішили прихопити свою частку в грабежі… Є великою таємницею, за трагедією європейської історії, як народ, здатний на індивідуальному рівні на немислимі героїчні чесноти, представники якого талановиті, доблесні та чарівні, знову й знову проявляє такі затяті помилки майже в усіх аспектах свого державного життя. В славний час повстань і горя. Мерзенний і ганебний у періоди тріумфу. Найвідважніші з відважних занадто часто провадять найпідліше з підлих!»
У своїй книзі «Друга світова війна» у томі «Збирається буря» він назвав Польщу «жадібною гієною», яка взяла участь у пограбуванні та знищенні Чехословацької держави.
Тяжка генетична хвороба, яка не раз приводила до краху польської державності, ще не покинула її. Попри прощення їй усіх гріхів у минулих і нещодавніх стосунках із Німеччиною, і не тільки, вона безпроблемно стала членом ЄС і НАТО.
Тепер нові польські «гонори і шляхта» відроджують Велику Польщу, свідомо наносячи удар у спину російській жертві — Україні — і розколюючи ЄС. Діючи грубим шантажем, вимаганням і встановлюючи небезпечне право зовнішнього управління над сусідом, який жертовно боронить себе і поляків від російської орди.
Знову претендуючи на легкий трофей і діючи синхронно з Путіним, використовуючи тиск односторонніх вимог, неприпустимих ультиматумів та певної форми історичної капітуляції України. У цьому плані їхні дії Качинського — Навроцького взагалі не відрізняються від однієї з основних вимог Путіна – денацифікації України.
За таких умов закликати до примирення з обома сторонами буде означати відмову і втрату самоідентичності та права на власну історію. | 70 |
| 4 | Обвалився єдиний і останній тверезий і відданий нинішній та майбутній Україні поляк Дональд Туск.
Напередодні саміту НАТО в Анкарі він відмовився від нових зобов’язань щодо фінансової допомоги Україні, узгодивши це рішення з президентом Навроцьким, який представлятиме Польщу на саміті. При цьому Польща якби не відмовляється від підтримки України.
Це принципове рішення, бо воно розкриває суть компромісної між Качинським і Туском нової стратегії, яка до цього часу приховувалася за доктриною «польського сталевого рубежу».
«Я звертаюся до всієї делегації бути обережними з будь-якими заявами про подальшу фінансову підтримку з боку Польщі не тому, що вважаю, ніби Україні не потрібна фінансова підтримка. Я вважаю, що Польща має дуже значні зобов’язання щодо всього східного кордону ЄС, і всі повинні це враховувати. Україна воює, але Польща несе основний тягар захисту нашого кордону. Вона також захищає європейський кордон від загроз зі сходу, і тому до неї потрібно ставитися особливо».
Мова йде про план Рютте щодо виділення Україні країнами НАТО 140 млрд доларів на цей і наступний роки для війни проти Росії. Можливо, в Анкарі саме в цей час погоджують 70 млрд. Від виробництва зброї, де тільки можна, до поставок найсучасніших видів озброєння і технологій для ЗСУ та їх підготовки.
В Анкарі Польщу представляє Навроцький. Якщо його антиукраїнський реванш узгоджений і підтриманий Трампом, то нічого не зміниться.
11 липня, у роковини Волинської трагедії, він здатен організувати всепольський шабаш проти України, який Буданов дипломатично називає «незрілими діями». Це серйозний удар не тільки по Києву, а й по Брюсселю.
Польща Навроцького несподівано і вкрай небезпечно стала союзником Путіна. Туск шукає лінію, як не перетворитися на внутрішнього ворога для зомбованої Качинським і Навроцьким більшості поляків, одночасно зберегти їхню єдність для протистояння Росії. Тобто вберегти Польщу від наростаючої і непередбачуваної ескалації з Україною.
Можливо, цього ще не розуміють, але розпалювана поляками війна проти України може розірвати ЄС, оскільки Варшава, зловживаючи статусом його члена, діє, використовуючи колективні повноваження Альянсу. Наприклад, погрожуючи закрити «логістичні ворота», не пропускати українську аграрну продукцію до Європи тощо.
Саміт Альянсу й покаже здатність колективного Заходу діяти в інтересах не минулого, а майбутнього, незважаючи на поганий настрій Трампа, який прибув.
Ситуація за межами складної. Італія якби і «за», але «проти», бо це зашкодить переговорам із Путіним. Нідерланди попередили про вичерпність фінансових можливостей допомагати Україні. Поляки відмовилися. При тому, що їхня підтримка в рази менша, ніж у Нідерландів, але й значно менша, ніж у Литви.
Попри розвідку FT, яка переконує, що переговори можливі не раніше лютого 2027 року, саме до цього чекпойнту все ще любимий Трампом масовий убивця планує захопити до крихти весь Донбас. Якщо вони з Дональдом разом із Польщею не примусять Зеленського провести вибори хоча б глави держави під час тримісячного перемир’я. Інсайдери стверджують, що саме про це вони обговорювали телефоном годину і двадцять п’ять хвилин, не більше.
Це може бути одним зі способів виходу із польського «клінчу», бо польський боксер Навроцький хоче звільнити хоча б одну руку для удару по своєму союзнику в ім’я гонору і слави. Туск змушений грати в м’який шовінізм, аби не втратити не тільки виборців, а й свою партію. | 90 |
| 5 | Єврей Володимир Зеленський зробив те, чого від нього ніхто не очікував, — оголосив курс на український націоналізм. Як мінімум, закликав можливу українську політичну націю до дискусії про її самовизначення та відродження власної національної держави.
Так діяли євреї в XIX столітті, не маючи своєї власної території. Сіонізм. Саме він у 1917 році, завдяки Декларації Бальфура, привів до підтримки Британською імперією створення єврейської держави в Палестині. У 1948 році це сталося — відповідно до резолюції ООН.
Президент Зеленський ще не діє так масштабно. Немає потреби. Українська держава вже існує понад 35 років і будує власну цивілізаційну західну архітектуру. У постійній борні — зовнішній і внутрішній. У ходінні по безкінечних мойсеєвих колах ідейної пустелі та у відчайдушній антиколоніальній війні з Російською імперією. Визвольній. Найскоріше — останній.
Глава держави Зеленський не став організовувати Всеукраїнський конгрес, виступати з декларацією про об’єднання всіх етнічних українців і симбіотичних із ними спільнот, а зробив мікроін’єкцію у виснажене війною тіло громади. Вона ж, виживаючи щоденно у спільному окопі під ракетами і дронами, на це майже не звернула уваги.
Від болю завили польські націонал-шовіністи. Вони оцінили присвоєння одному із підрозділів ЗСУ, який б’ється «на нулі», імені героя УПА як напад на Польщу. Не менше і не більше.
І хоча президент Навроцький прийшов до влади на примітивних антиукраїнських гаслах та ідеології національного ексклюзивізму, його реакція викликала шок не тільки в Україні та Європі, але й серед самих поляків.
В одну мить Україна стала основним ворогом, що без зайвих еківоків озвучив колишній прем’єр Лешек Міллер: «Я краще буду російською підстилкою, ніж бандерівським памперсом».
Це не емоція світового маргінала. Скоріше, глибинний, структурний і монолітний консенсус реінкарнації Пілсудського в Ярослава Качинського, праворадикальної партії ПіС та Навроцького, які мріють про повернення «східних кресів».
Попри величезну допомогу і «золоті ворота» зі зброєю та гуманітаркою для України, вони не вірять у перемогу над імперією й розмірковують над поверненням Малопольщі. У будь-якому випадку вони точно не хочуть мати поруч могутню економічно та військово державу, яка має всі шанси завдати поразки Росії Путіна.
Той же Качинський заявив, що «бандерівська Україна» не може вступити до «християнської цивілізації», тобто до ЄС, якщо не змінить курс. Тобто не відмовиться від своєї самоідентичної історичної спадщини та націоналізму.
Тому що герої ОУН–УПА, як і лідери та еліти всіх визвольних змагань українців, виступали з позицій націоналізму. Насамперед.
З ідеологією, яка ставила націю, її інтереси, культуру та державність як ціль і основну мету визвольних битв. Захищаючи право українців на самовизначення, власну суверенну державу та збереження своєї самобутності.
Саме він дає єдину й останню можливість об’єднати населення країни в єдину політичну націю незалежно від етнічного походження. Навколо спільних цінностей і справедливих законів. Маючи спільне або історично набуте походження, мову, традиції та залишаючи вільний простір для самореалізації меншин і народностей. | 105 |
| 6 | Найскладніший момент української історії. В одну точку сходяться всі сильні й слабкі, навіть тяжко хворі проблеми, які накопичилися. Через суперечливу і складну 35-річну історію перехідної української державності, роздвоєність, люмпенізацію, політичну дезорієнтованість і радянську ментальність електорального населення, відсутність в Україні справжніх державотворчих, національно стверджуючих еліт та атипової ментально-політичної корупції, глибоко закладеної у фундамент української державності, ми не можемо зосередитися на захисті найбільш цінного — місця обітування української нації.
Жоден із президентів до цього часу не виступив зі зрозумілою й об’єднуючою всіх національною ідеєю, яка могла б стати стрижнем української історичної тяглості.
Прийшов час Володимира Зеленського. На п’ятому році війни з Путіним. Одним пострілом креативу він одночасно розбудив і збентежив українців. Ще вчора толерантних чи байдужих до ультраправих і ультралівих, неоконсерваторів і лібертаріанців, ЛГБТ і Fridays for Future Грети Тунберг.
Українці, росіяни і люди без племені й роду, які до цього користалися наївною безідейністю, користолюбством та генетичною розгубленістю пострадянських виборців, так і не змогли придумати й написати дорожню карту розвитку української держави.
Вона ніби зависла між світами: західним і російсько-азійським. Майдани оголювали національний нерв, і всі боялися до нього доторкнутися. Корупція, олігархічні консенсуси, криза Сходу і Заходу, повна відсутність внутрішніх національних змагань за самовизначеність створили геополітичну невизначеність українського транзиту.
Повноцінна і суб’єктна країна з конституційним укладом, але все ще неспроможна держава, створена тими ж руками українців, які й зараз хочуть віддати якісь частини національного суверенітету оркам в обмін на капітуляційний мир або ЄС — для управління державою.
У липні 1990 року 355 депутатів, з яких 239 були комуністами, проголосували за обмежений суверенітет української державності: «Стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не братиме участі у воєнних блоках і зобов’язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї».
Вона стала не лише політико-юридичною базою відмови від третього у світі ядерного арсеналу, а й основою Стамбульських протоколів, парафованих українською і російською сторонами щодо капітуляції. Путін був готовий до перемир’я на їх основі.
Тобто якщо Україна й далі залишатиметься державою, що не відбулася. Між світами. Буфером, санітарним кордоном, сірою зоною цивілізації. | 97 |
| 7 | Головний дипломат ЄС Кая Каллас, найбільш послідовна борчиня за Україну, після переговорів дипломатів євролідерів в адміністрації Путіна і представника голови Євроради Кошти із Ушаковим заявила, що «Путін готовий лише до ескалації, але не миру, і Росія не шукає шляхів для припинення вогню».
Особливо після масових ударів ракетами і дронами по Києву протягом 11 годин уночі 2 липня та 6 липня.
Єдиний спосіб зупинити Росію – посилити санкційний тиск (вже готується наступний санкційний пакет) та суттєво збільшити оборонну допомогу Україні. Як і G7 у Парижі під чолом Макрона, так і саміт НАТО 7–8 липня в Анкарі буде присвячений Україні. Це неминуче.
Бо, як би не замовчували, війна Путіна є континентальною, яка не лише зламала світопорядок, але й прямо загрожує західній цивілізації свободи.
Альона Гетьманчук, український посол при НАТО, заявила, що сьогодні членство України в ньому підтримує рекордна кількість субʼєктів Альянсу. Ще недавно Трамп постійно наголошував, що Україна ніколи не стане його членом. Сьогодні він показово мовчить.
Союзники, як і в Парижі, будуть його всіляко задобрювати, обіцяти, годувати його неймовірних розмірів нарцисизм та хвалити за мудрість у дипломатії з Іраном. Щоб допомогти Україні.
Можливо, змінити саму стратегію такої підтримки. Не тільки PAC-3 проти російської балістики, але й німецькі Tomahawk і Taurus чи аналогічні наступальні ракетні системи для знищення заводів по виробництву ракет, дронів, аеродромів та пускових установок. В тому числі і в Капустіному Ярі.
НАТО може перейти в більш активну фазу протистояння з Росією. Із трампівського образу «паперового тигра» стати справжнім жахом для самовпевненого завойовника XXI століття, кремлівського бункерного стратега.
Президенту Зеленському, українському лідеру війни, через яку він вже 7 років успішно виконує свої обовʼязки глави держави, надважливо зосередитися саме зараз над реалізацією нової стратегії закінчення війни з Росією. Від стратегії «миру будь-якою ціною» на лінії «стоїмо там, де стоїмо» до стратегії відновлення повноцінного українського суверенітету в кордонах 1991 року.
Це не лише обʼєднає українців і окреслить ціну їхніх жертв, але й ще більше згуртує навколо них західних союзників і посилить їхню рішучість примусити Путіна піти з України. Найперше Трампа після Ірану. | 101 |
| 8 | Головний дипломат ЄС Кая Каллас, найбільш послідовна борчиня за Україну, після переговорів дипломатів євролідерів в адміністрації Путіна і представника голови Євроради Кошти із Ушаковим заявила, що «Путін готовий лише до ескалації, але не миру, і Росія не шукає шляхів для припинення вогню».
Особливо після масових ударів ракетами і дронами по Києву протягом 11 годин у ніч на 2 липня та 6 липня.
Єдиний спосіб зупинити Росію – посилити санкційний тиск (вже готується наступний санкційний пакет) та суттєво збільшити оборонну допомогу Україні. Як і G7 у Парижі під чолом Макрона, так і саміт НАТО 7–8 липня в Анкарі буде присвячений Україні. Це неминуче.
Бо, як би не замовчували, війна Путіна є континентальною, яка не лише зламала світопорядок, але й прямо загрожує західній цивілізації свободи.
Альона Гетьманчук, український посол при НАТО, заявила, що сьогодні членство України в ньому підтримує рекордна кількість субʼєктів Альянсу. Ще недавно Трамп постійно наголошував, що Україна ніколи не стане його членом. Сьогодні він показово мовчить.
Союзники, як і в Парижі, будуть його всіляко задобрювати, обіцяти, годувати його неймовірних розмірів нарцисизм та хвалити за мудрість у дипломатії з Іраном. Щоб допомогти Україні.
Можливо, змінити саму стратегію такої підтримки. Не тільки PAC-3 проти російської балістики, але й німецькі Tomahawk і Taurus чи аналогічні наступальні ракетні системи для знищення заводів по виробництву ракет, дронів, аеродромів та пускових установок. В тому числі і в Капустіному Ярі.
НАТО може перейти в більш активну фазу протистояння з Росією. Із трампівського образу «паперового тигра» стати справжнім жахом для самовпевненого завойовника XXI століття, кремлівського бункерного стратега.
Президенту Зеленському, українському лідеру війни, через яку він вже 7 років успішно виконує свої обовʼязки глави держави, надважливо зосередитися саме зараз над реалізацією нової стратегії закінчення війни з Росією. Від стратегії «миру будь-якою ціною» на лінії «стоїмо там, де стоїмо» до стратегії відновлення повноцінного українського суверенітету в кордонах 1991 року.
Це не лише обʼєднає українців і окреслить ціну їхніх жертв, але й ще більше згуртує навколо них західних союзників і посилить їхню рішучість примусити Путіна піти з України. Найперше Трампа після Ірану. | 1 |
| 9 |  👀 Путін заявив, що захопив Костянтинівку самому Дональду Трампу. І не тільки.
Інформполе ворога, якщо не на 2/3, то на 3/4 складається із суцільних фейків, переможних наступальних і терористичних всередині України операцій. Обман, маніпуляції, брехня — один із видів тактичної або й стратегічної зброї у війні.
Трамп 32 рази перемагав Іран. Знищив його два політичні режими, ВМС і перетворив збагачений майже до збройного рівня уран на «ядерну пилюку».
Лех Качинський звинувачує Україну в геноциді поляків у 1943–1945 роках і закликає не пускати бандерівців у західну цивілізацію. Проте Польща ні з ким не воює.
Подібними критичними звинуваченнями і роздумами про міфічне збирання персоналізованої інформації спотворюється сама суть війни, де заточені на будь-яку опозицію до влади цивільні стають генералами і воєнними політтехнологами.
Неправдою є те, що Захід не довіряє після подібного українським інформаційним ЗМІ і будь-яким повідомленням.
Прикладом є висновок NYT, яка подала російські втрати у 1 400 000 вбитих і поранених саме у підрахунку нашого Генштабу й оцінках блогерів. І, як би там не було, основними ударними middle strike є FP-2 із БЧ у 200 кг, а ракети «Фламінго» були на збройній виставці у Парижі.
Звичайно, у нас безліч очевидних і неочевидних проблем через війну, неефективну конструкцію влади і зашкварну корупцію в ній, погані і ще гірші рішення, але ми вже 5-й рік ведемо війну із другою армією світу, яку Путін планував закінчити за 2 тижні.
Перед проведенням складних, із лабіринтами тактичних рішень, бойових операцій противника засліплюють дезінформацією і обманом, змушуючи його виявляти своїх агентів, корисних ідіотів і спростовувати інформацію, включаючи в цей процес Z-блогерів, які надають чимало корисної інформації для воєнних аналітиків.
Під час Холодної війни ЦРУ збирало більшість розвідінформації із радянських газет, на що працювали його величезні управління.
Ми вже точно впевнені, що державою можуть керувати не лише кухарки, а й актори та люди з вулиці, а конструкторами всіх видів, навіть ядерних ракет, можуть бути продюсери разом із скульпторами з бетону.
Але я не впевнений, що тиражувати недовіру навіть до неперевірених успіхів ЗСУ та українських спецслужб і називати це фейками є правильним вибором для суто цивільних людей, які надто далекі від воєнних доктрин, стратегій і тактико-оперативної інформаційної війни з лютим і просунутим у цьому ворогом.
Ми маємо гуртуватися навколо армії, зберігаючи свою волю і рішучість вирішувати питання так, щоб армія прислухалася і довіряла нам — журналістам, громадським діячам, блогерам і активістам.
Про державність, конституційний лад, політичну систему, демократію, економіку і геополітику.
Я свідомо запостив інформацію, яка не підтверджена якимись довіреними субʼєктами.
Підрив «Північних потоків» не підтверджений ніким, крім окремих німецьких видань і її прокуратури. Так само не підтверджено багато успішних спецоперацій ЗСУ та спецслужб.
Війна — це густий туман. Єдиний організм із нашими Збройними силами. І нам потрібно вірити в її здатність навіть до «фантастичних операцій», як, наприклад, підрив Керченського мосту і «Павутина».
Інакше ми показуємо ворогу, що розʼєднані, у депресії та внутрішній еміграції. | 94 |
| 10 | 👀 Путін заявив, що захопив Костянтинівку самому Дональду Трампу. І не тільки.
Інформполе ворога, якщо не на 2/3, то на 3/4 складається із суцільних фейків, переможних наступальних і терористичних всередині України операцій. Обман, маніпуляції, брехня — один із видів тактичної або й стратегічної зброї у війні.
Трамп 32 рази перемагав Іран. Знищив його два політичні режими, ВМС і перетворив збагачений майже до збройного рівня уран на «ядерну пилюку».
Лех Качинський звинувачує Україну в геноциді поляків у 1943–1945 роках і закликає не пускати бандерівців у західну цивілізацію. Проте Польща ні з ким не воює.
Подібними критичними звинуваченнями і роздумами про міфічне збирання персоналізованої інформації спотворюється сама суть війни, де заточені на будь-яку опозицію до влади цивільні стають генералами і воєнними політтехнологами.
Неправдою є те, що Захід не довіряє після подібного українським інформаційним ЗМІ і будь-яким повідомленням.
Прикладом є висновок NYT, яка подала російські втрати у 1 400 000 вбитих і поранених саме у підрахунку нашого Генштабу й оцінках блогерів. І, як би там не було, основними ударними middle strike є FP-2 із БЧ у 200 кг, а ракети «Фламінго» були на збройовій виставці у Парижі.
Звичайно, у нас безліч очевидних і неочевидних проблем через війну, неефективну конструкцію влади і зашкварну корупцію в ній, погані і ще гірші рішення, але ми вже 5-й рік ведемо війну із другою армією світу, яку Путін планував закінчити за 2 тижні.
Перед проведенням складних, із лабіринтами тактичних рішень, бойових операцій противника засліплюють дезінформацією і обманом, змушуючи його виявляти своїх агентів, корисних ідіотів і спростовувати інформацію, включаючи в цей процес Z-блогерів, які надають чимало корисної інформації для воєнних аналітиків.
Під час Холодної війни ЦРУ збирало більшість розвідінформації із радянських газет, на що працювали його величезні управління. Ми вже точно впевнені, що державою можуть керувати не лише кухарки, а й актори та люди з вулиці, а конструкторами всіх видів, навіть ядерних ракет, можуть бути продюсери разом із скульпторами з бетону.
Але я не впевнений, що тиражувати недовіру навіть до неперевірених успіхів ЗСУ та українських спецслужб і називати це фейками є правильним вибором для суто цивільних людей, які надто далекі від воєнних доктрин, стратегій і тактико-оперативної інформаційної війни з лютим і просунутим у цьому ворогом.
Ми маємо гуртуватися навколо армії, зберігаючи свою волю і рішучість вирішувати питання так, щоб армія прислухалася і довіряла нам — журналістам, громадським діячам, блогерам і активістам.
Про державність, конституційний лад, політичну систему, демократію, економіку і геополітику. Я свідомо запустив інформацію, яка не підтверджена якимись довіреними субʼєктами.
Підрив «Північних потоків» не підтверджений ніким, крім окремих німецьких видань і прокуратури. Так само не підтверджено багато успішних спецоперацій ЗСУ та спецслужб.
Війна — це густий туман. Єдиний організм із нашими Збройними силами. І нам потрібно вірити в її здатність навіть до «фантастичних операцій», як, наприклад, підрив Керченського мосту і «Павутина».
Інакше ми показуємо ворогу, що розʼєднані, перебуваємо у депресії та внутрішній еміграції. | 1 |
| 11 | Провал воєнних амбіцій американського президента в Ірані, криза із союзниками і швидке падіння рейтингів серед американців змусили його змінити курс.
1️⃣ По-перше, програвши війну іранцям, Трамп, найскоріше, не повинен і не може дозволити Путіну виграти війну в Україні. І психологічно, і з огляду на його когнітивні ресурси, щоб залишатися грізним лідером американців. Можлива перемога Путіна, скільки б він не обіцяв заплатити 80-річному Трампу, буде лише персональним викликом для нього і прикладним доказом його лузерства.
Тому Рубіо жорстко відмовився від «духу Анкориджа», за яким його шеф разом із кремлівським диктатором ділили Україну, як Рузвельт зі Сталіним у Тегерані.
2️⃣ Друге. Трамп усе більше переконується у злоякісній непоступливості Путіна. Різко натискаючи на всі гальма, він не лише зупинив війну з аятолами і КВІРом, а й принизив свого історичного і вірного союзника — Ізраїль, змусивши припинити ескалацію в Лівані та підписати з ним «мирову». При цьому щедро винагородив зловісний політико-теологічний режим, який двічі навіть знищував.
Іран вийшов із війни геополітично сильнішим і більш упевненим.
І Трамп погодився, що сьогодні саме він диктує умови для мирного договору і вважає це своєю перемогою. Парадоксально!
Чи може за таких умов він погодитися на вимоги Путіна відібрати в України значну частину її суверенітету, обмежити її суб’єктність і встановити контроль над її майбутнім? Про це, якщо й не запитають, то принаймні будуть думати його виборці, приймаючи рішення щодо його партії.
Багато ознак свідчить, що Трамп не буде підтримувати Путіна. Про це із занепокоєнням говорили не тільки Лавров із Пєсковим, а й особисто кремлівський диктатор, висловлюючи стурбованість посиленням тиску Заходу на Росію.
Вона знову опинилася в обложеній фортеці.
Крім того, в Сенаті республіканці разом із демократами активізувалися в ініціативах підтримки України. Наприклад, за номером S.4711, що дає американським і українським компаніям можливість спільно розробляти, виробляти, закуповувати та інтегрувати в американську оборонну систему українські безпілотні комплекси всіх видів — із системами раннього попередження, засобами придушення сигналу та сучасною архітектурою управління.
Сенатський комітет також подав схожий FY2027 NDAA щодо створення спільної американо-української Strategic Defense Innovation Working Group.
У Палаті представників розробили власний аналогічний законопроєкт, який дозволяє Defense Unit оцінювати та інвестувати в українські оборонні технології.
Цього ще надто мало, щоб говорити про прогнозований розворот Трампа від Путіна. Проте цей процес уже формується.
Дмітрієв більше не літає до Маямі, а Віткофф і Кушнер не збираються летіти до Москви.
3️⃣ Третє. Європейські союзники дедалі більше відчувають власну силу. Вони дедалі чіткіше усвідомлюють, що бажання Європи сісти за стіл переговорів із Путіним він використовує виключно як прояв слабкості.
Тривалий час йому вдавалося маніпулювати європейцями, використовуючи Трампа як сюзерена Європи.
Іран і насувна електоральна криза змусили Великого Дональда повернутися до союзників.
І хоча він скорочує свої військові сили в Європі, робить це не критично, залишаючи там усі нещодавно модернізовані ядерні бомби B61-12. Вони розміщені у чотирьох країнах, включно з турецьким Інджирліком. Загальна кількість бомб B61-12/13 перевищує 100 одиниць. | 90 |
| 12 | При нанесенні тактичної ядерної зброї, припустимо, по лінії фронту боєприпасом від 0,1 до 50 кт, Путіну потрібно сформувати окрему армію, підготовлену до війни в умовах проникаючої радіації, потоків та гамма-променів на плацдармах із високим радіоактивним зараженням. Найважливіше, що використання ТЯЗ створить нову реальність, після якої Росія у нинішньому вигляді більше ніколи не зможе існувати.
Неочікуваний і безпрецедентний супротив російській агресії з боку українців, повний провал ідеї блискавичної війни зі слабким, без твердої національної ідеї, народом у Путіна, неочікувана єдність і мобілізація Заходу в антиросійську коаліцію повністю змінили хід українсько-російської війни.
Путін не може, не здатен добитися всіх цілей «СВО». Більше того, якщо події на полі бою та у перенесенні війни на територію Росії будуть розвиватися й далі за тим самим сценарієм, коли ЗСУ нарощують силу й точність ударів, а також втрати армії РФ, то найближчим часом, уже цього року, може відбутися неповоротний перелом — ініціатива перейде до України.
Для цього потрібні злагодженість, синхронізація, інтегральна єдність усіх складових, які формують політику воєнного успіху. Ефективність дій влади, стратегічна інноваційна далекоглядність воєнного командування, технологічна швидкість збройної модернізації з переходом на рівень ведення війни, постійно недоступний Росії.
Найважливіше — консолідація і рішучість політичної нації українців бути одним організмом у боротьбі за власне виживання і перемогу у визвольній війні.
Після Байдена, коли Америка була ключовим гравцем на стороні України у війні проти Росії, Трамп спробував стати переговорним посередником на стороні Росії.
Вимагаючи завершення війни капітуляцією Києва в обмін на обмежені й недієві гарантії безпеки, участь у повоєнній розбудові та прискорений вступ до ЄС, якщо Україна погодиться віддати неокуповану частину Донбасу Росії. Москва готова була розрахуватися зі США торговельною угодою, підготовленою Віткоффом—Дмітрієвим, ціною у 12–15 трильйонів доларів. | 85 |
| 13 | Західні стратеги-планувальники не допускають також, що в Кремлі можливий радикальний переворот, коли владу захоплять справжні відморозки, які візьмуть до рук ядерну валізку.
Скоріш за все, все більше проглядається сценарій підштовхування до відсторонення від влади кремлівського сидільця і створення перехідного уряду, який завершить війну у переговорах між Тегераном-Ялтою і Версалем (посередині).
Росія збереже свою суверенну цілісність і політичну самостійність, але повернеться у відносинах з Україною у кордони 1991 року та виплатить їй репарації.
По мірі виконання нею взятих зобовʼязань з неї будуть знімати санкції. Фантазія? Як і все решта. Інакше війна буде продовжуватись доти, доки Путін буде мирно сидіти у кремлівському бункері.
Якщо йому не вдасться виснажити воєнно-політичне керівництво України і його союзників тотальними ракетно-дроновими ударами, які він здійснює щодва тижні, використовуючи вже ближче до сотні балістичних та інших видів ракет, а також усе більше ракетодронів «Бандероль» і «Шахедів» з реактивною тягою та швидкістю до 500 км/год, як це було 2 липня, то він усе частіше буде кидати на стіл ядерні карти.
Оскільки навіть такі жахливі терористичні удари по цивільних кварталах Києва з величезними жертвами уві сні серед українців і їхніх дітей тільки ще більше будуть закликати до помсти і ударів у відповідь.
США це розуміють і, «рикаючи», стримують можливу ядерну соціопатію не лише Путіна, а й ще одного друга Трампа — Кім Чен Ина.
У відповідь на заяви кремлівця про успішні випробування нової МБР, спуски на воду новітніх підводних атомних крейсерів, у Пентагоні заявили про швидку модернізацію своєї ядерної тріади. Вона включає в себе ракети Sentinel, бомбардувальники B-21 та атомні субмарини класу Columbia.
Одночасно вони створюють нову, засновану на інших принципах, багаторівневу систему ППО «Золотий купол» ціною 1,5 трильйона доларів.
Вона буде діяти поряд із системою протиядерної оборони (GMD), яка перехоплює з Аляски і Каліфорнії, з наведенням через супутники і потужні радари, боєголовки МБР у космосі. Її ще називають технологією «попадання кулею в кулю».
Ще є багатофункціональна інтегрована бойова керівна система глобальної протиракетної оборони від балістичних і крилатих ракет AEGIS. Ракети SM-3 проти балістики та SM-6 проти крилатих ракет і аеродинамічних цілей діють разом з Tomahawk та Harpoon.
В основному вони — морського базування, на крейсерах класу Ticonderoga та есмінцях класу Arleigh Burke. У Румунії і Польщі стоять стаціонарні батареї ПРО для перехоплення на відстанях до 1000 км.
Це надто побіжний виклад, але він дозволяє зробити важливий висновок: шансів на ядерну ескалацію з метою добитися перемоги чи навіть переваги у Путіна жодних немає. Якщо він не самогубець. | 102 |
| 14 |  👀 Задумайтеся. Кремль поширює інформацію всередині країни та по всьому світу щодо воєнної слабкості ЗСУ, переконуючи, що він неминуче переможе. Росіяни в це вірять і в значній більшості підтримують Путіна, а також досі масово вербуються до його армії.
Ми, навпаки, не довіряємо спроможності власних Збройних сил здійснювати унікальні, близькі до фантастики воєнні операції. Під мікроскопом розглядаємо будь-яку інформацію щодо правдивості чи фейковості повідомлень про воєнні події, плани та оцінки можливостей. Навіть воєнних. Багато з нас так і не змогли подолати в собі цю радянщину — вічні сумніви в усьому. А інші так і не виросли хоча б до рівня диванних бійців.
Варто врахувати хоча б два класичні способи ведення не лише сучасної війни. Тим більше екзистенційної, смертельної, адже вона йде за виживання. Насамперед українців і їхньої держави, а також Путіна та Росії.
Окрім багаторівневої бойової взаємної ескалації, триває жорстка когнітивна війна. На величезному полі бою, де об’єктом є людський розум, свідомість і процес ухвалення рішень. Відбувається цілеспрямоване маніпулювання інформацією та емоціями для того, щоб змінювати потік свідомості й підривати довіру громадян до власних інституцій та їхньої спроможності вести успішну війну.
Також застосовуються дезінформація противника, інформаційні бомби для залякування його командування та населення. Це стратегічний комплекс дій із введення ворога в оману щодо власних намірів, сил і можливостей задля здобуття переваги на полі бою.
Це вагома частина маскування під час підготовки воєнних операцій і проведення регулярних ІПСО. Звичайно, ця тема потребує значно глибшого занурення у свою специфіку.
Але бути в політичній опозиції до влади через власні погляди — це одне. А підривати довіру, втручатися в когнітивну протидію рашистам і зближувати свої позиції з їхнім когнітивним деструктивним впливом на українців — зовсім інше. У такому разі людина фактично стає реципієнтом ворожих наративів.
Якщо ми хочемо виграти цю війну, а для цього є всі шанси, нам треба якось відділити мух від котлет. Демократія, яка збережена в Україні, дозволяє критикувати дії влади там, де вони є неправильними, несправедливими або зловживальними. Але водночас необхідно підтримувати всі дії, насамперед воєнні, які спрямовані проти збоченого ворога.
Так, нам потрібна правда, і за неї доведеться боротися, не втрачаючи розуму та віри у власну силу, унікальність і здатність нарешті стати політичною нацією. | 101 |
| 15 | У Путіна є залізобетонні особисті мотиви не відкривати ядерну валізку. Два сини — 11-річний Іван і 7-річний Вова.
Як би там не було, він, зважаючи на свій стиль життя, глибоко кохає Кабаєву і ще більше любить своїх спадкоємців, одному з яких у 2036 році збирається залишити імперію.
Він, хоча і ідеолог рашизму, найскоріше не здатен повторити безумство Геббельса. Після самогубства Гітлера вони з дружиною Магдою у підземному лабіринті фюрербункера провели останні дні, прийнявши тверде рішення, що їх шестеро маленьких дітей не повинні жити в світі без нацизму.
Шестеро маленьких дітей, найстарішу 12-річну Хельгу і наймолодшу 4-річну Хайду, одягнувши у білі ангельські одежі, поклали спати: «Не бійтеся, доктор дасть вам укол, який дають дітям справжніх солдатів».
Коли домашній Йозеф Менгеле вколов їм смертельні уколи, вона поклала до рота кожній дитині капсулу ціаністого калію. Для гарантії.
Геббельс, якого у політичному заповіті Гітлер призначив канцлером, з Магдою вийшли в сад Рейхсканцелярії і ковтнули капсули з отрутою. Їхні тіла остаточно були знищені лише у 1970 році.
Путін цілеспрямовано вивчав не лише праці Геббельса під час його служби, оскільки його ідеологеми часто схожі на промови нациста, але й, працюючи одночасно майором КДБ і офіцером Штазі, найбільше знав про самогубства гітлерівської верхівки.
Друге — в самій природі ядерної зброї. Її стратегічна роль — в ефекті максимально глибокого стримування через загрозу гарантованого взаємного знищення. Вона — інструмент геополітики і не є, як не дивно, засобом ведення війни.
Теоретично обмежені інциденти з ядерною зброєю цілком можливі, якщо вона негайно приведе до краху противника — агресора чи жертви.
Проте практично жодного протоколу чи стратегії відповіді на ядерний удар з боку Росії, яка володіє чи не найбільшим арсеналом ядерної зброї, немає. Ідея у відповідь нанести потужний конвенційний високоточний авіаційно-ракетний удар союзниками, наприклад по військах і арсеналах Росії на території України, є політичним пластирем на проколоту аорту.
Так думають у Брюсселі і Лондоні. Розрахунок — на США, які єдино володіють усіма можливостями для паралізуючої протидії.
Хоч вона провалилася в Ірані, попри подвоєну силу удару в коаліції з Ізраїлем. Стратегія — багаторівневий складний інноваційний комплекс заходів у відповідь на будь-який можливий ядерний удар Росії для зламу супротиву України і капітуляції Заходу.
Жодної з доктрин США, резолюцій самітів НАТО її немає навіть в евентуальних ознаках. Американську тактику можна умовно назвати як «рик лева»: грізно показувати свою перевагу в здатності нанести нищівний удар у відповідь.
Без сумніву — при прямій ядерній загрозі безпосередньо Америці. У широкому сенсі. Можливо, при ядерному ударі по їхніх союзниках із НАТО на основі статті 5 Вашингтонської угоди.
У випадку України буде діяти дипломатія. Найскоріше жорстка — повне торгове ембарго з максимальною ізоляцією.
Плану немає. Ніхто не готується, бо всі переконані, що Путін не наважиться. | 100 |
| 16 | За аналітичними звітами McKinsey та WSJ, цього року ЄС мобілізує 1 трильйон євро на переозброєння та модернізацію військової промисловості.
Із США — це 2,5 трлн доларів. Безпрецедентно. Зважаючи, що основні інвестиції будуть спрямовані на програми створення високотехнологічної, наукомісткої зброї принципово нового покоління, то Росія вже наступного року може опинитися у хвості глибоко відсталих у воєнному сенсі країн.
Якщо зважити, що, окрім прямих воєнних асигнувань, ще від 2 до 10 трильйонів доларів інвестуються лише основними глобальними високотехнологічними гігантами в розробку технологій із ШІ подвійного призначення, включаючи перехід до квантових комп’ютерів, хвильової зброї та роботизації основних процесів ведення війни, Росія неминуче програє цю «гонитву за лідером» вже найближчим часом.
Першою точкою кульмінації у війні між РФ та Україною може стати вже осінь. Саме в цей час передові західні високотехнологічні компанії завершать перший етап тестування нових систем із ШІ та програм створення й управління алгоритмами на полі бою в реальному часі — якщо наше військово-політичне командування і головний центр прийняття рішень зосередяться саме на цій стратегії.
Тому Путіна і підштовхують до використання ядерної зброї з метою швидкого завершення війни. Інші можливості Росія, фактично, вже вичерпала. Ядерна зброя ще залишається недоторканою силою вселенських страху і жаху.
Її ефект у жодному разі не можна ототожнювати чи порівнювати з американським ударом по Хіросімі та Нагасакі. Жодних схожих умов у цій війні немає.
Вірогідність застосування Путіним ядерної зброї відкидати неправильно. Але й розглядати її як неминучу реальність було б нерозумно і значною мірою суб’єктивно.
По-перше, ми не знаємо, на яку глибину і в якій формі соціопатії страждає Путін. Проте навіть у цьому випадку в нього є два гальма, на які він змушений буде зважати під час ухвалення «ядерного рішення». Він єдина людина, яка може віддати наказ через систему «Чегет» у ядерній валізці, що постійно перебуває поруч із ним, а також через відповідні канали міністра оборони і начальника Генерального штабу.
Потрібне одночасне санкціонування, коли відбувається масований ракетно-авіаційний удар по РФ, висадка ворожого десанту або виникає загроза самому існуванню держави. Якщо раніше ці та інші, розвинуті в ядерній доктрині Росії, обставини для ядерного удару у відповідь виглядали досить конкретними в стратегіях воєн минулого, то зараз, у війні машин, вони значною мірою втратили актуальність і стали розмитими, адже необхідності саме в таких воєнних діях уже немає.
Ще існує «мертва рука» — система «Периметр», яка запускає міжконтинентальні балістичні ракети з усіх пускових установок у разі повної відсутності або знищення керівництва країни. Але не факт, що вона зможе ефективно спрацювати при нинішньому рівні розвитку бойового ШІ. | 92 |
| 17 | Путін розуміє, що в сценарії прямого вторгнення на будь-яку територію Західного альянсу ситуація для нього значно погіршиться і може призвести до краху його воєнно-політичної стратегії.
По-перше, ЗСУ, отримавши від Німеччини обіцяні 1000 ракет Taurus, сотню літаків F-16, Mirage і Gripen, можливо, із західними пілотами-пенсіонерами та добровольцями, а також десятки, а може й сотні різних видів безпілотників та інших видів озброєння, особливо важкого, максимально інтенсифікують удари по добре пристріляних важливих центрах Росії.
По-друге, європейцям доведеться створити фонд для оплати висококваліфікованих західних пілотів, штурмовиків, диверсантів, ракетників, артилеристів тощо для недопущення розширення ескалації проти Європи з боку російських наземних військ. Найімовірніше, ЄС та США зможуть ухвалити рішення про закриття неба на лінії безпеки, яка покриватиме всю Західну Україну.
А НАТО в рамках доктрини Монтре введе військові ескадри через Босфор у Чорне море, захищаючи як своїх членів — Румунію і Болгарію, так і торговельні шляхи для України та Грузії.
Вам здається подібне малоймовірним.
І справа не в тому, що так було із війною Гітлера, яку довгий час «вговорювали», узгоджували і навіть намагалися сховатися за двома океанами.
Проблема — у виживанні Європейського Союзу як політико-економічного конгломерату і, особливо, східноєвропейських та північних національних держав.
У якийсь момент Польщі доведеться відмовитися від пропагандистського жупела України, заборони національних символів українців із визвольних воєн, які гартують їхню волю і сьогодні в боротьбі проти збожеволілої Росії, що точить зуби на нову Річ Посполиту. Так само, як і іншим політично незрілим та ідеологічно слабким правлячим класам Угорщини й Болгарії.
Путін чекає кризи ЄС. Для цього він нарощує гібридну ескалацію проти Європи, розхитуючи протистояння між старою та ще невиліковною від радянського вірусу частиною континенту, підживлюючи популістів, євроскептиків та інфікуючи європейські суспільства страхом ядерних ударів.
На першому етапі з’їзду своєї партії «Єдина Росія» 28 червня він спирався на особливу силу Росії та свою рішучість досягти всіх цілей війни військовим шляхом в Україні.
Отже, і проти Заходу. На його думку, Захід не здатен протистояти Москві та стримати наступ її армії. Він не здатен стратегічно перемогти Росію і не зможе здобути перемогу на полі бою. Військова перемога для Путіна оцінюється ним як неминуча, український фронт перебуває на межі краху, а Захід має поступитися вимогам Росії.
Він відкидає дипломатичні рішення щодо завершення війни. У відповідь Європа входить у стрімку епоху гонки озброєнь.
Комісар ЄС із закордонних справ Кая Каллас після заяв Путіна зазначила, що ЄС максимально посилює свою обороноздатність для зміцнення «європейського стовпа всередині Альянсу», поки що без створення паралельних структур чи єдиної армії ЄС. | 100 |
| 18 | В України, безсумнівно, є фундаментальна перевага – вона вже стала головною бойовою частиною Заходу, зі всіма його ресурсами, технологічними можливостями й політичною рішучістю діяти на її стороні.
Очевидно, ще раз підкреслимо: переможе у війні лише та сторона, яка об’єднає і доб’ється переваги одразу у трьох її складових: воєнній, економічній та ідеологічній.
Україна має перевагу одразу в цих трьох компонентах. Хитку. І її треба зробити переконливою — насамперед у воєнному плані.
Росія вичерпала всі свої конвенційні воєнні ресурси для того, щоб реалізовувати цілі свого «СВО». Перенесення війни на основну, найбільш розвинуту територію Росії Україною та масштабування цього процесу якраз підтверджують такий висновок. Але цього недостатньо, щоб примусити Путіна навіть до мирних, вигідних йому переговорів із готовністю до вже окресленої певної капітуляції Києва.
Його войовниче оточення боїться повзучого процесу ослаблення Росії та виникнення загрози внутрішньої загальногромадянської кризи. Воно вимагає рішучого посилення ескалації — як проти України, так і проти Європи. Із закликами завдавати ударів по підприємствах, які виготовляють зброю для ЗСУ, або здійснити локальні вторгнення одразу в одну чи кілька балтійських країн, які Москва вважає слабкими ланками, а потім сісти за стіл переговорів за участю Трампа.
Пропонується розширити переговорні рамки: «Вивести свої війська і припинити удари по членах НАТО та ЄС в обмін на капітуляцію України на умовах Кремля», сподіваючись, що не лише США, а й ЄС будуть зацікавлені саме в такому сценарії припинення війни.
Не вірите? Але саме на цьому базується формула миру США з Іраном: мирний договір будь-якою ціною заради встановлення договірної, хоча й нестійкої, стабільності та відновлення дієздатності ринків.
Путін боїться зростання ескалації з боку Заходу. Але відступати ще не збирається. Він вважає Захід слабким, розділеним внутрішніми протиріччями, обтяженим старими травмами та позбавленим спільної ідеї, подібної до тієї, що існувала після Другої світової війни. | 105 |
| 19 | Ми вже не раз доказували, що у сучасній російсько-українській війні наша перемога стане реальністю, лише коли ми здобудемо перевагу одразу у трьох її компонентах: зброї, економічній стійкості і ідеологічній єдності. З нашої точки зору, саме третя компонента, як не дивно, є найменш визначеною.
Якщо перші дві в найбільшій мірі залежать від наших союзників, то ідеологія війни нерозривно повʼязана із організацією держави, організації і функціонування політичної нації, політичної системи, відновлення і модернізації конституційних принципів взаємоіснування суспільства і влади.
По суті, мова йде про створення проекту майбутньої України в нинішній. Підхід до організації ЗСУ – лише один із аспектів, які свідчать про неготовність нинішнього воєнно-політичного класу до такого стратегічного драйву. Прагматично-емоційного піднесення, натхнення для покінчення з минулим і прориву в майбутнє.
Наприклад, главком Сирський акцентує на 721 300 російських військових наступального угруповання Росії в Україні.
В інтервʼю The Times 26 червня він справедливо вказує на збереження планів захоплення українських земель, для чого його колега Герасимов продовжує використовувати тактику масових піхотних штурмів.
Як би це була лише статистика і констатація очевидного факту. Нічого нового. Але складається враження, що главкому просто дали більше піхоти й штурмовиків, щоб вирівняти сили і можливості. Але це, навіть при 2-мільйонній армії ухилянтів, практично зробити неможливо й недоцільно.
Було би великою помилкою повернутися до піхотно-штурмової війни, де Росія має значні переваги в ресурсах живої сили. Потрібно перейти до іншої бойової стратегії – війни машин. Те, що робить міністр Федоров і його команда та найбільш просунуті воєнні командири.
ЗСУ є і завжди будуть наріжним каменем національної ідеологеми і її гарантом.
Головним завданням влади, найперше Верховного Головнокомандувача, якраз і є розвиток Збройних сил як головного опорного пункту національного відродження, забезпечуючи недоторканність суверенних кордонів.
Ми ще повернемося до цієї теми окремо, але наполягаємо – без ясної, цільної, національно особливої ідеології перемогти у війні практично неможливо. Втрата або відсутність ідейного компасу – дорога до капітуляції.
Це душевний метч, який дає сенс боротьбі. Зброя – інструмент. Лише непохитна віра в перемогу цементує стійкість нації. Це ніщо, якщо не читати «Мистецтво війни» Сунь Цзи.
Президент Зеленський зробив лише перші обережні кроки в цьому напрямку.
Гострі, протирічні, з неясною перспективою. Можливо, саме в пошуках дороги до національної ідеї, якщо не як елемент політтехнології майбутньої боротьби за владу. | 114 |
| 20 | Крим і коридор до нього з Ростова-на-Дону (по трасі Р-280 «Новоросія» через Маріуполь, Мелітополь і Джанкой) паралізовані. Це 500–600 км до крайньої точки в Криму – Сімферополя. Тепер він все більше нагадує «дорогу смерті» на острів Крим.
Рішень, як зупинити масовані й високоточні удари жовто-блакитних «камікадзе», в Генштабі Герасимова немає. Ракет ППО, інших систем перехоплення у нього недостатньо навіть для того, щоб захищати Москву і Петербург.
Все більше очевидно, що Кремль вже не встигає за гонитвою по крутих технологічних вертикалях. Він із жахом вже тактильно відчуває, що на поле бою виходять зовсім інші воєнні технології, які дають і адаптують в ЗСУ західні оборонні гіганти.
І не лише Palantir Technologies, який навчає воювати ШІ з окупантами та надає доступ до програмного забезпечення, аналізу супутникових знімків і відео з дронів. Планує всі основні бойові операції, визначає цілі, а головне – допомагає збивати російські повітряні цілі. Саме завдяки цьому ми спостерігаємо високу ударну ефективність наших deep і middle strike-операцій та ураження армад «шахедів» і всіх видів ракет.
Завдяки проєкту Brave1 Dataroom декілька сотень українських defense-компаній навчають свої ШІ-моделі на реальних даних з фронту та все більш активно беруть участь у бойових діях.
Не лише «Палантір», але й багато інших західних високотехнологічних передових компаній беруть безпосередню участь у створенні принципово іншої, новітньої системи планування операцій і управління на полі бою. На основі ШІ і в режимі реального часу.
По суті, мова йде про ведення сучасної війни алгоритмів.
Це докорінно змінює стратегічні цілі війни для Генштабу Сирського і Верховного Головнокомандувача – президента Зеленського. Війна алгоритмів прикінцево зламує піхотну стратегію управління боєм, яку продовжує застосовувати російський Генштаб і яку дзеркально намагається залишити у веденні війни український.
Головними і визначальними мають стати і вже стали машини, інтегровані у бойові системи ШІ, здатні не лише до оцінки цілей, але й до програмування управління боєм. Алгоритми, сенсори, датчики і бойові гаджети, якими керують із захищеної дистанції оператори.
Коли ворожі позиції будуть повністю зачищені безпілотними і роботизованими системами, туди мають заходити штурмові загони для контролю над територією та її завершальної зачистки.
Це докорінно має змінити і сам принцип існування бойових підрозділів у ЗСУ. «Бусифіковані», виловлені ТЦК на вулицях і мобілізовані середнього і старшого віку чоловіки, невмотивовані, з реакцією жертв насильства, не здатні в абсолютній більшості до нового типу війни.
Це війна добровольців, інтелектуалів і просунутих бойових геймерів із сильною мотивацією – бути чемпіонами. Тобто переможцями. Маючи гарантований захист, високий рівень матеріального заохочення і поваги.
Без серйозної і глибокої реформи армії зробити це неможливо. Ми не знаємо, чи обговорює саме так цю проблему Верховний і Главком, але жодних зрушень, крім обіцянок, у цьому напрямку, на жаль, немає.
Тому що це процес змагання у гонках смерті. Хто швидше пристосується і очолить нову війну: Росія чи Україна? Від цього залежить швидкість її завершення та результати для обох сторін.
Нездатність, неспроможність чи свідоме небажання, з малозрозумілих причин, залишають ключову тему реформи українського війська – залучення до його лав вмотивованих професіоналів – раною, яка не рубцюється. Болючим нервом, горючою сумішшю, яка може спалахнути в будь-яку мить. | 120 |
