Спільне | Commons
رفتن به کانال در Telegram
Ліве українське видання про економіку, політику, історію та культуру Сайт: http://commons.com.ua/uk/ YouTube: https://www.youtube.com/@commonsjournal Підтримуйте нас на Patreon: https://patreon.com/commons_journal
نمایش بیشتر1 592
مشترکین
+124 ساعت
اطلاعاتی وجود ندارد7 روز
+430 روز
در حال بارگیری داده...
کانالهای مشابه
ابر برچسبها
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
ژوئیه '26
ژوئیه '26
+4
در 1 کانالها
ژوئن '26
+25
در 5 کانالها
Get PRO
مه '26
+20
در 4 کانالها
Get PRO
آوریل '26
+39
در 4 کانالها
Get PRO
مارس '26
+44
در 6 کانالها
Get PRO
فوریه '26
+26
در 8 کانالها
Get PRO
ژانویه '26
+29
در 8 کانالها
Get PRO
دسامبر '25
+32
در 10 کانالها
Get PRO
نوامبر '25
+23
در 14 کانالها
Get PRO
اکتبر '25
+24
در 1 کانالها
Get PRO
سپتامبر '25
+23
در 2 کانالها
Get PRO
اوت '25
+24
در 5 کانالها
Get PRO
ژوئیه '25
+31
در 4 کانالها
Get PRO
ژوئن '25
+23
در 3 کانالها
Get PRO
مه '25
+30
در 5 کانالها
Get PRO
آوریل '25
+31
در 3 کانالها
Get PRO
مارس '25
+20
در 4 کانالها
Get PRO
فوریه '25
+23
در 6 کانالها
Get PRO
ژانویه '25
+21
در 3 کانالها
Get PRO
دسامبر '24
+35
در 4 کانالها
Get PRO
نوامبر '24
+37
در 12 کانالها
Get PRO
اکتبر '24
+47
در 4 کانالها
Get PRO
سپتامبر '24
+47
در 9 کانالها
Get PRO
اوت '24
+28
در 1 کانالها
Get PRO
ژوئیه '24
+35
در 9 کانالها
Get PRO
ژوئن '24
+39
در 7 کانالها
Get PRO
مه '24
+31
در 14 کانالها
Get PRO
آوریل '24
+44
در 12 کانالها
Get PRO
مارس '24
+50
در 12 کانالها
Get PRO
فوریه '24
+41
در 8 کانالها
Get PRO
ژانویه '24
+102
در 20 کانالها
Get PRO
دسامبر '23
+37
در 14 کانالها
Get PRO
نوامبر '23
+40
در 5 کانالها
Get PRO
اکتبر '23
+61
در 13 کانالها
Get PRO
سپتامبر '23
+49
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '23
+32
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '23
+56
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '23
+34
در 0 کانالها
Get PRO
مه '23
+52
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '23
+29
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '23
+29
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '23
+26
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '23
+24
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '22
+36
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '22
+56
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '22
+32
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '22
+36
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '22
+35
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '22
+49
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '22
+36
در 0 کانالها
Get PRO
مه '22
+32
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '22
+23
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '22
+68
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '22
+17
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '22
+22
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '21
+31
در 0 کانالها
Get PRO
نوامبر '21
+29
در 0 کانالها
Get PRO
اکتبر '21
+15
در 0 کانالها
Get PRO
سپتامبر '21
+33
در 0 کانالها
Get PRO
اوت '21
+15
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئیه '21
+17
در 0 کانالها
Get PRO
ژوئن '21
+30
در 0 کانالها
Get PRO
مه '21
+31
در 0 کانالها
Get PRO
آوریل '21
+23
در 0 کانالها
Get PRO
مارس '21
+44
در 0 کانالها
Get PRO
فوریه '21
+10
در 0 کانالها
Get PRO
ژانویه '21
+59
در 0 کانالها
Get PRO
دسامبر '20
+633
در 0 کانالها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانالها | |
| 08 ژوئیه | +1 | |||
| 07 ژوئیه | +1 | |||
| 06 ژوئیه | 0 | |||
| 05 ژوئیه | 0 | |||
| 04 ژوئیه | 0 | |||
| 03 ژوئیه | +1 | |||
| 02 ژوئیه | 0 | |||
| 01 ژوئیه | +1 |
پستهای کانال
📚 Сучасна історична наука визначає початком формування націй кінець XVIII століття.
Утім, чимало істориків і далі шукають нації в античності, середньовічних королівствах і там, де люди ніколи не мислили себе в національних категоріях 🦖
Проєктуючи сучасне розуміння нації на далеке минуле, вони залишають поза увагою класові відносини, імперії, релігійні та локальні спільноти. Внаслідок чого історія починає виглядати як безперервний шлях до сучасної національної держави, хоча насправді була значно складнішою й суперечливішою.
«Оскільки такі дослідження „створюють ту саму реальність, яку нібито лише описують“, вони спотворюють знання про минуле і мають бути відкинуті як хибний спосіб його репрезентації».👇 Читайте, як працює дослідницький підхід методологічного націоналізму в історії, на яких практиках він ґрунтується та чому вони спотворюють наше уявлення про минуле, а зрештою — і про сучасність.
| 2 | Чи має Україна радянську історію? 🤷🏻
Після розпаду СРСР у багатьох історичних наративах радянська епоха зображується як завершений, віддалений або навіть екзотичний світ. Водночас Україну зазвичай розглядають або як жертву імперського панування, або як простір національного відродження.
Та чи не губиться в такій оптиці власне радянський досвід України? І чому ми так вперто від нього відмовляємося?
Про важливість цього питання нагадують не лише архіви, а й матеріальна реальність довкола: електростанції, дамби, заводи та інфраструктура, яка попри десятиліття приватизації, занепаду та війни досі підтримує життя цілих регіонів. А ще — інтелектуальні традиції, міжнародні зв’язки та соціальний світ, що формув життя людей і продовжує впливати на сучасність.
Повернути цей вимір українського минулого в поле зору пропонує історик Володимир Рижковський. У своєму есеї він запрошує до публічної дискусії в межах «Спільного» про те, чи не є радянська Україна необхідною ланкою для осмислення історії ХХ століття та суперечностей нашого сьогодення. Заохочуємо вас продовжити цю розмову, надіславши свої роздуми за посиланням. | 648 |
| 3 | 📓 Ми плануємо новий друкований випуск «Спільного»! 🤸🏼
Він буде присвячений історії української лівої діаспори, і нам потрібна ваша допомога — матеріали, ідеї та участь у його підготовці ✊🏽
Повномасштабне вторгнення Росії спричинило найбільшу хвилю еміграції з України. Мільйони людей опинилися в різних куточках світу, де стикаються з дискримінацією та стереотипами, облаштовують нове життя й організовуються на підтримку України.
Тож ми хочемо звернутися до історії української діаспори XX століття та простежити тяглість цього досвіду.
Хоча «стара» діаспора зазвичай асоціюється з правими націоналістичними організаціями, серед неї діяли також численні ліві активісти й активістки, організації та рухи, які в окремі періоди навіть домінували в українських громадах, передусім у Канаді.
Нас цікавлять, зокрема, емігрантський період діяльності українських соціалістів і соціалісток, їхні взаємини з міжнародною лівицею, участь українців у місцевих партіях, профспілках та громадських організаціях.
✍🏼 Запрошуємо надсилати аналітичні статті, інтерв’ю, рецензії та фоторепортажі до 1 жовтня 2026 року на editor@commons.com.ua 📩
💸 За опубліковані матеріали передбачені гонорари.
Деталі — за посиланням.
Чекаємо на ваші пропозиції — і на повернення паперового «Спільного» 💛🖤 | 572 |
| 4 | 🏭 Що потрібно для страйку на сучасному заводі?
Після закінчення університету та кількох років лівого студентського активізму Ігор Василець вирішив шукати відповідь на це питання безпосередньо на виробництві.
Він влаштувався на велике львівське підприємство, де передбачувано зіткнувся з 12-годинними змінами за 20 тисяч гривень на місяць, наглядом з боку керівництва, «добровільно-примусовими» переробітками та переважно мовчазним невдоволенням працівників.
Втім, авторові вдалося побачити й практики, з яких уже тут і тепер народжується солідарність між працівниками.
У новій публікації читайте про досвід активіста та його відповідь на питання, з чого насправді починається колективна боротьба за трудові права. | 1 116 |
| 5 | Чи має Україна радянську історію? 🤷🏻
Після розпаду СРСР у багатьох історичних наративах радянська епоха постає як завершений, віддалений або навіть екзотичний світ. Водночас Україну в публічних дискусіях зазвичай розглядають або як жертву імперського панування, або як простір національного відродження.
То де ж у цих перспективах губиться власне радянський досвід України? І чому ми так вперто від нього відмовляємося?
Про важливість цього питання нагадують не лише архіви, а й матеріальна реальність довкола: електростанції, дамби, заводи та інфраструктура, яка попри десятиліття приватизації, занепаду та війни досі підтримує життя цілих регіонів. А ще — інтелектуальні традиції, міжнародні зв’язки та соціальний світ, що формув життя людей і продовжує впливати на сучасність.
Повернути цей вимір українського минулого в поле зору пропонує історик Володимир Рижковський. Читайте есей, де він розглядає радянську Україну як простір необхідний для осмислення історії ХХ століття та суперечностей нашого сьогодення. | 270 |
| 6 | Як виживають на вулиці? 🧟
Люди, які мають домівку та стабільний дохід, часто уявляють безпритульність як щось далеке, маргінальне, те, що існує повністю поза межами суспільного життя.
Але навіть у ситуації крайнього виключення безпритульні люди не перестають бути його частиною. Ба більше, вони вибудовують власні соціальні структури і форми організації повсякдення, створюють неформальні ієрархії та практики взаємодопомоги.
Як виглядає цей поглинений бідністю і вразливістю соціальний світ, уже кілька років досліджує соціологиня Марина Я — учасниця колективу Street Aid Daily, яка працює з безпритульними людьми в Одесі через пряму допомогу, творчі практики та політичну освіту.
У сьогоднішній статті дослідниця пропонує переглянути життя на вулиці, розгледівши там складний соціальний світ, який може багато розповісти про нерівність, владу та солідарність у суспільстві загалом. | 2 238 |
| 7 | 🚢 «Ми знайшли судно, зареєстроване на велику російську компанію, і просто відмовилися його обслуговувати» 🙅
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну уряди багатьох країн часто говорять про санкції як інструмент економічного тиску на російську економіку. Проте на практиці справді рішучі заходи ухвалюються роками.
У новому матеріалі ми розповідаємо про тих, хто все-таки змогли зреагувати значно швидше й радикальніше. Ще у 2022 році члени й членкині Шведської спілки докерів з власної ініціативи відмовилися обслуговувати російські судна на знак солідарності з українськими портовиками.
Нещодавно ми зустрілися з Еріком, одним із лідерів профспілки, і розпитали про те:
▪️ що спонукало шведських докерів підтримати Україну ще до того, як з’явилися санкції ЄС;
▪️ яким чином було організовано бойкот і чому він зазнав опору з боку бізнесу й держави;
▪️ як боротьба проти російської агресії привела до кампанії проти військової торгівлі з Ізраїлем;
▪️ і чому політичний жест солідарності з постраждалими від війни став приводом для тиску на профспілки в країні, яку вважають прикладом соціальної держави.
Читайте інтерв’ю про протест шведських докерів і про те, чому міжнародна солідарність залишається одним із небагатьох засобів протистояння глобальному капіталу, — за посиланням. | 924 |
| 8 | 💰 У марксистських історичних дискусіях витоки капіталізму традиційно пов’язували насамперед із розвитком промисловості та становленням фабричного виробництва.
Іншу інтерпретацію пропонує індійський марксистський історик Джайрус Банаджі. У своїй книжці «Коротка історія торгового капіталізму» дослідник ставить під сумнів лінійні моделі історичного поступу та пропонує оптику нерівномірного й комбінованого розвитку капіталізму з наголосом на чільній ролі, яку відіграв купецький капітал.
У 2021 році учасники та учасниці читацького гуртка «Історії капіталізму» зустрілися з Джайрусом Банаджі, аби обговорити деталі його книги. У ході розмови вони торкнулися багатьох питань, зокрема щодо:
▪️ ширшого розуміння способів виробництва та природи експлуатації;
▪️ ролі взаємодії держави й комерційного капіталу у розширенні капіталізму;
▪️ можливості існування ринку поза капіталізмом;
▪️ несподіваних паралелей між ранньомодерними торговельними імперіями та сучасним капіталізмом глобальних ланцюгів постачання.
Публікуємо першу частину стенограми цієї розмови та рекомендуємо її до прочитання всім, хто цікавиться історією капіталізму. | 770 |
| 9 | Чому б не спробувати стати дурнем? 👌
Саме таке рішення пропонує французький письменник Мартен Паж герою свого бестселера — бідному інтелектуалу Антуану, якого виснажує надмірна чутливість до несправедливості соціуму.
Замість боротьби з експлуатацією та нерівним розподілом багатств на вулицях Антуан обирає шлях «революції» всередині себе. У хід іде, як це часто буває, чарівна таблетка, під дією якої він поступово втрачає здатність критично мислити та дедалі легше пристосовується до реальності. Ба більше — він стає успішним і багатим, тож відтепер може закривати будь-які свої потреби покупкою дорогих речей.
Та чи знаходить він щастя там, де зникають незручні запитання про себе і світ навколо?
Дізнавайтеся про це в рецензії на книжку «Як я став дурнем», яка стала літературною сенсацією чверть століття тому, але й досі не втрачає своєї актуальності. Ну і, звичайно, заносьте до своїх списків «що почитати» сам роман про провокативний експеримент відмови від надмірних рефлексій. | 931 |
| 10 | 👀 А що там з кінотеатром «Київ»?
На жаль, нічого нового. Сьомого червня буде вже сім років, як попри численні протести, він був закритий і залишається порожнім.
«Київ» є лише одним із численних прикладів інституцій, які було закрито, скорочено або занедбано внаслідок приватизаційних рішень і поступової комерціалізації міського простору, що у ширшій перспективі описує логіку неоліберальної трансформації культурної сфери в Україні.
У новому матеріалі з критичним аналізом Стратегії розвитку культури до 2030 року ми спробуємо розібратися:
❓ чому ж дедалі популярніші дискурси про «ефективність» та «інвестиційну привабливість» не завжди узгоджуються із суспільним інтересом?
❓ які втрати для культурної інфраструктури й публічного простору несе підпорядкування культури ринковій логіці?
❓ і чому ті, хто безпосередньо рятує та відновлює культурні об’єкти під час війни, часто залишаються поза системою належного соціального захисту?
Ці питання стають особливо актуальними в умовах війни, коли руйнування культурної спадщини відбувається ще й внаслідок російських обстрілів, зокрема 24 травня, коли було пошкоджено низку пам’яток архітектури, музеїв та інших об’єктів культурної інфраструктури. | 773 |
| 11 | Робити те, що любиш, грати в ігри й отримувати за це гроші 🤩
🎮 Часто саме так ми уявляємо ігрову індустрію — як простір «роботи мрії» та творчої самореалізації. Проте реальність у цій сфері далеко не така приємна: понаднормова праця, нестабільна зайнятість і постійний тиск виробничих циклів.
Сьогодні на тлі масових звільнень, загрози автоматизації та посилення корпоративного контролю ця суперечність лише загострюється. Тож сфера, яка ще донедавна здавалася майже несумісною з колективною організацією, останніми роками дедалі частіше стає майданчиком протестів і профспілкового активізму.
Детальніше про історичні передумови формування профспілкового руху в індустрії відеоігор ми вже розповідали в першій частині статті Валерія Петрова.
Друга частина матеріалу зосереджена на тому, яких форм набуває цей рух, як розрізнене невдоволення розробників перетворюється на організовану дію і з якими викликами стикаються ігророби сьогодні.
Читайте публікацію за посиланням і дізнавайтеся, чому профспілковий рух в індустрії відеоігор може стати потенційним рушієм переосмислення робітничого руху загалом. | 1 398 |
| 12 | 📚 Ми звикли мислити історію як лінію «прогресу», втілену в русі європейського світу до модерності. Однак поза межами такого підходу залишається чимало процесів, без яких неможливо зрозуміти як сучасні форми імперіалізму, так і логіку капіталістичної світ-системи.
Саме на цю приховану динаміку, що випадає з європоцентричного історичного наративу, пропонує звернути увагу Лора Дойл у своїй книзі «Міжімперськість: суперництво імперій, гендерована праця та літературне мистецтво союзництва». Авторка розглядає історію не як формування «центрів» і «периферій», а як діалектичний простір взаємозалежності та конфліктів.
Сьогодні публікуємо переклад першої частини розділу «Діалектика longue durée» з цієї книжки. У ньому Дойл показує, що складні світ-системи існували задовго до європейської гегемонії — в Африці, Індії, Китаї, Америці та на Близькому Сході. І попри те, що кожна велика імперія вибудовувала власний міф про «цивілізаційну винятковість» і великі завоювання, за ним приховані численні історії опору, насильства, конфліктів, торговельних мереж, культурного обміну та малопомітних акторів, які також нерідко ставали рушіями історичних трансформацій.
У цьому контексті «модерність» постає як результат довготривалих і суперечливих процесів співтворення, які сягають далеко поза межі Європи.
Наступну частину розділу про розвиток інфраструктури, технологій, комунікацій та знання як інструментів імперського домінування і одночасно поля для спротиву ми опублікуємо наступного тижня. | 0 |
| 13 | Навіть у Берліні Першотравень уже не той?
На початку 2000-х берлінський Кройцберг щороку вибухав масовими демонстраціями лівиці: звідусіль звозили міномети, «чорний блок» захоплював вулиці, а місто перетворювалося на еклектичну картину Босха. Сьогодні від тієї епохи залишилося багато естетики — куфії, чорний одяг, дим фаєрів, техно, антифашистські наліпки, рейви й гасла про визволення. Але набагато менше лишилося розуміння, хто саме є політичним суб’єктом, за що конкретно ведеться боротьба і якою може бути перемога.
Ми побували на кількох берлінських першотравневих демонстраціях — від квір-феміністичних маршів і профспілкових колон до рейву в парку Гьорліц. Це спроба зрозуміти, яким сьогодні є політичний зміст свята, яке колись було Днем міжнародної солідарності трудящих, і чому форма дедалі частіше відділяється від боротьби, а актуальна боротьба втрачає належну форму. | 996 |
| 14 | 🙌🏽 Україна — країна низьких податків, цін і, на жаль, зарплат та можливостей.
Українську податкову систему часто подають як просту, зрозумілу і зручну. Але простота не є нейтральною — вона має соціальні наслідки.
Так, ставка податку з доходів фізичних осіб 18% справді виглядає помірною. Але чи є це помірним для всіх? І чи однаково ця ставка відчувається для людини, яка виживає на мінімальну зарплату, і для людини з доходом у 100 000 грн, яка може дозволити собі накопичення.
Тобто для когось ці 18% — це вибір між відпочинком і новим гаджетом. А для когось — між їжею і боргами.
Саме тут з’являється ключова відмінність між плоскою та прогресивною логікою оподаткування, де податок змінюється разом із доходом: чим більше заробляєш, тим більшу частку віддаєш.
Як це працює в Україні та Польщі — розбирає авторка нашої нової публікації Ірина Жданова на прикладі зарплати у 9800 грн брутто своєї родички, помічниці виховательки в київському дитячому садку. З цієї оптики стає очевидно, що основним питанням є не «низькі податки», а те, для кого вони низькі. | 1 374 |
| 15 | «Галузь зазнала морального краху зсередини, зберігаючи переважно мовчанку перед обличчям масових вбивств у Газі, що здійснювалися за підтримки Заходу».
Конфліктологія — наука, яка сформувалася у 1990-х роках із метою зрозуміти війни, запобігати масовому насильству та будувати мир після катастроф. Представники цієї галузі брали участь у міжнародних форумах, консультували політиків і працювали над моделями миротворчості, гуманітарних інтервенцій та «переходу до демократії».
▪️ Що ж відбувається з цією дисципліною зараз, коли світ опинився перед обличчям глобальних конфліктів і масових убивств?
▪️ Чому багато дослідників, які роками говорили про права людини, обирають мовчання?
▪️ І зрештою — чи була конфліктологія наукою про мир, чи весь цей час, хай навіть ненавмисно, відтворювала глобальну нерівність в інтересах західної гегемонії?
У своїй статті дослідники конфліктів Вольфрам Лахер та Іван Гішауа намагаються відповісти на ці питання та осмислити, де сьогодні опинилася конфліктологія і куди вона може рухатися далі.
Проте цей текст — не лише про кризу окремої наукової дисципліни, а й про руйнацію всього ліберального світового порядку, який позиціонується носієм миру, гуманізму та прав людини. А також про глухий кут соціальних наук, які часто виявляються нездатними критикувати владу, в межах якої самі були сформовані. | 797 |
| 16 | «Не можна ставити знак рівності, тому що кожна війна, кожен випадок масового насильства — вони різні».
З 2021 року громадська організація «Після тиші» працює з усною історією та досліджує події середини ХХ століття: Другу світову війну, Голокост, примусову працю та радянські післявоєнні репресії.
Сьогодні ми маємо фактично останній шанс зафіксувати свідчення живих очевидців та очевидиць тих подій. Саме тому основна частина роботи команди — це збір усних інтервʼю, родинних архівів і приватних фотографій. У «Після тиші» переконані, що саме ці джерела дозволяють побачити війну не просто як абстрактні пересування армій, а як складний і суперечливий людський досвід, який зазвичай залишається поза великими історичними наративами.
До Дня памʼяті та перемоги над нацизмом ми публікуємо інтерв’ю з Андрієм Усачем, істориком та головою «Після тиші». Ми поговорили про вплив пам’яті про Другу світову війну на сприйняття сучасної російсько-української війни, про важливість роботи з локальною і мікроісторією та про те, які практики меморіалізації є доречними сьогодні.
Також нагадуємо, що на нашому YouTube-каналі ви можете переглянути репортаж про роботу ініціативи «Після тиші» та познайомитися з її командою. | 742 |
| 17 | Восени 2024 року ми опублікували переклад суржиком першої частини робітничого маніфесту Карла Маркса і Фрідріха Енгельса. Ми хотіли як реактуалізувати цей політичний документ, так і помістити його в новий, але всім знайомий контекст — у суржик.
Як ви вже зрозуміли, ми трохи затягнули з перекладом другої частини. Та, як це часто буває, символічні дати чудово підганяють дедлайни. Тож Міжнародний день солідарності трудящих став гарним приводом нарешті зібратися і доробити почате.
У сьогоднішнє свято ми раді представити вам другу частину суржикомовного перекладу «Маніфесту» — старого тексту про нерівність, працю й історію, яку ми разом творимо у боротьбі за визволення.
Вітаємо вас зі святом праці! Частiше забивайте на дедлайни і памʼятайте:
«Вільний розвиток каджого і каждої є условієм вільного розвитку всіх». | 982 |
| 18 | ⛴ Минулого жовтня чергове перехоплення суден флотилії до Сектора Гази ізраїльськими військовими спричинило міжнародний резонанс: серед десятків затриманих активістів та активісток була і Грета Тунберг.
Спроби прорвати морську блокаду та створити гуманітарний коридор для цивільного населення тривають уже понад 15 років. За цей час відбулося не менше десятка подібних місій: їх перехоплювали, блокували, учасників затримували й депортували. Майже жодній флотилії не вдалося фізично дістатися берега — але кожна з них робила видимою саму наявність блокади.
Сьогодні Global Sumud Flotilla готується до нової місії — з більшою кількістю суден і учасників та учасниць. Серед них — двоє з України.
В інтерв’ю для «Спільного» правозахисниця Ніна Потарська та активіст Андрій Мовчан розповідають, чому вони долучилися до цієї ініціативи, як вона влаштована та які ризики на них чатують. Зокрема, ми поговорили про те, чому допомога палестинцям стосується і солідарності з українським народом — солідарності між народами, а не між державами. | 0 |
| 19 | «Об’єднане ніщо» (United Nothing) — картина з Галереї геноциду в Сребрениці, у якій втілено ставлення боснійців до діяльності міжнародних організацій загалом і ООН зокрема під час війни в Боснії та Герцеговині (1992–1995).
Поряд із нею — інші образи: зруйновані міста, черги за базовими речами, крихкість повсякденності, життя між тривогою та очікуванням допомоги. Усі ці сюжети є спробою зафіксувати й осмислити одну з найбільших трагедій XX століття.
Погодьтеся, що ці сюжети знайомі нам — українкам і українцям.
У статті про воєнне боснійське мистецтво журналістка Вероніка Яблонська розмірковує про схожість досвідів українців та боснійців і те, як пережите відбилося в художніх творах. | 0 |
| 20 |  +3✅ Вашій увазі - програма Соцфоруму «Зміцнення захисту прав працівників можливе!» (25.04, Київ, готель «Україна»)
👉 Зареєструватися можна тут:
https://forms.gle/JyURijvXEdRVGKa18
🔥 Відвідайте подію і зарядіться енергією від наших спікерів та спікерок! | 0 |
