Спільне | Commons
الذهاب إلى القناة على Telegram
Ліве українське видання про економіку, політику, історію та культуру Сайт: http://commons.com.ua/uk/ YouTube: https://www.youtube.com/@commonsjournal Підтримуйте нас на Patreon: https://patreon.com/commons_journal
إظهار المزيد1 633
المشتركون
+124 ساعات
-17 أيام
لا توجد بيانات30 أيام
جاري تحميل البيانات...
القنوات المماثلة
سحابة العلامات
الإشارات الواردة والصادرة
---
---
---
---
---
---
جذب المشتركين
سبتمبر '26
سبتمبر '26
+22
في 3 قنوات
أغسطس '26
+63
في 9 قنوات
Get PRO
يوليو '26
+51
في 6 قنوات
Get PRO
يونيو '26
+25
في 5 قنوات
Get PRO
مايو '26
+20
في 4 قنوات
Get PRO
أبريل '26
+39
في 4 قنوات
Get PRO
مارس '26
+44
في 6 قنوات
Get PRO
فبراير '26
+26
في 8 قنوات
Get PRO
يناير '26
+29
في 8 قنوات
Get PRO
ديسمبر '25
+32
في 10 قنوات
Get PRO
نوفمبر '25
+23
في 14 قنوات
Get PRO
أكتوبر '25
+24
في 1 قنوات
Get PRO
سبتمبر '25
+23
في 2 قنوات
Get PRO
أغسطس '25
+24
في 5 قنوات
Get PRO
يوليو '25
+31
في 4 قنوات
Get PRO
يونيو '25
+23
في 3 قنوات
Get PRO
مايو '25
+30
في 5 قنوات
Get PRO
أبريل '25
+31
في 3 قنوات
Get PRO
مارس '25
+20
في 4 قنوات
Get PRO
فبراير '25
+23
في 6 قنوات
Get PRO
يناير '25
+21
في 3 قنوات
Get PRO
ديسمبر '24
+35
في 4 قنوات
Get PRO
نوفمبر '24
+37
في 12 قنوات
Get PRO
أكتوبر '24
+47
في 4 قنوات
Get PRO
سبتمبر '24
+47
في 9 قنوات
Get PRO
أغسطس '24
+28
في 1 قنوات
Get PRO
يوليو '24
+35
في 9 قنوات
Get PRO
يونيو '24
+39
في 7 قنوات
Get PRO
مايو '24
+31
في 14 قنوات
Get PRO
أبريل '24
+44
في 12 قنوات
Get PRO
مارس '24
+50
في 12 قنوات
Get PRO
فبراير '24
+41
في 8 قنوات
Get PRO
يناير '24
+102
في 20 قنوات
Get PRO
ديسمبر '23
+37
في 14 قنوات
Get PRO
نوفمبر '23
+40
في 5 قنوات
Get PRO
أكتوبر '23
+61
في 13 قنوات
Get PRO
سبتمبر '23
+49
في 0 قنوات
Get PRO
أغسطس '23
+32
في 0 قنوات
Get PRO
يوليو '23
+56
في 0 قنوات
Get PRO
يونيو '23
+34
في 0 قنوات
Get PRO
مايو '23
+52
في 0 قنوات
Get PRO
أبريل '23
+29
في 0 قنوات
Get PRO
مارس '23
+29
في 0 قنوات
Get PRO
فبراير '23
+26
في 0 قنوات
Get PRO
يناير '23
+24
في 0 قنوات
Get PRO
ديسمبر '22
+36
في 0 قنوات
Get PRO
نوفمبر '22
+56
في 0 قنوات
Get PRO
أكتوبر '22
+32
في 0 قنوات
Get PRO
سبتمبر '22
+36
في 0 قنوات
Get PRO
أغسطس '22
+35
في 0 قنوات
Get PRO
يوليو '22
+49
في 0 قنوات
Get PRO
يونيو '22
+36
في 0 قنوات
Get PRO
مايو '22
+32
في 0 قنوات
Get PRO
أبريل '22
+23
في 0 قنوات
Get PRO
مارس '22
+68
في 0 قنوات
Get PRO
فبراير '22
+17
في 0 قنوات
Get PRO
يناير '22
+22
في 0 قنوات
Get PRO
ديسمبر '21
+31
في 0 قنوات
Get PRO
نوفمبر '21
+29
في 0 قنوات
Get PRO
أكتوبر '21
+15
في 0 قنوات
Get PRO
سبتمبر '21
+33
في 0 قنوات
Get PRO
أغسطس '21
+15
في 0 قنوات
Get PRO
يوليو '21
+17
في 0 قنوات
Get PRO
يونيو '21
+30
في 0 قنوات
Get PRO
مايو '21
+31
في 0 قنوات
Get PRO
أبريل '21
+23
في 0 قنوات
Get PRO
مارس '21
+44
في 0 قنوات
Get PRO
فبراير '21
+10
في 0 قنوات
Get PRO
يناير '21
+59
في 0 قنوات
Get PRO
ديسمبر '20
+633
في 0 قنوات
| التاريخ | نمو المشتركين | الإشارات | القنوات | |
| 22 سبتمبر | +1 | |||
| 21 سبتمبر | +3 | |||
| 20 سبتمبر | 0 | |||
| 19 سبتمبر | +2 | |||
| 18 سبتمبر | 0 | |||
| 17 سبتمبر | +1 | |||
| 16 سبتمبر | 0 | |||
| 15 سبتمبر | 0 | |||
| 14 سبتمبر | 0 | |||
| 13 سبتمبر | +3 | |||
| 12 سبتمبر | 0 | |||
| 11 سبتمبر | 0 | |||
| 10 سبتمبر | +1 | |||
| 09 سبتمبر | 0 | |||
| 08 سبتمبر | +1 | |||
| 07 سبتمبر | +1 | |||
| 06 سبتمبر | +3 | |||
| 05 سبتمبر | +2 | |||
| 04 سبتمبر | +1 | |||
| 03 سبتمبر | +2 | |||
| 02 سبتمبر | 0 | |||
| 01 سبتمبر | +1 |
منشورات القناة
Антропологія шелтеру: як міжнародні НГО змінюють українське село (і що буде далі?)
Міжнародні гуманітарні проєкти зазвичай сприймають як безумовно корисні, але на практиці у цій галузі виникає чимало складних суперечностей: хто визначає потреби людей, за якою логікою вибудовується підтримка і що залишається після завершення фінансування.
🚪 Запрошуємо поміркувати над цими питаннями на відкритій дискусії «Антропологія шелтеру: як міжнародні НГО змінюють українське село (і що буде далі?)» із Анастасією Рябчук — соціологинею, дослідницею та редакторкою журналу «Спільне».
🏡 Лекторка розповість про своє дослідження шелтеру для внутрішньо переміщених людей віком 60+, створеного міжнародною гуманітарною організацією в невеликому селі центральної України, — та про те, як його поява вплинула на місцеву інфраструктуру й повсякденні зв’язки між мешканцями села.
На цьому кейсі під час дискусії ми подивимося, як великі гуманітарні моделі працюють у конкретному локальному середовищі. А також торкнемося ширших питань антропології гуманітаризму, діяльності міжнародних НГО та майбутнього інституційної опіки після завершення донорських програм.
📅 23 вересня
⏰ 18:00
📍 Київ — точне місце повідомимо після реєстрації
🎟 Вхід вільний
Реєструйтеся за посиланням і приходьте говорити про те, як працює гуманітарна допомога поза мовою грантових заявок і красивих фотозвітів.
| 2 | 📓 Шукаємо авторок і авторів для нового друкованого випуску «Спільного»!
Новий паперовий журнал буде присвячено історії української лівої діаспори: емігрантському досвіду соціалістів і соціалісток, їхній діяльності за кордоном, взаєминам із міжнародною лівицею, участі у профспілках, партіях та громадських організаціях.
✍🏼 Чекаємо ваших пропозицій щодо аналітичних статей, інтерв’ю, рецензій та фоторепортажів до 1 жовтня на editor@commons.com.ua. Готові матеріали прийматимемо до 15 січня.
За опубліковані матеріали передбачені гонорари. Деталі — за посиланням 👇
Сподіваємося на вашу участь — і з нетерпінням чекаємо на повернення друкованого «Спільного» 💛🖤 | 462 |
| 3 | 🐾 Серед численних історій війни медіа часто розповідають про постраждалих і покинутих тварин. Водночас це історії і про людей — тих, хто відмовляється від евакуації без своїх улюбленців, а також про волонтерів, які ризикують життям задля порятунку чотирилапих.
🚐 Щомісяця команда UAnimals вивозить із небезпечних територій приблизно 200–250 тварин. Переважно це коти й собаки, але трапляються й коні, корови, свині, а подекуди навіть леви, жирафи та страуси. Команда також підтримує притулки, куди потрапляють евакуйовані тварини: привозить корм і ліки, допомагає облаштовувати вольєри.
⚠️ Такі поїздки відбуваються в умовах постійного ризику. Тож разом із клітками й переносками евакуаційники беруть із собою бронежилети, турнікети та РЕБи. Одну з машин UAnimals уже знищив російський FPV-дрон. На щастя, команда встигла вибігти з неї разом із двома собаками.
Взимку польська журналістка Магдалена Моравік долучилася до чергової місії із евакуації 60 котів і 13 собак із прифронтового селища Комишуваха на Запоріжжі.
Читайте в її репортажі про те, як відбувається евакуація тварин, що мотивує людей займатися цією роботою, з якими ризиками вони стикаються і чому навіть ретельно спланована місія може будь-якої миті піти зовсім не за планом. | 1 204 |
| 4 | «Українські більшовики більше ніколи не наважувалися настільки відкрито та рішуче кидати виклик центральному керівництву партійними справами».
На початку 1920-х більшовицька влада в Україні була ще далекою від тієї тоталітарної системи, якою вона стане пізніше. Партійні організації залишалися розрізненими, місцеві лідери пропонували власні бачення розвитку радянської держави та відкрито виступали проти рішень московського центру.
✊ Одним із найцікавіших прикладів такої лівої опозиції були «демократичні централісти», або децисти. Вони вимагали більшої самостійності місцевих рад і наполягали на безпосередній участі робітників в управлінні підприємствами. А на IV конференції КП(б)У в Харкові саме їм вдалося перемогти в ключовому голосуванні щодо економічної перебудови російське керівництво, яке на з’їзді представляв Сталін.
І хоча ЦК розпустили вже наступного дня, це стало вершиною успіху фракції децистів і загалом лівої опозиції серед більшовиків.
🔎 З усім тим, навколо IV конференції точиться чимало суперечок, а роль децистів в Україні ніколи не аналізували систематично. Водночас їхня історія дозволяє побачити ранню радянську Україну не як пасивну периферію, а як простір реальних політичних конфліктів і боротьби за владу знизу.
📖 Саме тому радимо прочитати статтю про цей маловідомий епізод ранньої радянської історії України. | 841 |
| 5 | Румеї та уруми — дві групи надазовських греків, предків яких наприкінці XVIII століття переселили з Криму на узбережжя Азовського моря. Тут вони заснували десятки поселень, зокрема дали початок місту Маріуполь.
З розгортанням російсько-української війни дедалі більше громад надазовських греків опиняються під російською окупацією.
Декларуючи себе «дружньою домівкою» для різних народів, Росія активно проводить у Надазов’ї фестивалі, концерти, лекції та інші заходи, присвячені грецькій культурі. Водночас у цій політиці помітне місце займають наративи про близькість греків і росіян, а Росію представляють як «велику батьківщину» та захисницю національних меншин. Натомість румейська й урумська мови майже не отримують системної підтримки, а окремішність цих спільнот дедалі більше розчиняється у ширшій грецькій ідентичності.
Читайте в новій статті про те, як на прикладі надазовських греків проявляє себе модель російської політики щодо національних меншин — і як публічна підтримка культурного різноманіття поєднується з асиміляційними тенденціями. | 757 |
| 6 | Навіщо потрібна вища освіта? 🤷🏻
Це питання рано чи пізно постає перед усіма, хто 1 вересня повертається до навчання, а тим паче — перед тими, хто вже отримав диплом і вийшов на ринок праці.
Підлаштовуючись під вимоги ринку та бюрократичну логіку ефективності, сучасний університет дедалі більше орієнтується на вимірюваний результат: знання потрібно виробляти й оцінювати, а викладання — контролювати за визначеними показниками.
❓ Та чи може ефективність відповісти на питання про цінність і зміст освіти?
❓ Чи має викладач передавати студентові готову істину?
❓ Чи може радикалізація навчальних програм змінити сам університет, якщо його логіка здатна привласнити й поставити собі на службу навіть критичне знання?
❓ Якими можуть бути освітні взаємини, у яких ніхто не має останнього слова, а діалог не мусить завершуватися остаточною згодою?
Над цими питаннями розмірковує канадський теоретик культури Білл Рідінґс у книжці «Університет у руїнах». До Дня знань публікуємо переклад розділу «Сцена викладання» з цієї книжки.
А всіх, хто сьогодні навчається та навчає, вітаємо з Днем знань! Бажаємо не втрачати здатності мислити, слухати інших і залишатися відповідальними одне перед одним. | 1 675 |
| 7 | 🚇 🎫 Ви вже змирилися з проїздом за 30 гривень чи все ще сподіваєтеся на повернення старого тарифу?
Цього літа вартість проїзду в київському громадському транспорті зросла майже в чотири рази. У КМДА називають це «вимушеним і компромісним рішенням», пояснюючи, що збереження тарифу у 8 гривень вимагало б суттєвого збільшення дотацій транспортним підприємствам із міського бюджету.
Та чи справедливо змушувати людей витрачати значну частину заробітку чи стипендії лише на те, щоб дістатися до роботи чи навчання?
Проти підвищення тарифів уже кілька місяців тривають протести, що об’єднали профспілки, ліві організації, транспортних і екологічних активістів, а також звичайних містян. Так розпочалася одна з небагатьох помітних соціально орієнтованих протестних кампаній в Україні за останні роки.
❓ Як цей спротив організували та які альтернативи пропонують його учасники?
❓ Чого їм вдалося досягти?
❓ Чи можливе повернення тарифу у 8 гривень?
❓ І насамкінець — як привертати увагу до соціально важливих питань в умовах війни?
Читайте в нашій новій статті про перебіг київського руху за справедливий транспорт, його здобутки та уроки. | 1 572 |
| 8 | «У мене було відчуття, що я не маю жодного права говорити за досвід іншого, настільки він мені недоступний».
Наблизитися до досвіду іншого з позиції любові та співчуття намагається художниця й режисерка Дана Кавеліна у своєму новому анімаційному фільмі «Сіра земля».
У стрічці переплітаються три історії — людини, тварини й землі. Військовий губиться без зв’язку в сірій зоні. Корова, яка все життя була частиною індустріального виробництва, після аварії вперше опиняється у відкритому полі. А земля, виснажена війною, монокультурами й пестицидами перетворюється з декорації для їхніх історій на ще одного персонажа.
❓ Чому саме ці образи опинилися поруч у стрічці?
❓ Що Дана говорить через них про вразливість, експлуатацію та взаємозалежність усього живого?
❓ І чому для цієї рефлексії вона обрала саме анімацію?
Дізнавайтеся про це в новому випуску проєкту репортажів «Ось бачиш!», команда якого побувала на зйомках «Сірої землі» у Львові та поговорила з Даною й людьми, які працювали над фільмом. | 1 478 |
| 9 | «У мене було відчуття, що я не маю жодного права говорити за досвід іншого, настільки він мені недоступний».
Наблизитися до досвіду іншого з позиції любові та співчуття намагається художниця й режисерка Дана Кавеліна у своєму новому анімаційному фільмі «Сіра земля».
У стрічці переплітаються три історії — людини, тварини й землі. Військовий губиться без зв’язку в сірій зоні. Корова, яка все життя була частиною індустріального виробництва, після аварії вперше опиняється у відкритому полі. А земля, виснажена війною, монокультурами й пестицидами перетворюється з декорації для їхніх історій на ще одного персонажа.
❓ Чому саме ці образи опинилися поруч у стрічці?
❓ Що Дана говорить через них про вразливість, експлуатацію та взаємозалежність усього живого?
❓ І чому для цієї рефлексії вона обрала саме анімацію?
Дізнавайтеся про це в новому випуску проєкту репортажів «Ось бачиш!», команда якого побувала на зйомках «Сірої землі» у Львові та поговорила з Даною й людьми, які працювали над фільмом. | 15 |
| 10 | «Земля має не тільки поверхню, а ще й глибину».
🚪 Восени 2025 року відкрилася шоста Київська бієнале, чимало виставок якої цього разу неможливо побачити в Україні. Через повномасштабну війну подія вже вдруге проходить у розосередженому форматі — переважно в різних містах Європи.
Цього літа проєкт продовжився в Берліні главою «Птах, що не може приземлитися», присвяченою досвідам війни, імперського насильства, міграції та втрати.
🎬 Серед представлених там робіт — анімаційний фільм «Сіра земля» української художниці та режисерки Дани Кавеліної, знятий на замовлення Музею сучасного мистецтва у Варшаві, Центру візуальної культури та RIBBON International для Київської бієнале.
Над стрічкою у Львові працювала невелика команда. Поєднуючи стоп-моушн, живу зйомку та перекладну анімацію, фільм досліджує крихкість життя, взаємозв’язок людиней, тварин і землі, а також те, як війна й інші форми насильства впливають на все живе.
Щоб розповісти українським глядачам про «Сіру землю» та процес її створення, команда «Ось бачиш» вирушила до Львова й кілька днів провела разом із Даною на зйомках фільму.
👀 Ділимося тизером репортажу, повну версію якого опублікуємо вже цього тижня. | 797 |
| 11 | Сьогодні минає рік від дня загибелі під час виконання бойового завдання анархіста, рисувальника й нашого товариша Давида Чичкана.
Досі важко повірити й осягнути, що більше не доведеться прийти на виставку його нових робіт чи випадково зустріти Давида на одній із лівих акцій. Проте для нас він назавжди залишиться важливим орієнтиром — взірцем відданості ідеям рівності, свободи й солідарності.
Цього дня друзі, подруги та товариші згадують Давида у зворушливих дописах, розповідаючи про те, як сильно його бракує. Ми також хочемо долучитися до цих спогадів і запрошуємо переглянути фільм, присвячений Давиду. Для тих, хто не встиг познайомитися з ним особисто, ці кадри дозволять дізнатися більше про Давида, почути про його переконання, мистецтво і політичні візії з перших уст. | 1 005 |
| 12 | Як один із найвпливовіших італійських марксистських філософів опинився в партії Сільвіо Берлусконі? 🤯
Лючіо Коллєтті — італійський філософ і політик, найбільш відомий своїм доробком, який став джерелом натхнення для революційних 1960-х років, і в якому автор намагався обґрунтувати марксизм як строгу науку. Та, можливо, найбільш химерним епізодом у інтелектуальній біографії Коллєтті є його відмова від марксизму та перехід на позиції неолібералізму.
У 1964 році Коллєтті вийшов із компартії, а вже у 1996–2001 роках став депутатом італійського парламенту від правої партії Берлусконі «Вперед, Італіє».
▪️ Чи можна якось пояснити такий радикальний інтелектуальний поворот?
▪️ Як шлях Коллєтті відображає ширшу історію повоєнної Італії — від масової робітничої боротьби до кризи комуністичного руху й наступу неолібералізму?
▪️ І чи справді марксизм — це лише «романтична конструкція»?
Читайте про це в статті професора політичної філософії Джорджо Чезарале. | 859 |
| 13 |  У 2023 році наша товаришка та колишня випускова редакторка Альона Ляшева долучилася до війська. Відтоді вона служить на найгарячіших напрямках.
Нещодавно під час виконання бойового завдання Альона потрапила під ворожий обстріл. На щастя, вона не постраждала, проте втратила все своє майно, зокрема засоби індивідуального захисту та інше необхідне спорядження.
Її подруга Галина Герасим відкрила збір на анатомічний бронекостюм «Брута Люта» та шолом.
Долучитися до збору можна за посиланням:
🔗 https://send.monobank.ua/jar/w5J2mJWqj
Якщо вдасться зібрати більше, кошти підуть на придбання іншого необхідного спорядження.
А серед тих, хто задонатить від 500 гривень, Галина розіграє два турнікети «СІЧ» із лімітованої серії.
Підтримайте Альону донатом і поширенням цього допису 🫶🏽 | 4 587 |
| 14 | «У мене є відчуття, що коли я повернуся в Україну, то просто не матиму права говорити, що потрібно робити після перемоги».
Держава, яка захищається від агресії, змушена мобілізувати колосальні ресурси — економіку, інфраструктуру, працю, а передусім людей, без яких неможлива боєздатна армія. Однак за цією потребою стоять конкретні громадяни, від яких вимагають ризикувати власним тілом, здоров’ям і життям.
Від початку повномасштабного вторгнення медіа регулярно поширюють історії чоловіків, які намагаються потайки перетнути кордон, уникаючи військової служби.
▪️ Що спонукає їх до такого рішення та як вони пояснюють свій вибір самим собі?
▪️ Яке у них ставлення до військових і співвітчизників в Україні?
▪️ Чому для багатьох виїзд став не розв’язанням проблеми, а початком нової невизначеності?
Відповіді на ці питання шукайте в дослідженні данської політологині Софі Роуз. | 1 173 |
| 15 | Яким має бути простір пам’яті та вшанування загиблих українських військових?
15 березня 2024 року Кабмін визначив близько 260 гектарів Мархалівського лісу місцем будівництва Національного військового меморіального кладовища.
Це рішення одразу викликало спротив місцевих жителів. Вони виходили на протести і наголошували, що обрана теориторія має природоохоронний статус, а реалізація проєкту може завдати шкоди екосистемі та забруднити ґрунтові води. Згодом до екологічних застережень додалися питання щодо непрозорості обговорень проєкту та фактичного ігнорування позиції громади.
Суперечка перейшла до судів і триває досі, хоча на кладовищі вже регулярно відбуваються поховання.
До дискусії навколо Національного військового меморіального кладовища долучилися режисерка Кароліна Ускакович і редакторка «Спільного» Юлія Кіщук. У статті для Mistosite вони аналізують суперечливий вибір території, наслідки для її екосистеми, а також наявні принципи стандартизації військових некрополів, що нерідко витісняють особисті історії загиблих.
📖 Чи можуть місця пам’яті бути водночас демократичними, уважними до довкілля та відкритими до різних форм пам’ятування? Читайте за посиланням. | 1 070 |
| 16 | «8 гривень за проїзд — сьогодні це нонсенс».
Можливо, це цілком свідома громадянська позиція — але лише для країни, де мінімальна зарплата перевищує 200 євро. Якщо ж повернутися до наших реалій і привʼязати тариф до мінімальної заробітної плати, то нинішня ціна є цілком обґрунтованою. Це 5% від мінімального доходу на локальний транспорт в місяць (близько 380 грн за проїзний) або ж 0,01% за разову поїздку за умови придбання проїзного (близько 7,5 грн).
Те, що ми можемо дозволити собі поїздку, означає лише те, що ми можемо собі дозволити поїздку, — нічого більше. Натомість наша участь потрібна не для визначення цифри ціни за проїзд, а для виробництва соціальної захищеності. Немає аполітичного шляху до соціальної справедливості.
Цього четверга о 15:00 відбудеться засідання Громадської ради при КМДА за участі мера та представників протесту, який розпочався у вівторок. Питання транспортної політики має вийти за межі соціальних мереж та кабінетів.
Тому збираємося завтра о 15:00 під вікнами КМДА, саме коли розпочнеться засідання, а о 18:00 розпочнемо обговорення його перебігу. Використаємо площу перед мерією за її прямим призначенням — як наш спільний громадський простір.
А в очікування завтрашнього дня, пропонуємо перечитати статтю Девіда Гарві «Право на місто», яка була опублікована у випуску журналу «Спільне» — «Трансформації міського простору». | 1 398 |
| 17 | Польсько-українські відносини переживають одну з найглибших криз за останні роки після різкої реакції Польщі на присвоєння одному з підрозділів ССО ЗСУ найменування «імені героїв УПА». В Україні цю реакцію часто пояснюють передвиборчими маніпуляціями польських праворадикальних сил. Водночас такий погляд ігнорує жертв Волинської різанини та їхніх нащадків.
Сьогодні, у польський Національний день пам’яті жертв Волинської різанини, ми публікуємо інтерв’ю з польською історикинею Елою Квєчінською — дослідницею, чия родинна історія пов’язана з Волинню і яка водночас послідовно підтримує Україну.
«Вважаю, що якщо це моя спадщина, то я маю ставитися до неї критично», — говорить Квєчінська.
👉 Читайте повне інтерв’ю про те, чому розмова про Волинь має починатися з голосів жертв, а не з націоналістичних міфів. | 1 000 |
| 18 | 📑 178 випадків тиску на активісток і правозахисників в Україні зафіксував Центр прав людини ZMINA у 2025 році.
Серед основних загроз — обстріли офісів громадських організацій, атаки на журналістів, убивства й замахи, обшуки, стеження, погрози, судові позови, кібератаки та кампанії дискредитації.
Хоча більшість із них пов’язані з російською агресією, ZMINA фіксує і внутрішній тиск на громадянське суспільство — на антикорупційні, екологічні та ЛГБТІК+ ініціативи, — з боку державних органів, правоохоронців, місцевої влади, бізнесу та ультраправих організацій.
Наприклад, у матеріалі згадується Олена Мудра — журналістка-розслідувачка, яка документувала порушення під час будівництва вітропарків. Після виходу матеріалів проти неї подали судові позови з вимогами компенсації, оприлюднили її персональні дані та поширили фейкові звинувачення у «підриві енергетичної незалежності» України й роботі на Росію.
Звісно, моніторинг не охоплює всіх форм тиску на активісток і активістів — зокрема через те, що неминуче залежить від готовності людей звертатися по допомогу й говорити про пережите. Зокрема, у звіті майже не висвітлені низові соціальні ініціативи: їхня боротьба проти урізання трудових прав, звільнень, низьких зарплат чи погіршення умов праці. Усі ці проблеми давно перестали сприйматися активістками як щось екстраординарне.
Натомість звіт ZMINA презентує десятки кейсів, повʼязаних з нападами чи утисками з боку ультраправих організацій. Показовими є й реакції правоохоронців на свавілля консервативних радикалів, зокрема в інцидентах повʼязаних з ЛГБТІК+ та студентськими активістками.
❓Детальніше про це читайте в статті на основі дослідження центру ZMINA. | 2 995 |
| 19 | 📚 Сучасна історична наука визначає початком формування націй кінець XVIII століття.
Утім, чимало істориків і далі шукають нації в античності, середньовічних королівствах і там, де люди ніколи не мислили себе в національних категоріях 🦖
Проєктуючи сучасне розуміння нації на далеке минуле, вони залишають поза увагою класові відносини, імперії, релігійні та локальні спільноти. Внаслідок чого історія починає виглядати як безперервний шлях до сучасної національної держави, хоча насправді була значно складнішою й суперечливішою.
«Оскільки такі дослідження „створюють ту саму реальність, яку нібито лише описують“, вони спотворюють знання про минуле і мають бути відкинуті як хибний спосіб його репрезентації».
👇 Читайте, як працює дослідницький підхід методологічного націоналізму в історії, на яких практиках він ґрунтується та чому вони спотворюють наше уявлення про минуле, а зрештою — і про сучасність. | 964 |
| 20 | Чи має Україна радянську історію? 🤷🏻
Після розпаду СРСР у багатьох історичних наративах радянська епоха зображується як завершений, віддалений або навіть екзотичний світ. Водночас Україну зазвичай розглядають або як жертву імперського панування, або як простір національного відродження.
Та чи не губиться в такій оптиці власне радянський досвід України? І чому ми так вперто від нього відмовляємося?
Про важливість цього питання нагадують не лише архіви, а й матеріальна реальність довкола: електростанції, дамби, заводи та інфраструктура, яка попри десятиліття приватизації, занепаду та війни досі підтримує життя цілих регіонів. А ще — інтелектуальні традиції, міжнародні зв’язки та соціальний світ, що формув життя людей і продовжує впливати на сучасність.
Повернути цей вимір українського минулого в поле зору пропонує історик Володимир Рижковський. У своєму есеї він запрошує до публічної дискусії в межах «Спільного» про те, чи не є радянська Україна необхідною ланкою для осмислення історії ХХ століття та суперечностей нашого сьогодення. Заохочуємо вас продовжити цю розмову, надіславши свої роздуми за посиланням. | 1 033 |
