перцепція
Open in Telegram
подих сучасного мистецтва Instagram: https://www.instagram.com/per.ceptia?igsh=bzM4ZWhqZGVpYTY3 опублікуватися: @perceptia_bot співпраця/питання/: @sleepless_dreamer поезія: @dannookka / @phantom_constellation візуальне: @ViolaDemura @pleasedonttextme
Show more1 004
Subscribers
+124 hours
-27 days
+230 days
Data loading in progress...
Attracting Subscribers
July '26
July '26
+13
in 1 channels
June '26
+7
in 1 channels
Get PRO
May '26
+22
in 3 channels
Get PRO
April '26
+31
in 6 channels
Get PRO
March '26
+5
in 2 channels
Get PRO
February '26
+28
in 7 channels
Get PRO
January '26
+26
in 6 channels
Get PRO
December '25
+13
in 3 channels
Get PRO
November '25
+103
in 7 channels
Get PRO
October '25
+46
in 6 channels
Get PRO
September '25
+19
in 4 channels
Get PRO
August '25
+22
in 2 channels
Get PRO
July '25
+11
in 4 channels
Get PRO
June '25
+20
in 6 channels
Get PRO
May '25
+56
in 7 channels
Get PRO
April '25
+141
in 7 channels
Get PRO
March '25
+329
in 11 channels
Get PRO
February '25
+316
in 9 channels
Get PRO
January '250
in 5 channels
Get PRO
December '24
+197
in 6 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 25 July | 0 | |||
| 24 July | +1 | |||
| 23 July | 0 | |||
| 22 July | 0 | |||
| 21 July | 0 | |||
| 20 July | 0 | |||
| 19 July | 0 | |||
| 18 July | +1 | |||
| 17 July | 0 | |||
| 16 July | 0 | |||
| 15 July | 0 | |||
| 14 July | 0 | |||
| 13 July | +2 | |||
| 12 July | 0 | |||
| 11 July | +6 | |||
| 10 July | 0 | |||
| 09 July | 0 | |||
| 08 July | +1 | |||
| 07 July | +1 | |||
| 06 July | +1 | |||
| 05 July | 0 | |||
| 04 July | 0 | |||
| 03 July | 0 | |||
| 02 July | 0 | |||
| 01 July | 0 |
Channel Posts
+1
«Титан» (2026)
Андрій Луцик
Папір, суха пастель, лак
90 × 64 см
Не оформлена
200 €
#продаж #образотворче #АндрійЛуцик
задонатити на розвиток проєкту
| 2 |  +4ВИПУСК ПРОВУЛКУ ГРАФОМАНІЇ №4 — Який він?
Наш випуск немає заданої теми. Але він про те, ким став «Провулок» за весь цей час і як він прогресував за останні 8 місяців.
Химерні ілюстрації переплітаються з поезією та прозою, створюючи цілісний простір, який не опишеш ніяк, окрім як «химерний» чи «чудернацький».
Всередині можна знайти роботи таких авторів та авторок, як Єва Верле, Алеф, Остап Кудлатий, СД та десятків інших авторів, а атмосферу випуску формують такі ж нішеві ілюстратори, як:
#Gorkhhrebetguyt (Еріка Сабатина);
#Юро_Кам;
#Кагтава_Клиса;
#Олекса_Ґудзик;
#С_Буковицькі.
🗽 Передзамовлення триває до 1 серпня (включно)
Після цього журнал вирушить у друк, а кількість примірників буде обмеженою та за ціною 300грн замість 250грн (225 при замовленні від двох екземплярів)
Якщо давно хотіли познайомитися з «Провулком» — це, мабуть, найкращий момент
🗽 ПЕРЕДЗАМОВИТИ ВИПУСК
🫘 Ознайомитись з авторами
#випуск | 147 |
| 3 | гливовий шлях як слизиста водія медеваку
ти вслухаєшся в неї– гидуєш нею
але
продовжуєш
?вдивлятись?
.....про що він говорить?...
намагаєшся переварити
але не розумієш
не можеш осягнути
всього ЙОГО
переводиш око на руки
продовжуєш слухати їх
знову на рот
і на руки:
вологий і сухі
як вістря останніх днів
НЕ РОЗУМІЄШ ЇХ
скільки ще треба крови тобі
проростає по тобі міцелій
але ніхто ним не буде
ситий
і ніхто тобі не відповість
живий ти
чи мертвий
(бо ніхто не вміє грати цю гру)
тільки водій катафалку
(скільки ж йому ще треба крови?)
поплаче про дітей
що чекають його з нічної..
розповість про шлюху
за всі гроші світу
яку гатив минулого року
і ніяк не забуде
її
і сказав:
буде весна
і була весна
каже
поїду завтра до жінки
дай бо... вивезти
а що залишається думати
вернись на цей гливовий шлях
збери витеклу кров мою
і мозок
з груд всеплодющого ґрунту
а
потім
їдь собі
куди хочеш
Ян Гуцул
#поезія #ЯнГуцул
задонатити на розвиток проєкту | 270 |
| 4 |  +1З серії «Вони»
Глафіра Кречет
Акварель, бавовняна тканина
20 × 26 см
#образотворче #ГлафіраКречет
задонатити на розвиток проєкту | 267 |
| 5 | замало бачити добре і зле —
повинне бути дерево пізнання
чогось іншого
на ньому немає плоду
і листя падає щойно
звільниться з бруньки
йому між гілок оселилась вивільга —
часом кричить а часом співає;
зрідка сюди приходить мандрована стежка
та завжди минає повз
для багатьох людей тут є місце
а досі не видно нікого
Дарина Чупат
#поезія #ДаринаЧупат
задонатити на розвиток проєкту | 285 |
| 6 | Осінь з Мораван
Чому не пішли додому, чому лишились лежати там,
у літній садибі, зведеній з дозволу цісаря
в любовному вигляді морської зірки.
Багато думав про це:
чому впечаталися цілим тілом у глину,
саме як відходила костриця
і блакитний часник. Який це мало сенс,
де була солодкість того починання,
і хто в мармуровому лісі заграв їм на цимбалах.
Чи просто знали, що до кохання ходити –
як на війну, і ніхто нам не обіцяє,
що повернемося. І якщо так, – чи цілими.
Ян Скацел
Юлія Свириденко —
у перекладі з чеської
#переклад #ЯнСкацел #ЮліяСвириденко
задонатити на розвиток проєкту | 264 |
| 7 | поспішав
аж стежка зібгалась
півкроку як півкрику
однаково
додому не доведуть
на тому майдані я малим
витанцьовував польку…
Олександр Єлисеїв
#поезія #ОлександрЄлисеїв
задонатити на розвиток проєкту | 285 |
| 8 | коли так прекрасно
мертві лежать
склавши погідно свій дзьоб
у трикутник
заледве його відкривши
двоє кохаються під платаном
розводячи сóнмище
равликового слизу
розбитий панцир з
домішками дощу та землі
усе це
коїлось просто неба
Бог не зважав
тут ніхто нікого не любить
так дерева казали
щойно вони зізнáються
подружка-смерть
услід наче вовк
а я — думала — доля.
Богдана Коваленко
#поезія #БогданаКоваленко
задонатити на розвиток проєкту | 361 |
| 9 |  «Dark dark times» (2026)
Yamakasir
Опис твору:
«Це замальовка внутрішньої втоми, де темрява не зовні, а всередині. Персонаж ніби застряг у моменті, коли світ уже змінився, а він ще ні».
Цифрова графіка
210 × 297 мм
задонатити на розвиток проєкту
#образотворче #Yamakasir | 402 |
| 10 |  «Двірниця» з серії «Картонні жінки» (2026)
Ксенія Клименко
Опис твору:
«Спроба написати жіночі образи, які є представниками певних групок населення, про яких, мені здається, мало згадок в культурі, але самих по собі їх багато.
А картонні вони, тому що мені хочеться трансформувати їх в щось суміжне між образами з плакатів та картонними ростовими фігурами.
Цю двірницю я побачила з вікна маршрутки та мені дуже сподобалося як вона виглядає.
Це був як раз той момент коли випало дуже багато снігу, а в інтернеті всі писали про те, як погано почищені тротуари».
Картон, олія, акрил
130 × 60 см
задонатити на розвиток проєкту
#образотворче #КсеніяКлименко | 411 |
| 11 | Пам'ятаю, як я себе берегла малою
Якби зі мною трапилася біда
Мій дідо плакав би так нестерпно
Як в день, коли в лікарні померла баба
Але ж мій дідо уже полетів за нею
Тому я давно не боюся війни і смерті
Коли снаряд вбиває сусідську дівчинку
Я сперечаюся з небом, де всі вони
Кажу, подивись, це ж в мене немає діда
І навіть мій дід погодився би зі мною:
Так, краще б тебе, бо в тебе немає діда
А її, подивися, сидить і сидить над нею
Він навіть не може плакати так нестерпно
Насправді і я би також - не зміг
Вікторія Амеліна
#поезія #ВікторіяАмеліна
задонатити на розвиток проєкту | 354 |
| 12 |  +1Третя річниця минає відколи не стало Вікторії Амеліної — письменниці, поетки, громадської діячки, волонтерки, матері.. що загинула від травм, отриманих під час ракетного удару по Краматорську.
«Жодна швидка не приїде за вами, і жоден дзвін ніколи не буде по вас дзвонити - кажуть, така віра творить дива, принаймні у цьому мене запевняв не один знайомий оптиміст: головне в житті - не думати про погане. Думки ж матеріалізуються... Принаймні ви будете щасливі, аж до останнього. І це ваше щастя важить так багато, у ньому стільки добра для світу, що решта вже - не має значення. Якщо можете, будьте щасливими, прошу вас».
фото справа: Тетяни Терен | 367 |
| 13 |  +1«Свідоме — несвідоме» (2025)
Марія Молчанова
Диптих
Папір, акрил
#образотворче #МаріяМолчанова #диптих
задонатити на розвиток проєкту | 362 |
| 14 | он чоловік, наче ластівка, випурхнув із піднебіння земного,
виколисує серпиком пружне крило — прокидається день.
за оранжеве денце заходить огниста кайма —
говори своїм голосом у леткій синкопічній напрузі:
твої переливи ловлю —
напівпташе звучання з кутка ворухкого осердя,
і коли ти на вíддалі дня і листа, —
все одно тебе чую.
чоловік, наче ластівка, що промайнула над смертю,
і тепер носить в оці порíвну і срібла, і зелені.
павутинко вертання, а чи я торкну його серце?
Ада Єлагіна
#поезія #АдаЄлагіна
задонатити на розвиток проєкту | 378 |
| 15 |  +1«Мати» (2026)
Андрій Луцик
Папір, суха пастель, лак
90 × 60 см
Не оформлена
200 €
#продаж #образотворче #АндрійЛуцик
задонатити на розвиток проєкту | 421 |
| 16 | . | 1 |
| 17 | Сміливість для цього
Брехав я: казав, що немає там мертвого.
В цей пізній час ніхто не гратиме на скрипку.
І був нажаханий, порожній –
як сад узимку.
І був там. Цілком там був.
Тим нерухомим твором тиші ми це знали.
Добились: схилом розіпʼяли ліс –
і воду закаменували.
Ян Скацел
переклад з чеської —
Юлія Свириденко
#поезія #переклади #ЮліяСвириденко
задонатити на розвиток проєкту | 499 |
| 18 | сон (той що трава)
пух тіла як прокидатися
увесь пробирає током аж
сироти (богові діти) ходять
свої хороводи безпамʼяти
ще донедавна ця земля
зуби б льодом пробирала
як вгризтися в неї
як звісно трапляється у
кожного блуканця на
чотирьох собачих лапах з хвостом.
промовив: холодно
і гарчиш хмарою з-між зубів
чи то аби для мʼяса
а чи не для нього виросли:
з голоду й землі їстимеш
де поснулі комашині діти
у колисках вбачають:
росте трава
а у дитини (людського дитяти)
з нею шкіра одна
то й нехай:
собака колиски не знає
а й нащо йому
прокинувся:
пагорб коло підстанції
і матрац поплямований іржею
між двох сосен засипаних сонцем
(інші в тіні)
між стовбурів залізна арматура
аби підтягуватись а я
зовсім інієва дитина –
на нерівних лапах ледь забув
як то його: випрямитись
аби звідти з дурного місця
піти.
заїхав губою в дернисте
поперед здіймання на ноги
заїхав ще.
бо як це його – насититись
щоразу тільки цей пагорб
має на собі сон
а тоді був зелений
й ніякий
зазвичай такий він є
босоніж росу збираєш –
мислюєш на воду
пробирає
інієву дитину
хороводами безпамʼяти
божих малих дітей
а там – за підстанцією
брешуть родичі: всі на чотирьох
собачих лапах й з хвостом.
згадуєш як чеше руки і ноги
силуєшся дістатись спини.
от би був друг – помогти
і разом в розмові
ховатися в сосновій тіні
відусіль
собака любить коли її чешуть
собака що її не чешуть – найбільше.
був такий
думав моєї собаки дружити хоче
а більше до руки підходив
аби чухали
його звали по давньому
а моя брехалась на нього
й з-за двору являвсь
удва її менший такий він з себе.
було серед зими щось шукав –
була примерзла кора снігу
а під нею мʼякий
а під снігом біс його відає
що було треба малому собаці
в котрого до того ж є дім
а він не міг того не робити
і чахнути
аж підошву ноги дере
все що до того причетне
(здебільшого від дерев)
а все мислюєш на воду
пишеш землю
як кліщі пишуть сосну
наїдаючись
так і людина
тобто я так робив
наслідуючи й собачі пазурі
нігтями
врізаючи рівчаки аби ними
текла роса аж туди
до ставка а з нього:
повздовж струмка були двори
аж так що на воду находили
і відгалузки струмкові
за хварбованим деревом собі
ховались
і як тільки собі подумав:
для чого їм у неволю
як мух побачив:
навколо пса колихаються
все його тіло уперше розслабленне
і ніяке:
видно хотів до струмка –
а на цепу повис.
так і не діставши лапами
вологої землі
умер
а чи ж не напували собаку
росою удома?
а чи ж прокидаюсь серед пагорба
аби сон засівати
аби він тут як завжди це робить
щоразу хвіолетовий – був.
сиротами (божими дітьми)
увесь збіганий
безпамʼяти хоровод
Дмитро Вільгоцький
#поезія #ДмитроВільгоцький
задонатити на розвиток проєкту | 484 |
| 19 | ну бо а що зостанеться коли змарніють
зотліють опадуть усі шипи
лексеми шкіри пелюстки
мов перламутровий пилок
із крил пощерблених
голий-голісінький кристал
первородної солі
непроглядно прозорий
що тужаво фонить посеред
вузлуватого роздоріжжя
і в його безпросвітнім стерильнім нутрі
поневолений вітер
із кілкими вкрапленнями зір
тож хай ідуть розхристані дощі
розмиваючи до осердя
тривожну кісточку послів'я
перестиглого і засхлого
хай буде не чорнозем солончак
а в ньому затамоване коріння
у бульбах суфіксів
ну бо а що зостанеться коли збродяться
барвисті світла у тісних зіницях
голий-голісінький кришталик
і чумацький шлях сльози
Ірина Божко
#поезія #ІринаБожко
задонатити на розвиток проєкту | 453 |
| 20 | вибрані кадри апокаліпсису
котру годину триває знищення цивілізації, руйнація матеріального та духовного світів, анігіляція усього живого. в цей судний день наш журналіст побував у найгарячіших точках всесвіту й поділився з редакцією ексклюзивними кадрами безпосередньо з місця подій. апокаліпсис триває.
перша плівка (чума)
жінка із волоссям білим як фосфор
згорілими стопами
крокує зруйнованим містом
нахиляється щоби зірвати
останню вцілілу квітку
польова лілія
вплітається у зів’ялий вінок
зміна плівки (процедура фіксації злочину)
занотуй групу крові
шрами татуювання
занотуй її мову
мову злості й кохання
особливі прикмети
зніми зліпок зубів
занотуй її регіт
занотуй її гнів
відкуси клаптик шкіри
зі шматочком її ДНК
усі символи віри
усі сповіді в смертних гріхах
занотуй кожну жертву
кожну знищену націю
збережи хоча б мертве
тіло цивілізації
друга плівка (війна)
жінка із волоссям рудим як іржа
в медсестринському одязі
сидить на узніжжі лікарняного ліжка
тримає за руку
сліпого скаліченого солдата
а той каже їй
мамо
і вона усміхається
зміна плівки (аналіз даних)
цвинтарі квітнуть нарцисами
кості святих вже зогнили
книга історії писана
самозникомим чорнилом
апартеїди та рабство
голод репресії війни
зітруться начисто й раптом
пам’ять постане стерильною
третя плівка (голод)
жінка із волоссям чорним як вугілля
спорожнілими грудьми
годує двох немовлят
наспівує їм
...тяжка годинонько!
гірка хвилинонько!
лихо не спить…
леле дитинонько!
жить — сльози лить...¹
колисаючи їхні мертві тільця.
зміна плівки (висновки)
замилуйся протоптаним шляхом
він звивається сміхом та болем
обернися заобрійним птахом
подивися
ми ходимо колом
після нас тільки тьмяні світлини
після нас тільки попіл та бруд
і наступні постануть із глини
і ми з ними зустрінемось
тут
четверта плівка (смерть)
жінка із волоссям попелястим як надвечірня імла
веде за чумбур блідого коня
збирає жнива
спалену землю всіває
зерном забуття
і коли наступає на трупи загиблих
хором вони їй наспівують
...моя голубко
у щілинах скелястих
у сховку стрімкої кручі!
дай глянути на твоє личко
дай голос твій почути!
бо голос твій солодкий
і личко твоє принадне...²
вона зупиняється
і закурює.
¹ — Леся Українка — Колискова
² — Пісня Пісень 2:14
Іван Бережний
#поезія #ІванБережний
задонатити на розвиток проєкту | 414 |
