متاح الآن! بحث تيليغرام 2025 — أهم رؤى العام 
перцепція
الذهاب إلى القناة على Telegram
подих сучасного мистецтва Instagram: https://www.instagram.com/per.ceptia?igsh=bzM4ZWhqZGVpYTY3 опублікуватися: @perceptia_bot співпраця/питання/: @sleepless_dreamer поезія: @dannookka / @phantom_constellation візуальне: @pleasedonttextme
إظهار المزيد1 001
المشتركون
لا توجد بيانات24 ساعات
-57 أيام
-330 أيام
جاري تحميل البيانات...
جذب المشتركين
يونيو '26
يونيو '26
+1
في 1 قنوات
مايو '26
+22
في 3 قنوات
Get PRO
أبريل '26
+31
في 6 قنوات
Get PRO
مارس '26
+5
في 2 قنوات
Get PRO
فبراير '26
+28
في 7 قنوات
Get PRO
يناير '26
+26
في 6 قنوات
Get PRO
ديسمبر '25
+13
في 3 قنوات
Get PRO
نوفمبر '25
+103
في 7 قنوات
Get PRO
أكتوبر '25
+46
في 6 قنوات
Get PRO
سبتمبر '25
+19
في 4 قنوات
Get PRO
أغسطس '25
+22
في 2 قنوات
Get PRO
يوليو '25
+11
في 4 قنوات
Get PRO
يونيو '25
+20
في 6 قنوات
Get PRO
مايو '25
+56
في 7 قنوات
Get PRO
أبريل '25
+141
في 7 قنوات
Get PRO
مارس '25
+329
في 11 قنوات
Get PRO
فبراير '25
+316
في 9 قنوات
Get PRO
يناير '250
في 5 قنوات
Get PRO
ديسمبر '24
+197
في 6 قنوات
| التاريخ | نمو المشتركين | الإشارات | القنوات | |
| 17 يونيو | 0 | |||
| 16 يونيو | 0 | |||
| 15 يونيو | 0 | |||
| 14 يونيو | 0 | |||
| 13 يونيو | 0 | |||
| 12 يونيو | 0 | |||
| 11 يونيو | 0 | |||
| 10 يونيو | 0 | |||
| 09 يونيو | 0 | |||
| 08 يونيو | 0 | |||
| 07 يونيو | 0 | |||
| 06 يونيو | 0 | |||
| 05 يونيو | 0 | |||
| 04 يونيو | 0 | |||
| 03 يونيو | 0 | |||
| 02 يونيو | 0 | |||
| 01 يونيو | +1 |
منشورات القناة
muerte
на острові в іспанії
коли я побачив нічне небо
над середземним морем
я зрозумів
що колись помру
що прийде час
і мене не стане
а небо
небо залишиться
і море залишиться
сонце й місяць
продовжуватимуть
гратися
лоскотати воду
своїм сяйвом
а я помру
і про мене забудуть всі
навіть пальми
що уважно стояли поруч
і також дивилися
як місяць знаходить себе
у дзеркалі моря
але потім я замислився
чи дійсно
я і всі навколо
загинуть
чи дійсно може щось
так безпричинно
так просто зникнути
я почав думати
і подумав що
я не знаю
що страшніше
те що нас всіх розчавить
важкий камінь
безжалісного небуття
чи те що моє життя
і життя всіх людей
на планеті
буде повторюватися
безліч разів
наче світ це велике коло
а людство повзе окружністю
воскресає й повертається
доходить до кінця
і починає все спочатку
можливо дійсно
ніхто насправді
ніколи не зникне
а смерть це лише крапка
після якої йде
новий абзац
але тоді виходить
що ми у будь-якому випадку
приречені
чи то до галопуючої гибелі
чи то до гароти вічного життя
що ми все одно
будемо страждати
напевно
від цього не втекти
думав я собі
поки дивився на нічне небо
тільки
не зрозумійте мене неправильно
я не був стурбованим смертю
поки ми відпочивали
на майорці
це була минуща думка
що нахлинула на мене
і майже одразу відпустила
просто створила певний
простір для роздумів
наче залишила
маленьку непомітну дірку
на футболці
яку помічу тільки я
ми добре провели час
єбланили розважалися
плавали блукали спілкувалися
їли кавун на балконі
паралельно слухаючи пісню
ай-яй-яй-яй убілі нєгра убілі
і було ще багато чого
і думки про смерть
до мене не приходили
лише коли я повернувся додому
вони знову зʼявилися
але це нормально
це те про що
часом не можеш не думати
адже ми люди
такі хиткі непостійні істоти
привʼязані за нитки надій
до гілок історії
як новорічні іграшки
ми підвладні всім тим
абстракціям які самі створили
та до яких щиро звикли
як-от до сенсу існування
який ми шукаємо
у відповіді на питання
чи справді смерть
це кінець
ми незграбні
та подекуди безсилі
у наші мʼякі тіла
регулярно встромляються
ножі непохитної смертності
і попри все
попри будь-що
на цій незбагненній планеті
наша задача
це продовжувати йти
відчувати осягати творити
змагатися відтворювати боротися
запитувати аналізувати
намагатися дотягнутися
до стиглого фрукта правди
йти шляхом свого життя
смертного чи безсмертного
йти
незважаючи ні на що
Євген Кушнирік
#поезія #ЄвгенКушнирік
задонатити на розвиток проєкту
| 2 | З висоти
позахмарного верхів'я
внизу
все стає схожим на
пастельний колаж
про смерть.
Поза кулісами туману
синього, що манить
тоненькою стрічкою,
дорогою, що як лезо
розрізає шляхом
до Дрогобича,
де за здобиччю
женуться юні орли.
Горлиці лише повернулись
із теплих країв
і доїдають окраєць хліба,
щойно з печі
одного із сіл
північного схилу Карпат.
Тут загубився сад,
деформований і пошрамований,
укладений в рамки
штахет й кабелів.
Вже понад тисячу днів –
це прихисток для десятків,
сотень і тисяч розритих могил.
Схил опівнічний ще пам'ятає,
як ніжно сонце голубить в зеніті,
але сніг, мереживом розкиданий
ще не розтанув.
Я злітаю все вище.
Крихтами
з вуст ангелів несуться
напутні слова.
Полонину залюднили
вівці й кози,
бігають, просять
доторку пальців моїх.
І я зміг.
Зміг повернутися до друзів
лише на коротку мить
про зупинку якої молив колись
Фауст.
По вусах моїх стікає пінне:
портер чи айріш стаут –
не згадаю.
Пам'ятаю лиш регіт,
що ґелґіт колише,
всі навколо щось пишуть,
якісь на згадку листи.
Я пам'ятаю
запах парфумів,
летке волосся,
натреновані литки
і відбитки її язика на щоках.
Невагомість.
Легіт та гомін.
Голос і холод,
що крижанить крижі.
Я майже навчився
кохати ті миті,
де розлиті води гірські
і горлиці купають
крила свої.
Я майже навчився
тут, на верхів'ї
торкатися неба.
Це ж тільки початок,
я лише вчуся втрачати.
Втрачати тілесність,
втрачати спогади,
втрачати вагу.
© Кудлатий
#поезія #Кудлатий
задонатити на розвиток проєкту | 153 |
| 3 | Усі компаси крутяться
навколо тіні.
Це не напрям, це пам'ять
про напрям.
Обеліск стоїть,
наче нота без лінії.
Без мелодії награна.
Птах торкається дзьобом-сумнівом,
Пил злітає і лягає знову.
Обеліск стоїть,
буцім прелюдія
До нічого.
Він чорний не кольором.
Значенням.
Камінь, що чув багацько.
Тримає бога за щоку,
мов паузу,
Жевріє чорним багаттям.
Сліпі архіваріуси-зорі
торкалися вусами-променями
Його поверхні неораної,
Де кожен дотик
то програш.
Обеліск не ділиться спогадами,
Обеліскність його ізольована.
Якщо довго стояти поряд
Забуваєш
себе і слово.
Але хтось поклав йому долу
Зернину.
Не жертву.
Не виклик.
Нагадування, що навіть чорне
З себе щось може
виносити
Зернина
лежить.
Обеліск
не міняється.
Може і не треба
Вим'я Паганіні
#поезія #Вим_яПаганіні
задонатити на розвиток проєкту | 180 |
| 4 | Отруєння
Цвітень 86-го дихає привіллям
крізь пагіння свіжо-зеленої покрови,
випинається повівом духмяного моріжка,
клекоче водоймищами, тане слюдою на полях.
Невиразний голос із радіо виголошує:
мирний атом вносить супокій,
а наші реактори настільки надійні,
що їх хоч посеред червоної площі будуй,
бо совєтський ум наймудріший у світі,
бо наші науковці нічною порою
не сплять, а пантрують,
не кохаються, а штудіюють,
і їм краще знати, що є кресало,
а що є вогонь!
Та незгасний вогонь
не відвідує партійних кабінетів,
не зважає на пролетарські заклики
і, на всеохопний жаль,
не читає газету «Правда».
(1:23)
Б А Х
В И
Б У Х
(РВПК-1000¹ розривається)
Г Т
Р І
А Ф
П
Л О
Т Ь
( — Алло. Це ВПЧ-2² ?
— Так.
— Що у вас там горить?
— Вибух… на головному корпусі… між третім і четвертим блоком.
— А люди там є?
— Так!)
Цієї ночі іонізований тріск
без стуку заходить в прочинені вікна
і гіркими губами цілує тіла,
розчиняє в серпанках луги та поля,
безслідно зникає.
Сонмище ізотопів — вже всоталось.
крап
крап
крап
крап
(падає радіонуклідний дощ)
Та червоний стяг височить чорною золою
над найвищою позначкою «зони М³ »,
що ще кілька місяців тому була вщерть
засіяна багряними уламками
пречорного графіту, який дихав
дванадцятьма тисячами рентгенів щогодини,
і……….
Плекав,
кохав,
пестив,
голубив
кожного з 3828⁴ чоловіків,
що вийшли на цей дах,
оперезані саморобними
свинцевими спідничками,
задля захисту стегон і паху,
аби власними руками
скидати в розпечене жерло реактора
пречорний графіт…
(країна втомилась чекати!)
1 — реактор великої потужності канального типу.
2 — воєнізована пожежна частина.
3 — зона максимального випромінювання на покрівлі ЧАЕС, де рівні радіації сягали критичних позначок.
4 — саме стільки військовослужбовців та ліквідаторів («біороботів») було залучено для очищення найнебезпечніших зон даху станції.
Славко Баляндрасник
#поезія #СлавкоБаляндрасник
задонатити на розвиток проєкту | 197 |
| 5 | ЧОМУ ВІРШ ТАКИЙ
терен
теж
не багатослівний
і має колючки
ягоди
терпкі
для нікого
ЧОМУ ВІРШ НЕ ТАКИЙ
терен
багатослівний
і має колючки
ягоди
солодкі
після заморозку
приходь у потрібний час
Андрій Даньків
#поезія #АндрійДаньків
задонатити на розвиток проєкту | 211 |
| 6 | згрубів
столітній бетон
в обіймах весняних
долонь
ховаюся
за чужими словами
мовами
мов
за чужими обличчями
весняні долоні навколо
і полум'я
тисячобарвних очей
стигну
не як ті яблука вишні
стигну як став
у полоні зими
коли всі річки
вже як місяць кудись
побігли
Маґне Калінсен
#поезія #МаґнеКалінсен
задонатити на розвиток проєкту | 236 |
| 7 | Памела Курсон пішла від Джима Моррісона до французького графа
Памела пішла від Моррісона до французького графа,
Тепер у Джима сумна біоГРАФія,
Вона залишила по собі лише нескурені грами.
Йому лишилося докурювати і ГРАФоманити.
Він зненавидів фотоГРАФів і автоГРАФи,
Сонячне світло, епіГРАФи й строфи,
Тепер ранки починаються не з кави чи рафу,
А з віскі в ГРАФіні із домішком содової.
Він заблукав у часі, забив на концертні ГРАФіки,
Плоть на землі, та очі дивляться крізь потойбіччя,
На ангела, чия шкіра блищить як кераміка
"Insane, we'll meet again, моя мила, бо у житті все циклічно".
Із ним судилися через концерт у Маямі,
Він все заперечував, та відмовився від поліГРАФа.
Він переїхав в Париж попри кількість отриманих шрамів.
Тепер у Моррісона сумна геоГРАФія.
Софія Скоропадська
#поезія #СофіяСкоропадська
задонатити на розвиток проєкту | 270 |
| 8 | Зуби
кома
#проза #кома
задонатити на розвиток проєкту | 281 |
| 9 |  +7Друзі, будинку «Смолоскипа» потрібна допомога. Нас затопило П'ять годин нас заливало окропом, поки нарешті Київтеплоенерго перекрило теплотрасу і ми змогли бодай почати відкачувати воду.
Біда в тому, що в підвалі ми зберігаємо всі наші книги. Велика частина з них просто знищена. Інші ми спробуємо врятувати і просимо допомогти нам в цьому - книги треба підняти на вищі поверхи.
Завтра, в середу 10 червня, на 13:00 ми просимо прийти на Межигірську, 21 на толоку. Візьміть рукавиці, взуття, яке не промокне, і налобний ліхтарик.
Фінансово підтримати можна коштами на банку:
https://send.monobank.ua/jar/2CMkYtnAcz
Номер картки банки:
4874100039325983
… або переказом за реквізитами
Міжнародний Благодійний фонд «Смолоскип»
IBAN UA403003350000000026008105121 UAH
в АТ «Райффайзен банк »,
Призначення: БЛАГОДІЙНИЙ ВНЕСОК НА ДІЯЛЬНІСТЬ ФОНДУ | 220 |
| 10 | пекельне скельце серед брухту
свинцем просякнута земля
сирена дихає над ґрунтом
наступна
станція —
"Салтівська"
архітектура тоне в попелі
кінцем сповита атмосфера
дитя колишеться в куделі
наступна
станція —
"Левада"
посічені серця шрапнеллю
а стіни — шарпані вогнем
а вікна плетені із хмілю
наступна
станція —
"Держпром"
снарядів корпуси на звалищі,
і горе нам за звичку позаяк
музеї та театри — згарище
наступна
станція —
"Ботсад"
в долонях праведника віра
як бастіон земної стійкості
а там за обрієм — ударна хвиля
наступна
станція —
"Київська"
уламки й вирви навсібіч
когось несуть крізь шум вагони
щось пишуть монітори нам на ніч
наступна
станція —
"Перемога"
Fariono
#поезія #Fariono
задонатити на розвиток проєкту | 253 |
| 11 | елегія
і розбиті колючим асфальтом пляшки
і ось це цигарками пропалене небо
світ великий і так колисково плаский
світ такий що тверезіти вже і не треба
у цій темряві не розібрати доріг
в них корінням вростають сліпі пішоходи
кольоровий туман обіймає
заводи
між будинками злизує сніг
щоб зігріти забуті трамвайні шляхи
щоб не падали з неба тремтячі птахи
щоби памʼять могла говорити
крізь пляшки й цигарковий вітер
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
і коли по містах вимикається свято
відьми палять монахів на площах
чорний попіл летить винувато
перетворюється
на дощ
ܡܳܪܝܰ ܚܰܝܠܳܐ ܗܰܒ ܠ
ܡܳܪܝ ܣܰܢܶܕ݂ܢܝ
Данко Пташиний
#поезія #ДанкоПташиний
задонатити на розвиток проєкту | 259 |
| 12 | *
самозбереження
стає на заваді
заглиблення
коли кисень
обмежений
сенс
руйнує
сталь
впускає
краплі
червоне зникає першим
а далі — по веселці
ближче до тебе
до твого серця
все
холоднішаєш
і
холоднішаєш
атмосфера напружена
чим глибше
тим дужче
стискає її множина
простір наповнений краплями
ти вже у легенях
стану
назавжди
твоєю
перлиною
моя ультраабісале
Анатолій Касперський
#поезія #АнатолійКаспарський
задонатити на розвиток проєкту | 336 |
| 13 | Вірний дим крил провадив сон
Чи форма як зір а чи слух
Їх проймає чуттям
Довірився ворон оглушності снігу
Емпірик серед асфоделі
Чи йняв іще квіт
Назар Корчемкін
#поезія #НазарКорчемкін
задонатити на розвиток проєкту | 355 |
| 14 | Помер Володимир Вакуленко старший — батько вбитого росіянами дитячого письменника
Про це повідомила режисерка та авторка документальних фільмів Аманда Бейлі. За її словами, він так і не зміг оговтатися після втрати сина. Бейлі згадала, що її знімальна група багато часу провела з Вакуленком-старшим під час роботи над документальними матеріалами.
«Його смерть — одна з тих, що не буде врахована в офіційній статистиці загиблих, але він, безсумнівно, був би живий, якби не війна, якби Росія не стратила його сина, якби горе не знесилювало його. Він так і не оговтався. Він був чутливою душею» | 391 |
| 15 | *
Дуже скоро
Слова вимруть
Я відчуваю це під нігтями
І в коренях волосин
Там вариться і остаточно
Плавиться сутність
Магічно-виліковного
Слова
Якщо першим
Було слово
Нехай і останнім удавленням
В матерії нашого часу
Теж воно лишиться
Хоч обрати не вдаться
Що саме вкарбується
У вічній літературній
Туманності
Слова
Вже скупчились під очима
Мішками й падають пагорбом
Валунами
Ми (знаю я але бачу ти теж)
Все одно будем за ними
Спускатися
Бо як же іще
Нам с тобою жалітись
Як ми втомились
Якщо не словами
ріна лір
#поезія #ріналір
задонатити на розвиток проєкту | 348 |
| 16 | * *
я бачу далеке море.
велике море.
це велике трухляве небо.
воно сіре, синє, біле, сухе.
воно схоже на божий скелет.
і хмари:
піна у золотій чаші з-під вина.
я хочу, аби замість атомів наді мною висіли вишні.
Марахало Забожинський
#поезія #МарахалоЗабожинський
задонатити на розвиток проєкту | 338 |
| 17 | ***
Зимовіє. Пташивіє полум'я в очах
У того, хто дивиться на полум'я.
Закрий вуха.
Не дихай.
Те саме старе, вічно знайоме
Музичне лібрето
Всередині пам'яті серця
Почує тесляр,
Готуючи нову труну
Для мого кохання.
Микита Рижих
#поезія #МикитаРижих
задонатити на розвиток проєкту | 313 |
| 18 | біле сонце у дзьобі тримає оголений птах,
як останню картеч, що не впала від пострілу в небо,
як зорю, що згасає над брамою зморених шахт,
що колись повесні самоцвітами барвили стебла.
нумо, кидай зірницю у лоно, розтерзане псом,
як у чорну діру, що затягує подихом зорі,
як останню зернину, що спотайна вижила в шторм,
і шукає в тумані безглуздя загублену прорізь.
поповзе поміж тіл, поміж щедрих сердець та гнилих,
у глибини, де води наповнені покликом роду,
там, де задум життя заховався в колиску й затих,
одягнувся у мантію, в зародку посвіту, пóдув.
вже й коріння міцне, заживила ядро іпостась,
прорізає отавою памолодь зоране поле,
біла зірка у дзьобі пташини лазур'ю взялась,
наче марево: поглядом смерть затамовує олень.
Юрій Іванов
#поезія #ЮрійІванов
задонатити на розвиток проєкту | 347 |
| 19 | варто кліпнути й на мапі знов
перемішуються точки неповернення
тривожні вогники віджитих кольорів
ось дім звідки йдемо зачинивши всередині
зачерствілі корінці здобних історій
із маком пересипаним на порох
вихудлий відгомін найповнокровніших брехень
що відтак скавчатиме під дверима
ось земля
в яку кладемо найдорожче
запечатавши зверху суворим
зграніченим серцем
ось рана на темно-зеленій спині ріки
що її лишив камінь у шмаркатому березні
як тримався ще тут льодоставу окраєць
а тепер течія омина присоромлено
ось покірний ліхтар догідливий
під яким так нічого й не відбулося
запустивши коріння у витіснені поклади вогню
обдаровує нас відчайдушну окату нетлю
і пописану начорно мапу залива бурштином
Ірина Божко
#поезія #ІринаБожко
задонатити на розвиток проєкту | 329 |
| 20 | ---
кава повільна мов богомол
навіть волосся
було швидше
я щиро закинув голову
дивився як на фронтоні будинку
ворушаться на вітрі кущики
і сказав що хочу
написати про це вірш
от і він
але що за мурашка
повзе тунелем руки?
Олег Коцарев
#поезія #ОлегКоцарев
задонатити на розвиток проєкту | 381 |
