перцепція
رفتن به کانال در Telegram
подих сучасного мистецтва Instagram: https://www.instagram.com/per.ceptia?igsh=bzM4ZWhqZGVpYTY3 опублікуватися: @perceptia_bot співпраця/питання/: @sleepless_dreamer поезія: @dannookka / @phantom_constellation візуальне: @ViolaDemura @pleasedonttextme
نمایش بیشتر992
مشترکین
اطلاعاتی وجود ندارد24 ساعت
-67 روز
-730 روز
در حال بارگذاری داده‌ها
جذب مشترکین
اکتبر '26اکتبر '26
اکتبر '26
+6
در 5 کانال‌ها
سپتامبر '26
+26
در 5 کانال‌ها
Get PRO
اوت '26
+12
در 5 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '26
+15
در 1 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '26
+7
در 2 کانال‌ها
Get PRO
مه '26
+22
در 4 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '26
+31
در 7 کانال‌ها
Get PRO
مارس '26
+5
در 3 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '26
+28
در 9 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '26
+26
در 8 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '25
+13
در 4 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '25
+103
در 8 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '25
+46
در 6 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '25
+19
در 4 کانال‌ها
Get PRO
اوت '25
+22
در 2 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '25
+11
در 4 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '25
+20
در 6 کانال‌ها
Get PRO
مه '25
+56
در 7 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '25
+141
در 7 کانال‌ها
Get PRO
مارس '25
+329
در 11 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '25
+316
در 9 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '250
در 5 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '24
+197
در 6 کانال‌ها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانال‌ها | |
| 15 اکتبر | +1 | |||
| 14 اکتبر | 0 | |||
| 13 اکتبر | 0 | |||
| 12 اکتبر | +1 | |||
| 11 اکتبر | 0 | |||
| 10 اکتبر | 0 | |||
| 09 اکتبر | 0 | |||
| 08 اکتبر | 0 | |||
| 07 اکتبر | 0 | |||
| 06 اکتبر | 0 | |||
| 05 اکتبر | 0 | |||
| 04 اکتبر | +1 | |||
| 03 اکتبر | +2 | |||
| 02 اکتبر | 0 | |||
| 01 اکتبر | +1 |
پست‌های کانال
А ми нагадуємо, що в цю суботу відбудеться наш літературник!
Читатимуть:
▪️Ада Єлагіна
▪️Павло Щепан
▪️Іван Бережний
▪️Богдана Коваленко
▪️Дмитро Вільгоцький
▪️Ірина Божко
Модераторка: Богдана Коваленко
Коли: 17.10.2026 о 17:00
Де: Українсько-данський молодіжний дім, м.Київ, вул. Володимирська 5Б, 1-й поверх
Ми трохи змінили правила входу відповідно до правил перебування в Українсько-данському молодіжному домі:
Вхід — безкоштовний. Донат на потреби 1-го корпусу НГУ "Азов" за бажанням.
Всіх бажаючих прийти просимо зареєструватися в цій формі.
Будемо вдячні за репости!
Також просимо врахувати, що в разі оголошення повітряної тривоги всі присутні мають переміститися в укриття — нульовий поверх дому. На час тривоги подія буде призупинена
Чекатимемо на вас🖤
| 2 | А ми нагадуємо, що вже через тиждень відбудеться наш літературник) Приходьте!
Також просимо врахувати, що в разі оголошення повітряної тривоги всі присутні мають переміститися в укриття — нульовий поверх дому. На час тривоги подія буде призупинена | 146 |
| 3 | Колобіг N12_beta* (Ґудзики)
Ми сиділи чекали невідомо на що
крізь відкрите вікно
цілий світ
безупинно дихав
Та хіба нам відомо було як кохати когось.
А весна ходить тісними вулицями
в лініях, кольорах і ритмах
розстібаю блузу твою
зелені ґудзики
І цілую в порцелянове обличчя.
Я тягнусь до тебе збиваючи дихання
все ближче і глибше
ластовинням своїм
поцяткуй мене
І втисни у мене червоне намисто.
-14 листопада II004-
Ed. Salladorski (ZORIA)
#поезія #ZORIA
задонатити на розвиток проєкту | 355 |
| 4 | зима народила
кров'ю заплямований ранок.
виповзає на окраїну,
мов захмелений джміль.
набравшись повітря
пускає бульбашки мов та риба,
видихає на скельце реальності
дим папіроски,
у руках юнки на сходах Карпенка.
риба німа.
якщо я запитаю: "якого ти виду?" -
продовжить пускати бульбашки.
як добре, що я не риба,
що я знаю свій вид.
і знаю вид зі сходів Карпенка
на ранок на окраїні світу.
Амброзія
#поезія #Амброзія
задонатити на розвиток проєкту | 304 |
| 5 | Сівши на лавку — лягай в одну із зон життєвого дартсу
Поряд з тобою буденно й завжди:
а) потенційні цілі
бе) потенційно вцілілі
У вирі парку
Пластик-прикрас
І невеликої кількості птаства
Що час од часу впадають у патос
Крукаючи:
крайній вибух — двобальний
Шлях секторами заводів та спальників
Протягом крайніх років видозмінюється
Сліпомішкóвими плямами пам'яті
Місто ховає гранітні традиції
Де урбаністи за грою в сизифів
Злепомічають загрози, загрузши у величі міфу
Про місто-місце заліза й бетону
Вічнім "давай" і "поновой"
Віра у велич Всевипадку
Дротики часом не міткосні
Вічна потреба щось випл[е/а]кати
Та залишати горілі будиночки
Йо
ми зайшли не туди
Тут нема áні проходу анí укриттів
Тож повертаймо
В бік центру-яблука
До двадцяти-п'ятибального
Кола довколо котрого
точаться
Більші за нас із тобою розмови
Підемо мовчки
Що тут казати коли угорі повітряні змії
Зіркою ночі
Місто знов ділиться – ціле/вціліле
СД
#поезія #СД
задонатити на розвиток проєкту | 289 |
| 6 | ***
Підстрілений танком міною брудом ненавистю словом
Заповідний бізон
Опадає тихенько
У кипу листків
Вільшаного лісу
Що він бажає
Тут знайти
У кипі листків
Вільшаного лісу
Знаю колись ми
Житимемо разом
У кипі листків
Вільшаного лісу
А наші діти
Ніколи не помруть
А наші діти
Сміятимуться над
Останньою у світі самотньою людиною
Такою схожою на бізона
У кипі листків
Вільшаного лісу
Микита Рижих
#поезія #МикитаРижих
задонатити на розвиток проєкту | 250 |
| 7 |  У день 85-х роковин трагедії в Бабиному Ярі ділимось віршем Олени Теліги, яку було розстріляно разом з тисячами іншими🕯️.
ЖИТТЯ
Зловіщий брязкіт мрій, розбитих на кавалки,
І жах ночей, що покривають плач,
Ти, зраджений життям, яке любив так палко,
Відчуй найглибше, але все пробач.
Здається, падав сніг? Здається, буде свято?
Заквітли квіти? Зараз чи давно?
О, як байдуже все, коли душа зім’ята,
Сліпа, безкрила, сунеться на дно…
А ти її лови! Тримай! Тягни нагору!
Греби скоріше і пливи, пливи!
Повір: незнане щось у невідому пору
Тебе зустріне радісним: "Живи!"
Тоді заблисне сніг, зашепотіють квіти
І підповзуть, як нитка провідна,
Ти приймеш знов життя і так захочеш жити!
Його пізнавши глибоко, до дна!
фото: Марія Мізіна (взято з сайту Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр") | 388 |
| 8 | Дитячі спогади застиглі в храмі двору,
Бувайте прописи, що списані кирилицею.
Буває й досі плутаюся у комах,
Наче чувак, який прожив життя у сні, потім прокинувся.
На номер 666 ми набирали дияволу,
Потім грали у квача, запітнив потилицю.
Однак одне питання залишилось явним,
Що б ми робили, якби, блять, додзвонилися?
Подія ця гідна епосу,
А можливо навіть ікон.
Поки у Львові всім заправляв міський Бог ерос,
У нас справи обкашлював Демон-Димон.
Димон каже, — "На Землі все стабільно",
Спочатку вони так дзвонили зі стаціонарних, тепер з мобільних.
Так, мала, цей прикол в часи, СРСР твоя мама юзала.
Кома перед СРСР стоїть, бо коми ставлять перед союзами.
Каже, — "Весь ваш рід — рідкісні сволочі"
Мерщій в пекло, а потім до суккуби ліворуч.
І я покірно йду вниз, потім, звертаю до пані.
Тут все очевидно — кома перед звертанням.
Бачу — бордель-палац, Димончик у нас ловелас.
Шлюшки: Лана, Ліна, Лєна,
А на палаці, відрізаний фалос.
Кома перед відокремленим членом.
Мене кличе, бо потрібна Сатані я
Плюну через плече, бо чекає мама, сутеніє.
Так я і прокинулася від коми,
Але дякую, Демон-Димон, що навчив розставляти коми.
Софія Скоропадська
#поезія #СофіяСкоропадська
задонатити на розвиток проєкту | 272 |
| 9 | часом у тілі
ніби пес у автівці
якого господар залишив
із зачиненими вікнами
у спеку тридцять
воно старіє
і колись муситиму померти
разом із ним
усе проти моєї волі
воно вирішує
що має бути боляче
що треба поводитися як підліток
і коли знову застрягнути на думці
що варто схуднути
cogito ergo викликає лише sum
онофріюк
#поезія #онофріюк
задонатити на розвиток проєкту | 249 |
| 10 | «нічого вже не буде як раніше» — промовляє моя ліннет.
прихиляюсь до її скронь. шкіра ліннет залишається на моїй мохом і мулом, і такі вони зіцвілі у сонці, що я мимохідь провалююсь у ті кутки своїх спогадів, де не було нічого крім обпечених носів і сухих кукурудзяних гривок.
безвічний пошук не раз повертав мене у ці місця, але запах перестав бути дзвінким і однозначним.
у тому дорослість. запах.
запах перестає бути однозначним. запах тепер про щось нагадує.
ліннет належить до людей, які не бояться потойбіччя памʼяті, тому вона струшує спідницю і повторює знову, трохи суворіше: «нічого вже не буде як раніше».
і я відповідаю їй, схлипуючи щослова: «ліннеті! ліннеті, це ж неможливо витримати», вона тричі каже «знаю» і кожним зі слів протискає мене у чорну ядючу пустку, де всі звуки долинають, ніби вглиб безкінечної верховодки.
і тут я розумію, що дійшла в глухий кут лабіринту памʼяті,
що за невелике своє життя зуміла зазнати стільки щастя і стільки краси в її найстрашніших обличчях, що лише сама думка відпустити одну з ниток, яка мене повертатиме, решетує мені груди тупим кінцем обламаного стовпня кукурудзи.
лінетті дістає мене з глибини за ліву ногу, трохи зачіпаючи нігтями литку, необережно садить в кущ малини і промовляє дивний вираз із кількох кострубатих незнайомих слів (я спробувала запам’ятати їх дозвучно): «не оплакуй дійсне, тільки це і важить».
і ми їмо пізню гарячу малину, заляпавши руки по лікоть соком і подряпинами.
я знаю, що ліннет прийде ще,
бо повітря наступного року буде спекотніше.
бо пориви мої міцнішають, а памʼять вже не здатна їх тлумачити,
бо лабіринти розгалужуються, створюючи нові і нові заглибини — субстрати для невпізнаваних вже спогадів.
серпень двадцять шостого.
(моєму дому,
де ліннеті завжди буде місце)
Меланія Нагорнюк
#проза #МеланіяНагорнюк
задонатити на розвиток проєкту | 292 |
| 11 |  Вітаємо, друзі!
Раді повідомити, що наступного місяця відбудеться наш літературник🖤
Читатимуть:
▪️Ада Єлагіна
▪️Павло Щепан
▪️Іван Бережний
▪️Богдана Коваленко
▪️Дмитро Вільгоцький
▪️Ірина Божко
Модераторка: Богдана Коваленко
Коли: 17.10.2026 о 17:00
Де: Українсько-данський молодіжний дім, м.Київ, вул. Володимирська 5Б, 1-й поверх
Вхід за донат на потреби 1-го корпусу НГУ "Азов".
Всіх бажаючих прийти просимо зареєструватися в цій формі.
Будемо вдячні за репости!
Чекатимемо на вас🖤 | 1 |
| 12 | давно ж ми так не збиралися! приходьте обійнятися, послухати, почитати.. 🤍 | 2 |
| 13 | Вітаємо, друзі!
Раді повідомити, що наступного місяця відбудеться наш літературник🖤
Читатимуть:
▪️Ада Єлагіна
▪️Павло Щепан
▪️Іван Бережний
▪️Богдана Коваленко
▪️Дмитро Вільгоцький
▪️Ірина Божко
Модераторка: Богдана Коваленко
Коли: 17.10.2026 о 17:00
Де: Українсько-данський молодіжний дім, м.Київ, вул. Володимирська 5Б, 1-й поверх
Вхід за донат на потреби 1-го корпусу НГУ "Азов".
Всіх бажаючих прийти просимо зареєструватися в цій формі.
Будемо вдячні за репости!
Чекатимемо на вас🖤 | 1 145 |
| 14 | ісихазм пристрасті
Уроджена зеленої зірниці
В вінку із падуба ступає прямо
В святу святих гранатового храму —
І розсипає ягоди дзвіниця.
І вулиця світельцями рясниться —
Рубінові скарбниці Хосарану.
А сонце нишпорить губами п'яно
Великий келих брами й кам'яниці.
У вересні галактика інжиру
Вливається в галактику гранату.
Їх стиглі зорі водять танці димні.
Це ти, це я, це ягода-офіра?
На смак як тремоло та як тривати.
Частую чи куштую — все єдино.
13.9.2026
Ігор Сухенко
#поезія #ІгорСухенко
задонатити на розвиток проєкту | 510 |
| 15 | Галочка
Жахтить криївка —
вивергаючи назовні чорними пасмами
душі повстанців-бандитів
просто з-під моїх ніг.
Я знаю їхні імена:
Корнило Воробець, псевдо Рогіз,
Василь Мельник, псевдо Явір,
Михайло Левицький, псевдо Крутіж.
Галочка,
галочка,
галочка —
ліквідовані.
Підпис: начальник районного управління МДБ¹.
Та Сонце за овидом
торкається хирних чорнил — крилами,
обіймає мене, натомленого,
провадить панахиду:
для них — посмертно,
для мене — буденно.
Наледве сідаю, пригубивши краплю горя:
на столі трофейний годинник цокотить
— живе самотою —
ніби дихає ядухою
через згорілі легені.
Струшуючи з мундира попіл,
зачиняю сейф і полишаю у ньому
ворохобництва тінь,
що снується отут
потворою німою.
Цок — вимикаю живосилом лампу,
цок — спрожогу виходжу в коридор,
цок — пелехи страху липнуть до тиші,
ламають долівку і стіни
до біса знайомого відомства.
Цок.
На ґанку — чорна «емка»².
Водій мовчки відчиняє двері,
споглядає живим жалем
на стоси паперу
з новими іменами,
з новими псевдо;
сваволя гріхів серед ночі густої мовчить,
іде на запросини смерті.
Та посеред глухих вулиць
цоканням хмизу й химер —
конечністю бути —
чую голоси:
Рогіз шурхотить листям,
Явір гримить під днищем авто,
Крутіж стугонить у зачинене скло,
ніби промовляє жмаком:
«Ну що, начальнику, підписав?»
Підношу три персти до чола
і вуста розтуляю:
— Ліквідований!
— Ліквідований!
— Ліквідований!
Цок
Цок
Цок
Темно…
Цокання забиває вуха,
жадібно жартує-сміється:
а інші почвари УПА просто їдуть
на задньому сидінні
поруч зі мною,
без імен,
без псевдо,
незакріплені жодною галочкою.
ЦОК
ЦОК
ЦОК
1 — Міністерство державної безпеки СССР, каральний совєтський орган
2 — «емка» — автомобіль чекістів ГАЗ-М1
Славко Баляндрасник
#поезія #СлавкоБаляндрасник
задонатити на розвиток проєкту | 511 |
| 16 | час і простір
солодкувата ліловість вечора
густого як вітер південних степів
розбурхує нові почуття
літні велосипедисти поряд із автомобілями вантажівками автобусами на трасі в селі
наче в умовах задач з початкової школи
тут вони поневажають тротуаром
виявляючи смиренність матеріальної точки на магістралях життя
виріс — а чи змалів — встановити важко
але повітря тут точно інше
а властивості простору підтерті радиркою і перемальовані
спека плавить мастику облич бо всі дерева хтось висадив тільки на подвір'ях
поширений міф про природу села посоловів як скошені соломинки трави
тут лише сонце в горі
та пил шутрових доріг
sunset
#поезія #sunset
задонатити на розвиток проєкту | 402 |
| 17 |  +2«Monster Energy Girls»
Gamulus Natus
#образотворче #GamulusNatus
задонатити на розвиток проєкту | 417 |
| 18 | ось, лише гляньте!
хіба не видно, що я досі не розтисла щелеп
і далі пишу собі щось попри час і лють?
ось вам оголений орган,
який вирізали на очах у лікарів та інтернів —
аби зусібіч оглянули й ухвалили дефекти,
а потім відправили до холодильника.
ось вона, завершена думка,
для якої я назбирала слова —
розсипані мушлі вздовж лінії тижня.
ось вигадка, цілковито правдива:
я прожила її всю уві сні,
якщо не зраджує пам’ять.
ось вона, прірва
між пристойним і особистим:
розгляньмо звивини одне одного
на сонці під лупою.
слухай: я розповідаю тобі таке,
про що не скажу нікому на світі.
чи ти приймаєш підношення?
клаптик серця, що бережу лишень для тебе?
клаптик, що маю поливати щодня,
аби той не всох,
і я могла вертати до тебе
знову й знову з плодами?
чи ти приймаєш? хіба?
ось і все.
тримай-но.
вірш добігає кінця,
а я втуплюю очі долу,
на мить мені соромно
за власні чари.
вітаю,
після самоспалення
кожен заслуговує на перерву
й приємну розмову
про погоду.
Катерина Балашова
+ сайт авторки
#поезія #КатеринаБалашова
задонатити на розвиток проєкту | 564 |
| 19 | Рука, що тягнеться
Світанок настав,
Вдаривши розкішшю спільної ліні,
Лоскотом звабивши шкіру —
Легким доторком,
Який тільки-но опівночі
Непокоїв напружені мʼязи,
Шепотів на вухо плани на день,
На десятки днів, які стануться завтра.
Крізь розбещений шепіт,
Відголоском незрячої темряви —
Памʼять про...
Про ту. Поки водитимеш
Спраглими пальцями між ребер,
Мʼятимеш стиглі мʼязи,
Питимеш нічну вологу...
Допоки дихання лишатиме пару на дзеркальних поверхнях.
Памʼятай...
Завтра вигини мармуру
Спадуть важким драпуванням,
Груди не виграватимуть під промінням,
А твій голод
Скінчиться байдужістю,
Бо вже скуштував усі страви світу тіней.
***
Діти не знають, що смертні.
Юні не вірять у тлінність.
Молодість про щось натякає
Першою втратою вишень на вилицях,
Жовтизною зубної емалі...
Втомою.
Памʼятай про...
Поки коханець шепоче на вухо пустощі,
Вона приєднається третьою,
Як пліснява до терпкого грона,
Як шашіль до плодового дерева.
Сьогодні, на піку клітинної пружності,
Я памʼятаю про...
Ти нагадав.
14.08.2026
Софія Потоцька
#поезія #СофіяПотоцька
задонатити на розвиток проєкту | 352 |
| 20 | Ні спалаху, ні просвіту в дощі,
така суцільна монотонна злива
над прірвою, розгорнутою вшир,
від ніби вчора до крихкого нині.
Про щось не договорить уві сні
придавлений водою тихий голос,
а на зубах скрипне пісок і сіль
не розібрати — схлипом або словом.
Не захлинутися б у цій красі.
Повзти вперед, допоки стане сил,
не знаючи, що не з усіх вершин,
піднявшись раз, повернешся додолу.
Вівчар відвів отару від грози,
а ми лишились, сховані під поли
на споді неба, вшиті поміж хмар,
нерівним швом розкатистого грому,
засиленого в голки блискавиць.
Лежати просто неба, горілиць
і бути вдома
Марія Сніжка
#МаріяСніжка #поезія
задонатити на розвиток проєкту | 351 |
