⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

前往频道在 Telegram

🍷 Розвиваємо та популяризуємо українську поезію. 📖 Поетичні вечори @ursus_poetry 🏴‍☠️ Критика віршів @litflib і @tanok_salamandr 🩸 Донори крові @ursus_donor 🦕 Батько @pasha_pishe 📹 Прямі ефіри facebook.com/ukrainepoets

显示更多

网络:Куди піти? Київ 乌克兰12 048 书籍8 092

3 670

订阅者

+224 小时

无数据7 天

-2330 天

233

帖子浏览量

~ 12824 小时

~ 15648 小时

6.35%

参与率

~ 5

每日帖子数

Ads index

beta

数据加载中...

吸引订阅者

七月 '26

+18

在0个频道中

六月 '26

+49

在0个频道中

Get PRO

五月 '26

+29

在0个频道中

Get PRO

四月 '26

+28

在3个频道中

Get PRO

三月 '26

+33

在6个频道中

Get PRO

二月 '26

+37

在0个频道中

Get PRO

一月 '26

+28

在1个频道中

Get PRO

十二月 '25

+37

在4个频道中

Get PRO

十一月 '25

+43

在1个频道中

Get PRO

十月 '25

+26

在3个频道中

Get PRO

九月 '25

+35

在6个频道中

Get PRO

八月 '25

+35

在1个频道中

Get PRO

七月 '25

+52

在4个频道中

Get PRO

六月 '25

+30

在4个频道中

Get PRO

五月 '25

+42

在2个频道中

Get PRO

四月 '25

+36

在4个频道中

Get PRO

三月 '25

+44

在5个频道中

Get PRO

二月 '25

+32

在5个频道中

Get PRO

一月 '25

+62

在3个频道中

Get PRO

十二月 '24

+45

在2个频道中

Get PRO

十一月 '24

+56

在6个频道中

Get PRO

十月 '24

+58

在5个频道中

Get PRO

九月 '24

+81

在6个频道中

Get PRO

八月 '24

+188

在11个频道中

Get PRO

七月 '24

+101

在8个频道中

Get PRO

六月 '24

+74

在8个频道中

Get PRO

五月 '24

+70

在5个频道中

Get PRO

四月 '24

+88

在7个频道中

Get PRO

三月 '24

+106

在11个频道中

Get PRO

二月 '24

+78

在6个频道中

Get PRO

一月 '24

+117

在9个频道中

Get PRO

十二月 '23

+77

在7个频道中

Get PRO

十一月 '23

+95

在10个频道中

Get PRO

十月 '23

+115

在6个频道中

Get PRO

九月 '23

+124

在0个频道中

Get PRO

八月 '23

+145

在0个频道中

Get PRO

七月 '23

+159

在0个频道中

Get PRO

六月 '23

+153

在0个频道中

Get PRO

五月 '23

+118

在0个频道中

Get PRO

四月 '23

+145

在0个频道中

Get PRO

三月 '23

+209

在0个频道中

Get PRO

二月 '23

+515

在0个频道中

Get PRO

一月 '23

+280

在0个频道中

Get PRO

十二月 '22

+1 999

在0个频道中

Get PRO

十一月 '22

+1 494

在0个频道中

Get PRO

十月 '22

+981

在0个频道中

Get PRO

九月 '22

+553

在0个频道中

Get PRO

八月 '22

+140

在0个频道中

Get PRO

七月 '22

+179

在0个频道中

Get PRO

六月 '22

+133

在0个频道中

Get PRO

五月 '22

+250

在0个频道中

Get PRO

四月 '22

+427

在0个频道中

Get PRO

三月 '22

+21

在0个频道中

Get PRO

二月 '22

在0个频道中

Get PRO

一月 '22

+13

在0个频道中

Get PRO

十二月 '21

在0个频道中

Get PRO

十一月 '21

+11

在0个频道中

Get PRO

十月 '21

在0个频道中

Get PRO

九月 '21

+10

在0个频道中

Get PRO

八月 '21

在0个频道中

Get PRO

七月 '21

+15

在0个频道中

Get PRO

六月 '21

在0个频道中

Get PRO

五月 '21

在0个频道中

Get PRO

四月 '21

在0个频道中

Get PRO

三月 '210

在0个频道中

Get PRO

二月 '21

在0个频道中

Get PRO

一月 '21

在0个频道中

Get PRO

十二月 '20

+415

在0个频道中

日期	订阅者增长	提及	频道
07 七月	+5
06 七月	+2
05 七月	+4
04 七月	+2
03 七月	+2
02 七月	+3
01 七月	0

频道帖子

Repost from UrsusPoetry (КиївЛіт)

Під ногами асфальт, траса тягнеться через косу Я кричу безтурботно улюблені тексти пісень Комарі і медузи, світанки о п'ятій і шанс Що себе віднайду, по частинках зберу, донесу У веснянках мала, фестиваль і десерти з безе А в навушниках Стрикало, космос у кожному з нас Погойдаємось тут? Запальничка упала - стривай 21-го літо, тримаю за руку тебе Як же плечі горять, ес пі еф не рятує уже Ось наметовий табір і чорне як ніч кошеня Квас холодний, морозиво, в небі летить пароплан І з базару тунець ти на хліб нарізаєш ножем Рими в зошиті, фєнька, татушка зводна із ім'ям У рудому волоссі сховалась вечірня імла За солоні лимани сідатиме сонце моє 21-го літо чекай, не зникай у туман Аквапарк, смішні фото в моменті, коктейль парадайз Плачем двоє від фільму і суне липнева гроза Автостопом в село, море хмуриться як старий маг Метеори й комети все падали за виднокрай Ми не знали чи потім настане, не знали що за Поворотами долі. Всміхнеться? Чи буде гірка? На качелях нікого, і спогади туляться ніг 21-го літо як сон розчинилось в зірках 🫐 Quadrotony

2026

2	⚡️ Це буде щось неймовірно поетичне та грошовите. Не просто ж так 79й випуск ПЕС з несамовитим Борисом Федченком називається “Борисова тисяча”. Чому так і чому ми обрали самий такий фон для заставки ви зможете дізнатися, якщо прийдете на етер у цю п’ятницю! В 20:00, ви, я, Борис і ваші гроші! 💪 Цей стрім, як і усі інші – благодійний. Збираємо кошти на ремонт авто, чуйку, старлінк, зарядну станцію та намет для НГУ. 💰 Донатити сюди: Банка: в шапці профілю Номер картки: 4874 1000 3937 6911 Paypal: veronikamovchann@gmail.com "на девайси для НГУ" 🫂 Приходьте із тисячами і не тільки! 🥰 До зустрічі на етері!	100
3	В трендах на літо - прокинутись, де спимо, Цілими і живими (змученими і злими). Все твоє місто зараз - бетон і смог. Але щоразу в горлі такий клубок, Навіть здається: й слова тепер не вимовиш. Навіть здаєшся грудкою цих руїн дому, в якому більше ніхто не спатиме. (все, що болить так чітко, вважай своїм) Поміж приходів слухаєш: солов'ї... (ніби давно забуте церковне свято) Все твоє місто - вибухи і птахи. Дим обпікає груди сухими хрипами. Сонце встає обвугленим і крихким. В небі густому й темному мерехтить Слід від ракет, які цього разу схибили.	104
4	я придбала цю книжку в дівчинки в тредсі за дуже символічну суму вона ж знайшла її в коробці на смітнику десь на подолі. допис про це попав мені на очі, коли під час минулого обстрілу я гортала стрічку о третій ночі в укритті. тоді ж і списались. крапля чогось приємного посеред пиздєца це художній роман українського автора, лауреата шевченківської премії, присвячений драматичним подіям весни 86. книга видана в 88-му в видавництві "радянський письменник" у києві. здається, я починаю збирати колекцію української літератури про чорнобиль. усієї можливої	112
5	+1 #тредс	109
6	Йду із відчаєм понад прірвою, Ноша згорбила спину. Рівними Ми не будем ніколи, Господи, «За подобою з глини...» просто ти Вбив надію, в яку я вірила! Душу змучену і надірвану Ти не спас і не сохранив! Я не відаю, Боже праведний, Чий спокутую гріх я карою? Серце крається — стане каменем. Не забуду вовіки. Амінь! Сльози в жменях, в зіницях— зарево. Чи я заздрила, чи-то зрадила? Йшла з повагою і пошаною, а мені? Чи пороблено чи наврочено? Ніби стала плавучим островом, Що дрейфує до часу судного, Відповім і за згадку «всує» я. Розкажи про єдине, Господи: Як покличеш судити згорблену, Зі слізьми у пелюшці-згорткові, І почуєш моє виття, Чи було щось тобою зроблено, Щоб не вмерло моє дитя? червень 2026	143
7	Дуже хочу всіх побачити, бо відпустка закінчується і далі не знаю коли поспіваємо... Тому чекаю всіх котиків у суботу😍	134
8	*** Ти влізла мені під шкіру, просочилася в мій мозок, Впилася під мої нігті, вплелася в мої нейрони. Ти вивчаєш можливості людського тіла в різних позах Розглядаєш їх у дзеркалі та малюєш з них ікони Ти знову стаєш ребром та повертаєшся в мій скелет Робишся другим серцем та змінюєш формулу крові Відливаєш наново кістки, зміцнюєш мій хребет, Стаєш новими римами в моїй українській мові Ти наповнюєш мої легені своїм п'янким ароматом, Привчаєш мої смакові рецептори до своїх відтінків. Ти вивчила на дотик кожен-кожен мій атом Та пустила міцне коріння вглиб моєї печінки Ти наповнила життєвою силою втомлені м'язи, Склала в нові сузір'я усі мої родимки У внутрішній пустелі проростають зелені оази, І ми там удвох розмовляємо подумки. Буремний липень 2026	190
9	КОЛИСКОВА СОФІЙЦІ Спи, моя доню, моє янголятко, Поруч матуся, тепер вже навіки, Вщухли тривожні пронизливі крики, Спи, не лякайся нічого, малятко. Підемо, крихітко, в сни кольорові, Підемо разом, де спокій і тиша. Мама ніколи тебе не залишить, Підемо вдвох по стежі барвінковій. Бачиш, рідненька, далеко у небі По-особливому зірочка сяє, Янголи ніжно на дзвониках грають, Вже зачекались на мене й на тебе. Тож полетіли, де шлях пурпуровий, Радість моя, пригорнися до неньки, Буду тепер, моя доню маленька, Вічно співати тобі колискові. Лариса Вовненко Пам'яті Ірини Шевченко та її донечки Софійки, яких 2.06 у місті Ромни убив ворожий шахед 💔	208
10	Ave Марія Авдіївська. Привіт, Отче. Ваш син веде бій у Пісках і не хоче прощати своїм ворогам. Ave моя дорога. Слава пальцям його. Перекур. Сто Стусів не вийшло з Дебальцевого, сто Сосюр. Ave Пречиста Марі, сином своїм не забута. Закатованим у дворі Бахмута. Тим, який дух випуска, не перенісши тортур. Ave Марі Маріупольська. Перекур. Артур Дронь	210
11	Місяць висить часниковим зубчиком Море вилизує бік язиками повзучими Чорт бродить між хвилями, от унадився Риби йому підставляють спини під ратиці Чуєш, чорте – Срібна змія у твоєму волоссі чорному Чуєш, чорте, Що ти тут ходиш, що ти шукаєш тут, що ти? Чуєш, чорте, Що ти згубив у виннобарв'ї цьому глибокому? Мушля рожева у тебе замість лівого ока До тебе за комір зорі насипались гострі Дім твій – загублений за небокраєм острів Часникового зубчика бракне тобі у намисті Місяць доріжку мостить лускою перлистою Стільки доріжок – а жодна додому не виведе Чуєш, чорте, Що тобі горло стискає на видиху? Чуєш, мій неприкаяний чорте, Піднебіння тобі видряпують щогли Чуєш, чорте, не можеш того не чути В горло тобі солі насипали щупту Домом тобі стала туга твоя невигойна Чорт засинає. Риби його на спинах вигойдують Марина Пономаренко	211
12	Хлопче, жени подалі думки бентежні, Але у думках – черешні, черешні, черешні. Але у думках її вірші налипли смолою, Такою смачною, солодкою і липкою. Хлопче, ці поетеси – такі черешні: Варто лиш слово сказати необережне – І ніби бджола в черешневім джемі тонеш. Хлопче, тікай від неї! Хлопче, ти гониш! Канал з усіма піснями 📀 📷 instagram 🪙 patreon ✍️ threads 🌐 facebook	180
13	Ігри в бісер це був наш коронний фокус. ми розмахували руками, нервово жестикулюючи, балансуючи на невидимому канаті. коли ми зустрілися посередині, ти вкладав бісер мені до рота, заштовхував кінчиком язика, зминаючи перепони вуст, протискаючи у щілину між передніми зубами. поцілунки здавались гучнішими за шум у вухах – оплески натовпу наших копій. твої кулясті дрібні слова замінили мені сніданок обід і вечерю. деякими давилася. деякі розкушувала, наче ікринки, і ковтала їх маслянистий, солонуватий сік. це була моя забавка. на терасах кафе, засиджених голубами, я пила з металевої трубочки і стріляла із неї сублімованими ідеями, що клеїлися до зворотного боку щік, наче цукрові драже. деякі були білі, деякі зовсім прозорі, очищені амілазою від яскравої оболонки. ти ухилявся, кожного разу майстерніше. тож більшість летіли повз і лякали відвідувачів. але кілька обов'язково поціляли у скельця твоїх окулярів. у лівому під косими кутами досі світиться тонка тріщина. це була твоя гра у справжність. ти заштовхував нас у перший-ліпший під'їзд. заповзав шершавими пальцями під мереживо сукні, безсоромно стискав, дряпав кривими нігтями мої груди i стегна і заповнював моє тіло порціями нових намистин. на ранок вони викочувалися із вух на подушку і висипалися із волосся, коли я продирала розчіскою візії-ковтуни, які ти заплітав мені тремтячими пальцями напередодні. коли ти ночував у мене довше за тиждень, твої слова розбухали, темнішали, втрачали форму і впивались у шкіру кліщами родимок. а потім ти йшов, не зачиняючи двері ззовні. відповідав раз на вечір сковано, скупо, наче скупник у ломбарді за рогом, що придбав за безцінь подаровані тобою сережки. бо моє тіло не має жодного отвору, у який не вмістилося б нічого твого. тоді кожне слово, що викочувалося з-під наших пальців, западало в кишені повік, наче прибиті віями летючі комахи. найпекучіші бубнявіли на втомленому обличчі. я їх вичавлювала, і вони розтікалися теплим, блідо-рожевим. це було моє хобі. найкоштовніші бісерини я збирала в кишеню куртки, що носила тої весни i навіть улітку. восени вони просочилися у проріху, закотилися за підкладку і калатали всередині, доки міль не прогризла їм шлях. взимку я визбирувала їх у пилявих нутрощах шафи і нанизувала на ниточку павутиння, яку нині ношу на шиї, як оберіг від самої себе. з першого дня відлиги намисто коротшає – підвальні мурахи прокинулися і цуплять усе, що можна, перев’язуючи сліди вузликами і петлями. ця нитка колись розірветься, бо я маю імунітет від удушення. і наші останні слова порозкочуються і розтопчуться. наші фокуси забавки ігри хобі стануть німим короткометражним фільмом. якщо захочеш, я надішлю тобі плівку пташиною поштою. а як не дійде – приходь. передивимось разом. тільки прошу, мовчки і з увімкненим світлом. P.S. про всяк випадок прихопи ножиці. я пострижу тобі нігті. охайно. під корінь…	169
14	панство, не пройшло і сто год, я нарешті трохи виредагувала тексту й фото (не ждіть чогось ах), і запрошую вас подивитися цю візуальну рефлексію, а якщо поділитеся чи напишете, як вам, що покращувати — ціни не буде! підписки заохочуються🤭	152
15	Вона уся світилась, ніби фосфор, хоча в житті усе якось непросто. Та урсус був, мов рятувальна нитка у злому світі, де усе так хитко. А сонях споглядав із підвіконня і ревнував до дивних тих поетів, що пили й реготали, ніби коні, і дарували соняхів букети. 🌻 Не міг терпіти соняхів він інших, і через те писав сумненькі вірші. Канал з усіма піснями 📀 📷 instagram 🪙 patreon ✍️ threads 🌐 facebook	148
16	Якщо ви досі думаєте, чи йти завтра на літературний вечір UrsusPoetry, то однозначно так 😉 Адже я вже зробила укладку, вивчила напамʼять сповідь і обрала сукню 🙌 Зустрінемось завтра ❤️🫶🏻	149
17	❤️‍🩹 СПОВІДЬ ❤️‍🩹 Нестанцьований вальс — крок на сцену, Де Ти починаєш епоху, а не епізод. І сяйво єства спопеляє похмурий дрес-код. Від посмішки мружиться навіть воїтелька Ксена. В Тобі ж бо, Дитино, кров відьми І дух землеробів зі східних племен. Байду́же на думку вельмож з їх фальшивих знамен, Коли щирість людську в їх юрбі не помітно. Та видно, чуєш, усе-таки видно — Твій зоряний шлях, Що почався у мить переродження обраних душ. Колись танцювала в кварталі брудних ліхтарів Мулен Руж, Була комікесою десь в п'ятдесяті у Штатах. Згадала! Це ж Ти! Ти в одному з життів філігранно схиляла імперії, Мов опонента в сенет Клеопатра. Сьогодні, Дитино, я мушу зізнатись, Але не суди. Насправді ці «Я» — всього крихта, частинка, малесенький пазлик. В Тобі незліченно багато таких, Мабуть, втричі більше, ніж вченим відомо галактик… Та менше, ніж зараз любові до Тебе в мені. Якби ж то раніше, хоча б на хвилинку, сказав хтось, (Не шрамом на серці — чорнилом в сувій): Як сильно я маю ЛЮБИТИ Дитину в собі! Ася Ейрена 03.07.2026 P.s. Реальна історія маленької дівчинки з села, яка в дитинстві не отримала підтримки від оточення, але виросла і зараз виступає на літературних вечорах UrsusPoetry в Києві та різних Фестивалях. І, як ви здогадалися, вірить в реінкарнацію 🤫 Колись напишу автобіографію, якщо вам буде цікаво 🙌	177
18	Посперечались два і сім дев'ятих леопарда, У кого з них найбільш накабачкована мансарда. Виходить перший. В лапах Тримає олівець, А також тетрапака, Що править за модель. Показує: – “Ось тут стропила – Всі з сушених стебел. Обшивка – з листя та насіння, З м’якоті - шпалери. Так само як і шафа, Дивани та паркет. І навіть люстра – З квітки кабачка, Куди ж іще?” Тут втрутились дев’яті, Від третьої по сьому, З техпаспортом і планом Горища свого дому. (Вони такі ж, як попередній, Майже геть в усьому, Але по п’ятій координаті – Розміром з пів гнома) – “Стривайте, пане, ви звернули Трохи не туди. Ми з вами не лише рахуєм Листя та плоди. Проблема в тім, що кабачки Лежать у вас в основі. Накабачкованість же – річ Набута апріорі!” Виходить другий леопард І дістає колоду карт: – “А справді, краще б ви каркас Поклеїли з валетів Чи краль, чи королів, Або ж зі зношених кашкетів. Як в мене – з кабачків Лише підлога й вентилятор Та принцип я зберіг, Бо було що кабачкувати” І на завершення виходять Перші дві дев’яті Із виступом на захист леопарда з тетрапаком: – “Панове, ви одну деталь Здається, упустили. Хіба він не кабачкував Бадилляні стропила? Та навіть якщо взяти Всю конструкцію з нуля – Він нею порожнечу, Небуття кабачкував. Так само в нас – мансарда Має стебловий каркас. Й годинникова башта є – То це ще вищий клас!” Консенсусу це товариство Зрештою дійшло. Усі погодилися з тим, Що треба кабачком, А не руками і не краном Будувать мансарди. Як зроблять – знову на дебати Вийдуть леопарди.	197
19	Телеграм-канали сухо ведуть лік – 10, 20, 21, 22... а моє серце розривається від вкарбованого у пам'ять видива – вирваний шмат життя із останніх поверхів любові й радості... тягнулися до неба, з небом залишилися ... Пожадлива гідра розкинула свої пазурі по всій країні – сичить, шипить, звивається, аби схопити побільше, закинути собі в пащу й наситити старе лускате тіло, що поволі розкладається, та ніяк не розкладеться їй би згоріти в попіл, впасти обезголовленим василіском, а вона все сичить, шипить, звивається, рве шмат за шматом мирне, світле, любе життя ... Я сиджу в підвалі й візуалізую великий меч в руці сміливого воїна, а в іншій руці візуалізую смолоскип... а телеграм-канали сухо ведуть лік далі #румінації	188
20	НІХТО від знелюднення – тиша в містах, як спасіння. без цих перехожих імовірність зустріти Христа не така й ефемерна вже, схоже. ні душі – анікого довкруж! – навіть тих, що очікують Сина. тільки запах півоній і руж, тільки – з вітром – твоя волосина. що уявно лоскоче лице – від запаморок і до осмути. і якби не безлюддя оце, я б від себе пішов межи люди. а без цього – навіщо той двір? ну, хіба що, закінчиться віскі, чи за пивом – бердичівським, львівським. самота – не такий уже і звір. нам комфортно із нею отут – канонічно, халяльно, кошерно. врешті-решт, крізь оцю самоту проростають слова, наче зерна. це священне неробство – воно нівелює божественний задум: працювати, молитись, писати – не дивитись весь день у вікно. не ходити з кутка у куток, не чекати – нікого – нізвідки. і не кликати вірші у свідки, бо й сьогодні не прийде ніхто. Сергій Татчин 2019	209

查看所有帖子