متاح الآن! بحث تيليغرام 2025 — أهم رؤى العام 
⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)
الذهاب إلى القناة على Telegram
🍷 Розвиваємо та популяризуємо українську поезію. 📖 Поетичні вечори @ursus_poetry 🏴☠️ Критика віршів @litflib і @tanok_salamandr 🩸 Донори крові @ursus_donor 🦕 Батько @pasha_pishe 📹 Прямі ефіри facebook.com/ukrainepoets
إظهار المزيد3 674
المشتركون
+524 ساعات
-87 أيام
-2230 أيام
جاري تحميل البيانات...
القنوات المماثلة
سحابة العلامات
الإشارات الواردة والصادرة
---
---
---
---
---
---
جذب المشتركين
يونيو '26
يونيو '26
+39
في 0 قنوات
مايو '26
+29
في 0 قنوات
Get PRO
أبريل '26
+28
في 3 قنوات
Get PRO
مارس '26
+33
في 6 قنوات
Get PRO
فبراير '26
+37
في 0 قنوات
Get PRO
يناير '26
+28
في 1 قنوات
Get PRO
ديسمبر '25
+37
في 4 قنوات
Get PRO
نوفمبر '25
+43
في 1 قنوات
Get PRO
أكتوبر '25
+26
في 3 قنوات
Get PRO
سبتمبر '25
+35
في 6 قنوات
Get PRO
أغسطس '25
+35
في 1 قنوات
Get PRO
يوليو '25
+52
في 4 قنوات
Get PRO
يونيو '25
+30
في 4 قنوات
Get PRO
مايو '25
+42
في 2 قنوات
Get PRO
أبريل '25
+36
في 4 قنوات
Get PRO
مارس '25
+44
في 5 قنوات
Get PRO
فبراير '25
+32
في 5 قنوات
Get PRO
يناير '25
+62
في 3 قنوات
Get PRO
ديسمبر '24
+45
في 2 قنوات
Get PRO
نوفمبر '24
+56
في 6 قنوات
Get PRO
أكتوبر '24
+58
في 5 قنوات
Get PRO
سبتمبر '24
+81
في 6 قنوات
Get PRO
أغسطس '24
+188
في 11 قنوات
Get PRO
يوليو '24
+101
في 8 قنوات
Get PRO
يونيو '24
+74
في 8 قنوات
Get PRO
مايو '24
+70
في 5 قنوات
Get PRO
أبريل '24
+88
في 7 قنوات
Get PRO
مارس '24
+106
في 11 قنوات
Get PRO
فبراير '24
+78
في 6 قنوات
Get PRO
يناير '24
+117
في 9 قنوات
Get PRO
ديسمبر '23
+77
في 7 قنوات
Get PRO
نوفمبر '23
+95
في 10 قنوات
Get PRO
أكتوبر '23
+115
في 6 قنوات
Get PRO
سبتمبر '23
+124
في 0 قنوات
Get PRO
أغسطس '23
+145
في 0 قنوات
Get PRO
يوليو '23
+159
في 0 قنوات
Get PRO
يونيو '23
+153
في 0 قنوات
Get PRO
مايو '23
+118
في 0 قنوات
Get PRO
أبريل '23
+145
في 0 قنوات
Get PRO
مارس '23
+209
في 0 قنوات
Get PRO
فبراير '23
+515
في 0 قنوات
Get PRO
يناير '23
+280
في 0 قنوات
Get PRO
ديسمبر '22
+1 999
في 0 قنوات
Get PRO
نوفمبر '22
+1 494
في 0 قنوات
Get PRO
أكتوبر '22
+981
في 0 قنوات
Get PRO
سبتمبر '22
+553
في 0 قنوات
Get PRO
أغسطس '22
+140
في 0 قنوات
Get PRO
يوليو '22
+179
في 0 قنوات
Get PRO
يونيو '22
+133
في 0 قنوات
Get PRO
مايو '22
+250
في 0 قنوات
Get PRO
أبريل '22
+427
في 0 قنوات
Get PRO
مارس '22
+21
في 0 قنوات
Get PRO
فبراير '22
+8
في 0 قنوات
Get PRO
يناير '22
+13
في 0 قنوات
Get PRO
ديسمبر '21
+6
في 0 قنوات
Get PRO
نوفمبر '21
+11
في 0 قنوات
Get PRO
أكتوبر '21
+7
في 0 قنوات
Get PRO
سبتمبر '21
+10
في 0 قنوات
Get PRO
أغسطس '21
+4
في 0 قنوات
Get PRO
يوليو '21
+15
في 0 قنوات
Get PRO
يونيو '21
+8
في 0 قنوات
Get PRO
مايو '21
+5
في 0 قنوات
Get PRO
أبريل '21
+5
في 0 قنوات
Get PRO
مارس '210
في 0 قنوات
Get PRO
فبراير '21
+6
في 0 قنوات
Get PRO
يناير '21
+9
في 0 قنوات
Get PRO
ديسمبر '20
+415
في 0 قنوات
| التاريخ | نمو المشتركين | الإشارات | القنوات | |
| 24 يونيو | +3 | |||
| 23 يونيو | +7 | |||
| 22 يونيو | 0 | |||
| 21 يونيو | +1 | |||
| 20 يونيو | +1 | |||
| 19 يونيو | +1 | |||
| 18 يونيو | +2 | |||
| 17 يونيو | +1 | |||
| 16 يونيو | +1 | |||
| 15 يونيو | 0 | |||
| 14 يونيو | +3 | |||
| 13 يونيو | +1 | |||
| 12 يونيو | 0 | |||
| 11 يونيو | 0 | |||
| 10 يونيو | +2 | |||
| 09 يونيو | +3 | |||
| 08 يونيو | 0 | |||
| 07 يونيو | 0 | |||
| 06 يونيو | +5 | |||
| 05 يونيو | +2 | |||
| 04 يونيو | +2 | |||
| 03 يونيو | +1 | |||
| 02 يونيو | +3 | |||
| 01 يونيو | 0 |
منشورات القناة
Грубіло небо за вікном
Брунатні вишні плями крові
І в них вгризалися у змові
Шпаки немовби за столом
Проснулось захмеліле віття
Лежить загублено перо
Думки написані крилом
Розчиняться у пісні світу
Нестримна хвиля ніжних трав
Забувши заточити косу
Замісто висохлих покосів
Майбутність росяних заграв
Змішались різні відчуття
І сум і біль і щира радість
В такі моменти безпорадність
Приносить фарби у життя
Артем Коломієць
| 2 |  #тредс | 96 |
| 3 | ва | 1 |
| 4 | Зупинитися... Пустити своє коріння у самотнє старе крісло.
Обдумати про все, що давно над головою зависло.
Зізнатися в коханні буденності, яка потребує уваги.
Від експресивних коливань естетики втрачати рівновагу.
Торкатись цнотливого повітря, без вкраплень урбанізацій.
Віддатися повністю задушливим обіймам прокрастинацій.
З'їсти подвійну порцію тривожної тривоги на вечір.
Туманно дивитись, як сонце готується до запланованої втечі.
Встати... Піти... Облитися осінніми винними поцілунками.
Не заперечувати павукам огортати юне тіло малюнками.
Обвити обличчя абсурдними емоціями, покинути місце розрядки.
Наздоганяти у сні покалічене щастя, шукати душевний порядок...
Ольга Далабожак
06/07 вересня 2024 | 113 |
| 5 | Деканонізація
Якщо твоя віра у мене була би гріхом,
То ти б вже давно був зачислений в лик найсвятіших.
Черствий поводир, що направив тернистим шляхом,
А я сподівалась наївно, що буде лиш ліпше.
Ти зводив для себе величні пусті вівтарі,
Поклав мою душу на них, ніби жертву Всевишнім.
Молився старанно до того, хто там нагорі,
Та его своєму молився у сотні раз більше.
Тобі не потрібне кохання — лиши пієтет,
Сліпе поклоніння твоїм "невичерпним стражданням".
Ти виліпив ідола з власних потворних прикмет
І тим, хто не слідує, — жорстко несеш покарання.
Я вірила в казку про себе і втрачений рай,
Про те, що я Єва і винна у гріхопадінні.
Я вийшла із культу, сказавши останнє "прощай",
Повірила в себе і це залишиться незмінним.
Валерія Кропівна
17.06.2026 | 114 |
| 6 |  На осонні, уздовж підвіконня,
де бабуся дивилась на світ,
тихо сохне під оком ікони
чебрецевий розкошланий цвіт, –
збирачева невидима праця,
степовий запашистий привіт.
Простяглись рівним шаром в два пальці
сонми сотень невидимих літ.
Наче глипає пращур прабузький,
давній грек, кіммерієць чи скит
крізь рожево-бузкові пелюстки
на покуття святі образки.
А бува, що в духмяному дусі,
як забуду про час і про світ,
позирає на мене бабуся
з килимка чебрецевих суцвіть...
🗣️ Сашко Обрій. Поезія
20.06.2022 | 117 |
| 7 | Що в нас було?
Любов і літо.
Любов і літо без тривог.
Оце і все. А взагалі-то
не так і мало, як на двох.
(с) Ліна Костенко | 119 |
| 8 | природа світла — рух
неперервний,
що лине крізь
зелень
посадки,
шмаття землі
та уламків
в повітрі,
що вирує
гармонією
всіх
почуттів,
спокоєм
з заставки
віндовз ікспі
відомому
лише
декільком
сотнями
тисяч
обраних;
там,
де світло
стигне
у механіці
досконалості
— смерть співає
свою колискову:
двійковим кодом,
дзигом дрона,
смішками
коригувальника,
контрастом білого
в сіряку
лімба;
тексту
епілепсія
нітковидна
ніби пасмо
яке прибираєш
з обличчя, а
його хвиля
тривала
все лине
крізь вирви часу,
великі і не дуже
вибухи: як ти
я чотири пʼять
нуль нормально
як ти
моє світло
неперервність
якого існує лише
для такого ж
вічного
спостерігача
чаша ця:
не відводити погляд,
вирок — стати оком,
що не бачить себе
самого.
20.06.2026 | 125 |
| 9 |  #тредс | 152 |
| 10 | П’ю каву ароматну в час дощу,
Вмостившись зручно в кріслі на терасі.
Я думаю, смакую і мовчу -
Про те, що вчасно, й те, що «не на часі».
Вібрує небо - десь далеко грім,
Свинцеві хмари мій дзеркалять настрій.
Цей дощ уже всередині. А втім
Я каву п’ю, живу - і це прекрасно.
Оркестр грозовий бере акорд,
Поглиблює мій настрій ностальгічний.
Цей дощ в мені - від вен і до аорт,
І я у ньому теж, хоч це й незвично…
Вікторія Чорній
2022 | 181 |
| 11 |  Полісся 3.0
Коники звисають з кольорових ниток,
Дзвоники блищать, проганяють смуток.
Місячне тепло від розмов щоночі — ти стаєш собою, відкриваєш очі.
Веселкові люди ділять гарні миті,
Затанцюють в колі, сонцем оповиті.
Ватра зажевріє ластовинням світлим,
Тим, що змалку пахне чимось дуже рідним.
Чимось справді дружнім, де зовсім не страшно
Стрибати з каміння — щиро і відважно.
Із піску та глини... Забруднивши тіло,
Радісно сміятись й почуватись вільно.
Де строката стрічка захопила гілку — зупинись на мить, не біжи, як білка,
Що летить за часом і біжить в нікуди.
Постривай, будь ласка... Хай побудуть люди —
На скелястих схилах,
по рясних стежинах,
Де зоря скупалась в запашних полинах.
Гомін сосен давніх,
дихання Полісся...
Тут дороги наші в спільності зійшлися. | 157 |
| 12 | ВІЙНА
Життя стає дешевше, ніж слова,
Яких іще немає у народі.
Сумні розумні, п’яні, як трава,
Дурні веселі, як чорти в природі.
Хотів я душу тілом захистить,
Померти в золотому сні без болю,
Але душі назначено рости
Ще в цьому світі, щоби стать собою.
Її шліфують сильні вороги,
Яким я вдячний, за яких молюся.
Листки паперу, чисті, мов сніги,
Лежать, чекають, доки повернуся
І напишу про все, що тут застав,
Натер до крові,
Подробив, мов кістку,
І вуличне, й величне, й пустота...
Новини добрі і смертельну звістку.
Коли війна кругом і у мені,
Не хочеться вставати, дню радіти,
Освячене лежить, як у труні.
Освічене гребе отруйні квіти.
Пасу до горизонту кураї.
І хочеться гонимих почитати...
В мені мої і пекла, і раї.
Нікого аз не хочу проклинати.
Як сіль морська землі, іскрить печаль
У світі, що розтління повен, злоби.
І падає з небесного куща
Зоря чиясь роденівської проби.
Вона красива, як летюче все,
Вона трагічна, як усе, що пада.
Бажання загадає:
Секс і сенс...
Й пішла до біса політична влада.
Хмарки летять скоріше, аніж кров
У жилах циркулює золотистих.
Я знову у собі себе знайшов,
Мов зернятко в калиновім намисті.
Люблю осінню воскову журбу,
Христовим шляхом йти і йти до світла.
Дивитись, як тече до Бога Буг,
Йому назустріч – відьмочки на мітлах.
Небесний хор осінніх журавлів
Голосить над церквами нетутешньо.
І куля у ворожому стволі
Для мене дозріває, мов черешня.
Тому шукаю місце, де лягти,
Щоб вічним сном заснути тут, не бути.
В глибинах я шукаю висоти,
Де юна радість, де нема отрути.
Душа – як лист осінній у дуплі,
А я зерно легенди розсипаю.
І пастки всі на мене замалі,
Хоч я вписався в лебедину зграю.
А музика текла в мені, як час.
Дерева муркотіли, мов котята.
Тримала пам’ять шрами від меча,
Жінки від мене прагнули почати...
А я за дно тримався і горів.
І смерть ставала Музою моєю.
Там, угорі, як в лисячій норі...
В суспільстві ж – як в кіосках «Лотерея».
Хранитель-ангел тут зі мною є
І мама з Того світу... як сльозина.
У монастир чи на війну,
Чи п’єм
Майбутнє –
Мов горілку із графина?
Душевно хворий пес за мною йде.
Малинові меди світань зоріють.
А я бреду від Бога до людей,
Яких прощати й причащати вмію.
Я не до м’яса, до кісток люблю
Одну красиву і набожну жінку.
В записочці «За здравіє» «Павлюк»
Вона, я знаю, пише, наче фінкою
На корах пишуть,
Що «Ми тут були»,
Ішли до себе важко і солоно:
То як орли, то часто як воли,
В могилу йшли –
Як в материнське лоно.
Іскриться космос у твоїх очах?
Та нічого, скажу я вам, гордиться.
Так свічечка нічого не втрача,
Коли від неї інша загориться.
Не книжник я, не фарисей… поет.
Хоча уже й не хочу буть поетом...
Бо світиться в мені пекучий мед,
Який не описали ще газети.
Холоне попіл молодих багать,
В яких картоплю пік я з дружбанами...
І хочеться все заново почать,
Обвішавшись столітніми хрестами.
Ігор Павлюк | 162 |
| 13 |  #вірші | 159 |
| 14 | ТАКЕ ДАВНЄ І ТАКЕ НИНІШНЄ...
Такі до неба довжелезні дні,
Такі сади, немов коліна в саднах...
Тумани зупинились при вікні
Чи просто мама постелили рЯдна?
Сховався час в дзигарку на стіні -
Дитині кожній по дитячій вірі...
А тато знов розказує мені,
Що возить грім Ілько на Божій фірі...
І так гримить собі на всі світи,
Що аж у хмари поховались гори,
А будеш чемний, то покажем ти',
Як ніч на день ховають до комори,
В коморі темно, бо живе там ніч,
Щоднини снить собі людськими снами,
Як ми вночі ховаємось на піч,
То що тоді буває, мамо, з днями?..
А, тату, Бог святіший, чи наш дід,
Коли стоїть у церкві на колінах?
А, мамо, скільки зим і скільки літ
Жиє вогонь в нарубаних полінах?
Хто в небі носить воду в решеті,
Коли такі дощі, що аж не видко?
А шо то значить, шо роки в житті -
Лишень вспівай за ними - дим та й нитка?..
А, тату, а чому лиш до Різдва?
А, мамо, шо то означає - Стрітень?
А, тату, мамо, шо то за слова,
Шо люди їх говорять на Великдень?
А, мамо... Мамо, то болить чи ні,
Коли в долоні забивають цвяхи?
А, тату...Тату, шо ми за одні,
Шо били нас і москалі, і ляхи?..
А, мамо...Мамо, шо то за книжки
Сховали тато в причандалах шевських?
Ну добре, добре, всипте три паски-
Лишень скажіть, а хто він, той Грушевський?
А кілько, мамо, треба трудоднів,
Аби зібрати нас троїх до школи?..
...А скільки, бУло, мамо, тих жалів,
Шо вже про них не взнаємо ніколи?
Ми, тату, виросли, бо ми - росли...
Під що могли, під то підклали плечі...
Бо мали в хаті клуб "Що?Де?Коли?"
Коли з комори вибирався вечір...
Богдан Томенчук | 161 |
| 15 |  #тредс | 142 |
| 16 | #історія_одної_пісні
*я нікуди далі дому*
осінь 2021. власна українізація відбувалась поступово. першочерговою мотивацією було бажання стати частиною саме української культури, адже російська мова розмиває національну приналежність
коли пишеш поезію, дуже важливо вигадувати панчі, каламбури, небанальні рими, мовні звороти і робити все це швидко та влучно. не можна використати "очі-ночі" чи "спалені мости" і зробити вигляд, що ти дофіга новатор чи оригінальний автор. а бути оригінальним і майстерним неможливо без того, щоби думати тією мовою, якою пишеш
десь у період мого життя, коли сни почали вже приходити українською, а рос розкладки вже не було на клавіатурі, я вертався з роботи і вигадав жартівливий віршик про апатію. мене завжди захоплювало, коли про найжахливіші речі розповідають з іронією, під незвичними кутами. а повторюваний рядок "я нікуди далі дому" звучав дуже впевнено, заряджено та незаїжджено. а мій низький рівень скілів призвів до використання простих рим, від чого віршик вийшов ще й досить мило-наївним
у той же період я намагався вигадати послідовність акордів, яка би порушувала ті шаблони, які я як новачок помітив в піснях, які розбирав на гітарі. хотілося бути нетакусею, і в цьому мені також допомогла випадковість: коли я спробував зіграти цю ж гармонію на паверкордах, переплутав один акорд. вийшло нахабно та претензійно. і більше того – не зовсім зрозуміло в якій тональності. як виявилось, ця гармонія чудово застакалась із написаним віршем
потім почалась повномасштабне. я намагався грати разом зі своїми друзями з енергодару. ми довигадували структуру треку, вписали в нього мною вигаданий риф, який став сигнатурним для цієї пісні. його я також вигадав у спробах зробити щось небанальне. але гурту у нас так і не вийшло
пізніше я спробував грати цей трек з денчиком, що зрештою призвело до формування гурту. вигадав для лід-гітари не менш нахабну партію, яку денис доповнив. запросив із нами пограти на драмах наталі – вона теж вигадала собі партію. запросив мишка пограти на басу – і він теж написав свою партію. все клеєлось, вихоидло цікаво. пісню вже знали в різних тусовках
але ніяк не виходило записати і звести трек так, щоби це влаштовувало, відповідало вайбу живих відтворень. мікс пережив чотири ітерації, зокрема і спробу мишка зробити своє зведення. вокал теж записувався незліченну кількість спроб. зрештою, зупинилися на версії, яка далека від майстерності, але чудово передає енергію
п'ять років тому це був жартівливий віршик про апатію, придуманий дорогою з роботи. 19 червня цього року "я нікуди далі дому" нарешті вийшла на всі стрімінґові платформи і її можна прослухати за посиланням | 174 |
| 17 | "Якби можна було..."
якби можна було повісити себе,
як випраний одяг, на дріт
щоби стікати мертвими мріями
щоби вицвітали гріхи
щоби перетворюватись
на діряву шмату,
обстріляну сонцем
щоби птахи обсирали, а не люди
щоби втрачати запах реалій
зсихатись
висіти доки прищепки не з'їдять волосся
доки не вигойдаються сподівання бути знайденою
зціленою...
гойда-да, гойда-да, гойда-да,
гойда-да...
пора впасти гнилою сливою
отруїти ґрунт скнінням
стражданням
і вічним
"якщо б можна було..."
Ольга Далабожак
19/20.06.26 | 177 |
| 18 | Друзі, лишилось всього 6000 грн. 🤝🏻 | 169 |
| 19 | "Будь-які збіги з реальними людьми та подіями випадкові",
або: "Дисклеймер"
Ти не змія, та тебе я пригрів,
приютив, як молодшого брата.
Я вбивав в собі Каїна, гравши мотив
з кают полоненого барда,
що тихо, як північ, чекає на страту,
а може й у повінь на жалість богів.
Збагнув, що помилування вже не варто
ростити з надією в думках, бо гнів
все спалив
і порушив фундамент палацу,
що з пластику ти вибудовуєш
наново:
стели, балкони,
сади і фонтани
горіли і плавились
від мого палива
Траншеї і шанці, там твої танці,
в яких ти по шию ховаєшся, сумніви
створюєш, сієш і пожинаєш, і вранці
росою змиваєш сліди
Я бісер кидатиму, литиму тони води
у твоє решето, заливатиму вина
криваво-червоні із нових плодів
у загнилі міхи, щоб втопити провину
Втомлений плавати,
Лінивий втопитись.
Навіщо
повірив я місту,
поклавши надії на саме того
що стане летючою мишею?
Чому та навіщо я створюю хвищу?
Бо шторм в океані для мене ніщо.
Твій аверс, так бережно вкритий піритом,
ми стерли на іскри об грубий бетон
Чекали припливу, щоб вийти у штиль,
так втратили здобич усі китобої
і поки поети писали листи,
я тихо збирав собі нові набої
От тільки тепер без надії на серці.
Закривавлене, зшите,
залатане й бите
ще б'ється.
Ти чуєш, як вітер несе ці
рубці далеко за обрій із герцами?
Де я сіяв впевненість, крізь морок й імлу,
зростивши свій сад, взяв цвяхи й пару дошок.
Спаленим полем я знову піду
залишивши в хліві насіння волошок
Я бісер кидатиму, литиму тони води
у твоє решето, заливатиму вина
криваво-червоні із нових плодів
у загнилі міхи, щоб втопити провину
Втомлений плавати,
Лінивий втопитись.
Навіщо
повірив я місту,
поклавши надії на саме того
що стане летючою мишею?
Горище (Крупа) 🔥 | 182 |
| 20 | До речі, виявляється, що це був вірш Асі на моє персональне творче завдання, яке я дав їй ще десь роки півтора тому в рамках мого творчого наставництва і вона тоді його відклала, бо забракло майстерності)) 🤗
Пишаюсь ученицею. 😁 | 204 |
