👀
Як зрозуміти, які страви приносять ресторану прибуток?
Володимир Григорі, засновник Rest Emotion, на онлайн-курсі «Управління ресторанними процесами» від Laba пояснив, як рахувати фудкост, враховувати втрати продуктів під час обробки та оцінювати вигідність страв.
У першій частині конспекту розбираємо, які цифри допоможуть ухвалювати рішення щодо меню 👇🏻
🎓 Курс Laba, за матеріалами якого ми підготували конспект, можна придбати в записі за посиланням.
🤔
Що таке фудкост і чому недостатньо просто знати його відсоток?
Фудкост — це співвідношення собівартості проданих продуктів до виручки від їхнього продажу. Але сам по собі цей відсоток мало що говорить про стан бізнесу.
Два ресторани можуть мати однаковий фудкост у 30%, але один буде добре заробляти, а інший — майже не мати прибутку. Все залежить від решти фінансової моделі: зарплат, оренди, комунальних витрат, маркетингу, податків, комісій та інших операційних витрат.
Тому я дивлюся не на одну цифру, а щонайменше на три показники:
•
теоретичний фудкост — скільки продукту мало бути витрачено відповідно до технологічних карт;
•
фактичний фудкост — скільки продукту ресторан реально витратив;
•
закупівлі — скільки грошей ми фактично витратили на продукти за певний період.
Наприклад, ми продали 100 порцій пасти. За технологічними картами на них мало піти 10 кг продукту, але зі складу фактично пішло 12 кг. І ось ці додаткові два кілограми — привід розбиратися, що сталося. Теоретичний фудкост показує, наскільки добре ви спроєктували меню. Фактичний — наскільки добре ви керуєте рестораном.
✍🏻
Що таке YIELD і чому його важливо рахувати?
YIELD (з англ. — «вихід») показує, скільки з купленої сировини ресторан реально може використати у стравах. Адже вага продукту під час очищення, зачистки чи приготування може зменшуватися і це впливає на його реальну собівартість.
Наприклад, ви купили 10 кг продукту по €10 за кілограм і заплатили €100. Після очищення з цих 10 кг залишилося 8 кг продукту, який можна використати у стравах. Отже, YIELD становить 80%.
І якщо спочатку здається, що кілограм продукту коштує €10, то фактично ресторан отримав за свої €100 лише 8 кг придатного до використання продукту.
Тобто реальна собівартість кілограма — вже €12,5.
Тому для правильного фудкосту важливо враховувати не лише закупівельну ціну, а й те,
скільки продукту ресторан зрештою може використати у стравах. І важливо не забувати про маленькі складники: олію, спеції, декор, соуси чи хліб.
🤷🏻♀️
Чи має фудкост кожної страви бути однаковим?
Ні, немає сенсу намагатися привести кожну позицію меню до умовних 28–30%.
Коли ми запускали
Naperlage Oysters & Co, фудкост їжі міг доходити приблизно до 45%. Ми свідомо зробили їжу доступнішою, а компенсували це більшою маржинальністю напоїв. Загальний фудкост був близько 38%. І ця модель працювала.
Тому важливо дивитися не тільки на food cost %, а й на те,
скільки грошей конкретна страва залишає ресторану.
Умовно, паста продається за 200 грн і коштує ресторану 100 грн — залишається 100 грн. Стейк продається за 500 грн, а його собівартість — 200 грн. Його фудкост у відсотках може виглядати гірше, але ресторан отримує 300 грн.
🍽️
Як зрозуміти, що залишити в меню?
Для цього ми використовуємо меню-інжиніринг: дивимося,
як часто гості замовляють страву та скільки вона заробляє ресторану. Умовно все меню можна розділити на чотири групи:
•
«Зірки» — часто замовляють і добре заробляють. Це найсильніші страви в меню.
•
«Робочі конячки» — часто замовляють, але заробляють менше. Прибирати їх лише через нижчу маржинальність не варто: саме заради них гості можуть приходити в ресторан.
•
Страви з потенціалом — добре заробляють, але їх рідко замовляють.
Тут варто спробувати змінити назву, місце в меню, подачу або краще розповісти про страву гостям.
•
«Собаки» — рідко замовляють і мало заробляють. Такі страви варто переглядати першими. Особливо якщо заради них ресторан тримає окремі продукти, які потім псуються та списуються.