Стійкість для стійких

Середа - день, коли втома може відчуватися сильніше. І я вже років 10 планую тижневу активність так, щоб у середу навантаження було хоч трохи меншим. У деяких компаніях саме середу роблять вихідним, скороченим робочим днем чи днем «без внутрішніх зустрічей». Щоб можна було зосередитися на роботі, не перемикаючись постійно на щось інше. Бо на перемикання ми витрачаємо дуже багато сил. Є невелике дослідження 2021 року, в якому 45 працівників спостерігали за своєю активністю протягом двох тижнів. Дослідники помітили, що кількість активностей, які давали навантаження і відчуття втоми, зростала від понеділка до середи, а кількість того, що пов’язано з відновленням, навпаки, зменшувалася. У четвер ця тенденція починала змінюватися. Можливо, впливає і наше відчуття часу. Ми можемо відчувати не лише втому, а й навіть психологічну дистанцію до вихідних. У понеділок ми тільки почали тиждень. У п'ятницю вже відчуваємо наближення відпочинку - і суб'єктивне відчуття навантаження може ставати меншим. Я писала цей допис і думала, що обов'язково потрібно сказати: точно не варто переносити всі справи із середи на вівторок і четвер.:-) Бо тоді ми не зменшуємо навантаження, а лише концентруємо його. А от що можна робити - ми звикли планувати роботу на тиждень. Але набагато рідше плануємо на тиждень відпочинок. А варто було б планувати це одночасно. І щось приємне запланувати особливо на середу. У вас заплановане щось приємне для себе? Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #практика від нас з Моменталом, Юнісеф і Ти Як. Одна з найулюбленіших ❤️ @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День, коли замість листя на деревах ноти. Уявіть, якби дерева замість листя вкривалися нотами. Яку музику вони б грали? Чи була б вона різною навесні й восени? Чи залежала б від вітру, сонця, дощу? А може, у кожного дерева - своя мелодія. І в кожного та кожної з нас теж є своя - та, за якою ми одне одного впізнаємо, хоч вона звучить зовні зовсім нечутно. Сьогодні ми можемо спробувати почути її. У шелесті листя, що ще є на деревах, чи в тиші та просторі, що зараз відкриваються там, де листя вже немає. У голосі того, кого любимо. Або в собі. Сьогодні день прислухання. До світу навколо і до своєї внутрішньої мелодії. Доброго безпечного дня ❤️ #натхнення @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні зранку над нашим селом знов збивали шахеди. У мене було хвилин 20 до всіх запланованих активностей. Донька у школі. Собака спав поруч зі мною. Іноді підіймав голову, щоб подивитися на мою реакцію на вибухи. Я вже була готова до перших зум-зустрічей, хотіла просто трохи полежати, накрилася ковдрою з головою, ніби вона могла захистити від уламків. Думала про це дитяче «Цвіньк-цвіріньк, я в хатиночці». Про захист дитячої уяви і впевненість у власній невразливості. Про те, чи може це відчуття захищеності згодом змінитися впевненістю у тому, що дитина сама здатна впливати на світ. Чи, навпаки, приходить розчарування у світі, який не може дати того прихистку, якого так хочеться. І чи не шукає людина потім, уже в дорослому житті, тих, хто міг би створити для неї цей захисний купол. Сьогодні ввечері я проводила практикум і думала, як часто зараз говорю слова: обирати, впливати, діяти. Ніби вони стають цеглинами нового «цвіньк-цвіріньк» - дають сили відчувати не лише потребу в захисті, а й власну здатність впливати на те, що відбувається, і захищати те, що для нас важливе. А ще думала, звідки ми, дорослі, беремо сили вилазити з-під своїх «захисних ковдр», якими можемо накриватися від втоми. Вилазити й дивитися на реальність. І йти далі складати свої цеглинки сили. Нехай у нас буде «захисна ковдра» уяви. І можливість відпочити під нею. І можливість діяти, коли це потрібно. Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #практика важлива, але неприємна :-) Дуже чутлива зона щелепного суглобу та жувальних м'язів, які спазмованні в нашому нескінченному стресі. Сьогодні докладний опис робити не встигаю. Ми робимо вібраційні рухи, дуже уважні до сили дотику - будьте до себе дбайливими. Ця зона дуже чутлива. Відновлення ❤️ @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День пошуку іншопланетян. Вони ж точно є серед нас. Можливо, саме зараз поруч - у черзі за кавою, в автобусі чи сидять у кімнаті. Вони, як завжди, маскуються під звичайних землян. Але ж наше око точно зможе розрізнити, що вони іншопланетяни. Сьогодні день, коли ми придивляємося до тих, хто поруч, і подумки визначаємо - кажемо, з якої вони можуть бути планети. Особливо придивляємося до тих, хто нам неприємний чи лякає… Цікаво, скільки сьогодні знайдемо? 😊 Доброго безпечного дня ❤️ #натхнення @stijkist Світлана Ройз

Кілька років поспіль ми разом з Yasno робили матеріали про те, як допомогти собі під час відключень світла. Темрява - для багатьох стрес - фактор. У ній може загострюватися відчуття холоду, чутливість до звуків. А ще - відчуття самотності. Ми можемо втрачати відчуття часу та орієнтацію в просторі. Що з цим робити і як допомогти собі та іншим - у картках. Нехай буде світло!!! І нехай нарешті вороги, як роса на сонці… Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми #корисне @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших «2 хвилинах для себе» - #практика для очей і не тільки. Ми водночас робитимемо гімнастику і активуватимемо окоруховий нерв, і впливатимемо на нервову систему. Окоруховий нерв - III пара черепних нервів, яка керує більшістю рухів очей та деякими функціями зіниці. Він іннервує майже всі м’язи очного яблука, а також відповідає за звуження зіниці та акомодацію (здатність змінювати фокус). Окоруховий нерв містить також парасимпатичні волокна. Повільні рухи очей пов’язані з роботою ретикулярної формації мозку, яка регулює рівень збудження. Переведення погляду по горизонталі впливає на активність мозолевого тіла - активує взаємодію між півкулями мозку, це допомагає в обробці інформації. (але потрібно робити повільніше, ніж я на відео). Я починаю позіхати, коли роблю цю вправу - ознака того, що нарешті розслабляюсь. Бачите, скільки всього корисного Ми доводимо погляд до крайньої точки праворуч і ліворуч -робимо вдих і видих, переводимо погляд вперед – вдих і видих. Ви вже позіхаєте? Ця вправа - одна з базових від травматерапевта Стівена Порджеса. Відновлення ❤️ @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День пошуку сонячного проміння. Коли сонце торкається нашого обличчя чи простору, де ми знаходимося, це може відчуватися як дотик самого сонця. Це схоже на магію: сонячне проміння іноді стає помітним лише тоді, коли в повітрі є пил. Або коли світло натрапляє на перешкоди. Ми бачимо, як воно проходить крізь простір, який до цього здавався порожнім. Іноді навіть ... нудним. І цей простір раптом перетворюється на щось, що має форму. Пил дає можливість побачити танок усередині променя. І маленька смужка світла стає дотиком. Спробуйте сьогодні знайти сонячне проміння. Не лише на небі, а й у кімнаті… А можливо, чиясь усмішка чи слово теж стане таким сонячним променем. Доброго безпечного дня ❤️ #натхнення @stijkist Світлана Ройз

Безпеки всім ❤️

Коли стає нестерпно від усієї гидоти, що відбувається, я починаю ще інтенсивніше працювати. Наче хочу наповнити простір чимось протилежним тому, що відчуваю навколо. Сьогодні перемикалася між чотирма зовсім новими проєктами для дітей та батьків. Два з них мають з’явитися вже зовсім скоро. До початку зимових свят. Вони виходять настільки теплими, що коли я побачила першу редакцію сьогодні, розревлась, наче це і не моя ідея та тексти. За кілька тижнів ми з друзями-партнерами поділимося ними. Сьогодні я знову дивувалася: як це вже п’ятниця? Куди подівся тиждень? Замовила нову партію зерняток для птахів, щоб підгодовувати їх взимку. І тема сьогодні в роботі була про птахів. Знайома дитина сказала, що мріє, щоб їй пташка принесла лист, як у казках. Я перепитала: будь-яка пташка? - Ластівка. І надіслала її батькам такий шаблон. Завтра на дитину має чекати лист, написаний на крильцях ластівки. Ніби сама ластівка надіслала їй листівку. Лист із літа. Можливо, вам дуже потрібна ластівка? Можна зробити мобіль із пташок, написати на крильцях побажання і вкласти в посилку. Чи запропонувати дітям зробити сюрприз для сусідів чи тих, хто поруч a- зробити такі листівки-ластівки. Відкрийте повністю картинку - там шаблон, який легко зробити Доброї безпечної ночі і вихідних. Дякую за цей тиждень разом. До понеділка ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших «2 хвилинах для себе» #практика - «цьомчики небу». Спочатку ми легкими рухами зігріваємо м’язи -це покращує кровообіг і готує тканини до роботи. Торкаємося зони, через яку проходять гілки блукаючого нерва. М’які дотики, погладжування, розминання чи прохлопування - активувують парасимпатичну нервову систему та зменшують відчуття напруги. А ще ми працюємо з платизмою - поверхневим м’язом шиї. Вона реагує на стрес. Косметологи розповідають, що її тонус впливає на стан нашої шкіри та овалу обличчя. Ми залучаємо не тільки м’язи шиї, а і круговий м’яз рота, групу жувальних м’язів. Наша техніка безпеки - не закидувати голову назад (ми обережні з цим рухом) і робити більш повільно, ніж я на відео. Нехай небо відгукується на наші поцілунки! Відновлення! ❤️ @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День квітів у гриві. Вчора вночі йшов сніг. Літо минуло, але точно не зникло. Воно залишається і розчиняється в нас - кольорами, які ми запам'ятали, присмаками, ароматами. Сонячним світлом, якого зовні все менше, але ж можна віднайти всередині. Наша пам’ять, як грива - у ній переплітаються квіти різних сезонів, зустрічей, місць і часів. Деякі вже висохли, деякі зберегли свій колір, а деякі розквітають знову. Потрібно лише змахнути гривою. Ми не втрачаємо літо, як і любов… воно проростає в нас і залишається на всі пори року. Доброго безпечного дня ❤️ #натхнення @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні розповім про проєкт, який ми з партнерами - а тепер уже друзями - випустили «в ефір». Багато хто з вас знає компанію RUTA - українського виробника серветок і туалетного паперу. Я, до речі, тільки сьогодні побачила на сайті, що у них є упаковки дитячих серветок із малюнками, що світяться в темряві. Якраз під наші відключення світла може бути особливо корисним. Хочу купити на пробу, потім розповім. Але наш спільний проєкт про інше. Це соціальний проєкт на підтримку дітей, які тільки починають звикати до горщика. І, звісно, на підтримку дорослих. Усі «туалетні теми», зокрема й привчання до горщика, можуть бути пов'язані з відчуттям захищеності. А все, що саме зараз може бути помічним для батьків та малюків - надважливе. Ми разом з командою RUTA і @djmeli створили пісеньку-лічилку, яка допомагає дитині запам'ятати послідовність дій і зробити туалетні ритуали звичнішими та веселішими. Пісня мила та кумедна. Я тепер сама наспівую: «Поспішай - горщик швидко діставааай!» Ще є книжечка-розмальовка з історіями про какулі та горщики і кілька слів від мене - про те, що може допомогти під час привчання до горщика. Команда RUTA випустила дуже м'який туалетний папір - «приємний на попик» - для чутливої дупці, із зображеними звірятками - саме вони стали героями пісні та книжок. Уявіть, у час, коли багато бізнес-проєктів для дітей в Україні згортаються, вони не тільки випускають новий продукт для малюків, що народилися вже під час великої війни, а й пішли далі - в дбайливий супровід. Для мене це дуже цінно. На сайті - усе у вільному доступі - пісенька, книжки та ідеї для батьків. Розкажіть, будь ласка, тим, кому може бути важливим. Ось посилання. Навіть, якщо у вас немає поруч маленьких дітей, зайдіть - ви точно усміхнетесь : https://ruta.ua/dlia-nizhnykh-nizhnykh/ Доброї безпечної ночі! ❤️ #роздуми #корисне @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #практика для розвитку міжпівкульної взаємодії - "вальс". Сьогодні опис робити не встигаю, можна знайти в стрічці каналу. Ця практика для дітей 10+ і дорослих. Легкого вальсування ❤️ @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День моєї бульбашки. У кожного й кожної з нас може бути своя бульбашка - наше захищене місце, яке ми можемо створити "навколо себе". Навіть тоді, коли поруч багато людей, коли навколо шумно, коли ми не можемо побути наодинці. Вона може бути прозорою чи непрозорою, великою чи зовсім маленькою. У ній може вміщатися цілий наш власний світ. Те, що ми хочемо зберегти для самих себе. Там не потрібно відповідати на запитання, щось пояснювати, поспішати чи бути доступними для всіх. Така бульбашка - точно не про самотність чи віддалення від інших. Це просто дозвіл собі та можливість побути у власному темпі, почути себе, побути із собою. Навіть серед людей у нас залишається право на свій внутрішній простір - те, що належить тільки нам. Доброго безпечного дня ❤️ #натхнення @stijkist Світлана Ройз

Щось я останніми днями особливо інтенсивно працюю (дивно казати так людині, яка й без того працює ненормовано) :-) Сьогодні ввечері, коли казала знайомій: «Піди вже відпочинь!» - ми сміялися, що це типове проєкційне звернення. І я згенерувала таку картинку, заряджену на відпочинок. Мої діти подивились на неї, і сказали: ШІ? Так це ж крінж! Але ж картинка мила "А як нарешті вляжешся ти?" Хто ви на цій картинці? Нехай у нас буде можливість вмоститися зручненько і відпочити. Так хто ви на цій картинці? Доброї безпечної ночі! ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших «2 хвилинах для себе» #практика для впливу на М’язу гордеця (m. procerus). Він розташований між бровами. Починається від кістки носа та хряща носової перегородки і піднімається вгору. Вплітається у шкіру нижньої частини чола, над переніссям. Саме скорочення m. procerus формує поперечні зморшки на переніссі. І робить наше обличчя насупленим. Цей м’яз, ми мимоволі напружуємо, коли зосереджуємось, тривожимося чи стримуємо злість. Він іннервується гілками лицевого нерва, який пов’язаний з лімбічною системою. Напруга м’яа це не просто локальний спазм. Це завжди робота тіла - емоцій та наших думок. Обличчя не лише відображає емоції, а й формує їх. Доторки, масаж, тепло в цій зоні ктивують: механорецептори шкіри, пропріорецептори м’яза. Ці сигнали йдуть у соматосенсорну кору та інсулу - центр відчуття внутрішнього стану. А це впливає і на тонус самого м’яза, і зменшує активність симпатичної нервової системи. Ми з вами повертаємо відчуття захищеності та спокою. А як побічний ефект - впливаємо і на глибину зморшок. Відновлення нам ❤️ @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День плекання. Того, що ми можемо ще навіть не відчувати, а просто з’являється якесь тендітне передчуття. Того, що може бути непрактичним, несміливим, непроявленим - але дуже важливим. Ніби є якась маленька, ще невагома частинка нас, якій ми поки навіть не знаємо назви. Не все в нашому раціональному світі має ставати досягненням. Не все мусить приносити результат. Я вірю, що є те, що важливо просто тому, що воно в нас є. Сьогодні день того в нас, що не потрібно виправляти, вдосконалювати, перетворювати на щось корисне, а важливо просто плекати. Це може бути будь-що - мрія, думка, погляд, надія. А може, наша внутрішня усмішка... Доброго безпечного дня ❤️ #натхнення @stijkist Світлана Ройз

Я вчора ввечері писала про ілюзії. Про те, як наш мозок домальовує картинку, коли в ній недостатньо інформації, доповнюючи її до тієї, яка для нього зрозуміла, яка підкріплює те переконання чи образ, що вже створений раніше. Зараз час, коли будь-яка картинка, яку нав’язують зовні, яка провокує емоції, має ще ретельніше перевірятися. Бо чим вищий рівень виснаження, тим менше у нас критичності, тим швидше наш мозок піде шляхом, до якого ми схильні. Чим вищий рівень виснаження, тим швидше ми повіримо в негативний сценарій, у найжахливіше припущення. Бо мозок у стані загрози швидше помічає небезпеку (навіть уявну), ніж те, що може бути безпечним. Це один із механізмів виживання. Негативні прогнози та сценарії для нього - їжа. З підлітками, коли ситуація викликає сильні емоції у відповідь на будь-яку інформацію, ми напрацьовуємо реакцію: СТОП! Головне - вчасно зупинитись. Зупинити всі зовнішні реакції. І розбираємо три запитання: Хто? - джерело інформації. Перевірити, чи достовірне. Що? - чи сама інформація достовірна, де це можна підтвердити… Навіщо це потрібно? - які припущення викликають у нас емоції і кому вони можуть бути на руку. Це ж стосується і дорослих. Ми не можемо собі дозволити витрачати сили і час на реагування на маніпуляції. І найголовніше - втрачати довіру один до одного. Я вчора спостерігала за ситуацією в Петропавлівській Борщагівці. Зупиняла себе від реакцій. Дивувалась тому, як багато моїх знайомих казали: «Не все так однозначно». Бо є те, що однозначно. Наприклад, повага до військових. Коли підбирала сьогодні картинку, думала, що ми не вигрібемо в інформаційних хвилях, які ставатимуть усе більшими, якщо не матимемо в руках «весел» - навичок, як саме грести. І сил на це. Навіть не знаю, що зараз важливіше. Сил нам усім! Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз