Стійкість для стійких

Сьогодні в моєму календарі - попри складну ніч - День доростання. Ми не завжди відчуваємо співрозмірність. Досвіду, відчуттів, знань, сили. Можемо почуватися відокремленими і часто самотніми, коли не можемо розділити з кимось те, що відчуваємо та бачимо. У що віримо. Сьогодні день доростання одне до одного. День, коли нам легко і цікаво бути поруч. Коли ми не порівнюємо, не змагаємося і не очікуємо, що хтось буде схожим на нас, а розділяємо і створюємо для всіх спільний простір – і доростаємо одне до одного. Доростати – не означає, що хтось кращий, чи мудріший, чи розумніший, чи глибший - ми доростаємо до можливості БУТИ поруч. Бачити і залишатися в контакті навіть тоді, коли ми різні. Доброго безпечного дня ❤️ #натхнення @stijkist Світлана Ройз

Безпеки та захищеності всім ❤️

Сьогодні ми говорили про пастку упередженості. Мені здається, це одна з найнеприємніших пасток нашого мозку. Бо вона впливає на стосунки з іншими і сприйняття інших. Коли в нас уже сформувалося ставлення до людини, ми починаємо дивитися не стільки на неї, скільки на власне уявлення про неї. Якщо колись вирішили, що людина хороша - помічаємо її добрі вчинки й легше пробачаємо помилки. Якщо одного разу вирішили, що вона недобра, мозок сам починає збирати докази саме цієї версії. Те, що підтверджує нашу думку, ми помічаємо швидше й запам'ятовуємо краще. А те, що їй суперечить, можемо не помітити або пояснити собі, що це випадковість. Це явище називають підтверджувальним упередженням. Воно не означає, що це ми такі поганки чи несправедливі. Просто мозок на всьому заощаджує енергію. Він створює свої «карти» людей і світу, щоб не витрачати ресурс. Саме тому будь-яку неоднозначну поведінку людей ми можемо пояснювати саме так, як пояснювали її колись. Якщо людина в нашому сприйнятті визначена, як агресивна, то її гучний голос стане доказом агресії. Якщо вона мовчить - це теж може здатися проявом агресії. Ми перестаємо бачити людину справжню, лише підтверджуємо те, що колись про неї вирішили. Є ще один феномен зі смішною назвою - ефект німбу та ефект рогів. Наш мозок постійно будує прогнози. Це допомагає швидко орієнтуватися у світі. Якщо перше враження від людини позитивне, ми схильні приписувати їй і інші позитивні якості. Якщо негативне - навпаки. Тобто одна характеристика стає фільтром для решти. Саме тому привабливих людей часто вважають добрішими й компетентнішими, а людині, яка одного разу нас розчарувала, легше приписати взагалі нові й нові недоліки. Наш мозок оновлює знання та моделі лише тоді, коли помилка прогнозу дуже, критично велика Ми буквально не просто бачимо кожну людину - ми бачимо свої очікування щодо неї. Коли ми перестаємо бачити людину живою, такою, що змінюється, ми ніби не даємо їй місця і права на зміни поруч із нами. Наші очікування впливають на слова, інтонації, довіру, дистанцію. І людина нерідко починає відповідати саме на них. У мене так було зі знайомою – поруч із нею я постійно робила щось дивне, «не моє». Потім я пояснила собі, що я настільки їй не подобаюсь, що постійно відчуваю цю неприродність поруч з нею, і це впливає на мене, змінює мою поведінку. Можливо, одна з найбільших щедростей у стосунках - для інших та себе - дозволити собі сумніватись. І дозволити іншим змінюватись і бути собою. Можливо, саме зараз поруч з нами знайома нам людина, але без упередженості - ми зможемо її побачити іншою. Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #практика для розвитку міжпівкульної взаємодії "млинець - молодець". Смачна та корисна. :-) Опис сьогодні не даю, можна пошукати у нас в групі. Практика для дорослих та дітей. До речі, я намагаюсь такими рятуватись і від мігрені. І ось зараз робила, щоб зосередитись перед роботою. ❤️ @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День знаходження перлини. Кожен і кожна з нас щодня пірнає на власну глибину - спокою, сили, відчуттів, близькості. І на кожного і кожну з нас очікує своя перлина. Щось неочікуване і дуже красиве. Щось, що, можливо, утворилося з непростого досвіду. Але завдяки нашим зусиллям, нашій турботі, чи увазі, чи терпінню і часу – стало коштовним. Щодня ми зустрічаємо так багато людей, думок, досвіду - іноді виринаємо на поверхню з мулом та водоростями. Іноді - просто не помічаємо перлину, що нам зустрілася. . Сьогодні день, коли нам відкривається цей дар. Що сьогодні стане нашою перлиною? Доброго безпечного дня ❤️ #натхнення @stijkist Світлана Ройз

Це так дивно сьогодні відчувалося. Я почала створювати матеріали до нового навчального року. День холодний, майже осінній. У саду, уявіть, траву вкриває жовте й червоне листя. І тема підготовки до школи вже ніби на часі… І саме це нагадало мені, що цього дивного літа саме літо майже не відчулося. Написала матеріали про школу, трохи посумувала і сіла думати, що ж зробити, щоб літо все-таки відчулося й запам'яталося. Коли в мене зараз видається хвилинка, я сплітаю віночки та букети з лаванди. Уявляю, як даруватиму їх на різних подіях. Думаю про щедрість саду. Для мене це одна з найважливіших ознак літа. Що б не відбувалося - літо щедре. На сонце, хоч його цього року було не так багато. На надію. Я майже не встигала займатися садом цього року. Але вишні, порічки, аґрус, жимолость, яблука, лаванда, троянди - усе це так безумовно щедро дарувало себе. Я потроху збирала врожай і щоразу дякувала їм. І зрозуміла, що в мене майже немає літніх фото…. Мабуть, справа не в тому, що суб’єктивно літа майже й не було. Воно було. Живе, справжнє. Просто я через постійні турботи не встигла в ньому побути. Але у нас же ще є час. Встигнути створити літні спогади. Як запаси на зиму. Як ви зберігаєте літо? Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших «2 хвилинах для себе» весела, але глибока за впливом #практика. Ми «полоскатимемо горло». Імітація полоскання горла активує блукаючий нерв, який пов’язаний із парасимпатичною нервовою системою Коли ми видаємо гортанне "г-р-р" або імітуємо полоскання, м’язи глотки та гортані скорочуються, створюючи м’яку вібрацію. Це стимулює чутливі рецептори блукаючого нерва, які передають сигнал у мозок і активують парасимпатичну реакцію. Блукаючий нерв також контролює ковтання. Коли ми імітуємо полоскання горла, відбувається активація  м’язів, пов’язаних із ковтанням. Це посилює ефект. А ще наше дихання стає глибшим та повільнішим. і ми розслаблюємо не тільки м’язи горла, а й щелепи - це важливо, бо напруженість у цій зоні часто пов’язана зі стресом. Ця проста вправа - для дорослих та дітей, коли нам потрібно заспокоїтись, коли відчуваємо тривогу, напруження, "ком у горлі" чи стримуємо емоції. Відновлення ❤️ @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - попри складну ніч - День - плисти хвилями літа Якщо немає можливості бути біля моря чи великої води, це не відміняє хвиль. Хвиль, на яких ми можемо гойдатись, якими можна милуватись, які можуть розчиняти в собі тугу, тривогу, напруження. Хвилі трав та вітру, хвилі ароматів, хвилі пелюсток, хвилі літніх теплих думок, в яких може бути так багато надії. Це схоже на танок, який ми спостерігаємо, до якого можемо доєднатись подумки чи насправді, повторюючи рухи цих хвиль. Хвилі літа - нехай не зовсім такі, про які ми могли мріяти для себе. Нехай цього літа у кожного з нас знайдеться своя хвиля. Доброго безпечного дня ❤️ #натхнення @stijkist Світлана Ройз

Безпеки всім ❤️

Сьогодні я почула словосполучення: «Сексуальність - це харизма присутності». Це так сильно і містко звучить. Сьогодні міркувала про цю присутність. Про присутність у своєму тілі, у голосі, у рухах, у поставі. Про те, як ми дозволяємо собі займати місце - будь-де. Навіть не просто займати місце, а дозволяти собі займати його більше. Є люди, які наче весь час вибачаються за свою присутність. Харизма присутності - це коли ти відчуваєш свою цінність. Коли знаєш: ти просто маєш право бути. Я здивувалася, що коли сьогодні приміряла на себе це відчуття, навіть інакше сіла за робочим столом. Почала більше усміхатися. Бажаю нам усім цієї харизми присутності. Для мене це не про секс. Це про енергію, вітальність, жагу до життя. Про можливість дивитися прямо. І бути собою. Мені здається, у кожному й кожній із нас вона є. Залишилося лише дати собі внутрішній дозвіл. Доброї безпечної ночі ❤️ #натхнення @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #практика незвична. Спробуйте її, будь ласка. Вона водночас впливає і на зону плечей, трапеції, шиї, і є однією з вправ з нейрогімнастики. Намагайтесь зробити її повільніше, ніж я на відео. Відновлення ❤️ @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День «Всім вистачить місця». Зовнішній світ так часто налаштовує на конкуренцію: всім не вистачить - потрібно скоріше встигнути зайняти своє місце, відхопити своє, зробити, поки інші не скористалися можливістю. Це створює такий неприємний фон тривоги та метушні… і незахищеності. Сьогодні день, коли ми можемо собі дозволити відчути: всім в житті вистачить місця, на всіх є їхні власні ресурси, стосунки, реалізація. Всі можуть розміститися один поруч з іншим. І разом ми можемо створити більше одне для одного. Коли ми перестаємо дивитися на інших, як на конкурентів, з'являється більше простору для довіри, співпраці й підтримки. А разом із ними - і більше відчуття безпеки. Всім вистачить місця - в любові, в житті, в добробуті… Доброго безпечного дня ❤️ #натхнення @stijkist Світлана Ройз

Я сьогодні розповідала про те, що емоційний біль - від відчуття відторгнення, ізоляції, виключення з групи, образи, страх неприйняття - сприймається майже так само, як і фізичний. Все це дійсно болить. Нам болить самотність, неповага, знецінення і невидимість. Передня поясна кора - один із головних центрів соціального болю. Ця ж ділянка бере участь і в переживанні фізичного болю. Вона активується, коли нас не приймають, виключають з групи, принижують. Саме тому відторгнення буквально "болить". Інсула - допомагає відчути цей біль у тілі. Вона перетворює соціальний досвід на тілесне відчуття. Медіальна префронтальна кора - частина нашого соціального мозку. допомагає зрозуміти, що думають про нас інші люди, чи приймають вони нас, як ми виглядаємо в їхніх очах. Саме вона активно працює під час переживання відторгнення. Мигдалина - особливо активується тоді, коли цей досвід переживається як загроза: "Я залишуся сам", "Мене більше ніколи не любитимуть". Вона запускає реакцію тривоги й стресу. Після досвіду образи чи ізолювання часто знижується активність вентрального стріатума - це частина системи винагороди. Тому людині після такого досвіду може не хотітися спілкуватися чи робити те, що раніше приносило задоволення. І людина намагається уникнути спілкування чи спільноти, де їй було боляче. Я спостерігаю, як багато знайомих перестає розповідати про свій досвід в соцмережах, після того, як і коментарях зустріли нерозуміння та знецінення. Це дослідження Наомі Айзенбергер та Метью Лібермана - про те, що соціальне відторгнення частково використовує ті самі нейронні мережі, що й фізичний біль. Але є й зворотній процес - розділення досвіду і прийняття, слова: я з тобою, як ти?, ти мені важливий-важлива. коли ми тримаємо когось за руку чи цьомаємо синець - навіть зменшує відчуття болю фізичного. Зцілює. Картинка - не знаю, чого сьогодні таку обрала :-) Обіймаю вас. Дякую, що ми всі разом. Доброго безпечного вечора і ночі. І безпечних вихідних. До понеділка ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" під грім та збиття шахеду #практика для розвитку міжпівкульної взаємодії. Перша, якої колись навчалась на курсі з кінезіології. Ми одночасно робимо "вузол" руками та ногами. Руки притискаємо до грудей. Вдих і видих Зазвичай ми не використовуємо подібні вправи перед відпочинком, але саме цю - можна. Вона водночас стабілізаційна і та, що залучає в роботу мозолеве тіло нашого мозку. Відновлення! І безпеки! ❤️ @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День повернення гриви на місце. Коли я вранці дивлюся в дзеркало, здається, що мої кучері відображають усе, що відбувається всередині: іноді - думки, які ніяк не можуть влягтися, іноді - плани, що йдуть шкереберть. Якщо життя нас трохи розпатлало, марно сперечатися. Можливо, це просто наша нова «зачіска». Але коли ми причісуємося, вгамовуємо своє іноді неслухняне волосся, щось усередині теж ніби стає на свої місця. Хоча дні все одно можуть бути непередбачуваними і не все в житті можна впорядкувати. Але коли розчісуєш волосся, здається, що потроху розплутуються й думки. Пропоную сьогодні почати з волосся. Доброго безпечного дня ❤️ #натхнення @stijkist Світлана Ройз

Я вчила доньку плести макраме. Колись у дитинстві, ще у школі, займалася в гуртку. Плела чудернацьких тваринок, якісь панно. Показувала доньці вузлики й дивувалася, як руки все пам'ятають. Це дуже наочний приклад того, що називають процедурною, або імпліцитною, пам'яттю - пам'яттю тіла. Коли ми лише навчаємося нової навички, активно працюють префронтальна кора та гіпокамп. Ми свідомо контролюємо кожен крок: цю нитку сюди, цю зверху, ця обіймає нижню, ця протягується крізь петлю… Це потребує багато уваги й робочої пам'яті. Ми втомлюємося. Але коли ми багато разів повторюємо дію - зав'язуємо вузли чи шнурки, їздимо на велосипеді, друкуємо на клавіатурі, граємо на музичному інструменті, мозок поступово все менше контролює кожен окремий рух. Навичка автоматизується. На її виконання потрібно значно менше свідомої уваги й енергії. Керування все  більше забезпечують базальні ганглії (вони відповідають за формування звичок і послідовностей дій - наприклад, допомагають запам'ятовувати рухи в танці) та мозочок (він відповідає за точність, координацію й часову узгодженість рухів). Наш мозок дуже заощадливий. Взагалі, трохи жлобеня. 😊 Якщо якусь дію можна виконувати автоматично, він з радістю передає її автопілоту. Це іноді називають економікою мозку: те, що вже засвоєно, виконується майже без участі свідомого контролю, залишаючи сили та увагу для нового, несподіваного й творчого. Але тут є підвох. На автопілот можуть передаватись не лише рухи. Автоматичними стають і наші емоційні реакції, способи захищатися, відповідати на критику, довіряти чи насторожуватися. Іноді це дуже допомагає. А іноді саме ці автоматизми ми й приходимо змінювати в терапію. …Я зовсім не пам'ятала, як зав'язується чи називається конкретний вузол. Але руки почали робити це самі. Разом із рухами повернулося якесь дуже давнє відчуття. Я згадала себе школяркою. З двома смішними кісками. Такий собі коник-стрибунець. Які дії у вас творчі - автоматичні, коли руки - ноги пам'ятають? Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #практика від нас з Моменталом, Юнісеф та Ти Як. Вона кумедна і корисна. Ви давно звертали увагу на свій хвіст? ❤️ @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в моєму календарі - День сили власних крил і спирання на крила інших. Коли птахи летять клином, вони підтримують одне одного. Той, хто попереду, бере на себе найбільший опір повітря. Інші летять у потоці, який він створює. Але ніхто не летить попереду весь шлях. Коли перший птах втомлюється, його змінює інший. Є дні, коли ми летимо попереду. Є дні, коли нам потрібно дозволити собі спертися на чиєсь крило. А потім, коли відновимо сили, знов підставити своє. Сили нашим крилам. І тих поруч, на чиї крила можна спертися. Доброго безпечного дня ❤️ #натхнення @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні я шукала вихід з однієї ситуації. Думала, як краще її розрулити. Ходила Сільпо, обирала продукти, а в голові весь час крутилися думки про те, що і як варто зробити. І тут погляд вихопив напис на дверях: «Вихід завжди є». Усміхнулася. Це наш спільний проєкт із командою Сільпо. Називається «Той самий знак». Кілька років тому ми «розкидали» по магазину фрази, які можна було несподівано зустріти в різних місцях. Наприклад: «навіть касі потрібен відпочинок», «Візок везе - і ми вивезем». Спочатку її придумали ми, а вже потім слова про «вивезем» зазвучали і в улюбленій Укрзалізниці. Я зупинилася перед цими словами: «Вихід завжди є». І в цей момент мені прийшла думка, як коректніше скомунікувати те, що могло стати критичним. Ніколи не знаєш, як до тебе повернуться власні ідеї та проєкти. Вихід завжди є! Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" #практика, від якої я завжди позіхаю :-) що завжди добре, бо каже про розслаблення. Цією простою практикою ми впливатимемо на тонус щелепної групи. Можна робити майже непомітно і позіхати. Відновлення нам ❤️ @stijkist Світлана Ройз