Класичні студії (Антикознавство) в Україні 🇺🇦🏛✍️🦉

Щиро сподіваюсь та сердечно бажаю, щоб прийдешня ніч була тихою і мирною для усіх підписників/підписниць ТГ-каналу - бережіть себе 🙏🏻🫶🤝

Коли як антикознавець почув, що для когось стоїки - це краш 😆😂🙈 #іронія_античності

«По-казати» як шлях до істини: античний вимір слова Нещодавно зупинив себе на думці, що українське дієслово «показати» цікаве не лише з мовного, а й з філософського погляду. Для сучасного мовця воно природно асоціюється з конструкцією «по-казати», тобто зробити щось зрозумілим через слово. Незалежно від етимологічних нюансів, така інтуїція виявляється напрочуд близькою до античного способу мислення. У давньогрецькій мові дієслово δείκνυμι означає «показую», «вказую», «роблю явним». Саме від нього походить термін ἀπόδειξις — «доведення». У Другій аналітиці Арістотель визначає:ἔστι δ᾽ ἀπόδειξις συλλογισμὸς ἐπιστημονικός(An. Post. I, 2, 71b18)« Доведення є науковим силогізмом». Однак саме слово ἀπόδειξις буквально означає «показування», «пред'явлення». Для античного мислення довести щось означає не просто висловити твердження, а показати підстави його істинності.Не випадково в Арістотеля знання пов'язується з переходом від прихованого до явного. Близьким за змістом є й поняття φανερόν — «очевидне», «те, що стало видимим». У багатьох текстах філософ використовує формули на кшталт:φανερὸν ὅτι… «Очевидно, що…», або буквально: «Стало явним, що…». Подібне розуміння знаходимо ще у його вчителя - Платона. У знаменитій алегорії печери (Держава, VII) шлях до істини описується як вихід із темряви до світла, від тіней до безпосереднього споглядання сущого. Істина тут не просто повідомляється — вона відкривається погляду.Саме тому ключовим для грецької культури стало поняття ἀλήθεια. Уже Мартін Гайдеґґер звертав увагу, що буквально це слово означає «не-прихованість» (ἀ-λήθεια), тобто стан, коли річ виходить із прихованості та стає відкритою.Показовим є й вислів Геракліта:φύσις κρύπτεσθαι φιλεῖ( DK 22 B123)«Природа любить прих овуватися».Завдання філософа — виявити приховане, зробити його явним, показати те, що не лежить на поверхні. Отже, антична традиція пропонує важливу епістемологічну інтуїцію: істина народжується не лише в акті мовлення, а в акті показу. Саме тому для греків доведення (ἀπόδειξις) було формою показування, а знання — результатом відкриття того, що раніше залишалося прихованим. У цьому контексті українське «показати» несподівано резонує з однією з найглибших інтелектуальних традицій європейської культури: справжнє розуміння настає тоді, коли ми не просто говоримо про річ, а можемо її побачити. #Арістотель #Платон #філологічні_нотатки #грека

А ще кажуть античність, ба більш, антична філософія - це лише непотрібні тексти і далеке минуле…

- а як буде «Конституція» давньогрецькою? - Звичайно, що «політія». #давньогрецька_у_житті

Присвячується завершенню навчального року 😁😉 #іронія_античності

У такі дні як сьогодні особливо розумієш, що найбільша Мудрість не у словах і статтях, не у лекціях та дисертаціях, не в перекладах і виступах, а у Серці, яке милує та бачить більше ніж очі та чує кращі ніж вуха…(с) #рефлексії_антикознавця

Цікава та актуальна стаття про те чому давньогрецьке "Софросюне" (тобто розсудливість) є найбільш важливою чеснотою в епоху ШІ - https://theconversation.com/why-sophrosyne-an-ancient-greek-virtue-matters-more-than-ever-in-the-age-of-ai-282665

Цікава та актуальна стаття про те чому давньогрецьке "Софросюне" (тобто розсудливість) є найбільш важливою чеснотою в епоху ШІ - ttps://theconversation.com/why-sophrosyne-an-ancient-greek-virtue-matters-more-than-ever-in-the-age-of-ai-282665

Піон / півонія (давньогрец. “παιωνία” / лат. “paeonia”) в античних текстах Назва півонії в античній традиції пов’язується з іменем Пеана / Пайона – божественного лікаря, який у гомерівській традиції лікує богів. У “Іліаді” Пеан зцілює пораненого Ареса, прикладаючи ліки до його рани [Hom. Il. V, 899–904]. Саме тому вже в античності рослина сприймалася не лише як декоративна, а передусім як лікувальна: її ім’я ніби вказувало на здатність “пеанічного” зцілення. Пізніша міфологічна традиція пояснювала походження назви через постать Пеона – учня Асклепія. За однією з версій, він вилікував Аїда або інших богів, чим викликав заздрість свого вчителя; щоб урятувати Пеона, боги перетворили його на квітку. Цей сюжет зберігся у римській традиції, зокрема в Плінія, який прямо виводить назву рослини від Пеона і підкреслює її особливу лікувальну силу [Plin. NH XXV, 29]. Теофраст згадує півонію серед рослин, важливих радше з огляду на їхні природні й лікувальні властивості, ніж на декоративність [Theophr. HP IX, 8]. Для грецької ботанічної традиції вона ще не є “садовою квіткою” у пізнішому сенсі, а належить до світу фармакології, магічно-медичних практик і знання про корені. Особливо докладно півонію описує Діоскорид. У “De materia medica” він розрізняє чоловічу й жіночу півонію, описує її корінь, насіння та лікувальне застосування [Diosc. De mat. med. III, 140]. У нього півонія постає як рослина, що використовується при жіночих хворобах, судомах, болях і різних тілесних розладах. Важливо, що Діоскорид звертає увагу не на красу квітки, а саме на фармакологічну дію кореня та насіння. Також варто окремо зазначити, що півонія згадується і в орфічній поемі «Аргонавтика» (Orphica, Argonautica), де вона входить до переліку лікарських та магічних рослин: στοιχὰς, παιονίη τε πολύκνημός τε κάτεργες (Orph. Arg. 918) У цьому фрагменті автор перераховує різноманітні рослини, серед яких асфодел, адіантум, кипер, цикламен, мандрагора, диктамн, шафран, кардамон та παιονίη (півонія). Сам контекст є показовим, адже перелік складається переважно з рослин, що в античній традиції мали лікувальні, апотропеїчні або магічні властивості. Включення півонії до цього каталогу свідчить, що в пізньоантичній орфічній традиції вона сприймалася не як декоративна квітка, а насамперед як рослина з особливою сакральною та терапевтичною силою. Пліній Старший також подає півонію як лікарську й майже сакральну рослину. Він згадує вірування, що її слід викопувати вночі, бо вдень це нібито небезпечно через птаха дятла, який охороняє рослину [Plin. NH XXV, 29]. Такі деталі показують, що в римській культурі півонія перебувала на межі медицини, народної магії та релігійної уяви. Отже, в античній культурі півонія була не стільки символом пишної краси, як у пізнішій європейській традиції, скільки рослиною з лікувальною, апотропеїчною і міфологічною семантикою. Її назва пов’язувала світ ботаніки зі світом божественного лікування, а згадки у Теофраста, Діоскорида та Плінія засвідчують, що античність бачила в ній передусім “квітку Пеана” – рослину зцілення. #флора_в_античності

Якби Одіссей був англійцем, то на питання Поліфема: «Як твоє імʼя», то він мабуть відповів би «Ноунейм» 😁😉

У світлі Чемпіонату світу з футболу 🥅 ⚽️ , який зараз проходить як не згадати класику - футбольний матч між давньогрецькими та німецькими філософами 🤩😁😉 https://youtu.be/LfduUFF_i1A

Нові археологічні знахідки в Мієзі на півночі Греції підтверджують теорію про те, що Александр Македонський та інші македонські царські юнаки навчалися саме там у Арістотеля. Арістотель оселився тут із вихованцями (серед яких був і царевич Олександр, а також майбутні діадохи та царі Птолемей I Сотер, Кассандр) та помічниками — Феофрастом та племінником Каллісфеном. Стагірит також сюди привіз із собою до Македонії дружину Піфіаду, дочку Піфіаду, названу на честь матері, та тринадцятирічного усиновленого Ніканора, однолітка Олександра. Крім того, тут жили знатні македонські юнаки, і їхня присутність надавала спільному навчанню певну жвавість; разом з тим їх було не так багато, щоб це могло перешкоджати тісному спілкуванню давньогрецького філософа з Олександром. Три роки (343-340 до н. е.) присвятив Арістотель вихованню Олександра, поки Філіп не став долучати сина до управління державою. Великий філософ навчав Олександра всім загальноосвітнім наукам, серед яких вперше з'явилася географія, крім того передав свої знання з медицини, а також спрагу дослідження природи. Детальніше про результати досліджень опублковані вчора за наступним покликанням - https://greekreporter.com/2026/06/17/archaeological-finds-greece-mieza-point-alexander-the-great-education/ #культурологічні_нотатки #арістотель

Ще приємна новина ‼️для антикознавців, а особливо фахівців з античної філософії - сьогодні вийшла друком перша частина (хоча реально - це том 4.1) абсолютно повного і нового видання ранньогрецьких стоїків, до проєкту та обговорення з підготовки якого був долучений і адмін ТГ-каналу. В цьому виданні (понад 10 томів) будуть вперше опубліковані фрагменти представників Ранньої Стої, які були збережені лише на папірусах Геркулануму та інших маловідомих артефактах. #антична_філософія

А тим часом на днях у Loeb Library Classics вийшла друком повне критичне видання орфічних фрагментів 🤩😎 #книжкові_новинки_2026

Коли намагаєшся детально пояснити викладачу що чітко розрізняєш Діогена Сінопського від Діогена Лаерція 😁😂😅 #іронія_античності

Доречним (і до сьогодні не приділяв уваги цій деталі) наразі буде зауважити, що храм Артеміди Ефеської, який Антіпатр Сідонський відніс до одного з «Семи чудес світу» - це не той самий храм який спалив 🔥 🏛️ Герострат 21 липня 356 р.до н.е. #історичні_нотатки

Коли викладач побачив на титулці курсової/бакалаврської тему «Філософські ідеї Греблі» (Мається на увазі - Плотіна) P.S. Хто слідкує за цьогорічним Чемпіонатом світу з футболу 🥅 ⚽️ - точно зрозуміє 😁🤣😉 #іронія_античності

Після нещодавньої зустрічі зі знайомим Колегою, фахівцем зі східної патристики, можу сказати - вже три місяці як він зайнявся першим повним академічним перекладом «Ареопагітик» та за рік збирається зробити чорновик перекладу.