Класичні студії (Антикознавство) в Україні 🇺🇦🏛✍️🦉

Зважаючи на нашу реальність, трохи б уточнив всім відомий античний вислів як «Пізнай самого себе – власним розумом, а не штучним інтелектом». Адже справжнє самопізнання починається не там, де людина отримує готову відповідь на запитання «Хто я?», а там, де вона сама наважується шукати відповідь і брати за неї відповідальність. #рефлексії_антикознавця

Цьогоріч, Нобелівську премію з літератури отримала письменниця, яка є фахівцем з класичних студій і перекладачкою - Енн Карсон «За її сміливу та новаторську творчість, яка, перебуваючи у творчому діалозі з класичною традицією, створила нові форми сучасної літератури» 🔝 👏 #новини_класики

Мабуть, один з найшикарніших хибодруків, який нещодавно побачив, а точніше почув на одному з семінарських занять: у Анаксімена першоначало було «апероль» 🍹 (замість «апейрону») 😄😁😂 #іронія_античності

В Університетській бібліотеці знайшли фрагмент "кишенькової" "Одіссеї", віком близько 1700 років Дослідник Марк де Крей вивчав колекцію стародавніх рукописів Утрехтського університету, коли звернув увагу на непримітний пошкоджений клаптик пергаменту. Раніше його вважали нічим не примітним фрагментом VII століття, однак кілька характерних грецьких слів змусили вченого придивитися уважніше. Виявилося, що перед ним частина списку "Одіссеї" Гомера, датованого III–IV ст. н.е. На пергаменті збереглися рядки з XII пісні – епізоду, в якому супутники Одіссея вбивають і з'їдають священних корів бога сонця Геліоса. Розлючений Геліос вимагає відплати, після чого Зевс знищує корабель Одіссея в бурі. Особливо цікавим є формат знахідки. Вчені вважають, що колись фрагмент був сторінкою "кишенькової" версії "Одіссеї" розміром приблизно з сучасний Kindle. Її, ймовірно, використовував читач, який жив близько 300 року н. е. в єгипетському Фаюмському оазисі. Подібні знахідки надзвичайно рідкісні: у світі відомо лише близько 30 фрагментів "Одіссеї" III–IV століть. Сам фрагмент десятиліттями лежав в університетській колекції серед ранньохристиянських рукописів, придбаних ще в середині XX століття. Виходить, що одна з найдавніших відомих копій "Одіссеї" весь цей час знаходилася не під землею і не в забутому храмі, а на бібліотечній полиці – просто ніхто не розумів, що саме перед ними. Джерело #гомерівські_нотатки

Срібна шкатулка-косметичка у вигляді мушлі з зображенням восьминога на кришці, виготовлена майстром з давньої Греції, регіон Апулія, Таранто (південна Італія), IV ст. до н.е. Знайдена в великому срібному скарбі поблизу міста Патерно, на сході Сицилії, у 1909 році неграмотною селянкою, яка продала її контрабандистам за мізерну суму. Тому контекст і точний склад знахідки невідомі. Сама шкатулка потрапила до поля зору колекціонерів лише в 1911 році. Вага артефакту 222,2 г. Розміри: довжина — 13,5 см, ширина — 13,2 см, товщина — 3,0 см. На нижній частині, біля петель косметички, вигравірувані грецькі жіночі імена, ймовірно, імена колишніх власниць. Старий Берлінський музей (нім. Altes Museum), ідентифікаційний номер 30038, Німеччина #культурологічні_нотатки

Щиро вітаю з прийдешнім професійним святом, Шановних Підписників та Підписниць, хто працює у системі освіти - хто Вчить та надихає Вчитися 🥳 Сердечно бажаю - сил і натхнення на нові творчі звершення та успіхи і всього доброго і найкращого кожній/кожному з Вас 🙏🏻🤗🤝🫶

Сьогодні свій славний ювілей святкує доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії стародавнього світу і середніх віків історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка Віктор Володимирович Ставнюк Щиро і сердечно вітаємо Вас із визначним життєвим ювілеєм — 70-річчям від дня народження! Протягом десятиліть Ви невтомно досліджуєте глибини античної цивілізації, відкриваючи для багатьох поколінь велич та мудрість стародавнього світу. Завдяки Вашій глибокій ерудиції, принциповості та науковому таланту в Україні сформувалася потужна вітчизняна школа історичного антикознавства. Ваші фундаментальні праці, відданість академічним традиціям та високі моральні орієнтири здобули Вам беззаперечний авторитет серед наукової спільноти. Від усього серця бажаємо Вам, шановний ювіляре, міцного здоров’я, невичерпної життєвої енергії та миру. Нехай кожен день приносить Вам творче натхнення для нових наукових задумів і звершень! Хай Ваша мудрість і досвід і надалі служать розвитку української історичної науки, а довкола Вас завжди панують затишок, повага колег та щира вдячність учнів! #класика_в_Україні

І до питання рецепції античності по-українськи 😁😄 (знайдено в мережі) #іронія_античності

Майже 2,5 місяці вийшло, але все-таки «Каїрський папірус» Емпедокла (30 рядків) нарешті закінчив переклад українською 🇺🇦 …сподіваюсь, що у 2027 році в одному з вітчизняних видань ознайомитися з ним зможе вже кожен бажаючий. Дякую за Підтримку і віру, хто надихав 🙏🏻🤗

З сьогоднішнім професійним святом, хто наближує текст до читача і читача до тексту - Міжнародним днем перекладача 🥳 щиро бажаю сил і натхнення на нові творчі звершення та успіхи у збагаченні вітчизняної гуманітаристики все новими і якісними виданнями перекладів творів античних авторів.

Коли виникла демократія? Перечитуючи Арістотелівську "Поетику" знаходимо (переклад Бориса Тена): "Дорійці сперечаються за право називатися творцями трагедії і комедії: комедію бо винайшли мегарці — як тутешні, у яких вона виникла разом із демократією, так і сицилійські, тому що звідти походив поет Епіхарм , який жив набагато раніше Хіоніда й Магнета" (Poet.1448a30-32). Як на мене, дуже влучно...хоча, нерідко демократія стає трагедією. #рефлексії_антикознавця

І попри все…сьогодні абсолютно неочікувано Адміну прийшов лист на пошту від одного видавництва з пропозицією написати вступ і примітки до перекладу ще одного твору Стагірита ☺️

Прошу вибачення, що не всім відповідаю на дзвінки/повідомлення в різних месенджерах - адмін, слава Богу, живий…тримаймося. Бережи Господь Вас і усіх Ваших рідних та близьких 🙏🏻

ШІ як pharmakon: чому суперечка про штучний інтелект почалася ще у Давній Греції Чи робить штучний інтелект нас розумнішими – чи лише створює ілюзію розуміння? Це питання здається суто сучасним, однак його логіка була сформульована ще понад дві тисячі років тому. У діалозі Платона «Федр» Сократ переказує міф про єгипетського бога Тевта, який пропонує цареві Тамусу письмо як винахід, що має зробити людей мудрішими й поліпшити їхню пам’ять. Тамус заперечує: письмо, навпаки, може породити забуття, бо люди покладатимуться не на власну пам’ять, а на зовнішні знаки. Воно дасть їм не саму мудрість, а лише її видимість — можливість багато знати «з чужих слів», не маючи справжнього розуміння (Phaedr. 274c–275b; особл. 274e–275a). Саме тут письмо назване pharmakon – засобом, що може бути і лікувальним, і небезпечним. У цій подвійності легко впізнати сучасну дискусію про генеративний ШІ. Жак Дерріда у відомому есе «Платонова аптека» показав, що pharmakon не зводиться ані до «ліків», ані до «отрути»: його дія залежить від способу використання й контексту. Ця логіка особливо промовиста щодо ШІ. Для людини, яка вже має знання, досвід і здатність критично оцінювати аргументи, він може бути інструментом пошуку, структурування, перевірки та редагування. Але коли технологія починає замінювати читання, аналіз і самостійне формулювання думки, виникає те, про що попереджав Платон: добре оформлений текст може створювати видимість знання без внутрішнього розуміння. У матеріалі Fortune Аріс Александер і Нік Ліхтенберг пов’язують цю античну проблему із сучасними практиками автоматизації письма. Показовий приклад – Associated Press, яке з 2014 року автоматизувало частину коротких повідомлень про корпоративні фінансові результати й завдяки цьому суттєво збільшило кількість таких матеріалів. Сенс автоматизації полягав не у витісненні журналіста, а в передачі машині рутинної роботи, щоб людське судження зосередилося на тому, що не зводиться до шаблону. Ще одна антична метафора – deus ex machina. У грецькому театрі mēchanē була сценічним механізмом, який дозволяв «спустити» бога й раптово розв’язати конфлікт. Арістотель критикував такий прийом: розв’язка, на його думку, має випливати з внутрішньої логіки сюжету, а не із зовнішнього втручання; механізм доречний лише для подій, що лежать поза самою дією (Poet.1454a37–1454b8). Сьогодні ШІ нерідко посідає саме таке місце між думкою та її вираженням: кілька слів запиту – і «машина» пропонує готовий абзац, аргумент, структуру або висновок. Але тоді постає принципове питання: де завершується допомога інструмента і починається підміна власної інтелектуальної роботи? Цю проблему можна побачити і через Ніцше. У «Народженні трагедії» він пов’язував творчість Евріпіда з посиленням раціоналізації трагедії та впливом сократівського принципу пояснюваності: те, що раніше переживалося як трагічна таємниця, дедалі більше мало бути обґрунтоване й зрозуміле (Ніцше, «Народження трагедії», §§ 11–12). Сучасна суперечка про ШІ повторює подібну напругу: технологія може розширювати наші можливості, але водночас спокушає передати їй сам процес осмислення. Тому головне питання полягає не лише в тому, що вміє ШІ, а в тому, що людина готова йому делегувати. У цьому сенсі давньогрецьке pharmakon залишається напрочуд точною метафорою: технологія може бути і засобом інтелектуального посилення, і джерелом інтелектуальної залежності. Вирішальним є не сам інструмент, а практика його використання. #філософські_нотатки #Платон #Арістотель

А на вихідних очікується тут дуже інтригуючий та цікавий допис - "Чому суперечка про штучний інтелект почалася ще у Давній Греції?" )

пошкоджені рядки на папірусі чи камені, можуть знову «заговорити».А отже, історія античності, яку ми вважали давно написаною, можливо, ще тільки дописується. Джерело: Austrian Academy of Sciences (ÖAW). AI Speaks Ancient Greek: Apollo Restores 2,000-Year-Old Texts. 23.09.2026. Apollo: https://apollo.vbc.ac.at/ #цифровізація_класики #корисні_посилання #електронні_ресурси

ШІ заговорив давньогрецькою: Apollo відновлює тексти, втрачені 2000 років тому Чи може штучний інтелект прочитати те, що мовчало дві тисячі років? Науковці Австрійської академії наук разом із Mistral AI, SAIL Reply та дослідником Девідом Смітом із Northeastern University створили Apollo – першу фундаментальну велику мовну модель, спеціально розроблену для давньогрецької мови. Її завдання звучить майже фантастично: відновлювати втрачені слова й цілі фрагменти античних текстів. І це не просто технологічний експеримент. У музеях і бібліотеках світу зберігаються сотні тисяч античних написів та понад мільйон фрагментів папірусів. Значна їх частина пошкоджена, неповна або досі не прочитана. За оцінкою розробників Apollo, близько 92% папірусів залишаються нерозшифрованими. Що вміє Apollo? Дослідник вводить фрагмент давньогрецького тексту з пропущеними словами або реченнями – і модель за кілька секунд пропонує можливі варіанти реконструкції. Після цього фахівець перевіряє їх з огляду на історичний, мовний та текстологічний контекст. Для навчання Apollo використали близько 600 мільйонів слів давньогрецькою мовою. Для сучасних великих мовних моделей це відносно невеликий корпус: типовими є десятки мільярдів слів. Проте результати виявилися вражаючими. Під час тестування на відомих папірусах, де окремі фрагменти тексту навмисно приховували, Apollo правильно реконструював приблизно 80% пропусків. А ще цікавішими стали результати «сліпого» експертного оцінювання справді невідомих фрагментів. Фахівці визначили, що у 77% випадків реконструкції Apollo були щонайменше не гіршими за запропоновані людиною, а у 16–20% випадків – кращими. Однак найцікавіше – модель не просто добирає статистично ймовірні слова. Apollo здатний розрізняти різні історичні етапи та стилістичні регістри давньогрецької мови. За синтаксисом і лексикою він може визначити, наприклад, що перед ним текст гомерівської традиції, і запропонувати реконструкцію, відповідну саме цьому мовному середовищу. Що вже вдалося відновити? Під час презентації системи дослідниця Австрійського археологічного інституту Анна Долганова продемонструвала кілька прикладів. Apollo реконструював грецьке свідоцтво про народження з римського Єгипту 149 року н. е. Модель також допомогла прочитати важливі фрагменти філософського тексту, обвугленого під час виверження Везувію, та реконструювати пошкоджений напис із Причорномор’я. Останній дав додаткові свідчення про дію римського права в цьому регіоні. Саме тут відкривається одна з найцікавіших перспектив нового інструменту. Історія античності відома нам далеко не лише з творів Платона, Арістотеля, Геродота чи Плутарха. Величезний масив знань прихований у звичайних документах: податкових квитанціях, договорах, заявах, судових паперах, листах, адміністративних записах. Окремо вони можуть здаватися незначними. Але тисячі таких документів здатні змінити наше розуміння економіки, соціальної структури та повсякденного життя античного світу. Чи замінить Apollo істориків і філологів? Розробники наголошують: ні. ШІ не встановлює остаточну істину, а пропонує варіанти реконструкції. Їхню обґрунтованість мають перевіряти філологи, папірологи, історики та археологи. За словами Анни Долганової, цінність Apollo полягає не лише у швидкості. Модель може запропонувати таке прочитання фрагмента, про яке дослідник не подумав би або до якого прийшов би лише після тривалих пошуків. Тобто ШІ стає тут не заміною науковця, а інструментом формування нових гіпотез. І це, можливо, найважливіша особливість проєкту. Наступний етап — навчити систему не лише реконструювати вже прочитані фрагменти, а й допомагати розшифровувати раніше непрочитані папіруси, здійснювати тематичний і семантичний пошук у всьому корпусі грецьких текстів та знаходити паралельні фрагменти для перевірки запропонованих реконструкцій. А далі – латина. Для неї розробники планують використати вже близько 12 мільярдів слів. Головний висновок: штучний інтелект дедалі більше стає не лише технологією майбутнього, а й інструментом повернення минулого. Тексти, які протягом століть існували лише як

Може не по темі, але сьогоднішня моя світлина для натхнення Шановним Підписникам… «коли 3 в 1 Золото» - Небо, Осінь, Ворота.

В сьогоднішній День народження першого імператора Римської імперії цілком логічно поділитися цим мемом 😁😅😉 #іронія_античності

УСІ ДОРОГИ ВЕДУТЬ ДО РИМА? НАУКОВЦІ ЗРУЙНУВАЛИ ДВА МІФИ ПРО РИМСЬКУ ІМПЕРІЮ Майже 2000 років ми повторюємо відомий усім вислів «Усі дороги ведуть до Рима». Однак нове дослідження, опубліковане в Nature Communications, змушує поглянути на нього інакше. 🔎 Що з’ясували дослідники? Науковці проаналізували майже 300 тисяч кілометрів римських доріг, використовуючи методи мережевого аналізу, які сьогодні застосовують для вивчення транспортних систем і соціальних мереж. Результати виявилися несподіваними: 🔸 Рим не був головним транспортним вузлом імперії. За показниками сухопутної сполученості його випереджали Антіохія, Анкіра, Коринф, а найважливішим вузлом виявився Візантій – майбутній Константинополь, сучасний Стамбул. 🔸 Римські дороги не були ідеально прямими. У середньому вони виявилися на 4,8% довшими за пряму відстань між кінцевими пунктами. Інженери враховували рельєф і використовували природні проходи. 🔸 Провінційні столиці відігравали важливішу роль, ніж вважалося. Багато з них розташовувалися у стратегічних вузлах транспортної мережі. ⚠️ Водночас дослідники наголошують: аналіз охоплює лише сухопутні шляхи. Морські та річкові маршрути, які забезпечували могутність Рима, залишилися поза його межами. До того ж археологічно підтверджено лише 2,7% реконструйованої дорожньої мережі. 💡 Головний висновок: Римська імперія була не просто системою доріг, що сходилися до столиці, а складною мережею взаємопов’язаних регіональних центрів. І можливо, саме ця розгалуженість була одним із важливих чинників її тривалого існування. 📚 Джерело: Pažout, A., Brughmans, T., de Soto, P. et al. Network science reveals the structure and lasting impact of the Roman road system. Nat Commun 17, 9551 (2026). doi.org/10.1038/s41467–026–75453–3 #історичні_нотатки