Alpha Centauri | Космос

Астрономи вперше напряму виміряли магнітне поле PSR J1101−6101 — нейтронної зорі, що обертається 16 разів на секунду в центрі туманності Lighthouse. Зробив це IXPE, рентгенівський поляриметр NASA та Італійського космічного агентства, який у червні 2025 року майже 18 діб не зводив очей з цього об'єкта. Робота вийшла у Astrophysical Journal. Пульсар женеться крізь міжзоряний газ, і його високоенергетичні частинки, врізаючись у середовище, породжують ударну хвилю — як носова хвиля перед катером. Більшість частинок застрягає позаду, формуючи турбулентний хвіст. Ще 2008 року з'явилась підозра, що найенергійніші проривають цю хвилю назовні й течуть уздовж магнітних ліній Галактики, витягуючись у довгий тонкий філамент. Раніше Chandra зафіксувала цей викид завдовжки понад 37 світлових років — на той час найдовший джет від об'єкта в Чумацькому Шляху. Перевірити гіпотезу мала поляризація рентгену: вона показує напрямок магнітного поля. Якщо поле лягає вздовж філамента — значить, частинки й справді течуть за лініями. Туманність тьмяна, тож команда під керівництвом Джека Дінсмора зі Стенфорда написала методику аналізу, що вичавлює максимум з кожного фотона. З певністю понад 99% поле виявилось паралельним потоку. Тут почались питання. Ступінь поляризації сягнув 55%, а більшість моделей філаментів закладає сильну магнітну турбулентність, яка таку впорядкованість зруйнувала б. Поле надто рівне для існуючих уявлень. Ще дивніше повівся хвіст. У рентгені поле паралельне йому, а радіоспостереження показали поле майже строго перпендикулярне. Розбіжність означає, що частинки різних енергій сидять у різних зонах системи — перший чіткий натяк на те, що тут працює не один, а кілька механізмів прискорення. Наступний крок — знайти, де саме проходить межа між цими зонами. https://science.nasa.gov/missions/ixpe/nasa-space-telescope-maps-magnetic-fields-of-lighthouse-pulsar Підпишись | Монобаза

Свіжий космічний дайджест вже вийшов на нашому каналі! Знову маємо для вас купу цікавезних новин, тож просто бажаю приємного перегляду. Вам точно сподобається! https://www.youtube.com/watch?v=uv2PhWffHNY

Відколи запрацював James Webb, астрономи почали знаходити масивні чорні діри в центрах галактик, які існували в перший мільярд років після Великого вибуху. Масу таких об'єктів рахують за газом, що вирує навколо на шалених швидкостях: чим швидше він обертається, тим сильніша гравітація і тим важча діра. Метод десятиліттями працював для сусіднього Всесвіту. Але на ранніх дірах він видає щось дивне — вони виходять надто масивними для своїх галактик. У локальному Всесвіті чорна діра тягне на 0,1–0,5% зоряної маси галактики, а тут JWST бачить 10–30%. Пояснити, як діра встигла так розрости за сотні мільйонів років, ніхто до пуття не міг. До цього додається друга загадка. Над диском газу, що падає на чорну діру, зазвичай висить корона — область розпеченої плазми, яка світить у рентгені. А більшість цих ранніх монстрів у рентгені мовчить. Команда Алессандро Трінки з Астрономічної обсерваторії INAF у Римі запропонувала одне рішення на дві проблеми — надедінгтонну акрецію. Це коли діра поглинає газ швидше за теоретичну межу, за якою власне випромінювання мало б відкидати речовину геть. Таке жадібне живлення приглушує рентген і заразом спотворює ті самі спектральні лінії, за якими рахують масу. Дослідники побудували модель, що поєднує фізику надедінгтонного живлення з детальним спектром акреційного диска, і переаналізували 14 рентгенівськи мовчазних чорних дір. Кожну з них модель пояснила двома різними способами. Або це справжні гіганти, майже сплячі — вони заковтують так мало газу, що ледь світяться на будь-якій довжині хвилі. Або це відносно дрібні діри, що живляться на надедінгтонних темпах, — і слабкий рентген виходить сам собою, як побічний ефект. За статистикою майже всі 14 об'єктів впевнено тяжіли до другого варіанта. Автори чесно застерігають: модель не враховує густих хмар газу, які теж можуть поглинати рентген. Остаточну відповідь дадуть спостереження на різних довжинах хвиль і детальні спектри. Якщо картина підтвердиться, зникне одна з найбільших напруг в історії ранніх чорних дір — виявиться, що дрібна діра, яка жадібно жере газ, здатна прикинутися гігантом. https://phys.org/news/2026-07-jwst-overmassive-early-black-holes.html Підпишись | Монобаза

Вчені вперше дослідили склад комети з іншої зоряної системи Аналіз хімічних елементів міжзоряної гості 3I/ATLAS показав, що вона, ймовірно, сформувалася біля одного з найдавніших світил Чумацького Шляху — ще до народження Сонця. https://thealphacentauri.net/167621/

23 червня програма NASA із закупівлі комерційних супутникових даних (CSDA) поповнилася вісьмома новими постачальниками, і троє з них — європейські. Фінська Kuva Space робить гіперспектральну зйомку, німецька OroraTech — тепловий інфрачервоний діапазон, іспанська Satlantis — оптичний мультиспектр. Вони приєдналися до Airbus і Iceye, яких відібрали ще у 2023 і 2024 роках. Тепер європейські компанії складають п'ять із 25 комерційних провайдерів програми. Потрапляння в CSDA не гарантує ані закупівель, ані виторгу. Це рамковий контракт формату firm-fixed-price IDIQ із сукупним максимумом 476 мільйонів доларів і дією до листопада 2028 року. NASA залишається єдиним замовником: компанії не спілкуються з кінцевими користувачами напряму, а самі дані доступні лише авторизованим — переважно дослідникам NASA та американським держструктурам через вебінструмент Satellite Data Explorer. Фінансово це поки що вхідний квиток, а не гроші. Але для європейських компаній ціна цього квитка вимірюється не доларами. Гендиректор Satlantis US Айтор Морініго каже прямо: те, що фірма з Більбао постачає дані NASA, показує, наскільки серйозно американські інституції ставляться до європейських космічних технологій. Вдома європейські компанії давно вміють будувати зрілу техніку, але важко конвертують її у великий інституційний попит — і зовнішня валідація працює на весь ринок, не лише на США. Окремо цікавий вибір OroraTech. Її гендиректор Мартін Лангер зауважує, що NASA офіційно визнала комерційну теплову розвідку повноцінним доповненням до оптики й радарної зйомки. Ще кілька років тому таке дистанційне зондування вважалося нішевим. Найближчий європейський аналог CSDA — програма Copernicus Contributing Missions, і обидві відображають той самий зсув: державні агенції дедалі більше спираються на комерційні супутникові сузір'я замість того, щоб тягнути все інфраструктурою власних місій. https://spacenews.com/nasa-adds-three-european-firms-to-the-commercial-data-program Підпишись | Монобаза

Лабораторія реактивного руху NASA (JPL) видала Firefly Aerospace субпідряд на 13 млн доларів — компанія спроєктує й виготовить аерокожух для місії Skyfall. Це перша марсіанська місія з ядерним живленням в історії NASA, старт запланований на кінець 2028 року. На борту — три гелікоптери, споріднені з Ingenuity, тим самим дроном, що літав над Марсом поруч із ровером Perseverance. Аерокожух — це теплозахисний екран і задня оболонка, які прикриють спускний ступінь під час падіння крізь марсіанську атмосферу й задають йому аеродинаміку на виході з вакууму. Для Firefly це перший проєкт на розширеному техаському майданчику Gloworks. У хід підуть вуглецеві композити, відпрацьовані на місячному модулі Blue Ghost, який у березні 2025-го став лише другим комерційним апаратом, що м'яко сів на Місяць. Але сідати Skyfall не доведеться. Місія застосує так званий SkyFall Maneuver: капсула випустить трійку гелікоптерів прямо в польоті під час зниження, і ті одразу візьмуться до роботи — без посадкової платформи взагалі. Апарати займуться детальною зйомкою, підповерхневим радарним картографуванням і пошуком водяного льоду, щоб NASA могла обирати місця для майбутніх пілотованих висадок. Після Gloworks збирання й випробування перенесуть на Rocket Ranch у Бріггзі, а готовий кожух поїде до JPL на інтеграцію. Компанія, що торік ледве дотяглася до Місяця, тепер цілиться значно далі. https://www.space.com/space-exploration/missions/nasa-begins-funding-hardware-for-skyfall-mars-helicopter-mission Підпишись | Монобаза

Проблема стара, як самі каталоги: кожна велика місія архівує дані по-своєму. Свої формати, свої правила іменування, свої програмні хитрощі. Знімок галактики з одного огляду не «розмовляє» зі спектром зорі з іншого. А оскільки нові відкриття все частіше народжуються саме на стику даних різних проєктів, ця несумісність стала гальмом. Проєкт Multimodal Universe (MMU) береться це полагодити. Астрономи з Center for Astrophysics Harvard & Smithsonian об'єднали зусилля кількох інститутів і переформатували понад 80 терабайтів спостережень в один узгоджений вигляд — від радіо- та рентгенівських зображень галактик до спектрів зір і часових рядів мінливих зір, що блимають. Усе під однаковими інструментами й форматами. Ведучий науковець CfA Майк Сміт формулює ідею просто: не мусиш мати докторський ступінь із архівної системи конкретного огляду, щоб завантажити з нього дані й зробити щось цікаве. Студент може витягнути спостереження з десятка оглядів прямо на ноутбуці, без суперкомп'ютера за спиною. Спроби звести астрономічні архіви докупи тривають ще з проєктів на кшталт Virtual Observatory, а формат FITS десятиліттями носить у собі і дані, і метадані про інструмент. MMU робить наступний крок — перекладає розрізнені архіви спільною мовою, придатною для машинного навчання. https://phys.org/news/2026-07-astronomers-universe-hub.html Підпишись | Монобаза

Blue Origin не збавляє темпу й розширює програму Blue Moon Попри аварію New Glenn і втрату частини стартової інфраструктури, компанія будує аж сім місячних посадкових модулів і готується до запуску першого з них уже на початку 2027 року. https://thealphacentauri.net/167611/

До четвертої річниці наукової роботи James Webb націлився на галактику, яку астрономи знають десятиліттями, — і показав її так, як не бачив жоден телескоп до нього. Centaurus A (вона ж NGC 5128) лежить за 11 мільйонів світлових років, зовсім поруч за космічними мірками. Але у видимому світлі її серце ховається за товстими смугами пилу. Webb дивиться в ближньому та середньому інфрачервоному — і пил перестає бути перешкодою. У центрі сидить надмасивна чорна діра, яка активно поглинає речовину й вистрілює потужні джети, перекроюючи галактику навколо себе. Плюс шрами давнього зіткнення з іншою галактикою близько двох мільярдів років тому — його наслідки досі тривають у вигляді активного зореутворення. Hubble не міг пробитися крізь пил до ядра, а Spitzer бачив лише великомасштабні структури, не розділяючи їх на зорі. Знімок MIRI виявив дивні пилові форми, які збивають астрономів з пантелику. Через центр іде викривлена смуга, схожа на паралелограм, а вбік тягнуться волокна речовини. Окремо стоїть S-подібна структура — що її створило, як на неї впливає чорна діра, чи це відлуння злиття галактик, поки ніхто не знає. Червоні цятки на зображенні — це пилові старі зорі, що скидають оболонки, і зоряні ясла, де народжуються нові. Те, що на комбінованому кадрі NIRCam і MIRI виглядає «зернистим», насправді щільне поле окремих зір — і кожна з них запис у літописі галактики. За віком і складом зір можна відновити хронологію: коли спалахнули найстаріші світила, коли активність спала, коли зіткнення запустило хвилю зореутворення. Спектроскопія додала руху до картинки. Webb зафіксував швидкий відтік іонізованого газу назовні, розігнаний чорною дірою, і тепліший молекулярний водень у викривленому обертовому диску біля центру. Це впритул підступає до одного з головних питань астрономії — як одна чорна діра керує цілою галактикою. Відповідь плутана: та сама діра то стискає газ і розпалює народження зір, то розкидає його й гасить процес. https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/Webb/Webb_reveals_millions_of_stars_in_nearby_galaxy Підпишись | Монобаза

Друзі, приходьте дивитись прем'єру другої частини фільму NASA "Космічний світанок"! Вона розпочинається прямо зараз. https://www.youtube.com/watch?v=s16v9wEbnlE

Новозеландська Zenno Astronautics, відгалуження Оклендського університету, вперше випробувала на орбіті двигун, який маневрує безпосередньо від магнітного поля Землі. Система Supertorquer завбільшки зі взуттєву коробку літає на супутнику Mira каліфорнійської Impulse Space — той стартував торік у листопаді на місії SpaceX Transporter 12. Тести почали невдовзі після запуску, і, за словами засновника та CEO Макса Аршавського, пристрій відпрацював бездоганно. Всередині — кілька надпровідних магнітів, розставлених по різних осях. Коли на них подають струм, вони створюють власне магнітне поле, яке взаємодіє з полем планети. Керуючи бортовим полем, інженери контролюють обертання супутника відносно Землі — тобто тримають орієнтацію без гіродинів і без витрати робочого тіла. Надпровідний дріт має нульовий електричний опір, тому пропускає струм у рази більший за звичайну мідь, а більший струм — це сильніше поле. Плата за це — температура: магніти мусять працювати при −200 °C. І хоча космос холодний, сам супутник розігрітий десь до +20 °C, бо дивиться на Сонце. Тому блок із магнітами загорнули в шари ізоляції й поставили тепловий насос, що відводить надлишкове тепло назовні. Кожен імпульс магніти беруть з акумулятора, який заряджають сонячні панелі. Сонячна енергія перетворюється просто на корисну роботу — прискорення без палива. Для масштабу: японці ще у 2023-му ставили надпровідний магніт на іонний двигун і отримали поле 1 тесла менш ніж за 1 ват, споживаючи на 99% менше за мідну котушку тієї ж сили. Далі Zenno обіцяє більші системи — щоб апарати стикувалися й маневрували один біля одного лише на силі магнітів. А потужніші контури Аршавський бачить як магнітну парасольку від космічної радіації навколо корабля на шляху до Місяця чи Марса. Наступний, більший демонстратор компанія планувала підняти на орбіту вже цьогоріч. https://www.space.com/technology/acceleration-without-fuel-revolutionary-superconducting-thruster-harnesses-earths-magnetic-field-in-1st-orbital-test Підпишись | Монобаза

Вчені підрахували, скільки супутників витримає нічне небо Дослідження Європейської південної обсерваторії показало, що подальше зростання кількості апаратів без обмежень може суттєво погіршити можливості спостережень наземних телескопів. https://thealphacentauri.net/167591/

🔥 Гарні новини від Повітряних Сил! Сьогодні відмінусували ще одного ✈️ російського повітряного терориста! 🇺🇦 Слава Україні! Далі буде!

BAE Systems оголосила, що її космічний процесор Endura витримав одні з найжорсткіших радіаційних умов, з якими стикаються супутники нацбезпеки. Чип випробовували у двох режимах: природна радіація космосу і значно суворіше «стратегічне» опромінення, яке вимагають окремі оборонні місії — фактично сценарій ядерного ураження поблизу апарата. Endura — система-на-кристалі: процесор, пам'ять і зв'язок зібрані в одному кристалі замість набору окремих мікросхем, між якими ці функції розподіляли раніше. Всередині ще й FPGA-блоки для спеціалізованих обчислень та захищене завантаження. Виробляють чип на радіаційно-стійкій 45-нм технології BAE на захищеному майданчику GlobalFoundries у Нью-Йорку — по суті, комерційна кремній-на-ізоляторі платформа, доведена до космічних вимог. Для радіаційностійких чипів BAE це не дебют в екстремальному середовищі — попереднє покоління досі працює в марсоходах Curiosity і Perseverance. Endura вивели на ринок у 2024 році у форматі Software Development Units, і його вже взяли для засекречених місій. Програмний директор компанії Джеймс Лароса каже, що BAE зараз працює з кількома підрядниками, аби підтвердити придатність Endura для стратегічної протиракетної оборони. Перед польотом на супутниках нацбезпеки чип ще має пройти кваліфікацію оборонного логістичного агентства США — її очікують до кінця року. https://spacenews.com/bae-microchip-designed-for-strategic-defense-missions-passes-radiation-test Підпишись | Монобаза

Сьогодні о 20:00 на каналі вийде друга частина фільму "Космічний світанок" про телескоп імені Джеймса Вебба. Зберігайте посилання і приходьте на перегляд! P.S. Віддячити нам за цей фільм і підтримати гривнею наступні можна за посиланням. https://www.youtube.com/watch?v=s16v9wEbnlE

ШІ лажає. І сильно. Дослідження, проведене під керівництвом Південнозахідного дослідницького інституту (США), свідчить про істотні розбіжності каталогів місячних кратерів, створених за допомогою штучного інтелекту. 🌒 Команда дослідників із Південнозахідного дослідницького інституту (Southwest Research Institute) перевірила 8 каталогів місячних кратерів, створених за допомогою штучного інтелекту, та порівняла їх з тими, що були складені людьми. Висновки доволі невтішні: якщо оцінювати їх за одними критеріями, то у ШІ-каталогах точність виявляється значно нижчою. У деяких випадках — більш ніж у 10 разів. 🌓 Проблема полягає не лише в тому, чи виявила нейромережа кратер. Для науки критично важливо правильно визначити і кількість кратерів, і їх координати, і діаметри. Це пов'язано з тим, що вік місячної поверхні часто визначають саме за кількістю кратерів. Якщо ж, наприклад, алгоритм дублює одні й ті самі кратери, поверхня може помилково здатися вдвічі старішою. 🌔 Автори, однак, наголошують, що не пропонують відмовитися від використання ШІ та алгоритмів машинного навчання. Навпаки, автоматичне розпізнавання кратерів може заощадити роки ручної роботи науковців. Однак закликають запровадити єдині стандарти перевірки та незалежну валідацію, щоб каталоги, створені нейромережами, можна було безпечно використовувати для наукових досліджень. Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

NASA закрила свою частину роботи з CAPSTONE — 25-кілограмовим кубсатом розміром із мікрохвильову піч, який пропрацював біля Місяця майже чотири роки. Запущений на Electron у червні 2022-го, він став першою комерційною американською місією до Місяця і першим апаратом, що реально пролетів пряму прямокутну гало-орбіту (NRHO) — ту саму, яку планують для станції Gateway. Орбіта тримається на комбінованій гравітації Землі й Місяця: апарат кожні сім днів проходить за ~1 600 км від одного полюса і віддаляється на ~70 000 км від іншого, майже не витрачаючи пального на утримання. CAPSTONE першим її облетів і охарактеризував — тепер під Gateway є реальні дані, а не самі розрахунки. Після основної місії у 2023-му апарат отримав 15-місячне продовження і перетворився на летючий стенд. Замість запускати новий супутник, NASA залила в наявне залізо нові програми й перевірила дві критичні для майбутніх місій технології — автономну навігацію та зв'язок у дальньому космосі. autoNGC дозволяє апарату самому визначати, де він і куди летить, без команд із Землі. Поки антени Deep Space Network обслуговували пілотований обліт Місяця Artemis II, вікно зв'язку CAPSTONE впало до кількох сеансів на тиждень. Без даних із Землі autoNGC знаходив своє положення за зображеннями Місяця, Землі й зірок із бортового зоряного датчика. Ця оптична навігація місцями обганяла наземні методи в реальному часі. Другий експеримент — DTN, мережа для дальнього космосу, де затримки й розриви зв'язку в порядку речей. Коли з'єднання зникає, апарат зберігає дані локально і сам досилає їх, щойно зв'язок відновиться. В одному тесті передача перервалася на півдорозі — CAPSTONE дочекався наступного вікна і догнав решту сам. Усе долетіло додому. Роботу NASA завершила 26 червня 2026-го. Advanced Space лишає апарат собі — тепер як полігон для власних технологій. https://www.nasa.gov/technology/space-comms/nasas-capstone-completes-extended-mission-testing-lunar-technologies Підпишись | Монобаза

Виявлено чергові проблеми в програмі Starliner На думку Офісу генерального інспектора NASA, затримки стали наслідком надмірної впевненості в підряднику, нереалістичних термінів розробки та недостатнього контролю з боку Управління. https://thealphacentauri.net/167579/

В ранньому доступі для спонсорів та патронів ВЖЕ вийшла друга частина фільму "Космічний світанок", про телескоп Джеймса Вебба. Переглянути його вже можуть меценати на Монобазі Donatello YouTube Patreon Buy me a Coffee Нагадаю, що саме ваша підтримка допомогла мені опрацювати другу частину на пару тижнів раніше, ніж планувалося. Ви можете як долучитись до нас на перелічених платформах у якості постійного спонсора, так і підтримати роботу виключно над цим та наступним фільмом (який вже перекладено): https://base.monobank.ua/theacentauri?gatherId=3s4ughbaoJY289 Дякую всім! Загальний доступ — завтра, в середу, о 20:00!

#сьогоднівкосмосі 7 липня 𝟭𝟵𝟰𝟯. Вернер фон Браун продемонстрував Адольфу Гітлеру кольоровий фільм зі стартом ракети A-4 — майбутньої «Фау-2», першої у світі великої рідинної балістичної ракети. Показ справив таке враження, що програму зробили одним із головних пріоритетів рейху, а самому фон Брауну невдовзі надали звання професора. Прикметно, що та сама технологія, задумана як зброя, за два десятиліття лягла в основу носіїв, які вивели людину в космос, а її головний конструктор згодом очолив створення ракети «Сатурн-5» для NASA. 𝟭𝟵𝟵𝟮. Комета Шумейкерів–Леві 9 пройшла лише за 40 000 кілометрів над хмарами Юпітера, і приливні сили планети-гіганта розірвали її ядро на низку уламків, що вишикувалися в характерний «ланцюжок перлин». Це був рідкісний випадок, коли астрономи спостерігали комету, захоплену на орбіту навколо планети, а не навколо Сонця. Важливо знати, що через два роки, у липні 1994-го, ці уламки один за одним врізалися в Юпітер, давши перше в історії пряме спостереження зіткнення двох тіл Сонячної системи. 𝟭𝟵𝟵𝟱📸 Ракета Ariane 4 вивела на орбіту Helios 1A — перший європейський військовий оптичний розвідувальний супутник, спільний проєкт Франції, Італії та Іспанії. Апарат масою близько 2,5 тонни працював на сонячно-синхронній орбіті висотою приблизно 680 кілометрів і міг щодня знімати з високою роздільністю будь-яку точку планети. Оскільки доти Європа значною мірою залежала від американських розвідданих, поява власних орбітальних «очей» стала для неї помітним кроком до стратегічної незалежності. Прикметно, що конструктивно Helios спирався на цивільну платформу супутника спостереження Землі SPOT, адаптовану під військові завдання. 𝟮𝟬𝟬𝟯. Ракета Delta II відправила до Марса ровер «Оппортьюніті» — другий апарат програми Mars Exploration Rover. Його розраховували на 90 марсіанських діб роботи й близько кілометра пробігу, проте він пропрацював майже п'ятнадцять років і подолав понад 45 кілометрів, ставши найдовгоживучим марсоходом в історії. Цікаво, що місію завершила глобальна пилова буря 2018 року: втративши змогу заряджати батареї, апарат надіслав останні дані, які журналісти неофіційно переклали як «моя батарея сідає, і стає темно». Підписатись на космос | Підтримати нас