Alpha Centauri | Космос

Друзі, раз на кілька місяців я звертаюсь до вас по допомогу безпосередньо для Альфи Центавра. Збираємо кошти традиційно на хостинг, супутні сервіси, ліцензії, на нові анімації та подібні утилітарні штуки. Долучитись найкраще або разовим донатом на Монобазу: https://base.monobank.ua/theacentauri#donate Або (що взагалі ідеально) — щомісячною підпискою: https://base.monobank.ua/theacentauri#subscriptions За підписку ще й отримаєте на вибір два унікальних скіни для карти Моно😍 За останні пару місяців на каналі (окрім звичних дайджестів) вийшло три фільми, декілька цікавих перекладів, було проведено цікаві трансляції. Зараз ми повертаємо до ефіру пояснювальні шортси та відео, вони виходитимуть за оновленим графіком. Шортси — щотижня, відео — один-два рази на місяць. Мені щоразу незручно звертатись до вас по допомогу, і тим більше я вдячний всім, хто відгукуються. Але кожну задоначену гривню ми відпрацьовуємо. Альфа Центавра існує виключно завдяки вам.

Безпечного польоту і найнеймовірніших відкриттів, Nancy Grace Roman Space Telescope! ❤️‍🔥 З нетерпінням очікуємо на "перше світло", яке відбудеться орієнтовно у грудні-січні. Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Щойно дали команду на підготовку до старту, тож, попри не найбільш сприятливу погоду, запуск може відбутись. Потроху запускаємо стрім, підтягуйтесь. https://youtube.com/live/bDjpzqRFllY?feature=share

За дві години, о 14:00, приходьте на стрім запуску наступного великого телескопа NASA після "Джеймса Вебба"! Буде цікаво та видовищно: очікуємо на одночасну посадку двох бічних ступенів Falcon Heavy! https://youtube.com/live/bDjpzqRFllY?feature=share

Запланував стрім. Обов'язково приходьте завтра (в неділю) о 14:00 Це цікавий запуск — телескоп зніматиме в 100 разів більш широке поле за "Хаббла" за тієї ж роздільної здатності https://youtube.com/live/bDjpzqRFllY?feature=share

павло не вміє користуватись календарем і думав шо Ненсі Грейс Роман летить в понеділок, а вона летить завтра на Falcon Heavy близько 2ї дня стрім буде на каналі, щас доберусь додому і збацаю анонс, так шо не хвилюйтесь і не панікуйте, космічні пупсікі, в баті всьо під кантролєм

Команда NASA в Ленглі, штат Вірджинія, розпочала серію наземних випробувань взаємодії реактивного струменя з поверхнею — усередині 18-метрової сферичної вакуумної камери. Дослідники хочуть зрозуміти, що саме робить факел двигуна з місячним пилом, ґрунтом і камінням у момент посадки, і куди все це летить далі. «Якщо я в кораблі й під час посадки піднімаю весь цей реголіт, частина з нього вдарить по самому модулю, — пояснює Ешлі Корзун, керівниця випробувань у Ленглі. — Частина полетить на корисне навантаження, наукові експерименти, згодом на ровери». За її словами, це найскладніший тест такого типу, який колись проводили у вакуумній камері. Перша фаза працює на етановій системі імітації струменя, яку спроєктував Стенніс-центр NASA, а побудував і обслуговує Університет Пердью. Тяга — максимум близько 45 кгс, газ нагрівається, але не горить. Струмінь б'є у контейнер діаметром два метри й глибиною 30 сантиметрів, заповнений симулянтом Black Point-1 — з тими самими гострими краями й злипанням, що й справжній реголіт. Кожен запуск триває шість секунд. За цими секундами стежить набір приладів, зокрема версія камер SCALPSS — тих самих, що знімали взаємодію струменя з поверхнею під час посадки Blue Ghost Mission-1 від Firefly у 2025 році. Вимірюють утворення кратера, кут і висоту «спідниці» викиду, розподіл твердих частинок і швидкість, з якою реголіт вилітає з контейнера. Ці дані потрібні, щоб перевірити моделі, які поки живуть тільки в суперкомп'ютерах: одна тривимірна симуляція такої задачі — це понад 100 мільйонів комірок, кілька тисяч процесорів і два-чотири тижні рахунку. Розрідження газу різко підсилює зсувні напруження на межі струменя й ґрунту, і саме там модель найлегше помиляється. Пізніше цього року почнеться друга фаза — 36-сантиметровий гібридний двигун, надрукований на 3D-принтері в Університеті штату Юта й випробуваний у Центрі Маршалла. Тяга близько 16 кгс, тверде паливо плюс потік газоподібного кисню, гарячий вихлоп замість теплого газу. Обидві системи запускатимуть з різних висот. Стенд зібрано модульно: реголіт можна замінити на марсіанський симулянт, ближчий до піску, а тиск у камері підняти з місячного вакууму до марсіанської атмосфери. Artemis IV має повернути людей на Місяць у 2028-му. До того часу непогано б знати, куди полетить каміння з-під сопла. https://www.nasa.gov/missions/artemis/nasa-begins-moon-mission-plume-surface-interaction-tests Підпишись | Монобаза

Дайджест головних космічних подій вже вийшов на нашому каналі! Сьогодні буде багато Марсу, одразу дві комплексні місії NASA з кількох апаратів (до Марсу та до Місяця), виловлений з води Starship, який вже доправляють до США. Проблеми Blue Origin та Virgin Galactic, а ще — пара цікавих наукових відкриттів як-от зупинка зореутворення в галактиці Андромеди. Дякую вам за підтримку і бажаю приємного перегляду! https://youtu.be/fNGmQvBCShA

Мантія під південною півкулею Марса на 200–400 °C гарячіша за північну і подекуди частково розплавлена. До цього висновку дійшла група під керівництвом Александра Берна, який захистив докторську в Caltech і зараз працює постдоком у Університеті Аризони; статтю опублікували 27 серпня в Nature. Ніхто нічого на Марсі не бурив і нових сейсмометрів туди не ставив. Команда перебрала доплерівські дані X-діапазону з мережі Deep Space Network приблизно за 16 років — з Mars Global Surveyor, Mars Odyssey і Mars Reconnaissance Orbiter. Нерівномірний розподіл маси в надрах планети ледь помітно змінює швидкість апарата на орбіті, і саме з цих мікроскопічних відхилень відновлюють гравітаційне поле. Внесок атмосфери рахували окремо, за приземним тиском із Mars Climate Database. Метод називається припливною томографією. Орбіта Марса злегка витягнута, вісь нахилена, тож сонячні припливні сили змінюються протягом року, а планета на них щоразу трохи деформується. Гаряча, м'яка мантія піддається інакше, ніж холодна й жорстка. Берн зауважує, що надра планетних тіл за замовчуванням вважають сферично симетричними — і це припущення для Марса не працює. На поверхні дихотомію бачили давно: південь приблизно на 5 км вищий, кора там товща й старіша, поверхня посічена кратерами, а північ — рівні низовини. Тепер виявилося, що межа йде вглиб. Заодно стають на свої місця дві давні дивини: InSight фіксував, що на півдні сейсмічні хвилі згасають помітно швидше, а в залізних мінералах південних порід збереглися магнітні аномалії. Гаряча мантія цілком могла живити достатньо сильне давнє магнітне поле. Звідки взявся сам перегрів, ніхто не знає. Серед версій — гігантський удар, що вивільнив тепло на півночі, давня конвекція саме в південній мантії або товсті геологічні структури, під якими тепло просто не знайшло виходу. Співавтор роботи Амірхоссейн Багері з Caltech, у минулому учасник команди InSight, вказує на практичний наслідок: контраст між півкулями впливав на гідрологію Марса, зокрема на формування басейнів, які могли тримати воду. Питання про придатність Марса для життя раптом упирається в температуру його мантії. https://phys.org/news/2026-08-thermal-anomaly-mars-south-pole.html Підпишись | Монобаза

Завтрашній дайджест вже вийшов в ранньому доступі для наших спонсорів і патронів :) Традиційно, переглянути його можуть меценати на Монобазі Донателло YouTube Patreon Buy me a Coffee Нагадую, що спонсори з Монобази гарантовано отримують від нас 2 красиві кастомні скіни на карту в подарунок. А будь-які спонсори рівня "Десятник" і вище — доступ до секретного чату в Телеграмі ;)

Тиждень тому ми з вами допомогали зі збором. Хлопці вже придбали батарею, плюс вдалося зекономити та за рахунок більшої зібраної суми взяти додаткову батарею для дорожнього Starlink. Дякую всім, хто підтримують Сили оборони!

Starcloud залучила фінансування на створення орбітальних дата-центрів Серед нових інвесторів – компанія Nvidia, яка вже відправляла свій процесор H100 на борту дебютного супутника стартапа, а тепер постачатиме потужніші обчислювальні системи для нових апаратів. https://thealphacentauri.net/168759/

NASA додало до мережі дальнього космічного зв'язку Deep Space Network нову 34-метрову тарілку — Deep Space Station 23 у комплексі Goldstone біля Барстоу в Каліфорнії. Стрічку перерізали щойно, але антена вже місяць у справі: 3 серпня вона провела перший робочий сеанс, узявши на супровід рентгенівську обсерваторію Chandra. Відтоді через неї говорять десятки апаратів — Mars Reconnaissance Orbiter, Psyche, Juno, Voyager 1. Роботи стартували в лютому 2020-го, у грудні 2024-го на п'єдестал підняли й закріпили 133-тонний металевий каркас рефлектора, далі інженери обшили його відбивними панелями й узялися за калібрування, щоб антена працювала в унісон з рештою мережі. Джермейн Азіз, керівниця проєкту розширення DSN у JPL, каже, що найважчим було не звести конструкцію, а зшити механіку, електрику, програмне забезпечення, радіочастотні тракти й інфраструктуру в єдиний готовий до місій інструмент. DSS-23 належить до типу beam waveguide: п'ять точних радіочастотних дзеркал ведуть сигнал трубою вниз, у підземну кімнату з клімат-контролем. Важка чутлива електроніка не катається разом із тарілкою, її можна обслуговувати й міняти на новішу, а сама антена працює одразу в кількох діапазонах. Це п'ята антена програми Aperture Enhancement Project, яку JPL почала ще 2009 року — усього мали побудувати шість 34-метрових тарілок. Остання, DSS-33, стане до ладу в Канберрі у 2029-му. Стільки тарілок потрібно, бо 34-метрові антени можна об'єднувати в масив: ще на Galileo у 1996–1997 роках мережа зводила разом до п'яти тарілок на двох континентах і потроювала обсяг даних порівняно з однією 70-метровою. А 70-метрові старіють. Голдстоунська DSS-14 працює з 1966 року, спершу як 64-метрова, у 1988-му її розширили заради Voyager 2 біля Нептуна — саме вона свого часу прийняла слова Армстронга про маленький крок. Після півстоліття майже безперервної роботи ремонт таких ветеранів дорожчає щороку, а замінити їх нічим, окрім зв'язки менших антен. До 2029-го мережа з трьох майданчиків триматиме на собі понад 40 апаратів дванадцятьма 34-метровими тарілками — і трьома ветеранами, яких поки що бережуть. https://www.nasa.gov/technology/space-comms/deep-space-network/new-next-gen-dish-adds-muscle-to-nasas-deep-space-network Підпишись | Монобаза

Космічний телескоп Nancy Grace Roman стартує 30 серпня 2026 року о 07:26 за флоридським часом (14:26 за Києвом) з майданчика LC-39A Космічного центру Кеннеді. Виводить його Falcon Heavy, кінцева точка — L2, та сама позиція за 1,5 млн км від Землі, де вже працюють James Webb і європейський Euclid. Назву обсерваторія отримала на честь першої головної астрономки NASA, яка свого часу проштовхнула проєкт, що згодом став Hubble. Головне дзеркало — 2,4 метра, точно як у Hubble. Воно дісталося NASA у 2012 році від Національного управління військово-космічної розвідки, яке просто віддало непотрібну оптику. Різниця з Hubble не в різкості, а в охопленні: поле зору Roman більше ніж у 200 разів ширше при тій самій якості знімка. За це відповідає Wide Field Instrument — 300-мегапіксельна камера видимого й ближнього інфрачервоного діапазону. Плюс механічна стабільність, щонайменше вдесятеро краща за James Webb. Приблизно 12% неба над площиною Галактики телескоп прочеше в пошуках слабкого гравітаційного лінзування — ледь помітних викривлень форми мільйонів далеких галактик під впливом згустків темної матерії. Паралельно він ловитиме наднові типу Ia, які спалахують з передбачуваною яскравістю і тому працюють як лінійка для космічних відстаней, та картуватиме баріонні акустичні осциляції — застиглі звукові брижі раннього Всесвіту, вздовж яких потім вишикувались скупчення галактик. Друга половина роботи — планети. Дивлячись у бік центру Галактики й відстежуючи мікролінзування, Roman очікувано знайде понад 1200 нових світів, а за транзитами — більш ніж 100 тисяч. Коронограф на борту гасить світло зорі так, щоб побачити планету, яка тьмяніша за неї у понад 100 мільйонів разів. ESA дало для місії зіркові датчики, батареї, детектори для коронографа й наземну підтримку — зокрема нову 35-метрову антену в Нью-Норсії в Австралії, через яку передаватимуться дані на Землю. «Щоразу, коли астрономія відкриває нове вікно у Всесвіт, найважливішими виявляються відкриття, яких ніхто не чекав», — каже Бетан Джеймс, науковиця проєкту Roman в ESA. Мінімальний термін місії — п'ять років. За цей час Roman огляне у понад 50 разів більше неба, ніж Hubble за всю свою кар'єру. https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/Cutting-edge_infrared_space_telescope_Roman_set_to_launch Підпишись | Монобаза

Європа скасувала розроблення потужнішої версії Ariane 6 ESA наразі відмовилося від конфігурації Block 3, яка мала бути створена для складних космічних місій – таке рішення вже вплинуло на запланований запуск апарата до Енцелада. https://thealphacentauri.net/168673/

А ви знали, що телескоп Вебба навмисно було розміщено на нестабільній орбіті? В цьому короткому відео ми пояснимо, чому.

Інженери з Texas A&M, Космічного центру ім. Джонсона та Університету Пердью опублікували в Acta Astronautica математичний посібник з управління рухом навколо Gateway — майбутньої станції NASA на орбіті Місяця. Вони прописали, як кораблям чекати своєї черги на стикування за 386 000 км від Землі й не зіткнутися. Орбіта, на якій житиме Gateway, називається близькою прямолінійною гало-орбітою (NRHO). Вона майже стабільна, тримає безперервний прямий зв'язок із Землею і майже не потребує палива на підтримку — але форма в неї яйцеподібна: апарат пірнає до 1600 км над північним полюсом Місяця, а тоді відлітає на 64 000 км за південний. Постійне перетягування каната між тяжінням Землі й Місяця, з періодом близько 6,5 доби. Для однієї станції достатньо періодичних коротких увімкнень двигунів. Проблема починається, коли до тієї самої точки простору підтягуються Orion з екіпажем, вантажний корабель і важкий посадковий модуль. «Можливі зіткнення й серйозні пошкодження», — каже Даян Девіс, співавторка дослідження, яка понад десять років керувала проєктуванням місій Gateway у NASA, а цьогоріч перейшла на кафедру космічної інженерії Texas A&M. Ключове поняття — loitering, очікування на заданій траєкторії без негайного маневру. Корабель може висіти в такому режимі години, дні або тижні, поки звільниться причальний порт. На тисячах симуляцій, з урахуванням навігаційних похибок і неідеальної роботи двигунів, команда знайшла робочий компроміс: трохи частіші коригувальні увімкнення тримають апарат помітно ближче до розрахункової позиції, коштуючи зовсім небагато палива. А передбачувана позиція — це можливість спланувати графік стикувань наперед. Вишикувати кораблі пропонують у формацію, яку автори назвали «ниткою перлин»: апарати розходяться попереду й позаду Gateway з точно розрахованими інтервалами відносно самої станції, а не дрейфують кожен сам по собі. Станція, для якої все це рахували, буде близько 20 метрів завдовжки проти 50 у МКС і більшість часу літатиме без екіпажу. Модуль HALO уже чекає в Аризоні, а разом з енергетичним PPE він має стартувати не раніше 2028 року в межах Artemis IV. Диспетчерську службу написали до того, як з'явився перший затор. https://phys.org/news/2026-08-boarding-miles-earth-moon-airport.html Підпишись | Монобаза

Геліосфера — бульбашка сонячного вітру, що накриває всю Сонячну систему — щонайменше тричі за останні мільйони років стискалася так сильно, що Земля залишалася поза нею. Це результат моделювання команди Мерав Офер з Бостонського університету, керівниці центру SHIELD, одного з дослідницьких центрів NASA з фізики Сонця. Роботу опублікували 21 серпня в Annual Review of Astronomy and Astrophysics. Офер з колегами прокрутили траєкторію геліосфери крізь Чумацький Шлях у зворотному напрямку і знайшли три епізоди — приблизно 2–3, 6–7 і 13–14 мільйонів років тому — коли Сонце входило в щільні міжзоряні холодні хмари газу й пилу. Тиск хмари підминав геліосферу до розмірів менших за орбіту Землі. Планета опинялася в чужому середовищі без сонячного щита. Сліди лишилися в породі: елементи, характерні для міжзоряного пилу, знайшли у глибоководних донних кернах, антарктичному снігу та місячних зразках саме цих періодів. У симуляціях контакт з холодною водневою хмарою піднімав вміст водяної пари й перебудовував динаміку верхньої атмосфери, а це змінювало умови на поверхні. Досі температурні стрибки останніх десятків мільйонів років, включно з льодовиковими періодами, пояснювали суто земними причинами — зміщеннями орбіти й парниковими газами. Володимир Айрапетян з Центру Годдарда NASA взявся за іншу задачу — парадокс тьмяного молодого Сонця. Три мільярди років тому наша зоря світила лише на 70% від нинішнього, за такої світимості Земля мала бути замерзлою наскрізь. Геологія ж показує стабільну рідку воду задовго до цього. Дані виведеного з експлуатації телескопа Kepler показали, що молоді сонцеподібні зорі щодня вистрілюють суперспалахами — до десяти на добу, тоді як сучасне Сонце дозволяє собі таке раз на століття. Айрапетян із колегами відтворили атмосферу давньої Землі в герметичній камері — молекулярний азот, аміак, вуглекислий газ, монооксид вуглецю — і обстріляли її протонами. У суміші народився N2O, парниковий газ у 300 разів потужніший за CO2. Жорсткий ультрафіолет молодого Сонця частину його розбивав назад на азот і кисень, але навіть з 10% уцілілого моделі дають на екваторі близько 5 °C — вище точки замерзання. Робота вийшла в Astrophysical Journal Letters. Складати довгі ланцюги амінокислот при температурі трохи вище нуля виходить ефективніше, ніж у теплій воді. Тож п'ять градусів на екваторі давньої Землі — цілком робочі умови для передбіологічної хімії. https://phys.org/news/2026-08-sun-galactic-journey-superflare-youth.html Підпишись | Монобаза

NASA успішно протестувало технологію автономного визначення положення апаратів у космосі За три доби система FALCON у межах місії Starling самостійно уточнила дані про орбіти понад 200 космічних об’єктів без будь-якого втручання із Землі – для цього їй знадобилися бортові камери, попередньо завантажений каталог і спеціальне програмне забезпечення. https://thealphacentauri.net/168639/

Які місяцеходи NASA запустить вже цього року? Місячна база NASA вже існує, просто поки що у вигляді майже готового заліза в цехах. Чотири компанії, чотири посадкові апарати, понад двадцять посадок лише на першому етапі — і південний полюс, де температура стрибає від −203 до +54 градусів. Разом з представниками агенції ми відвідаємо всі 4 локації і дізнаємось про статус кожної програми! Як і обіцяв, публікую бонусне відео за закритий вами наприкінці минулого тижня збір. Приємного перегляду :) https://youtu.be/TDv8Sl77Nbc