Alpha Centauri | Космос

На 4-метровому телескопі Víctor M. Blanco в обсерваторії Серро-Тололо цієї весни й літа ночами планувала не людина, а нейромережа: вона сама вирішувала, куди наводити 570-мегапіксельну камеру Dark Energy Camera, і переписувала план прямо посеред ночі, коли змінювалися умови. Дві сесії — обидві успішні. Вибір цілі на ніч — це постійне зважання на Місяць, хмарність та якість зображення, яку дає атмосфера. Помилився — і замість слабкої далекої галактики отримав засвічений кадр, а наступний шанс буде за кілька місяців, бо черга на великі телескопи розписана надовго. «Великі телескопи — це національні або міжнародні ресурси, і часу на них мало», — каже Алекс Дрліца-Вагнер, науковець Fermilab і професор астрономії Чиказького університету, який керував проєктом разом з Аравінданом Віджаярагхаваном, фахівцем з машинного навчання в Northwestern. Правил моделі ніхто не прописував. Її навчали на 13 роках архіву Dark Energy Survey — показували, куди телескоп дивився в конкретний момент, і просили передбачити наступне наведення. Потім порівнювали з тим, що реально зробили астрономи, і змушували виправляти помилки. Через багато ітерацій система сама вивела, як яскравість Місяця й стан атмосфери псують знімки, хоча про це їй прямо не казали. Розгортання на небі виконали Пол Чічура, Рейчел Гур і Гільєрмо Дамке з NOIRLab — і головним досягненням команда називає не саму модель, а те, що всю інфраструктуру для «самокерованого телескопа» вдалося вбудувати в діючу національну обсерваторію. За словами Дрліци-Вагнера, зараз система планує приблизно на рівні людини. Тому це радше базова лінія, ніж революція. Наступна мета — навчити модель шукати стратегії спостережень, до яких астрономи самі ніколи не додумалися б. Це стане особливо важливим, коли обсерваторія Vera C. Rubin почне заливати спільноту потоком даних: супутнім телескопам доведеться реагувати на її сповіщення швидше, ніж людина встигає перерахувати варіанти. https://phys.org/news/2026-07-ai-driven-telescope-stargazing.html Підпишись | Монобаза

Свіжий дайджест вже вийшов на нашому каналі! Розбираємо детально політ SpaceX Starship, цікаві наукові новини, прогрес європейського марсохода. А ще дізнаємося, чому штат доплачує Relativity Space за будівництво космодромної архітектури. Дякую за підтримку і бажаю всім приємного перегляду :) https://youtu.be/Z16H43k1tYY

Вид на Starship з одного з виведених у 13-му випробувальному польоті супутників Starlink.

На Місяці 170-кілограмовий xEMU відчувається як 28 кг — тяжіння там одна шоста земного. На Марсі ж, де це три восьмих, той самий скафандр повісить астронавту на плечі 64 кг. Команда інженерів NASA та підрядників привезла цю арифметику на 55-ту конференцію ICES з систем життєзабезпечення, що проходила в середині липня в Ріо-Гранде на Пуерто-Рико, і висновок був недвозначним: нинішнє покоління скафандрів для Марса не годиться. За базу автори взяли астронавтку масою 50 кг — п'ятий перцентиль, хоча жодна з реальних астронавток стільки не важила. Норми охорони праці NIOSH дають максимум 23 кг на підняття вантажу. Плюс сам скафандр працює як балон: внутрішній тиск знімає з плечей близько 22 кг. Складаємо — і отримуємо 104 кг для гіпотетичного MxEMU. Тобто мінус 40 % від того, що вже спроєктували для Artemis. Причина, чому не можна просто «потерпіти», — сценарій пішого повернення. Негерметичний ровер зламався за кілометри від житлового модуля, і додому доводиться йти пішки. Кожен кілограм скафандра — це витрачений кисень, а кисню в ранці конкретна кількість. Навіть із полегшеною конструкцією автори радять радіус повернення в 30 хвилин: при швидкості 3,5 км/год це означає, що від ровера можна відійти на 1,8 км. Не більше. Де ж узяти ці 40 %? Історично 60 % маси скафандра йде на ранець життєзабезпечення PLSS, 40 % — на власне герметичний костюм. У межах 104 кг це 62 і 42 кг відповідно. Автори пропонують викинути модульність xEMU, зроблену, щоб легко замінювати вузли, і повернутися до інтегрованої архітектури часів Apollo, де деталі одночасно були несучою конструкцією. Той самий A7L від ILC Dover узагалі поєднував функції скафандра для роботи назовні та для перебування в кораблі — просто тому, що в Apollo не було місця на два комплекти. Розплата за таку економію відома заздалегідь. Apollo витримував одну відмову, сучасний xEMU — дві. Перші люди на Марсі підпишуться під цим ризиком, і навряд чи довго вагаючись. https://phys.org/news/2026-07-martian-space-lighter.html Підпишись | Монобаза

Мої вітання і глибочайший респект пану Борису Рассамакіну. Вчора його творіння космічний апарат PolyITAN-1 відзначив 12 річницю активного існування на орбіті - це довше, ніж усі космічні апарати, створені і запущені в рамках загальнодержавних космічних програм України, в сумі. Дуже характерно, що новина про це на сайті КПІ містила імена кого завгодно, окрім власне його. Лише упертість і готовність йти всупереч усьому дозволяють отримувати такі визначні результати. Дуже символічно, що PolyITAN-1 був виведений в космос останнім пуском РН "Дніпро" - така собі естафетна паличка між епохами.

Європа може врятувати один із компонентів програми Lunar Gateway ЄКА розпочало пошук підрядників, які оцінять можливість перепрофілювання системи зв’язку Lunar Link в окремий комунікаційний супутник після того, як NASA відмовилося від навколомісячної станції. https://thealphacentauri.net/168106/

Завтрашній дайджест з розбором 13-го польоту SpaceX Starship вже вийшов в ранньому доступі для наших меценатів! Переглянути його можна на Монобазі Донателло YouTube Patreon Buy me a Coffee Нагадую, що меценати з Монобази гарантовано отримують від нас 2 красиві кастомні скіни на карту в подарунок. А будь-які спонсори рівня "Десятник" і вище — доступ до секретного чату в Телеграмі ;)

У спіральної галактики WISEA J123635.56+621424.2 такі виразні рукави, що астрономи прозвали її «Сагуаро» — на честь кактуса з пустелі Сонора. А в центрі сидить компактне червоне ядро, яке за всіма ознаками є одним із little red dots, якими Webb засипав архіви, дивлячись у ранній Всесвіт. Тільки червоне зміщення тут дорівнює 2 — світло вийшло приблизно через 3.3 млрд років після Великого вибуху. Команда Пʼєрлуїджі Рінальді зі Steward Observatory Аризонського університету (зараз він у STScI у Балтиморі) опублікувала розбір цієї галактики 29 липня в The Astrophysical Journal. Червоні точки густо населяють епоху близько 600 млн років після Великого вибуху, а вже до 1.5 млрд років майже сходять на нуль — станом на 2025-й їх нарахували 341. Радіус типової — менш ніж 500 світлових років, у багатьох і 150 не набереться. За спектром вони тягнуть на активні ядра галактик, тобто надмасивні чорні діри в процесі жадібного харчування, але в рентгені майже не світять, і це давно псувало всю картину. Рінальді перебрав тисячі джерел у кількох оглядах, і Сагуаро трапилася вдало: один із мікрозатворних масивів Webb припав рівно на ядро галактики, тож спектроскопія вже лежала в архіві. Разом з ультрафіолетовими знімками Hubble вийшло, що ядро яскравіше в ультрафіолеті й інфрачервоному, ніж у видимому світлі — рівно як у далеких LRD. А Chandra зловила від нього слабке рентгенівське випромінювання. «Це активне ядро, до того ж дуже сильно затемнене пилом і при цьому слабке в рентгені. Така комбінація може пояснити брак рентгену в усіх інших little red dots», — каже Керіс Гілберт, магістрантка Кейптаунського університету і співавторка роботи. Далі команда штучно «відсунула» Сагуаро на високе червоне зміщення. Рукави, диск, усе довколишнє тонуть у шумі — лишається яскрава червона точка в центрі. «Ми просто не можемо розгледіти найближче оточення далеких червоних точок, воно надто тьмяне навіть для Webb. Це верхівка айсберга — надмасивна чорна діра у взаємодії з тим, що її оточує», — підсумовує Рінальді. Тобто LRD виглядають як окремий клас галактик через оптику наших приладів, а насправді можуть бути коротким епізодом у житті гіперактивної чорної діри. Перший намік на цю запилену компактну популяцію на нижчих z дав ще Spitzer. «Усе, що виникло в ранньому Всесвіті, має перетворитися в щось навколо нас. Ми мало уявляли, чим стають LRD, — тепер видно, як шукати їхніх нащадків», — каже співавтор Джордж Райк. Один кактус ще не родовід, тому команда збирається вичісувати архіви Webb на перепис червоних точок і шукати схожі галактики на низьких червоних зміщеннях. Знайдуть кілька — і ранній Всесвіт втратить ще один нібито унікальний зоопарк. https://science.nasa.gov/missions/webb/nasa-webb-explores-family-tree-of-newly-discovered-distant-objects Підпишись | Монобаза

Вибачте сьогодні 31 липня забудьте

Друзі, дякую вам всім🙏❤️🐽

Гляньте, шо українські астрофотографи наробили😳 І на канал теж раджу підписатись! https://t.me/astrophoto59/291

SpaceX також виклали фото Starlink V3, які були зняті іншим Starlink V3, і на них також видно Starship V3. Ну ви зрозуміли. До речі, ці сонячні панелі також будуть і на Starship HLS для місячних місій, тож це тест заліза для тих, хто бурчав. Для тих, хто пропустив: усі 20 супутників, які випустили під час Flight 13, вийшли на зв'язок під час тесту, і щонайменше на частині з них розгорнули сонячні панелі та протестували роботу двигунів малої тяги (якщо не на всіх). Ну а 6 із них були оснащені спеціальними камерами для візуального огляду корабля. Але на все у них було близько 20 хвилин перед входом в атмосферу, тож це був експрес-тест.

Піднімаючись марсіанською долиною з прізвиськом «Valle Grande», ровер передав кругову панораму, зняту 19 і 20 червня — на 4930-й і 4931-й сол місії. Куди не глянь, поверхня розбита на полігони по 4–8 см у поперечнику, наче бджолині стільники. Візерунок доходить до самого горизонту й огинає шестиметровий бугор «Miraflores» з товстою піщаною шапкою на вершині. Такі тріщини Curiosity ловив у кадр і раніше, але дрібними латками — у шаруватих сульфатних відкладах вище на схилі, а в грудні минулого року ще й на дні западини «Monte Grande», де камера MAHLI на кінці роботизованої руки зняла їх крупним планом. Масштабу Valle Grande не було ніде. «Ми бачили багато захопливих ландшафтів очима Curiosity, але це море полігонів забрало нам дух», — сказав науковий керівник місії Ашвін Васавада з JPL. Частина полігонів, знайдених раніше, — звичайні висохлі грязьові тріщини. Але стільникову геометрію може дати й цикл нагрівання та охолодження, і стиснення, яке видавлювало воду з осаду, коли той був похований під новими шарами. Команда вже зміряла форми і хімічний склад — окремо по центрах комірок і по піднятих гребенях, бо саме різниця між ними видає, чи текла тріщинами мінералізована вода. Гора Шарп висотою 5 км, якою ровер повзе вгору з 2014 року, мільярди років тому мала озера й ручаї в нижніх передгір'ях, а в її породах Curiosity знайшов органічні молекули, які вважають попередниками РНК і ДНК. Хто їх зробив — біологія чи геохімія — сказати неможливо, обидва шляхи лишаються відкритими. 5 серпня буде 14 років, як апарат сів у кратері Гейла. За цей час у списку його знахідок з'явилися кристали сірки і блискучі метеорити, а тепер ще й поле полігонів, яке треба розшифрувати. Дані вже на Землі — питання, чи вистачить у них сигналу, щоб відрізнити висохлу грязь від породи, яку колись стиснуло під кілометрами осаду. https://www.nasa.gov/missions/mars-science-laboratory/curiosity-rover/nasas-curiosity-mars-rover-discovers-field-of-honeycomb-textures Підпишись | Монобаза

Незвичайна знахідка біля коричневого карлика може переписати класифікацію небесних тіл Хоча відкритий обʼєкт претендує на звання першого підтвердженого екзосупутника, він обертається не навколо планети, тому його справжня природа поки що залишається предметом дискусій. https://thealphacentauri.net/168087/

Офіс дозрівання технологій HWO, який Goddard веде разом із JPL, виклав на arXiv план першого етапу робіт над наступною Великою обсерваторією. Три технологічні напрямки треба довести до п'ятого рівня технологічної готовності — тобто перевірити «у релевантному середовищі» — до Mission Concept Review в кінці десятиліття. Не встигнуть — NASA та партнери мають право закрити проєкт цілком. Ціна питання: пряме зображення щонайменше 25 потенційно придатних для життя світів і пошук кисню й метану в їхніх атмосферах. Перший напрямок — коронограф, який має пригасити світло зорі до рівня 10⁻¹⁰ навіть впритул до неї. Для цього готують деформівне дзеркало з матрицею 96×96 лінійних приводів, що керують формою поверхні з точністю до пікометрів. Приводи мусять бути бездоганно надійними, а їхня керуюча електроніка — не вигоряти під радіацією. Те, що пройде далі, ловитимуть детектори, здатні рахувати окремі фотони: EMCCD або надпровідні квантові сенсори з майже нульовим власним шумом. Ідеальний коронограф на нестабільному телескопі — мертвий коронограф. Спостереження HWO триватимуть годинами й навіть добами, і весь цей час конструкція має тримати ту саму точність. Головний ворог — теплове розширення, яке відбувається не плавно, а стрибками. Проти нього — потужна активна терморегуляція, скло з мінімальним коефіцієнтом розширення на кшталт Corning ULE чи Schott Zerodur, мікрорушії, віброізоляція й окремі дзеркала для стабілізації напрямку. Третій напрямок — сенсори, бо HWO будують ще й як універсальну астрофізичну обсерваторію з чутливістю від близького інфрачервоного до далекого ультрафіолету. Потрібні нові покриття, які ляжуть рівно по всій площі дзеркал, великоформатні УФ-детектори, мікрозаслінки нового покоління та цифрові мікродзеркальні матриці. Метод роботи в документі описаний як «повзати-ходити-бігти», з опорою на досвід JWST і Roman, включно з їхніми затримками. Ключове — стенди: коронографічний EPIC-5 і спеціально спроєктований HOST, де ганятимуть усі підсистеми в зв'язці. У січні NASA вже видало сімці підрядників, серед них Lockheed Martin, Northrop Grumman і L3Harris, трирічні контракти з фіксованою ціною на покриття дзеркал, стабільність і мікрорушії, а Конгрес підняв фінансування місії з запропонованих $3,3 млн до $150 млн. Головне дзеркало досі вибирають між 6 і 8 метрами — але без TRL 5 до кінця десятиліття вибирати буде вже нічого. https://phys.org/news/2026-07-nasa-habitable-worlds-observatory.html Підпишись | Монобаза

Також Ілон Маск підтвердив, що точність посадки корабля була прийнятною для спроби упіймати його руками Мехазілли. Цілком ймовірно, що така спроба відбудеться вже у наступному польоті.

Корабель досі дрейфує від місця посадки в бік Австралії. SpaceX вирішило виловити його з води для подальших досліджень!

NASA офіційно приєдналося до Genesis Mission — національної програми, яку президент Дональд Трамп запустив указом ще 24 листопада 2025 року. Мета за формулюванням проста, а за масштабом — велетенська: змусити штучний інтелект прискорити наукові відкриття по всьому уряду. Координує все Офіс науково-технологічної політики Білого дому, і до ініціативи вже долучилися понад 15 федеральних агентств. Для NASA головна цінність — не нові телескопи, а те, що вже зібрано. За десятиліття місій агенція накопичила понад 150 петабайт даних: спостереження телескопів, супутників, орбітерів, посадкових апаратів і авіаційних програм. Обсяг такий, що традиційними методами фізично неможливо переглянути кожне спостереження — багато патернів просто лежать в архівах непоміченими. Саме сюди й заходить ШІ. Передові інструменти можуть зшивати дані різних місій, приладів і симуляцій, знаходити приховані закономірності й покращувати прогнози — навіть у наборах, які науковці нібито вже вивчили вздовж і впоперек. Стара телеметрія перетворюється на джерело нових відкриттів без жодного нового запуску. Другий напрямок — інженерний. NASA хоче поєднати власну експертизу з обчислювальними та AI-потужностями Міністерства енергетики, щоб швидше доводити космічні системи до готовності: від зв'язку й логістики до операцій на поверхні. Простір навколо Землі з кожним роком стає щільнішим і динамічнішим, а розробляти техніку старими темпами під таке навантаження вже не встигається. Адміністратор NASA Джаред Айзекман формулює ставку прямо: перетворити десятиліття зібраних даних і технічного досвіду на швидшу науку й міцнішу інженерію. Питання в тому, чи витягне ШІ з цих 150 петабайт хоч одне відкриття, яке люди пропустили. https://www.nasa.gov/news-release/nasa-joins-genesis-mission-to-accelerate-ai-driven-discovery Підпишись | Монобаза

Європа створить місяцехід для дослідження Південного полюса Місяця Головним підрядником ЄКА стане компанія ispace-Europe – вона розробить і доставить ровер, який має допомогти вивчати один із найбільш перспективних регіонів супутника для майбутніх місій. https://thealphacentauri.net/168063/

Пізно ввечері 24 липня Amazon подала до FCC заявку на сузір'я з 5105 супутників на низькій орбіті, які зможуть зв'язуватися напряму з телефонами — без базових станцій, без вишок, без наземного покриття взагалі. Система називатиметься Amazon Leo D2D і працюватиме на діапазонах 1,6 та 2,4 ГГц, що належать Globalstar. Мобільні дані, текст, екстрені виклики, зв'язок для авто та інтернету речей — усе це апарати мають доставляти прямо на пристрій користувача, хоч посеред океану. Ключ до всієї історії — спектр. Amazon у квітні домовилася купити Globalstar приблизно за 11 мільярдів доларів — саме заради частот. Тоді ж FCC підтвердила права Globalstar та Iridium на цей спектр і відмовила кільком компаніям, що хотіли до нього дотягнутися, — серед них SpaceX. Тобто Amazon заходить у D2D не через боротьбу за частоти, а купивши їх разом з оператором. Угода має закритися у 2027 році, а Globalstar стане дочірньою структурою Amazon Leo. Технічних деталей про самі апарати в заявці мало. Строк служби — шість-вісім років. Виводити їх планують на паркувальні орбіти висотою 440 км, звідки вони власними двигунами піднімуться на робочі висоти від 510 до 580 км з нахилами від 56 до 84 градусів. Наприкінці терміну служби супутник опуститься до 360 км і згорить в атмосфері приблизно за два місяці. Заявка резервує слоти більш ніж на 11 тисяч апаратів, але Amazon обіцяє не перевищувати 5105. За цим стоїть велика ставка. Globalstar уже забезпечує екстрений супутниковий зв'язок для iPhone 14 і новіших, а Amazon домовилася з Apple, що обслуговуватиме ці функції своєю мережею. Ринок D2D зростає швидко — за пів року кількість активних споживчих сервісів піднялася з 17 до 24. Iridium теж не залишиться безхазяйним: наприкінці червня Rocket Lab оголосила про купівлю оператора за 8 мільярдів. Два супутникових гіганти щойно розібрали між собою тих, у кого був дефіцитний ресурс — глобально узгоджений спектр. https://spacenews.com/amazon-files-application-for-direct-to-device-satellite-constellation Підпишись | Монобаза