Alpha Centauri | Космос

Європейський зонд JUICE, що летить до системи Юпітера з квітня 2023 року, спробує зробити обліт Калліхори — крихітного нерегулярного супутника середнім діаметром 3,8 км. Для порівняння: найменша з галілеєвих лун, Європа, має діаметр 3 122 км. Міжнародна команда щойно опублікувала в Nature Astronomy характеристики цієї брили, і зробила це рівно з однією метою — щоб проліт узагалі став можливим. Знайти таку ціль важко з двох причин. Геометричне альбедо Калліхори становить 0,037, тобто вона відбиває 3,7% світла — настільки темні поверхні в Сонячній системі мають хіба що ядра комет і примітивні астероїди. Орбіта теж не допомагає: середня відстань від Юпітера 23 млн км, але вона гуляє в межах від 17,7 до 30,4 млн км. Дослідники поєднали знімки Hubble, спостереження на Gran Telescopio Canarias на Ла-Пальмі та затемнення далекої зорі, яке Калліхора влаштувала 15 грудня 2025 року. Його ловили з Європи і США, в обсерваторії Валле-д'Аоста зафіксували три позитивні хорди. Тіло виявилося помітно видовженим — мінімальне співвідношення півосей 1,53. Найцінніший результат стосується орбіти. До цієї роботи прогноз положення Калліхори на момент прибуття JUICE у липні 2031-го мав похибку близько 272 км. Нові вимірювання зрізали її приблизно на 80%. Для реального прольоту в жовтні 2031 року планувальникам потрібні орієнтовно 30 км — тобто мета вже в межах досяжного. Возитися з чотирикілометровим уламком має сенс, бо саме такі об'єкти нікуди не еволюціонували. З 456 відомих супутників Сонячної системи близько 396 — нерегулярні, і на відміну від геологічно активних Іо чи Європи вони майже не змінилися з моменту формування. Це зразок речовини — ровесник самої Сонячної системи. У грудні 2034-го JUICE має вийти на орбіту Ганімеда і стати першим апаратом, який обертається навколо чужого супутника. Але Калліхора — єдиний нерегулярний супутник Юпітера, що лежить близько до розрахункової траєкторії зонда. Другої нагоди не буде. https://phys.org/news/2026-08-esa-juice-probe-dark-jovian.html Підпишись | Монобаза

🖕🇷🇺

Фізики Ліверморської національної лабораторії (LLNL) вперше відтворили в лабораторії умови, за яких у надрах Нептуна й Урана йдуть алмазні дощі. Група Маріуса Мійо опублікувала результат у Nature Physics: на установці Omega Laser Facility в Рочестерському університеті вони вдарили лазером по зразку алмаза. Промінь випарував зовнішній шар, і віддача погнала вглиб ударну хвилю — тиск утричі вищий, ніж у земному ядрі; температура — як на поверхні Сонця. Усе це протривало мільярдну частку секунди. Алмаз плавили й раніше. Проблема була в тому, що виміряна температура плавлення двадцять років розходилася з розрахунками на основі квантової механіки — до 20%, а в цих масштабах 20% означає понад 1000 кельвінів різниці. Надшвидка рентгенівська дифракція нарешті дала ті дані, з якими експеримент і сучасні моделі зійшлися. У тому ж експерименті знайшлося дещо неочікуване: твердий алмаз виявився менш щільним за рідкий металевий вуглець. Тобто алмаз плаває на вуглецевому морі приблизно так, як лід на воді. Ідею алмазних опадів у крижаних гігантах ще 1981 року висунув Марвін Росс, і відтоді вона трималася на моделях та слабких лабораторних сигналах. На глибині понад 8000 км під видимою поверхнею Урана й Нептуна вуглець стискається так сильно, що перетворюється на алмази, які тонуть до ядра — тертя й тепло від цього падіння вважають одним з головних джерел надлишкової енергії, яку випромінює Нептун. Тепер до цієї картини є конкретні тиски й температури. Практичний наслідок стосується термоядерного синтезу. LLNL керує National Ignition Facility, де мішенню для лазерів служить капсула з алмазу — дуже схожа на зразок з Omega. Виявилося, що гатити по ній на повну потужність не обов'язково: повільніший і м'якший початковий удар розплавляє капсулу так само рівно, а за розрахунками авторів це дає втричі більше термоядерної енергії з палива всередині. До інженерної беззбитковості NIF це все одно не дотягує — там розрив на порядки. Але для експерименту, що починався з питання про погоду на Нептуні, потроєний вихід — непоганий побічний ефект. https://phys.org/news/2026-08-scientists-diamond-secret-ice-giants.html Підпишись | Монобаза

Команда Токійського столичного університету зібрала стенд, на якому можна нарешті нормально перевіряти магнітогідродинамічне гальмування — спробу гасити швидкість апарата на вході в атмосферу магнітним полем. Мініатюрну модель б'ють ударною хвилею зі швидкістю понад 7 км/с, а всередині неї в цю ж мить спалахує електромагніт. Роботу Такеакі Мурамацу з колегами опублікував Journal of Spacecraft and Rockets. Ударна хвиля розігріває повітря біля обшивки до кількох тисяч градусів, і газ частково іонізується. Цю слабко іонізовану плазму вже можна брати магнітним полем — шар гарячого газу розпухає й відсувається від поверхні. Тепловий потік у корпус падає, аеродинамічний опір зростає, апарат гальмує сам об власне поле. Альтернатива відома і надійна: жаростійкі плитки й абляційне покриття, яке згорає замість корабля. Розплата — маса, зношена поверхня після кожного польоту й тижні ремонту. Для одноразової капсули це прийнятно, для багаторазової — головний біль для графіка підготовки до наступного вильоту. Раніше такі досліди робили тупо: всередину моделі клали постійний неодимовий магніт і били по ній ударною хвилею. Змінити силу чи форму поля при цьому майже неможливо — треба переробляти модель. Група під керівництвом доцента Кохея Шімамури поставила всередину набір змінних котушок, які живить pulse-forming network — накопичувач, що видає один короткий, але дуже потужний імпульс струму. Стенд відстежує прихід ударної хвилі й синхронізує з нею імпульс поля, бо вся подія в гіперзвуковій розширювальній трубі триває десятки мікросекунд. Високошвидкісна камера знімає світіння розігрітого шару в той самий момент. На двох моделях різної форми, з котушками під кожну геометрію, отримали 1,24 і 1,58 тесла — друге значення більш ніж удвічі перевищує можливості неодимового магніту. Світний шар з увімкненим полем став товщим більш ніж на 15%. Тобто плазму справді відтиснуло від обшивки. Наступний крок — випробування на реальному вході в атмосферу, поза лабораторною трубою. Поки що вся здобич — десятки мікросекунд і 15% товщини світного шару, але саме такі дані закладають основу для теплозахисту, який не доведеться перебирати після кожної посадки. https://phys.org/news/2026-08-method-magnet-powered-safer-reusable.html Підпишись | Монобаза

Друзі, раз на кілька місяців я звертаюсь до вас по допомогу безпосередньо для Альфи Центавра. Збираємо кошти традиційно на хостинг, супутні сервіси, ліцензії, на нові анімації та подібні утилітарні штуки. Долучитись найкраще або разовим донатом на Монобазу: https://base.monobank.ua/theacentauri#donate Або (що взагалі ідеально) — щомісячною підпискою: https://base.monobank.ua/theacentauri#subscriptions За підписку ще й отримаєте на вибір два унікальних скіни для карти Моно😍 За останні пару місяців на каналі (окрім звичних дайджестів) вийшло три фільми, декілька цікавих перекладів, було проведено цікаві трансляції. Зараз ми повертаємо до ефіру пояснювальні шортси та відео, вони виходитимуть за оновленим графіком. Шортси — щотижня, відео — один-два рази на місяць. Мені щоразу незручно звертатись до вас по допомогу, і тим більше я вдячний всім, хто відгукуються. Але кожну задоначену гривню ми відпрацьовуємо. Альфа Центавра існує виключно завдяки вам.

Безпечного польоту і найнеймовірніших відкриттів, Nancy Grace Roman Space Telescope! ❤️‍🔥 З нетерпінням очікуємо на "перше світло", яке відбудеться орієнтовно у грудні-січні. Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Щойно дали команду на підготовку до старту, тож, попри не найбільш сприятливу погоду, запуск може відбутись. Потроху запускаємо стрім, підтягуйтесь. https://youtube.com/live/bDjpzqRFllY?feature=share

За дві години, о 14:00, приходьте на стрім запуску наступного великого телескопа NASA після "Джеймса Вебба"! Буде цікаво та видовищно: очікуємо на одночасну посадку двох бічних ступенів Falcon Heavy! https://youtube.com/live/bDjpzqRFllY?feature=share

Запланував стрім. Обов'язково приходьте завтра (в неділю) о 14:00 Це цікавий запуск — телескоп зніматиме в 100 разів більш широке поле за "Хаббла" за тієї ж роздільної здатності https://youtube.com/live/bDjpzqRFllY?feature=share

павло не вміє користуватись календарем і думав шо Ненсі Грейс Роман летить в понеділок, а вона летить завтра на Falcon Heavy близько 2ї дня стрім буде на каналі, щас доберусь додому і збацаю анонс, так шо не хвилюйтесь і не панікуйте, космічні пупсікі, в баті всьо під кантролєм

Команда NASA в Ленглі, штат Вірджинія, розпочала серію наземних випробувань взаємодії реактивного струменя з поверхнею — усередині 18-метрової сферичної вакуумної камери. Дослідники хочуть зрозуміти, що саме робить факел двигуна з місячним пилом, ґрунтом і камінням у момент посадки, і куди все це летить далі. «Якщо я в кораблі й під час посадки піднімаю весь цей реголіт, частина з нього вдарить по самому модулю, — пояснює Ешлі Корзун, керівниця випробувань у Ленглі. — Частина полетить на корисне навантаження, наукові експерименти, згодом на ровери». За її словами, це найскладніший тест такого типу, який колись проводили у вакуумній камері. Перша фаза працює на етановій системі імітації струменя, яку спроєктував Стенніс-центр NASA, а побудував і обслуговує Університет Пердью. Тяга — максимум близько 45 кгс, газ нагрівається, але не горить. Струмінь б'є у контейнер діаметром два метри й глибиною 30 сантиметрів, заповнений симулянтом Black Point-1 — з тими самими гострими краями й злипанням, що й справжній реголіт. Кожен запуск триває шість секунд. За цими секундами стежить набір приладів, зокрема версія камер SCALPSS — тих самих, що знімали взаємодію струменя з поверхнею під час посадки Blue Ghost Mission-1 від Firefly у 2025 році. Вимірюють утворення кратера, кут і висоту «спідниці» викиду, розподіл твердих частинок і швидкість, з якою реголіт вилітає з контейнера. Ці дані потрібні, щоб перевірити моделі, які поки живуть тільки в суперкомп'ютерах: одна тривимірна симуляція такої задачі — це понад 100 мільйонів комірок, кілька тисяч процесорів і два-чотири тижні рахунку. Розрідження газу різко підсилює зсувні напруження на межі струменя й ґрунту, і саме там модель найлегше помиляється. Пізніше цього року почнеться друга фаза — 36-сантиметровий гібридний двигун, надрукований на 3D-принтері в Університеті штату Юта й випробуваний у Центрі Маршалла. Тяга близько 16 кгс, тверде паливо плюс потік газоподібного кисню, гарячий вихлоп замість теплого газу. Обидві системи запускатимуть з різних висот. Стенд зібрано модульно: реголіт можна замінити на марсіанський симулянт, ближчий до піску, а тиск у камері підняти з місячного вакууму до марсіанської атмосфери. Artemis IV має повернути людей на Місяць у 2028-му. До того часу непогано б знати, куди полетить каміння з-під сопла. https://www.nasa.gov/missions/artemis/nasa-begins-moon-mission-plume-surface-interaction-tests Підпишись | Монобаза

Дайджест головних космічних подій вже вийшов на нашому каналі! Сьогодні буде багато Марсу, одразу дві комплексні місії NASA з кількох апаратів (до Марсу та до Місяця), виловлений з води Starship, який вже доправляють до США. Проблеми Blue Origin та Virgin Galactic, а ще — пара цікавих наукових відкриттів як-от зупинка зореутворення в галактиці Андромеди. Дякую вам за підтримку і бажаю приємного перегляду! https://youtu.be/fNGmQvBCShA

Мантія під південною півкулею Марса на 200–400 °C гарячіша за північну і подекуди частково розплавлена. До цього висновку дійшла група під керівництвом Александра Берна, який захистив докторську в Caltech і зараз працює постдоком у Університеті Аризони; статтю опублікували 27 серпня в Nature. Ніхто нічого на Марсі не бурив і нових сейсмометрів туди не ставив. Команда перебрала доплерівські дані X-діапазону з мережі Deep Space Network приблизно за 16 років — з Mars Global Surveyor, Mars Odyssey і Mars Reconnaissance Orbiter. Нерівномірний розподіл маси в надрах планети ледь помітно змінює швидкість апарата на орбіті, і саме з цих мікроскопічних відхилень відновлюють гравітаційне поле. Внесок атмосфери рахували окремо, за приземним тиском із Mars Climate Database. Метод називається припливною томографією. Орбіта Марса злегка витягнута, вісь нахилена, тож сонячні припливні сили змінюються протягом року, а планета на них щоразу трохи деформується. Гаряча, м'яка мантія піддається інакше, ніж холодна й жорстка. Берн зауважує, що надра планетних тіл за замовчуванням вважають сферично симетричними — і це припущення для Марса не працює. На поверхні дихотомію бачили давно: південь приблизно на 5 км вищий, кора там товща й старіша, поверхня посічена кратерами, а північ — рівні низовини. Тепер виявилося, що межа йде вглиб. Заодно стають на свої місця дві давні дивини: InSight фіксував, що на півдні сейсмічні хвилі згасають помітно швидше, а в залізних мінералах південних порід збереглися магнітні аномалії. Гаряча мантія цілком могла живити достатньо сильне давнє магнітне поле. Звідки взявся сам перегрів, ніхто не знає. Серед версій — гігантський удар, що вивільнив тепло на півночі, давня конвекція саме в південній мантії або товсті геологічні структури, під якими тепло просто не знайшло виходу. Співавтор роботи Амірхоссейн Багері з Caltech, у минулому учасник команди InSight, вказує на практичний наслідок: контраст між півкулями впливав на гідрологію Марса, зокрема на формування басейнів, які могли тримати воду. Питання про придатність Марса для життя раптом упирається в температуру його мантії. https://phys.org/news/2026-08-thermal-anomaly-mars-south-pole.html Підпишись | Монобаза

Завтрашній дайджест вже вийшов в ранньому доступі для наших спонсорів і патронів :) Традиційно, переглянути його можуть меценати на Монобазі Донателло YouTube Patreon Buy me a Coffee Нагадую, що спонсори з Монобази гарантовано отримують від нас 2 красиві кастомні скіни на карту в подарунок. А будь-які спонсори рівня "Десятник" і вище — доступ до секретного чату в Телеграмі ;)

Тиждень тому ми з вами допомогали зі збором. Хлопці вже придбали батарею, плюс вдалося зекономити та за рахунок більшої зібраної суми взяти додаткову батарею для дорожнього Starlink. Дякую всім, хто підтримують Сили оборони!

Starcloud залучила фінансування на створення орбітальних дата-центрів Серед нових інвесторів – компанія Nvidia, яка вже відправляла свій процесор H100 на борту дебютного супутника стартапа, а тепер постачатиме потужніші обчислювальні системи для нових апаратів. https://thealphacentauri.net/168759/

NASA додало до мережі дальнього космічного зв'язку Deep Space Network нову 34-метрову тарілку — Deep Space Station 23 у комплексі Goldstone біля Барстоу в Каліфорнії. Стрічку перерізали щойно, але антена вже місяць у справі: 3 серпня вона провела перший робочий сеанс, узявши на супровід рентгенівську обсерваторію Chandra. Відтоді через неї говорять десятки апаратів — Mars Reconnaissance Orbiter, Psyche, Juno, Voyager 1. Роботи стартували в лютому 2020-го, у грудні 2024-го на п'єдестал підняли й закріпили 133-тонний металевий каркас рефлектора, далі інженери обшили його відбивними панелями й узялися за калібрування, щоб антена працювала в унісон з рештою мережі. Джермейн Азіз, керівниця проєкту розширення DSN у JPL, каже, що найважчим було не звести конструкцію, а зшити механіку, електрику, програмне забезпечення, радіочастотні тракти й інфраструктуру в єдиний готовий до місій інструмент. DSS-23 належить до типу beam waveguide: п'ять точних радіочастотних дзеркал ведуть сигнал трубою вниз, у підземну кімнату з клімат-контролем. Важка чутлива електроніка не катається разом із тарілкою, її можна обслуговувати й міняти на новішу, а сама антена працює одразу в кількох діапазонах. Це п'ята антена програми Aperture Enhancement Project, яку JPL почала ще 2009 року — усього мали побудувати шість 34-метрових тарілок. Остання, DSS-33, стане до ладу в Канберрі у 2029-му. Стільки тарілок потрібно, бо 34-метрові антени можна об'єднувати в масив: ще на Galileo у 1996–1997 роках мережа зводила разом до п'яти тарілок на двох континентах і потроювала обсяг даних порівняно з однією 70-метровою. А 70-метрові старіють. Голдстоунська DSS-14 працює з 1966 року, спершу як 64-метрова, у 1988-му її розширили заради Voyager 2 біля Нептуна — саме вона свого часу прийняла слова Армстронга про маленький крок. Після півстоліття майже безперервної роботи ремонт таких ветеранів дорожчає щороку, а замінити їх нічим, окрім зв'язки менших антен. До 2029-го мережа з трьох майданчиків триматиме на собі понад 40 апаратів дванадцятьма 34-метровими тарілками — і трьома ветеранами, яких поки що бережуть. https://www.nasa.gov/technology/space-comms/deep-space-network/new-next-gen-dish-adds-muscle-to-nasas-deep-space-network Підпишись | Монобаза

Космічний телескоп Nancy Grace Roman стартує 30 серпня 2026 року о 07:26 за флоридським часом (14:26 за Києвом) з майданчика LC-39A Космічного центру Кеннеді. Виводить його Falcon Heavy, кінцева точка — L2, та сама позиція за 1,5 млн км від Землі, де вже працюють James Webb і європейський Euclid. Назву обсерваторія отримала на честь першої головної астрономки NASA, яка свого часу проштовхнула проєкт, що згодом став Hubble. Головне дзеркало — 2,4 метра, точно як у Hubble. Воно дісталося NASA у 2012 році від Національного управління військово-космічної розвідки, яке просто віддало непотрібну оптику. Різниця з Hubble не в різкості, а в охопленні: поле зору Roman більше ніж у 200 разів ширше при тій самій якості знімка. За це відповідає Wide Field Instrument — 300-мегапіксельна камера видимого й ближнього інфрачервоного діапазону. Плюс механічна стабільність, щонайменше вдесятеро краща за James Webb. Приблизно 12% неба над площиною Галактики телескоп прочеше в пошуках слабкого гравітаційного лінзування — ледь помітних викривлень форми мільйонів далеких галактик під впливом згустків темної матерії. Паралельно він ловитиме наднові типу Ia, які спалахують з передбачуваною яскравістю і тому працюють як лінійка для космічних відстаней, та картуватиме баріонні акустичні осциляції — застиглі звукові брижі раннього Всесвіту, вздовж яких потім вишикувались скупчення галактик. Друга половина роботи — планети. Дивлячись у бік центру Галактики й відстежуючи мікролінзування, Roman очікувано знайде понад 1200 нових світів, а за транзитами — більш ніж 100 тисяч. Коронограф на борту гасить світло зорі так, щоб побачити планету, яка тьмяніша за неї у понад 100 мільйонів разів. ESA дало для місії зіркові датчики, батареї, детектори для коронографа й наземну підтримку — зокрема нову 35-метрову антену в Нью-Норсії в Австралії, через яку передаватимуться дані на Землю. «Щоразу, коли астрономія відкриває нове вікно у Всесвіт, найважливішими виявляються відкриття, яких ніхто не чекав», — каже Бетан Джеймс, науковиця проєкту Roman в ESA. Мінімальний термін місії — п'ять років. За цей час Roman огляне у понад 50 разів більше неба, ніж Hubble за всю свою кар'єру. https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/Cutting-edge_infrared_space_telescope_Roman_set_to_launch Підпишись | Монобаза

Європа скасувала розроблення потужнішої версії Ariane 6 ESA наразі відмовилося від конфігурації Block 3, яка мала бути створена для складних космічних місій – таке рішення вже вплинуло на запланований запуск апарата до Енцелада. https://thealphacentauri.net/168673/

А ви знали, що телескоп Вебба навмисно було розміщено на нестабільній орбіті? В цьому короткому відео ми пояснимо, чому.