Андрій Чумаченко

Сьогодні мені 41. У 20 років мені здавалося, що в цьому віці люди вже точно знають, як правильно жити. Спойлер: ні. І ще один спойлер: не факт, що існує щось таке, як "правильно жити". У 30 років я думав, що з досвідом приходить впевненість. Зараз розумію, що досвід просто допомагає швидше помічати, скільки всього ти досі не знаєш. Дорослість для мене зараз – це здатність ухвалювати рішення з неповними даними та відповідати (часто – головою) за їхні наслідки. Я знову будую агенцію практично з нуля. Десь сам продаю, формую продукт, наймаю людей, навчаю, контролюю якість, рахую гроші та думаю, як перетворити все це на систему. Дуже радий, що навколо мене є люди, які в цьому допомагають. А взагалі-то, після великої компанії дуже корисно знову опинитися в точці, де кожен новий клієнт має значення, кожна помилка коштує дорого, а твоя посада мало кого цікавить. Паралельно я намагаюся систематизувати двадцять років досвіду в навчальному курсі "Маркетологія", розвивати цей канал, записувати (оновлений! скоро розкажу) подкаст, виступати, допомагати іншим компаніям будувати маркетинг. Планувати майбутнє під час війни. Бути опорою для родини, керівником для команди, партнером для клієнтів і періодично згадувати про самого себе. У мене багато планів на наступний рік: виростити BASE, завершити курс, зробити сильнішим подкаст, більше писати, виступати. А головне – не пропустити власне життя за виконанням цього списку. Мені 41, і я досі люблю починати з нуля. Досі вірю, що складну систему можна розібрати й зібрати краще. Досі хочу створювати проєкти, якими пишатимусь через десять років. І вже достатньо дорослий, щоб розуміти: найважливіше за ці десять років – не пропустити їх.

Як продає Netpeak і що відбувається всередині великої агенції? З Валентином Яроменком, фаундером White Sales, поспілкувалися про Netpeak, управління ідеями, запуск нових напрямків, мотивацію людей, операційні процеси та головну річ, яку часто недооцінюють у бізнесі: ідеї нічого не варті без системи, яка допомагає їх перевіряти та доводити до результату. Говорили досить давно, але все це актуально і сьогодні. Кому варто подивитися: CEO, COO, операційним директорам, HR-менеджерам, фаундерам агенцій і всім, хто будує команду більше ніж на кілька людей. У випуску: ➤ Як у Netpeak проходить ухвалення нових ідей і що відбувається після того, як ідея прозвучала. ➤ Як внутрішні ініціативи можуть перетворюватися на нові послуги, продукти або окремі бізнес-напрямки. ➤ Чому для великої команди критично мати базу знань, зрозумілу комунікацію і нормальну систему постановки задач. ➤ Як компанія може підтримувати підприємницьке мислення всередині, не перетворюючи це на хаотичний потік ідей. ➤ Чому люди залишаються головним активом сервісного бізнесу, навіть коли процеси й автоматизація стають сильнішими. ➤ Як тестувати нові ринки без ілюзії, що достатньо просто вийти з рекламою і чекати продажів. ➤ Чому масштабування компанії завжди впирається в якість управління, а не тільки в попит на послуги. 📱 https://youtu.be/4dw7s9zrOGM #відео @chumandriy

⌘287. Як з’їсти шину за рік Не так важливо, чим саме ти займаєшся – так чи інакше, рано чи пізно, але у тебе зʼявляються задачі, які виглядають неможливими. Незрозуміло, з якого боку до них підійти. Та і як взагалі починати робити щось настільки велике, що можна місяцями працювати і не бачити взагалі жодного кроку вперед. Це стосується не тільки роботи, а й особистого здоровʼя (якщо хтось намагався схуднути – дуже добре це зрозуміє), виховання дітей чи побудови міцних та здорових стосунків. Для цього вигадано процес декомпозиції. Будь-яку задачу людині набагато простіше зробити, якщо вона розбита на декілька зв’язаних між собою задач. Наприклад, я не ставлю задачу "запустити нову послугу та вийти на самоокупність до кінця наступного року". Я ставлю ланцюжок задач: – дослідити ринок і потенційних клієнтів – проаналізувати конкурентів – сформувати наповнення послуги – визначити модель ціноутворення – описати процес надання послуги – підготувати презентацію та посадкову сторінку – скласти фінансовий і маркетинговий плани – знайти команду – залучити першого клієнта ...і так далі, аж до задачі "вийти на самоокупність" По-перше, виконання таких задач показує трек – ось що вже зроблено, ось де ми зараз, ось що чекає попереду. По-друге, вони дають відчуття результату, хай навіть поки що і не в грошах чи реалізованих проєктах. По-третє, якщо необхідно – задачі можна давати різним людям та частково запаралелити. Крім того, декомпозиція не дозволяє нашому мозку відкладати початок роботи над величезною задачею на останній день. Ми починаємо робити невеликі шматочки по черзі, бо вони – невеликі. Нам не треба схуднути на 10 кг за рік. Нам треба всього лише пройти 5 тисяч кроків до кінця цього дня. Девід Седаріс у 2024 році написав коротке есе "How to Eat a Tire in a Year" для The New Yorker:

...ми знову йшли уздовж жвавої траси й натрапили на запилену ділянку, де стояли три величезні вантажівки. Двері однієї з них були відчинені, а всередині лежали стоси нових шин, від яких ще пахло гумою. – Як гадаєш, якби в тебе був цілий рік, ти змогла б з’їсти одну з них? – запитав я, зупинившись, щоб витерти банданою бруд і піт із чола. – Якби тобі довелося це зробити. Моя подруга Дон зазирнула всередину вантажівки. – Шину? Звісно, якщо це мене не вб’є. Спочатку я розрізала б її на триста шістдесят п’ять шматків. Потім кожен із них поділила б на порції розміром із пігулку й з’їдала б їх протягом дня. Я вчинив би так само. – Цікаво, який відсоток людей відкладав би це до останньої миті? – сказав я. – Уявляєш? Час майже вийшов. В одній руці в тебе ніж, у другій – виделка, а перед тобою лежить ціла, навіть не торкнута радіальна шина. І ти думаєш: "Бляха!"

Не залишай цілу шину на останній день дедлайну. Декомпозуй її. #рефлексія @chumandriy

Як українським виробникам виходити на західні ринки за 6 місяців? Мій партнер та засновник FRACTAL Артем Бородатюк поспілкувався з Олександром Власенком (екс-хедом в Netpeak, який зараз доєднався до Патронатної служби у складі Третього армійського корпусу) про експорт, Amazon, Etsy, eBay, Shopify, маркетплейси, перевірку попиту та головну помилку, яку часто роблять українські виробники – хочуть вийти на глобальний ринок, але не розуміють, з якої платформи, продукту, економіки й операційної моделі починати. Це прям дуже цікава та корисна для ринку розмова, саме тому вирішив її і тут прорекламувати. Кому варто подивитися: українським виробникам, e-commerce підприємцям, власникам малого й середнього бізнесу, маркетологам і всім, хто думає про продажі в ЄС, США або на міжнародних маркетплейсах. У випуску: ➤ Чому експорт через маркетплейси може бути нормальним першим кроком для українського виробника? ➤ Як Amazon, Etsy, eBay і Shopify допомагають перевірити попит, ціну, продукт і готовність бізнесу до масштабування? ➤ З чого починати вихід на західні ринки, щоб не витратити місяці на зайві дії? ➤ Які барʼєри в експорті реальні, а які часто існують тільки в голові підприємця? ➤ Чому перед запуском треба рахувати економіку: комісії, логістику, рекламу, повернення, маржу і грошовий цикл? ➤ Як обрати продукт для старту і чому не кожен товар однаково добре підходить для маркетплейсів? ➤ Чому глобальні продажі починаються з підготовки продукту, упаковки, пропозиції й операційки? 📱 https://youtu.be/_7ys9jtuI3E #відео @chumandriy

⌘286. Когортний аналіз Коли ми аналізуємо дані та робимо висновки з результатів аналізу, часто забуваємо, що для їхньої точності варто обовʼязково перевіряти і правдивість даних. У B2B-компаніях, з якими я стикаюся найчастіше, зазвичай довгий цикл угоди – від місяця до 6 чи навіть 12. Як же зрозуміти вплив маркетингу на генерацію нових клієнтів? Дуже великою помилкою буде робити помісячну воронку. І це я дуже прошу всіх запамʼятати: в січні отримали 10 заявок в січні отримали 8 SQL в січні отримали 2 нових клієнтів – це дані, які у жодному разі не можна змішувати. Ми реально отримали 10 заявок в січні, але 8 SQL могли зʼявитися із заявок в листопаді-грудні, а 2 нових клієнти із заявок взагалі в серпні чи вересні. Тут не можна робити висновки або рахувати конверсію. І саме тут нам із тобою на допомогу приходить когортний аналіз. Мій найулюбленіший з усіх аналізів. Щоб ним користуватися, достатньо зрозуміти, що ми рахуємо не помісячно, а когортами. Кожну дію з лідом ми привʼязуємо до дати отримання заявки. Тобто якщо в січні ми отримали заявку, в лютому поспілкувалися з лідом та перевели на етап SQL, а в травні підписали договір та отримали оплату – ми вносимо всі ці зміни в січень (коли отримали заявку). Щоб розуміти якість когорти, ми додаємо простий показник для кожного місяця, де рахуємо, який % від усіх отриманих заявок вже у фінальному статусі (програно чи виграно). Я рекомендую дивитися на показники когорт з якістю від 75% і вище. Відповідно, розклавши дані нашого бізнесу за такими когортами, ми з тобою точно побачимо реальну конверсію між етапами, реальну вартість залучення SQL та вартість залучення клієнта в розрізі послуг та джерел.  І вже на основі цього спокійно можна робити висновки та розробляти стратегії майбутніх періодів. #менеджмент @chumandriy

Чому збільшення трафіку вдвічі не означає аналогічне зростання продажів? Поспілкувалися з Артемом Беседою в "Бесіда про бренди" про: маркетинг, аналітику, юніт-економіку, AI, автоматизацію та ще про головну помилку, яку я постійно бачу в бізнесах – рахувати ліди, але не рахувати гроші. Кому варто подивитися: власникам бізнесу, CMO, маркетологам і всім, хто хоче нарешті зрозуміти, що саме відбувається між заявкою, угодою і прибутком. У випуску: ➤ Юніт-економіка на пальцях: чому CAC і LTV важливіші за кількість переходів на сайт. ➤ Чому трафік сам по собі нічого не гарантує і коли його масштабування тільки збільшує проблему. ➤ Як зрозуміти, де компанія втрачає гроші: у рекламі, продажах, продукті, сервісі чи бізнес-моделі. ➤ З чого починати наскрізну аналітику, навіть якщо у вас ще немає дорогої CRM і складної BI-системи. ➤ Як нетехнічним спеціалістам використовувати ChatGPT, Claude і Codex для процесів, скриптів, автоматизації та аналітики. ➤ Чому стратегія на 3–5 років зараз часто програє квартальним планам і швидким ітераціям. ➤ Яку роль у всьому цьому має фаундер і чому маркетинг не можна просто "віддати маркетологу". 📱 https://youtu.be/gULX4V9mgUM

⌘285. GTM: Go-to-Market стратегія Пару тижнів тому мене запросили на онлайн-демо-день в одному українському акселераторі. Я спостерігав, як різні команди пітчать свої плани з виходу на ринок: власне, презентують свої Go-to-Market стратегії. Зрозуміло, я б не писав цей пост, якби там все було чудово. А вийшло так, що у трьох стартапів плюс-мінус один і той самий набір інструментів: платна реклама, піар у топових медіа, конференції, TikTok, партнерства, інфлюєнсери. Хіба що бюджети трохи відрізнялись – від $30K до $80K. Цікаво, що жодна з команд не дала відповіді на основні питання:  1. Кому саме вони продають? 2. Чому саме ця людина має купити саме зараз? 3. Скільки вони готові заплатити за 1 клієнта, щоб юніт-економіка сходилася? Якщо ти давно мене читаєш, то знаєш, що я думаю про "всюди та для всіх". Це найкращий та найшвидший спосіб спалити бюджет і не отримати користі. Для того, щоб сформувати правильну go-to-market стратегію, треба відповісти на 5 незручних питань: 1. Хто купує наш товар/послугу? Тут потрібні 2–3 вузькі сегменти, у яких є конкретний біль, зрозумілий тригер покупки та реальний канал, через який до них можна дістатися. Точно не підійде "малий і середній бізнес" чи "компанії, яким потрібна автоматизація". 2. Що саме він купує? Клієнт ніколи не купує всю велику візію нашого продукту на три роки вперед. Він купує мінімальний набір цінності, який ми вже сьогодні можемо нормально доставити. 3. Де він купує? "Глобальний ринок" або "Європа" для першого запуску завжди означає відсутність вибору. Нам потрібна конкретна географія, конкретний контекст та 1–2 фокусні платформи на перші місяці. 4. За скільки він купує? Якщо поставимо вартість нижче ринку, то отримаємо перших клієнтів та продажі (це ок), але потрапимо в пастку: підвищувати ціну незручно, важко, ще й сейлзи бастують, бо стає складніше продавати. Краще одразу заходити з ціною, за якою наша юніт-економіка сходиться. Або мати узгоджену всередині стратегію підняття вартості. 5. Чому він купує? Тут потрібна одна чітка причина. Вона перетворюється в меседж, що потім проходить через рекламу, сайт, презентацію, скрипт продажів, демо, комерційну пропозицію та перші кейси. Ну і не можу не додати очевидну штуку – перевіряє якість GTM-стратегії наша фінансова модель. Саме вона показує, скільки ми можемо витратити на залучення клієнта, щоб не впасти в мінус. Розроблюючи стратегію, ми розраховуємо, чи можуть реальні канали принести нам потрібний обсяг клієнтів в цьому ціновому коридорі. Якщо перші когорти окупляться через 18 місяців, а грошей у нас на 9 місяців, запуск треба перезбирати задовго до першого витраченого долара. Go-to-market – відповідь на питання: як саме ми знайдемо перших правильних клієнтів, продамо їм із нормальною маржею, доставимо обіцяну цінність і зрозуміємо, що це можна повторити. І я б дуже хотів, щоб якомога більше українських компаній це розуміли та використовували. #менеджмент @chumandriy

Netpeak 20.0 Під час перших поїздок за кордон я завжди заздрив бізнесам в інших країнах. Бачив написи на пекарнях на кшталт "est. 1950" і думав: як круто, коли існують старі бізнеси – у нас в Україні такого майже немає (дякуємо совєтам). І це ще одна причина, чому я радий бути причетним до бізнесу, біля назви якого можна спокійно та без натяжок написати: est. 2006. Бізнесу, яким справді можна пишатися. Спочатку хотілося написати про Netpeak 2.0. Але коли я сів згадувати, скільки всього ми за ці 20 років створили, змінили, оновили, покращили та запустили, стало зрозуміло: крапку треба ставити в іншому місці. Тож сьогодні – Netpeak 20.0. Потужна дата для мого улюбленого гаражного стартапу з Одеси. Що ж таке Netpeak у свої 20 років? 1. Це команда, що почала працювати у 2006 році в Одесі і вже 20 років продовжує працювати на ринку, який повністю (повністю!) змінювався кілька разів. 2. Це агенція, що є частиною екосистеми FRACTAL (раніше Netpeak Group): 25+ бізнесів, 3 громадські організації, 1600+ спеціалістів у штаті. Такий потужний підприємницький та технологічний контекст, що стоїть за агенцією. 3. Це власні MarTech-продукти: Serpstat, Ringostat, Owlymate та інші. Netpeak 20 років не тільки застосовує інструменти, а й будує їх для ринку. 4. Це оцінка 5.0 на Clutch з 69 верифікованих відгуків від клієнтів за якість та дотримання графіка. 5. Це міжнародна присутність: офіси та представництва у Великій Британії, США, Україні, Болгарії та Казахстані. 6. Це 21% зростання у 2025 році в усіх п'яти регіонах: США, Європа, Центральна Азія, Близький Схід і навіть Австралія. 7. Це перший офіційний реселер Telegram Ads в Україні: 300+ рекламних кабінетів, 980 млн показів, 6,5 млн кліків, 1,1 млн підписок. 8. Це 600+ спеціалістів у 20 відділах: такий рівень, при якому Netpeak вже давно не залежить від кількох ключових людей. 9. Це статус Google Cloud Service Partner – першість серед маркетингових агенцій України з таким визнанням й маркер переходу в аналітику, автоматизацію та AI-рішення. 10. Це міцні партнерства на рівні платформ: Google, Meta, Microsoft Advertising, Amazon, TikTok, Teikametrics тощо. Доступ до бета-інструментів і прямої підтримки, якої немає у більшості інших агенцій. 11. Це безліч крутих кейсів, на кшталт Preply: +66% видимості в App Store і +44% органічних встановлень, чи Vodafone: +54% загального органічного трафіку та +98,88% небрендового за один рік. 12. Це статуси Google Premier Partner, Meta Badged & Directly Managed Partner і Google Marketing Platform Partner – верифікована сертифікація від платформ. 13. Це неймовірний клієнтський портфель: Puma, Vodafone, Reuters, Bosch, Siemens, Pandora, OLX, Domino's, TripAdvisor, Decathlon, Lacoste, Preply, Synevo і ще десятки брендів із глобальною присутністю. 14. Це понад 8500 реалізованих проєктів. І щороку ще ~500 компаній вперше обирають Netpeak. 15. Це соціальний вимір, яким я пишаюсь окремо: вже понад $4.500.000 на підтримку України з лютого 2022 року; Netpeak розробила промостратегію для Game4Ukraine на Stamford Bridge, що зібрав €1 млн на відновлення школи в Чернігівській області; 1,5 млн грн із реселерської комісії Telegram Ads направлено до Superhumans Center; 20 меморандумів із держорганами у 2024 році – всі pro bono. 16. Це вже 7 (сім!) Effie Awards: срібло у 2021 році за кейс ARX, бронза у 2024 році за кейс OLX, золото, два срібла і бронза у 2025 році за кейси з COMFY, срібло у спільному кейсі з Banda Agency для ПУМБ. 17. Це партнерство з OLX, що триває вже понад 17 років – від перших SEO-проєктів до роботи на кількох ринках Європи і Центральної Азії. 18. Це постійно зростаючий бізнес – навіть під час повномасштабної війни виручка в доларовому еквіваленті: +18% у 2022 році, +50% у 2023-му, +70% у 2024-му. 19. Це агенція, яка зростала швидше за ринок в умовах, коли більшість конкурентів просто намагалися вижити. І це не окрема метрика, а сума всього, про що йшлося вище: процесів, партнерств і рішень. 20. І нарешті, це неймовірні, розумні, кмітливі та незламні люди. Люди, які працюють для людей.

Останній випуск ЦЕ ПО РОБОТІ, закриття каналу та ще якісь новини про ШІ Всі технологічні новини минулого тижня, які ти міг пропустити, в останньому випуску подкасту "Це по роботі": 00:02:44 — Як Instagram зламали через ШІ Meta 00:08:25 — Скільки українці витрачають на ШІ 00:12:55 — Чому ШІ ігнорує докази 00:17:25 — Інтернет перебудовують під машини 00:22:32 — Uber вже витратила річний бюджет на Claude Code 00:33:25 — Anthropic готується до IPO 00:36:13 — 17% айтівців в Україні звільнили за рік 00:43:02 — Український стартап для керування сотнями ШІ-моделей 00:47:11 — Microsoft і плани зробити людей залежними від ШІ-помічника 00:52:25 — Apple готує найбільше оновлення Siri за 15 років 01:00:27 — ГУР, Palantir та deep strike-операції з допомогою ШІ 01:05:33 — Дрон за $600 проти Ка-52 – “Генерал Черешня” Дивитися чи слухати: 🖥 YouTube 👍 Apple Podcasts 🌐 Spotify

⌘284. Раніше ми не могли, а тепер зможемо Дісклеймер: якщо ти читаєш це і думаєш, що я кажу саме про нашу з тобою ситуацію – це не так. Такі ситуації відбуваються скрізь і саме тому я хочу допомогти навчитися бачити їх, розпізнавати та оминати. Зустрічаюсь я з підрядниками (чи з внутрішньою командою, не так важливо), які звітують про свою роботу за місяць чи квартал. Картина не крута: багато запланували, дуже мало зробили. Питаю – чому так? Відповідають: недостатньо людей, мало часу, напланували більше ніж реально можна було зробити. Я кажу – окей, розумію. А які тепер плани на наступний період? Мені показують знову плюс-мінус такі самі плани, як були. Я питаю – а чому ви це зробите? Відповідь: ну, бо це потрібно, бо такі цілі стоять. Ні! Чому ви це зробите, якщо не зробили цього раніше? Що саме зміниться? Ви збільшили команду? Ні. Ви плануєте працювати 16 годин на день? Ні. Ситуація на ринку так сильно змінилася, що вам легше досягнути цих результатів? Ну звичайно ні, все навпаки. От саме цей момент завжди здавався мені математично очевидним – не можна змінити ситуацію, якщо нічого не змінювати у формулі. Хтось дуже розумний (але точно не Ейнштейн) колись сказав: "божевілля – це робити те саме знову й знову і очікувати на інший результат". Але, чомусь, на різних бордах, в різних компаніях, на різних зустрічах я знову і знову зустрічаю цей патерн. "У нас не вийшло, але тепер точно вийде". Не треба так робити. І не треба це приймати. Набагато чесніше, ефективніше та (спойлер!) вигідніше для бізнесу буде сказати: – Ми все провтикали. Щоб це зробити нам потрібно +2 людини з зарплатою по $1.5К на місяць. Тобто, ми порахували, і для виконання цілей протягом 6 місяців погодьте нам збільшення бюджету на команду на $20K, де вже враховані ставка, бонуси та робота рекрутерів. З поточною командою ми реально можемо зробити тільки 30% від задач. Це реально дуже просто. Тепер відповідальність за виконання результату перетворюється в очікування управлінського рішення. І відповідно, вимагати від команди місяць за місяцем досягати результатів, яких вона фізично не може досягати, бути невдоволеним та нічого з цим не робити – звичайно, простіше, але точно фінансово безглуздо. #рефлексія @chumandriy

Протести проти дата-центрів, потужне оновлення Google та скандал Apple з OpenAI Всі технологічні новини минулого тижня, які ти міг пропустити, в подкасті "Це по роботі" та вже у твоєму девайсі: 02:27 — OpenAI проти Apple: чому ChatGPT не злетів у Siri 08:16 — Google переписує пошук: найбільше оновлення за 25 років 24:18 — Claude Mythos проти GPT-5.5: який ШІ ефективніший у кібератаках 29:33 — Samsung йде з Китаю після 34 років 37:38 — Чому смартфони можуть бути пов’язані з падінням народжуваності 44:49 — Як ШІ впливає на українську освіту під час війни 46:56 — Чому датацентри лякають людей більше за ядерну енергетику Дивитися чи слухати: 🖥 YouTube 👍 Apple Podcasts 🌐 Spotify

⌘283. Як вибрати платформу? (колись в мене виходило знаходити час на щотижневе оновлення цього каналу, а зараз, вибач, це вже не такий регулярний блог. думаю, що десь з вересня зможу повернутися до більш регулярного ведення, якщо закінчу писати Маркетологію в серпні, як планую. щоб не залишати тебе зовсім без контенту, ось фрагмент уроку – "Лендінги, конструктори, HTML та CSS") Для того, щоб прийняти зважене рішення – на чому робити черговий лендінг (чи сайт), для початку треба сформулювати відповіль на ці питання: 1. Які задачі ми будемо вирішувати за допомогою нашого лендінгу? 2. Як часто плануються зміни? 3. Що нам потрібно робити по SEO? 4. Які нам знадобляться інтеграції? 5. Як швидко нам треба запуститись? 6. Який у нас бюджет? Далі переходимо до вибору одного з чотирьох варіантів: 1. Конструктор лендінгів Сервісів існує купа, я не буду витрачати твій час на розбір кожного. Плюси: дуже швидкий запуск, готові блоки, низький поріг входу, можна все зробити без дизайнера, верстальника, розробника Конструктор – кращий вибір, якщо ми створюємо: рекламниий лендінг, лендінг вебінару, багато коротких кампаній та швидких запусків тощо. Головні мінуси: відсутність контролю над кодом, відсутність (часто) необхідної SEO-гнучкості, дуже малий вплив на покращення швидкості сторінки, ну і, звичайно, повна залежність від платформи. Будь-який зовнішній сервіс може банально закритися чи перестати підтримувати функції, які раніше підтримував. 2. CMS CMS (Content Management System) – це система керування контентом. CMS потрібна нам, якщо ми плануємо робити сайт, який регулярно оновлюється, має блог, SEO-структуру, багато сторінок та масштабується через органіку. Посадкова на CMS може стати хорошим балансом між гнучкістю, масштабованістю, вимогами SEO, можливостями редагування та вартістю підтримки (умовно, на WordPress це може бути і $0). 3. Кастомна сторінка на HTML/CSS/JS А це вже сценарій, де сторінка створюється розробкою майже з нуля. Пишеться код, в якому є тільки те, що потрібно саме тобі і саме під твою задачу. Звучить важко, але навіть до появи Claude Code чи ChatGPT Codex я писав сторінки на HTML просто користуючись пошуком Google. Такий підхід має сенс, якщо хочемо мати абсолютний контроль над сторінкою, чистий код, високу швидкість та найвищу гнучкість. Але і ціна змін тут вища. Немає зручного редактора, все робиться в коді, додавання будь-якого тексту, кнопки, зміна кольору – робиться довше, і або якщо знаєш код, або підключаєш розробника. 4. Повноцінна веб-розробка всередині продукту Не можу не сказати і про такий варіант. Коли наш лендінг частина більшої, вже існуючої структури – нашого SaaS-продукту, платформи, корпоративної системи чи маркетплейсу. Матриця вибору Щоб зрозуміти, який з варіантів підійде саме нам і саме під нашу задачу, відповідаємо на 8 питань: 1. Швидкість Наскільки швидко нам потрібно зібрати сторінку, внести зміни, запустити кампанію? 2. Вартість Якщо наш бюджет менше, ніж вартість розробки, навіть не дивимось на дорогі варіанти. 3. Редагування без розробника Якщо у нас немає окремої людини і вона не закладена в бюджет, то аналогічно відкидаємо “складні” опції. 4. Гнучкість дизайну На цьому етапі ми або відмовляємось від складних штук на нашому лендінгу, або відмовляємось від варіантів, які не дозволяють це реалізувати. 5. SEO Якщо ми плануємо використовувати сторінку тільки як лендінг для платного трафіку чи прямих посилань – цей пункт можна пропускати. Якщо ж є ставка і на органічний трафік, то такі вимоги є надважливими. 6. Інтеграції Знову ж таки, вирішуємо в залежності від того, що нам потрібно. Але, якщо до форми не можна буде підключити нашу CRM – можливо, цей варіант варто одразу оминути. 7. Масштабованість Чи закладаємо ми в плани та, відповідно, чи переживе система ріст кількості контенту та нові мовні версії? 8. Залежність від платформи Не варто обирати інструмент лише за найменшою ціною місячної підписки. Це – базова база, але вже цих мінімальних знань цілком достатньо, щоб не припускати більшості помилок при виборі платформи. #менеджмент @chumandriy

⌘282. Вайбкодинг TechCrunch, посилаючись на аналітичну компанію Appfigures, днями написав, що за перший квартал 2026 року сукупно на App Store та Google Play зʼявилося на 60% більше нових додатків, ніж за той самий період рік тому. А якщо рахувати з частиною квітня, то вже +104%. І це, на мою думку, реально дуже крута можливість, яку великі мовні моделі дали нам за $20 на місяць. Тобі не треба писати код, вміти створювати інтерфейси чи мати гроші на найм команди. Достатньо ідей. Те, що додатків стало лише на 104% більше, а не на 10000%, показує нам, що з ідеями у людства теж не дуже круто. Але маємо що маємо. Одночасно зі статтею на TechCrunch мій колега, головний по AI у FRACTAL Сергій Саута випустив застосунок для особистісного розвитку FRACTAL+. Безплатний, доступний для всіх, та створений Сергієм без величезної команди та купи грошей. Чистий вайбкодинг. Оскільки я абсолютно ніякий розробник чи дизайнер, то вирішив поекспериментувати на собі й теж щось таке створити. Я пішов до Gemini та попросив його накидати мені ідей щодо iOS-додатка, який генерував би клієнтів для моєї агенції BASE. Серед запропонованих варіантів я обрав один – автоматичний маркетинг-аудит сайту – та пішов із ним до Claude (безплатну версію). Я попросив Claude написати ТЗ на розробку мобільного додатка. Claude сказав, що мобільний додаток робити не варто, бо він нікому не потрібен, та запропонував замість цього веб-сервіс. Я погодився, і Claude видав мені величезне ТЗ. Я не читав це ТЗ. Просто скопіював його в Codex від OpenAI та сказав: “зроби це”. За чотири підходи (бо закінчувалися токени – у мене підписка за $20 на ChatGPT), з пʼятниці по понеділок Codex без жодної додаткової копійки зібрав мені повністю функціональний сервіс, який аналізує сайти, генерує лідів, і все це – працює. Зустрічай: BASE AUDITOR. Звичайно, з мого боку були правки – і щодо оформлення, і щодо текстів, і щодо деяких елементів структури. Але глобально, весь чистий час, що був витрачений мною на створення повнофункційного SaaS – до двох годин. До чого я все це? Кожен, буквально кожен, просто зараз може створювати те, що хоче. Те, чим завжди хотів користуватися, але не знаходив. Те, за що не хотів платити дорогу щомісячну підписку. Те, де не подобалися доступні пропозиції. А кожен – це і ти також. Створюй. Вже можна. Вартість перевірки гіпотези продукту впала майже до нуля. #рефлексія @chumandriy

Глобальне потупішання ШІ Чергові найсвіжіші технологічні новини минулого тижня в подкасті "Це по роботі" – вже у твоєму девайсі. В цьому спринті: 02:59 — 10 терабайтів для українського ШІ "Сяйво" 06:05 — Персоналізований інтелект від Gemini вже в Україні 09:56 — NVIDIA готує найбільше поглинання на ринку ПК 14:35 — Чому емодзі можуть псувати професійний імідж 19:02 — Чи справді ШІ тупішає? 28:09 — YouTube запускає ШІ-аватари для Shorts 35:00 — Бренди і ШІ-агенти: як зміниться комунікація 38:59 — 91-річна геймерка і неочікуваний виклик поліції 43:26 — Людські нейрони як комп’ютер Дивитися чи слухати: 🖥 YouTube 👍 Apple Podcasts 🌐 Spotify

#менеджмент @chumandriy

⌘281. Стратегії для бізнесу Майже кожен бізнес любить слово "стратегія". Проте під цим часто мають на увазі зовсім різні речі – від вибору ринку до комунікаційного плану на квартал. Але справжня проблема в іншому: замовляють не ті і не в тому порядку, в якому це справді корисно. Фішка в тому, що більшості компаній не потрібні всі стратегії одразу – потрібна логічна послідовність. Це ж як намагатися одночасно побудувати фундамент, дах і проводку. Я не знайшов якогось чіткого тексту на цю тему, тож вирішив зробити власну градацію та розділив стратегії на каркасні, комерційні, брендові та операційні: 1. Каркасні Це – основні, базові стратегії, які необхідні майже кожному бізнесу на початкових етапах розвитку чи масштабування. 1.1. Бізнес-стратегія – де ми граємо, як виграємо, на чому заробляємо і які можливості для цього будуємо. 1.2. Сегментаційна стратегія – хто наша аудиторія, які сегменти клієнтів нам потрібні, а від яких треба відмовитись. 1.3. Продуктова стратегія – що саме ми продаємо, в якому форматі та з якою цінністю. 1.4. Стратегія позиціювання – для кого ми є найкращим вибором, відносно яких альтернатив і за рахунок якої цінності. 1.5. Цінова стратегія – де наша маржа, як монетизується цінність, яка логіка пакетів і знижок. 1.6. Go-to-Market strategy – збирає докупи продукт, аудиторію, ціну, позиціювання, канали і продажі в одну модель комерціалізації. Потрібна для нового продукту, нового ринку або нового сегменту. 2. Комерційні Тут зібрані стратегії, які мають сенс тоді, коли у нас вже є база: зрозумілий продукт, пріоритетні сегменти і логіка виходу на ринок. 2.1. Маркетингова стратегія – як ми керуємо попитом, повідомленнями та каналами у межах обраної GTM-логіки. 2.2. Стратегія продажів – як ми закриваємо угоди. 2.3. Канальна стратегія – особливо критично для виробництва, дистрибуції, FMCG, hardware і ритейлу, але в B2B теж часто визначає економіку росту. 3. Брендові 3.1. Бренд-стратегія – відповідає за довгострокову рамку бренду: ідентичність, асоціації, роль бренду та систему відмінності. 3.2. Комунікаційна стратегія – що, кому, де, яким голосом і в якій послідовності ми говоримо. 3.3. Контент-стратегія – в ідеалі робиться як частина маркетингової і бренд-стратегії, окремий документ має сенс лише коли контент – самостійний двигун зростання або медіапродукт. 4. Операційні 4.1. Customer experience (CX) strategy – як компанія проєктує і покращує досвід клієнта на всіх ключових точках контакту. 4.2. Дизайн-стратегія – часто працює як візуальна та функціональна частина бренд-, продуктової або CX-стратегії. 4.3. HR-стратегія – стає критичною, коли модель росту залежить від найму, розвитку та утримання команди. 4.4. Організаційна стратегія – як розподілені ролі, повноваження, правила прийняття рішень і механіка виконання. А тепер – логіка зборки, де ранні рішення задають рамку для наступних (для стартапів та виходу на нові ринки частина цих рішень збирається паралельно): бізнес-стратегія → сегментація → продукт → позиціювання → ціна → GTM → маркетинг → продажі/канали → бренд → комунікації → CX/дизайн → HR/організація Бо якщо у тебе не визначена аудиторія – комунікація буде "для всіх" (що значить – для нікого). Немає робочого GTM – маркетинг та продажі будуть постійно звинувачувати один одного. Немає операційної моделі – масштабування тільки погіршить внутрішні проблеми. Тож підсумую – зовсім не кожна стратегія, яку можна тобі продати, потрібна твоєму бізнесу просто зараз. Ну і варто підкреслити, що далеко не все, що називають стратегією, є стратегією. Інколи це просто план, редакційний календар, набір правил, список ініціатив тощо. Стратегія – узгоджений набір виборів, що дає шанс виграти на обраному полі. Вона відповідає щонайменше на ці питання: 1. Яку ключову проблему або обмеження ми розв’язуємо? 2. Де ми граємо? 3. Як саме збираємось виграти? 4. Від чого свідомо відмовляємось? Тому перед тим як купувати стратегію, варто зрозуміти, де саме проблема: у моделі бізнесу, у виході на ринок чи у виконанні. Бо різні типи проблем вимагають різних типів рішень.

AI-війна почалась: OpenAI, Google і Anthropic проти Китаю Чергові найсвіжіші технологічні новини минулого тижня в подкасті "Це по роботі" – вже у твоєму девайсі. В цьому спринті: 00:03:26 — ШІ бреше і прикриває інші моделі 00:08:22 — Голодні ігри за токени 00:12:50 — Нова українська соцмережа YEDNÁ 00:21:23 — ШІ вбиває Microsoft, чи Microsoft вбиває ШІ? 00:29:54 — AI-війна: OpenAI, Google та Anthropic об’єднуються 00:34:41 — Netflix і модель VOID для редагування контенту 00:38:13 — 4-денний робочий тиждень і податки на роботів від OpenAI 00:47:50 — Чому не варто сліпо довіряти ШІ-відповідям Google 00:54:24 — Gen Z і відносини з ChatGPT Дивитися чи слухати: 🖥 YouTube 👍 Apple Podcasts 🌐 Spotify

⌘280. Коли власнику час перестати бути головним маркетологом Мій досвід роботи з різними українськими бізнесами протягом останніх 4 років дає можливість бачити патерни, як гарні так і не дуже. Одним з таких "не дуже" є ситуація, коли у компанії є маркетолог (чи, навіть, ціла маркетингова команда), але Головним Маркетологом все одно залишається власник. Чи це катастрофа для бізнесу? Насправді, не завжди. Якщо бізнес знаходиться на своєму початковому етапі – це абсолютно нормально, навіть дуже добре. Засновник майже завжди найкраще за всіх знає продукт, клієнтів, їхній біль, економіку, конкурентів та причини, через які взагалі зʼявився цей бізнес. Було б дивно, якби він взагалі не впливав на маркетинг. Проблема починається в той момент, коли вплив перетворюється на ручне керування. Коли без власника не можна затвердити офер, запустити рекламу, опублікувати пост, змінити лендинг, обрати підрядника чи просто дійти висновку, що гіпотеза не спрацювала. Формально маркетинг у компанії є, але фактично ж є кілька помічників, які готують шматки роботи на погодження одній людині. Виглядає це приблизно так: – Як справи з задачею по запуску нової послуги? – Ми вже підготували посадкову. – І де вона? – Чекаємо, поки власник подивиться. – А рекламу вже запустили? – Ні, бо раптом йому не сподобається заголовок. – А іншу гіпотезу тестуєте? – Теж ні, бо спочатку треба заапрувити цю. І ось тут компанія потрапляє в дуже неприємну пастку. Власнику здається, що він постійно контролює якість. Насправді ж він стає вузькою горловиною всього процесу. Маркетинг сповільнюється, команда звикає не приймати рішень самостійно і не брати на себе відповідальність, а будь-яка ініціатива починає закінчується в черзі на погодження. А найгірше навіть не це. Найгірше, що бізнес поступово втрачає можливість будувати систему. Бо система – коли рішення приймаються без тебе, але в рамках визначених тобою правил. Якщо без власника нічого не рухається, то це просто ручний режим керування. Як же ж зрозуміти, що пора відпускати? 1. Коли команда приходить до тебе не з висновками, а з питаннями на кожному кроці. "Який офер нам взагалі писати?" замість "ми протестували три офери – ось результати". "А кого нам обрати?" замість "ось два варіанти підрядника, рекомендуємо цього". Якщо люди приносять не рішення, а лише запити на рішення, значить ти виховав не функцію, а залежність від себе. 2. Коли витрачаєш час не на бізнес, а на маркетингову дрібноту. Якщо власник більшу частину тижня обирає формулювання в банерах, править тексти в розсилці та думає, якого кольору зробити кнопку, то у компанії, ну, немає проблем з кнопкою. Маємо проблему з ролями. 3. Коли маркетинг починає програвати не через нестачу грошей чи ідей, а через швидкість. На конкурентному ринку (а зараз майже всі ринки такі) дуже багато виграється не стільки геніальністю, скільки темпом. Хто швидше тестує, швидше вчиться, швидше відмовляється від непрацюючого, той і забирає результат. І ні, перестати бути головним маркетологом не означає повністю вийти з процесу. Власник все ще повинен впливати на маркетинг. Але на іншому рівні. Його задача задати вектор: для кого працює бізнес, де ми хочемо рости, яка у нас економіка, який у нас продукт, які компроміси для нас прийнятні, а які ні. Тобто не писати оголошення самому, а визначати, що саме ми взагалі хочемо сказати ринку і навіщо. Власник має бути не головним маркетологом, а головним замовником маркетингу. Якщо ж твоя команда не може тиждень прожити без твоїх погоджень, то проблема не в тому, що тобі доводиться допомагати. Проблема в тому, що ти побудував маркетинг навколо себе, а не навколо бізнесу. А така конструкція ніколи довго не працює. #менеджмент @chumandriy

Обираємо назву для української LLM, майбутнє та безсмертя Чергові найсвіжіші технологічні новини минулого тижня в подкасті "Це по роботі" – вже у твоєму девайсі. В цьому спринті: 01:58 — В Україні обирають назву для національного ШІ 05:59 — Claude отримує контроль над комп’ютером 16:53 — CEO Nvidia пояснив, чому бюджет на токени для обчислень зараз важливіший за досвід 24:11 — Zoom-зустрічі перетворюють на подкасти за допомогою ШІ 27:01 — Китай фінансує тисячі ШІ-компаній без працівників 32:36 — Blue Origin планує винести датацентри в космос 41:44 — Роботи навчилися збирати помідори та працювати у McDonald’s 45:24 — Вчені заморозили мозок і змогли повністю відновити його роботу Дивитися чи слухати: 🖥 YouTube 👍 Apple Podcasts

Як відомо, всі ми, люди з синдромом самозванця, недостатньо стараємось. А якщо помножити це на непоборний перфекціонізм, то можна взагалі зʼїхати з глузду та перейти в режим "краще я нічого не буду робити, бо що б я не зробив, воно буде не ідеальним, поганим та нікому не потрібним". Впізнав себе? Об'єднаймося у samozvanci gang, побачимо скільки нас! Тож для того, щоб щось робити, створювати, існувати – я вигадав для себе челенджі. Писати не "в стіл" а в соцмережі та цей телеграм-канал, де будь-хто може прокоментувати та оцінити. Виступати не для своєї команди, а публічно перед десятками (а інколи й сотнями) абсолютно незнайомих людей. Анонсувати великі проєкти та ставити амбітні плани, на кшталт запуску агенції BASE чи курсу Маркетологія. Сенс цих челенджів саме в тому, що в якийсь момент, після того, як ти натиснув enter, у тебе вже нема шляху назад. Ти самозванець, ти робиш недостатньо якісно та неідеально. Але ти робиш. Дофамін тут видають (або не видають) люди, які споживають цей контент. Лайки, шери, коментарі, згадки, довіра – все це і є паливом, на якому працюємо ми, самозванці. Інколи навіть пробігає думка "а може це комусь насправді потрібно". Повертаючись до челенджів, вся ця рефлексія в літерах викликана нещодавньою подією – інформацією про те, що мій курс "Маркетологія" вирішило підтримати Міністерство економіки України. Це прикольно та приємно. Але ж і ще більший рівень відповідальності за челендж. Сподіваюсь, не підведу.