Вже доступно! Дослідження Telegram за 2025 — головні інсайти року 
кров благословенна
Відкрити в Telegram
Дім роману "Кров нової згоди", міське квір фентезі з елементами горору 🖤 Місце для розмов про готику, тру крайм, темне мистецтво, страшне кіно і книжки. Автор - Едвард Різ @DerangedPixie
Показати більшеКраїна не вказанаКатегорія не вказана
218
Підписники
+224 години
+17 днів
Немає даних30 день
Кількість дописів
Дописів за 30 днів
Триває завантаження даних...
Реакції
Коментарі
Telegram Stars
ТОП дописів по
Триває завантаження даних...
Аналітика дописів
Дописи | Динаміка переглядів | |||||
- На форумах нічого, - я визнаю капітуляцію, мене схоплено і забрано в полон пліток. Денис аж сяє - останнім часом він підбирає будь-які крихти моєї уваги, як голодний пес під магазином. “Ти тільки що так же дивилася на Аню”, - думаю я, червонію від сорому, і від того ненавиджу себе ще більше. Зараз він запише це на свій рахунок.
Денис непоганий на обличчя, у нього м’яке русяве волосся, очі темні-темні - аристократичний контраст, як сказала би моя мама. Власне, вона так і сказала, коли вперше побачила його фото, і з тої пори стала ним одержима. Він міг би стати моїм першим справжнім бойфрендом - ми цілувалися на п’янці, маємо багато спільного, зробила б маму щасливою… Але я не подужала. Щось після тих поцілунків у мені обірвалося, і тепер я бачу його ледь не таким же огидним, як дощові хробаки на асфальті.
Але це єдиний хлопець, що бодай якось мною зацікавився. Тому я не кажу йому відверте і однозначне “ні”.
Один з персонажів “Крові нової згоди” - еталонний nice guy, справжній друг, який нескінченно очікує романтичних стосунків із головною героїнею. Він поруч, він допомагає, затягує її в розпачливі тенета взаємного користування. Я ще не знаю, чим закінчиться його лінія (в оригінальному оповіданні він був одним із тих, хто доклали руки до смерті Каміли). Але він точно має потенціал для incel horror.
Інцели (якщо ви раптом не в курсі) - це онлайн-рух чоловіків, які “страждають від вимушеного целібату”. Вони не можуть завести стосунки, і звинувачують у цьому здебільшого жінок, і ще трошки - успішних “альфа-самців”. Всі, короче, винуваті, окрім них самих і їхньої нездатності до нормальної комунікації. Я з такими зіштовхнувся вживу якраз у віці Каміли, коли ми з подружками потрапили на тренінг пікаперів у якості тренувальних жертв. Не питайте, як це сталося - ми були молоді, дурні і трошки п’яні. Тоді вдалося вийти живими, а от в інцел-горорі так буває не завжди. Страшне у цих стрічках - не монстри або потойбічне, а непереборне бажання “хороших хлопців” володіти тілами жінок без жодних наслідків. Їм самим теж часто дістається, але це не допомагає їм зрозуміти хибність такого образу мислення. “Ex Machina” (2014), Companion (2025) і свіжий прекрасний Obsession - в списку моїх найулюбленіших фільмів. Бо коли бачив таке на власні очі (в тому числі на “маршах за сімейні цінності”), важко відвести погляд у мистецтві.
“Обсесія” розповідає про Бера і його подругу Ніккі, якій він не може зізнатися у коханні. Має начебто багато можливостей це зробити, та і сама Ніккі ставить йому пряме запитання - але він обирає загадати бажання з магічним предметом.
“Хочу, щоб Ніккі покохала мене більше за все на світі”.
В тому числі - більше за саму себе.
Бажання реалізується одразу, і несе обох у жахливий вир співзалежності - от тільки лише Бер має хоч якийсь контроль над подіями. Так, він боїться, не знає, що робити, але на відміну від Ніккі він здатен піклуватися про себе - чим виключно і займається. Дівчина ж проти волі ув’язнена у чужому бажанні, потроху втрачаючи все людське.
На 24 червня 2026 можу сміливо заявити, що “Обсесія” - найстрашніший фільм цього року. Сама ідея виносить з ноги, особливо якщо маєш досвід токсичних стосунків. А окрім того - Інде Наварретті, що грає Ніккі, робить зі своїм обличчям і тілом штуки, яких я давно не бачив. Раптова, моторошна, до болю реалістична, вона демонструє образ жінки, про яку мріють інцели. Але в житті цей промпт для ШІ не спрацьовує. Можна тільки пережити тремор і сльози в кінотеатрі і радіти, що любовної магії не існує.
Якби у мого Дениса була чарівна паличка, він сто відсотків зробив би з Камілою щось подібне. Це була б зовсім інша історія, не менш цікава.
#blessedblood_cinema #blessedblood_characters | 58 | 0 | 2 | 9 | Loading... | |
 +1мій добрий друг Павло відкрив допоміжну банку на 20 000 грн задля підтримки місії "Караван".
збирають на наземні роботизовані комплекси та транспорт забезпечення для підрозділів 20-ї бригади «Любарт» 1-го корпусу НГУ «Азов».
🎁 я ж хочу трішки допомогти другу, тож проведу невеликий розіграш серед донатів від 100 грн:
🅾️підписана книжка "Сонцекрес" із листівками, люб'язно надані самою авторкою Ясею Білак, підпишіться на її канал, до речі;
🅾️феміністичний трилер "Особливий голод" Челсі Дж. Саммерз;
🅾️гарненькі тримачі для книг за серією "Знищ мене" Тагере Мафі;
🅾️мій улюблений кремчик для рук Vampire Blood від Bath & Body Works.
умови розіграшу: скріншот із донатом від 100 грн + порядковий номер в коментарях під цим постом. можете зробити кілька донатів по 100, не стримуйтесь😏
🫙донати сюди: https://send.monobank.ua/jar/55BUoLsdUL
дякую Павлу за збір, Ясі за книжку, а вам усім - за донати й поширення💋 | 65 | 1 | 0 | 7 | Loading... | |
Придорожній хрест як частина культури
Мандруючи Україною, не раз бачимо хрести, встановлені при дорогах. Навіщо вони там і яку функцію виконують? Найчастіше йдеться про символічний захист, який є невилучним складником традиційних вірувань. Бажаючи захистити себе, близьких та рідних, худобу, а також свій освоєний простір, носії традиції вдаються до низки оберегових дій. Вони мають уберегти від зурочення, потойбічних сил, злих духів, хвороб тощо. Коли загроза стосується всієї громади, жителі об’єднуються, щоб спільними силами подолати потенційну небезпеку.
Читати далі:
https://localhistory.org.ua/rubrics/artifact/pridorozhnii-khrest-iak-chastina-kulturi/ | 76 | 0 | 0 | 7 | Loading... | |
Тааак, мені це треба 😏 | 74 | 0 | 0 | 0 | Loading... | |
 I want this tattooed on me. | 93 | 3 | 0 | 16 | Loading... | |
 Поки я феєрично пропускаю подію про квір літературу через тривогу, тримайте мем. | 109 | 5 | 0 | 21 | Loading... | |
Мечислав Войнич всуціль складався з дивацтв, на яких найкраще знався навіть не він сам, а його батько, землевласник і відставний чиновник Януарій Войнич. Він керував цими страхами, як справжній спеціаліст, дбайливо та обережно, ставлячись до довіреного йому маєтку у вигляді сина з належною відповідальністю і, ясна річ, любов’ю, але без усілякої сентиментальності та всіх тих “бабських почуттів”, які він щиро ненавидів.
Цей уривок з роману “Емпусіон” Ольги Токарчук багато говорить нам про головного героя, але залишає прихованою ботанічно-грибну вакханалію таємниць, з якими йому доводиться стикнутися. Сама авторка називає “Емпусіон” фітотерапевтичним романом жахів - частково я згоден, деякі терапевтичні відчуття під кінець я отримав. Але всю дорогу було страшно, і здебільшого не через містичних істот. Їх тут, між тим, достатньо, вони мають свій окремий голос і, ой леле, це найкрасивіший голос і загалом найкрасивіший текст, що я читав останнім часом. Так, розумію, Токарчук є Нобелівською лауреаткою, але я тільки зараз відкрив її для себе, бо читаю квірні книжки у Прайд місяць. “Емпусіон” - квірна, але не ЛГБТІК+ історія, тут немає повноцінних любовних ліній або камін-аутів. Вона про віднайдення чогось такого всередині, що робить справжнім, відновлює. Ну і ще про відьом, які бажають жертв кожної осені.
Горор також ховається в нескінченних розмовах героїв - тимчасових мешканців чоловічого пансіоната для хворих на сухоти. На дворі 1913 рік, персонажі зібралися вельми освічені, і щодня за келишками саморобної місцевої настоянки вони діляться думками про жінок і світоустрій. Думками, звісно, жахливими, але всі вони є цитатами з класичної літератури, що авторка вказує на останній сторінці. І поза ботанічними жахами ми (разом із Войничем) спостерігаємо, як формується європейська наукова думка, просотана гетеросексизмом від самих коренів.
Я міг би говорити про цю книгу нескінченно, вона тепер улюблена поруч із творами Галини Пагутяк. Але залишу вам задоволення зануритися в вологе листя самостійно. Найкраще, звісно, читати в жовтні - десь у карпатському санаторії.
P.S. Історія Войнича - компіляція двох моїх персонажів, яку я не очікував побачити. Його взаємини з батьком і світом загалом дуже схожі на Крістіанові (і тут я сильно заздрив, що не вмію писати все це аж так красиво). А його секрет, що розкривається в кінці роману, подібний до секрету Калеба Коррігана з оповідання “Дитина з пагорбів”. Калеб ще й у продовженні “Крові нової згоди” обов’язково з’явиться, бо як без підмінків у розширеному міфологічному світі!
#blessedblood_books #blessedblood_characters | 157 | 4 | 10 | 7 | Loading... | |
 ХТО З ВАС Я ПИТАЮ???
🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦 | 125 | 2 | 7 | 12 | Loading... | |
Ні, я не перетворюватиму цей канал на фанклуб Лестата, але маю поділитися шедевром. | 136 | 0 | 0 | 10 | Loading... | |
 Нам тут це треба.
Source ✝️ | 227 | 10 | 1 | 24 | Loading... |
