اکنون در دسترس! پژوهش تلگرام ۲۰۲۵ — مهمترین بینشهای سال 
кров благословенна
رفتن به کانال در Telegram
Дім роману "Кров нової згоди", міське квір фентезі з елементами горору 🖤 Місце для розмов про готику, тру крайм, темне мистецтво, страшне кіно і книжки. Автор - Едвард Різ @DerangedPixie
نمایش بیشترکشور مشخص نشده استدسته بندی مشخص نشده است
218
مشترکین
اطلاعاتی وجود ندارد24 ساعت
اطلاعاتی وجود ندارد7 روز
اطلاعاتی وجود ندارد30 روز
تعداد پستها
پستها در 30 روز گذشته
در حال بارگیری داده...
واکنشها
نظرات
ستارههای تلگرام
بهترین پستها بر اساس
در حال بارگیری داده...
تجزیه و تحلیل انتشار
پست ها | ديناميک بازديد ها | |||||
Мечислав Войнич всуціль складався з дивацтв, на яких найкраще знався навіть не він сам, а його батько, землевласник і відставний чиновник Януарій Войнич. Він керував цими страхами, як справжній спеціаліст, дбайливо та обережно, ставлячись до довіреного йому маєтку у вигляді сина з належною відповідальністю і, ясна річ, любов’ю, але без усілякої сентиментальності та всіх тих “бабських почуттів”, які він щиро ненавидів.
Цей уривок з роману “Емпусіон” Ольги Токарчук багато говорить нам про головного героя, але залишає прихованою ботанічно-грибну вакханалію таємниць, з якими йому доводиться стикнутися. Сама авторка називає “Емпусіон” фітотерапевтичним романом жахів - частково я згоден, деякі терапевтичні відчуття під кінець я отримав. Але всю дорогу було страшно, і здебільшого не через містичних істот. Їх тут, між тим, достатньо, вони мають свій окремий голос і, ой леле, це найкрасивіший голос і загалом найкрасивіший текст, що я читав останнім часом. Так, розумію, Токарчук є Нобелівською лауреаткою, але я тільки зараз відкрив її для себе, бо читаю квірні книжки у Прайд місяць. “Емпусіон” - квірна, але не ЛГБТІК+ історія, тут немає повноцінних любовних ліній або камін-аутів. Вона про віднайдення чогось такого всередині, що робить справжнім, відновлює. Ну і ще про відьом, які бажають жертв кожної осені.
Горор також ховається в нескінченних розмовах героїв - тимчасових мешканців чоловічого пансіоната для хворих на сухоти. На дворі 1913 рік, персонажі зібралися вельми освічені, і щодня за келишками саморобної місцевої настоянки вони діляться думками про жінок і світоустрій. Думками, звісно, жахливими, але всі вони є цитатами з класичної літератури, що авторка вказує на останній сторінці. І поза ботанічними жахами ми (разом із Войничем) спостерігаємо, як формується європейська наукова думка, просотана гетеросексизмом від самих коренів.
Я міг би говорити про цю книгу нескінченно, вона тепер улюблена поруч із творами Галини Пагутяк. Але залишу вам задоволення зануритися в вологе листя самостійно. Найкраще, звісно, читати в жовтні - десь у карпатському санаторії.
P.S. Історія Войнича - компіляція двох моїх персонажів, яку я не очікував побачити. Його взаємини з батьком і світом загалом дуже схожі на Крістіанові (і тут я сильно заздрив, що не вмію писати все це аж так красиво). А його секрет, що розкривається в кінці роману, подібний до секрету Калеба Коррігана з оповідання “Дитина з пагорбів”. Калеб ще й у продовженні “Крові нової згоди” обов’язково з’явиться, бо як без підмінків у розширеному міфологічному світі!
#blessedblood_books #blessedblood_characters | 57 | 2 | 5 | 5 | Loading... | |
 ХТО З ВАС Я ПИТАЮ???
🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦 | 80 | 2 | 7 | 12 | Loading... | |
Ні, я не перетворюватиму цей канал на фанклуб Лестата, але маю поділитися шедевром. | 80 | 0 | 0 | 10 | Loading... | |
 Нам тут це треба.
Source ✝️ | 148 | 10 | 1 | 23 | Loading... | |
✨The Vampire Lestat, Episode 2. Toledo✨
Ну, сподіваюся, ви всі вже спіратили собі другий епізод “Вампіра Лестата” і ми можемо про це поговорити. Далі очікуйте трошки спойлерів, але я намагатимусь нє.
По-перше, ми нарешті побачили знамениту сцену “розлучення” Лестата і Луї in the wild (і в ній виявилося ще більше смішного, ніж ми очікували). Сценарій, текст цього сезону - це щось неймовірне, неспинний струмок хворої свідомості з нарцисичними проявами і глибоким зануренням в беззмістовну поп-культуру 2025 року. Якщо Луї розповідав свою історію розмірено і повільно, то Лестата несе і заносить, він згадує то лабубу, то лулулемон (я не настільки освічений, не їбу шо це таке), то цитує Бодлера в оригіналі. Кожна з цих сентенцій ідеально вписується в структуру, бо по суті структури тут нема, сам тільки хаос і любов. Лестат прагне любові і роздає її сам направо і наліво, і звісно ж, з цього іноді виходить якесь безумство.
У другому епізоді ми нарешті повноцінно знайомимося з Габріеллою, матір’ю Лестата, і одночасно його коханкою і дитям його вампірської крові. На цьому місці квір-пуритан_ки з покоління зед стискають свої перли і починають розповідати про токсичність і грумінг, а я обмазуюсь, бо нарешті gothic fiction is truly gothic! Нам абсолютно не треба адаптувати нелюдські правила існування вампірів до сучасних інтернет-стандартів кенселу. Можливо, не всі аспекти особистості Габріелли будуть достатньо розкриті, але я вже вдячний за те, що ці стосунки залишилися на місці.
(все ще сподіваюся на екранізацію “Буремної Висі”, яка не побоїться передати всі всраті переплетіння навколоінцестних сімейних драм)
Один з контактів Лестата і Луї - надзвичайно ніжний і драматичний, під час концерту, це треба бачити. Пісню вам залишаю тут, раптом ви ще не знаєте, що всі треки Toledo вже є на стрімінгах.
А, ну і також в програмі голий Деніел, “Do you guys play baseball like in Twilight?” і сумна згадка про Армана, якого ми обов’язково ще зустрінемо далі.
I’m obsessed. I’m fucking obsessed. | 94 | 0 | 0 | 5 | Loading... | |
 +8Фото профіля цього каналу — люстра в одному з храмів Києво-Печерської Лаври. Здається, саме того, куди сьогодні прилетів їбаний шахед.
Так, у Лаври місцями хуйова слава, але будівлі в тому не винні. "Повітря цього міста повне святості. Тут ти не зможеш обманути, зійти зі шляху, не зможеш грішити", — каже Крістіану батько про Львів. Звісно, Крістіан грішить і обманює, але ми тут про повітря. У Києві воно таке ж — древнє, насичене, особливо поруч зі старими храмовими спорудами, якій би конфесії вони не належали. Я вірю в те, що будинок може наїстися думок і душ тих, хто у ньому існує постійно чи тимчасово — і так стати трошки живим. Уявіть, скільки людей існувало у великих церквах за їхні століття...
Мені боляче, коли будь-який старий будинок отримує поранення. І я пишу про деякі зі своїх улюблених — Домініканський собор у Львові, Миколаївська церква в Кодаках у Дніпрі, а в Київській частині історії точно буде Лавра. Енн Райс туди Армана поселила, я теж маю згадати :) | 116 | 3 | 4 | 17 | Loading... |
