кров благословенна
رفتن به کانال در Telegram
Дім роману "Кров нової згоди", міське квір фентезі з елементами горору 🖤 Місце для розмов про готику, тру крайм, темне мистецтво, страшне кіно і книжки. Автор - Едвард Різ @DerangedPixie
نمایش بیشترکشور مشخص نشده استدسته بندی مشخص نشده است
230
مشترکین
اطلاعاتی وجود ندارد24 ساعت
اطلاعاتی وجود ندارد7 روز
+330 روز
تعداد پستها
در حال بارگیری داده...
واکنشها
نظرات
ستارههای تلگرام
بهترین پستها بر اساس
در حال بارگیری داده...
تجزیه و تحلیل انتشار
پست ها | ديناميک بازديد ها | |||||
 +7“Повітря цього міста повне святості”, - говорив Каспар і раніше, задивляючись на картини із львівськими храмами на стінах їхнього будинку в селі. Крістіан завжди дивувався тому, що конфесія для батька не важлива, тоді як суперечки між католиками, греко-католиками, православними чув і вживу, і у переказах. Люди хапалися за трактування Біблії, кожен за своє, іноді і дійсно могли пропустити Бога між умовностями. Каспар же любив церкву за межами села як поняття, як символ. Крістіан намагався розібратися десь рік тому, як у батьковій істині поєднується заборона на відвідування служб і захоплення будівлями, в яких вони проводяться, але не знайшов відповіді. Він не пам’ятав, як саме його відволікли від сумнівів тоді - дні були аж зовсім однаковими. Але перед будь-якою важкою роботою, а то і під час, незмінними були сорок разів “Отче наш”, сорок разів “Богородице, радуйся”, сорок разів “Символ віри”. А якщо не віддано, механічно почнеш молитися, то зупиняйся і починай все з початку.
#blessedblood_characters | 93 | 0 | 1 | 8 | Loading... | |
Два роки тому (ну, майже) я твердо вирішив писати книжку про упиря Крістіана. Я зафіксував це в тренувальній вправі з письменницького методу, якою зараз із вами поділюся. Не зважайте на (певно, низьку) якість тексту - в цьому методі принцип “пиши, як говориш” є основою практики. Деякі учениці потім видають автофікшен-романи, написані таким стилем. Я на курсі спочатку придумав собі книжку про свій реальний досвід домашнього насильства, але потім все-таки обрав міське фентезі.
От я шукав, де в своїх текстах згадую Лестата, бо в планах було накатать фінальний пост про серіал. А знайшов ось такий скарб.
Серіал-то шо, абсолютний шедевр, сподіваюся шо ви згодні. Тримайте охуєнний ремікс моєї улюбленої Лестатової пісні. Крістіану б вона сподобалась.
✨30 липня 2024✨
Сьогодні я в хорошому настрої, бо, здається, придумав, про що писатиму. Так, я придумую щось нове кожного дня, але цього разу shit is serious. Я багато нию про те, що не вмію вигадувати сюжети, але тут раптом згадав, шо маю вже готовий сюжет, який лежить в закромах пам’яті з 2000х. Я почав згадувати про нього, коли ще писав вчорашню вправу. І трейлер третього сезону “Інтерв’ю з вампіром” освіжив мою пам’ять. Звісно, ця історія глибоко закопана під травмою, під нашими з Локі рольовими, скандалами, навіюванням мені того, що я не здатен нічого створити. Ця історія народилася до Локі, десь у мої 18 рочків. Там вже є моя перша травма, загибель Лелі, але ще немає основної. Перші пару курсів університету я жив головним героєм цієї історії, вів щоденники від його імені, спілкувався з людьми так, ніби я - він. Тоді я думав, що просто вигадую собі ідеального хлопця, а через декілька років зрозумів, що я просто хотів бути таким, як цей персонаж. Він був моєю першою трансгендерною мрією… але це вже зовсім інша історія.
Звісно, над цим сюжетом ще багато працювати, бо він частково десь у моїй пам’яті, частково у російськомовних мікро оповіданнях, які я дивом викопав з якихось старих переписок і ВКонтактє. Він трошки схожий на Лестата, трошки на Крістіана з “Загублених душ” (чи як там називалася та книжка). Але насправді це персоніфікація мене в мої 18. Він дуже драматичний, дуже поламаний раптовою втратою близької людини, його свідомість заплуталася в тиску токсичної родини, церкви, він не може зрозуміти, хто він такий. Мені це було так близько тоді… і, можливо, варто це оживити. І щоб пропрацювати самому, і щоб нарешті дати йому силу, тіло і ім’я. Так, його звати Крістіан, якщо я все ще про це не сказав. І його так звали до того, як “Загублені душі” потрапили мені до рук.
Локі сказав би, що це повна дурня, попса і (сучасними словами) крінжа. А я в хорошому настрої, і, напевно, навіть щасливий, бо дозволяю собі писати крінжу.
Я дозволяю собі писати.
Я дозволяю собі.
Мені важко дозволяти.
Я звик до обмежень.
Мені легше не мати вибору.
Вибір мене лякає.
Повітряна тривога застає зненацька. Я не знаю, чи буде у моїй історії про Крістіана війна. Напевно, має бути, якщо я хочу помістити його хоча б частково у сучасний світ. Тоді, у 2000-ні, він жив у сучасності. Як він впорається з реальністю сьогодення? А як пораюсь я?
Кішка лежить поруч зі мною - м’яка, тепла і знервована. Не тривогою, а тим, що їй вже час вечеряти, а я зацікавлений тільки ноутбуком. Ми, звісно ж, не підемо в укриття, воно надто далеко. Їбане так їбане. Пахне мокрим асфальтом з вікна, і вітер виє і ганяє… такий вітер сьогодні вбив людину у парку Шевченка. Добре, що я сиджу вдома. Лежу, точніше, в трусах і футболці, з розпатланим немитим волоссям, поруч із кішкою. Шкребок Гуаша валяється на ліжку, моя нова покупка - знову спробую пофіксити своє опухле обличчя. В кімнаті безлад, речі накинуті на стільці, а посередині стирчить сушилка з уже давно сухою білизною. Мені лінь прибирати, мені ніколи прибирати, я маю вправи і історію, що приходить з минулого.
Кішка зістрибує з ліжка і голосно нявкає, вимагає. Ну, розділ дописаний, тепер можна і погодувати.
#blessedblood_characters #blessedblood_music | 103 | 0 | 2 | 8 | Loading... |
