кров благословенна

На честь Дня народження долучився до збору на пікап для 31 бригади НГУ, який робить волонтерка з Дніпра Хельга Логуш, і вас прошу скинути нам донат і зробити репост. Підтримайте дніпровських військових, бо ми всі тут любимо моє всрате металеве місто 🏙 Лінк на мою банку: https://send.monobank.ua/jar/fVBEiRY8S Вже зібрали майже 4 тисячі з 10 🖤 Маємо максимум три тижні, щоб дозбирати 189,4k. По суті потрібно всього 50 людей, які впродовж 21 дня скидатимуть на банку по 180,4 грн. Може, хотіли б від мене якийсь розіграш або активність за донат? 😏

Memory is a monster. Починаю розмову про Backrooms цитатою з “Інтерв’ю з вампіром”, бо тут теж про непевність пам’яті і чудовиськ, яких вона створює. Або про свободу зізнатися собі у нікчемності. Або просто, ну, про нескінченно довгі коридори з жовтими шпалерами, порожні басейни неможливої форми і барикади з покручених меблів. Бо так-то фільму про світ на межі бокового зору не потрібен високий сенс. Скрімери не потрібні теж, хоча тут їх все одно декілька є. Напевно, сучасний кіно горор без них неможливий як жанр (я знаю лише парочку стрічок, що впоралися одним саспенсом). “Залаштунки” тиснуть зловісністю інтер’єрів, та навіть це починається не одразу - спочатку ми знайомимося з головними героєм і героїнею, що завмерли у беззмістовних життях, як комахи в бурштині. Кларк живе в меблевому магазині, бо колишня дружина вигнала його з дому. Мері намагається підлікувати Кларкову голову, і одночасно плутається в химерах травматичного дитинства. Лімінальний простір готовий прийняти обох, там їм і місце. Спочатку губиться Кларк, Мері прямує за ним, і ви точно не спрогнозуєте їхні реакції на нові умови існування. Навіть якщо ви не знаєте нічого про онлайн-феномен Backrooms, але любите ефект зловісної долини, цей фільм вам сподобається. У ньому uncanny-ness розповсюджується на навколишній світ, не тільки і не стільки на людиноподібних істот. У Залаштунків різні рівні, і кожен наче як цілком може існувати в реальності… поки не придивишся ближче. Це як намагатися змалювати старі кошмари, яким уже з десяток років: тоді все виглядало до огидного реалістично, а зараз просто пробирається під шкіру непомітно і там потроху рухається. Одним словом, краще побачити, особливо якщо вам до душі незвичайний горор, закинуті будівлі та історії про відчай. Відчай у цьому фільмі вкорінений в декорації і вфарбований в обличчя актор_ок. Прекрасно. Хочу ще і ще стрічок у цьому всесвіті. Сходіть в кіно, поки є, щоб знімальна команда отримала більше грошів і надалі не зупинялася. #blessedblood_cinema

Шо там, Трійця десь поруч? Зі святом! Source. (треба зробити якийсь окремий тег під релігійні меми, але поки #blessedblood_characters)

41 сьогодні виповнилося цьому упирю 🦇 Колись я був упевнений, що не доживу до 28, потім - що загнуся у вік Христа (так, завжди був пафосним покидьком). Але, ти диви, пережив усе, і навіть планую всрату історію залишити по собі. (всратий - це комплімент) На момент 41-го народження майже 50 тисяч слів маю, або ж 125 сторінок 12 шрифтом. В усі ті роки, коли я планував пошвидше померти, я і уявити собі не міг такі цифри. Нині, коли через йобану русню померти можу будь-коли, я вірю, що завершу і покажу всім цей проєкт. Всупереч, назло і з любов’ю одночасно. Якщо хочете привітати, до ваших послуг моя банка для термінового збору дніпровської волонтерки Хельги Логуш. Збираємо на пікап для 31 бригади НГУ. Всім цьом 🖤

Mollie Elisabeth випустила відео до своєї найсвіжішої пісні, і ось цей шматок прекрасно підходить і Камілі, і Ані, і в принципі будь-якій дівчинці* з кПТСР 🖤 *girl is gender neutral #blessedblood_music #blessedblood_characters

Використання грибків ріжку як психоактивної речовини — питання спірне. Про що можна говорити впевнено — він є причиною ерготизму або хвороби «Вогонь Святого Антонія». Через неї пальці чорніли й відпадали, а люди кричали, ніби горять живцем. Ріжки містять алкалоїди, що звужують судини та вражають нервову систему. У жертв починалися судоми, блювання, нестерпний свербіж і галюцинації. Людям здавалося, що під шкірою повзають комахи, а кінцівки палають у вогні. Потім тканини відмирали: пальці чорніли, вкривалися сухою гангреною. Хроніки 9 ст. описували «огидне гниття», через яке руки та ноги «розсипались перед смертю». Назва пов’язана зі Святим Антонієм Великим. Монахи ордену, названого на його честь, доглядали хворих: ізолювали їх, годували чистим хлібом і молилися за зцілення. Для людей це виглядало як диво — варто було перестати їсти заражене зерно, і симптоми слабшали. Є навіть версія, що ерготизм частково спричинив процеси над «салемськими відьмами» 1692 року. Дівчата в Салемі корчилися в судомах, кричали, бачили демонів і скаржилися на уколи невидимих сил. У 1976 році дослідниця Ліннда Капораел припустила: причиною могли бути ріжки в житньому хлібі. Теорія досі викликає суперечки, але симптоми справді дивно збігаються. На Русі ерготизм називали «злими корчами». Спалахи траплялися й на українських землях, де жито було основою харчування. Під час голоду люди їли навіть почорніле зерно — і разом із хлібом отримували повільну отруту, що могла перетворити село на моторошний ярмарок калік, марень і смерті.

Так, поточна книжка ще не дописана, а я вже думаю про наступну. Обовʼязково адаптую щось із цих історичних фактів у міське фентезі про потойбічний Київ, бо побудова темного боку Міста на таких от кріпових фактах - це надзвичайно цікаво. На Русі ерготизм називали «злими корчами». Спалахи траплялися й на українських землях, де жито було основою харчування. Під час голоду люди їли навіть почорніле зерно — і разом із хлібом отримували повільну отруту, що могла перетворити село на моторошний ярмарок калік, марень і смерті. За цим постом в оригінальному каналі ще два про ерготизм, почитайте. #blessedblood_characters

We're only here for a good time We're only here for the world We're only here We're celebrating burning churches down Combichrist - Only Here For A Good Time (скоро вже церква горітиме і в моїй історії, з нетерпінням очікую, коли доберуся до цього в тексті) #blessedblood_music

🇺🇦 Моя допоміжна мікро-банка до постійного збору Bavovna Help досі активна. Давайте сьогодні так, шоб вона стала неактивна, і зробилося більше мертвої русні. Збір на 4 пікапи для 1100 ОЗРДн та наземні роботизовані комплекси для 48-го окремого розвідувального батальйону «Тиха ніч». https://send.monobank.ua/jar/8jHgZmzvAS

Подавався на поетичний фестиваль, не пройшов, але отримав 4,3 з 5 від суддів, шо ну принаймні не 2 😁 На честь цієї події поділюся із вами квірними любовними віршиками, які ще тут не публікував. Деякі з них навіть не сумні! Перший я відкопав у своєму щоденнику з 2000-х, який перечитую для книги. Тобто по факту він написаний Камілою і присвячений одній з N дівчат, у яких вона закохана 😏 Enjoy! ❤️ Випускаймо наші нитки, ми - прекрасні, ми, нещасні. ми блукаємо по світу, розчаровано-невчасні. безнадійні. безтурботні. ми шукаємо спокою. я бажаю у безодні упокоїтись з тобою. я бажаю потонути хоч на хвильку в одинацтві. закопати і забути і позерство, і багатство. я холодна. я безсила. ти - краса моя неясна, гомінка, незрозуміла і невчасна. і нещасна. ми, зухвалі, як "Титанік", розпочнемо наші мандри: я - із кризою кохання, ти - із комплексом Касандри. 🧡 вплітаєш світло в її волосся нехай пливе безкінечний ранок що буде завтра? що було досі? секунда - сяє, весь рік - омана вже зовсім скоро розтане літо а ти його наче й не проживала вплітаєш світло, вплітаєш квіти вона сміється, її так мало ти зможеш забрати з собою в осінь іскринки сонця на світлих віях вплітаєш світло в її волосся і час яскравіє, рожевіє 💛 доби між Ламмасом і Мабоном швидко втрачають свою стабільність темрява лине, жорстока, щільна шкіриться, шкряба по підвіконню я уявляю майже щоночі ніби важка моя юскова ковдра - теплі, хороші чиїсь обійми мабуть, у нього блакитні очі і неслухняне хвилясте пасмо в'ється позаду тонкої шиї поруч з ним просто, поруч з ним ясно темрява бачить мої фантазії темрява каже, що я загрався ні, це лиш серпневі метастази літо вмирає в мені повільно пахне полином. а я лиш хочу якось дожити до Геловіна 💚 в цю суботу ми з нею йдемо на два різні концерти в цьому місті достатньо доріг, щоб вмістити нас двох але я все ще бачу її замість сонця і смерті вона все ще мій приклад, моє тамування, мій бог буде день, коли схлопнеться місто в одному куточку я постану з вогню, начаклую і зрушень, і змін всесвіт виверне нутрощі, склякне і дасть мені точку, де мій зір вже не буде її. ця субота - не він. 💙 я заплющую очі і небо між віями змащене гліттером я розвіяна з квітами з нотами майже знищена зцілена зчитана то є моє ім'я у штрихкоді приховане знайдене де розсипані блискітки знай мене поміж люди, у тисняві темряві де неонові тексти про нас над'яскраві і істинні ріжуть дійсність на скибки як тільки-но спечене тісто так, я знаю тебе забагато між нами кілометрів тканини і плоті кісток і минулого досвіду але якось ці блискітки в темряві, вдосвіта з мого неба завіються знайдуться твої пальці і вилиці будуть сяяти вкриті мною тим, що в мене всередині моє змелене срібло і золото сховане в тебе за ребрами #blessedblood_characters #blessedblood_poetry

Якщо ви ще не у вишиванці, беріть приклад з цих хлопців! Відома з раннього середньовіччя вона давно стала символом автентики. А все завдяки Мирону Сурмачу, який у 1927 р. відкрив у Нью-Йорку крамницю, де український одяг купували місцеві митці. Найвідоміший приклад — фронтмен The Doors Джим Моррісон, якому сорочку подарував Енді Воргол (русин за походженням). Менш відомий приклад — Пабло Пікассо, одружений на українці Ользі Хохловій. Від повсякденного одягу до символу контркультури хіпі і національно-патріотичного вбрання вишиванка мчить крізь час і простір — наш Riders on the storm.

Цей святковий репост присвячую пісні The Doors - Lost Little Girl, яку я нещодавно додав до плейлиста "Крові нової згоди" 🖤 #blessedblood_music

Прописуючи деякі моменти розмов Крістіана з його коханцями, я собі нагадую: не всі шарять, що де в Біблії правильно написано щодо гомосексуальності (наприклад). Люди не знають, їм буде цікаво 😅 Бо так-то я впевнений, що всі навколо сруться з християнами в соцмережах і читають чужі срачі так само активно, як я. Unrelated, ця чудова релігія офіційно дозволяє і підтримує ґвалт неповнолітніх дівчат. Є декілька умов, але загалом можна. #blessedblood_characters

Маю для вас шедевральний огляд на всі райони Дніпра, який мені скинув мій друг Марк. От десь такого вайбу я прагну досягти в POV Каміли - щоб смішно, абсурдно і кріпово водночас. Бо, знаєте, саме таким було життя 18-річної бісексуалки на жилмасиві Червоний Камінь в 2000-х. А ще Марк - художник, і ми неочікувано плануємо всяке візуальне для промоції “Крові нової згоди”. Якщо все складеться, будуть вам ще іммерсивно-перформативні пріколи в офлайні і онлайні, щоб зануритися в світ роману (можливо навіть до того, як він вийде). Бачите, шановні видавництва, я сильно готовий вкладатися в маркетинг!! До речі, якщо ви живете в Дніпрі або часто там буваєте, покажіться в коментарях. Попрошу зробити мені фото деяких локацій 😏 #blessedblood_characters

Раптовий нічний пост, бо накрило - прочитав, що письменниця Євгенія Кужавська (люблю її) видалила телеграм канал і більше не буде писати книжки. Сталося це в результаті скандалу з блогеркою Тетяною Гонченко навколо "критики" дебюту іншої української авторки. Я Тетяну знаю давно, мій колишній з нею навчався в одній групі журфаку. Блогів і телеграму тоді ще не існувало. І зараз дивно відчувати, шо людина приблизно одного зі мною віку і колись одного статусу може декількома постами в каналі навести на мою книжку натовп тролів. Аудиторію каналу "Непозбувний книгочитун" я знаю теж: колись трошки спілкувався з ними в коментарях про трансфобію джоан роулінг. Ну, ви розумієте, яка там була риторика і які персонажки з прапорами Фемінізм УА. І яка була модерація цього пиздецю (відсутня). Той пост Тетяна, на щастя, знесла, але на каналі залишилось ще багато про те, яка роулінг хороша і геніальна авторка, а ліві активісти-гвалтівники їй бажають смерті. Я туди вже не лізу, і згадую про існування Книгочитуна тільки під час отаких срачів. Так от. Моя книжка буде фігова з погляду багатьох серйозних блогерок. Мелодраматичні стосунки, проблематичні пейринги, всраті метафори (багато), перерахування по три на кожній сторінці (я не робот, правда!!) І от зараз задумався, чи воно мені взагалі треба, знову лізти під приціл громадської думки, щоб ту книжку якось продати. Я ледь пережив попередні п'ять років публічності. Anyways, завжди є AO3. Там мені писали або хороше, або нічого. (Шоб ви понімали, я досі пам'ятаю один негативний коментар на оповідання, викладене років 20 тому). І шоб цей пост не був виключно переляканим ниттям, тримайте нову пісню Вампіра Лестата. Най буде як афірмація, бо Енн Райс теж багато хто засирає. P.S. А нє, не знесла пост. Все на місці, разом з 300 коментарями чистої хуйні трансфобії. #blessedblood_characters #blessedblood_music

Долучився баночкою до збору Bavovna Help 💙💛 Цей віжуал цілком до вайбу каналу підходить, як на мене. Напишіть мені в коментарях, яку нагороду хотіли б за ваші донати! Я поки в зборах новенький, тому хочеться почути, що вам цікаво. Можливо, розіграти вам щось гарненьке? А потім закиньте трошки гривнів: https://send.monobank.ua/jar/8jHgZmzvAS І зробіть репост, якщо є куди. Збір для ББС Чорне Крило 116 ОМБр та 1100 зенітно-ракетного дивізіону. 🎯загальна мета збору 1 600 000 На що збираємо : ⏺️ генератори ⏺️ акумуляторні батареї до квадрокоптерів ⏺️ комплекти Starlink ⏺️ антени ⏺️ авто мінібус Подякував!

Якщо ви ще не всю лють в донати конвертували, то нагадую що у мене досі не закрита ось ця баночка до постійного збору для ББС Чорне Крило 116 ОМБр та 1100 зенітно-ракетного дивізіону. Давайте її закриєм 🖤

🌟“Земля молодих”, Катерина Шильпп Це, здається, вперше в моєму читацькому житті я подолав новинку, коли вона ще вважається новинкою. Сила соцмереж спрацювала - авторка так гаряче рекламувала свій твір і цікавезно розповідала про процес роботи над ним, що стриматися не було шансу. В той же час, я нічого конкретного не очікував, бо мітологійне фентезі не мій улюблений жанр - готовий був прийняти все, що дадуть. Роман вийшов дійсно гарний, хоч і не стане улюбленим. Мені сподобалася моторошна атмосфера історії, горорні образи мертвих істот, і головне - мова “Землі молодих”. З одного боку іноді було заскладно продиратися через нестандартні форми речень і метафори, але врешті решт це відчувалося новим і свіжим, і слова перфектно домальовували загальну картинку потойбічного світу. Естетичний такий стиль, трошечки заздрю Катерині (і, певно, її редакторці) - теж хочу досягти такої цукерочки в своєму тексті. Виглядає книжка також неймовірно - зріз, ілюстрації вишукані і дуже точні, і загалом оформлення @ouroborosbooks не підводить ніколи. Милувався. Але, на диво, мені не було цікаво. Можливо, за атмосферою трохи не вистачило наповненості усіх інших персонажів і персонажок, окрім головної, Фейт Гелен. Вона дуже захопливо бігала світом посмертя, та по-справжньому переживати за її стосунки з іншими у мене не вийшло. Повертаючись до початку - не мій жанр, це теж може бути причиною. У будь-якому фентезі, окрім урбаністичного, моя поламана голова в якийсь момент перевантажується особливостями вигаданого світу, і перестає сприймати твір повноцінно і якісно. Якщо у вас такої проблеми немає, вам цілком сподобається сюжет. Last but not least. В мітології ірландської смерті я не сильно розбираюся, але точно знаю одне - слово Samhain читається як Соуїн/Совін/Сауїн і ще декілька опцій транслітерації, але точно не як “Самайн”. Сам колись грішив таким, поки не послухав справжніх ірландських і шотландських дослідни_ць. Згадка культу з назвою “Самайн” з’являється у книзі досить рано, мені одразу почала муляти, і важко було надалі сприймати саме мітологічний пласт твору. І так, героїня проводить аналогії між культом і осіннім святом мертвих, тому тут точно нічого не переплуталося - і авторка, і редакторка обрали неправильну адаптацію слова свідомо. Незважаючи на ці невеличкі пріколи, я однозначно раджу “Землю молодих” і чекатиму нових книжок Катерини. Абсолютно щиро багато разів злякався, віддав частину серця Кату Потойбіччя і вклоняюся за детально прописану Фейт з її складним дитинством і сліпотою до аб’юзу. Fucking relatable - і от я точно не зміг би так довго бігти заради власного виживання. #blessedblood_books

Контроверсійна думка: у протистоянні проекту нового Цивільного кодексу має з'явитися якомога більше далеких від фем/квір руху людей. Це я зараз про те, що Стефанчук, Марцинків, Корчинський та інші сумнівні персонажі тягнуть ідеї протесту в сторону “гей-параду”, щоб відлякати необізнану більшість. Стандартна російська тактика - заклеймити гейством, вигнати поруч малолітніх опонентів зі смішними обличчями - і протест перестають сприймати серйозно. Організаторки наступної акції в Києві додають крінжі, репутація у них так собі (if you know you know). Тому - навіть якщо вам найбільше в кодексі болять потенційні обмеження прав ЛГБТІК, давайте говорити про інше. Привласнення землі, “традиційні сім'ї”, право на забуття, you name it. В петиції проти ЦК є згадки про численні проблеми законопроєкту. Якщо ви її ще не підписали, зробіть це негайно, а потім репостніть - треба зібрати 25 тисяч підписів якомога швидше. І виходьте на протести. З різноманітними гаслами. В книжці цього не буде, але Каміла стояла на Помаранчевому майдані в Дніпрі, а потім дивилася, як скидають Леніна і Петровського. Локації мітингів: 17 травня - Київ (12:00, Маріїнський парк) 13 травня — Рівне (18:30, Академічний театр) 14 травня — Дніпро (18:30, Успенська площа) 15 травня — Полтава (18:00, театр ім. Гоголя) 17 травня: Одеса — 10:00 (Біржова площа) Запоріжжя — 18:00 (пл. Фестивальна) Ужгород — 18:00 (Поштова площа, 4) Хмельницький — 18:30 (ТЦ Дитячий світ) 18 травня — Кропивницький (16.00, площа Героїв Майдану) 20 травня — Тернопіль (18:00, ОДА)

Минулого року я став одним з 10 фіналіст_ок конкурсу квір-поезії "гол[о]сні", і ділюся моєю збіркою тут - бо вона не тільки квірна, але і кріпова. Текст "you are here @ Павлівська психіатрична...", який мене вивів у фінал конкурсу, - це частина перформативної виставки з такою ж назвою. Я показував її у 2021 році в рамках Прайд Місяця в Одесі та Києві. На жаль, оригінали фото-картин я з офісу КиївПрайду забрати не встиг, а от вірші мені залишилися. А ще існує абсолютно безумний фільм, який зробив для проекту День Пінько, художник, аніматор і мій сердешний друг (і автор шикарного каналу про горори, заходьте). Залишаю вам сторінку проекту на сайті Perfosvita, там є опис і, власне, перформативне кіно. Гляньте (але не на ніч). Старожил_ки моїх блогів бачили, як я той проект робив, а може і на виставку приходили. Всі тексти - за посиланням згори, а тут - маленький тизер. _________________ 10 квітня 2021, 11:28 біля сімнадцятого відділення пахне сечею втім, не тільки там, насправді скрізь або це не просто сеча, а щось мертве, накопичене в воді перетворене в рідину як була перетворена в рідину Еліза Лем пацієнтка з біполярним розладом на яку всім було похуй щось плаває біля сімнадцятого відділення, невіддільне від місцевого ландшафту і ніколи не потрапить в вільні водойми __________________ Еліза Лем, до речі, мій улюблений тру крайм кейс. Сигнальте, якщо цікаво, розповім вам про неї. #blessedblood_poetry