кров благословенна

Mollie Elisabeth випустила відео до своєї найсвіжішої пісні, і ось цей шматок прекрасно підходить і Камілі, і Ані, і в принципі будь-якій дівчинці* з кПТСР 🖤 *girl is gender neutral #blessedblood_music #blessedblood_characters

Використання грибків ріжку як психоактивної речовини — питання спірне. Про що можна говорити впевнено — він є причиною ерготизму або хвороби «Вогонь Святого Антонія». Через неї пальці чорніли й відпадали, а люди кричали, ніби горять живцем. Ріжки містять алкалоїди, що звужують судини та вражають нервову систему. У жертв починалися судоми, блювання, нестерпний свербіж і галюцинації. Людям здавалося, що під шкірою повзають комахи, а кінцівки палають у вогні. Потім тканини відмирали: пальці чорніли, вкривалися сухою гангреною. Хроніки 9 ст. описували «огидне гниття», через яке руки та ноги «розсипались перед смертю». Назва пов’язана зі Святим Антонієм Великим. Монахи ордену, названого на його честь, доглядали хворих: ізолювали їх, годували чистим хлібом і молилися за зцілення. Для людей це виглядало як диво — варто було перестати їсти заражене зерно, і симптоми слабшали. Є навіть версія, що ерготизм частково спричинив процеси над «салемськими відьмами» 1692 року. Дівчата в Салемі корчилися в судомах, кричали, бачили демонів і скаржилися на уколи невидимих сил. У 1976 році дослідниця Ліннда Капораел припустила: причиною могли бути ріжки в житньому хлібі. Теорія досі викликає суперечки, але симптоми справді дивно збігаються. На Русі ерготизм називали «злими корчами». Спалахи траплялися й на українських землях, де жито було основою харчування. Під час голоду люди їли навіть почорніле зерно — і разом із хлібом отримували повільну отруту, що могла перетворити село на моторошний ярмарок калік, марень і смерті.

Так, поточна книжка ще не дописана, а я вже думаю про наступну. Обовʼязково адаптую щось із цих історичних фактів у міське фентезі про потойбічний Київ, бо побудова темного боку Міста на таких от кріпових фактах - це надзвичайно цікаво. На Русі ерготизм називали «злими корчами». Спалахи траплялися й на українських землях, де жито було основою харчування. Під час голоду люди їли навіть почорніле зерно — і разом із хлібом отримували повільну отруту, що могла перетворити село на моторошний ярмарок калік, марень і смерті. За цим постом в оригінальному каналі ще два про ерготизм, почитайте. #blessedblood_characters

We're only here for a good time We're only here for the world We're only here We're celebrating burning churches down Combichrist - Only Here For A Good Time (скоро вже церква горітиме і в моїй історії, з нетерпінням очікую, коли доберуся до цього в тексті) #blessedblood_music

🇺🇦 Моя допоміжна мікро-банка до постійного збору Bavovna Help досі активна. Давайте сьогодні так, шоб вона стала неактивна, і зробилося більше мертвої русні. Збір на 4 пікапи для 1100 ОЗРДн та наземні роботизовані комплекси для 48-го окремого розвідувального батальйону «Тиха ніч». https://send.monobank.ua/jar/8jHgZmzvAS

Подавався на поетичний фестиваль, не пройшов, але отримав 4,3 з 5 від суддів, шо ну принаймні не 2 😁 На честь цієї події поділюся із вами квірними любовними віршиками, які ще тут не публікував. Деякі з них навіть не сумні! Перший я відкопав у своєму щоденнику з 2000-х, який перечитую для книги. Тобто по факту він написаний Камілою і присвячений одній з N дівчат, у яких вона закохана 😏 Enjoy! ❤️ Випускаймо наші нитки, ми - прекрасні, ми, нещасні. ми блукаємо по світу, розчаровано-невчасні. безнадійні. безтурботні. ми шукаємо спокою. я бажаю у безодні упокоїтись з тобою. я бажаю потонути хоч на хвильку в одинацтві. закопати і забути і позерство, і багатство. я холодна. я безсила. ти - краса моя неясна, гомінка, незрозуміла і невчасна. і нещасна. ми, зухвалі, як "Титанік", розпочнемо наші мандри: я - із кризою кохання, ти - із комплексом Касандри. 🧡 вплітаєш світло в її волосся нехай пливе безкінечний ранок що буде завтра? що було досі? секунда - сяє, весь рік - омана вже зовсім скоро розтане літо а ти його наче й не проживала вплітаєш світло, вплітаєш квіти вона сміється, її так мало ти зможеш забрати з собою в осінь іскринки сонця на світлих віях вплітаєш світло в її волосся і час яскравіє, рожевіє 💛 доби між Ламмасом і Мабоном швидко втрачають свою стабільність темрява лине, жорстока, щільна шкіриться, шкряба по підвіконню я уявляю майже щоночі ніби важка моя юскова ковдра - теплі, хороші чиїсь обійми мабуть, у нього блакитні очі і неслухняне хвилясте пасмо в'ється позаду тонкої шиї поруч з ним просто, поруч з ним ясно темрява бачить мої фантазії темрява каже, що я загрався ні, це лиш серпневі метастази літо вмирає в мені повільно пахне полином. а я лиш хочу якось дожити до Геловіна 💚 в цю суботу ми з нею йдемо на два різні концерти в цьому місті достатньо доріг, щоб вмістити нас двох але я все ще бачу її замість сонця і смерті вона все ще мій приклад, моє тамування, мій бог буде день, коли схлопнеться місто в одному куточку я постану з вогню, начаклую і зрушень, і змін всесвіт виверне нутрощі, склякне і дасть мені точку, де мій зір вже не буде її. ця субота - не він. 💙 я заплющую очі і небо між віями змащене гліттером я розвіяна з квітами з нотами майже знищена зцілена зчитана то є моє ім'я у штрихкоді приховане знайдене де розсипані блискітки знай мене поміж люди, у тисняві темряві де неонові тексти про нас над'яскраві і істинні ріжуть дійсність на скибки як тільки-но спечене тісто так, я знаю тебе забагато між нами кілометрів тканини і плоті кісток і минулого досвіду але якось ці блискітки в темряві, вдосвіта з мого неба завіються знайдуться твої пальці і вилиці будуть сяяти вкриті мною тим, що в мене всередині моє змелене срібло і золото сховане в тебе за ребрами #blessedblood_characters #blessedblood_poetry

Якщо ви ще не у вишиванці, беріть приклад з цих хлопців! Відома з раннього середньовіччя вона давно стала символом автентики. А все завдяки Мирону Сурмачу, який у 1927 р. відкрив у Нью-Йорку крамницю, де український одяг купували місцеві митці. Найвідоміший приклад — фронтмен The Doors Джим Моррісон, якому сорочку подарував Енді Воргол (русин за походженням). Менш відомий приклад — Пабло Пікассо, одружений на українці Ользі Хохловій. Від повсякденного одягу до символу контркультури хіпі і національно-патріотичного вбрання вишиванка мчить крізь час і простір — наш Riders on the storm.

Цей святковий репост присвячую пісні The Doors - Lost Little Girl, яку я нещодавно додав до плейлиста "Крові нової згоди" 🖤 #blessedblood_music

Прописуючи деякі моменти розмов Крістіана з його коханцями, я собі нагадую: не всі шарять, що де в Біблії правильно написано щодо гомосексуальності (наприклад). Люди не знають, їм буде цікаво 😅 Бо так-то я впевнений, що всі навколо сруться з християнами в соцмережах і читають чужі срачі так само активно, як я. Unrelated, ця чудова релігія офіційно дозволяє і підтримує ґвалт неповнолітніх дівчат. Є декілька умов, але загалом можна. #blessedblood_characters

Маю для вас шедевральний огляд на всі райони Дніпра, який мені скинув мій друг Марк. От десь такого вайбу я прагну досягти в POV Каміли - щоб смішно, абсурдно і кріпово водночас. Бо, знаєте, саме таким було життя 18-річної бісексуалки на жилмасиві Червоний Камінь в 2000-х. А ще Марк - художник, і ми неочікувано плануємо всяке візуальне для промоції “Крові нової згоди”. Якщо все складеться, будуть вам ще іммерсивно-перформативні пріколи в офлайні і онлайні, щоб зануритися в світ роману (можливо навіть до того, як він вийде). Бачите, шановні видавництва, я сильно готовий вкладатися в маркетинг!! До речі, якщо ви живете в Дніпрі або часто там буваєте, покажіться в коментарях. Попрошу зробити мені фото деяких локацій 😏 #blessedblood_characters

Раптовий нічний пост, бо накрило - прочитав, що письменниця Євгенія Кужавська (люблю її) видалила телеграм канал і більше не буде писати книжки. Сталося це в результаті скандалу з блогеркою Тетяною Гонченко навколо "критики" дебюту іншої української авторки. Я Тетяну знаю давно, мій колишній з нею навчався в одній групі журфаку. Блогів і телеграму тоді ще не існувало. І зараз дивно відчувати, шо людина приблизно одного зі мною віку і колись одного статусу може декількома постами в каналі навести на мою книжку натовп тролів. Аудиторію каналу "Непозбувний книгочитун" я знаю теж: колись трошки спілкувався з ними в коментарях про трансфобію джоан роулінг. Ну, ви розумієте, яка там була риторика і які персонажки з прапорами Фемінізм УА. І яка була модерація цього пиздецю (відсутня). Той пост Тетяна, на щастя, знесла, але на каналі залишилось ще багато про те, яка роулінг хороша і геніальна авторка, а ліві активісти-гвалтівники їй бажають смерті. Я туди вже не лізу, і згадую про існування Книгочитуна тільки під час отаких срачів. Так от. Моя книжка буде фігова з погляду багатьох серйозних блогерок. Мелодраматичні стосунки, проблематичні пейринги, всраті метафори (багато), перерахування по три на кожній сторінці (я не робот, правда!!) І от зараз задумався, чи воно мені взагалі треба, знову лізти під приціл громадської думки, щоб ту книжку якось продати. Я ледь пережив попередні п'ять років публічності. Anyways, завжди є AO3. Там мені писали або хороше, або нічого. (Шоб ви понімали, я досі пам'ятаю один негативний коментар на оповідання, викладене років 20 тому). І шоб цей пост не був виключно переляканим ниттям, тримайте нову пісню Вампіра Лестата. Най буде як афірмація, бо Енн Райс теж багато хто засирає. P.S. А нє, не знесла пост. Все на місці, разом з 300 коментарями чистої хуйні трансфобії. #blessedblood_characters #blessedblood_music

Долучився баночкою до збору Bavovna Help 💙💛 Цей віжуал цілком до вайбу каналу підходить, як на мене. Напишіть мені в коментарях, яку нагороду хотіли б за ваші донати! Я поки в зборах новенький, тому хочеться почути, що вам цікаво. Можливо, розіграти вам щось гарненьке? А потім закиньте трошки гривнів: https://send.monobank.ua/jar/8jHgZmzvAS І зробіть репост, якщо є куди. Збір для ББС Чорне Крило 116 ОМБр та 1100 зенітно-ракетного дивізіону. 🎯загальна мета збору 1 600 000 На що збираємо : ⏺️ генератори ⏺️ акумуляторні батареї до квадрокоптерів ⏺️ комплекти Starlink ⏺️ антени ⏺️ авто мінібус Подякував!

Якщо ви ще не всю лють в донати конвертували, то нагадую що у мене досі не закрита ось ця баночка до постійного збору для ББС Чорне Крило 116 ОМБр та 1100 зенітно-ракетного дивізіону. Давайте її закриєм 🖤

🌟“Земля молодих”, Катерина Шильпп Це, здається, вперше в моєму читацькому житті я подолав новинку, коли вона ще вважається новинкою. Сила соцмереж спрацювала - авторка так гаряче рекламувала свій твір і цікавезно розповідала про процес роботи над ним, що стриматися не було шансу. В той же час, я нічого конкретного не очікував, бо мітологійне фентезі не мій улюблений жанр - готовий був прийняти все, що дадуть. Роман вийшов дійсно гарний, хоч і не стане улюбленим. Мені сподобалася моторошна атмосфера історії, горорні образи мертвих істот, і головне - мова “Землі молодих”. З одного боку іноді було заскладно продиратися через нестандартні форми речень і метафори, але врешті решт це відчувалося новим і свіжим, і слова перфектно домальовували загальну картинку потойбічного світу. Естетичний такий стиль, трошечки заздрю Катерині (і, певно, її редакторці) - теж хочу досягти такої цукерочки в своєму тексті. Виглядає книжка також неймовірно - зріз, ілюстрації вишукані і дуже точні, і загалом оформлення @ouroborosbooks не підводить ніколи. Милувався. Але, на диво, мені не було цікаво. Можливо, за атмосферою трохи не вистачило наповненості усіх інших персонажів і персонажок, окрім головної, Фейт Гелен. Вона дуже захопливо бігала світом посмертя, та по-справжньому переживати за її стосунки з іншими у мене не вийшло. Повертаючись до початку - не мій жанр, це теж може бути причиною. У будь-якому фентезі, окрім урбаністичного, моя поламана голова в якийсь момент перевантажується особливостями вигаданого світу, і перестає сприймати твір повноцінно і якісно. Якщо у вас такої проблеми немає, вам цілком сподобається сюжет. Last but not least. В мітології ірландської смерті я не сильно розбираюся, але точно знаю одне - слово Samhain читається як Соуїн/Совін/Сауїн і ще декілька опцій транслітерації, але точно не як “Самайн”. Сам колись грішив таким, поки не послухав справжніх ірландських і шотландських дослідни_ць. Згадка культу з назвою “Самайн” з’являється у книзі досить рано, мені одразу почала муляти, і важко було надалі сприймати саме мітологічний пласт твору. І так, героїня проводить аналогії між культом і осіннім святом мертвих, тому тут точно нічого не переплуталося - і авторка, і редакторка обрали неправильну адаптацію слова свідомо. Незважаючи на ці невеличкі пріколи, я однозначно раджу “Землю молодих” і чекатиму нових книжок Катерини. Абсолютно щиро багато разів злякався, віддав частину серця Кату Потойбіччя і вклоняюся за детально прописану Фейт з її складним дитинством і сліпотою до аб’юзу. Fucking relatable - і от я точно не зміг би так довго бігти заради власного виживання. #blessedblood_books

Контроверсійна думка: у протистоянні проекту нового Цивільного кодексу має з'явитися якомога більше далеких від фем/квір руху людей. Це я зараз про те, що Стефанчук, Марцинків, Корчинський та інші сумнівні персонажі тягнуть ідеї протесту в сторону “гей-параду”, щоб відлякати необізнану більшість. Стандартна російська тактика - заклеймити гейством, вигнати поруч малолітніх опонентів зі смішними обличчями - і протест перестають сприймати серйозно. Організаторки наступної акції в Києві додають крінжі, репутація у них так собі (if you know you know). Тому - навіть якщо вам найбільше в кодексі болять потенційні обмеження прав ЛГБТІК, давайте говорити про інше. Привласнення землі, “традиційні сім'ї”, право на забуття, you name it. В петиції проти ЦК є згадки про численні проблеми законопроєкту. Якщо ви її ще не підписали, зробіть це негайно, а потім репостніть - треба зібрати 25 тисяч підписів якомога швидше. І виходьте на протести. З різноманітними гаслами. В книжці цього не буде, але Каміла стояла на Помаранчевому майдані в Дніпрі, а потім дивилася, як скидають Леніна і Петровського. Локації мітингів: 17 травня - Київ (12:00, Маріїнський парк) 13 травня — Рівне (18:30, Академічний театр) 14 травня — Дніпро (18:30, Успенська площа) 15 травня — Полтава (18:00, театр ім. Гоголя) 17 травня: Одеса — 10:00 (Біржова площа) Запоріжжя — 18:00 (пл. Фестивальна) Ужгород — 18:00 (Поштова площа, 4) Хмельницький — 18:30 (ТЦ Дитячий світ) 18 травня — Кропивницький (16.00, площа Героїв Майдану) 20 травня — Тернопіль (18:00, ОДА)

Минулого року я став одним з 10 фіналіст_ок конкурсу квір-поезії "гол[о]сні", і ділюся моєю збіркою тут - бо вона не тільки квірна, але і кріпова. Текст "you are here @ Павлівська психіатрична...", який мене вивів у фінал конкурсу, - це частина перформативної виставки з такою ж назвою. Я показував її у 2021 році в рамках Прайд Місяця в Одесі та Києві. На жаль, оригінали фото-картин я з офісу КиївПрайду забрати не встиг, а от вірші мені залишилися. А ще існує абсолютно безумний фільм, який зробив для проекту День Пінько, художник, аніматор і мій сердешний друг (і автор шикарного каналу про горори, заходьте). Залишаю вам сторінку проекту на сайті Perfosvita, там є опис і, власне, перформативне кіно. Гляньте (але не на ніч). Старожил_ки моїх блогів бачили, як я той проект робив, а може і на виставку приходили. Всі тексти - за посиланням згори, а тут - маленький тизер. _________________ 10 квітня 2021, 11:28 біля сімнадцятого відділення пахне сечею втім, не тільки там, насправді скрізь або це не просто сеча, а щось мертве, накопичене в воді перетворене в рідину як була перетворена в рідину Еліза Лем пацієнтка з біполярним розладом на яку всім було похуй щось плаває біля сімнадцятого відділення, невіддільне від місцевого ландшафту і ніколи не потрапить в вільні водойми __________________ Еліза Лем, до речі, мій улюблений тру крайм кейс. Сигнальте, якщо цікаво, розповім вам про неї. #blessedblood_poetry

З трьох локацій, що з’явилися мені сьогодні, я знаю одну - і я маю там опинитися якомога скоріше. Звісно, мертвої Лари я там не знайду - вже не знайду, її вже забрали звідти і закопали в закритій труні, перенесену в той сквер між Пастера і Набережною, транспортовану невідомо ким - але, можливо, знайду щось. Журналістка я врешті решт чи хто?! Якби я прямувала за планом, то виходила б з двора прямо, в сторону станції Комунарівська. І я крокую туди, бо вже відчуваю погляд на спині, як тільки виходжу з під’їзду. Моя мати наділена дивовижною інтуїцією, яку непогано було б використати на мирні справи. Дніпропетровське метро - найбезглуздіший вид транспорту. Воно починається у одному з віддалених спальних районів, проходить через один завод, другий завод, третій завод, і врешті решт зупиняється на вокзалі. Шість станцій, далі поїзд не їде. Нові будуються усе моє життя, і, напевно, я закінчуся раніше за це будівництво.

Маленька ода Дніпру від Каміли і від мене. #blessedblood_characters

Я полюбив історію Тома Ріплі за однією з екранізацій - напевно, найвідомішою (якщо не записувати до цієї когорти Saltburn). Джуд Лоу у ролі Дікі Грінліфа тоді забрав моє серце, я закохався як чорт, з усією силою 14-річної драматичної юнки. Здається, саме це врешті решт призвело до обсесії Уайльдом, адже Лоу грав Альфреда Дугласа в біографічній стрічці 1997 року. І до обсесії білявими твінками, напевно, теж. But I digress, ми тут говоримо про “Талановитого містера Ріплі”. Нарешті, через 25 років після першого знайомства я добрався до оригіналу - і знаєте, тепер я вважаю, що жодна екранізація не ідеальна. Навіть остання, де Ендрю Скотт і 8 епізодів, всі перипетії сюжету на місці і не додано нових. Істоту, якою є Том Ріплі, важко повторити навіть найдосконалішою акторською грою. Симпатичним хлопцям типу Скотта, Алена Делона, Метта Деймона, Баррі Кьогана співчуваєш навіть у тих випадках, коли вони грають вкрай неприємних людей. Але записати Тома в людей мені було вкрай важко. Колись я знав одного такого персонажа дуже близько, прожив із ним поруч майже 13 років. Я здогадувався, що саме позбавило емпатії, зробило з мого колишнього партнера чудовисько. Минуле Тома Ріплі є загадкою, і це, як на мене, найкраще авторське рішення Патриції Гайсміт. Вона не шукає минулих травм, побічних виправдань убивці і шахраю. Він просто таким є. Коли йому щастить приховати свої вчинки, стає моторошно, я всю дорогу мріяв, щоб протагоніст отримав найжахливіший фінал. Але так не стається - авторка написала цілий цикл про Томаса Ріплі, і тепер я хочу лоскотати собі нерви далі. Це психологічний трилер, так, а ще - оповідь про те, наскільки легко обвести людей навколо пальця, якщо ти багатий і впевнений у собі. І про байдужість, властиву нам у будь-яку епоху, будь-де. І - що цікаво, я вважав цю лінію сучасним доповненням з фільмів - про глибоко приховану гомосексуальність, яка гниє всередині і додає огидного аромату загальній навіженості персонажа. Після перебування в одній реальності з Томасом Ріплі хотілося помитися до скрипу і саден на шкірі. Хтось може читати це як чисту фантазію, а я-то знаю, що такі люди існують і ходять поруч із нами. На щастя, зараз у них менше можливостей безкарно забирати чужі життя, ніж у 50-х. Накидав вам тут своїх глибоко емоційних вражень, і ні слова про сюжет. От ідіть і читайте самі, або дивіться Ripley від Netflix. Фільм 1999 року не пораджу - він красивий і все таке, але Тому додали забагато людяності. #blessedblood_books

- Ти тупа чи прикидаєшся? - Аня дивиться на мене гостро і пронизливо, попіл з її цигарки від тремору сам собою злітає на брудний килим. Я не знаю, що їй відповісти. Мозок тільки панічно відшукує, з якого фільму вона витягла цю фразу. - Певно, я теж маю померти, щоб ти нарешті відкрила очі.

Аня струнка, у неї довгі коси - натуральний брудний блонд, блакитні очі, декілька справжніх Барбі, своя квартира неподалік універу. Вона вільна, імпульсивна, Камілі ніколи такою не бути. Аня не соромиться свого справжнього імені, вона сяє і цим до себе притягує, кожна її дія - значима. Коли Аня щось приховує, це сто відсотків не кількість котлет, які вона вночі зточила прямо з холодильника. Каміла не знає виразу “я хочу бути нею чи бути з нею?”, але іноді відчуває до Ані щось подібне. Розгубленість, обожнювання, страх. Як можна бути… такою? Аня (тоді ще названа “Енні Бретт”) була рушієм сюжету, любовним інтересом Каміли в оповіданні “Вигнаниця”, з якого все почалося. Там їхня лінія була коротшою і простішою, закінчилася погано (бо 20-річному мені хотілося bury your gays), але зараз прагну їм іншої долі. Знаєте, та перша закоханість, яка викручує тобі кишківник і мізки, ти абсолютно не знаєш, що з цим робити, і тому час від часу штовхаєш її під потяг скрутних обставин і дурнуватих вчинків. А вона дивом виживає, повертається і продовжує тебе їсти. Бувало, так? Можливо, у Ані є якийсь темний секрет. Або ментальний розлад. Або вона просто занадто прекрасна. Розберемося. Я нарешті написав постик про неї, бо спіймав у тіктоці нову візуалізацію, на додачу до чудової Елізи Сканлен. Моллі Елізабет і особливо її майбутня пісня Run Rabid точно варта вашої уваги, бо I’m absolutely obsessed. В коментарях покладу свіжий character collage Ані. #blessedblood_characters #blessedblood_music

Прийшов новий період, і треба поговорити, як там приріст у словах у “Крові нової згоди”. А от не порахую, бо в квітні я закинув до основного масиву частину POV Крістіана, яка валялася окремо, і це збило мені всю статистику. Загалом на сьогодні вже готового зв’язного тексту маємо 44,336 слів і майже пройобаний місяць (забагато подій у квітні було, я сильно втомивсі). Травень - мій улюблений час року, бо 30го числа маю День народження. Ну і весна, квіти, зелено, саме той вайб, що треба для оживання. Буду хорошим і занотовуватиму все у письменницькому марафоні Юлії Кубай, щоб потім вам розповісти, як просунувся. І щоб цей пост не був аж зовсім ні про що, тримайте трошки ✨естетик✨ #blessedblood_characters