кров благословенна

🇺🇦 Моя допоміжна мікро-банка до постійного збору Bavovna Help досі активна. Давайте сьогодні так, шоб вона стала неактивна, і зробилося більше мертвої русні. Збір на 4 пікапи для 1100 ОЗРДн та наземні роботизовані комплекси для 48-го окремого розвідувального батальйону «Тиха ніч». https://send.monobank.ua/jar/8jHgZmzvAS

Подавався на поетичний фестиваль, не пройшов, але отримав 4,3 з 5 від суддів, шо ну принаймні не 2 😁 На честь цієї події поділюся із вами квірними любовними віршиками, які ще тут не публікував. Деякі з них навіть не сумні! Перший я відкопав у своєму щоденнику з 2000-х, який перечитую для книги. Тобто по факту він написаний Камілою і присвячений одній з N дівчат, у яких вона закохана 😏 Enjoy! ❤️ Випускаймо наші нитки, ми - прекрасні, ми, нещасні. ми блукаємо по світу, розчаровано-невчасні. безнадійні. безтурботні. ми шукаємо спокою. я бажаю у безодні упокоїтись з тобою. я бажаю потонути хоч на хвильку в одинацтві. закопати і забути і позерство, і багатство. я холодна. я безсила. ти - краса моя неясна, гомінка, незрозуміла і невчасна. і нещасна. ми, зухвалі, як "Титанік", розпочнемо наші мандри: я - із кризою кохання, ти - із комплексом Касандри. 🧡 вплітаєш світло в її волосся нехай пливе безкінечний ранок що буде завтра? що було досі? секунда - сяє, весь рік - омана вже зовсім скоро розтане літо а ти його наче й не проживала вплітаєш світло, вплітаєш квіти вона сміється, її так мало ти зможеш забрати з собою в осінь іскринки сонця на світлих віях вплітаєш світло в її волосся і час яскравіє, рожевіє 💛 доби між Ламмасом і Мабоном швидко втрачають свою стабільність темрява лине, жорстока, щільна шкіриться, шкряба по підвіконню я уявляю майже щоночі ніби важка моя юскова ковдра - теплі, хороші чиїсь обійми мабуть, у нього блакитні очі і неслухняне хвилясте пасмо в'ється позаду тонкої шиї поруч з ним просто, поруч з ним ясно темрява бачить мої фантазії темрява каже, що я загрався ні, це лиш серпневі метастази літо вмирає в мені повільно пахне полином. а я лиш хочу якось дожити до Геловіна 💚 в цю суботу ми з нею йдемо на два різні концерти в цьому місті достатньо доріг, щоб вмістити нас двох але я все ще бачу її замість сонця і смерті вона все ще мій приклад, моє тамування, мій бог буде день, коли схлопнеться місто в одному куточку я постану з вогню, начаклую і зрушень, і змін всесвіт виверне нутрощі, склякне і дасть мені точку, де мій зір вже не буде її. ця субота - не він. 💙 я заплющую очі і небо між віями змащене гліттером я розвіяна з квітами з нотами майже знищена зцілена зчитана то є моє ім'я у штрихкоді приховане знайдене де розсипані блискітки знай мене поміж люди, у тисняві темряві де неонові тексти про нас над'яскраві і істинні ріжуть дійсність на скибки як тільки-но спечене тісто так, я знаю тебе забагато між нами кілометрів тканини і плоті кісток і минулого досвіду але якось ці блискітки в темряві, вдосвіта з мого неба завіються знайдуться твої пальці і вилиці будуть сяяти вкриті мною тим, що в мене всередині моє змелене срібло і золото сховане в тебе за ребрами #blessedblood_characters #blessedblood_poetry

Якщо ви ще не у вишиванці, беріть приклад з цих хлопців! Відома з раннього середньовіччя вона давно стала символом автентики. А все завдяки Мирону Сурмачу, який у 1927 р. відкрив у Нью-Йорку крамницю, де український одяг купували місцеві митці. Найвідоміший приклад — фронтмен The Doors Джим Моррісон, якому сорочку подарував Енді Воргол (русин за походженням). Менш відомий приклад — Пабло Пікассо, одружений на українці Ользі Хохловій. Від повсякденного одягу до символу контркультури хіпі і національно-патріотичного вбрання вишиванка мчить крізь час і простір — наш Riders on the storm.

Цей святковий репост присвячую пісні The Doors - Lost Little Girl, яку я нещодавно додав до плейлиста "Крові нової згоди" 🖤 #blessedblood_music

Прописуючи деякі моменти розмов Крістіана з його коханцями, я собі нагадую: не всі шарять, що де в Біблії правильно написано щодо гомосексуальності (наприклад). Люди не знають, їм буде цікаво 😅 Бо так-то я впевнений, що всі навколо сруться з християнами в соцмережах і читають чужі срачі так само активно, як я. Unrelated, ця чудова релігія офіційно дозволяє і підтримує ґвалт неповнолітніх дівчат. Є декілька умов, але загалом можна. #blessedblood_characters

Маю для вас шедевральний огляд на всі райони Дніпра, який мені скинув мій друг Марк. От десь такого вайбу я прагну досягти в POV Каміли - щоб смішно, абсурдно і кріпово водночас. Бо, знаєте, саме таким було життя 18-річної бісексуалки на жилмасиві Червоний Камінь в 2000-х. А ще Марк - художник, і ми неочікувано плануємо всяке візуальне для промоції “Крові нової згоди”. Якщо все складеться, будуть вам ще іммерсивно-перформативні пріколи в офлайні і онлайні, щоб зануритися в світ роману (можливо навіть до того, як він вийде). Бачите, шановні видавництва, я сильно готовий вкладатися в маркетинг!! До речі, якщо ви живете в Дніпрі або часто там буваєте, покажіться в коментарях. Попрошу зробити мені фото деяких локацій 😏 #blessedblood_characters

Раптовий нічний пост, бо накрило - прочитав, що письменниця Євгенія Кужавська (люблю її) видалила телеграм канал і більше не буде писати книжки. Сталося це в результаті скандалу з блогеркою Тетяною Гонченко навколо "критики" дебюту іншої української авторки. Я Тетяну знаю давно, мій колишній з нею навчався в одній групі журфаку. Блогів і телеграму тоді ще не існувало. І зараз дивно відчувати, шо людина приблизно одного зі мною віку і колись одного статусу може декількома постами в каналі навести на мою книжку натовп тролів. Аудиторію каналу "Непозбувний книгочитун" я знаю теж: колись трошки спілкувався з ними в коментарях про трансфобію джоан роулінг. Ну, ви розумієте, яка там була риторика і які персонажки з прапорами Фемінізм УА. І яка була модерація цього пиздецю (відсутня). Той пост Тетяна, на щастя, знесла, але на каналі залишилось ще багато про те, яка роулінг хороша і геніальна авторка, а ліві активісти-гвалтівники їй бажають смерті. Я туди вже не лізу, і згадую про існування Книгочитуна тільки під час отаких срачів. Так от. Моя книжка буде фігова з погляду багатьох серйозних блогерок. Мелодраматичні стосунки, проблематичні пейринги, всраті метафори (багато), перерахування по три на кожній сторінці (я не робот, правда!!) І от зараз задумався, чи воно мені взагалі треба, знову лізти під приціл громадської думки, щоб ту книжку якось продати. Я ледь пережив попередні п'ять років публічності. Anyways, завжди є AO3. Там мені писали або хороше, або нічого. (Шоб ви понімали, я досі пам'ятаю один негативний коментар на оповідання, викладене років 20 тому). І шоб цей пост не був виключно переляканим ниттям, тримайте нову пісню Вампіра Лестата. Най буде як афірмація, бо Енн Райс теж багато хто засирає. P.S. А нє, не знесла пост. Все на місці, разом з 300 коментарями чистої хуйні трансфобії. #blessedblood_characters #blessedblood_music

Долучився баночкою до збору Bavovna Help 💙💛 Цей віжуал цілком до вайбу каналу підходить, як на мене. Напишіть мені в коментарях, яку нагороду хотіли б за ваші донати! Я поки в зборах новенький, тому хочеться почути, що вам цікаво. Можливо, розіграти вам щось гарненьке? А потім закиньте трошки гривнів: https://send.monobank.ua/jar/8jHgZmzvAS І зробіть репост, якщо є куди. Збір для ББС Чорне Крило 116 ОМБр та 1100 зенітно-ракетного дивізіону. 🎯загальна мета збору 1 600 000 На що збираємо : ⏺️ генератори ⏺️ акумуляторні батареї до квадрокоптерів ⏺️ комплекти Starlink ⏺️ антени ⏺️ авто мінібус Подякував!

Якщо ви ще не всю лють в донати конвертували, то нагадую що у мене досі не закрита ось ця баночка до постійного збору для ББС Чорне Крило 116 ОМБр та 1100 зенітно-ракетного дивізіону. Давайте її закриєм 🖤

🌟“Земля молодих”, Катерина Шильпп Це, здається, вперше в моєму читацькому житті я подолав новинку, коли вона ще вважається новинкою. Сила соцмереж спрацювала - авторка так гаряче рекламувала свій твір і цікавезно розповідала про процес роботи над ним, що стриматися не було шансу. В той же час, я нічого конкретного не очікував, бо мітологійне фентезі не мій улюблений жанр - готовий був прийняти все, що дадуть. Роман вийшов дійсно гарний, хоч і не стане улюбленим. Мені сподобалася моторошна атмосфера історії, горорні образи мертвих істот, і головне - мова “Землі молодих”. З одного боку іноді було заскладно продиратися через нестандартні форми речень і метафори, але врешті решт це відчувалося новим і свіжим, і слова перфектно домальовували загальну картинку потойбічного світу. Естетичний такий стиль, трошечки заздрю Катерині (і, певно, її редакторці) - теж хочу досягти такої цукерочки в своєму тексті. Виглядає книжка також неймовірно - зріз, ілюстрації вишукані і дуже точні, і загалом оформлення @ouroborosbooks не підводить ніколи. Милувався. Але, на диво, мені не було цікаво. Можливо, за атмосферою трохи не вистачило наповненості усіх інших персонажів і персонажок, окрім головної, Фейт Гелен. Вона дуже захопливо бігала світом посмертя, та по-справжньому переживати за її стосунки з іншими у мене не вийшло. Повертаючись до початку - не мій жанр, це теж може бути причиною. У будь-якому фентезі, окрім урбаністичного, моя поламана голова в якийсь момент перевантажується особливостями вигаданого світу, і перестає сприймати твір повноцінно і якісно. Якщо у вас такої проблеми немає, вам цілком сподобається сюжет. Last but not least. В мітології ірландської смерті я не сильно розбираюся, але точно знаю одне - слово Samhain читається як Соуїн/Совін/Сауїн і ще декілька опцій транслітерації, але точно не як “Самайн”. Сам колись грішив таким, поки не послухав справжніх ірландських і шотландських дослідни_ць. Згадка культу з назвою “Самайн” з’являється у книзі досить рано, мені одразу почала муляти, і важко було надалі сприймати саме мітологічний пласт твору. І так, героїня проводить аналогії між культом і осіннім святом мертвих, тому тут точно нічого не переплуталося - і авторка, і редакторка обрали неправильну адаптацію слова свідомо. Незважаючи на ці невеличкі пріколи, я однозначно раджу “Землю молодих” і чекатиму нових книжок Катерини. Абсолютно щиро багато разів злякався, віддав частину серця Кату Потойбіччя і вклоняюся за детально прописану Фейт з її складним дитинством і сліпотою до аб’юзу. Fucking relatable - і от я точно не зміг би так довго бігти заради власного виживання. #blessedblood_books

Контроверсійна думка: у протистоянні проекту нового Цивільного кодексу має з'явитися якомога більше далеких від фем/квір руху людей. Це я зараз про те, що Стефанчук, Марцинків, Корчинський та інші сумнівні персонажі тягнуть ідеї протесту в сторону “гей-параду”, щоб відлякати необізнану більшість. Стандартна російська тактика - заклеймити гейством, вигнати поруч малолітніх опонентів зі смішними обличчями - і протест перестають сприймати серйозно. Організаторки наступної акції в Києві додають крінжі, репутація у них так собі (if you know you know). Тому - навіть якщо вам найбільше в кодексі болять потенційні обмеження прав ЛГБТІК, давайте говорити про інше. Привласнення землі, “традиційні сім'ї”, право на забуття, you name it. В петиції проти ЦК є згадки про численні проблеми законопроєкту. Якщо ви її ще не підписали, зробіть це негайно, а потім репостніть - треба зібрати 25 тисяч підписів якомога швидше. І виходьте на протести. З різноманітними гаслами. В книжці цього не буде, але Каміла стояла на Помаранчевому майдані в Дніпрі, а потім дивилася, як скидають Леніна і Петровського. Локації мітингів: 17 травня - Київ (12:00, Маріїнський парк) 13 травня — Рівне (18:30, Академічний театр) 14 травня — Дніпро (18:30, Успенська площа) 15 травня — Полтава (18:00, театр ім. Гоголя) 17 травня: Одеса — 10:00 (Біржова площа) Запоріжжя — 18:00 (пл. Фестивальна) Ужгород — 18:00 (Поштова площа, 4) Хмельницький — 18:30 (ТЦ Дитячий світ) 18 травня — Кропивницький (16.00, площа Героїв Майдану) 20 травня — Тернопіль (18:00, ОДА)

Минулого року я став одним з 10 фіналіст_ок конкурсу квір-поезії "гол[о]сні", і ділюся моєю збіркою тут - бо вона не тільки квірна, але і кріпова. Текст "you are here @ Павлівська психіатрична...", який мене вивів у фінал конкурсу, - це частина перформативної виставки з такою ж назвою. Я показував її у 2021 році в рамках Прайд Місяця в Одесі та Києві. На жаль, оригінали фото-картин я з офісу КиївПрайду забрати не встиг, а от вірші мені залишилися. А ще існує абсолютно безумний фільм, який зробив для проекту День Пінько, художник, аніматор і мій сердешний друг (і автор шикарного каналу про горори, заходьте). Залишаю вам сторінку проекту на сайті Perfosvita, там є опис і, власне, перформативне кіно. Гляньте (але не на ніч). Старожил_ки моїх блогів бачили, як я той проект робив, а може і на виставку приходили. Всі тексти - за посиланням згори, а тут - маленький тизер. _________________ 10 квітня 2021, 11:28 біля сімнадцятого відділення пахне сечею втім, не тільки там, насправді скрізь або це не просто сеча, а щось мертве, накопичене в воді перетворене в рідину як була перетворена в рідину Еліза Лем пацієнтка з біполярним розладом на яку всім було похуй щось плаває біля сімнадцятого відділення, невіддільне від місцевого ландшафту і ніколи не потрапить в вільні водойми __________________ Еліза Лем, до речі, мій улюблений тру крайм кейс. Сигнальте, якщо цікаво, розповім вам про неї. #blessedblood_poetry

З трьох локацій, що з’явилися мені сьогодні, я знаю одну - і я маю там опинитися якомога скоріше. Звісно, мертвої Лари я там не знайду - вже не знайду, її вже забрали звідти і закопали в закритій труні, перенесену в той сквер між Пастера і Набережною, транспортовану невідомо ким - але, можливо, знайду щось. Журналістка я врешті решт чи хто?! Якби я прямувала за планом, то виходила б з двора прямо, в сторону станції Комунарівська. І я крокую туди, бо вже відчуваю погляд на спині, як тільки виходжу з під’їзду. Моя мати наділена дивовижною інтуїцією, яку непогано було б використати на мирні справи. Дніпропетровське метро - найбезглуздіший вид транспорту. Воно починається у одному з віддалених спальних районів, проходить через один завод, другий завод, третій завод, і врешті решт зупиняється на вокзалі. Шість станцій, далі поїзд не їде. Нові будуються усе моє життя, і, напевно, я закінчуся раніше за це будівництво.

Маленька ода Дніпру від Каміли і від мене. #blessedblood_characters

Я полюбив історію Тома Ріплі за однією з екранізацій - напевно, найвідомішою (якщо не записувати до цієї когорти Saltburn). Джуд Лоу у ролі Дікі Грінліфа тоді забрав моє серце, я закохався як чорт, з усією силою 14-річної драматичної юнки. Здається, саме це врешті решт призвело до обсесії Уайльдом, адже Лоу грав Альфреда Дугласа в біографічній стрічці 1997 року. І до обсесії білявими твінками, напевно, теж. But I digress, ми тут говоримо про “Талановитого містера Ріплі”. Нарешті, через 25 років після першого знайомства я добрався до оригіналу - і знаєте, тепер я вважаю, що жодна екранізація не ідеальна. Навіть остання, де Ендрю Скотт і 8 епізодів, всі перипетії сюжету на місці і не додано нових. Істоту, якою є Том Ріплі, важко повторити навіть найдосконалішою акторською грою. Симпатичним хлопцям типу Скотта, Алена Делона, Метта Деймона, Баррі Кьогана співчуваєш навіть у тих випадках, коли вони грають вкрай неприємних людей. Але записати Тома в людей мені було вкрай важко. Колись я знав одного такого персонажа дуже близько, прожив із ним поруч майже 13 років. Я здогадувався, що саме позбавило емпатії, зробило з мого колишнього партнера чудовисько. Минуле Тома Ріплі є загадкою, і це, як на мене, найкраще авторське рішення Патриції Гайсміт. Вона не шукає минулих травм, побічних виправдань убивці і шахраю. Він просто таким є. Коли йому щастить приховати свої вчинки, стає моторошно, я всю дорогу мріяв, щоб протагоніст отримав найжахливіший фінал. Але так не стається - авторка написала цілий цикл про Томаса Ріплі, і тепер я хочу лоскотати собі нерви далі. Це психологічний трилер, так, а ще - оповідь про те, наскільки легко обвести людей навколо пальця, якщо ти багатий і впевнений у собі. І про байдужість, властиву нам у будь-яку епоху, будь-де. І - що цікаво, я вважав цю лінію сучасним доповненням з фільмів - про глибоко приховану гомосексуальність, яка гниє всередині і додає огидного аромату загальній навіженості персонажа. Після перебування в одній реальності з Томасом Ріплі хотілося помитися до скрипу і саден на шкірі. Хтось може читати це як чисту фантазію, а я-то знаю, що такі люди існують і ходять поруч із нами. На щастя, зараз у них менше можливостей безкарно забирати чужі життя, ніж у 50-х. Накидав вам тут своїх глибоко емоційних вражень, і ні слова про сюжет. От ідіть і читайте самі, або дивіться Ripley від Netflix. Фільм 1999 року не пораджу - він красивий і все таке, але Тому додали забагато людяності. #blessedblood_books

- Ти тупа чи прикидаєшся? - Аня дивиться на мене гостро і пронизливо, попіл з її цигарки від тремору сам собою злітає на брудний килим. Я не знаю, що їй відповісти. Мозок тільки панічно відшукує, з якого фільму вона витягла цю фразу. - Певно, я теж маю померти, щоб ти нарешті відкрила очі.

Аня струнка, у неї довгі коси - натуральний брудний блонд, блакитні очі, декілька справжніх Барбі, своя квартира неподалік універу. Вона вільна, імпульсивна, Камілі ніколи такою не бути. Аня не соромиться свого справжнього імені, вона сяє і цим до себе притягує, кожна її дія - значима. Коли Аня щось приховує, це сто відсотків не кількість котлет, які вона вночі зточила прямо з холодильника. Каміла не знає виразу “я хочу бути нею чи бути з нею?”, але іноді відчуває до Ані щось подібне. Розгубленість, обожнювання, страх. Як можна бути… такою? Аня (тоді ще названа “Енні Бретт”) була рушієм сюжету, любовним інтересом Каміли в оповіданні “Вигнаниця”, з якого все почалося. Там їхня лінія була коротшою і простішою, закінчилася погано (бо 20-річному мені хотілося bury your gays), але зараз прагну їм іншої долі. Знаєте, та перша закоханість, яка викручує тобі кишківник і мізки, ти абсолютно не знаєш, що з цим робити, і тому час від часу штовхаєш її під потяг скрутних обставин і дурнуватих вчинків. А вона дивом виживає, повертається і продовжує тебе їсти. Бувало, так? Можливо, у Ані є якийсь темний секрет. Або ментальний розлад. Або вона просто занадто прекрасна. Розберемося. Я нарешті написав постик про неї, бо спіймав у тіктоці нову візуалізацію, на додачу до чудової Елізи Сканлен. Моллі Елізабет і особливо її майбутня пісня Run Rabid точно варта вашої уваги, бо I’m absolutely obsessed. В коментарях покладу свіжий character collage Ані. #blessedblood_characters #blessedblood_music

Прийшов новий період, і треба поговорити, як там приріст у словах у “Крові нової згоди”. А от не порахую, бо в квітні я закинув до основного масиву частину POV Крістіана, яка валялася окремо, і це збило мені всю статистику. Загалом на сьогодні вже готового зв’язного тексту маємо 44,336 слів і майже пройобаний місяць (забагато подій у квітні було, я сильно втомивсі). Травень - мій улюблений час року, бо 30го числа маю День народження. Ну і весна, квіти, зелено, саме той вайб, що треба для оживання. Буду хорошим і занотовуватиму все у письменницькому марафоні Юлії Кубай, щоб потім вам розповісти, як просунувся. І щоб цей пост не був аж зовсім ні про що, тримайте трошки ✨естетик✨ #blessedblood_characters

Вітання всім, хто тут новенькі 🖤 Сьогодні раптово частую вас плейлистом до мого майбутнього роману "Кров нової згоди". Слухати виключно з перемішуванням, бо саме так зі своєю музичною колекцією на mp3-плеєрі робить Каміла. Пісень згодом ставатиме більше або менше, але всі вони вірні епосі. У 2000-ні оце все слухав (і не потрапляв до жодної субкультури як слід через хаос музичних смаків). #blessedblood_characters #blessedblood_music

Всім дякую дуже хто прийшли 🖤 https://divoche.media/2026/04/28/u-tsentri-kyieva-provely-aktsiiu-protestu-cherez-ukhvalennia-tsyvilnoho-kodeksu-v-pershomu-chytanni/ Побачимось на наступних протестах у Києві (17 травня), а цей канал повертається до полів кошмару, квір-культури і упирства. Якщо вам таке до душі, то буду радий знайомству. Перелік тем - у закріпленому пості 🦇

Для тих хто тут сміхуйочки кидає, наступним постом викладу якийсь максимально огидний горор, де чоловікам відрізають геніталії. Відписуйтесь, поки не пізно.

Всіх нас ошелешило термінове голосування за сраний Цивільний кодекс, тому ми беремо картонки і виходимо на протест у Києві. Сьогодні, 28 квітня, 18:30, Майдан Незалежності. Організаторки - Neko Safespace. У них на сторінці є аналіз кодексу, а ось ще - у Фейсбуці Інни Совсун. Розповсюдьте і виходьте.