Храм поезії (🖤)

🤍⚡️🤍⚡️🤍⚡️🤍⚡️🤍⚡️🤍⚡️🤍 🐱: Любі наші, хто вже здав конкурсну роботу, не забуваймо про можливість здавати вірші й поза конкурсом! Судді в обох категоріях можуть теж це робити! 🤍⚡️🤍⚡️🤍⚡️🤍⚡️🤍⚡️🤍⚡️🤍 🫧 Переможець змагання позаконкурсників отримає ніжне, стильне намистечко з прозорими ронделями 😍 (так-так, ронделі ж не лише в літературі бувають) від талановитої майстрині Олі Ритик. (Фото — з її сторінки). Це тендітне диво я  виграла в крайньому Олиному розіграші й хочу, аби воно стало подарунком тут. 🥰 Читачі поміж ронделей і верлібрів оберуть лише одного переможця, але кожен може писати і туди й туди, до того ж стільки віршів, скільки захоче, головне встигнути податися до дедлайну! 😽 Хто призабув умови, теми, дату крайчасу тощо або ще не знайомий із цим, ласкаво просимо до загального оголошення про конкурс: https://t.me/ccaatt_ffooxx/3068 ‼️ Зверніть увагу: текст за цим посиланням містить ще одне посилання у слові УМОВИ ‼️ Щось не зрозуміло? Запитуйте під цим дописом у коментарях. НАТХНЕННЯЧКА ВАМ! 🕊

Результати осіннього набору на плейлист🎧 💫Оксана Лихогляд — Feeling Good, 36 балів. 🌧Анна Ничипорчук — Проза, 36 балів. 🌃Оксана Приходченко — Місто спить, 35 балів. 🏚Летаргія — Додому, 32 бали. 🛩Ірина Білик — Привиду Києва, 31 бал ☕️Олеся Репа — Все тече, 31 бал. 🌊Тетяна Осіпенко — Море перехвилювалося, 30 балів. ✅Таблиця з оцінками суддів 👉тиць сюди Суддівські коментарі: Юрій Ліщук, Юлія Броварна, Стас Гриненчук, Анґа Зелена. Цього разу судді обрали 6 однозначних переможців, однак із визначенням сьомого переможця однозначності не було, адже 3 людини набрали однакову кількість балів і претендували на це місце. За умовами конкурсу, у таких випадках до остаточного вибору долучається організаторка конкурсу Олена Галунець. Вона окремо оцінила три спірні вірші, щоб обрати сьомого переможця (див. у таблиці Аркуш 2). Вітаю переможця і переможниць осіннього конкурсу! До кінця листопада опублікую аудіодекламації на ваші чудові вірші. Якщо ви не перемогли цього разу, не засмучуйтеся, адже конкурс “Плейлист” повернеться взимку з новими суддями!🤗 @virshoplitkarka #плейлиствіршопліткарки

Той, що не був руїнником Що побачене згадую нині я з даних богом див? Скільки в пальцях лишається сосон Виламаних? Час чіпляється мертвими пазурами у спогади, Як бетонним ґерданом стискали Гирло моє… Як затоплені храми виблискували намистами, Як здіймалося над плечима наступне місто моє, Як здригались хребти мостові полоненими звірами, Як мостами ішли живі, утомлені, не зневірені. Народився прадавнім духом, але не руїнником, Кожен вибух плечима відчув я. Витримаю. Та чи витримають всі народжені тут невинними, Звірина – водою, а людина Вітром стає. Ось на дикому полі зростають ліси замість рук моїх, Ось співає історія знову слова прадавніх боїв, Ось скипають метали в розжарених пальцях у лучників, Ось стікає туманами тиша над синіми кручами. @worldscrossroads #alldoroga #білийкролик

Мені складно в це повірити, але вона готова! Презентую вам декламацію на переможний вірш Саші Хопти "Альгуста". Поки записувала, прожила і пережила. Зрослася з Альгустою. Тепер хочу, щоб і ви послухали, що вийшло. І якщо сподобається, закинули донат на авто❤️ https://send.monobank.ua/jar/3CUoAr9Bsf

​Я знову проспав вибухи У рідному місті. Я знову проспав вибухи, Коли діти пречисті Загинули У власних ліжках. Дахи зірвало, вікна розбиті. Долі... Скалічені, поневолені, долоні у крові, На лиці гематоми, до скону Не забути цей жах. І пилюка опала, і цегла розсипались Люди невиспані, навколо гасають карети Швидкої. Гул голосів, какофонія страху Плач стелиться над бруківкою, Заплітається мелодикою Первісного тваринного розпачу. Розламує віру, руйнує надію Розриває любові нутро. Під завалами люди, схожі на маріонетки, Бог знову підкидає монетку Життя та смерті. Стертими гранями монетка падає на ребро І уповає на ремесло Рятувальників. Війна знову вальсує моїм рідним містом. Знищує його цілими сім'ями. Січе безжалісно кинджалами Мені страшно, що я так звик до цього танцю Що на його кульмінації Я не прокидаюся, Лиш бачу треті сни. @ Кудлатий

занурюю пальці в грудину розм'якшену іржею втрат і не зустрічаю супротиву шукаючи серце чи може той вогник який колись злетить щоб злитися з іншими такими ж не знаю чи матиме значення хто з нас де чи зможуть наші вогники відшукати один одного впізнати і притулитися лобами *** не знаходиться серце чи все вислизає з пальців крихкотіле знаю ти сказав би як завжди облиш. дай собі спокій. відпочинь тож залишаю його зарюмсане і зморшкувате десь у кутку грудної клітки хай буде так по твоєму слову дам собі спокій але колись мій вогник точно наздожене твій @lysychkazlisu #лисичка

/reason/ яка різниця що далі буде (вони лежали на ліжку голими) там так багато вогню та бруду що я напевне вернуся ґолемом там так багато крові та м'яса що я напевне вернуся стерв'ятником (вони ховались під ковдрою разом) і буду літати десь над хрещатиком там лінії часу та простору стерті (вони тягнули на двох папіросу) там стільки болю що просять смерті як бідні поїсти на паперті просять там з-під землі розтікається лава а з неба градом іде метал (вони варили ранкову каву) там в кожного є своя власна мета там в кожного є своя власна віра (вони заправляли зім'яту постіль) доки в молитвах світ просить миру там просять правди та помсти не треба спиняти будь ласка не треба в мене вагомі причини іти (вони обіймались до болю між ребер) наприклад ти Іван Бережний

/pri(me)tive/ І я (би) покинув усе що зі дня в день осідає камінням в легенях я (би) покинув усіх взяв тільки те що улізе в кишеню я (би) вхопив свою дівчину плили усесвітом ніби озерами риби видимі але ніким не помічені серед промерзлих лісів та полів голих ми (би) ІІ грілися та кохалися билися та сміялися із недолугих поетів та їх дієслівних рим вона допивала каву а я довидихував дим ховалися у кущах поміж талого снігу втома від наших злягань стала спочинком від втоми забігу гаряче повітря виходило з нашої змерзлої плоті ми покинули всіх залишили все на потім ІІІ ми забули усіх залишили все на ніколи сумувалось хіба що за цигарками та колою я збирав гірські трави на чай обривав з дерев китиці вона гріла воду і води її вистачало щоб вдосталь напитися я ходив полювати на звірів вона тельбушила їх туші на десерт - наша шкіра на смак - стиглі груші сонце заходило ми повертались в печеру і забували про приготовану нами вечерю IV мисливці пустили за нами гончих ті знайшли нас по запаху наших утомлених п'ят на слідах люди ж зійшлися на запахи тіла жіночого ми прикинулись що в нас просто поїхав дах я гарчав а вони завмирали із мертвими лицями вона плювалась отруйною слиною і глина із них потекла сукровицею насправді вони завжди‌ були глиною V один скільки стекло з її тіла краплин солодкого поту - дива два кажуть згори згортай свої табори три зима поховала наші орієнтири чотири пам'ять стоїть серед наших розп'ять п'ять нас привела сюди жага до кохання та злість шість в тумані сховався наш дім сім блукатимуть привиди лісом вісім де ми? де вона? де я? дев'ять суть насправді лише у процесі десять VI реальність - пересвічений мороком негатив життя таїть у собі примітив © Іван Бережний

Ще можна заснути, та тільки на правому боці. Багато напруги. Папуги надмірних емоцій злітають до лампи, згорають у нервах-бараках. Квадратом дихай, дихай, бляха, квадратом! Блакитному стукоту місця забракло. “Мерщій в укриття”, “кинджали, КР, пуски КАБів”! Одеса, Дніпро, Суми, Львів, Київ, Харків, Франківськ, Запоріжжя, Чернігів, Хмельницький, і села довкола — багряні коралі в монисті. “Дорозвідка”, тиша сичить, “локаційно чисто”. Ти падала, наче у сні, а тепер не падай, вбирай силу роду, бо слабкість — зболіла вада. Це гра у міста, називай їх до біса чітко, накривши тривогу лляною тканиною, жінко, на мапі потроху ясніють у плямах намітки. Шахедно-ракетні привіти набрякли в повіках. Відбій. На подушці донатів ще мʼяко. Повільно на вістрі скрутили думки й відпустили, напалмом просякло повітря, людей і надії замало на опіках міста, в приміщенні, де нещодавно було гучно-лячно, і скло вилітало, бариста Марія заварює каву. Терпіння — роками шліфований камінь, вдягаєш на шию, до всього звикаєш. Олена Галунець @virshoplitkarka #олена_галунець

Почали https://t.me/altervisionpoetry?livestream

Люба, цей ліхтарик — мандрівник у часі. Швидше-но злітаймо у минуле, в нас тоді Почуття палали, та й тепер не згасли, Осяваючи дороги через призму дій. Ти усе згадаєш, знаю, неодмінно, Може й ні, та далі все одно іти Нам з тобою поруч. На одне коліно Став би знову щоби, серед всіх світил Ти була найближче. Пам'ятаєш гори Та як вітер нищив зачіску тобі? Та ти йшла невпинно, граціозно, гордо. Виграє настирність будь-який двобій. Нумо у період, коли вдома тишу Берегли надмірно, поки спав малюк. Та уже синок наш і своїх колише Діточок щоночі. Хоч не без жалю Згадую роки всі, бо не все збулося, Наш старий противник — невгамовний час. Хай він захурделив нам обом волосся, Та до того, де ми, бережно примчав. Пам'ять — річ примхлива, щось ховає пильно, Щось із неї лине в недоречну мить. Хай тобі ліхтарик освіжить картину, Вибач, як любов'ю, я тебе стомив. @literospletinnia #приходченко

Хижих ракет зграя —  Знов над дахами вкраїнського світу. Поки богів ранять, Йди у мій храм, бо занадто ти свій тут. Теплий плацдарм — постіль, Танки не з феруму, а з феромонів. В пеклі сто днів постив —  Дай тепер спалаху ніжній бавовні. Пікселі тіл — спільні, І замість перцю ми маємо порох. Витисни гнів, біль мій, Вицілуй страх, що затримався в порах. Творять дива сили Протиповітряної оборони... Ти ж бо себе вилий Стиглим вином в мої вистиглі грона. Зараз забудь жа‌хи —  Кину розряди по нервах зі сталі. Дика війна жадно Вчить нас кохатися, наче востаннє. До гостроти зброї, До німоти, до правічного крику... І на полях бою Так, як мене, Перемогу бери ту. Наталка Меленишин #інтимнірядки #мелкнишин #поезія

Творчого вечора, альтернативники й альтернативниці 👋🏼 Пишете вірші, пісні або прозу? Хочете поділитися своєю творчістю із публікою? Тоді ви попали за адресою 🔥 ‼️ Усіх зацікавлених сердечно запрошую 9 листопада на літературний вечір! 📖 Початок — о 20:00 в голосовому чаті Студії 🎙️ Приходьте! Почитаємо, порефлексуємо, насолодимося теплою атмосферою 🎤🤩🥰 👉🏼 Записуємось у чергу на виступ (до 5 творів з автора) + буде вільний мікрофон 🔥 Усіх дуже чекаю, кожного/кожну буду рада чути 💜🤗

Вином червоним по небесній скатертині Розлився вечір і дивується: "Де гості?" В осінні сквери кличе йти. Медитативно Шепоче листя під ногами, клени гострят На зиму профілі свої. До грудня встигнуть. Вино червоне на дубах. Чи лиш здається? Он жвавий жолудь пострибав у коло друзів. Щоб не бентежила журба душі фортецю, Я залюбки вбираю свіжозбите смузі З яскравих барв, допоки жовтень грає скерцо. Вином червоним просочились хризантеми, Джмелі в пилочку майже сплять. І темінь швидко Стирає плями навкруги. Вночі натхненно Горіхи знов перешиватимуть накидки. Що стало краще, вранці сонце їх запевнить. Вином червоним майоріє горобина. Так серед чорних днів вкрапляються моменти, Що витягають з негатива й не набридне В свою палітру фарбувати дні, бо стерти Все завжди легше, ніж бої вести постійно. А поки місяць у картатих кронах тоне, Доносить вітер від зими колючі звістки. Жене додому ніч крізь листяні затори, Десь поруч гілкою сосни зненацька трісне. Проведемо ж у вічність час вином червоним. @literospletinnia

Три плани Перший план. Санчик сидів на стільці в сірому костюмі у півоберта, наче за мить мав підірватись і бігти за двері, потім ще за якісь двері, потім ще кудись, забризкуючи все довкола своїм сірим костюмом і язиком. БіглО якесь. БіглО, яке не може нормально всістись за стіл, розвернути таз і виправити хребет на рівно. На йогу, до речі, ходить. Отам і вирівнюється. Увесь інший час сидить кривожопо за своїм макбуком у інфантильних наклейках і вже, здається, що й ходить він так само кривожопо у наклейках, викривлює простір і все довкола нього стає рагульним, як його постава і посидва. Санчик сидів криво, але дивився прямо. Із-за його спини визирав Юр-ра. Юр-ра, був його заспинним мозком, кривоспинним жгутом і серцеспинним паразитом, який підгрібав своїми мандибулами його дівчат, жінок і молодих мам із дітьми. Санчик був не проти. Він все одно ось-ось мав зісковзнути і бігти далі поки не зачепиться випадково своїм викривлено-горбатим організмом об тужливі очікування кам’яних баб. Другий план. Тіна пройшла в одну сторону. Тіна пройшла в другу сторону. Підійшов Юр-ра. Тіна сіла біля дверей так, наче не плече. Санчик пози не змінив. Між ними пройшов Лоша. Він торкався свого обличчя лівою і виглядав так ніби думав і соромився. Санчик теж думав і визирав нишком. Потім щось набирав нишком. Лоша входив у курс справи, тому продовжував м’яти бороду і ще щось переважно лівою. Прибіг веселий Іго-гор. Санчик почав набирати інтенсивніше. Іго-гор вже 14 років не відпочивав та працював у тцк і прицмокував так: «Т-ц-ц-к». Над усіма здійнялася руда голова Тіни, мов світанок. Всі Вклонилися. Тіна розтанула. — Мені в голові весь час хочеться прикрашати, дофантазовувати, — вгадував Іго-гор. — Приголомшувати! — додав Лоша і вони поцілувалися. — Клас, чуваче! Ти, Санчик-незмінна-поза, лише 8 занять узяв, а пишеш вже пришвидшено, — відволікся Іго-гор. Лоша знову орудував лівою. Тіна бігала туди-сюди і лунала як чух-чух-чух. Санчик невизначено присвиснув. Юр-ра створив подію чобітьми. Тіна обрала дивитися в одну точку, а потім така: — А у мене нічого не відбулося, ха-ха! Третій план провалився. 2016-2024 @ankolesan #лібротелінг #анґа_зелена

останнє сонце літа зловлене – рудий метелик порхнув у долини, і ти, бурштином заходу цілований, прямуєш схилом. враз гілка усмішки зігнулась й тихо бриньче, й морщинок павутинка у кутках очей стиха – блиснула й зникла, ніжність в мене сіючи – всміхнувся, як давно вже не всміхавсь. в яке врожайне літо тебе зрощено? оту зернистість рис й гречáну теплість ока. котрим гірським дощем був зрошений, що виріс так доладно і висóко? цяткú на щóках – сонцем розмальований, і кожен штрих – нежданий вигин втіхи, і міміка така летка й знайома, що нею дихаю. а гори – і звабливі, й неприступні, як тіло й дух любовей неприхильних. іди, по-птáшому легкий і вдумливий, мене минаючи, спускайся схилом. @thunder_in_july #липнева

Хто донатив за останні лотереї можете тут залишити коментар для розіграшу прикраси за добрі справи https://www.instagram.com/p/DB3rySSNMdP/?igsh=bDR1c2x0ZGp3bzl3 🙌

/за мотивами пісні Avril Lavigne - Nobody's Home/ *** ізнов повірила ізнов простила впустила в серце у душу в дім... слова красиві слова брехливі туманять очі стирають пам'ять тож не побачу і не згадаю що це усе колись уже було життя по колу біда і горе погнали в морок не в засвіти подякую що хоч жива! веселий голос весняний настрій вервечка фото з веселкою із пелюстків — себе запевнюю що не здалася іще тримаюсь достатньо сильна щоб поновити свої коралі — всі двадцять п'ять разків! але до того сховаю мрії замкну чуття бо надто сильно додому тягне незрима нитка но- -сталь- -гі- -ї лише здається що з волосину насправді ж надміцний зв'язок! і навіть зараз коли немає нікого в домі й самого дому також немає я досі бачу і стіни й стелю я досі чую пташине "тьох"... у пальцях — клямка скрипливі петлі обійми теплі і колискова яку співає чумацький шлях в букеті спогадів лише троянди їх шпичаки дошкульно-гострі уразять віру надія скрапує сльозами й кров'ю однак любов квітує й далі її підживлює безмежна пам'ять про те як добре було удома... можливо нині печатка болю таврує пам'ять аби ніколи не йняла віри словам брехливим не дарувала себе і долю рукам жорстоким які завиграшки руйнують світ. і більш ніколи вже не повірю і більш ніколи я не прощу! 29.09.2024 (с) Яніта Владович #владович #ключиці