Якість БЗВП можна поділити на кілька рівнів.
І звісно, є випадки коли кілька рівнів перемішані в одному флаконі, але для спрощення класифікації я для себе ділю на 4.
1. Нахєр нікому нічого не треба, ніхєра нічого не дає, тотальний дізморал.
Це 22 і частина 23 року в більшості своїй, коли фахові інструктори пішли на фронт, воювали, гинули. БЗВП проводили "з листочка" зовсім ліві чуваки один типу інструктор на 50-100 рекрутів. Самий падлючий рівень, бо вбиває нахєр мотивацію і людей в перших боях. Зате типу "інструктори" в комфорті. Інколи досі бувають випадки.
Всіх хто пройшли таке БЗВП і вижили, досі тіпає від абревіатури БЗВП. Вони не вірять що буває по іншому.
2. Кількість "інструкторів" збільшується, але рекрути нахєр не цікаві, інструктори всі з помилкою "вижившего" або взагалі без БД, частенько підбухані, або з похмілля, програму не читають "устав - гівно, все совдеп, явротїбавявоював зараз і вас навчу". Інструктори щось дають з свого досвіду (або вигадують з цивільного життя), багато брешуть, система відсутня, практики нуль, в основном теорія. Те що в керівних документах називається "лідерством і методологією" без практики, а в окопі пиздобольством. Як окрема вітка - приниження рекрутів, інколи знущання, перегибання з фізухою та затягами (типу ми тут круті, зараз ми за півтора місяці зробимо за вас людей), загальний похуїзм.
Рекрутам зазвичай спочатку прикольно, бо ці інструктори в більшості своїй "свої хлопці", харизматичні. Матюкаються, лають командирів, ненавидять офіцерів які вимагають дотримуватись правил і таке інше.
Як правило, все навантаження на собі тягне 20-30% інструкторів, решта пройобуються або фіктивні.
Але чим ближче ЛБЗ, тим тугіше стискується очко рекрута, бо з'являється відчуття, що піздобольство мало допоможе на ЛБЗ. А прикладного і системного значення те що дають майже не має. А інколи і навпаки несе дуже багато помилок. Але це, на жаль, рекрут вже взнає на ЛБЗ ціною свого життя, в кращому випадку пораненню.
3. Самий розповсюджений рівень. Бо начальство зрозуміло, що можна прибрати негатив і відсутність якісної підготовки, людяним відношенням. А коли вже рекрути зрозуміють що щось не так, буде багато нових неофітів, які будуть захищати "якісне БЗВП".
Рекрутів оточують увагою, майже цілують в попу. Тотальна увага, забота і розуміння. Але самі інструктори слабо або взагалі не знають інструкторської роботи і не мають відповідного фаха. Деякі без відповідного бойового досвіду (або взагалі без всякого). Дуже багато помилок в викладанні предметів. Багато побрехеньок. Багато "я художнік я так бачу" і "явротїбавявоював і вас навчу". Є хороші хлопці, які якимось дивом стали інструкторами після ТЦК та БЗВП. Але людяні.
Відсоток фахових інструкторів вже більше, але все одно більшість намагаються полегшити собі життя і проєбатись.
Рекрути дуже вдячні, бо начитались в інтернетах про пункт 1 і 2. Рекрути в захваті від "підготовки", панібратства, від ілюзії навчаності і від своєї хибної фаховості, які підігрівається не фаховими (але хорошими хлопцями) інструкторами.
Дуже багато самодіяльності. Вибірковість матеріалу. Дається те що простіше і скоріше засвоюється і з чим комфортно працювати інструкторам.
До перший жорстких піздячок рекрути розсипаються в компліментах, та розповідають як їм фартнуло і які в них були круті інструктори. Після перших бойових задач, та втрат, з'являється відчуття, що десь на БЗВП їх наїбали, але все одно згадується з теплом, через людське відношення інструкторів.
Самий небезпечний і самий складний рівень для поповнення бригад. В 99 випадках в бригадах або на фаховій підготовці приходиться ПЕРЕВЧАТИ. І це капец як складно. Ще й рекрут спротив чинив, бо він ментально "дохуя фахівець".
Доходить до того, що відділення яке навчалось повністю в одних інструкторів, п'ятеро рекрутів по одному і тому ж предмету навчанні зовсім іншим речам.
4. Ну, це те що потрібно в усіх навчальних центрах. Повага, людяне відношення, введення в військо, фаховість інструкторів.
Людей роблять військовими з нуля і без помилок. Системність, послідовність, індивідуальна робота.
Задача - навчити людей воювати. Грамотно, з мінімальними втратами. І навколо цього все обертається.
Здоров'я і фізичний стан рекрута, це складова навчання. Якісні умови проживання і харчування, це СКЛАДОВА навчання.
Не може хворий рекрут гарно навчатись. Пральна машина і душ, це не розкіш. Дрібниць нема.
Все робиться для того щоб рекрут знав і вмів застосувати ВЕСЬ наявний ДОСВІД і знання інструктора. Кожна година навчання на вагу золота. Планування і організація занять таким чином, щоб рекрут брав максимум а не був зайобаний.
Однаковий рівень за однаковою програмою. На виході боєць 1 взводу 1 бату, має знати і бути впевненим в тому як і що буде робити боєць 3 взводу 2 бату з цього ж навчального центру.
Задача навчити воювати так, щоб його після виконання задач, шанси повернутись додому цілим і неушкодженим були максимальні.
Не перескакувати до складного, поки не засвоєне просте. Не ускладнювати, поки нема впевненості що просте вивчене.
Люди повинні на виході мати не уявлення і не поверхневі знання "навколо предмету", а чіткі знання та навички.
Дуже складне відношення рекрутів до цього рівня. Спочатку ефект вау. На середині курса, самооцінка і бойова мотивація зростають. Бо людина яка не бачила зброї, починає дуже гарно з нею працювати. Почувається "рексом" який влучає на 200-300м.
Під кінець, бойова медитація повзе вниз. Бо людям не брешуть. Людей готують. І люди усвідомлюють як все це буде складно.
Але вони знають, що вони вміють. Хоча всім хочеться більше відпочинку в процесі навчання і більший термін БЗВП.
Люди після БЗВП не потребують навчання та донавчання в бригаді. Коротка адаптація до підрозділу, специфіки, місцевості і вони готові.
Після 4 рівня, в більшості своїй у кожного інструктора в ватсапі і сигналі сотні номерів рекрутів, які дають фідбек після жорстких боїв і дякують за навчання. Не після КТЗ. Не на шикуванні на випускі. А після жорстких піздячок. Після важких оточень і виходів за 20-30 км з пораненими. Після поранень з шпиталів.
Це досвід для інструктора, визнання і єдине виправдання його находження в тилу. Від нього більше користі в НЦ, чим в окопі.
І так. Рівень 4, це те що ми робимо в 151НЦ. Це рівень який дає БЗВП СВ (БЗВП-7, БЗВП Сухопутних військ). Скоріше всього, є ще (маю надію) багатенько навчальних підрозділів, які дають четвертий рівень.
Але це рівень який повинен бути всюди. Єдиний, уніфікований.
На жаль у нас досі в більшості НЦ, зустрічаються перші три рівня. Особливо 2 і 3.
Але ми вже "повільно спустились з гори" і вже почали роботу в 5 навчальних центрах. І вже багато кому боляче.
151НЦ. Ми і є майбутні стандарти НАТО.