Сяйте Яскраво Зараз з Іриною Гондюл!
رفتن به کانال در Telegram
Канал для тих, хто хоче бачити більше можливостей у професії та житті. Сміливі думки про освіту, практичні рішення для вчителів, психологія, натхнення й особисті відкриття. Ірина Гондюл – педагогиня, ексдиректорка школи, психологиня.
نمایش بیشتر3 095
مشترکین
+124 ساعت
-17 روز
-2830 روز
در حال بارگذاری داده‌ها
کانال‌های مشابه
ابر برچسب‌ها
اشارات ورودی و خروجی
---
---
---
---
---
---
جذب مشترکین
نوامبر '26نوامبر '26
نوامبر '26
+17
در 0 کانال‌ها
اکتبر '26
+35
در 0 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '26
+32
در 1 کانال‌ها
Get PRO
اوت '26
+54
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '26
+54
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '26
+97
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مه '26
+50
در 0 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '26
+100
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مارس '26
+140
در 0 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '26
+109
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '26
+251
در 0 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '25
+281
در 0 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '25
+733
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '25
+1 185
در 0 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '25
+56
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اوت '25
+148
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '25
+92
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '25
+72
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مه '25
+271
در 0 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '25
+181
در 13 کانال‌ها
Get PRO
مارس '25
+116
در 0 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '25
+22
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '25
+10
در 0 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '240
در 0 کانال‌ها
Get PRO
نوامبر '24
+28
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اکتبر '24
+62
در 0 کانال‌ها
Get PRO
سپتامبر '24
+4
در 0 کانال‌ها
Get PRO
اوت '24
+2
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئیه '240
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژوئن '24
+4
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مه '24
+24
در 0 کانال‌ها
Get PRO
آوریل '24
+72
در 0 کانال‌ها
Get PRO
مارس '24
+59
در 0 کانال‌ها
Get PRO
فوریه '24
+45
در 0 کانال‌ها
Get PRO
ژانویه '24
+56
در 0 کانال‌ها
Get PRO
دسامبر '23
+365
در 0 کانال‌ها
| تاریخ | رشد مشترکین | اشارات | کانال‌ها | |
| 08 نوامبر | 0 | |||
| 07 نوامبر | +3 | |||
| 06 نوامبر | +4 | |||
| 05 نوامبر | +7 | |||
| 04 نوامبر | +1 | |||
| 03 نوامبر | +1 | |||
| 02 نوامبر | +1 | |||
| 01 نوامبر | 0 |
پست‌های کانال
ПРИЙОМ «ЗНАЙДІТЬ АВТОРА РІШЕННЯ»
У школі є загадкова особа, яка ухвалює безліч рішень. Її звати «Так треба». 😄
Наступного разу, почувши цю фразу, поставте три запитання:
1. Хто це вирішив?
2. Навіщо це робити?
3. Який результат очікується?
Якщо відповіді немає, можливо, Ви виконуєте не вимогу, а чиюсь давню звичку.
А скільки рішень у Вашій школі досі ухвалює пан «Так треба»?
| 2 |  УЧИТЕЛЬСЬКА СКРОМНІСТЬ ІНОДІ МЕЖУЄ З ПРИХОВУВАННЯМ ПРОФЕСІЙНИХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОЇ ГЕНІАЛЬНОСТІ. 😄
Провели блискучий урок – «Та нічого особливого».
Придумали чудову методику – «Та я просто спробував/ла».
Учні перемогли в конкурсі – «Це діти молодці».
Колеги захоплюються результатами – «Та мені просто пощастило».
А потім цей самий учитель дивується, чому його професійних досягнень ніхто не помічає.
Може, досить працювати адвокатом власної скромності?
Спробуйте хоча б сьогодні замість «Та нічого особливого» сказати: «Так, у мене це справді добре вийшло!».
І не додавайте після цього жодного «але».
А за яке своє професійне досягнення Ви досі не дозволили собі сказати: «Я молодець!»? | 430 |
| 3 |  «Я БІЛЬШЕ НЕ ХОЧУ ПРАЦЮВАТИ З ЦИМ КЛАСОМ!»
А директор у відповідь: «Цікаво. А цей клас хоче працювати з Вами?»
Запитання незручне. Але іноді необхідне.
Можливо, учитель виснажений. Можливо, діти систематично порушують правила. А можливо, конфлікт давно став взаємним.
Що робити директору?
Не влаштовувати голосування за вчителя. Не вимагати негайного примирення.
Окремо вислухати педагога й учнів, перевірити конкретні ситуації та з'ясувати, що кожна сторона готова змінити.
За роки директорської роботи я іноді ухвалювала рішення змінити вчителя. І траплялося цікаве: у дітей із новим педагогом усе складалося добре. І в попереднього вчителя з іншим класом також.
Тобто не завжди хтось поганий або непрофесійний. Іноді просто не склалася взаємодія.
Тому що завдання директора – не будь-якою ціною зберегти звичний розклад, а створити умови, у яких і діти зможуть навчатися, і вчитель – успішно працювати. | 504 |
| 4 |  НАДТО ХОРОШІ СТОСУНКИ З БАТЬКАМИ ІНОДІ УСКЛАДНЮЮТЬ РОБОТУ ВЧИТЕЛЯ.
Спочатку все чудово. Спільна кава, дружні розмови, привітання зі святами. Учитель і мама учня вже майже подруги.
А потім дитина отримує низьку оцінку.
«Ну Ви ж знаєте, який він у мене чутливий! Можна якось виправити?».
Або виникають проблеми з поведінкою.
«Я думала, Ви до нас добре ставитеся…».
І ось учитель опиняється перед вибором: зберегти дружні стосунки чи залишитися професійно чесним.
Найнебезпечніше, що поступки одній родині можуть стати несправедливістю щодо інших дітей.
Як цього уникнути?
Не потрібно відмовлятися від теплих стосунків. Потрібно заздалегідь визначити межі: дружба не впливає на оцінки, вимоги й педагогічні рішення.
А якщо виникла незручна ситуація, достатньо сказати: «Наші хороші стосунки для мене цінні. Саме тому я не хочу змішувати їх із навчанням Вашої дитини».
Хороші стосунки з батьками допомагають учителю працювати. Але якщо заради них доводиться поступатися професійними принципами, це вже не перевага, а зал | 525 |
| 5 |  НЕ ПЛУТАЙТЕ ВІДВЕРТІСТЬ ІЗ ПРАВОМ ГОВОРИТИ ВСЕ, ЩО ДУМАЄТЕ.
«Я просто чесна людина! Що думаю, те й кажу!»
І під цим гаслом колега може публічно висміяти чужий урок, знецінити ідею молодого вчителя або при всіх прокоментувати чиїсь здібності.
А якщо людина образилася, почує: «Ну вибач, я не вмію лицемірити!»
Зручна позиція: собі залишити право на грубість, а іншому відмовити в праві на образу.
Особливо цікаво, що такі «правдолюби» нерідко чудово добирають слова в розмові з директором. Отже, справа не завжди в невмінні стримуватися.
Що робити?
Не сперечатися про чесність. Називати конкретну поведінку: «Ви можете не погоджуватися з моєю роботою, але не маєте права мене принижувати».
А керівнику – не виправдовувати грубість словами «У неї просто такий характер».
Відвертість – це сміливість сказати правду. Грубість – це рішення не відповідати за спосіб, у який її сказано.
І професійний колектив має навчитися розрізняти ці речі. | 491 |
| 6 |  КОЛИ ТУРБОТА ДИРЕКТОРА ПРО ВЧИТЕЛІВ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА УПРАВЛІНСЬКУ МАНІПУЛЯЦІЮ?
«Я ж для вас стараюся!»
Директор домовився про поїздку для колективу. Тепер усі мають їхати, навіть якщо не хочуть.
Організував спільний захід після роботи. Відмовитися незручно, адже керівник так старався.
Пішов назустріч учителю з розкладом. А згодом нагадує про це, коли просить виконати додаткове доручення.
І ось турбота непомітно перетворюється на борг, якого ніхто не брав.
Особливо небезпечно, коли вдячність стає негласною умовою лояльності.
Що робити?
Директору – не перетворювати власну ініціативу на чужий обов'язок. Пропонувати, запитувати, залишати право відмовитися без пояснень і наслідків.
Учителю – відокремлювати вдячність від згоди. Можна щиро подякувати керівнику й водночас сказати «ні».
Справжня турбота не потребує розрахунку у відповідь. І найкраща перевірка її щирості – реакція директора на відмову. | 610 |
| 7 |  ЧОМУ ВЧИТЕЛІ МОЖУТЬ ПРОБАЧИТИ КОЛЕЗІ ПРОФЕСІЙНУ ПОМИЛКУ, АЛЕ НЕ ЙОГО УСПІХ?
Учитель невдало провів відкритий урок. Колеги підтримали: «З ким не буває!»
Той самий учитель переміг у професійному конкурсі. І раптом:
«Ну, йому просто пощастило».
«Зате ми знаємо, як він насправді працює».
«Було б у мене стільки вільного часу, я б теж перемогла».
Чому помилка об'єднує, а успіх іноді роз'єднує?
Чужа помилка не загрожує нашій самооцінці. Навпаки, заспокоює: навіть хороші педагоги помиляються.
А чужий успіх мимоволі змушує порівнювати. І не завжди на свою користь.
Тому іноді легше знецінити досягнення колеги, ніж запитати себе: «А що заважає мені спробувати?».
Особливо якщо адміністрація постійно порівнює вчителів, виділяє «найкращих» і перетворює визнання на змагання.
У професійно зрілому колективі чужий успіх не зменшує власної цінності.
І, можливо, один із найточніших показників атмосфери в школі – не те, як підтримують колегу після невдачі, а те, як щиро вітають його з перемогою. | 607 |
| 8 |  ДИРЕКТОР ЗНАЄ ПРО ШКОЛУ ВСЕ. А ЧИ ЗНАЄ ВІН ТЕ, ЩО ЗНАЮТЬ ПРО ШКОЛУ ВЧИТЕЛІ?
Директор знає, які рішення ухвалено. Учителі знають, як ці рішення виконуються насправді.
Директор переконаний, що новий порядок чергування працює. Учителі щодня домовляються між собою, щоб компенсувати його недоліки.
Директор задоволений новою системою комунікації з батьками. Учителі витрачають вечори на пояснення суперечливих повідомлень адміністрації.
Директор вважає, що вдало розподілив обов'язки. Учителі знають, хто фактично виконує чужу роботу.
Тобто: що краще педагоги самостійно усувають організаційні недоліки, то менше директор про них знає.
Школа працює. Скарг немає. Рішення здаються вдалими.
Тому директору корисно іноді запитувати не «Чи все у нас добре?», а:
«Що вам доводиться щодня виправляти в організації роботи школи, щоб усе працювало?»
Відповіді можуть виявитися значно цікавішими за звичні звіти. | 605 |
| 9 |  ЧОМУ ПЕДАГОГ, ЯКИЙ ВЧАСНО ЙДЕ ДОДОМУ, ІНОДІ ВИКЛИКАЄ БІЛЬШЕ ЗАПИТАНЬ, НІЖ ТОЙ, ХТО ПОСТІЙНО ЗАТРИМУЄТЬСЯ?
Учитель закінчив роботу й пішов додому. «А чому так рано? Уже все зробив?».
Інший залишається в школі до вечора. «Ось людина, яка живе роботою!».
Але ніхто не запитує, чому другий постійно затримується. Можливо, він перевантажений, не встигає організувати роботу чи виконує зайві доручення.
І чому першому потрібно виправдовуватися за те, що він уміє розпоряджатися своїм часом і виставляти пріоритети?
У деяких школах затримуватися на роботі стало способом демонструвати відданість професії.
І це небезпечна управлінська звичка. Оскільки вона поступово перетворює нормальний робочий день на ознаку недостатньої старанності.
Педагог не повинен доводити свою професійність кількістю годин, проведених у школі після завершення роботи. | 683 |
| 10 |  В ШКОЛІ ІНОДІ ЛЕГШЕ ПРИХОВАТИ ПРОБЛЕМУ, НІЖ ПОВІДОМИТИ ПРО НЕЇ
Учитель повідомив директору, що не справляється з поведінкою учня. У відповідь почув: «А де Ваш професіоналізм?».
Заступник директора звернув увагу керівника на недоліки в організації роботи колективу. Отримав додаткове доручення: «Ось і займіться цим».
Педагог чесно розповів колегам про невдалий експеримент. На наступній нараді директор навів його досвід як приклад того, як не потрібно працювати.
Після кількох таких ситуацій люди швидко засвоюють правило: помітив проблему – краще мовчи.
І поступово директор починає отримувати лише хороші новини.
Найнебезпечніше тут те, що проблеми нікуди не зникають. Просто керівник дізнається про них останнім.
Якщо директор хоче знати реальний стан справ у школі, йому варто насамперед проаналізувати власну реакцію на неприємну інформацію.
Тому що іноді мовчання педагогів – це наслідок того, як керівник реагував, коли вони наважувалися говорити відверто. | 682 |
| 11 |  ЧОМУ В ШКОЛІ ДОСІ ПЛУТАЮТЬ ЗАЙНЯТІСТЬ ІЗ РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЮ?
Учитель провів уроки, підготував презентацію, взяв участь у трьох конкурсах, заповнив звіти. Активний педагог!
А що змінилося в навчанні його учнів? Це запитання ставлять значно рідше.
Директор провів п'ять нарад, організував чотири заходи, затвердив десять документів. Насичений робочий тиждень!
А яку проблему школи вдалося розв'язати?
У школі досі легше продемонструвати виконану роботу, ніж довести її користь.
І поки ми говоримо про роботу педагогів за кількістю зробленого, найвигідніша стратегія – постійно бути зайнятим.
А може, наступну нараду варто починати не зі звіту «Що зробили?», а із запитання «Що стало краще?». | 737 |
| 12 |  ВЧИТЕЛЬ МАЄ ПРАВО НЕ ЛЮБИТИ ОКРЕМОГО УЧНЯ?
Так. І час перестати вдавати, що всі діти викликають у педагога однакові почуття.
Особливо коли учень дозволяє собі нецензурну лайку, образи, погрози, а іноді й фізичну агресію.
І що, педагог має все це терпіти й продовжувати любити дитину?
Учитель має право на власні почуття, гідність і безпеку.
Не любити – можна. Принижувати, мститися, занижувати оцінки через неприязнь – ні.
Причини агресії потрібно з'ясовувати, але небезпечні дії – негайно зупиняти.
І тут відповідальність уже не лише вчителя. Адміністрація має забезпечити його захист, належне реагування та допомогу дитині.
Тому що вимагати від педагога любові до кожного учня легко. Значно складніше створити умови, у яких він не боятиметься заходити до класу.
Учитель відповідає за професійне ставлення до дитини, але не повинен платити за це власною гідністю та безпекою. | 725 |
| 13 |  ЧИ МОЖНА ВИМАГАТИ ВІД УЧИТЕЛЯ ТОГО, ЧОГО ДИРЕКТОР САМ НІКОЛИ НЕ РОБИВ І НЕ ВМІЄ РОБИТИ?
Можна. І навіть потрібно, якщо це входить до професійних обов'язків учителя.
Директор не зобов'язаний уміти проводити урок фізики, навчати першокласників читати чи володіти всіма цифровими інструментами.
Але є одна суттєва деталь.
Директор вимагає індивідуального підходу до кожного учня. А сам ухвалює однакові рішення щодо всіх педагогів, не враховуючи їхніх обставин.
Вимагає від учителів сучасних методів навчання. А педагогічні ради проводить за сценарієм двадцятирічної давнини.
Закликає вчителів сприймати помилки як можливість навчитися. А сам за найменший прорахунок робить зауваження.
Проблема не в тому, що директор чогось не вміє. Проблема виникає, коли він вимагає від інших принципів, яких сам не дотримується.
Адже професійні компетентності директора й учителя можуть бути різними.
А от професійні цінності не повинні змінюватися залежно від посади. | 815 |
| 14 | 🎙 У МЕНЕ Є ОДИН КОНКУРЕНТ. І МИ З НИМ ЗНАЙОМІ БАГАТО РОКІВ. | 702 |
| 15 |  НЕ ВСЕ, ЩО Я КОЛИСЬ ЛЮБИЛА, ПОВИННА ЛЮБИТИ Й СЬОГОДНІ.
І це стосується кожного з нас.
Ми змінюємося. Але чомусь іноді продовжуємо триматися за старі смаки, звички, переконання й навіть мрії.
Колись подобалося – отже, має подобатися й тепер?
Колись хотілося – отже, потрібно й далі цього прагнути?
Я дедалі частіше не шукаю виправдань, чому те, що раніше захоплювало, сьогодні вже не цікавить.
Ми не зобов'язані все життя бути вірними власним учорашнім бажанням.
Іноді варто запитати себе: «А я досі цього хочу? Чи просто звикла хотіти?»
Можливо, саме з такого запитання й починаються цікаві зміни. 💛 | 841 |
| 16 | 🎙 ЧОМУ НАМ ІНОДІ СОРОМНО, КОЛИ В НАС УСЕ ДОБРЕ? | 694 |
| 17 |  А МОЖЛИВО, ПІСЛЯ 50 ПОТРІБНО НЕ СПОВІЛЬНЮВАТИСЯ, А ЧАСТІШЕ РОБИТИ ТЕ, ЧОГО НІКОЛИ НЕ ПРОБУВАЛИ?
Я помічаю цікаву річ: із віком ми накопичуємо не лише досвід, а й величезну колекцію власних «це не для мене».
Не мій вік. Не мій стиль. Не вмію. Ніколи не пробувала. Та й навіщо?
А потім раптом пробуєш щось нове й дивуєшся: чому я так довго собі цього не дозволяла?
Мені зараз цікавіше розширювати своє життя, ніж поступово звужувати його до звичного.
І я зовсім не збираюся ставати розсудливішою в усьому. 😄
Тому що досвід після 50 – це не лише знати, як правильно. Це ще й мати сміливість зробити щось уперше. | 850 |
| 18 | 🎙 ЧОМУ Я НЕ СУМУЮ ЗА ДИРЕКТОРСЬКИМ КАБІНЕТОМ? | 727 |
| 19 |  НЕ ВСІ РІШЕННЯ ДИРЕКТОРА МАЮТЬ ПОДОБАТИСЯ ВЧИТЕЛЯМ. І ЦЕ НОРМАЛЬНО.
Директор не зобов'язаний усім догоджати. А вчителі не зобов'язані з усім погоджуватися.
Але є принципова різниця між двома фразами:
«Так вирішила адміністрація».
І «Ми ухвалили це рішення, тому що…».
Пояснювати рішення – не означає виправдовуватися.
Це означає поважати людей, яких воно стосується.
За роки директорства я переконалася: незгода вчителя ще не означає неповаги до керівника.
Іноді найбільша проблема не в самому рішенні директора, а в тому, що ніхто не пояснив, навіщо воно потрібне. | 847 |
| 20 | 🎙 НАВІЩО МИ ЗБЕРІГАЄМО РЕЧІ ДЛЯ ОСОБЛИВОГО ВИПАДКУ, А САМ ВИПАДОК УСЕ НЕ ПРИХОДИТЬ? | 721 |
